ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 813/2616/18

Провадження № 11-1078апп19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Гриціва М. І.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (далі - Управління, Міськрада відповідно) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2018 року (суддя Лунь З. І.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року (судді Обрізко І. М., Іщук Л. П., Онишкевич Т. В.) у справі за позовом Громадської організації «Інститут політичних технологій» (далі - ГО «Інститут політичних технологій») до Управління, Міськради про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, та

ВСТАНОВИЛА:

1. У червні 2018 року ГО «Інститут політичних технологій» звернулося до адміністративного суду з позовом, у якому з урахуванням уточнень просила визнати протиправною бездіяльність:

Управління, яке не розглянуло заяву позивача про включення об`єкта до переліку об`єктів, що підлягають приватизації способом викупу, та підготовку відповідного проекту ухвали Міськради в порядку та строки, встановлені рішенням у додатку 1 рішення виконавчого комітету Міськради від 28 листопада 2014 року № 892 «Про затвердження інформаційних та технологічних карток адміністративних послуг, які надає Львівська міська рада» (зі змінами та доповненнями), та винесення цього проекту на чергове засідання сесії Міськради;

Міськради щодо підготовки та візування проекту ухвали Міськради «Про включення об`єкта до переліку об`єктів, що підлягають приватизації способом викупу» в порядку та строки, встановлені у додатку 1 рішення виконавчого комітету Міськради від 28 листопада 2014 року № 892 «Про затвердження інформаційних та технологічних карток адміністративних послуг, які надає Львівська міська рада» (зі змінами та доповненнями), та винесення цього проекту на чергове засідання сесії Міськради, а також

зобов`язати Управління та Міськраду підготувати та винести на розгляд найближчої чергової сесії Міськради проект ухвали з питання приватизації способом викупу нежитлових приміщень 1-го поверху загальною площею 26,7 м2, що позначені в технічній документації під індексами 6-1, 6-2, 6-3, які знаходяться в будівлі (літ. А-4) за адресою: м. Львів, пл. Ринок, 7, та нежитлові приміщення 1-го поверху загальною площею 104,1 м2, що позначені в технічній документації під індексами 24-1, 24-2, 24-3, 24-4, 24-5, 24-6, які знаходяться в будівлі (літ. А-3) за адресою: м. Львів, пл. Ринок, 8, до переліку об`єктів, що підлягають приватизації способом викупу позивачем.

2. Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 29 жовтня 2018 року позов задовольнив частково:

визнав протиправною бездіяльність Управління із нерозгляду заяви ГО «Інститут політичних технологій» від 23 листопада 2017 року за вх. № 2-30906/АП-2302 та вх. № 2-30904/АП-2302 про включення до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, та підготовку відповідного проекту ухвали Міськради в порядку та строки, встановлені в додатку 1 рішення виконавчого комітету Міськради від 28 листопада 2014 року № 892 «Про затвердження інформаційних та технологічних карток адміністративних послуг, які надає Львівська міська рада» (зі змінами та доповненнями);

зобов`язав Управління підготувати та подати Міськраді проект ухвали щодо включення нежитлових приміщень 1-го поверху загальною площею 26,7 м2, що позначені в технічній документації під індексами 6-1, 6-2, 6-3, які знаходяться в будівлі (літ. А-4) за адресою: м. Львів, пл. Ринок, 7, та нежитлові приміщення 1-го поверху загальною площею 104,1 м2, що позначені в технічній документації під індексами 24-1, 24-2, 24-3, 24-4, 24-5, 24-6, які знаходяться в будівлі (літ. А-3) за адресою: м. Львів, пл. Ринок, 8, до переліку об`єктів, що підлягають приватизації способом викупу позивачем.

У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що всупереч норм законодавства Управління заяву позивача про включення об`єкта до приватизації не розглянуло у строк, встановлений законом (30 днів), та не надало відповіді у формі відмови у наданні адміністративної послуги. Покликання цього відповідача на лист від 20 липня 2018 року № 2302-4635 не є, на переконання суду, належним аргументом, позаяк зазначена заява із документами повернута заявнику без надання мотивованої відмови в наданні адміністративної послуги.

До спірних відносин не підлягає застосуванню частина друга статті 18 Закону України від 18 січня 2018 року № 2269-VIII «Про приватизацію державного і комунального майна» (далі - Закон № 2269-VIII), оскільки така не була чинною на час, коли відповідач повинен був розглянути заяву позивача від 23 листопада 2017 року.

