ПОСТАНОВА
Іменем України
28 квітня 2020 року
Київ
справа №635/4299/17
адміністративне провадження №К/9901/21768/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого Тацій Л.В.,
суддів: Рибачука А.І., Стеценка С.Г., -
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Слобожанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (далі - управління ПФУ) на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року (прийняту судом у складі: головуючого судді Бершова Г.Є., суддів: Катунова В.В., Ральченка І.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до управління ПФУ про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного Фонду України в Комінтернівському районі міста Харкова від 24 березня 2017 року про відмову ОСОБА_1 у переході на пенсію у зв`язку з втратою годувальника;
- зобов`язати Слобожанське об`єднане управління Пенсійного Фонду України міста Харкова провести перерахунок та призначити позивачу виплату пенсії по втраті годувальника з 01 жовтня 2016 року в розмірі 14 355,00 гривень, що дорівнює 50 % від суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 , яке на час смерті останнього складало 28 710,00 гривень.
Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій
Харківський районний суд Харківської області постановою від 12 вересня 2017 року відмовив у задоволенні позову.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачка посилається на норми Закону, якими вказане питання не врегульовано, а тому дійшов висновку, що рішення Слобожанського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України м. Харкова від 24 березня 2017 року про відмову у переході на пенсію у зв`язку з втратою годувальника прийнято обґрунтовано.
Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 22 листопада 2017 року скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким позовні вимоги задовольнив частково.
Визнав протиправним та скасував рішення управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі міста Харкова від 24 березня 2017 року про відмову ОСОБА_1 у переході на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.
Зобов`язав Слобожанське об`єднане управління Пенсійного Фонду України міста Харкова провести перерахунок та призначити ОСОБА_1 виплату пенсії по втраті годувальника з 01 жовтня 2016 року в розмірі 50 % від суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 .
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції зазначив, що системний аналіз чинного законодавства свідчить про те, що пенсія за віком та довічне грошове утримання судді мають однакову правову природу. Тому позивачка має права на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника в розмірі 50% щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та відмова у призначенні позивачці пенсії по втраті годувальника в залежності від розміру пенсії її померлого чоловіка на час настання смерті є неправомірною.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
11 грудня 2017 року управління ПФУ звернулося до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У скарзі зазначає, що ОСОБА_1 звернулася із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Рішенням управління ПФУ їй було відмовлено у переході на таку пенсію, оскільки цей Закон не передбачає призначення пенсії по втраті годувальника. При цьому, їй було роз`яснено щодо можливого переходу на пенсію по втраті годувальника за померлого чоловіка відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Однак, заяви про перехід на пенсію по втраті годувальника на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» вона не подавала.
Посилається, що позивачем пропущено строк звернення до суду.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 12 грудня 2017 року відкрив касаційне провадження.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VІІІ). З цієї дати набула чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень КАС касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
На виконання вимог підпункту 7 пункту 1 Перехідних положень справа була передана до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 лютого 2018 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Гімон М.М., судді: Бучик А.Ю., Мороз Л.Л.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 червня 2019 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року № 728/0/78-19 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Рибачук А.І., Стеценко С.Г., справу передано головуючому судді.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
З 30 травня 1994 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Слобожанському об`єднаному управлінні Пенсійного Фонду України міста Харкова та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
17 березня 2017 року позивачка звернулася до Слобожанського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України міста Харкова з заявою про перехід з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника в розмірі 50 % щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на час настання смерті її чоловіка, на підставі довідки № 03-55/150, яка видана 25 травня 2017 року Апеляційним судом Харківської області, відповідно до даних якої заробіток ОСОБА_2 , який враховується при обчисленні пенсії за період з жовтня 2011 року до вересня 2016 року становив 1 277 801,40 гривень; станом на вересень 2016 року сума заробітку останнього становить 28 710,00 гривень.
Рішенням Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова від 24 березня 2017 року, позивачці відмовлено у переході на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, так як згідно зі статтею 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" призначення пенсії по втраті годувальника не передбачено.
Не погодившись із вказаною відмовою, позивачка звернулася до суду із адміністративним позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування прийнято Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який визначає, зокрема, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника встановлені статтею 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за змістом якої пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. Непрацездатними членами сім`ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника (частина перша, пункт 1 частини другої, абзац другий пункту 2 частини третьої цієї статті).
Питання, пов`язані з обчисленням розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника, унормовані статтею 37 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», якою передбачено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Тобто, базовою величиною для визначення розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника на підставі правових норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є саме розмір пенсії за віком померлого годувальника, яку, як встановлено судами, чоловік позивачки не отримував.
В той же час, питання, пов`язані з обчисленням розміру пенсії за віком унормовані статтями 25, 27, 28, 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з положеннями частини 1 статті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Статтею 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено сферу його дії, зокрема, зазначено, що ним врегульовані відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, окрім іншого, види пенсійних виплат.
Своєю чергою, вичерпний перелік видів пенсійних виплат, які можуть бути призначені відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі визначає стаття 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а саме: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.
Отже, розмір такої пенсії обчислюється, виходячи з розміру пенсії за віком померлого годувальника. Іншого цим Законом не передбачено.
При цьому, питання пенсійного забезпечення членів сім`ї суддів, в тому числі, у випадку втрати годувальника, не врегульовано ні Законом України «Про статус суддів» ні Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Окрім цього, статтею 46 Основного Закону за громадянами закріплено право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Довічне грошове утримання судді не є видом пенсії у розумінні норм діючого національного законодавства.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що призначення такої виплати передбачено нормами спеціального законодавства, яким, в контексті спірних правовідносин, є закони України «Про статус суддів» та «Про судоустрій і статус суддів», при цьому, вказаними актами чітко визначено коло суб`єктів, які мають право на таке утримання, а саме - судді.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що конституційний принцип незалежності суддів забезпечує важливу роль судової влади в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина та є запорукою реалізації права на судовий захист, передбаченого частиною першою статті 55 Основного Закону України; положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід`ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов`язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу й права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади; гарантії незалежності суддів як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом встановлені у базових законах з питань судоустрою, судочинства, статусу суддів, мають конституційний зміст і разом з визначеними Основним Законом України складають єдину систему гарантій незалежності суддів та повинні бути реально забезпечені; конституційний статус судді дає підстави ставити до судді високі вимоги і зберігати довіру до його компетентності та неупередженості, передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя (рішення від 08.06.2016 у справі № 4-рп/2016, рішення від 20 березня 2002 року у справі № 5-рп/2002, від 1 грудня 2004 у справі №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року у справі № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 3 червня 2013 року у справі № 3-рп/2013).
У рішенні від 08.06.2016 у справі № 4-рп/2016 Конституційний Суд України наголошував, що конституційний статус суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів у відставці передбачає їх належне матеріальне забезпечення, яке повинне гарантувати здійснення справедливого, незалежного, неупередженого правосуддя.
У цьому ж рішенні Конституційний Суд України вказував, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов`язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.
Відтак, виплата довічного грошового утримання нерозривно пов`язана з конституційно визначеним статусом професійного судді, не є видом пенсії у розумінні законодавства, а відтак її розмір не може бути базовою величиною при розрахунку розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника, у випадку призначенні такої пенсійної виплати непрацездатним членам сім`ї судді.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 9 листопада 2018 року у справі № 236/3193/16-а, від 11 липня 2019 року у справі № 667/1568/16 та від 15 січня 2020 року у справі № 592/7939/16-а.
Як встановили суди, ОСОБА_1 , звертаючись до відповідача із заявою від 17 березня 2017 року, фактично просила перевести її на пенсію по втраті годувальника в розмірі 50 % щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» із посиланням на норми, якими не врегульовано вказане питання.
З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що рішення Слобожанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова від 24 березня 2017 року є обгрунтованим.
За змістом частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції до 08 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до статті 352 КАС суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
За наведених обставин, рішення суду апеляційної інстанцій підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню в силі.
З огляду на викладене, керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
постановив:
Касаційну скаргу Слобожанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова задовольнити.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року скасувати.
Постанову Харківського районного суду Харківської області від 12 вересня 2017 року залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.В. Тацій
Судді : А.І. Рибачук
С.Г. Стеценко
