Справа № 420/1753/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом (а.с. 1-7) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі ГУ ПФУ), в якому позивач просить:

визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо зменшення розміру пенсії його ОСОБА_1 за рахунок виплати з 05.03. 2019 року 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року.

зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області провести перерахунок та виплату пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум) йому ОСОБА_1 з 05.03. 2019 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року.

Позивач зазначив, що він проходив службу в ЗСУ та при звільнені з військової служби в запас йому відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ (далі Закон № 2262-ХІІ) призначена пенсія за вислугою років.

Відповідач здійснив перерахунок пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від №103 від 21.02.2018 року «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі Постанова КМУ №103), але відповідно до вказаної постанови КМУ йому виплачувалась з 01.01.2018 року лише 50% підвищення пенсії, з 01.01.2019 року 75 % підвищення.

Позивач вважає такі дії протиправними, які порушують його права.

Згідно зі ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Позивач вказіє, що право на виплати у сфері соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16 грудня 1974 року у справі «Міллер проти Австрії», де Суд встановив принцип, згідно з яким обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні «Гайгузус проти Австрії» від 16 вересня 1996 року, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

Крім того, відповідно до правової позиції Європейського суду у справі «Кечко проти України» (рішення від 08 листопада 2005 року) органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Позивач стверджує, що відмова пенсійного органу у проведенні йому виплати пенсії в перерахованому розмірі порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном.

Позивач просив задовольнити позов.

Ухвалою суду від 04.02.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження за правилами ст.263 КАС України. Зазначено, що відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті розпочнеться через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження та справа буде розглянута у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження (а.с.19-21).

Ухвалою суду від 04.03.2019 зупинено провадження по справі №420/1753/20 до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій по справі № 160/3586/19 (а.с.23-24).

Ухвалою суду від 14.04.2020 року поновлено провадження по справі (а.с. 42).

Представник відповідача надав до суду відзив на адміністративний позов (а.с. 35-36), в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимогу та зазначив, що на виконання Постанови КМУ №103 головним управлінням проведений перерахунок пенсії позивачу на підставі довідки про розмір грошового забезпечення.

Щодо виплати пенсії з урахуванням 100% суми підвищення представник зазначив, що відповідно до п. 2 Постанови №103 виплата перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій проводиться у таких розмірах: з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків: з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків: з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.

Відповідно до статтей 113 і 117 Конституції України Кабінет Міністрів У вищим органом у системі органів виконавчої влади, забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, звітує перед Верховної Радою України про його виконання, в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження є обов`язковими до виконання.

Конституційний Суд України у пункті 2.1 рішення від 26.12.2011 №20-рп/2011зазначив, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.

У рішенні від 02.03.1991 №2-рп/99 Конституційний Суд України вказав, що здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України; політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення її поведення відповідно до п. 3 ст. 116 Конституції України здійснюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 8 та 63 Закоун України № 2262-ХІІ від 09.04.1992 року «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон України № 2262-ХІІ) виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України. Кошти, які виплачуються пенсіонерам за результатом зробленого перерахунку, є складовою частиною Державного бюджету, а не бюджету Пенсійного фонду.

Рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 по справі № 826/3858/18 залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018, яким визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02. 2018 року № 103. Тобто дії ГУПФУ до 05.03.2019 року є законними та протиправними визнані не були.

Відповідно до листа Пенсійного фонду України від 28.08.2019 №26222/06-30 органи Пенсійного фонду з метою забезпечення виконання рішення суду від 12.12.2018 но справі №826/3858/18 звернулись до Міністерства соціальної політики України та Міністерства фінансів України про виділення додаткових коштів. Однак враховуючи, що бюджетні асигнування з державного бюджету України Пенсійному фонду України не збільшувались, то виплата підвищених пенсій продовжується з урахуванням бюджетних асигнувань.

