ПОСТАНОВА

Іменем України

16 квітня 2020 року

Київ

справа №580/1942/19

адміністративне провадження №К/9901/1125/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді: Губської О.А.,

суддів: Єресько Л.О., Калашнікової О.В.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 580/1942/19

за позовом ОСОБА_1 до начальника управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції Кокоби О.М. про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року (головуючий суддя: Кульчицький С.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року (колегія суддів: головуючий суддя: Кобаль М.І., судді: Беспалов О.О., Степанюк А.Г.),

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. Позивач звернувся до суду з позовом до начальника управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції Кокоби О.М., в якому просив:

1.1. визнати протиправними дії відповідача щодо зазначення в характеристиці з місця проходження служби від 14 травня 2019 року інформації про дисциплінарні стягнення наступного змісту: «мав чотири дисциплінарні стягнення: усне зауваження, оголошене наказом ДПП від 18 квітня 2017 року №670; сувора догана, оголошена наказом ДПП від 13 червня 2017 року №976; попередження про неповну посадову відповідність, оголошене наказом ДПП від 10 липня 2017 року №1116; звільнення зі служби в Національній поліції наказом ДПП від 10 вересня 2017 року №1258»;

1.2. зобов?язати відповідача виключити з характеристики з місця проходження служби від 14 травня 2019 року інформацію про дисциплінарні стягнення наступного змісту: «мав чотири дисциплінарні стягнення: усне зауваження, оголошене наказом ДПП від 18 квітня 2017 року №670; сувора догана, оголошена наказом ДПП від 13 червня 2017 року №976; попередження про неповну посадову відповідність, оголошене наказом ДПП від 10 липня 2017 року №1116; звільнення зі служби в Національній поліції наказом ДПП від 10 вересня 2017 року №1258».

1.3. Позов обґрунтовано тим, що, на думку позивача, зазначення у службовій характеристиці інформації про дисциплінарні стягнення, строк дії яких минув є протиправним та таким, що не відповідає дійсності, оскільки у зв?язку зі спливом одного року з дня накладення дисциплінарних стягнень він вважається таким, що не має дисциплінарних стягнень.

ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

2. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року, в задоволенні позову відмовлено повністю.

2.1. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що викладені в позовній заяві обставини не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, зазначені позивачем доводи не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України.

ІІІ. Касаційне оскарження

3. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ці судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову повністю.

4. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що суди попередніх інстанцій помилково тлумачать норми матеріального права щодо суті службового документа «Характеристика» та наявності підстав для зазначення в цьому документі відомостей про дисциплінарні стягнення, які за спливом строку не повинні мати характеризуючої дії щодо працівника. Наводить свої міркування щодо тотожності правил зазначення характеризуючої інформації, за якими дисциплінарні стягнення діють протягом року, після чого особа вважається такою, що не притягалась до дисциплінарної відповідальності.

5. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, за змістом якого висловив незгоду з викладеними позивачем в скарзі доводами та повідомив свою думку про правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову, просив судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

IV. Встановлені судами фактичні обставини справи

6. Відповідно до наказу Департаменту патрульної поліції від 24 березня 2016 року № 56 о/с, позивач з 01 березня 2016 року перебував на службі в поліції та безпосередньо проходив службу в управлінні патрульної поліції м. Черкаси Департаменту патрульної поліції.

7. Згідно з наказом Департаменту патрульної поліції від 02 січня 2018 року № 1 о/с, лейтенанта поліції ОСОБА_1 , інспектора роти № 3 батальйону відповідно до пункту 7 частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію» звільнено зі служби в поліції з 04 січня 2018 року.

8. У відповідь на звернення позивача начальником управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Кокобою О.М. надано позивачу характеристику від 14 травня 2019 року, в якій серед іншого зазначено: «за період роботи ОСОБА_1 мав чотири дисциплінарні стягнення: усне зауваження, оголошене наказом ДПП від 18 квітня 2017 року №670; сувора догана, оголошена наказом ДПП від 13 червня 2017 року №976; попередження про неповну посадову відповідність, оголошене наказом ДПП від 10 липня 2017 року №1116; звільнення зі служби в Національній поліції наказом ДПП від 10 вересня 2017 року №1258, яке було скасовано рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2017 року, що, в свою чергу, теж було скасовано рішенням Київського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2018 року».

9. 21 травня 2019 року позивач звернувся до начальника управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Кокоби О.М. із заявою, в якій просив виключити з характеристики з місця проходження служби від 14 травня 2019 року інформацію про те, що позивач мав чотири дисциплінарні стягнення усне зауваження, оголошене наказом ДПП від 18 квітня 2017 року №670; сувора догана, оголошена наказом ДПП від 13 червня 2017 року №976; попередження про неповну посадову відповідність, оголошене наказом ДПП від 10 липня 2017 року №1116; звільнення зі служби в Національній поліції наказом ДПП від 10 вересня 2017 року №1258, яке було скасовано рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2017 року, що, в свою чергу, теж було скасовано рішенням Київського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2018 року, та взагалі притягався до дисциплінарної відповідальності та надати нову характеристику з місця проходження служби.

10. Листом від 24 травня 2019 року № Б-295/41/24/01-2019 позивача повідомлено про відсутність підстав для повторного надання йому характеристики.

11. Позивач, вважаючи дії відповідача щодо зазначення в характеристиці з місця проходження служби від 14 травня 2019 року інформації про дисциплінарні стягнення протиправними, звернувся з цим позовом до суду.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

12. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

13. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

14. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

15. За приписами статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

16. Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

17. Пунктами 1, 3, 4 статті 59 Закону становлено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України. Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.

18. Сутність службової дисципліни, обов?язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначено в Дисциплінарному статуті Національної поліції, за яким службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

19. Згідно з Дисциплінарним Статутом, дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни. За вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

20. Відповідно до статті 12 Дисциплінарного Статуту, на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

21. Порядком формування та ведення особових справ поліцейських, затвердженим Наказом Міністерства внутрішніх справ України 12 травня 2016 року № 377 (далі - Порядок) визначено критерії та правила належного формування та ведення особових справ поліцейських, а також кандидатів на службу в поліції, що направляються на навчання до закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських відповідно до статті 79 Закону України «Про Національну поліцію».

22. Пунктами 6-8 Розділу ІІ Порядку передбачено, що інформація про всі заохочення та дисциплінарні стягнення поліцейського вноситься до послужного списку в семиденний строк з дня її надходження до підрозділу кадрового забезпечення органу поліції згідно з цим Порядком.

23. У разі якщо керівник обмежився попередженням поліцейського про необхідність дотримання службової дисципліни або раніше застосованим до поліцейського дисциплінарним стягненням, інформація про це зазначається в пункті 15 послужного списку.

24. Внесення до особових справ змін та доповнень, що не підтверджені відповідними документами, не допускається.

VI. Позиція Верховного Суду

25. Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд виходить із такого.

26. Приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

27. Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з оскарженням позивачем дій відповідача щодо зазначення у його характеристиці з місця проходження служби про застосовані до нього дисциплінарні стягнення.

28. Позивач вважає, що оскільки з часу застосування до нього цих дисциплінарних стягнень до часу складання характеристики минуло більше одного року, тому дії відповідач щодо зазначення відомостей про ці стягнення в характеристиці є протиправними.

29. Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та вирішуючи питання щодо правильності застосування цими судами норм чинного законодавства, Верховний Суд виходить з такого.

30. Інструкція з оформлення документів у системі Міністерства внутрішніх справ України, затверджена Наказом МВС 27 липня 2012 року № 650, вимоги якої поширюються на організаційно-розпорядчі документи (далі - документи) - накази, доручення, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо, які створюються в результаті діяльності органів і підрозділів внутрішніх справ, навчальних закладів, науково-дослідних установ, підприємств, установ і організацій, що належать до сфери управління МВС, не містить визначення та вимог до оформлення такого документа як службова характеристика.

31. Враховуючи відсутність нормативного визначення та встановлених вимог до службової характеристики, яка видається особам, які проходили службу в органах поліції, суди попередніх інстанцій правильно виходили з загального визначення сутності службової характеристики як документа, який за своєю правовою суттю є офіційним відгуком, висновком про трудову, громадську діяльність певної особи та який, крім іншого, повинен містити інформацію про посаду співробітника, щодо якого видається така характеристика, його трудовий стаж, інформацію про навички та здібності, професійні та особисті якості, працездатність та виконувані обов`язки, про відносини у колективі, про додаткову освіту або підвищення кваліфікації, дані про заохочення та застосовані покарання, обставини, у зв`язку з якими складається характеристика.

32. Отже, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що службова характеристика повинна містити оцінку якостей особи, які її характеризують та які проявилися під час трудової діяльності (проходження служби), здебільшого в системі вчинків цієї особи.

33. Разом з цим, зазначення у службовій характеристиці особи про притягнення її до дисциплінарної відповідальності є фактично констатацією роботодавцем вчинення працівником певних вчинків під час трудової діяльності на певній посаді, внаслідок яких було порушено трудову та/або службову дисципліну.

34. Водночас, факт погашення дисциплінарного стягнення внаслідок спливу строку, а так само період його дії, має правове значення лише під час вирішення питання щодо застосування до працівника заходів заохочення та обрання виду стягнення у разі вчинення таких дій у подальшому, проходження служби.

35. Суди встановили, що правомірність накладення на позивача зазначених в характеристиці дисциплінарних стягнень не є предметом розгляду у даній справі. Факт притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності підтверджується наданими відповідачем наказами від 18 квітня 2017 року №670, від 13 червня 2017 року № 976, від 10 липня 2017 року № 1116, від 10 серпня 2017 року № 1258.

36. Таким чином, враховуючи, що докази фальсифікації відомостей, зазначених у спірній характеристиці щодо неодноразового притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за період роботи в управлінні патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції, в матеріалах справи відсутні, позивач суду не повідомив про існування таких доказів, а, навпаки, визнав, що вказані в характеристиці дисциплінарні стягнення дійсно до нього застосовувались в період проходження ним служби в органах поліції, Верховний Суд вважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій про необґрунтованість доводів позивача щодо безпідставності зазначення відповідачем в характеристиці з місця проходження служби від 14 травня 2019 року інформації про дисциплінарні стягнення.

37. За цих обставин Верховний Суд вважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення цього позову.

38. Доводи касаційної скарги не спростовують висновки судів попередніх інстанцій та не приймаються Судом в як належні, оскільки зводяться до переоцінки позивачем встановлених обставин справи та свідчать лише про його суб?єктивне розуміння норм чинного законодавства України.

39. Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

40. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

41. За змістом частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

42. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VIІ. Судові витрати

43. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року залишити без задоволення.

2. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді Л.О. Єресько

О.В. Калашнікова