ПОСТАНОВА

Іменем України

14 квітня 2020 року

Київ

справа №823/77/17

адміністративне провадження №К/9901/50981/18, № К/9901/51076/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Соколова В.М., Єресько Л.О., Загороднюка А.Г., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скарги Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області та Смілянського міськрайонного суду Черкаської області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2018 року (судді Петрик І.Й., Костюк Л.О., Собків Я.М.) у справі № 823/77/17 за позовом ОСОБА_1 до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У січні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області (далі - відповідач-1), Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області (далі - ТУ ДСА у Черкаській області, відповідач-2), у якому просила:

- -визнати протиправним і скасувати наказ керівника апарату Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Ковальчук Л.В. від 22 липня 2016 року № 32-ОС;

-поновити ОСОБА_1 на посаді помічника судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області;

-стягнути з ТУ ДСА у Черкаській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22 липня 2016 року по день поновлення на роботі.

На обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що наказом керівника апарату Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Ковальчук Л.В. від 22 липня 2016 року № 32-ОС її було звільнено з посади помічника судді у зв`язку з закінченням трудового договору відповідно до пункту 9 статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) (звільнення судді, помічником якого була призначена). Однак позивачка вважає, що зазначені в оскаржуваному наказі підстави її звільнення суперечать принципу законності, оскільки вона була призначена помічником судді ще до прийняття нормативно-правових актів, якими передбачено такі підстави звільнення, а тому в силу незворотності дії законів у часі такі підстави не можуть застосовуватись до її випадку. Крім того, ОСОБА_1 була призначена на посаду помічника судді безстроково, умови її трудового договору не змінювались, а тому закінчення трудового договору не може бути підставою для її звільнення. Позивачка відзначала, що понад вісім місяців після звільнення судді ОСОБА_2 вона продовжувала працювати помічником іншого судді, що свідчить про необґрунтованість посилання відповідача на те, що підставою звільнення ОСОБА_1 є звільнення судді, помічником якого була призначена.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2017 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 12 грудня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2017 року скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції. Направляючи справу на новий розгляд, касаційний суд зауважив, що суди попередніх інстанцій не з`ясували, за якою формою трудового договору працювала позивач (строковий чи безстроковий), та не звернули увагу, що подання про звільнення позивача, внесене суддею Компанійцем О.В., передбачає іншу підставу звільнення, відмінну від тієї, що значиться у спірному наказі.

За наслідками нового розгляду справи Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 02 лютого 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до чинного на момент звільнення ОСОБА_1 законодавства, строк перебування особи на посаді помічника судді був обмежений строком виконання повноважень суддею. Тому, оскільки суддею Компанійцем О.В. внесено подання на ім`я керівника апарату суду, в якому поставлено питання про звільнення або переведення на іншу посаду помічника ОСОБА_1 , то керівником апарату суду правомірно задоволено подання судді Компанійця О.В. про звільнення позивача та видано спірний наказ від 22 липня 2016 року № 32-ОС, оскільки строк перебування помічника судді на посаді припинився, тобто закінчився його трудовий договір.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 21 березня 2018 року задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_1 і скасував рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2018 року. Прийняв у справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив. Визнав неправомірним і скасував наказ керівника апарату Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Ковальчук Л.В. від 22 липня 2016 року № 32-ОС про звільнення ОСОБА_1 з посади помічника судді. Поновив ОСОБА_1 на посаді помічника судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області. Стягнув з ТУ ДСА у Черкаській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22 липня 2016 по день поновлення на посаді.

Ухвалою від 30 травня 2018 року Київський апеляційний адміністративний суд виправив описку, допущену в постанові від 21 березня 2018 року, а саме в тексті постави замість по-батькові « ОСОБА_1 » зазначив « ОСОБА_1 ».

Додатковою постановою від 04 липня 2018 року Київський апеляційний адміністративний суд стягнув з ТУ ДСА у Черкаській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23 липня 2016 року по 31 березня 2018 року в розмірі 150 322,47 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції керувався тим, що ОСОБА_1 була прийнята на роботу помічника судді на умовах безстрокового трудового договору. Жодних розпорядчих актів про переведення її на умови строкового трудового договору у зв`язку із змінами в чинному законодавстві чи на інших підставах матеріли справи не містять, а з повідомленнями про зміну істотних умов праці до дня звільнення ознайомлена не була. Після закінчення строку повноважень судді ОСОБА_2 , помічником якої вона була призначена, її трудові відносини фактично тривали (тимчасово переведено до судді Компанійця О.В. ), жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення. Отже, оскільки після звільнення судді ОСОБА_2 строк дії трудового договору позивача не закінчився, то після закінчення тимчасової роботи по переведенню до судді Компанійця О.В. , позивач повинна була повернутись на роботу, обумовлену трудовим договором.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції

Не погодившись з рішенням апеляційного суду, відповідач - ТУ ДСА у Черкаській області подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2018 року та залишити в силі рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2018 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції прийнято рішення із посиланням на норми Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу», якими посаду помічника судді віднесено до посад патронатної служби та відповідно до частини другої статті 92 цього Закону працівник патронатної служби призначається на посаду на строк повноважень особи, працівником патронатної служби якої він призначений. Однак, суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки тим обставинам, що позивачка працювала помічником судді ОСОБА_2 , яка була звільнена у зв`язку з виходом у відставку, та виключно на підставі подання судді Компанійця О.В. її було тимчасово закріплено за ним додатковим помічником. Однак, 08 червня 2016 року суддя Компанієць О.В. написав подання, у якому просив вирішити питання про звільнення або переведення ОСОБА_1 на іншу посаду. Крім того, суд апеляційної інстанції проігнорував наявність доказів про те, що ОСОБА_1 була ознайомлена з повідомленням від 22 лютого 2016 року про зміну істотних умов праці, при тому, форма повідомлення про зміну істотних умов праці чинним законодавством не визначена, зокрема усна чи письмова. Таким чином, висновки суду не ґрунтуються на всебічному з`ясуванні обставин справи та перевірці їх доказами. Скаржник зазначив, що в зв`язку з невчасним повідомленням про дату та час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 , відповідач-2 був позбавлений можливості вчасно подати відзив на апеляційну скаргу.

Відповідач-1 - Смілянський міськрайонний суд Черкаської області також звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2018 року. Просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2018 року.

Доводи скаржника ґрунтуються на тих же підставах, що викладені в касаційній скарзі ТУ ДСА у Черкаській області. Скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції неповно з`ясовано обставини, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд прийняв оскаржуване рішення без надання оцінки всім аргументам учасників справи, а тому є очевидним порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Ухвалами від 22 травня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Желтобрюх І.Л. (суддя-доповідач), Білоуса О.В., Стрелець Т.Г. відкрив касаційні провадження за касаційними скаргами ТУ ДСА у Черкаській області та Смілянського міськрайонного суду Черкаської області.

ОСОБА_1 подала відзиви на касаційні скарги ТУ ДСА у Черкаській області та Смілянського міськрайонного суду Черкаської області, в яких просила касаційні скарги відповідачів залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2018 року залишити без змін. Позивачка зазначила, що в судових засіданнях представник відповідача-1 не надав жодного доказу про переведення її на роботу за строковим трудовим договором. ОСОБА_1 зауважила, що не була призначена на посаду помічника судді Компанійця О.В. на строк його повноважень, а тому він не міг вносити подання про її звільнення. Натомість, позивачка була тимчасово закріплена за вказаним суддею у зв`язку з виробничою необхідністю, тому за минуванням такої потреби мала б повернутися на роботу, обумовлену трудовим договором.

21 червня 2019 року відповідно до протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження від 21 червня 2019 року № 803/0/78-19, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Желтобрюх І.Л. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14), визначено новий склад суду: Соколов В.М. - головуючий суддя (суддя-доповідач), Єресько Л.О., Загороднюк А.Г.

Ухвалою від 13 квітня 2020 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в попередньому судовому засіданні.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Наказом Смілянського районного суду Черкаської області від 29 жовтня 2003 року № 51 ОСОБА_1 призначено на посаду помічника судді Смілянського райсуду з 01 листопада 2003 року з окладом згідно штатного розпису, як такої, що була зарахована до кадрового резерву на цю посаду та успішно пройшла стажування. Присвоєно ОСОБА_1 11 ранг державного службовця.

У зв`язку з утворенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області наказом від 11.05.2004 року № 15 позивача було переведено на посаду помічника судді цього суду.

Наказом Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 07 листопада 2005 року № 130 помічнику судді ОСОБА_1 присвоєно 10 ранг державного службовця, а наказом від 06 листопада 2007 року № 117 - 9 ранг державного службовця.

Позивачка перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Наказом Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26 жовтня 2011 року № 66-0 помічника судді наказано вважати такою, що достроково приступила до виконання своїх обов`язків після декретної відпустки. Прийнято до уваги, що ОСОБА_1 присвоєно 9 ранг державного службовця. Установлено надбавку за вислугу років у розмірі 20% від посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг.

