Справа № 560/4172/19

РІШЕННЯ

іменем України

30 квітня 2020 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень форми "С" від 16 квітня 2019 року №0003841303.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що спірними рішеннями визначена сума штрафних санкцій у розмірі 215143,68 гривень та 850 гривень відповідно, за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та неподання звітності про наявність дебіторської заборгованості за зовнішньоекономічним контрактом.

Позивач посилається на те, що не вчиняла умисних дій з метою порушення норм закону, однак фактично була притягнута до відповідальності за недобросовісну поведінку свого контрагента.

Вважає, що відповідач, вирішуючи питання про накладення штрафних санкцій, протиправно застосував Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» який втратив чинність з 07 лютого 2019 року. Позивач вважає, що станом на час прийняття оскаржуваних рішень у законодавстві була відсутня норма, яка передбачала відповідальність за порушення вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Зазначає, що Законом України «Про валюту і валютні операції» запроваджено нову систему валютного регулювання та внесені зміни до порядку валютного нагляду за дотриманням резидентами та нерезидентами вимог валютного законодавства. Зокрема, скасоване щоквартальне декларування валютних цінностей, доходів та майна, що знаходяться за межами України, спеціальні санкції за порушення строків розрахунків та застосовано принцип невідповідальності за репутацію контрагента. Покликається на те, що відповідно до статті 58 Конституції закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Отже, оскільки з набранням чинності Законом України «Про валюту і валютні операції» окремі норми законодавства щодо відповідальності резидентів зазнали лібералізації, у відповідача були відсутні підстави для застосування штрафних санкцій.

Не погоджуючись зі спірними рішеннями, позивач оскаржила їх у адміністративному порядку. Скарги залишені без задоволення.

Провадження у справі відкрите за правилами спрощеного позовного провадження.

У відзиві на адміністративний позов відповідач покликається на те, що під час перевірки позивача з питань дотримання вимог Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" досліджувався експортний контракт від 21 лютого 2017 року №5 з фірмою «PLAST-HOLDING POLSKA Sp. Z.o.o.» (WARSZAWA, POLSKA) та інформація ПАТ КБ «ПриватБанк» від 06.11.2017 року №31.0.0.0/01-3112 про порушення позивачем валютного законодавства України за експортно-імпортними операціями.

Перевіркою встановлені порушення позивачем вимог законодавства, які полягають у несвоєчасному надходженні у встановлені законом строки коштів (валютної виручки) за експортною операцією та неподанні декларації про валютні цінності, доходи та майно, яке належить резиденту України і знаходиться за її межами. Порушення охоплюються змістом п.1 ст.9, п.2 ст.10 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю».

Відповідач покликається на правомірність оскаржених рішень, оскільки у даному випадку Законом №2473, який набрав чинності 07.02.2019 року, відповідальність за порушення, допущені позивачем, у порівнянні з попереднім Законом №185, який діяв на момент вчинення порушення, не пом`якшується та не скасовується, а залишається тією ж (0,3 % від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону № 2473 та ч. 1 ст. 4 Закону №185). Зважаючи на це, податковий орган вважає, що діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законом, відтак просить у позові відмовити.

У відповіді на відзив позивач додатково посилається на те, що оскільки Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, а п. 21 Постанови Правління НБУ №5 від 02 січня 2019 року «Про затвердження Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті» встановлено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів, відповідальність за порушення граничних строків розрахунків наступає у разі виходу за межі 365, а не 180 днів.

Суд допустив заміну відповідача його правонаступником - Головним управлінням Державної податкової служби України у Хмельницькій області.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 з питань своєчасності проведення розрахунків за експортним контрактом від 21.02.2017 року №5 з фірмою «PLAST-HOLDING POLSKA Sp. Z.o.o.» (WARSZAWA, POLSKA) за період з 21.02.2017 року по 01.03.2019 року. Перевірка враховувала інформацію про порушення позивачем валютного законодавства України за експортно-імпортними операціями, отриману від ПАТ КБ «Приватбанк» від 06.11.2017 року № 31.0.0.0/01-3112.