Щодо вимог до Міськради, то бездіяльність останньої є похідною від бездіяльності Управління, оскільки зобов`язання підготувати та внести на розгляд проект ухвали з питання приватизації можливе після вчинення відповідних регламентних дій, які ще не вчинені, тому в цій частині позовні вимоги суд визнав безпідставними.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 24 квітня 2019 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

3. Управління не погодилося із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій і 05 червня 2019 року подало касаційну скаргу про їх скасування та закриття провадження у справі.

Наголошує, що цей спір пов`язаний з приватизацією комунального майна, а тому на підставі положень пункту 2 частини першої статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підлягає вирішенню у порядку господарського судочинства.

Управління зауважує також про правомірність своїх дій при розгляді заяви позивача з огляду на положення частини другої статті 18 Закону № 2269-VIII в новій редакції та Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, за якими приватизація (продаж) об`єктів, щодо яких рішення про приватизацію було прийнято до набрання чинності цим Законом, здійснюється та завершується відповідно до вимог цього Закону. Натомість у спірних відносинах до набрання чинності Законом № 2269-VIII була подана лише заява, рішення за результатом розгляду якої прийнято не було, а процедура приватизації не почалася.

Указує і на те, що на час подання позивачем відповідної заяви та дії Закону України від 6 березня 1992 року № 2171-XII «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» підстав для включення спірних приміщень до переліку, що підлягають приватизації способом викупу не було, оскільки не було як заяви позивача про намір здійснити поліпшення орендованого майна, так і згоди орендодавця на здійснення таких поліпшень, що є передумовою для винесення питання про викуп спірних приміщень на розгляд відповідної міської ради.

На спростування висновку судів попередніх інстанцій про необхідність прийняття відповідачем єдино можливого рішення - про включення спірних об`єктів до таких, що підлягають приватизації способом викупу позивачем, Управління зазначило про його невідповідність чинному законодавству, оскільки за обставин, що склались, воно могло лише відмовити у наданні адміністративної послуги через недотримання заявником встановлених законом умов викупу.

4. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 12 червня 2019 року відкрив провадження у справі за касаційною скаргою Управління на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року.

Цей же суд ухвалою від 02 жовтня 2019 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

5. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 28 січня 2020 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи.

6. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін. Зазначає, що цей спір має бути вирішений за правилами адміністративного судочинства з огляду на предмет позову.

7. Передумовами ухвалення судових рішень стали фактичні обставини, характер вимог, аргументація та обґрунтування, які були відображені в позовній заяві ГО «Інститут політичних технологій», які можна викласти таким чином.

Нежитлові приміщення 1-го поверху загальною площею 26,7 м2, що позначені в технічній документації під індексами 6-1, 6-2, 6-3, які розташовані в будівлі (літ. А-4) за адресою: м. Львів, пл. Ринок, 7, та нежитлові приміщення 1-го поверху загальною площею 104,1 м2, що позначені в технічній документації під індексами 24-1, 24-2, 24-3, 24-4, 24-5, 24-6, які розташовані в будівлі (літ. А-3) за адресою: м. Львів, пл. Ринок, 8, знаходяться на балансі Львівського комунального підприємства «Старий Львів» та належать територіальній громаді м. Львова в особі Міськради на праві комунальної власності на підставі рішення Галицького (Ленінського) райвиконкому м. Львова від 14 квітня 1987 року № 222, зареєстрованого державним реєстратором речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Попович О. С. 26 грудня 2013 року за реєстраційним номером 255664546101, номер запису про право власності 4067502, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26 грудня 2013 року, індексний номер 15444714.

21 жовтня 2013 року ГО «Інститут політичних технологій» та Управління уклали договір оренди № Г-8826-13, відповідно до якого ГО «Інститут політичних технологій» прийняла у строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення 1-го поверху загальною площею 26,7 м2, що позначені в технічній документації під індексами 6-1, 6-2, 6-3, які розташовані в будівлі (літ. А-4) за адресою: м. Львів, пл. Ринок, 7, для службових потреб строком до 24 жовтня 2018 року.

26 грудня 2013 року ГО «Інститут політичних технологій» та Управління уклали договір оренди № Г-8913-13, відповідно до якого ГО «Інститут політичних технологій» прийняла у строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення 1-го поверху загальною площею 104,1 м2, що позначені в технічній документації під індексами 24-1, 24-2, 24-3, 24-4, 24-5, 24-6, які розташовані в будівлі (літ. А-3) за адресою: м. Львів, пл. Ринок, 8, для службових потреб строком до 26 грудня 2018 року.

ГО «Інститут політичних технологій» у 2017 році ініціювала приватизацію об`єктів комунального майна шляхом викупу.

23 листопада 2017 року позивач подав до Управління заяви за вх. № 2-30906/АП-2302 та вх. № 2-30904/АП-2302 про включення до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, та долучено документи згідно з переліком відповідно до рішення виконавчого комітету Міськради від 01 квітня 2010 року № 383.

Виконавчий комітет Міськради рішенням від 28 листопада 2014 року № 892 «Про затвердження інформаційних та технологічних карток адміністративних послуг, які надає Львівська міська рада», серед іншого, затвердив також правила адміністративної процедури щодо прийняття рішення про включення об`єкта (об`єктів) до переліку об`єктів, що підлягають приватизації способом викупу, що регламентується додатком 1. Відповідно до пункту 9 додатку 1 до рішення виконавчого комітету Міськради від 28 листопада 2014 року № 892 підготовку проекту ухвали Міськради про затвердження переліку об`єктів, що підлягають приватизації способом викупу, здійснює відділ реформування власності Управління.

Тобто цим рішенням орган місцевого самоврядування встановив порядок і строк, протягом якого відповідний орган приватизації зобов`язаний вчинити певні дії.

Листом від 29 січня 2018 року № 2302-664 Управління повідомило позивача про формування переліку об`єктів приватизації, продаж яких повинен забезпечити виконання завдань з надходження коштів від приватизації, позаяк вказаний перелік затверджує Міськрада. Зазначило, що про прийняте рішення щодо приватизації об`єктів позивача буде додатково повідомлено до 30 червня 2018 року.

Листом від 20 липня 2018 року № 2302-4635 Управління повернуло позивачу документи щодо включення орендованих приміщень до переліку об`єктів, які підлягають приватизації у зв`язку з набранням чинності Законом № 2269-VIII.

Позивач вважає такі дії відповідачів щодо розгляду його заяви про включення об`єкта до переліку об`єктів, що підлягають приватизації способом викупу, та підготовку відповідного проекту ухвали Міськради в порядку та строки, встановлені рішенням у додатку 1 рішення виконавчого комітету Міськради від 28 листопада 2014 року № 892 «Про затвердження інформаційних та технологічних карток адміністративних послуг, які надає Львівська міська рада» (зі змінами та доповненнями), та винесення цього проекту на чергове засідання сесії Міськради - протиправними, та звернувся до суду.

8. Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи про оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій з підстав порушення правил предметної юрисдикції, перевіривши матеріали справи й заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.

Справою адміністративної юрисдикції в розумінні пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС Україниє переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС Україниюрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закономустановлений інший порядок судового вирішення.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин.

Відповідно до частин другої та третьої статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду.

За положеннями частини першої статті 3 Закону № 2269-VIII, який діяв на час звернення позивача до суду, законодавство України про приватизацію складалося з цього Закону, інших законодавчих актів. Галузеві особливості приватизації об`єктів державної власності мали встановлюватися виключно законами.

Відповідно до частини п`ятої наведеної норми приватизація (відчуження) майна, що перебуває у комунальній власності, здійснюється органами місцевого самоврядування відповідно до вимог цього Закону.

Згідно з частиною першою статті 30 Закону № 2269-VIII, чинної на час звернення позивача до суду й ухвалення оскаржених рішень, спори щодо приватизації державного або комунального майна, крім спорів, які виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції адміністративних судів, вирішуються господарським судом у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, крім випадків, коли сторони погодили передачу таких спорів на вирішення міжнародному комерційному арбітражу відповідно до частини дванадцятоїстатті 26 цього Закону.

Отже, за загальним правилом спори щодо приватизації комунального майна відносяться до юрисдикції господарських судів. Винятки з цього правила можливі, якщо спори щодо приватизації виникають із публічно-правових відносин і тоді, коли ці спори, як чітко через сполучник «та» прописано в законі, віднесені до компетенції адміністративних судів. Відповідно до статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на спори, пов`язані з приватизацією.

При визначенні юрисдикції цієї справи слід також пам`ятати про характер спірних правовідносин, на захист яких прав, свобод та інтересів спрямоване звернення позивача.

З обсягу обґрунтування, наведеного позивачем на підтвердження стверджуваного порушення права, з характеру, суті та спрямованості заявлених вимог видно, що позивач звернувся до адміністративного суду з позовом до Управління з огляду на тривалий розгляд заяви позивача про приватизацію об`єктів комунальної власності м. Львова шляхом викупу.

За Законом № 2269-VIII позивач є суб`єктом приватизації (статті 6, 8). Згідно зі статтею 10 цього Закону приватизація комунального майна передбачає, серед іншого, формування та затвердження переліків об`єктів, що підлягають приватизації; опублікування переліку об`єктів, що підлягають приватизації, <…> на офіційних сайтах місцевих рад та в електронній торговій системі; прийняття місцевою радою рішення про приватизацію об`єкта комунальної власності; опублікування інформації про прийняття рішення про приватизацію об`єкта та у випадках, передбачених цим Законом, інформації про вивчення попиту для визначення стартової ціни; тощо (частина перша статті 10). Іншими словами, врегульований цією нормою порядок приватизації охоплює своєю дією ті питання, які позивач порушує в позовній заяві.

Відповідно до частини першої, четвертої статті 11 Закону № 2269-VIII ініціювати приватизацію об`єктів можуть органи приватизації, уповноважені органи управління, інші суб`єкти управління об`єктами державної і комунальної власності або покупці. Перелік об`єктів комунальної власності, що підлягають приватизації, ухвалюється місцевою радою. Включення нових об`єктів до цього переліку здійснюється шляхом ухвалення окремого рішення щодо кожного об`єкта комунальної власності.

Згідно з пунктом 2 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону приватизація (продаж) об`єктів, щодо яких рішення про приватизацію було прийнято до набрання чинності цим Законом, здійснюється та завершується відповідно до вимог цього Закону. Положення цього пункту містять винятки, під які спірні правовідносини не підпадають.

У цьому Законі передбачено також, в якому порядку суб`єкти приватизації приймають рішення про приватизацію (стаття 12).

Отже, якщо узагальнити зміст та характер вимог ГО «Інститут політичних технологій», об`єкти власності, на які спрямовані ці вимоги, та спосіб перевласнення, який позивач просить застосувати щодо конкретного об`єкта (об`єктів) приватизації, у поєднанні з поведінкою, вчинками та рішеннями Львівської міської ради, які та здійснила та/чи мала здійснити з об`єктами комунальної власності, які підлягали приватизації, то всі ці правові явища, які виникли у зв`язку з ініціативою позивача приватизувати об`єкти комунальної власності шляхом викупу, охоплюються поняттям «приватизація комунального майна», під яким з юридичної точки зору розуміється майнова угода між суб`єктами приватизації, змістом якої є оплатне, частково сплатне або безоплатне відчуження (перевласнення) комунального майна.

Викладене дає підстави для висновку, що оскільки вимоги позивача стосуються приватизації комунального майна, то цей спір не є публічно-правовим, а відповідно до приписів пункту 2 частини першої статті 20 ГПК Українимає вирішуватися судами за правилами господарського судочинства.

З огляду на характер спірних відносин справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а пред`явлення позову, у тому числі, до суб`єкта владних повноважень, не змінює правової природи юридичного спору та в цьому випадку не є підставою для вирішення його в порядку адміністративного судочинства.

9. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

На підставі пункту 5 частини першої статті 349 цього Кодексусуд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині.

За правилами частини першої статті 354 КАСУкраїни суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 КАС України, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій розглянули справу з порушенням правил юрисдикції адміністративних судів, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для скасування судових рішень із закриттям провадження у справі.

За частиною третьою статті 354 КАС України в редакції Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX«Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX) у разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 цього Кодексу суд за заявою позивача постановляє в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків закриття провадження щодо кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, чи передачі справи частково на новий розгляд або для продовження розгляду. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.

Наведені положення в контексті ухваленого рішення у цій справі зумовлюють право позивача на подання відповідної заяви до Великої Палати Верховного Суду, за результатами розгляду якої справа має бути скерована до відповідного суду першої інстанції, який, у свою чергу, за положеннями частини першої статті 174 ГПК України у редакції Закону № 460-IXперевіряє наявність підстав для залишення позовної заяви без руху відповідно до вимог господарського процесуального закону, чинного на дату подання позовної заяви.

Керуючись статтями 238, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА :

Касаційну скаргуУправління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року скасувати.

Провадження у справі за позовом Громадської організації «Інститут політичних технологій» до Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, Львівської міської ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії закрити.

Роз`яснити позивачеві, що розгляд цієї справи віднесено до суду господарської юрисдикції та що він має право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Великої Палати Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. І. Гриців

Судді: Н. О. Антонюк Л. М. Лобойко

С. В. Бакуліна Н. П. Лященко

В. В. Британчук О. Б. Прокопенко

Ю. Л. Власов Л. І. Рогач

Д. А. Гудима О. М. Ситнік

В. І. Данішевська О. С. Ткачук

Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич

О. Р. Кібенко О. Г. Яновська

В. С. Князєв