ПОСТАНОВА

Іменем України

16 квітня 2020 року

Київ

справа №813/3766/15

адміністративне провадження №К/9901/28045/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року (суддя Кедик М.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року (головуючий суддя Качмар В.Я., судді: Гінда О.М., Ніколін В.В.) у справі за позовом Державного підприємства "Самбірське лісове господарство" до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

В липні 2015 року Державне підприємство «Самбірське лісове господарство» (далі - Підприємство, позивач) звернулось до суду з позовом до Самбірської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (яку ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2020 року замінено її правонаступником - Головним управлінням ДПС у Львівській області; далі - Інспекція, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06 липня 2015 року №0000622200, №0000632200, №0000642200, №0000652200.

Обґрунтовуючи позовну заяву, вказувало, що висновки контролюючого органу ґрунтуються на помилковій оцінці операцій з контрагентом позивача - Компанією "Zortex Business LLP" (Великобританія), оскільки у Підприємства не було жодних підстав вважати, що контрагент з 15 липня 2014 року ліквідований, враховуючи, що оплата за поставлену продукцію проведена, від банківських установ не надходило інформації про ліквідацію контрагента, а на митниці жодних зауважень при митному оформленні товару не отримувалось, відтак прийняті Інспекцією податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Інспекції від 06 липня 2015 року №0000622200, №0000632200, №0000642200, №0000652200.

Приймаючи такі рішення, суди зазначили, що твердження контролюючого органу про ліквідацію Компанії "Zortex Business LLP" не знайшли свого підтвердження в ході з`ясування обставин у справі, а самою Інспекцією жодних порушень щодо оформлення первинних фінансово-господарських документів за взаємовідносинами позивача з вказаним вище контрагентом не виявлено; факт реального постачання товару відповідно до укладеного контракту підтверджується первинними документами встановленої форми; після 15 липня 2014 року Компанію "Zortex Business LLP" обслуговували іноземні банки, а митні органи України з урахуванням виконання усіх належних митних процедур здійснювали митне оформлення вантажів та випускали їх за межі території України, отже отримані від Компанії "Zortex Business LLP" кошти відповідачем безпідставно кваліфіковано як безповоротну фінансову допомогу, а тому доводи контролюючого органу про заниження позивачем доходів за 2014 рік на вказану суму є необґрунтованими, як і висновки щодо заниження частини чистого прибутку (доходу) та порушення останнім термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності і порядку декларування валютних цінностей.

Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення ними норм матеріального та процесуального права, просив рішення судів скасувати і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Мотивуючи касаційну скаргу, зазначав, що відповідно до інформації, отриманої від компетентного органу Великобританії (лист від 09 липня 2015 року №EО1/F23254/NS), Компанія "Zortex Business LLP" ліквідована 15 липня 2014 року, що, відповідно, ставить під сумнів вчинення між нею та Підприємством правочинів і експортних операцій після цієї дати; Компанія "Zortex Business LLP" (Шотландія) не є правонаступником Компанії "Zortex Business LLP" (м.Лондон, Великобританія), це два різні партнерства з обмеженою відповідальністю, які не пов`язані між собою та мають різні реєстраційні дані; крім того в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні №32015000000000072 від 08 квітня 2015 року за фактом ухилення від сплати податків посадовими особами ТОВ «С.Т.К. «Полісся» за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 статті 212 Кримінального кодексу України, зокрема, встановлено, що Компанія "Zortex Business LLP" упродовж часу свого існування будь-яких податків не сплачувала та декларувала нульові показники своєї господарської діяльності.

Позивач в письмових запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до наступного висновку.

