open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

1/817

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2020 року м. Київ № 640/3395/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтергал-Буд»

до Державної архітектурно-будівельної інспекції України

про визнання противоправною та скасування постанови про накладення штрафу

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтергал-Буд» (надалі - позивач), адреса: 03150, м. Київ, вул. Василя Тютюнника (Анрі Барбюса), 28б до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (надалі - відповідач), адреса: 01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, 26, в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 12/20/10/26-16/2801/02/5 від 28.01.2020 (надалі - постанова від 28.01.2020).

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.02.2020 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача внаслідок прийняття суб`єктом владних повноважень оскаржуваної постанови.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до ч. 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

На підставі звернення Громадської організації «Народ проти корупції», відповідач видав наказ № 6 від 02.01.2020 про проведення позапланової перевірки «Будівництва житлового комплексу з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями та паркінгом на АДРЕСА_1 у Голосіївському районі м . Києва (Друга та третя черги будівництва)» (надалі - об`єкт будівництва), на підставі якого в цей же день видано направлення для проведення планового (позапланового) заходу б/н.

17.01.2020 під час проведення позапланової перевірки був здійснений вихід посадової особи відповідача Близнюка Л.Л. на об`єкт будівництва.

За результатами зазначеного заходу складено Акт про недопущення посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю на об`єкти будівництва, підприємства будівельної галузі від 17.01.2020 (надалі - акт про недопущення від 17.01.2020).

Також 17.01.2020 складені Протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності (надалі - протокол від 17.01.2020) та Припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил (надалі - припис від 17.01.2020).

28.01.2020 головним інспектором будівельного нагляду за діяльністю органу державного архітектурно-будівельного контролю та ринкового нагляду Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції України у м. Києві Близнюком Л.Л. винесено постанову від 28.01.2020, якою визнано позивача винним у вчиненні правопорушення, передбаченого п.2. ч.6 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» від 14.10.1994 № 208/94-ВР (надалі - Закон № 208/94-ВР) та накладено штраф у сумі 63 060,00 грн.

Вважаючи постанову від 28.01.2020 протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до адміністративного суду із відповідною позовною заявою.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідач виніс постанову від 28.01.2020, яку позивач вважає протиправною у зв`язку із чим оскаржив її до суду.

Позивач у своєму позові в обґрунтування протиправності постанови від 28.01.2020 посилається на наступні факти та обставини, обґрунтовуючи їх наступним.

Як зазначено в акті від 17.01.2020 та протоколі від 17.01.2020 менеджер позивача ОСОБА_2 начебто не допустив посадових осіб відповідача на об`єкт будівництва. Тому, на думку позивача, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п.1. ч.3. ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI (надалі - Закон № 3038).

Проте, позивач вважає, що такі висновки є помилковими і зроблені без повного і всебічного з`ясування відповідачем обставин справи.

Так, на момент виходу перевіряючого на об`єкт будівництва були відсутні керівники чи уповноважені особи замовника робіт - Державне підприємство «Укрінвестбуд» чи генерального підрядника, яким є позивач.

Менеджер позивача ОСОБА_2 не є керівником позивача, інформація про що є загальнодоступною з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (надалі - ЄДР) і могла бути з`ясована відповідачем при проведенні перевірки.

Також позивач зазначає, що його менеджер ОСОБА_2 не є уповноваженим представником позивача щодо допуску до перевірок чи іншого представництва та не надавав документів на підтвердження протилежного.

Однак відповідачем не з`ясовано наявність чи відсутність повноважень у особи, яку залучено до складання акту від 17.01.2020 та протоколу від 17.01.2020.

У подальшому, як зазначає позивач, при розгляді матеріалів справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, позивач додатково письмово повідомив відповідача про відсутність у його менеджера ОСОБА_2 повноважень представляти позивача, у т.ч. з питань недопуску до перевірок, а також про доступність об`єкту перевірки до перевірки (лист від 27.01.2020 вих. № 27-01-20/1), який, до речі, позивач не надав до суду.

Позивач звертає увагу суду на те, що не дивлячись на всі вищезазначені обставини, відповідач проігнорував їх та не надав їм оцінки при винесенні постанови від 17.01.2020.

У позовній заяві позивач вказує, що згідно ч.1. ст. 92 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) юридична особа набуває цивільні права та обов`язки і здійснює їх через свої органи, що діють відповідно до установчих документів та закону.

Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не передбачено законом (ст. 97 ЦК України). Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (ст. 237 ЦК України). Представництво, що ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами (ст. 244 ЦК України). Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами (ст. 246 ЦК України).