При цьому, в період з 11 травня 2004 року по 12 листопада 2015 року позивачка працювала помічником судді ОСОБА_2 .

Наказом Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 12 листопада 2015 року № 84-ОС суддю ОСОБА_2 відраховано зі штату суду у зв`язку з поданням заяви про відставку відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12 листопада 2015 року № 788-VII «Про звільнення суддів».

Наказом Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 листопада 2015 року № 75-ОД помічника судді ОСОБА_1 тимчасово закріплено за суддею Компанійцем О.В. , у зв`язку із збільшенням навантаження, пов`язаним із зменшенням кількості працюючих суддів. Підстава: подання судді Компанійця О.В. та погодження в установленому порядку.

08 червня 2016 року суддею Компанійцем О.В. внесено подання щодо вирішення питання про звільнення або переведення ОСОБА_1 на іншу посаду з посиланням на пункт 7 Положення про помічника судді загальної юрисдикції, пункт 2 частини третьої статті 92 Закону України «Про державну службу» та статті 154 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».

Наказом керівника апарату Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 22 липня 2016 року № 32-ОС помічника судді ОСОБА_1 звільнено з посади у зв`язку із закінченням трудового договору відповідно до пункту 9 статті 36 КЗпП України (звільнення судді, помічником якого була призначена).

При цьому, 22 липня 2016 року позивачку було повідомлено про зміну істотних умов праці, пов`язаних із введенням в дію з 01 травня 2016 року Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу», яким передбачено віднесення посади помічника судді до посади патронатної служби. Запропоновано посаду оператора комп`ютерного набору.

Наказом керівника апарату Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 01 лютого 2018 року № 6-ОС внесено зміни до наказу від 22 липня 2016 року № 32-ОС у частині підстав звільнення позивача, а саме зазначено, що позивача помічника судді ОСОБА_1 звільнено відповідно до пункту 9 статті 36 КЗпП України, частини третьої статті 154 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини третьої статті 92 Закону України «Про державну службу», пунктів 7, 19 Положення про помічника судді загальної юрисдикції, подання судді Компанійця О.В.

Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Положеннями частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX), який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Отже, касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Росії», «Нєлюбін проти Росії»), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначені в статті 242 КАС України, відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Верховний Суд, надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів і вимог касаційних скарг, виходить з наступного.

Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 КАС України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тож адміністративні суди мали з`ясувати, чи були дії відповідача здійснені в межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням установленої процедури, а також, чи було його рішення прийнято на законних підставах.

Частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Відповідно до статті 130 Закону України від 07 лютого 2002 року № 3018-III «Про судоустрій України» (був чинним на час призначення позивачки на посаду) до штату апарату судів входять також помічники суддів, наукові консультанти та судові розпорядники.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року № 88-р «Про віднесення посад працівників апарату судів загальної юрисдикції до відповідних категорій посад державних службовців» посаду помічника судді віднесено до посади державної служби.

Отже, з моменту призначення на посаду помічником судді Смілянського райсуду (01 листопада 2003 року) ОСОБА_1 мала статус державного службовця і проходження нею державної служби регулювалося Законом України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу».

03 серпня 2010 року набув чинності Закон України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», згідно із статтею 151 якого кожний суддя суду загальної юрисдикції може мати помічника, правовий статус і умови діяльності якого визначаються цим Законом та положенням про помічника судді, що затверджується Радою суддів України. Помічники суддів прикріплюються для кадрового та фінансового обслуговування до апарату відповідного суду, на них поширюється дія Закону України «Про державну службу». Судді самостійно здійснюють добір помічників. Помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді.

Рішенням Ради суддів України від 25 березня 2011 року № 14 було затверджено Положення про помічника судді суду загальної юрисдикції (далі - Положення № 14).

Пунктом 1 Положення № 14 було визначено, що відповідно до частини першої статті 151 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у кожного судді суду загальної юрисдикції є помічник, правовий статус і умови діяльності якого визначаються Законом України «Про судоустрій і статус суддів» та цим Положенням.

Помічник судді - це посадова особа, яка перебуває на державній службі, забезпечує виконання суддею відповідних повноважень та сприяє здійсненню правосуддя (пункт 2 Положення).

Згідно з пунктами 7- 10, 14 зазначеного Положення, судді самостійно здійснюють добір помічників. Помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді. Помічник судді призначається на посаду на час виконання суддею повноважень судді відповідного суду. Період перебування на посаді помічника судді зараховується до його трудового стажу в галузі права. Призначення на посаду помічника судді здійснюється без конкурсного відбору на підставі письмового подання судді керівником апарату відповідного суду.

Порядок перебування на державній службі помічника судді регулюється Законом України «Про державну службу», іншими нормативно-правовими актами України.

З викладеного вище слідує, що з прийняттям Закону № 2453-VI помічник судді призначався на посаду та звільнявся з неї керівником апарату за поданням судді. Разом із тим, лише з часу затвердження Радою суддів України Положення № 14 було обумовлено, що помічник судді призначається на посаду на час виконання суддею повноважень судді відповідного суду.

Відповідно до пункту 19 Положення № 14 (у редакції, чинній на час звільнення судді ОСОБА_2 ) помічник судді може бути звільнений з посади з дотриманням вимог законодавства про працю та Закону України «Про державну службу» на підставі заяви про звільнення за власним бажанням або за мотивованим поданням судді, а у випадку тривалої відсутності судді (тривале відрядження, відсторонення судді від посади, відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною тощо) - за наказом керівника апарату відповідного суду. У разі припинення повноважень судді відповідного суду помічник судді звільняється із займаної посади з дотриманням гарантій, передбачених законодавством.

Отже, питання про звільнення особи, яка займала посаду помічника судді, вирішувалося на підставі Положення № 14 та з дотриманням трудових та соціальних гарантій, передбачених трудовим законодавством.

Відповідно до статті 23 КЗпП України (в редакції чинній на момент призначення позивача на посаду) трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк. При цьому, згідно з статтею 40 цього Кодексу (в зазначеній редакції) трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом лише на визначених цією статтею підставах.

Таким чином, ураховуючи, що ОСОБА_1 не призначалася на строк повноважень судді ОСОБА_2 і мала статус державного службовця, тобто працювала за безстроковим трудовим договором, підстав для її звільнення у зв`язку з відставкою цього судді не було.

Пунктом 17 Положення № 14 Положення № 14 (у редакції, чинній на час звільнення судді ОСОБА_2 ) передбачено, що у випадку тривалої відсутності судді (тривале відрядження, відсторонення судді від посади, відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною тощо), а також у період з моменту закінчення (припинення) повноважень судді з відправлення правосуддя до моменту поновлення цих повноважень або звільнення судді з займаної посади у встановленому законом порядку, помічник судді може тимчасово виконувати обов`язки помічника іншого судді, про що на підставі особистої заяви помічника судді та подання відповідного судді видається наказ керівника апарату суду.

Отже, Положенням № 14 було передбачено, що у випадку припинення повноважень або звільнення з посади відповідного судді, закріплений за ним помічник прикріплюється до іншого судді, в якого вже є призначений раніше помічник судді, за поданням цього судді та заявою помічника.

Як зазначалося вище, у зв`язку із збільшенням навантаження, пов`язаним із зменшенням кількості працюючих суддів, суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Компанієць О.В. вніс подання про закріплення за ним помічника судді ОСОБА_1

На підставі наказу від 23 листопада 2015 року № 75-ОД помічника судді ОСОБА_1 було тимчасово закріплено за суддею Компанійцем О.В.

З оскаржуваного наказу про звільнення ОСОБА_1 вбачається, що останню звільнено відповідно до пункту 19 Положення № 14, частини першої статті 92 Закону 889-VIII та пункту 9 статті 36 КЗпП України.

Так, пунктом 9 статті 36 КЗпП України (в редакції на час звільнення позивачки) передбачено, що підставами припинення трудового договору є, зокрема підстави, передбачені іншими законами.

01 травня 2016 року набув чинності Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон 889-VIII), яким посаду помічника судді віднесено до категорії посади патронатної служби.

Зокрема, статтею 92 Закон 889-VIII обумовлено, що до посад патронатної служби належать посади радників, помічників, уповноважених та прес-секретаря Президента України, працівників секретаріатів Голови Верховної Ради України, його Першого заступника та заступника, працівників патронатних служб Прем`єр-міністра України та інших членів Кабінету Міністрів України, помічників-консультантів народних депутатів України, помічників та наукових консультантів суддів Конституційного Суду України, помічників суддів, а також посади патронатних служб в інших державних органах.

Працівник патронатної служби призначається на посаду на строк повноважень особи, працівником патронатної служби якої він призначений.

Трудові відносини з працівником патронатної служби припиняються в день припинення повноважень особи, працівником патронатної служби якої він призначений. Акт про звільнення приймається керівником державної служби.

Працівник патронатної служби може бути достроково звільнений з посади за ініціативою особи, працівником патронатної служби якої він призначений, або керівника патронатної служби.

На працівників патронатної служби поширюється дія законодавства про працю, крім статей 39-1, 41-43-1, 49-2 Кодексу законів про працю України.

У подальшому, рішенням Ради суддів України від 03 березня 2016 року № 20 були внесені зміни в пункт 19 Положення № 14 та викладено його у наступній редакції: «Помічник судді може бути звільнений з посади з дотриманням вимог законодавства про працю та Закону України «Про державну службу» на підставі заяви про звільнення за власним бажанням або за мотивованим поданням судді, а у випадку тривалої відсутності судді (тривале відрядження, відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною тощо) - за наказом керівника апарату відповідного суду. У разі припинення повноважень судді відповідного суду та звільнення судді з займаної посади у встановленому законом порядку, помічник судді звільняється із займаної посади з дотриманням гарантій, передбачених законодавством.».

Системний аналіз наведених правових положень свідчить, що помічник судді, призначений на посаду на строк виконання повноважень судді, звільняється у день припинення повноважень такого судді з дотриманням трудових та соціальних гарантій, передбачених трудовим законодавством. При цьому, помічник судді може бути звільнений достроково за вмотивованим поданням судді, на строк повноважень якого його було призначено.

Однак, ураховуючи, що ОСОБА_1 не призначалася на посаду помічника судді на строк виконання повноважень суддею Компанійцем О.В. за його поданням, а була закріплена за цим суддею тимчасово, а також продовжувала працювати за безстроковим трудовим договором, то вона не підлягала звільненню за пунктом 9 статті 36 КЗпП України.

Більше того, зазначене в оскаржуваному наказі формулювання підстави звільнення ОСОБА_1 , як-то звільнення судді, помічником якого була призначена, не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки позивачка не призначалася помічником судді Компанійця О.В. за його поданням та на строк його повноважень, як і не призначалась на строк повноважень судді ОСОБА_2 .

Що ж стосується посилань скаржників на те, що ОСОБА_1 було переведено на умови роботи за строковим трудовим договором, то Верховний Суд зазначає наступне.

Як установлено судами попередніх інстанцій, 22 липня 2016 року (в день звільнення) позивачку було ознайомлено з повідомленням про зміну істотних умов праці (систем та розмірів оплати праці тощо) від 10 червня 2016 року. Згідно з цим повідомленням, ОСОБА_1 повідомлялась про те, що у зв`язку із введенням в дію з 01 травня 2016 року Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу», яким передбачено: віднесення посади помічника до посади патронатної служби; зміни умов (системи та розмірів) оплати праці, можлива зміна істотних умов праці.

Разом із тим, як правильно відмітив суд апеляційної інстанції, матеріали справи не містять доказів переведення позивачки на умови строкового трудового договору у зв`язку із змінами істотних умов праці, зокрема відповідного наказу. Крім того, в трудовій книжці ОСОБА_1 міститься лише запис про переведення на посаду помічника судді 11 травня 2004 року та про звільнення з цієї посади 22 липня 2016 року.

При цьому, про зміну істотних умов праці працівник повідомляється за два місяці, а не в день звільнення, як у даному випадку.

Посилання скаржників на те, що ОСОБА_1 була ознайомлена з повідомленням від 22 лютого 2016 року про зміну істотних умов праці, є необґрунтованими, позаяк указаним повідомленням позивачку не було повідомлено, в чому полягає зміна істотних умов праці, не вказано про переведення на умови строкового трудового договору.

За такого правового регулювання спірних правовідносин та встановлених у справі обставин, Верховний Суд погоджується з позицією суду апеляційної інстанції про те, що наказ керівника апарату Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Ковальчук Л.В. від 22 липня 2016 року № 32-ОС «Про звільнення ОСОБА_1 » не ґрунтується на нормах чинного законодавства, є протиправним і підлягає скасуванню, а позивачка - поновленню на роботі.

Доводи скаржника, що стосуються подальшого внесення змін до оскаржуваного наказу про звільнення, Суд вважає безпідставними, оскільки наказ керівника апарату Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Ковальчук Л.В. від 01 лютого 2018 року № 6-ОС не є предметом судового розгляду в даній справі та, відповідно, йому не може надаватися правова оцінка.

Твердження скаржників про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права є також необґрунтованими, оскільки повідомлення учасників справи про її розгляд за допомогою телефонограми не суперечить вимогам КАС України.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Беручи до уваги правильність та обґрунтованість висновків апеляційного суду, Верховний Суд вважає, що постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2018 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому підстави для її скасування чи зміни відсутні.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-IX та статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області та Смілянського міськрайонного суду Черкаської області залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.М. Соколов

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк ,

Судді Верховного Суду