Судами встановлено, що у період з 25 травня 2015 року по 15 червня 2015 року посадовими особами Інспекції проведено документальну позапланову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 березня 2015 року, за результатами якої складено акт від 22 червня 2015 року за №318/22-00/00992510, яким встановлено порушення Підприємством вимог: 1) підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, пункту 135.1 статті 135, пункту 137.10 статті 137 Податкового кодексу України (далі - ПК), що спричинило заниження податку на прибуток за 2014 рік в сумі 129 384,00 грн; 2) наказу Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року №73 «Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Загальні вимоги до фінансової звітності»», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 року за №336/22868, та постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 року №138 «Про затвердження Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями», внаслідок чого відбулося заниження частини чистого прибутку, що відраховується до державного бюджету, за 2014 рік в сумі 88 412,00 грн; 3) статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року №15-93; 4) статті 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 року №959-ХІІ, частини 3 статті 31 Закону України «Про міжнародне приватне право» від 23 червня 2005 року №2709-ІV, статті 207 Цивільного кодексу України по проведених взаєморозрахунках між Підприємством та фірмою - нерезидентом «Zortex Business LLP», United Kingdom за період з 15 липня 2014 року по 31 березня 2015 року по контракту від 03 лютого 2014 року №SAM-18/14; 5) статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР (далі - Закон №185) по проведених взаєморозрахунках між Підприємством та фірмою - нерезидентом «Zortex Business LLP», United Kingdom за період з 15 липня 2014 року по 31 березня 2015 року по контракту від 03 лютого 2014 року №SAM-18/14.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 06 липня 2015 року:

- №0000622200, відповідно до якого визначено суму грошового зобов`язання в розмірі 286 073,77 грн. за платежем "пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, невиконання зобов`язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства";

- №0000632200, в якому податковий орган відобразив грошове зобов`язання в розмірі 170,00 грн. за платежем "пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, невиконання зобов`язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства";

- №0000642200, за яким платнику податків нараховано суму грошового зобов`язання в розмірі 129 384,00 грн. грн за платежем "прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності" та 64 692,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- №0000652200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання в розмірі 88 412,00 грн. за платежем "частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств)" та нараховано 22 103,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Разом з тим суди встановили, що 03 лютого 2014 року між Підприємством (як продавцем) та Компанією «Zortex Business LLP» (Великобританія) (як покупцем) укладено контракт №SAM-18/14, відповідно до якого продавець продає, а покупець купує (згідно Правил Інкотермс в редакції 2010 року) пиловник буковий (далі - «товар») в кількості 500 м.куб.

Платіж за поставлену партію товару (100% передоплата) здійснюється в доларах США шляхом банківського перерахунку на валютний рахунок продавця. Всі витрати і збори щодо здійснення перерахунку валюти, пов`язані з виконанням даного контракту на території покупця оплачуються покупцем, на території продавця продавцем (пункти 4.1, 4.2 контракту).

Зміни і доповнення до даного контракту дійсні тільки у тому випадку, якщо зафіксовані в письмовій формі і підписані сторонами. Після підписання контракту всі попередні переговори і переписка втрачають силу. Всі доповнення, які передані засобами факсимільного зв`язку, дійсні при наявності одної оригінальної печатки (пункт 9.1 контракту).

До контракту укладались доповнення: №1 від 11 лютого 2014 року, №2 від 11 лютого 2014 року, №3 від 26 лютого 2014 року, №4 від 28 лютого 2014 року, №5 від 27 березня 2014 року, №6 від 07 квітня 2014 року, №7 від 06 травня 2014 року, №8 від травня 2014 року, №9 від 02 червня 2014 року, №16 від 28 жовтня 2014 року.

На підтвердження виконання договірних зобов`язань з вищевказаним контрагентом позивач подав: контракт та додатки до нього, ВМД, рахунки-фактури, специфікації та сертифікати, з яких вбачається, що у період з 17 липня 2014 року по 04 лютого 2015 року він реалізував на адресу Компанії «Zortex Business LLP» товару на загальну суму 62 327,49 доларів США.

В той же час Інспекція вважає, що покупцем товару, вивезеного позивачем за митну територію України у період після 15 липня 2014 року, фактично є інша фірма-нерезидент, яку не ідентифіковано, а кошти, які надійшли позивачу від Компанії «Zortex Business LLP», не можуть бути зарахованими як оплата за поставлений відповідно до контракту товар та є безповоротною фінансовою допомогою, яка повинна бути оподаткована відповідно до чинного законодавства, оскільки згідно витягу з сайту companieshouse.gov.uk, а також листа Міністерства закордонних справ України від 24 лютого 2015 року №630/17-200-490 «Щодо перевірки Компанії «Zortex Business LLP»» остання з 15 липня 2014 року ліквідована.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 135.4.1 пункту 135.4 статті 135 ПК України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов`язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо).

