РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

28 квітня 2020 року м. Рівне№460/2317/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 10 березня 2020 року № 77/03.15-24 про відмову в перерахунку пенсії за вислугою років позивачу, а також зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату з 13 грудня 2019 року позивачу пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 року № 1789-XII (у редакції, що діяла на момент призначення пенсії), виходячи з розрахунку 80 % від суми місячної заробітної плати на підставі довідки Прокуратури Рівненської області від 3 березня 2020 року № 18-169 без обмеження її граничного розміру, з урахуванням раніше проведених виплат. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 1 серпня 2013 року позивачу була призначена пенсія за вислугу років на підставі статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ в розмірі 80 % від суми заробітної плати. При цьому, після призначення пенсії позивач продовжує працювати в органах прокуратури на посаді начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Рівненської області. Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657 внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури та, зокрема, підвищена заробітна плата за аналогічною посадою, на якій працює позивач. З метою перерахунку раніше призначеної пенсії, позивачем отримана довідка прокуратури Рівненської області про розмір заробітної плати, що враховується для перерахунку пенсії, від 3 березня 2020 року № 18-169. В подальшому, позивач звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою, у якій, покликаючись на рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(ІІ)/2019, просила провести перерахунок її пенсії в порядку, визначеному статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 року № 1789-XII (в редакції, чинній станом на час призначення пенсії за вислугу років). Проте, відповідач відмовив у проведенні перерахунку пенсії з тих підстав, що відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1155 "Про умови оплати праці прокурорів", зміна розміру посадових окладів працівників прокуратури не є підставою для перерахунку пенсії, а такий перерахунок проводиться лише для тих у кого змінені розміри посадових окладів. Позивач, вважаючи рішення відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії протиправним та таким, що грубо порушує її конституційні права на соціальний захист і пенсійне забезпечення, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У встановлений судом строк відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог. На обґрунтування своїх заперечень зазначив, що постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657 передбачений порядок оплати праці працівників органів прокуратури, а не проведення перерахунку пенсій, призначених на умовах Закону України "Про прокуратуру". Відповідач вказав, що положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VI зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення, - 13 грудня 2019 року. Натомість, з 13 грудня 2019 року підлягає застосуванню частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" у первинній редакції. Тому, призначені працівникам прокуратури пенсії можуть перераховуватися лише у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури за аналогічними посадами після 13 грудня 2019 року. При цьому, відповідач зазначив, що пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України "Про умови оплати праці прокурорів" від 11 грудня 2019 року № 1155 встановлено, що зміна розмірів посадових окладів для працівників прокуратури, передбачених цією постановою, не є підставою для перерахунку пенсій, що визначені Законом України "Про прокуратуру". Враховуючи викладене, у позивача відсутнє право на перерахунок пенсії за вислугу років на підставі довідки від 3 березня 2020 року № 18-169, оскільки перерахунок пенсії проводиться у разі зміни розмірів посадових окладів для працівників прокуратури після 13 грудня 2019 року. За наведених вище обставин, відповідач просив відмовити у задоволенні позовної заяви повністю.

Заяви, клопотання учасників справи, процесуальні дії у справі:

24 березня 2020 року позовна заява надійшла до суду.

27 березня 2020 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

13 квітня 2020 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з наступного.

Обставини справи, встановлені судом:

ОСОБА_1 проходить службу в органах прокуратури на посаді начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Рівненської області.

З 1 серпня 2013 року позивач перебуває на обліку в територіальному органі Пенсійного фонду України та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру" в розмірі 80 % від суми заробітної плати. Вказане не заперечується учасниками справи за змістом заяв по суті.

3 березня 2020 року прокуратурою Рівненської області позивачу видана довідка про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, за № 18-169, згідно з якою розмір заробітної плати (грошового забезпечення), з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за нормами чинними на 6 вересня 2017 року за відповідною (прирівняною) посадою начальника відділу становить 37359,65грн.

28 лютого 2020 року позивач звернулася до відповідача із заявою щодо здійснення перерахунку пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати за відповідною посадою.

10 березня 2020 року позивачем прийняте рішення № 77/03.15-24 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 , яке обґрунтоване тим, що згідно з частиною двадцятою статті 86 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 76-VІІІ), умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Однак, Кабінетом Міністрів України порядок та умови проведення перерахунку раніше призначених пенсій працівника органів прокуратури не визначені. Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(ІІ)/2019 положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами, визнані неконституційними. Вказано, що перерахунок пенсії за зверненнями здійснюється особам, у яких право на перерахунок виникає після 13 грудня 2019 року. Отже, призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам після 13 грудня 2019 року. При цьому, зазначено, що пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України "Про умови оплати праці прокурорів" від 11 грудня 2019 року № 1155 встановлено, що зміна розмірів посадових окладів для працівників прокуратури, передбачених цією постановою, не є підставою для перерахунку пенсій, що визначені Законом України "Про прокуратуру". Враховуючи викладене, у позивача відсутнє право на перерахунок пенсії за вислугу років згідно з довідкою про заробітну плату від 3 березня 2020 року № 18-169, оскільки перерахунок пенсії проводиться у разі зміни розмірів посадових окладів для працівників прокуратури після 13 грудня 2019 року.

