Постанова

Іменем України

22 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 243/9121/16-ц

провадження № 61-2476св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В. М.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 в свої інтересах та в інтересах недієздатного ОСОБА_2 ,

представник заявника - ОСОБА_3 ,

заінтересовані особи: Слов`янський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, державний виконавець Слов`янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Крапівін Віталій Миколайович, ОСОБА_4 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_3 на ухвалу Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 14 листопада 2018 року у складі судді Мінаєва І. М. та постанову Донецького апеляційного суду від 27 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Агєєва О. В., Будулуци М. С., Санікової О. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог скарги

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах недієздатного ОСОБА_2 звернулася до суду зі скаргою, в подальшому неодноразово уточнивши свої вимоги, остаточно просила: визнати неправомірними дії державного виконавця Слов`янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (далі - Слов`янське міськрайонне ВДВС ГТУЮ в Донецької області) у виконавчих провадженнях № 549/18, 550/18 стосовно проникнення в квартиру АДРЕСА_1 , виселення її та недієздатного ОСОБА_2 і вселення до квартири ОСОБА_5 ; арешту та заборони у вчиненні дій щодо користування недієздатним ОСОБА_2 та нею належним майном; у частині відмови у видачі постанови державного виконавця Слов`янського міськрайонного ВДВС ГТУЮ в Донецької області від 07 вересня 2016 року про закінчення виконавчого провадження; акту опису, арешту майна; дії державного виконавця у частині не стягнення з неї виконавчого збору; щодо виконання виконавчих листів, які не відповідають вимогам статті 19 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV) та статті 4 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII); визнати виконавчі листи недійсними та такими, що не підлягають виконанню; зобов`язати державного виконавця усунути перешкоди у користуванні майном, зняти арешт з майна, повернути сторони виконавчого провадження у попередній стан; виселити ОСОБА_5 із квартири; вселити її та недієздатного ОСОБА_2 до квартири і повернути майно, передане на зберігання ОСОБА_6 ; стягнути з неї виконавчий збір; видати їй копію постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та копію акту опису майна.