За результатами перевірки складений акт №0164/22-01-13-03/ НОМЕР_1 від 20.03.2019 року, примірник якого направлений позивачу поштою та отриманий 29.03.2019 року.

Перевіркою було встановлено, що за умовами зазначеного експортного контракту ФОП ОСОБА_1 реалізує, а фірма «PLAST-HOLDING POLSKA Sp. Z.o.o.» придбає на умовах поставки СРТ РАДОМ пиломатеріали продольні розпилені дубових порід на загальну суму 500 000 (п`ятсот тисяч) євро. Продавець зобов`язується провести поставку оплаченої партії товару протягом 3-х днів з моменту оплати за товар шляхом перерахування коштів ( протягом 3-х банківських днів з моменту надання продавцем рахунку-фактури)

На виконання умов контракту ФОП ОСОБА_1 відвантажений товар (лісоматеріали розпилені уздовж, нестругані дубових порід) згідно з митною декларацією ЕК-10 АА №400030000/2017/5721 від 21.04.2017 р. на суму еквівалентну 6929,55 євро.

Документи, які підтверджують господарську операцію: експортний контракт від 21.02.2017 року №5 з фірмою «PLAST-HOLDING POLSKA Sp. Z.o.o.» (WARSZAWA, POLSKA); митна декларація типу EK 10 AA №400030000/2017/5721 від 21.04.2017 року; товарно-транспортна накладна (CMR) №0002149; рахунок-фактура/інвойс №2 від 20.04.2017 року.

Перевіркою було встановлено, що граничним строком надходження валютної виручки за експортною операцією є 18.10.2017 року.

Оскільки станом на 01.03.2019 року оплата за відвантажену продукцію в розмірі 6929,55 євро на поточний рахунок позивача не надходила, за нею у період з 19.10.2017 року по 01.03.2019 року ( 499 днів) рахувалась прострочена дебіторська заборгованість за вказаним експортним контрактом.

Встановлено, що письмові пояснення щодо встановлених фактів порушення строків розрахунків в іноземній валюті за експортною операцією під час перевірки позивач не надавала.

Також відповідачем встановлене порушення ФОП ОСОБА_1 вимог указу Президента України від 18.06.1994 № 319/94 "Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами" та пункту 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю, які полягають у недекларуванні валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, станом на 01.01.2018 р., 01.04.2018 р., 01.07.2018 р., 01.10.2018 р. та 01.01.2019 р.

На підставі акту перевірки прийняті два податкові повідомлення-рішення форми "С" від 16 квітня 2019 року №0003841303, якими визначено суму штрафних санкцій за порушення термінів розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 215143,68 гривень та в сумі 850 гривень за порушення порядку та термінів декларування валютних цінностей.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржила їх шляхом подачі скарги до ДФС України, яка скарги залишила без задоволення, а спірні рішення - без змін.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року № 185/94-ВР, Інструкцією про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 № 136, постановою Правління НБУ від 13.12.2016 №410 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України», декретом КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» від 19.02.1993 року № 15-93, оскільки вказані нормативно-правові акти були чинними на момент укладання та виконання позивачем та її контрагентом зовнішньоекономічного контракту.

Із введенням в дію з 07.02.2019 року Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 року № 2473-VIII вищезазначені нормативні акти втратили чинність.

У той же час, відповідно до ч. 8 ст. 16 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про валюту та валютні операції» уповноважені установи, суб`єкти валютних операцій, які до дня введення в дію цього Закону порушили вимоги Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Указу президента України від 27 червня 1999 року № 734/99 «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства» та (або) нормативно-правових актів Національного банку України з питань валютного регулювання та контролю, несуть відповідальність, передбачену законодавством України, що діяло на день вчинення таких порушень.