Крім того, представник звернув увагу на положення Постанови КМУ від 14.08.2019 № 804 Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян, норми якої були прийняти після скасування пунктів 1, 2 Постанови № 103. Зазначеною постановою встановлено, що виплата пенсій перерахованих з 01.01.2018 р відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, здійснюється у 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018 року.

З 01.01.2020 набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1088 "Про деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян", якою установлено, що з 01.01.2020 року пенсій здійснюється у підвищеному розмірі з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року

Представник відповідача стверджує, що ГУ ПФУ діяло як орган виконавчої влади відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України у межах, передбачених діючим законодавством України.

Справа розглянута у письмовому провадженні.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є громадянином України (паспорт НОМЕР_1 ), пенсіонером (пенсійна справа №ЮО101197 - Міноборони), пенсійне посвідчення № НОМЕР_2 , учасником бойових дій (а.с.8-10,12-12,16).

На виконання вимог Постанови №103 ГУ ПФУ в Одеській області здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018 року. Розмір пенсії визначено на рівні 70 % грошового забезпечення, яке склало 9720,0грн, в тому числі: оклад за посадою 5070,00грн; оклад за військовим званням 1410,00 грн; надбавка за вислугу років (50 %) 3240,00 грн. Крім того, в розрахунку зазначено про виплату позивачу з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року щомісячно 50 % підвищення 1964,68грн, з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року щомісячно 75 % підвищення 2947,01грн та з 01.01.2020 року 100% підвищення 3929,35грн (а.с. 16).

Не погоджуючись із зазначеним розрахунком щодо невиплати 100% підвищення пенсії позивач звернувся до суду.

Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши та оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими. При цьому суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до положень статті 63 Закону України № 2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Закон України №2262-ХІІ не передбає випадків виплати перерахованої пенсії не у повному обсязі.

Частиною 3 ст. 291 КАС України встановлено, що при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Верховним судом прийнято 06.08.2019 року рішення по зразковій справі №160/3586/19 (провадження №Пз/9901/12/19) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Кабінет Міністрів України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії. Верховний Суд зазначив обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права:1) позивачами є особи, звільнені з військової служби, які отримують пенсію відповідно до Закон України № 2262-ХІІ; 2) відповідачами є суб`єкти владних повноважень (територіальні органи Пенсійного фонду України), на пенсійному обліку яких перебувають позивачі; 3) спір виник з аналогічних підстав у відносинах, що регулюються одними нормами права (у зв`язку з неперерахунком та невиплатою (із врахуванням раніше виплачених сум) пенсії позивачеві з 05 березня 2019 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року); 4) позивачі заявили аналогічні позовні вимоги (по-різному висловлені, але однакові по суті: визнати протиправною бездіяльність та зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплату (із врахуванням раніше виплачених сум) пенсії з 05 березня 2019 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року).

Правові висновки Верховного Суду в рішенні від 06.08.2019 року по зразковій справі №160/3586/19 полягають у наступному.

В силу приписів ст.63 Закону України, п. 4 Порядку № 45, позивач отримав право на перерахунок пенсії у січні 2018 року відповідно до постанови КМУ №103. При цьому КМУ уповноважений визначати порядок проведення такого перерахунку, що й було реалізовано ним у Порядку № 45. Водночас, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12. 2018 року у справі №2826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03. 2019 року, пункт 1 постанови КМУ №103 скасовано.

30.08.2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою збільшив розмір грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до пункту 10 постанови КМУ №704 (із змінами, внесеними згідно з постановою КМУ №103) ця постанова набирає чинності з 01.03.2018 року. Постанова КМУ №103 в частині внесення змін до постанови КМУ №704 є чинними.

Отже, з набранням чинності постанови КМУ №704 , якою змінені (збільшені) розміри грошового забезпечення військовослужбовців, у позивача виникли підстави для перерахунку пенсії. Скасування пункту 1 постанови КМУ №103 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі №2826/3858/18 не впливає на вказані підстави.

Відповідно до п. 2 постанови КМУ №103виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 року у таких розмірах: з 1 січня 2018 року - 50 відсотків; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків; з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.