Пунктом 137.10 статті 137 ПК України передбачено, що суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.

При цьому відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).

Згідно із підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

За змістом приписів пункту 135.2 статті 135 та пункту 138.2 статті 138 ПК України як доходи, так і витрати, визначаються на підставі первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Аналіз вищенаведених норм ПК України дає підстави вважати, що до складу валових витрат платника податку належать витрати, які: 1) підтверджені первинними документами; 2) пов`язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг і охороною праці), тому право на зменшення об`єкта оподаткування податку на прибуток на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Разом з тим, згідно усталеної практики Верховного Суду та Верховного Суду України господарська операція визнається легітимною у разі повної дієздатності всіх її учасників. Всі первинні документи можуть прийматись як докази здійснення господарських операцій, якщо вони оформлені належним суб`єктом. Обставини справи повинні бути встановлені в повному обсязі на підставі належних, допустимих та достатніх доказах без будь-яких сумнівів та суперечностей.

Крім того, пунктом 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 року №138, визначалось, що частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до державного бюджету за відповідний період, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, у розмірі: 30 відсотків - державними підприємствами, що є суб`єктами природних монополій, та державними підприємствами, плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 млн. гривень; 15 відсотків - іншими державними унітарними підприємствами.

Також порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті на час спірних відносин регулювався Законом №185, відповідно до статті 1 якого виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Згідно із пунктами 1 постанов Правління Національного банку України від 14 листопада 2013 року №453, від 12 травня 2014 року №270, від 20 серпня 2014 року №515, від 20 листопада 2014 року №734, від 01 грудня 2014 року №758 та від 03 березня 2015 року №160 розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Статтею 4 Закону №185 визначалось, що порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Разом з тим, задовольняючи позов та скасовуючи податкові повідомлення-рішення Інспекції, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Компанія «Zortex Business LLP» не ліквідована, а лише згідно протоколу зборів її партнерів від 14 липня 2014 року змінила реєстраційну адресу в межах однієї країни - Об`єднаного Королівства Великобританії та Північної Ірландії: з Англії та Шотландію.

Проте, в даному випадку, в листі Міністерства закордонних справ України від 24 лютого 2015 року №630/17-200-490 «Щодо перевірки Компанії «Zortex Business LLP»» зазначено не лише про ліквідацію контрагента з 15 липня 2014 року, а й про внесення 30 вересня 2014 року до реєстру нової компанії з ідентичною назвою «Zortex Business LLP».

Тобто, період з 15 липня 2014 року по 30 вересня 2014 року щодо правомочності названої Компанії підлягав ретельній перевірці на підставі належних та допустимих доказів.

Суди зазначили про наявність у справі протоколу від 14 липня 2014 року, який однак не може розцінюватись як належний доказ, оскільки є лише незасвідченою суддею копією документу, здійсненою з його нотаріально посвідченої копії, що є порушенням вимог статті 79 КАС України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року), за змістом якої у справі повинна міститись засвідчена суддею копія письмового доказу.

Також в судових рішеннях відсутні будь-які мотиви, яким чином вказаний документ спростовує інформацію Міністерства закордонних справ України про ліквідацію Компанії з 15 липня 2014 року, а також оцінка тій обставині, що зазначений документ має назву «Акт Товариства з обмеженою відповідальністю 2000 ТОВ Зортекс Бізнес».

Отже, підсумовуючи наведене, слід констатувати, що суди, не надавши правової оцінки спірним правовідносинам з урахуванням всіх обставин справи, дійшли передчасних висновків по суті позовних вимог.

Як встановлено статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За наведеного, судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, якому під час її нового розгляду необхідно врахувати викладене, повно та об`єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку й правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права, ухваливши законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду