РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2020 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Степаненка О.А., за участю секретаря судового засідання Токаревої В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом ПАТ «Акцентбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ПАТ «Акцент - Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, з тих підстав, що позивач уклав з відповідачем ОСОБА_1 кредитний договір № АВZFAE0000143050 від 08 вересня 2008 року, згідно з яким позивач надавав кредит у розмірі 10 186.84 доларів США з умовою сплати відсотків за його використання та кінцевим терміном повернення 07 вересня 2011 року. Однак, ОСОБА_1 своїх зобов`язань по кредитному договору належним чином не виконав.

Співвідповідач ОСОБА_2 виступив поручителем повернення даного кредиту, про що був укладений договір поруки від 08 вересня 2008 року.

Станом на 16 травня 2016 року ОСОБА_1 допустив заборгованість перед ПАТ «Акцент-Банк» у сумі 24 106,18 доларів США, з яких: 5075, 48 доларів США – заборгованість за кредитом; 1,63 долар США – заборгованість по процентам за користування кредитом; 19029,07 доларів США – пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором;

Від цієї суми заборгованості віднімається сума у розмірі 8938,34 доларів США, яка була задоволена рішенням Сумського районного суду Сумської області від 17.10.2011 року з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Акцент-Банк», різниця становить 15167,84 доларів США, а також штрафи відповідно до договору: 9.82 доларів США – штраф (фіксована частина); 758.39 доларів США – штраф (процентна складова), а всього 15936.06 доларів США, що за курсом 25.45 відповідно до службового розпорядження НБУ від 16.05.2016 року складає 405 572 грн. 60 коп.. Посилаючись на ці обставини, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів 15936.06 доларів США (405 572 грн. 60 коп.) заборгованості за кредитом та відсотками, а також судові витрати.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, направив клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.В попередніх судових засіданнях позов підтримав, суду пояснив, що автомобіль, на який брався кредит ОСОБА_1 був реалізований, але кредитний договір не був розірваний, щодо пільг відповідача ОСОБА_1 не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився по невідомій суду причині, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. В попередніх судових засіданнях позов не визнав, суду пояснив, що кредит брав на купівлю автомобіля, у 2009 році добровільно віддав банку автомобіль для продажу, але його навіть не повідомили про його продаж, за яку саме суму, чи залишився у нього борг. У 2011 році з нього за рішення суду було стягнуто 8 000 доларів, які він сплачує. Він надавав довідку банку, що він являється військовослужбовцем, тому має пільги. Просив закрити провадження по справі.

Представник відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_3 для розгляду справи до суду не з`явився, в своїй заяві просив слухати справу у його відсутність. В раніше поданих поясненнях від 18.06.2019 року (т. 1 а.с.245) та заяві від 26.11.2019 року (т. 2 а.с.33) просив відмовити в задоволенні позову ПАТ «Акцент-Банк», застосувавши строки позовної давності до вимог про стягнення боргу за вищевказаним кредитним договором.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, хоча про час та місце розгляду був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, суд не вбачає підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно з кредитно-заставним договором № АВZFAE0000143050 від 08 вересня 2008 року позивачем був наданий кредит ОСОБА_1 у розмірі 10186,84 доларів США з умовою сплати річних відсотків за його використання та кінцевим терміном повернення 07 вересня 2011 року (т. 1 а.с.12-15).

Крім того, в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки від 08 вересня 2008 року, відповідно до якого відповідач ОСОБА_2 зобов`язався нести солідарну відповідальність з позичальником, за порушення виконання зобов`язання по кредитному договору (т. 1 а.с.16).

Позивач зазначав, що станом на 16 травня 2016 року заборгованість ОСОБА_1 перед Публічним акціонерним товариством «Акцент-Банк» за кредитним договором від 08 вересня 2008 року з урахуванням порушення термінів повернення кредиту та термінів сплати відсотків становить: заборгованість за кредитом – 5075, 48 доларів США; заборгованість по процентам за користування кредитом - 1,63 долар США; пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором - 19029,07 доларів США. Від цієї суми заборгованості віднімається сума у розмірі 8938,34 доларів США, яка була задоволена рішенням Сумського районного суду Сумської області від 17.10.2011 року з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Акцент-Банк», різниця становить 15167,84 доларів США, а також штрафи відповідно до договору: 9.82 доларів США – штраф (фіксована частина); 758.39 доларів США – штраф (процентна складова). В зв`язку з чим ПАТ «Акцент-Банк» просить стягнути з відповідачів 15936.06 дол. США та судові витрати.