Всупереч вказаним позивачем нормам закону, менеджер ОСОБА_2 не є керівником та не входить до органів управління позивача, а також не мав жодної довіреності чи іншого документа, які б надавали йому повноваження представляти позивача перед третіми особами.

У зв`язку із вищевикладеним позивач вважає висновок відповідача про те, що позивач здійснив недопущення перевіряючого до об`єкта перевірки протиправним та необґрунтованим.

Крім цього, позивач зазначає, що акт, складений за відсутності суб`єкта містобудування, не може бути підставою для складання протоколу, припису та постанови про накладення штрафу на останнього, оскільки порушене право бути присутнім під час проведення перевірки, подавати заперечення на акт перевірки та надавати пояснення з приводу нібито встановлених порушень, а відтак порушення процедури проведення перевірки є достатньою підставою для скасування її результатів.

Зазначене твердження позивач обґрунтовує наступними нормами права, а саме: пунктом 9 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553 (надалі - Порядок № 553), згідно якого державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб`єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об`єкт будівництва, а також пунктом 11 статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V, відповідно до якого плановий чи позаплановий захід щодо суб`єкта гоcподарювання - юридичної особи має здійснюватися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником.

При цьому позивач зазначає, що акт, складений за відсутності суб`єкта містобудування не може бути підставою для складання протоколу, припису та постанови про накладення штрафу на останнього, оскільки порушене право бути присутнім під час проведення перевірки, подавати заперечення на акт перевірки та надавати пояснення з приводу нібито встановлених порушень, а відтак порушення процедури проведення перевірки є достатньою підставою для скасування її результатів.

З огляду на викладене, позивач робить висновок і звертає на це увагу суду про те, що відповідач здійснив захід державного контролю без присутності керівника або представника позивача, не з`ясував обставини щодо наявності чи відсутності повноважень у особи, яка представилася представником позивача, та зробив помилковий висновок про факт недопущення позивача до перевірки. Таким чином, у діях позивача відсутній склад правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Також позивач стверджує, що відповідно до п.8. Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 № 244 (надалі - Порядок № 244) провадження у справі про правопорушення у сфері містобудівної діяльності не може бути розпочате, а розпочате провадження підлягає закриттю в разі відсутності події і складу правопорушення у сфері містобудівної діяльності. Всупереч зазначеній нормі, відповідач не закрив провадження та неправомірно виніс оскаржувану постанову про накладення штрафу.

У своєму відзиві на адміністративний позов, поданий через канцелярію суду 04.03.2020 відповідач вдається лише до переліку дій і заходів, що були ним вжиті при здійсненні позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності на об`єкті будівництва, які за результатами позапланової перевірки складені ним процесуальні документи та наводить норми чинного законодавства України, що встановлює його повноваження, регулює питання здійснення зазначеної перевірки та складання відповідних процесуальних документів за результатами її проведення.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

НОРМИ ПРАВА ТА ПОЗИЦІЯ СУДУ

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2014 № 294 (надалі - Постанова № 294) визначено, що Державна архітектурно-будівельна інспекція України (Держархбудінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Відповідно до п.7. Постанови № 294, Державна архітектурно-будівельна інспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо через апарат та свої територіальні органи.

Частиною 1 статті 20 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» від 17.03.2011 № 3166-VI визначено, що апарат центрального органу виконавчої влади - організаційно поєднана сукупність структурних підрозділів, що забезпечують діяльність керівника центрального органу виконавчої влади, а також виконання покладених на центральний орган виконавчої влади завдань.

Згідно ст. 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» від 20.05.1999 № 687-XIV (надалі - Закон № 687) для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури додержання суб`єктами архітектурної діяльності, затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

У відповідності до ч. 1 ст. 41 Закону № 3038 державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.3 ст. 6 Закону № 3038 до органів державного архітектурно-будівельного контролю належать:

1) структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;

2) виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.

Органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

У ч.2 ст. 7 Закону № 3038 зазначено що, у разі якщо сільські, селищні, міські ради не утворили виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю, повноваження таких органів виконує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через відповідних головних інспекторів будівельного нагляду.

Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю затверджений Порядком № 553.

Згідно з п. 5 Порядку № 553 Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням:

1) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції;

2) порядку здійснення авторського і технічного нагляду, ведення загального та (або) спеціальних журналів обліку виконання робіт, виконавчої документації, складення актів на виконані будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи;

3) інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об`єкта будівництва.

Державний архітектурно-будівельний контроль на об`єктах будівництва, що є власністю іноземних держав, міжнародних організацій, іноземних юридичних і фізичних осіб та розташовані на території України, здійснюється відповідно до цього Порядку. Частиною другою пункту 7 Порядку № 553 встановлено вичерпний перелік підстав для проведення позапланової перевірки.

Підставами для проведення позапланової перевірки є, зокрема, звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Відповідно до приписів п.п. 16, 17, 19-21 Порядку № 553 за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол та видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт.

Згідно п.22 Порядку № 553 постанова про накладення штрафу складається у трьох примірниках. Перший примірник постанови у триденний строк після її прийняття вручається під розписку суб`єкту містобудування (керівнику або уповноваженому представнику суб`єкта містобудування) або надсилається рекомендованим листом з повідомленням, чи через електронний кабінет, про що робиться запис у справі. Два примірники залишаються в органі державного архітектурно-будівельного контролю, який наклав штраф.

Відповідно до ст. 3 Закону № 208/94-ВР справи про правопорушення, передбачені цим Законом, розглядаються в тому числі, центральним органом виконавчої влади, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Накладати штраф в межах та відповідно до вимог, визначених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», мають право від імені органів державного архітектурно-будівельного контролю - головні інспектори будівельного нагляду.

Порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності затверджено Порядком № 244.

Відповідно до п.п. 9, 10 Порядку № 244 про вчинення правопорушення у сфері містобудівної діяльності керівник структурного підрозділу інспекції, його заступники, які згідно з функціональними обов`язками здійснюють державний архітектурно-будівельний контроль, або головний державний інспектор (далі - уповноважена посадова особа інспекції) складають протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Уповноважена посадова особа інспекції складає протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності у двох примірниках, один з яких надається під підпис суб`єкту містобудування, що притягається до відповідальності за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, не пізніше трьох робочих днів з дня складення акта перевірки такого суб`єкта містобудування.

Згідно п.15 Порядку № 244 протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та інші матеріали подаються посадовій особі інспекції, уповноваженій розглядати справу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, з метою вирішення питання притягнення до відповідальності та накладення штрафу протягом трьох днів після його складення.

Пунктами 16,17 Порядку № 244 передбачено, що справа про правопорушення у сфері містобудівної діяльності (далі - справа) розглядається посадовою особою інспекції, до повноважень якої належить розгляд таких справ, протягом 15 днів з дня одержання зазначеною особою протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та інших матеріалів справи.

Справа може розглядатися за участю суб`єкта містобудування, який притягається до відповідальності, або його уповноваженого представника, експертів, інших осіб.

Неприбуття суб`єкта містобудування у визначений час і місце не перешкоджає розгляду справи.

За умовами Закону № 208/94-ВР накладати штраф в межах та відповідно до вимог, визначених Законом № 3038 мають право від імені органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду - головні інспектори будівельного нагляду в Автономній Республіці Крим, областях міста Києва і Севастополя.

З матеріалів справи вбачається, що недопуск до проведення перевірки відповідач пов`язує з відмовою менеджера з будівництва позивача ОСОБА_2 у допуску відповідача на об`єкт будівництва.

Відповідно до інформації, що міститься в ЄДР відносно позивача керівником та особою, уповноваженою представляти позивача у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності є ОСОБА_3 і очевидним є, що при перевірці відповідачем об`єкту будівництва саме він повинен бути присутнім, чи особа, уповноважена ним на таку присутність під час проведення позапланової перевірки.

В свою чергу, позивач у позовній заяві стверджує, що ОСОБА_2 не є його уповноваженим представником щодо допуску до перевірок чи іншого представництва, а відповідач не спростовує цього факту будь-якими поясненнями чи документально. Крім цього, у матеріалах справи та відзиві відповідача відсутні докази з`ясування ним факту наявності чи відсутності повноважень у менеджера з будівництва позивача ОСОБА_2

Таким чином, зафіксована відповідачем відмова менеджера з будівництва позивача ОСОБА_2 - неуповноваженої особи на представництво інтересів позивача, не свідчить про відмову суб`єкта містобудівної діяльності у допуску посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю, яким є відповідач, до проведення позапланової перевірки.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що у відповідача не було правових підстав для складання акту про недопущення від 17.01.2020, протоколу від 17.01.2020, і як наслідок, постанови від 28.01.2020, відтак остання є неправомірною.

Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч.2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність складання постанови відносно позивача.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 102,00 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 2 102, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача відповідно до вимог ст. 139 КАС України.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 6, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтергал-Буд» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 12/20/10/26-16/2801/02/5 від 28.01.2020.

3. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтергал-Буд» (03150, м. Київ, вул. Василя Тютюнника (Анрі Барбюса), 28б ідентифікаційний код 34692645) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102,00 (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок) грн. за рахунок бюджетних асигнувань з Державної архітектурно-будівельної інспекції України (01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, 26, ідентифікаційний код 37471912).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова

Джерело: ЄДРСР 88957854
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку