ПОСТАНОВА

Іменем України

28 квітня 2020 року

Київ

справа №804/4574/17

адміністративне провадження №К/9901/67887/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів Жука А. В., Мартинюк Н. М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.07.2018 (суддя Прудник С. В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31.10.2018 (колегія суддів у складі: Мельника В. В., Сафронової С. В., Чепурнова Д. В.),

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі - відповідач, ГУНП в Дніпропетровській області), в якому, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ т.в.о. начальника ГУНП в Дніпропетровській області Грозь О. О. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності слідчого слідчого відділення АНД ВП Дніпровського ВП ГУНП» від 10.05.2017 № 1933;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУНП в Дніпропетровській області Глуховері В. А. від 29.05.2017 № 177 о/с в частині звільнення підполковника поліції ОСОБА_1 зі служби в Національній поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»;

- поновити підполковника поліції ОСОБА_1 на службі в Національній поліції та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги мотивовано тим, що службове розслідування проведено формально, є неповним та необ`єктивним щодо з`ясування всіх обставин невиходу позивача на службу з 27.02.2017. Також позивач вказав, що жодного дисциплінарного проступку ним не вчинено та зазначив, що про проведене службове розслідування та результати останнього його не повідомлено. Вважає дії відповідача протиправними та такими, що були спрямовані на створення незаконних підстав для проведення службового розслідування і видання незаконного наказу за результатами проведення службового розслідування про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та незаконного звільнення його зі служби в поліції.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 24.07.2018, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 31.10.2018, в задоволенні адміністративного позову відмовив.

Судові рішення мотивовані тим, що факт відсутності на службі з 27.02.2017 по 03.04.2017 слідчого слідчого відділення Амур-Нижньодніпровського відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області підполковника поліції ОСОБА_1 підтверджено. Докази переведення або відрядження його до Управління патрульної поліції в м. Дніпрі ДПП НП України в матеріалах справи відсутні, а пояснення Ткаченко Г. І. , якого позивач визначає як безпосереднього керівника, вказують на відсутність підстав вважати, що ОСОБА_1 було відряджено до Управління патрульної поліції в м. Дніпрі ДПП НП України. Оскільки документи, що підтверджують правомірність відсутності ОСОБА_1 на роботі протягом вказаного періоду, у позивача відсутні, що констатовано висновком службового розслідування та підтверджується позивачем, суд дійшов висновку, що доводи ОСОБА_1 про його відрядження є хибними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Доводи касаційної скарги аналогічні викладеним у апеляційній скарзі. Крім того, скаржник наголошує, що жодних функційних обов`язків, жодної посадової інструкції не було витребувано судом та не надано відповідачем для обґрунтування вини позивача, однак бездіяльність відповідача у період з 27.02.2017 по 04.04.2017 щодо прибулого працівника, на думку скаржника, повністю підтверджується.

Позиція інших учасників справи

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду Стрелець Т. Г. (суддя-доповідач), Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л. від 18.12.2018 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.07.2018 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31.10.2018.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 12.06.2019 № 720/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 804/4574/17 у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Стрелець Т. Г.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2019 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючий суддя (суддя-доповідач) Мельник-Томенко Ж. М., судді Жук А. В., Мартинюк Н. М. для розгляду судової справи № 804/4574/17.

Ухвалою Верховного Суду від 27.04.2020 справу призначено до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

ОСОБА_1 з 15.08.1997 прийнятий на службу в органи внутрішніх справ, де проходив службу до 06.11.2015. З 07.11.2015, після звільнення з органів внутрішніх справ, був прийнятий на роботу на посаду завідувача кафедри кримінального процесу факультету № 3 Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ.

З 12.02.2016 ОСОБА_1 прийнятий на службу в органи Національної поліції України, 12.02.2016 прийнято присягу працівника поліції.

З 12.02.2016 по 21.11.2016 позивач працював на посаді завідувача кафедри кримінального процесу факультету № 3 Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ.