Свої зобов`язання відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належним чином не виконували, тому банк був змушений звернутися до суду за захистом своїх прав з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 ЦК України).

Як видно з позовної заяви, заборгованість в розмірі 15936.06 доларів США виникла з наслідок неналежного виконання відповідачами умов кредитно-заставного договору від 08.09.2008 року № АВZFAE0000143050.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що сума грошових вимог складається із: 5075,48 доларів США - сума основного боргу по кредиту, 1,63 доларів США - відсотки за користування кредитом, 19029,07 доларів США – пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань по договору. З цієї суми вираховується сума 8938,34 доларів США, стягнутих за рішенням суду + штрафи 9,82 доларів США та 758.39 доларів США.

Згідно рішення Сумського районного суду Сумської області від 17 жовтня 2011 року позов ПАТ «Акцент-Банк» задоволено повністю, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Акцент-Банк» 71 238 грн. 56 коп. та судові витрати – 712 грн. 39 коп. витрат по сплаті судового збору і 120 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи (т. 1 а.с.5).

В пункті 8.1 Кредитно-заставного договору вказано, що предметом застави за цим договором є автомобіль, власником якого є позичальник.

Згідно п. 15.4 кредитно-заставного договору № АВZFAE0000143050 від 08.09.2008 року, припинення дії договору здійснюється відповідно до положень договору та діючого законодавства України.

Відповідно до п. 17.1.5. кредитно-заставного договору, дата погашення заборгованості за кредитним договором - 07.09.2011 року.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно уточненого розрахунку заборгованості, наданого представником ПАТ «Акцент- банк» 25.03.2019 року, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість по тілу кредиту в розмірі 3999,43 доларів США.

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 17.10.2011 року з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Акцент-банк» була стягнута заборгованість за кредитно-заставним договором № АВZFAE0000143050 від 08.09.2008 року, в розмірі 8938,34 доларів США, з них: заборгованість за тілом кредиту 5396,58 доларів США.

На підставі рішення суду видано виконавчий лист, який перебуває на виконанні у державного виконавця. На виконання рішення суду, на підставі постанови державного виконавця звернуто стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 .

Згідно довідки Сумського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області № 29296 від 23.10.2019 року, у відділі перебуває виконавче провадження АСВП № 39962060 з примусового виконання виконавчого листа № 2-950/11 від 28.11.2011, виданого Сумським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Акцент - банка заборгованості за кредитом 71238 грн. 56 коп., 712 грн. 39 коп. судового збору та 120 грн. витрат на ІТЗ, а всього 72 070 грн. 95 коп.. Станом на 23.10.2019 боржником сплачено 42 330,11 грн.: користь стягувана ПАТ «Акцент-банк» - 38360,48 грн., виконавчого збору - 3836,05 грн.. Загальна сума заборгованості станом на 23.10.2019 складає 37322,59 грн.: на користь стягувана ПАТ «Акцент-банк» - 33 710,47 грн. Виконавчого збору - 3 371,04 грн. та витрати виконавчого провадження - 241,08 грн. (т. 2 а.с.37).

За своєю правовою природою та правовими підставами, стягнення з боржника суми боргу, процентів, неустойки є заходами застосування юридичної відповідальності за порушення кредитних зобов`язань.

Згідно ч. 1 ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи викладене, стягнення з ОСОБА_1 тіла кредиту суперечить чинному законодавству, яким запроваджено заборону одночасного застосування подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом 31.05.2016 року, а строк виконання зобов`язання за кредитно-заставним договором № АВZFAE0000143050від 08.09.2008 року встановлено до 07.09.2011 року, при цьому заборгованість за договором була стягнута в повному обсязі рішенням Сумського районного суду Сумської області від 17.10.2011 року, цьому передувало подання ПАТ «Акцент-Банк» позовної заяви,_яка надійшла до суду 02.09.2011 року.

Таким чином ПАТ «Акцент-Банк» використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору, звернувшись 02.09.2011 року до суду із позовом стягнення заборгованості за кредитним договором в повному обсязі.

Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, а також неустойки, із чим погодився й суд, який задовольнив позовні вимоги ПАТ «Акцент-Банк».

Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки щодо застосування норм права, які підлягають застосуванні у спірних правовідносинах викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-1 Оце 18), від 04 липня 2018 року (справа № 14-154цс18), від 31.10.2018 року (справа № 202/4494/16-ц).

Відповідно до ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2 ст. 251 та ч. 2 ст. 252 ЦК України).

Відповідно до платіжного доручення № РТ020В0Y0К, було перераховано 6320,60 доларів США у рахунок погашення заборгованості по кредитно-заставному договору № АВZFAE0000143050 від 08.09.2008 року (т. 1 а.с. 138).

При цьому в розрахунку позивача, доданої до позовної заяви, а також у послідуючих наданих суду розрахунків заборгованості, зазначена сума погашення кредитного зобов`язання не відображена.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Таким чином, наданий позивачем розрахунок заборгованості є неналежним доказом.

Відповідно до ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Крім цього, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлена спеціальна скорочена позовна давність в один рік.

Законом встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Згідно ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

При цьому, початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії і припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у заінтересованої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Частиною 1 ст. 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно ст. 256 ЦК України, за захистом свого цивільного права або інтересу, особа може звернутися до суду в межах строку позовної давності.

Статтею 257 ЦК України встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позивач звернувся до суду про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 02.09.2011 року, а тому саме з цього дня починається відлік строку позовної давності для звернення банку до суду з позовом про стягнення коштів за користування кредитними коштами.

У постановах Вищого господарського суду України від 12 грудня 2012 року та від 7 березня 2013 року, суди, застосовуючи ч. 3 ст. 254, ч. 5 ст. 261, ст. ст. 256, 257, 267 ЦК України дійшли висновку про те, що оскільки у кредитному договорі передбачено, що його виконання здійснюється частинами відповідно до графіку погашення кредиту, то початок перебігу позовної давності для стягнення кредиту і процентів за користування кредитом є день, коли боржник повинен був сплатити черговий платіж, однак не сплатив його, і відповідно загальна позовна давність застосовується до кожного щомісячного простроченого платежу, який був визначений сторонами.

Аналогічна позиція викладена в Постанові ВСУ від 06.11.13 (правова позиція у справі 6-116 цс 13).

Як вбачається з матеріалів справи на момент подання позовної заяви до суду строк позовної давності позивачем було пропущено, заяви на його поновлення, як того вимагає ст. 73 ЦПК України до суду І інстанції, подано не було.

Відповідно до ст.ст. 1046, 1049, 1054 ЦК України, за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається зі змісту вказаних норм і самого договору, спірний кредитний договір за своєю природою є договором про надання споживчого кредиту, тому дані правовідносини регулюються положеннями ЦК України та Законом України «Про захист прав споживачів».

Згідно з п. 31 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» правила п.7 ч.II ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняють кредитодавцю вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини 13 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

Листом від 16.01.13 №10-70/0/4-13 Про окремі питання застосування строків позовної давності Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ вказав, що роз`яснення п.31 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року стосуються як позасудового так і судового врегулювання спорів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про повернення суми боргу 31 травня 2016 року, тобто після спливу строку позовної давності.

Таким чином, позовні вимоги ПАТ «Акцент-Банк» не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч, 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, нені) застосовується позовна давність в один рік. За таких обставин включення позивачем для обрахування пені прострочених платежів, які мали місце поза межами позовної давності до основної вимоги, не ґрунтується на вимогах закону.

Згідно зі статті 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до статті 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно зі статті 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Як вбачається з договору поруки від 08 вересня 2008 року, укладеного між ПАТБ «Акцент-Банк» та ОСОБА_2 в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки про його дію до повного виконання боржником своїх зобов`язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, а це суперечить частині першій статті 251 та частині першій статті 252 цього Кодексу, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя (постанова ВСУ від 17.02.2016р. № 6-1844цс15).

За таких обставин, згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов`язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором, строк пред`явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов`язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов`язання у повному обсязі або у в`язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково

Як вже зазначалось вище, обов`язок повернення взятих у кредит коштів виник у ОСОБА_1 07.09.11, а у кредитора відповідно виникало право вимоги такої сплати.

ПАТ «Акцент-Банк» звернувся до позичальника та поручителя одночасно, а саме у травні 2016 року, отже, з дня настання основного зобов`язання до пред`явлення вимоги Поручителю пройшло більше шести місяців, що є підставою для припинення договору поруки.

Враховуючи вказане вище, строк дії поруки в будь-якому випадку вже припинився, оскільки шестимісячний строк вказаний в ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України сплив.

Таким чином, і право кредитора, і обов`язок поручителя після його закінчення припиняються.

У відповідності з ст. ст. 12, 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Зважаючи на вищевказане, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 263, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 254, 256-267, 526, 527, 541, 546, 549, 550, 559, 623, 1046, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ПАТ «Акцентбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сумського апеляційного суду через Сумський районний суд Сумської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О.А.Степаненко