Станом на час укладання та виконання позивачем і її контрагентом умов зовнішньоекономічного контракту порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті при проведенні суб`єктами ЗЕД експортно-імпортних операцій був визначений Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР (далі - Закон № 185/94-ВР)

Відповідно до вимог ст.1 цього Закону виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) такої продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Виручка резидента за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом) вважається перерахованою на його банківський рахунок за заявою резидента, якщо належна сума врегульована Експортно-кредитним агентством.

Порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення АТО на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару)

Органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену ст.4 Закону №185/94-ВР.

Відповідно до положень Декрету Кабінету Міністрів № 15-93 від 19.02.1993 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», який був чинним станом на час укладання та виконання позивачем і її контрагентом умов зовнішньоекономічного контракту, уповноважені НБУ банки, фінансові установи та національний оператор поштового зв`язку, які отримали від Національного банку України генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, здійснюють контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці установи.

Абзацами 1-5 статті 4 Закону № 185/94-ВР визначено, що у разі якщо резидент звертається до Експортно-кредитного агентства із заявою про невиконання або неналежне виконання нерезидентом його грошових зобов`язань за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом), що стало причиною порушення резидентом строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, зазначені строки призупиняються та пеня в період такого призупинення не стягується. У разі, якщо невиконання грошового зобов`язання нерезидентом не підлягає врегулюванню Експортно-кредитним агентством відповідно до законодавства, перебіг зазначених строків поновлюється і пеня нараховується на загальних підставах (у тому числі пеня за період призупинення)

Зазначеним законом також врегульовані інші випадки обчислення строків у разі ініціювання арбітражних або судових процедур врегулювання у національних або міжнародних інституціях. Ці положення зводяться до того, що у разі прийняття до розгляду вказаними інстанціями заяв резидента щодо порушення нерезидентом умов контракту, що призвело до порушення строків розрахунків, невиправданих зволікань тощо, строки нарахування пені та штрафних санкцій за цей період зупиняються, відтак санкції за порушення таких строків у цей період не сплачуються. У разі прийняття судом рішення про відмову в позові строки поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено. У разі прийняття рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом. Законом України «Про валюту і валютні операції» визначені аналогічні за змістом положення ( стаття 13)

Суд звертає увагу на те, що особами, які можуть бути суб`єктом визначеного статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» правопорушення, є резиденти (крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення АТО на період її проведення). Отже саме на резидентів, а не на їх контрагентів покладений обов`язок із забезпечення фінансової дисципліни в частині зарахування виручки на їх валютні рахунки, у тому числі і шляхом ініціювання відповідних судових чи арбітражних процедур.

Хоча позивач і надала копію претензії від 06.07.2017 року, адресованої контрагенту (а.с. 13-14) з приводу неотриманої оплати за поставлений товар, у справі відсутні докази звернення позивача до суду, міжнародного комерційного арбітражу з позовною заявою ( заявою) про стягнення з фірми контрагента «PLAST-HOLDING POLSKA Sp. Z.o.o.» (WARSZAWA, POLSKA) вказаної заборгованості. Також не підтверджується доказами покликання позивача на те, що її контрагент за вказаним контрактом був ліквідований як юридична особа, отже зобов`язати його виконати умови контракту не видавалось можливим.

Діючи на власний ризик в межах умов контракту, позивач не була позбавлена можливості врегулювати договірні відносини з урахуванням загальнодоступних правил валютного контролю, врахувавши ризики їх недодержання іншою стороною. Оскільки позивач мала право звернутись у встановленому порядку до уповноваженої установи з питань неналежного виконання контрагентом зобов`язання за експортним контрактом, проте цього не вчинила, контролюючим органом правомірно нарахована пеня за час прострочення оплати товару, розмір якої не виходить за межі гранично встановленого законом.