Наказом ректора Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 21.11.2016 № 268 ос «По особовому складу» підполковника поліції ОСОБА_1 направлено у розпорядження Національної поліції України, та 21.11.2016 звільнено його з посади завідувача кафедри кримінального процесу факультету підготовки фахівців для органів досудового розслідування на підставі пункту 6 статті 71 Закону України «Про Національну поліцію».

05.12.2016 підполковник поліції ОСОБА_1 , як прибулий з Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, на підставі його рапорту від 21.11.2016 призначений на посаду слідчого слідчого відділення Амур-Нижньодніпровського відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області (далі - СВ АНД ВП ДВП) з 21.11.2016, що підтверджується наказом ГУНП в Дніпропетровській області від 05.12.2016 № 344 о/с.

Наказом ГУНП в Дніпропетровській області від 10.05.2017 № 1933 за порушення службової дисципліни, недотримання вимог статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, пункту 1 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, що виразилось у невиході на службу за посадою слідчого слідчого відділення Амур-Нижньодніпровського відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області з 27.02.2017 по 03.04.2017 без поважних причин, накладено на слідчого слідчого відділення Амур-Нижньодніпровського відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області підполковника поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Наказом ГУНП в Дніпропетровській області від 29.05.2017 № 177 о/с підполковника поліції ОСОБА_1 слідчого слідчого відділення Амур-Нижньодніпровського відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) на підставі наказу ГУНП в Дніпропетровській від 10.05.2017 № 1933 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності слідчого Слідчого відділення АНД ВП Дніпровського ВП ГУНП» з 29.05.2017.

Підставою притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача став висновок службового розслідування від 10.05.2017, проведеного на підставі наказу ГУНП в Дніпропетровській області від 11.04.2017 № 1492 «Про організацію проведення службового розслідування» за фактом не виходу на службу слідчого слідчого відділення Амур-Нижньодніпровського відділення поліції Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області підполковника поліції ОСОБА_1 .

Проведеним службовим розслідуванням встановлено, що 04.04.2017 до керівництва слідчого управління ГУНП в Дніпропетровській області надійшов рапорт заступника начальника - начальника СВ АНД ВП ДВП підполковника поліції Паська В. О. про те, що слідчий СВ АНД ВП ДВП підполковник поліції ОСОБА_1 з 27.02.2017 відсутній на службі без поважних причин, будь-яких документів щодо відсутності на службі не надав.

Згідно рапорту заступника начальника - начальника СВ АНД ВП ДВП підполковника поліції Паська В.О. , станом на 03.04.2017 року слідчий СВ АНД ВП ДВП підполковник поліції ОСОБА_1 до функціональних обов`язків не приступив, будь-яких документів щодо відсутності на службі не надав. У зв`язку з викладеним клопочить по суті рапорту щодо проведення службового розслідування.

Також, згідно доповідної записки заступника начальника - начальника слідчого управління полковника поліції Куратченка М. В. , станом на 03.04.2017 року слідчий СВ АНД ВП ДВП підполковник поліції ОСОБА_1 до функціональних обов`язків не приступив, будь-яких документів щодо відсутності на службі не надав. У зв`язку з викладеним просить про призначення службового розслідування. Окрім того, 04.04.2017 начальником АНД ВП ДВП підполковником поліції Міщанинець О. М . на ім`я начальника Дніпровського відділу поліції ГУНП Бідилу А. М. подано доповідну записку, відповідно до якої слідчий СВ АНД ВП ДВП підполковник поліції ОСОБА_1 не виходить на службу з 27.02.2017. З метою встановлення причин і обставин не виходу на службу ОСОБА_1 просить клопотати про призначення проведення службового розслідування.

Відповідно до змісту висновку службового розслідування від 10.05.2017, згідно матеріалів особової справи підполковник поліції ОСОБА_1 до 13.03.2017 року до управління кадрового забезпечення ГУНП не надходило жодних документів щодо відрядження або переведення ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в м. Дніпрі ДПП НП України або до інших підрозділів.