Позивач, вважаючи рішення відповідача про відмову в перерахунку пенсії протиправними, звернулася до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За змістом пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Статтею 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Станом на час призначення позивачу пенсії, питання пенсійного забезпечення працівників органів прокуратури було врегульоване положеннями статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 року № 1789-XII у відповідній редакції (далі - Закон № 1789).

Відповідно до частини першої статті 50-1 Закону № 1789, прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку.

Згідно з частиною дванадцятою статті 50-1 Закону № 1789, обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Відповідно до частини сімнадцятої статті 50-1 Закону № 1789, призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

В подальшому до статті 50-1 Закону №1789-XII вносились зміни, зокрема, в частині відсоткового розміру пенсії за вислугу років, яка призначалася прокурорам і слідчим у разі реалізації ними такого права. Разом з тим, положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій прокурорам змін не зазнали (змінилась лише нумерація частин цієї статті).

Проте, Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII (далі - Закон № 76), який набрав чинності 1 січня 2015 року, частина вісімнадцята статті 50-1 Закону №1789 викладена у наступній редакції: Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. При цьому, на виконання законодавчих змін жодного нормативно-правового акта прийнято не було.

15 липня 2015 року набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697) та втратив чинність Закон № 1789, крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п`ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачала чинність з 15 грудня 2015 року.

Так, Закон №1697, в редакції чинній, на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, не містив аналогічної норми, яка б визначала умови та порядок перерахунку пенсій у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

Відповідно до частини двадцятої статті 20 статті 86 Закону № 1697 (в редакції Закону № 76), умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, рішенням Другого Сенату Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(II)/2019 положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697 зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України визнано такими, що не відповідає Конституції України.

Конституційний Суд України у вказаному рішенні встановив, що: частина двадцята статті 86 Закону № 1697 зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення; частина двадцята статті 86 Закону №1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: "20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".

Конституційний Суд України констатував, що питання пенсійного забезпечення прокурорів, у тому числі умови та порядок перерахунку призначених їм пенсій, має визначати Верховна Рада України законом, а не Кабінет Міністрів України підзаконним актом.

Конституційний Суд України також дійшов висновку, що оспорюване положення Закону порушує конституційні засади поділу державної влади в Україні на законодавчу, виконавчу і судову, призводить до порушення регулювання основ соціального захисту прокурорів, оскільки за його змістом регулювання порядку перерахунку призначеної пенсії працівникам прокуратури має здійснюватися актом Кабінету Міністрів України, а не законом України.

Частиною другою статті 152 Конституції України встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Згідно зі статтею 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13 липня 2017 року № 2136-VIII, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

У рішенні від 24 грудня 1997 року № 8-зп в справі № 3/690-97 Конституційний Суд України зазначив, що частина друга статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.

У рішенні від 30 вересня 2010 року № 20-рп/2010 в справі № 1-45/2010 за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до Конституції України" від 8 грудня 2004 року № 2222-IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) Конституційний Суд України вказав, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення, та не може застосовуватись до правовідносин, які виникли до прийняття такого рішення.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23 січня 2019 року в справі № 820/2462/17, від 19 листопада 2018 року в справі № 755/4893/18 (755/18431/15-а), від 15 травня 2019 року в справі № 640/20317/16а, які є обов`язковими для врахування судами в силу вимог частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Таким чином, положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697 зі змінами, якими передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, визнані неконституційними та втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 7-р(II)/2019, як це визначено статтею 91 Закону України "Про Конституційний Суд України", тобто з 13 грудня 2019 року.

Відтак, з 13 грудня 2019 року Закон № 1697 не містить вимоги про необхідність визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України.

Натомість, підставою для проведення перерахунку пенсій працівників прокуратури є підвищення заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок.

Так, за змістом довідки про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій № 18-169, виданої 3 березня 2020 року прокуратурою Рівненської області, підвищення заробітної плати за відповідною (прирівняною) посадою ОСОБА_1 начальник відділу прокуратури Рівненської області відбулося 6 вересня 2017 року, та з урахуванням усіх складових становить 37359,65грн. Вказана довідка була долучена позивачем до заяви про перерахунок пенсії від 28 лютого 2020 року.

Проте, відповідачем не здійснено перерахунку пенсії позивача з 13 грудня 2019 року, тобто з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення №7-р(ІІ)/2019). Більше того, відповідач взагалі заперечує право позивача на такий перерахунок.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність протиправної поведінки суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, яка виразилась у відмові здійснити перерахунок пенсії позивача на підставі довідки прокуратури Рівненської області від 28 лютого 2020 року № 18-133.