Яке вбачається з правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 27.04.2018 року у справі № 808/1707/17 (провадження № К/9901/285/17) право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів передбачено частиною другою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до п.1 указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами» від 18.06.1994 року №319/94, який був чинним станом на час укладання та виконання позивачем та її контрагентом умов контракту, суб`єктів підприємницької діяльності України, незалежно від форм власності, зобов`язано у 10-денний строк задекларувати у Національному банку України наявність (або відсутність) суми усіх належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України, у тому числі одержані у результаті здійснення підприємницької діяльності за межами України, подати податковому органу декларацію щодо сум на їх рахунках у банках та інших іноземних фінансових установах, а також щодо сум надходжень валютних цінностей у вигляді доходів (дивідендів), одержаних у результаті здійснення підприємницької діяльності за межами України. Надалі декларування суб`єктами підприємницької діяльності належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України, здійснюється щоквартально.

Мета такого декларування полягає в поверненні в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами. Для досягнення цієї мети уповноважені органи держави повинні знати, які валютні цінності належать суб`єкту господарювання і знаходяться за кордоном. Одним з видів таких цінностей є дебіторська заборгованість. При цьому не важливо, як саме вона утворилась - чи шляхом передоплати за товари, роботи, послуги нерезиденту, чи шляхом реалізації таких товарів, робіт, послуг нерезиденту. Як ті, так і інші кошти підлягають обов`язковому декларуванню.

За змістом частини 2 статті 16 розділу І Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», який був чинним станом на час укладання та виконання позивачем та її контрагентом умов контракту, до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються, серед іншого, фінансові санкції за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього декрету - у сумі, що встановлюється Національним банком України. Статтею 9 Декрету визначено, що валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов`язковому декларуванню у Національному банку України.

Пунктом 2.7 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 року № 49, яке було чинним станом на час укладання та виконання позивачем та її контрагентом умов контракту, визначено, що невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність: порушення строків декларування - накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний звітний період.

Склад валютного правопорушення полягає у недекларуванні позивачем у декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, дебіторської заборгованості в сумі 6929,55 євро від контрагента «PLAST-HOLDING POLSKA Sp. Z.o.o.» (WARSZAWA, POLSKA)

Що стосується посилання позивача на ст. 58 Конституції України, суд оцінює його критично зважаючи на висновки Конституційного суду України, викладені у рішенні від 09.02.1999 року у справі № 1-рп/99, де вказується на те, що положення статті 58 Конституції України про зворотну дію у часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. До позивача фінансові санкції застосовані не як до фізичної особи, а як до фізичної особи - суб`єкта підприємницької діяльності, статус якої відрізняється від статусу фізичної особи.

Конституційний суд у вказаному рішенні зазначив, що надання зворотної дії в часі нормативно правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це у законі або іншому нормативно-правовому акті.

Натомість судом встановлено, що в указі Президента України від 20.06.2019 року № 418/2019 "Про визнання такими, що втратили чинність деяких указів Президента України" та Законі України "Про валюту і валютні операції" відсутні положення про надання їм зворотної сили в часі в частині, яка стосується пом`якшення відповідальності за раніше вчинені порушення. Отже, ті заходи відповідальності, які передбачені новим законом, розповсюджуються на ті правовідносини, які виникають під час його дії.

Оскільки відповідачем доведене вчинення позивачем до дня введення в дію Закону України «Про валюту та валютні операції» порушення вимог Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», указу Президента України від 27 червня 1999 року № 734/99 «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства», та нормативно-правових актів Національного банку України з питань валютного регулювання та контролю, заходи відповідальності, передбачені законодавством України, що діяло на день вчинення таких порушень, були застосовані обґрунтовано.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На думку суду, встановлені обставини справи та докази свідчать про те, що відповідач діяв в межах наданих йому повноважень, на підставі вимог закону, відтак суд приходить до висновку про необґрунтованість позову та відсутність підстав для скасування спірних рішень.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

у задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (але не менше строку дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 30 квітня 2020 року

Позивач:Фізична особа- підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_1 ) Відповідач:Головне управління ДФС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 39492190)

Головуючий суддя І.С. Козачок