Наказами ГУНП в Дніпропетровській області від 12.12.2016 № 354 о/с та від 23.01.2017 № 21 о/с ОСОБА_1 з 12.12.2016 по 26.12.2016 перебував у додатковій відпустці, з 13.01.2017 по 11.02.2017 в щорічній основній відпустці за 2017 рік та з 12.02.2017 по 25.02.2017 в додатковій відпустці за 2017 рік.

Крім того, відповідно до довідки управління кадрового забезпечення ГУНП в Дніпропетровській області від 10.05.2017 ОСОБА_1 службове посвідчення поліцейського та спеціальний жетон не отримував.

Відповідно до інформації управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_1 грошове забезпечення за посадою слідчого слідчого відділення Амур-Нижньодніпровського відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області за період з 22.11.2016 по 30.04.2017 отримав у повному обсязі.

Згідно з висновком службового розслідування від 10.05.2017 факт невиходу на службу слідчого слідчого відділення Амур-Нижньодніпровського відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області підполковника поліції ОСОБА_1 вважається таким, що знайшов своє підтвердження. За порушення службової дисципліни, недотримання вимог статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, пункту 1 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, що виразилось у невиході на службу за посадою слідчого слідчого слідчого відділення Амур-Нижньодніпровського відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області з 27.02.2017 по 03.04.2017 без поважних причин, на слідчого слідчого відділення Амур-Нижньодніпровського відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області підполковника поліції ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Листом від 24.05.2017 за № 2/5627 повідомлено ОСОБА_1 про завершення службового розслідування та запрошено 26.05.2017 о 10 годині до слідчого управління ГУНП в Дніпропетровській області для ознайомлення з висновком службового розслідування.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний, зокрема. неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (частина друга статті 19 Закону України «Про Національну поліцію»).

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Пунктом 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 23.12.2015 № 901-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» на поліцейських поширюється дія Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 3460-IV.

Приписами статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ» від 22.02.2006 (далі - Дисциплінарний статут, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Відповідно до статті 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

За вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (частина перша статті 5 Дисциплінарного статут).

За змістом статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров`я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об`єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об`єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов`язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку. У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Положеннями статті 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Пунктом 2.1. Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 12.03.2013 № 230 (далі - Інструкція № 230, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи РНС) службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов`язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Відповідно до пункту 5.4. Інструкції № 230 службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності за мотивованим рапортом (доповідною запискою) виконавця або голови комісії визначений строк може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Початок службового розслідування визначається датою видання наказу про його призначення. Завершення службового розслідування визначається датою затвердження начальником, який призначив службове розслідування, висновку за результатами службового розслідування (далі - висновок службового розслідування). Якщо вину особи РНС повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності його підлеглих заборонено. Зміст наказу доводиться до відома особи РНС, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. Особа РНС, стосовно якої проводилось службове розслідування, має право оскаржити рішення щодо накладення на нього дисциплінарного стягнення у порядку, визначеному законодавством України.

08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-XI «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-XI), яким до окремих положень КАС України унесені зміни.

Водночас пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-XI передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеного на підставі наказу ГУНП в Дніпропетровській області від 11.04.2017 № 1492 службового розслідування за фактом невиходу на службу слідчого слідчого відділення Амур-Нижньодніпровського відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області складено висновок від 10.05.2017.

Вказаним висновком встановлено, що 04.04.2017 до керівництва слідчого управління ГУНП в Дніпропетровській області надійшов рапорт заступника начальника - начальника СВ АНД ВП ДВП підполковника поліції Паська В. О. про те, що слідчий СВ АНД ВП ДВП підполковник поліції ОСОБА_1 з 27.02.2017 відсутній на службі без поважних причин, будь-яких документів щодо відсутності на службі не надав. Згідно матеріалів особової справи підполковника поліції ОСОБА_1 до 13.03.2017 до управління кадрового забезпечення ГУНП не надходило жодних документів щодо відрядження або переведення ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в м. Дніпрі ДПП НП України або до інших підрозділів. Так, до ГУНП 17.03.2017 вх. № 3594 надійшов лист з Департаменту патрульної поліції НП України від 13.03.2017 року вих. № 1153/41/4/01-2017 щодо відрядження підполковника поліції ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в м. Дніпрі ДПП НП України, на що керівництвом ГУНП було надано відповідь від 23.03.2017 вих. № 1941/Рп про заперечення щодо відрядження ОСОБА_1 31.03.2017 вих. 8348/19/41-01/2017 з Управління патрульної поліції в м. Дніпрі ДПП НП України надійшов запит щодо направлення на їхню адресу особової справи підполковника поліції ОСОБА_1 для ознайомлення. Відповідно даного запиту управлінням кадрового забезпечення ГУНП була надана довідка від 10.05.2017 № 18/2497 про те, що станом на 10.05.2017 особова справа підполковника поліції ОСОБА_1 знаходиться на зберіганні в Дніпровському відділі поліції та до Управління патрульної поліції в м. Дніпрі ДПП НП України не надсилалась.

Також, у висновку зазначено, що 11.04.2017 за вих. № 2/3974 слідчим управлінням ГУНП направлено запит до Управління патрульної поліції в м. Дніпрі ДПП НП України про виконання функціональних обов`язків старшого юрисконсульта у вказаному Управлінні підполковником поліції ОСОБА_1 24.04.2017 на адресу слідчого управління ГУНП надано відповідь, в якій керівництво УПП у м. Дніпрі ДПП НП України повідомило про те, що підполковнику поліції ОСОБА_1 була запропонована посада старшого юрисконсульта сектору правового забезпечення. 13.03.2017 ДПП НП України за вих. № 1153/41/4/01-2017 до ГУНП був направлений лист з проханням відрядити підполковника поліції ОСОБА_1 до УПП в м. Дніпрі ДПП НП України для надання практично-методичної допомоги з 13.03.2017 по 12.05.2017, однак розпорядчих документів щодо відрядження підполковника поліції ОСОБА_1 до їхнього підрозділу не надходило.

Таким чином, за результатами проведеного службового розслідування було встановлено недотримання позивачем вимог статті 7 Дисциплінарного статуту, пункту 1 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, що виразилося у невиході на службу за посадою слідчого слідчого відділення Амур-Нижньодніпровського відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області з 27.02.2017 по 03.04.2017 без поважних причин.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до наказів ГУНП в Дніпропетровській області від 12.12.2016 року № 354 о/с та від 23.01.2017 року № 21 о/с ОСОБА_1 з 12.12.2016 по 26.12.2016 перебував у додатковій відпустці, з 13.01.2017 по 11.02.2017 в щорічній основній відпустці за 2017 рік та з 12.02.2017 по 25.02.2017 в додатковій відпустці за 2017 рік. Відповідно до інформації управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_1 грошове забезпечення за посадою слідчого слідчого відділення Амур-Нижньодніпровського відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області за період з 22.11.2016 по 30.04.2017 отримав у повному обсязі.

Також, судом першої інстанції встановлено, що 24.04.2017, 25.04.2017, 26.04.2017 та 05.05.2017 ОСОБА_1 подавались рапорти ректору Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ Глуховері В. А. , начальнику ГУНП в Дніпропетровській області Репешку І. В., начальнику Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області полковнику поліції Бідило А . М. , начальнику АНД ВП ДВП підполковнику поліції Міщанинцю О. М. щодо готовності приступити до виконання своїх службових обов`язків на посаді завідувача кафедри кримінального процесу, відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 804/158/17.

Таким чином, є обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про підтвердження матеріалами справи наявності скоєння позивачем дисциплінарного проступку, який полягав у вчиненні ним прогулу.

З огляду на наведене, спірні накази відповідача є такими, що прийняті в межах повноважень і у спосіб, визначені нормативно-правовими актами. Оскільки судом першої інстанції не встановлено підстав для визнання незаконним звільнення позивача зі служби в поліції, а вимоги щодо поновлення його на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про визнання наказів про звільнення протиправними, суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для їх задоволення.

Суд констатує, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій про доведення матеріалами службового розслідування факту порушення позивачем службової дисципліни є правильним. При цьому, обставини справи не дають підстав для висновку про порушення відповідачем процедури проведення службового розслідування.

Твердження скаржника про те, що судами попередніх інстанцій помилково не враховано недосконалість норм матеріального права в частині направлення працівника поліції у відрядження та його фактичний допуск до робочого місця, колегія суддів відхиляє, оскільки, як правильно встановлено судом першої інстанції, службовим відрядженням вважається поїздка поліцейського за наказом, підписаним керівником органу поліції або особою, яка виконує його обов`язки, його першим заступником або заступниками відповідно до їх компетенції, на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового завдання поза місцем його постійної служби. При направленні поліцейського у службове відрядження видається наказ, підписаний керівником органу поліції або особою, яка виконує його обов`язки, його першим заступником або заступниками відповідно до розподілу функціональних обов`язків (посадових інструкцій). У наказі зазначаються пункт призначення, найменування органу поліції, у тому числі його територіального (відокремленого) підрозділу (управління, відділу, відділення), куди відряджено працівника, строк та мета відрядження. Поліцейському, який направляється у службове відрядження, видається посвідчення про відрядження з талоном посвідчення про відрядження та карткою автоматизованої інформаційної системи «Відрядження», які оформлюються відрядженою особою. Наведені приписи Інструкції про службові відрядження поліцейських у межах України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.08.2017 № 672, кореспондуються з приписами Інструкції з організації відряджень у структурі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2004 № 1666.

Отже, за умови відрядження ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в м. Дніпрі ДПП НП України мав бути виданий ГУНП в Дніпропетровській області відповідний наказ, з яким ОСОБА_1 були зобов`язані ознайомити.

Оскільки документи, що підтверджують правомірність відсутності ОСОБА_1 на роботі протягом вказаного періоду, у позивача відсутні, що констатовано висновком службового розслідування та підтверджується позивачем, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що твердження ОСОБА_1 про його відрядження є хибними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Щодо посилання скаржника на допущення судами попередніх інстанцій порушень норм процесуального права в частині допиту свідків по справі, колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки суд першої інстанції, задовольняючи клопотання позивача про допит свідків вжив всіх передбачених параграфом 2 глави 5 КАС України заходів щодо встановлення обставин справи за допомогою показів свідків, про допит яких клопотав позивач.

Доводи скаржника про наявність робочого місця (службового кабінету), виконання службових обов`язків та надання відповідних документів в Управління патрульної поліції в м. Дніпрі ДПП НП України, колегія суддів відхиляє, оскільки, як встановлено судом першої інстанції, факти, що наведені у висновку службового розслідування від 10.05.2017, в частині відсутності підстав переведення або відрядження ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в м. Дніпрі ДПП НП України у період з 27.02.2017 по 03.04.2017, та надання ОСОБА_1 службового кабінету саме з метою реалізації бажання надавати методично-консультативну допомогу Управлінню патрульної поліції в м. Дніпрі ДПП НП України та для подальшого можливого призначення у встановленому законом порядку, підтверджуються також іншими доказами, зокрема, листом начальника ГУНП в Дніпропетровській області генерала поліції Репешко І. В. від 23.03.2017 (вих. № 1941/Рп) про заперечення щодо відрядження ОСОБА_1 , пояснень заступника начальника Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області ДПП НП України Наумушкіної Л. В. та Ткаченко Г. І., наявними в матеріалах справи.

Крім цього, колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Росії», «Нєлюбін проти Росії»), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що ці доводи були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду та ухвалення оскаржуваних судових рішень, та їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.

Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі про часткове задоволення позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини першої статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 460-IX, статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.07.2018 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31.10.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

...........................

...........................

...........................

Ж.М. Мельник-Томенко

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк

Судді Верховного Суду