ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2020 рокуСправа № 160/2559/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРА ГРУП" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

04.03.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРА ГРУП" (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить:

- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 04.10.2019 року № 0026721406, яким застосовано до ТОВ "ІМПЕРА ГРУП" штрафну санкцію за порушення валютного законодавства у розмірі 170,00 грн.;

- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 04.10.2019 року № 0026711406, яким застосовано до ТОВ "ІМПЕРА ГРУП" пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 77307,23 грн.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 04.10.2019 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області винесено оскаржувані податкові повідомлення рішення: № 0026711406, яким за порушення вимог ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» позивачу визначено суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 77307,23 грн.; № 0026721406, яким за порушення ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» позивачу визначено суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 170,00 грн. Вказані податкові повідомлення-рішення Товариство вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки на момент проведення перевірки нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3% суми неодержаних грошових коштів за договором передбачено тільки у разі порушення граничного строку розрахунків у 365 днів, а тому у відповідача були відсутні підстави для нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Ухвалою суду від 05.03.2020 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

27.03.2020 року відповідачем надано відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що за результатами перевірки ТОВ «ІМПЕРА ГРУП» з питань дотримання вимог Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", встановлено факти порушення чинного законодавства в частині несвоєчасного надходження в законодавчо встановлені строки коштів. Вказано, що згідно з висновками акту перевірки встановлено, зокрема, порушення статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті". Зазначено також, що відповідно до статті 4 вказаного Закону порушення резидентами строків, передбачених статтею 2 цього ж Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка вартості недопоставленого товару в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Крім того, позивачем не надано Декларацію про валютні цінності, доходи та майно, яке належить резиденту України і знаходиться за її межами, що є порушенням п. 1 ст. 9, п. 2 ст. 10 Декрету КМУ від 19.02.1993 № 15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю». Відтак, відповідач діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією та законами України.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. З власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

На підставі наказу на проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 25.07.2019 року № 4451-п та направлення від 25.07.2019 № 5098, виданих ГУ ДФС у Дніпропетровській області, згідно пп. 19-1.1.4 п. 19-1.1 ст. 19-1, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), у зв`язку з надходженням на адресу ГУ ДФС у Дніпропетровській області повідомлень уповноваженого банку АТ АБ «Радабанк» щодо виявлених фактів порушень валютного законодавства України, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ІМПЕРА ГРУП» (код ЄДРПОУ 38677154) з питань дотримання вимог валютного законодавства України при виконанні умов зовнішньоекономічних контрактів від 05.02.2018 №201802-UA за період з 01.10.2018 по 26.07.2019, від 26.06.2018 №260618-UA за період з 01.10.2018 по 26.07.2019, від 25.07.2018 №2018011-UA за період з 01.10.2018 по 26.07.2019 порядку та термінів декларування валютних цінностей та іншого майна резидента, яке перебуває за межами України.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт №44784/04-36-14-06/38677154 від 12.08.2019 року.

Перевіркою встановлено та в Акті перевірки зафіксовано порушення позивачем:

- при виконанні умов зовнішньоекономічних контрактів від 05.02.2018 №201802-UA, укладеного з нерезидентом - компанією "АМВІСА STEELS LIMITED" (India) за період з 01.10.2018 по 29.07.2019, № 260618-UA від 26.06.2018, укладеного з нерезидентом -компанією LTD «Danyang Hualong Superior Steel Co» (Китай) за період з 01.10.2018 по 29.07.2019, № 2018011-UA від 25.07.2018, укладеного з нерезидентом - компанією Henan Jiayuan Aluminum Industry Co., Ltd (Китай) за період з 01.10.2018 по 29.07.2019 встановлено порушення ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року №185/94-ВР (із змінами та доповненнями, діяв у періоді, що перевірявся), за що згідно з частиною 5 статті 13 Закону України від 21 червня 2018 року №2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (далі - Закон України №2473) (ст.4 Закону України №185/94) нараховується пеня за порушення термінів розрахунків в сфері ЗЕД у сумі 77 307,23 грн.;

- п. 1 ст. 9 Декрету КМУ від 19.02.1993 р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» (зі змінами та доповненнями), за що у відповідності із п.2.7. Постанови Правління НБУ від 08.02.2000 р. № 49 «Про затвердження Положення про валютний контроль» (зі змінами та доповненнями) та п.2 ст. 16 Декрету КМУ від 19.02.1993 р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» (зі змінами та доповненнями), підприємству нараховується штрафна санкція за порушення порядку декларування валютних цінностей та іншого майна станом на 01.01.2019 у сумі 170,00 грн.

На підставі Акту перевірки ГУ ДФС у Дніпропетровській області винесено податкові повідомлення-рішення від 04.10.2019 року № 0026721406 та № 0026711406.

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями ТОВ «ІМПЕРА ГРУП» 25.11.2019 року подало до Державної податкової служби скаргу, яка рішенням від 21.01.2020 року за №2502/6/99-00-08-05-02-06 залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Судом встановлено, що ТОВ «ІМПЕРА ГРУП» укладено імпортний контракт з нерезидентом - компанією «АМВІСА STEELS LIMITED» від 05.02.2018 року № 201802- UA про купівлю інших прутків з корозійностійкої сталі.

Станом на 01.10.2018 року у ТОВ «ІМПЕРА ГРУП» обліковувалась прострочена дебіторська заборгованість у сумі 4076,00 дол. США.

Встановлено також, що товар від нерезидента надійшов на суму 4076,00 дол. США, що засвідчено митною декларацією від 19.10.2018 року №419542 (товар перетнув митний кордон України 17.10.2018 року, про що свідчить відмітка на товарно-транспортній накладній "Одеська митниця ДПС", однак, з порушенням законодавчо встановленого строку по сумі 800,00 дол. США, кількість днів прострочення складає 17 днів.

Також, ТОВ «ІМПЕРА ГРУП» укладений імпортний контракт з нерезидентом компанією LTD «Danyang Hualong Superior Steel Co» від 26.06.2018 No260618-UA про купівлю товару, на виконання умов якого ТОВ «ІМПЕРА ГРУП» здійснено передоплату на загальну суму 83906,11 дол. США, що засвідчено платіжними дорученнями від 27.12.2018 на суму 30500,44 дол. США, від 21.01.2019 на суму 28260,00 дол. США, від 26.02.2019 на суму 14648,12 дол. США, від 14.06.2019 на суму 5250,00 дол. США, від 24.07.2019 на суму 5247,55 дол. США.

Станом на 01.10.2018 року у ТОВ «ІМПЕРА ГРУП» обліковувалась дебіторська заборгованість у сумі 27454,92 дол. США.

В акті перевірки зазначено, що у перевіряємому періоді товар від нерезидента надійшов на суму 101668,12 дол. США, що засвідчено митною декларацією від 06.03.2019 №403798 на суму 25513,20 дол. США, від 10.05.2019 №407709 на суму 28259,90 дол. США, від 10.05.2019 №407710 на суму 47895,02 дол. США (товар перетнув митний кордон України 04.05.2019 року, на що вказує відмітка на ТТН "Одеська митниця ДПС", однак, з порушенням законодавчо встановленого строку по сумі 2794,92 дол. США дол. США, кількість днів прострочення складає 41 день, по сумі 24660,00 дол. США - 32 дні.

Також ТОВ «ІМПЕРА ГРУП» було укладено імпортний контракт з нерезидентом компанією Henan Jiayuan Aluminum Industry Co., Ltd від 25.07.2018 №2018011-UA про купівлю прутки з алюмінієвих сплавів, на виконання умов якого ТОВ «ІМПЕРА ГРУП»,було здійснено передоплату на загальну суму 12964,20 дол. США, що засвідчено платіжним дорученням від 09.01.2019 р.

Станом на 01.10.2018 (початок перевіряемого періода) у ТОВ «ІМПЕРА ГРУП» обліковувалась дебіторська заборгованість у сумі 2220,00 дол. США.

