ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2020 року м. Житомир справа № 240/7204/19

категорія 112030300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Капинос О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Народицької районної державної адміністрації Житомирської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Народицької районної державної адміністрації Житомирської області, щодо не нарахування та не виплати з 17 липня 2018 року щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Народицької районної державної адміністрації Житомирської області нарахувати та виплатити з 17 липня 2018 року щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 50% від мінімальної заробітної встановленої законом про Державний бюджет на відповідний рік.

В обґрунтування позову зазначає, що має статус особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, проживає в населеному пункті, який віднесено до зони гарантованого добровільного відселення та перебуває на обліку у відповідача. У зв`язку із прийняттям рішення Конституційним Судом України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018, відповідач повинен був з 17.07.2018 нараховувати та виплачувати йому щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбачену статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", чого зроблено не було. Посилання відповідача на ст.68 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вважає безпідставними, оскільки основною умовою для виплати допомоги є факт проживання на радіоактивно забрудненій території.

Ухвалою від 13.05.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивач скористався своїм правом на отримання житла у чистій зоні, але відмовилась там проживати та повернулась проживати у с.Селець Народицького району, яке віднесено до зони безумовного обов"язкового відселення. При цьому, запропоноване житло залишилось у її власності. Отже, у відповідності до ст.68 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплата щомісячної грошової допомоги, передбаченої ст.37 Закону припиняється. Крім того, вказує, що позивач до введення в дію Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 не перебувала на обліку як отримувач щомісячної грошової допомоги. Отже, підстави для задоволення позову відсутні.

Ухвалою від 28.05.2019 провадження у справі зупинено до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі №240/4946/18 (номер провадження Пз/9901/56/18).

Ухвалою від 24.01.2020 провадження у справі поновлено.

Ухвалою від 04.03.2020 у відповідача витребувано докази.

На виконання вимог ухвали 30.03.2020 на адресу суду надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, що у 2011 році позивач повернулася для проживання в зону обов"язкового відселення та звернулася до управління із заявою про призначення та нарахування компенсації 25% вартості продуктів харчування як потерпілій 2 категорії, яка виплачується потерпілим громадянам за статус потерпілого незалежно від місця проживання, тобто це є підтвердженням того, що щомісячну грошову допомогу, передбачену ст.37 Закону позивач не отримував.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Матеріали справи свідчать, що позивач має статус особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії, що підтверджується копією посвідчення Серії НОМЕР_1 від 04.11.1993.

Згідно даних паспорта, позивач з 13.04.2011 зареєстрована в населеному пункті, який відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106, віднесено до зони безумовного обов"язкового відселення.

13.02.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про відновлення з 17.07.2018 виплати щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Листом від 27.02.2019 №01-51/04/04/595/29 управління повідомило, що позивач отримував житло у зв"язку з відселенням з території радіоактивного забруднення. Відповідно до ст.68 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплата компенсацій і надання пільг, передбачених статтями 37 і 46 цього Закону, громадянам, які проживають на території зони безумовного (обов`язкового) відселення, припиняється у разі їх відмови від переселення в збудоване для цієї мети житло (житлові умови повинні відповідати вимогам, передбаченим житловим законодавством). Отже, підстави для виплати щомісячної грошової допомоги відсутні.

Вважаючи дії відповідача щодо не нарахування те невиплати щомісячної грошової допомоги протиправними, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку діям відповідача, суд виходить з наступного.

Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Відповідно до положень статті 37 цього Закону (в редакції, чинній з 09 липня 2007 року) громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах:

- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 процентів від мінімальної заробітної плати;

- у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати;

- у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - 50 процентів від мінімальної заробітної плати.

Підпунктом 8 пункту 28 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 107-VI) текст статті 37 Закону № 796-XII викладено в новій редакції. Так, громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Перелік населених пунктів, жителям яких виплачується щомісячна грошова допомога, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Ця допомога виплачується щомісячно органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації. Виплата за два і більше місяців забороняється.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 положення пункту 28 розділу ІІ Закону № 107-VI визнані неконституційними.