Скарга на дії державного виконавця мотивована тим, що у Слов`янському міськрайонному ВДВС ГТУЮ в Донецької області знаходилося на примусовому виконанні заочне рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 01 липня 2016 року у справі № 2/243/1834/2016, яким її та ОСОБА_2 , ОСОБА_7 виселено з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житла, і вселено у квартиру ОСОБА_4 . Виконавче провадження було закінчено 07 вересня 2016 року, надалі ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 12 жовтня 2016 року зазначене заочне рішення скасовано. Зазначала, що недієздатного ОСОБА_2 виселено з квартири з порушенням закону, не залучено до проведення виконавчих дій орган опіки та піклування, не отримано згоди такого органу на виселення та арешт майна недієздатного; не залучено державний орган охорони здоров`я, представників житлово-експлуатаційної контори. Державним виконавцем не видано їй як опікуну ОСОБА_2 акт опису арештованого майна та не проводилася оцінка такого майна; не видано копії постанови про закінчення виконавчого провадження; не стягнуто виконавчий збір. На момент виконавчих дій у квартирі крім неї та ОСОБА_2 були зареєстровані та проживали син недієздатного та мати дитини; виконавчі дії проводилися за їх відсутності без попередження про виселення; проникнення до квартири здійснено шляхом зламу замків та зрізання металевих дверей без мотивованого судового рішення. Вважала зазначені дії державного виконавця незаконними, вчиненими з порушенням порядку накладення арешту та заборони вчинення дій щодо користування майном недієздатної особи та інших осіб, які проживали у квартирі. Крім того, зазначала, що державним виконавцем не стягнуто виконавчий збір, не видано акт опису майна, яке знаходилося у квартирі; виконавчі листи про виселення видані 01 липня 2016 року, що мали видаватися суддею Слов`янського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_8 , який цього дня знаходився на роботі, видані за підписом голови цього суду ОСОБА_9 , тому державний виконавець не мав підстав відкривати виконавче провадження; за інформацією Слов`янської міськради Донецької області крім неї та недієздатного ОСОБА_2 було виселено інших осіб, які проживали у квартирі.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 14 листопада 2018 року скаргу задоволено частково; визнано неправомірними дії державного виконавця Слов`янського міськрайонного ВДВС ГТУЮ в Донецької області в частині не стягнення зі ОСОБА_1 виконавчого збору у виконавчому провадженні від 11 липня 2016 року № 51605195 на підставі виконавчого листа № 2/243/1834/2016, виданого 01 липня 2016 року Слов`янським міськрайонним судом Донецької області; у решті вимог - відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що підписання головою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області виконавчого листа, виданого 01 липня 2016 року на виконання заочного рішення Слов`янського міськрайонного суду від 07 червня 2016 року, яке набрало законної сили, відповідає вимогам пункту 29.32 Інструкції з діловодства у місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, апеляційному суді Автономної Республіки Крим та вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - Інструкція з діловодства), затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 17 грудня 2013 року № 173 (втратила чинність з 01.01.2020 року), оскільки головуючий суддя цього дня перебував у відпустці. Слов`янським міськрайонним судом Донецької області розглядалася інша справа № 243/6288/16-ц за скаргою ОСОБА_10 , яка діяла в інтересах ОСОБА_2 , та ОСОБА_7 на дії державного виконавця Слов`янського міськрайонному ВДВС ГТУЮ в Донецької області, ухвалою цього суду від 22 серпня 2017 року встановлено, що постанови про відкриття виконавчого провадження постановлені відповідно до статті 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження». Суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, оскільки вони відповідають вимогам, що ставляться до виконавчого документа, були видані за наявності невиконаного у добровільному порядку рішення суду, що набрало законної сили; заявлення ОСОБА_1 про стягнення з неї виконавчого збору фактично свідчать про визнання нею відповідності за невиконання в добровільному порядку виконавчих листів та законність дій державного виконавця; під час виконавчих дій щодо виселення ОСОБА_1 та недієздатного ОСОБА_2 було дотримано вимоги закону, заявник та її представник ОСОБА_3 були належним чином повідомлені про проведення виконавчих дій, які відбувалися в присутності понятих, державним виконавцем було складено акт опису майна, яке було передано на відповідальне зберігання стягувачу ОСОБА_4 , натомість, ОСОБА_2 до Слов`янського міськрайонного ВДВС ГТУЮ в Донецькій області щодо повернення описаного майна в позасудовому порядку не зверталося, у матеріалах справи відсутні докази відмови виконавчої служби у такому поверненні майна; вимоги про визнання незаконним арешту майна не підлягають задоволенню, оскільки арешт у виконавчому провадженні не накладався. Щодо примусового проникнення до житла та невидачі примірника акту опису майна, суд виходив з того, що заявник та недієздатний ОСОБА_2 на час проведення виконавчих дій у квартирі були відсутні, державний виконавець не ухилявся від вручення боржнику примірника акту опису майна, представник ОСОБА_11 в інтересах ОСОБА_1 ознайомлювався з матеріалами виконавчого провадження, висловив зауваження лише щодо оформлення матеріалів справи; заявник не надала доказів звернення до Слов`янського міськрайонного ВДВС ГТУЮ в Донецькій області щодо видачі акту опису майна. Відмовляючи у задоволенні вимог скарги щодо видачі постанови державного виконавця Слов`янського міськрайонного ВДВС ГТУЮ в Донецької області від 07 вересня 2016 року про закінчення виконавчого провадження, суд виходив з того, що зазначене питання вже вирішувалося у постанові Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 13 березня 2017 року у справі № 243/8136/16-а, яке набрало законної сили 24 березня 2017 року та не підлягає повторному вирішенню у цій справі. Визнаючи неправомірними дії державного виконавця у частині стягнення зі ОСОБА_1 виконавчого збору суд дійшов висновку про те, що державний виконавець порушив частину другу статті 28 Закону № 606-XIV, був зобов`язаний винести постанову про стягнення з боржника виконавчого збору після надходження виконавчого документу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Донецького апеляційного суду від 27 грудня 2018 року ухвалу Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 14 листопада 2018 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відмова суду першої інстанції у призначенні судової почеркознавчої експертизи підпису, вчиненого у виконавчих листах, за наявності відомостей про перебування головуючого судді у відпустці, є обґрунтованою; виконавчі документи відповідають вимогам закону, видані за наявності невиконаного обов`язку боржників; на момент закінчення виконавчого провадження заочне рішення суду не було скасовано, тому державний виконавець не мав підстав для застосування пункт 4 частини першої статті 49 Закону № 606-XIV. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що для виселення боржника за судовим рішенням відсутня необхідність у додаткових судових рішеннях, зокрема, про примусове проникнення до житла; державний виконавець не мав підстав звертатися до суду із заявою про примусове проникнення до житла. Також суд виходив з того, що ОСОБА_1 не надала до виконавчої служби відомості щодо свого фактичного місця проживання, тому державний виконавець був позбавлений можливості надіслати їй копію актів опису майна; оскільки закінчення виконавчих проваджень відбулося з підстав, передбачених пунктом 8 частини першої статті 49 Закону № 606-XIV, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після закінчення виконавчих проваджень мав відкрити виконавче провадження про стягнення виконавчого збору.

Короткий зміст касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати ухвалу Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 14 листопада 2018 року та постанову Донецького апеляційного суду від 27 грудня 2018 року, ухвалити нове рішення у справі; крім того, постановити окрему ухвалу щодо ОСОБА_9 (колишнього голови Слов`янського міськрайонного суду Донецької області) та державного виконавця Слов`янського міськрайонного ВДВС ГТУЮ в Донецькій області Крапівіна В. М.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження; витребувано справу з Слов`янського міськрайонного суду Донецької області.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що представника заявника - ОСОБА_3 , не було допущено до участі у розгляді справи судом апеляційної інстанції з тих мотивів, що він не є адвокатом, а довіреність не надає йому права представляти інтереси інших осіб у суді, не повернуто представнику довіреність, а ОСОБА_1 не змогла захистити себе за станом здоров`я у зв`язку з вадами слуху, суд не з`ясував обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не розглянув клопотання про призначення експертизи та вимогу скарги про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом повернення сторін у попередній стан, виселення з квартири ОСОБА_4 та вселення недієздатного ОСОБА_2 і опікуна ОСОБА_1 . Суд апеляційної інстанції належно не дослідив виконавчі листи, не надав оцінки відсутності у виконавчих листах прізвища та ініціалів голови суду; державний виконавець проводив виконавчі дії з примусового виконання виконавчих листів, які не відповідають вимогам частини третьої статті 18 Закону № 606-XIV, та з цих підстав підлягали визнанню такими, що не підлягають виконанню; крім того, державний виконавець мав повернути виконавчі листи до суду після подання апеляційної скарги на заочне рішення суду. Щодо проникнення до квартири суди не врахували положення статті 30 Конституції України та статті 8 Конвенції з прав людини, статті 376 ЦПК України у редакції, чинній на момент розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (далі - ЦПК України 2004 року), частини першої статті 6, пункту 15 частини третьої статті 11 Закону № 606-XIV. Висновки судів попередніх інстанції щодо належного повідомлення про проведення виконавчих дій не відповідають фактичним обставинам справи. Також зазначають, що неправомірні дії державного виконавця та голови Слов`янського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_9. були предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду, яка дійшла висновку, що помилка у виконавчих листах могла бути виправлена у порядку статті 369 ЦПК України 2004 року (статті 432 ЦПК України чинної редакції Кодексу). Вимоги щодо постановлення окремої ухвали мотивовано тим, що колишній голова місцевого суду видав стягувачу ОСОБА_4 підроблені виконавчі документи, на підставі яких заявника та її недієздатного сина було виселено з квартири.

Відзивів на касаційну скаргу від інших учасників справи до суду не надходило.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 01 липня 2016 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області видав три виконавчі листи на виконання заочного рішення цього суду від 07 червня 2016 року у справі № 243/3291/16-ц про виселення ОСОБА_1 , ОСОБА_7 та ОСОБА_2 з належної ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житла.

11 липня 2016 року постановами державного виконавця Слов`янського міськрайонного ВДВС ГТУЮ в Донецької області відкрито виконавчі провадження № 51605090 щодо боржника ОСОБА_1 та № 51605195 щодо боржника ОСОБА_2 ; копії постанов державного виконавця направлені боржникам за адресою квартири АДРЕСА_1 .

25 липня 2016 року ОСОБА_1 отримала особисто копії постанов державного виконавця від 11 липня 2016 року про відкриття виконавчих проваджень № 51605090 та № 51605195, що підтверджується власноручними підписами останньої про їх отримання.

10 серпня 2016 року у зв`язку із закінченням строку на добровільне виконання заочного рішенняСлов`янського міськрайонного суду Донецької області від 07 червня 2016 року у справі № 243/3291/16-ц державний виконавець Слов`янського міськрайонного ВДВС ГТУЮ в Донецької області направив ОСОБА_1 , яка також є опікуном недієздатного ОСОБА_2 , лист-повідомлення про проведення 06 вересня 2016 року о 10 год. 00 хв. виконавчих дій щодо виселення її разом з недієздатним ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 .

06 вересня 2016 року державним виконавцем примусово виконано рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 07 червня 2016 року, складено акт за місцем проведення виконавчих дій, акт опису та передання на зберігання стягувачу майно, що знаходилося у квартирі; на момент проведення виконавчих дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були відсутні у квартирі.

07 вересня 2016 року державним виконавцем Слов`янського міськрайонного ВДВС ГТУЮ в Донецької області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання заочного рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 07 червня 2016 року у справі № 243/3291/16-ц.

Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 12 жовтня 2016 року у справі № 243/3291/16-ц скасовано заочне рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 07 червня 2016 року.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що 18 лютого 2005 року виконано рішення Слов`янського міського суду від 12 березня 2004 року, яким ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вже було примусово виселено з квартири АДРЕСА_1 ; 25 травня 2005 року постановою державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Слов`янського районного управління юстиції закінчено виконавче провадження.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX).

У пункті 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги (далі - ЦПК України 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України 2017 року під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною п`ятою статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до статті 1 Закону № 606-XIV, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконання судового рішення охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець, зокрема здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання.

Державним виконавцем Слов`янського міськрайонного ВДВС ГТУЮ в Донецької області у виконавчих провадженнях № 51605090 та № 51605195 примусово виконувалося заочне рішенняСлов`янського міськрайонного суду Донецької області від 07 червня 2016 року у справі № 243/3291/16-ц щодо виселення ОСОБА_1 , ОСОБА_7 та недієздатного ОСОБА_2 .

На момент проведення державним виконавцем виконавчих дій зазначене судове рішення набрало законної сили, було обов`язковим та підлягало виконанню.

Надалі заочне рішення було скасовано ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 12 жовтня 2016 року.

Проте, саме по собі скасування заочного рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 07 червня 2016 року після закінчення його примусового виконання не може ставити під сумнів законність дій державного виконавця щодо проведення виконавчих дій, оскільки до скасування судового рішення воно було обов`язковим для виконання державним виконавцем та для учасників виконавчого провадження відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Щодо невиконання державним виконавцем Слов`янського міськрайонного ВДВС ГТУЮ в Донецької області обов`язку повернути виконавчі листи до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області, який їх видав, доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки підстави, передбачені статтею 48 Закону № 606-XIV у справі не встановлювалися, на момент проведення виконавчих дій заочне рішенняСлов`янського міськрайонного суду Донецької області від 07 червня 2016 року не було предметом апеляційного розгляду, переглядалося судом першої інстанції у порядку статей 228-232 ЦПК України 2004 року вже після закінчення виконавчого провадження.

Крім того, суди встановили, що ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 22 серпня 2016 року у справі № 243/6288/16-ц скарга ОСОБА_1 на дії Слов`янського міськрайонного ВДВС ГТУЮ в Донецької області, у якій остання порушувала питання зупинення виконавчого провадження щодо її та ОСОБА_2 виселення з квартири, суд дійшов висновку, що такі вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 78 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов`язаний письмово повідомити боржника про день і час примусового виселення. Боржник вважається повідомленим про примусове виселення, якщо повідомлення надіслано йому за адресою, за якою має здійснюватися виселення, чи за іншою адресою, достовірно встановленою державним виконавцем. Відсутність боржника, повідомленого про день і час виселення, під час виконання рішення не є перешкодою для виконання рішення.

Виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від особи (осіб), яка виселяється, її майна, домашніх тварин та у забороні такій особі користуватися цим приміщенням. Примусовому виселенню підлягають виключно особи, зазначені у виконавчому документі (частина четверта статті 78 Закону № 606-XIV).

Виселення здійснюється у присутності понятих за сприянням поліцейських з обов`язковим описом майна державним виконавцем. Один примірник акта опису майна вручається під розписку боржнику. За необхідності державний виконавець в установленому законом порядку забезпечує зберігання майна боржника з покладенням пов`язаних з цим витрат на боржника (частина п`ята статті 78 Закону № 606-XIV).

Суди встановили, що у серпні 2016 року ОСОБА_1 за адресою, за якою має здійснюватися виселення, державним виконавцем надіслано лист від 10 серпня 2016 року № 18-549/550/22112, у якому остання повідомлялася про примусового виконання судового рішення 06 вересня 2016 року о 10 год. 00 хв.

Виконавчі дії щодо виселення проводилися із залученням двох понятих та працівника поліції для охорони громадського порядку.

На момент проведення виконавчих дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 були відсутні.

Установивши зазначені обставини, суди дійшли обґрунтованого висновку, що дії державного виконавця Слов`янського міськрайонного ВДВС ГТУЮ в Донецької області щодо проникнення у зазначену квартиру, виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та вселення ОСОБА_4 до квартири відповідають вимогам статті 78 Закону № 606-XIV щодо проведення виконання судового рішення про виселення боржника.

Посилання у касаційній скарзі на статтю 376 ЦПК України 2004 року, частину першу статті 6, пункт 15 частини третьої статті 11 Закону № 606-XIV є необґрунтованими, оскільки зазначені норми права не регулюють спірні правовідносини.

Оскарження дій державного виконавця з підстав порушення прав боржників, зокрема недієздатного ОСОБА_2 , у зв`язку з незалученням до проведення виконавчих дій відповідного органу опіки та піклування, органу охорони здоров`я та представників житлово-експлуатаційної контори, є безпідставним.

Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вселилися у квартиру АДРЕСА_1 самоправно, після виконання у 2005 році рішення Слов`янського міського суду Донецької області від 12 березня 2004 року про їх виселення з цієї квартири.

Таке вселення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до квартири не створює для них будь-яких прав на це житло та виключає можливість порушення прав заявника та/або її недієздатного сина, передбачені статтею 30 Конституції України (недоторканість житла) і статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на повагу до особистого і сімейного життя, житла і таємниці листування особи).

Підстави для отримання дозволу органу опіки та піклування у справі відсутні, оскільки виселення ОСОБА_2 не пов`язано з вчиненням правочину чи відмовою від його майнових прав на житло; стаття 71 ЦК України у такому випадку не застосовується.

Опіка над майном, яке знаходилося у зазначеній квартирі та могло належати ОСОБА_2 , збереження та використання такого майна відповідно до частини першої статті 72 ЦК України належить до зобов`язань ОСОБА_1 як опікуна; опіка над таким майном органом опіки та піклування не встановлюється.

За таких обставин, державний виконавець не мав підстав залучати відповідний орган опіки та піклування під час проведення 06 вересня 2016 року виконавчих дій, висновки судів попередніх інстанцій щодо цих обставин є правильними.

Відповідно до частин шостої та сьомої статті 78 Закону № 606-XIV у разі якщо виконання рішення здійснюється за відсутності осіб, які підлягають виселенню, державний виконавець зобов`язаний провести опис майна. Описане майно передається для відповідального зберігання особі, визначеній державним виконавцем. Передане для зберігання майно боржника видається йому

державним виконавцем на підставі акта після відшкодування боржником витрат, пов`язаних із зберіганням такого майна. У разі якщо боржник відмовляється відшкодувати витрати, пов`язані із зберіганням майна, вони компенсуються за рахунок реалізації частини майна боржника.

Аналогічні положення містяться у статті 66 Закону № 1404-VIII.

Таким чином, закон чітко регламентує процедуру повернення майна, вилученого під час виконання рішення про виселення боржника

Судами встановлено, що під час проведення 06 вересня 2016 року виконавчих дій державний виконавець Слов`янського міськрайонного ВДВС ГТУЮ в Донецької області склав акт опису майна, що знаходилося у квартирі, та за відсутності у квартирі опікуна ОСОБА_1 таке майно було передано на відповідальне зберігання стягувачу ОСОБА_4 .

У матеріалах справи відсутнє підтвердження того, що ОСОБА_1 в установленому законом порядку зверталася до державного виконавця щодо повернення переданого на зберігання майна та державним виконавцем Слов`янського міськрайонного ВДВС ГТУЮ в Донецької області їй відмовлено у поверненні майна; суди попередніх інстанцій відповідно таких обставин у справі не встановили, а відтак, дійшли правильного висновку, що підстави для зобов`язання органу виконавчої служби у судовому порядку повернути заявнику описане майно відсутні.

Щодо дій державного виконавця стосовно невидачі копії акту опису майна та постанови про закінчення виконавчого провадження, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що за відсутності достовірної адреси проживанняОСОБА_1 державний виконавець Слов`янського міськрайонного ВДВС ГТУЮ в Донецької області не мав можливості належним чином виконати вимоги, зокрема частини третьої статті 49 Закону № 606-XIV, щодо надіслання боржнику документів виконавчого провадження.

Водночас, постановою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 13 березня 2017 року дії державного виконавця Слов`янського міськрайонного ВДВС ГТУЮ в Донецької області у частині відмови у наданні ОСОБА_1 за її заявою від 31 жовтня 2016 року, зокрема копії постанови про закінчення виконавчого провадження від 07 вересня 2016 року визнано неправомірними, державного виконавця зобов`язано надати копію цієї постанови.

За наявності такого судового рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, у цій справі обґрунтовано відмовив у задоволенні вимог скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця щодо обставини неотримання нею копії постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 07 вересня 2016 року.

Підставною для визнання недійсними (такими, що не підлягають виконанню) виконавчих листів, виданих на виконання заочного рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 07 червня 2016 року, ОСОБА_1 визначала ту обставину, що виконавчі листи були підписані неповноважною особою.

Зазначені обставини були предметом дослідження судів попередніх інстанцій, які встановили, що виконавчі листи на виконання заочного рішення від 07 червня 2016 року підписані діючим на той час головою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_9 у зв`язку з перебуванням головуючого судді Алексєєнко І. П. у відпустці, що відповідає вимогам пункту 29.32 Інструкції з діловодства.

Доводи касаційної скарги щодо недопущення представника заявника до участі у справі та не забезпечення заявнику права на судовий захист, є неприйнятним, оскільки скарга на дії державного виконавця подана ОСОБА_1 у листопаді 2016 року після набрання чинністю 30 вересня 2016 року Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», яким Конституцію України доповнено, зокрема статтею 131-2, що визначає здійснення представництво іншої особи в суді виключно адвокатом.

За відсутності у матеріалах справи документів, які підтверджують наявність у ОСОБА_3 діючого свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, недопущення його судом апеляційної інстанції до участі в справі відповідає положенням Основного Закону.

Зазначене не обмежувало реалізацію ОСОБА_1 права на професійну правничу допомогу, оскільки остання не позбавлялася права заявити у суді про необхідність отримання такої допомоги, що давало б суду підстави для відкладення розгляду справи до вибору заявником захисника своїх прав, зокрема, звернення для отримання безоплатної правничої допомоги.

Щодо наявності у заявника вад слуху, які обмежували можливість її участь у судовому засіданні, зазначені доводи касаційної скарги нічим не підтверджено, крім того, згідно з протоколу судового засідання від 27 грудня 2018 року, ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції відповідала на запитання головуючого судді, підтримувала клопотання про призначення судової експертизи, виступала з промовою у судових дебатах.

Доводи касаційної скарги про те, що суд не розглянув клопотання про призначення експертизи, є безпідставним, оскільки таке клопотання ОСОБА_1 розглянуто судом апеляційної інстанції, який в межах своїх дискреційних повноважень ухвалою від 27 грудня 2018 року відмовив у задоволенні клопотання.

Також Верховний Суд відхиляє твердження ОСОБА_1 щодо наявності у справі підстав для визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, щодо неналежного повідомлення про проведення виконавчих дій, оскільки ці доводи касаційної скарги були предметом дослідження судів першої та апеляційної інстанцій; переоцінка таких обставин виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначеними статтею 400 ЦПК України 2017 року.

Щодо посилання у касаційній скарзі на обставини у справі № 805/2230/17-а (провадження № 11-437асі18) за позовом ОСОБА_1 в інтересах недієздатного ОСОБА_2 до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області про визнання незаконним підпису голови суду у виконавчих листах та недійсними виконавчих листів, у якій ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 червня 2017 року відмовлено у відкритті провадження, ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року змінено ухвалу суду першої інстанції шляхом доповнення її резолютивної частин, за результатами касаційного перегляду справи Великою Палатою Верховного Суду залишено без змін судові рішення попередніх інстанцій, у вказаній справі суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій не розглядали та не доходили висновків по суті позову, зокрема про наявність помилок у виконавчих листах, лише зазначили, що вирішення питання оформлення виконавчого листа, виправлення помилки в ньому та визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у цивільній справі, вирішується в порядку цивільного судочинства.

Щодо задоволення судом першої інстанції вимог скарги про визнання неправомірними дії державного виконавця Слов`янського міськрайонного ВДВС ГТУЮ в Донецької області стосовно не стягнення зі ОСОБА_1 виконавчого збору, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, касаційна скарга не містить доводів щодо неправильного застосування судами у цій частині норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Передбачені статтями 262 ЦПК України випадки, у яких суд касаційної інстанції може постановити окрему ухвалу, у цій справі відсутні, оскільки судами попередніх інстанцій оцінено дії колишнього голови Слов`янського міськрайонного суду Донецької області щодо підписання виконавчих листів та дії державного виконавця Крапівіна В. М. як такі, що відповідали законодавству; обставини, якими ОСОБА_1 обґрунтовувала свої вимоги щодо наявності підстав для постановлення окремої ухвали є лише її припущеннями.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За таких обставин касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 14 листопада 2018 року та постанову Донецького апеляційного суду від 27 грудня 2018 року - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 14 листопада 2018 року та постанову Донецького апеляційного суду від 27 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

В. М. Сімоненко