Встановлено, що у перевіряємому періоді товар від нерезидента надійшов на суму 15184,20 дол. США, що засвідчено МД від 28.01.2019 №401220 (товар перетнув митний кордон України 25.01.2019, про що свідчить відмітка на товарно-транспортній накладній "Одеська митниця ДПС", однак, з порушенням законодавчо встановленого строку по сумі 2220,00 дол. США, кількість днів прострочення складає 2 дні.

Означене не спростовується позивачем, що підтверджується змістом позовної заяви.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Із введенням в дію з 07.02.2019 Закону України «Про валюту і валютні операції» 21.06.2018 року № 2473-VIII, який набрав чинності 07.07.2018 року, Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», Інструкція про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, що затверджена Постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 № 136, Постанова Правління НБУ від 13.12.2016 № 410 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» та Декрет КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» від 19.02.1993 року № 15-93 втратили чинність.

Суд звертає увагу на положення ч. 8 ст. 16 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про валюту та валютні операції», відповідно до якої уповноважені установи, суб`єкти валютних операцій, які до дня введення в дію цього Закону порушили вимоги Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Указу президента України від 27 червня 1999 року № 734/99 «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства» та (або) нормативно-правових актів Національного банку України з питань валютного регулювання та контролю, несуть відповідальність, передбачену законодавством України, що діяло на день вчинення таких порушень.

Порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті при проведенні суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності експортно-імпортних операцій встановлено Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР (далі - Закон № 185/94-ВР).

Відповідно до вимог ст. 1 Закону № 185/94-ВР виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) такої продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Виручка резидента за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом) вважається перерахованою на його банківський рахунок за заявою резидента, якщо належна сума врегульована Експортно-кредитним агентством.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Згідно зі ст. 2 Закону № 185/94-ВР імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею (ст. 4 Закону № 185/94-ВР ).

Відповідно до п. п. 1, 2 ст. 13 розділу III Декрету Кабінету Міністрів № 15-93 від 19.02.1993 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» Національний банк України, є головним органом валютного контролю, що: здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених цим Декретом до компетенції інших державних органів; забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю, згідно з цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.

Уповноважені банки, фінансові установи та національний оператор поштового зв`язку, які отримали від Національного банку України генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, здійснюють контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці установи.

Статтею 44 Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 № 679-XIV встановлено, що Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль. До компетенції Національного банку у сфері валютного регулювання та контролю належить видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій.

До таких нормативно-правових актів належить Інструкція про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, що затверджена Постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 № 136 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28 травня 1999 р. за № 338/3631, надалі - Інструкція 136).

Пунктом 1.11. Інструкції № 136 визначено, що експортна операція з поставки продукції, виконання робіт, надання транспортних, страхових послуг може бути знята з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов`язань за цими операціями зарахуванням, якщо:

вимоги випливають із взаємних зобов`язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями;

вимоги однорідні;

строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги;

між сторонами не було спору щодо характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання тощо.

Так, підставою для припинення валютного контролю відповідно до пункту 1.11 Інструкції 136 є надання документів про припинення зобов`язань за цими операціями зарахуванням.

Водночас, при вирішенні цього спору підлягають застосуванню норми Постанови Правління НБУ від 13.12.2016 № 410 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» (далі - Постанова НБУ № 410).

Пунктом 4 вказаної Постанови визначено, що уповноважені банки не можуть знімати з контролю експортні операції клієнтів на підставі документів про припинення зобов`язань зарахування зустрічних однорідних вимог:

- в іноземній валюті 1-ї групи Класифікатора/російських рублях (незалежно від суми операції);

- в інших валютах (якщо загальна сума зобов`язань, що припиняються зарахуванням у межах одного договору щодо експорту товарів, перевищує в еквіваленті 500000.0 доларів США).

Згідно з п. 9 цієї Постанови, на час дії цієї постанови інші нормативно-правові акти Національного банку України діють у частині, що не суперечить вимогам цієї постанови.

Необхідно звернути увагу на те, що особами, які можуть бути суб`єктом визначеного статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» правопорушення, є резиденти (крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення).

Саме на резидентів, а не на їх контрагентів, покладений обов`язок із забезпечення зарахування виручки резидентів на їх валютні рахунки.

Виходячи з цього, резидент при здійсненні господарської діяльності, укладенні контрактів, додаткових угод до них про зміну порядку зарахування валютної виручки хоча і не був законодавчо обмежений у встановленні порядку чи форми розрахунків, мав враховувати передбачені законом обмеження або приймати ризики врегулювання відносин з нерезидентом у контракті на свій розсуд.

Відносини між позивачем та його контрагентом за експортною операцією врегульовані нормами приватного права. Ними не встановлені обмеження щодо зарахування зустрічних однорідних вимог при розрахунках з нерезидентами, припинення чи врегулювання зобов`язань на свій розсуд, навіть з відступленням від положень актів цивільного законодавства.

Втім, відповідно до ч. 2 ст. 1 Цивільного кодексу України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

У правовому регулюванні публічно-правових відносин між позивачем та контролюючим органом - відповідачем вказані цивільно-правові норми застосовуються опосередковано.

З огляду на положення ч. 2 ст. 19 Конституції України при перевірці додержання резидентом строків зарахування валютної виручки, суб`єкт владних повноважень має керуватися нормами, що регулюють здійснення валютного контролю.

Право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів передбачено частиною другою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікований відповідним Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 27.04.2018 року у справі № 808/1707/17 (провадження № К/9901/285/17).

Враховуючи викладене, суд робить висновок про обґрунтованість висновків відповідача про порушення позивачем строків розрахунків у сфері ЗЕД, а тому податкове повідомлення-рішення № 0026711406 від 04.10.2019 року є правомірним та скасуванню не підлягає.

Відповідно до п. 1 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами» від 18.06.1994 року № 319/94 (чинного на час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) суб`єктів підприємницької діяльності України, незалежно від форм власності, зобов`язано у десятиденний строк продекларувати у Національному банку України наявність (або відсутність) з визначенням сум усіх належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України, в тому числі одержаних у результаті здійснення підприємницької діяльності за межами України, подати Головній державній податковій інспекції України декларацію щодо сум на їх рахунках у банках та інших іноземних фінансових установах, а також щодо сум надходжень валютних цінностей у вигляді доходів (дивідендів), одержаних у результаті здійснення підприємницької діяльності за межами України. Надалі декларування суб`єктами підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, наявності належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України, здійснюється щоквартально.

Мета такого декларування полягає в поверненні в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами. Для досягнення цієї мети уповноважені органи держави повинні знати, які валютні цінності належать суб`єкту господарювання і знаходяться за кордоном. Одним з видів таких цінностей є дебіторська заборгованість. При цьому не важливо, як саме вона утворилася - чи шляхом передоплати за товари, роботи, послуги нерезиденту, чи шляхом реалізації таких товарів, робіт, послуг нерезиденту. Як ті, так і інші кошти підлягають обов`язковому декларуванню.

За змістом ч. 2 ст. 16 розділу І Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються, серед іншого, фінансові санкції за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, - у сумі, що встановлюється Національним банком України.

Положеннями статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» визначено, що валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов`язковому декларуванню у Національному банку України.

Пунктом 2.7 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 року № 49, визначено, що невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність: порушення строків декларування - накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний звітний період.

Склад валютного правопорушення обумовлюється контролюючим органом недекларування позивачем у декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами.

Доведеність складу валютного правопорушення, покладеного в основу прийняття податкового повідомлення-рішення № 0026721406 від 04.10.2019 року, обумовлює правомірність застосування до позивача визначених штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок про відмову у задоволенні позовної заяви.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку з відмовою позивачу в задоволенні позову, понесені ним судові витрати, пов`язані зі зверненням до суду, не відшкодовуються.

Керуючись ст. 2, 72-77, 139, 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРА ГРУП" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський