Постанова
Іменем України
08 квітня 2020 року
м. Київ
справа №683/2197/18
провадження №61-14634св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., КарпенкоС.О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач Військова частина НОМЕР_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 18 лютого 2019 року у складі судді Цішковського В. А. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 03 липня 2019 року у складі колегії суддів: Корінюк А. П., П`єнти І. В., Талалай О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 і просив скасувати рішення житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 , оформлене протоколом №38 від 13 квітня 2018 року, в частині зняття його разом із членами сім`ї у складі чотирьох осіб з квартирного обліку військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов та перебувають на обліку у Військовій частині НОМЕР_1 , а також зобов`язати житлову комісію Військової частини НОМЕР_1 поновити його разом із членами сім`ї у складі чотирьох осіб на квартирному обліку.
В обґрунтування своїх вимог зазначав, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 №28-РС від 28 листопада 2017 року його звільнено з військової служби у запас на підставі пункту «а» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку із закінченням строку контракту. На момент звільнення його вислуга років у Збройних Силах України становила 25 років 6 місяців.
На підставі рапорту його з сім`єю з чотирьох осіб було прийнято на квартирний облік уВійськовій частині НОМЕР_1 як безквартирного з 10 лютого 2005 року, що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 23 серпня 2018 року.
Рішенням житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 від 13 квітня 2018 року, яке оформлене протоколом №38, позивача разом з членами сім`ї було знято зквартирного обліку з посиланням на те, що підстава його звільнення з військової служби у запас не дає йому права перебувати на квартирному обліку.
Позивач вважає зняття його та членів його сім`ї з квартирного обліку незаконним, таким, що порушує їх конституційні права.
На момент зарахування його на квартирний облік діяв наказ Міністра оборони України № 20 від 03 лютого 1995 року «Про внесення змін та доповнень до Положення про порядок забезпечення жилими приміщеннями осіб офіцерського складу, прапорщиків та мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом, військовослужбовців-жінок та працівників (не військовослужбовців) Збройних Сил України», відповідно до пункту 37 якого військовослужбовці, які перебувають на квартирному обліку, при звільненні з військової служби в запас чи увідставку за станом здоров`я, тощо, залишаються на квартирному обліку до одержання житла у військовій частині і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом на позачергове одержання житла.
Згідно з пунктом 2.17 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої Наказом Міністерства оборони України №737 від 30 листопада 2011 року, військовослужбовцям, що мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.
ОСОБА_1 вважає, що оскільки його вислуга на військовій службі становить 25 років і 6 місяців, він має право на одержання житла для постійного проживання згідно положень законодавства з розрахунку на кожного члена сім`ї, та повинен перебувати на квартирному обліку.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 18 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 03липня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконним та скасовано рішення житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 , оформлене протоколом №38 від 13 квітня 2018 року, в частині зняття ОСОБА_1 зі складом сім`ї з чотирьох осіб з квартирного обліку військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов та перебувають на обліку у Військовій частині НОМЕР_1 .
Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 в особі її житлової комісії поновити ОСОБА_1 зі складом сім`ї з чотирьох осіб на квартирному обліку військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби та членів їх сімей, для позачергового отримання житла за рахунок житлового фонду при Військовій частині НОМЕР_1 з 10 лютого 2005 року.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач у разі його звільнення з військової служби за наявності вислуги на військовій службі 25 років 6 місяців, що дає право на пенсійне забезпечення, має право залишатись на квартирному обліку до отримання ним житла, а тому зняття ОСОБА_1 зі складом сім`ї з чотирьох осіб з квартирного обліку порушує його право на одержання житла, передбачене Конституцією України.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У серпні 2019 року Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Верховного Суду зкасаційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 18 лютого 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 03 липня 2019 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що позивач був звільнений з військової служби узв`язку із закінченням строку контракту.
Відповідно до пункту 9 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні звійськової служби у запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі, залишаються на цьому обліку увійськовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, авразі її розформатування у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.
Аналогічні положення закріплені у пункті 29 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1081 від 03 серпня 2006 року, та абзаці першому пункту 2.16. Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 737 від 30 листопада 2011 року (далі Інструкція).
Відтак особа, звільнена з військової служби в запас або у відставку, має право на залишення на квартирному обліку з підстав, перелік яких є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Суд апеляційної інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин абзац перший пункту 2.16 Інструкції, який визначає, що військовослужбовці, які перебувають на обліку, під час звільнення з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, зі скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, залишаються на обліку у військовій частині до одержання жилого приміщення. Застосування її до позивача, звільненого з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту, єбезпідставним.
Судами при розгляді справи не було враховано правову позицію, викладену упостанові Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі №752/5881/15-ц.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження уцій справі та витребувано її матеріали з Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області.
24 вересня 2019року справа № 683/2197/18 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
ОСОБА_1 направив відзив на касаційну скаргу, в якому просив у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржені рішення залишити без змін.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020року № 460-IXустановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються впорядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи вкасаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 з 1992 року по 30 листопада 2017 року проходив військову службу в Збройних Силах України за контрактом.
З 10 лютого 2005 року ОСОБА_1 було прийнято на квартирний облік у Військовій частиніНОМЕР_1 як безквартирного зі складом сім`ї з чотирьох осіб.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №28-РС від 28 листопада 2017 року старшого сержанта ОСОБА_1 було звільнено з військової служби у запас на підставі пункту «а» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу»у зв`язку із закінченням строку контракту.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 № 134 від 30 листопада 2017 року старшого сержанта ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу частини.
На момент звільнення ОСОБА_1 його вислуга років у Збройних Силах України становила 25 років 6 місяців, він перебуває на обліку в Головному управлінні пенсійного фонду України у Хмельницькій області та отримує пенсію за вислугу років.
Рішенням житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 від 13 квітня 2018 року, яке оформлено протоколом №38, ОСОБА_1 разом із членами сім`ї знято з квартирного обліку у зв`язку зі звільненням з військової служби з підстав, не зазначених в абзаці першому пункту 2.16 наказу Міністра оборони України №737 від 30 листопада 2011року.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає ЗаконУкраїни «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»,який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з абзацом 1 частини першої статті 12 цього Закону держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених ЖК УРСР та іншими нормативно-правовими актами; порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями, а також розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайм (найм) жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абзацу 4 частини першої статті 12 Закону України «Про соціальний іправовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.
На виконання приписів вищевказаної статті постановою Кабінету Міністрів України № 1081 від 03 серпня 2006 року затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями.
Відповідно до пункту 24 цього Порядку військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини; у рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім`ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, в першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.
Пунктом 9 статті 12 ЗаконуУкраїни «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»передбачено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.
Аналогічні приписи закріплені й в пункті 29 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями.
Пунктом 30 вищевказаного Порядку передбачено, що військовослужбовці знімаються з обліку у разі: поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла; засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; в інших випадках, передбачених законодавством.
При цьому, вказаний пункт Порядку не містить вичерпних підстав для зняття військовослужбовця з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, оскільки передбачає можливість зняття особи з обліку й в інших передбачених законодавством випадках.
Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей мають право на отримання житла, а отже і на залишення на обліку до отримання ними житла, в тому числі і у разі звільнення в запас чи відставку, крім випадків, передбачених пунктом 30 Порядку.
Пунктом 3 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями встановлено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.
Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання проводиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.
При зарахування позивача у 2005 році на квартирний облік діяв Наказ Міністерства оборони України № 20 від 03 лютого 1995 року «Про внесення змін та доповнень до Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України», який втратив чинність 10 листопада 2006 року, відповідно до пункту 13 якого військовослужбовці перебувають на квартирному обліку у військовій частині та квартирно-експлуатаційних частинах району до отримання житла, за винятком: поліпшення житлових умов, переміщення до нового місця служби, засудження до позбавлення волі на термін понад 6 місяців та надання відомостей, які не відповідають дійсності.
Позивач проходив військову службу та потребував поліпшення житлових умов. Винятків, встановлених пунктом 13 наведеного Положення, щодо позивача не встановлено.
Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Пунктом 1 частини другої статті 40 ЖК УРСР визначено, що громадяни знімаються зобліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадку поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення.
Встановивши, що при зарахуванні ОСОБА_1 на квартирний облік на отримання житла складом сім`ї з чотирьох осіб та перебування його на квартирному обліку порушень житловою комісією та позивачем допущено не було, під час проходження військової служби та на момент звільнення позивач постійним або службовим житлом не забезпечувався і перебував на обліку для поліпшення житлових умов, вислуга років у Збройних Силах України становить 25 років 6 місяців, підстави, визначені законом для зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов не настали, суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про незастосування судами попередніх інстанцій правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року в справі № 752/5881/15-ц, оскількиприймаючи постанову, на яку посилається військова частина НОМЕР_1 , Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про правомірність зняття позивача як колишнього військовослужбовця та членів його сім`ї з квартирного обліку після звільнення у запас в зв`язку із закінченням строку дії контракту, оскільки він мав вислугу на військовій службіменше 20 років.
Інші доводи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції та їм надана належна правова оцінка, вони не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України залишити без задоволення, арішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 30 січня 2019року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 25 квітня 2019року залишити без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
Рішення Старокстянтинівського районного суду Хмельницької області від 18 лютого 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 03 липня 2019 року залишити без змін.
ГоловуючийМ. Ю. Тітов Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко С.О.Карпенко В. А. Стрільчук