У 2012-2014 роках на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення ст. 37 Закону № 796-XII застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон № 76-VIII, підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого виключено, зокрема, статтю 37 Закону № 796-XII.

Рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VIII визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Отже, вказаним Рішенням Конституційного Суду України відновлено дію статті 37 Закону № 796-XII, яка із 17 липня 2018 року є чинною.

Позивач вважає, що оскільки з 2011 року вона проживає в населеному пункті, який відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106, віднесено до зони безумовного (обов"язкового) відселення, а тому з дня прийняття рішення Конституційним Судом України, тобто з 17.07.2018, має право на відновлення та виплату щомісячної грошової допомоги, передбаченої ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" .

При цьому, відповідач стверджує, що до оскільки позивач отримувала житло для переселення, вона не має права на виплату щомісячної грошової допомоги. Більш того, позивач до введення в дію Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 не перебувала на обліку як отримувач щомісячної грошової допомоги.

Суд погоджується з доводами відповідача, з огляду на таке.

Відповідно до абз.2 ст.3 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в`їзд у зони відчуження і безумовного (обов`язкового) відселення для постійного проживання забороняється. Проживання населення у цих зонах дозволяється лише до завершення відселення.

Згідно абз.2 ст.4 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" населення, яке проживає у зоні безумовного (обов`язкового) відселення, підлягає обов`язковому відселенню.

Порядок відселення та самостійного переселення визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 68 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплата компенсацій і надання пільг, передбачених статтями 37 і 46 цього Закону, громадянам, які проживають на території зони безумовного (обов`язкового) відселення, припиняється у разі їх відмови від переселення в збудоване для цієї мети житло (житлові умови повинні відповідати вимогам, передбаченим житловим законодавством). На зазначених громадян у період їх подальшого проживання на радіоактивно забрудненій території не поширюється також пільга щодо зменшення пенсійного віку, передбачена ст. 55 цього Закону.

З поданої до управління позивачем заяви вбачається та не заперечується у позові позивачем, що житло по переселенню вона отримувала, проте відмовилася там проживати та повернулася в населений пункт, віднесений до зони безумовного обов"язкового відселення.

Факт не перебування на обліку в управлінні як отримувача щомісячної грошової допомоги підтверджує, зокрема заявою позивача від 04.05.2011, згідно якої вона звернулася до відповідача за виплатою компенсації у розмірі вартості 25% вартості продуктів харчування за фізіологічними нормами для категорії 2.

Таким чином, позивач до 01.01.2015 не перебувала на обліку у відповідача як отримувач щомісячної грошової допомоги, передбаченої ст.37 Закону, відмовилася від переселення з зони безумовного обов"язкового відселення, що є порушенням вимог ст. 3, 4 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та підставою для припинення виплати щомісячної грошової допомоги, передбаченої ст.37 Закону.

Оскільки позивач не отримувала таку допомогу, підстави для нарахування таких виплат відсутні.

Посилання позивача на те, що обов"язковою умовою для виплати щомісячної грошової допомоги є факт проживання у відповідній зоні, як це передбачено ст.37 Закону, суд до уваги не приймає, оскільки у даному випадку підлягає застосуванню ст. 68 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка є спеціальною у спірних правовідносинах.

З огляду на викладене, суд вважає, що відмовляючи позивачу у нарахуванні та виплаті щомісячної грошової допомоги, передбаченої ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відповідач діяв правомірно. Протилежного судом не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки відповідачем , як суб"єктом владних поноважень доведено правомірність своїх дій, суд дійшов висновку, що позов безпідставний, тому відмовляє у його задоволенні.

Керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Управління праці та соціального захисту населення Народицької районної державної адміністрації Житомирської області (вул. Свято-Миколаївська,136, смт.Народичі, Житомирська область, 11401, код ЄДРПОУ 03192750) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Капинос