У зв`язку із скасуванням пункту 2 постанови КМУ №103 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі №2826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії скасовано. Отже, з 05 березня 2019 року пенсія позивачу підлягає виплаті у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії.

Велика Палата Верховного Суду, залишаючи без змін рішення від 06.08.2019 року Верховного Суду по зразковій справі №160/3586/19, погодилась з висновками суду першої інстанції та в постанові від 11.03.2020 року зазначила, що згідно з частинами 1 та 2 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Відповідно до закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) і практику ЄСПЛ як джерело права.

Право на виплати у сфері соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16 грудня 1974 року у справі «Міллер проти Австрії», де Суд встановив принцип, згідно з яким обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні від 16 вересня 1996 року «Гайгузус проти Австрії», якщо особа робила внески у певні фонди, у тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

Відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі «Кечко проти України» (рішення від 08 листопада 2005 року) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Відкидаючи доводи відповідача щодо відсутності постанови про встановлення умов та порядку перерахунку пенсії позивачу після визнання протиправними та нечинними пунктів 1, 2 Постанови № 103, суд першої інстанції правильно указав, що порядок проведення перерахунку пенсій встановлений Порядком № 45. Постановою № 704, яка набрала чинності з 01 березня 2018 року і є чинною на момент виникнення спірних відносин, встановлені розміри грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.

У відповідь на твердження відповідача про наявність у нього права здійснювати розстрочку виплати перерахованої пенсії відповідно до положень ст.63 Закону України № 2262-ХІІ та Постанови № 103 Верховний Суд у зразковій справі зазначив про таке.

Згідно із ч.3 ст.52 Закону України № 2262-ХІІ виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія. Відповідно до ч.2 ст.53 Закону України № 2262-ХІІ нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу ПФУ, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Системний аналіз ст.ст. 51,52,63 Закону України № 2262-ХІІ свідчить, що наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати «порядок перерахунку пенсії» не є тотожним праву встановлювати «строки перерахунку пенсії», «строки виплати пенсії».

Далі суд першої інстанції визнав необґрунтованими посилання відповідача на відсутність бюджетних асигнувань як на підставу відмови у виплаті пенсії позивачу у повному обсязі, оскільки гарантовані законом виплати, пільги тощо неможливо поставити в залежність від видатків бюджету.

Відмова пенсійного органу у проведенні позивачу виплати пенсії в перерахованому розмірі порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном. Оскільки чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (рішення ЄСПЛ у справі «Кечко проти України» від 08 листопада 2005 року).

Зазначена позиція також підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007.

Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанова Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі № 21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21- 44а10).

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з огляду на викладені вище норми законодавства, підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, наділеного правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.

30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 704, якою збільшив розмір грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до пункту 10 Постанови № 704 (із змінами, внесеними згідно з Постановою № 103) ця постанова набирає чинності з 01 березня 2018 року.

Постанова № 103 в частині внесення змін до Постанови № 704 та власне Постанова № 704 є чинними.

Враховуючі ці обставини, Велика Палата Верховного Суду визнала правомірним висновок суду першої інстанці що з набранням чинності Постановою № 704, якою змінені (збільшені) розміри грошового забезпечення військовослужбовців, у позивача виникли підстави для перерахунку пенсії. Скасування пункту 1 Постанови № 103 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18 не впливає на указані підстави.

Таким чином, збільшення грошового забезпечення військовослужбовців, є безумовною підставою для перерахунку пенсії позивача, як колишнього військовослужбовця на підставі ст.63 Закону України № 2262-ХІІ,постанови КМУ №704.

Отже, в силу приписів ст. 63 Закону України № 2262-ХІІ, п. 4 Порядку № 45, позивач отримав право на перерахунок пенсії у січні 2018. При цьому КМУ уповноважений визначати порядок проведення такого перерахунку, що й було реалізовано ним шляхом прийняття Порядку № 45.

Пунктами 1,2 постанови КМУ № 103 врегульовані строки виплати пенсій, а не порядок проведення перерахунку. Крім того, вказаними пунктами постанови КМУ фактично зменшено розмір доплат до пенсій за результатами перерахунку у 2018 та 2019 роках.

Питання строків виплати доплат до пенсії за результатами проведеного перерахунку, тобто частини пенсії особи, а також розмірів такої доплати не охоплюються поняттям «порядок проведення перерахунку пенсії».

З огляду на зазначене, суд вважає, що право позивача на отримання перерахованого розміру пенсії за період з 01.01.2018, з урахуванням вже сплачених сум, має визначатися та визначається безпосередньо Законом України № 2262-ХІІ, отже підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу до Конвенції "Захист прав власності" і що відповідні суми доплати до пенсії за результатом проведення перерахунку слід вважати "майном" у значенні цього положення, оскільки позивач отримав право на вказані суми виплат, яке до прийняття постанови КМУ №103 було передбачено Законом України № 2262-ХІІ, отже, невиплата вказаних сум є втручанням у право позивача на мирне володіння майном.

Зазначена правова позиція, викладена в рішенні ЄСПЛ по справі "Суханов та Ільченко проти України" від 26.06.2014 (за заявою №68385/10 та №71378/10), згідно якої, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чинним Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування.

В даному випадку наявні "законні сподівання", оскільки позивач отримав право на перерахунок пенсії відповідно до Закону у січні 2018, а Постанова № 103, яка фактично звужує право позивача на отримання розміру перерахованої пенсії за 2018-2019 роки, без внесення змін до відповідного Закону, прийнята 21.02.2018 року

Друге речення першого пункту ст. 1 Першого протоколу до Конвенції "Захист прав власності", яке дозволяє позбавити майна лише "на умовах, передбачених законом", а другий пункт зазначає, що держава має право здійснювати контроль за використанням майном шляхом введення в дію "законів" не поширюється на спірні правовідносини, оскільки втручання у право позивача не може бути визнано таким, що відповідає закону.

Таким чином, суд вважає, що позивач мав "законні сподівання" отримати пенсію у збільшеному розмірі після перерахунку її розміру, отже, обмеження щодо строків та розмірів виплати сум доплати до пенсії за 2018-2019 роки, передбачені Постановою №103, не можуть бути застосовані.

Частиною 2 ст.9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. По даній справі суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог.

Враховуючи висновки Верховного Суду по зразковій справі, зокрема, що наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати «порядок перерахунку пенсії» не є тотожним праву встановлювати «строки перерахунку пенсії», «строки виплати пенсії», а також враховуючи висновки рішень ЄСПЧ (від 16 грудня 1974 року у справі «Міллер проти Австрії», від 16 вересня 1996 року у справі «Гайгузус проти Австрії»), щодо виникнення у особи права власності на перераховану пенсію, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції "Захист прав власності" суд дійшов висновку що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом зобов`язання відповідача провести позивачу перерахунок та виплату пенсії з 01 січня 2018 року у розмірі 100% підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018 року, оскільки в іншому випадку вирішення судом питання щодо визнання протиправною та скасування п.1, п.2 постанови КМУ №103 пізніше ніж 01.01.2020 року (з цього часу виплачується пенсія у 100% її підвищення) взагалі могло нівелювати здійснення судового захисту прав пенсіонера та поновлення його майнових прав на отримання перерахованої пенсії у повному обсязі з 01.01.2018 року. З цих підстав суд не приймає до уваги доводи представника відповідача, що КМУ після рішення суду про визнання протиправними та скасування п.1, п.2 постанови КМУ №103 прийняв рішення від 14.08.2019 № 804 про здійснення у 2019 році перерахований пенсій в розмірі 75 відсотків суми її підвищення пенсії.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ст.2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Керуючись статтями 2, 3, 6, 7, 8, 9, 12, 139, 241-246 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо невиплати з 01.01.2018 року ОСОБА_1 100% суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 01 січня 2018 року у розмірі 100% підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018 року.

Рішення набирає законної сили у порядку ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст. 295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва

.