При цьому, посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1155 "Про умови оплати праці прокурорів", яка набула чинності 16 січня 2020 року та згідно з якою були підвищені розміри посадових окладів працівників органів прокуратури України, суд до уваги не бере, оскільки позивач в обґрунтування своїх вимог не покликалася на вказаний нормативно-правовий акт. Більше того, пунктом 7 такої постанови установлено, що зміна розмірів посадових окладів для працівників прокуратури, передбачених цією постановою, не є підставою для перерахунку пенсій, що призначені згідно із Законом України "Про прокуратуру". Тобто, постанова Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1155 не може бути застосована для перерахунку пенсії працівникам прокуратури.

Щодо покликання позивача на статтю 50-1 Закону № 1789, як на законодавчу підставу перерахунку пенсії, то суд зазначає, що на час виникнення спірних правовідносин вказана норма втратила чинність, а тому застосуванню не підлягає.

Натомість, на час вирішення спору, спірні правовідносини регулює частина двадцята статті 86 Закону № 1697 в первинній редакції.

Частиною другою статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" передбачено застосування судами Конвенції та практики Європейського Суду з прав людини як джерела права.

Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Прийняття рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає цій міжнародній нормі.

Відповідно до параграфу 47 рішення Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року в справі "Корецький та інші проти України", щоб положення національного закону відповідали цим вимогам (бути доступний для конкретної особи і сформульований з достатньою чіткістю), він має гарантувати засіб юридичного захисту від свавільного втручання органів державної влади у права, гарантовані Конвенцією. У питаннях, які стосуються основоположних прав, надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права, одним з основних принципів демократичного суспільства, гарантованих Конвенцією. Відповідно закон має достатньо чітко визначати межі такої дискреції та порядок її реалізації. Ступінь необхідної чіткості національного законодавства - яке безумовно не може передбачити всі можливі випадки - значною мірою залежить від того, яке саме питання розглядається, від сфери, яку це законодавство регулює, та від числа та статусу осіб, яких воно стосується ("Маестрі проти Італії").

Згідно з частиною другою статті 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправними та скасування рішення від 10 березня 2020 року № 77/03.15-24 про відмову у проведенні перерахунку пенсії позивачу.

Водночас, належним та ефективним способом відновлення порушеного права позивача є зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону № 1697 в первинній редакції на підставі довідки прокуратури Рівненської області від 3 березня 2020 року № 18-169 в розмірі 80 % місячної заробітної плати, з урахуванням раніше отриманих сум, починаючи з 13 лютого 2019 року.

При цьому, таке рішення суду не призведе до втручання у дискреційні повноваження відповідача, оскільки дискреційні повноваження не є необмеженими (абсолютними) та закінчуються з прийняттям таким органом виконавчої влади певного рішення, яке свідчить про те, що він скористався наданим йому правом свободи дій для його винесення (дискреційними повноваженнями), чим виключив можливість прийняття іншого рішення.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21 березня 2019 року в справі № 817/498/17 (№К/9901/44445/18).

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача здійснити виплату перерахованої пенсії без обмеження максимального розміру, суд зазначає, що спірні правовідносини сторін, які є предметом судового розгляду в даній справі, виникли не у зв`язку з обмеженням відповідачем максимального розміру пенсії позивача. Відтак, така позовна вимога є передчасною, адже судовому захисту підлягає порушене, а не ілюзорне право.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Отже, судовому захисту підлягає лише дійсно порушене право. Задоволення позовних вимог на майбутнє не допускається.

З урахуванням наведеного, судом не встановлено підстав для зобов`язання відповідача провести виплату пенсії без обмеження її граничного розміру, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень в ході розгляду справи не довів повну правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах.

В свою чергу, доводи та аргументи позивача, якими останній обґрунтовував позовні вимоги, знайшли лише часткове підтвердження за наслідками розгляду справи по суті, а тому позовну заяву належить задовольнити частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Тому, сплачений позивачем згідно з квитанцією від 20 березня 2020 року № 0.0.1656535710.1, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи, судовий збір в сумі 420,40грн підлягає стягненню на користь останнього за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 10 березня 2020 року № 77/03.15-24 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII в первинній редакції на підставі довідки прокуратури Рівненської області від 3 березня 2020 року № 18-169 в розмірі 80 % місячної заробітної плати, з урахуванням раніше отриманих сум, починаючи з 13 грудня 2019 року.

В задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ (у редакції, що діяла на момент призначення пенсії) без обмеження її граничного (максимального) розміру, - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судовий збір в сумі 420,40грн (чотириста двадцять гривень, 40коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Таким чином, строк на апеляційне оскарження даного рішення суду продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Учасники справи:

1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 );

2) відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Короленка, 7; код ЄДРПОУ 21084076).

Суддя Комшелюк Т.О.