Постанова

Іменем України

08 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 234/4621/18

провадження № 61-17092св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватний вищий навчальний заклад «Краматорський економіко-гуманітарний інститут»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного вищого навчального закладу «Краматорський економіко-гуманітарний інститут» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 26 лютого 2019 року у складі судді Чернобай А. О. та постанову Донецького апеляційного суду від 14 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Будулуци М. С., Гапонова А. В., Санікової О. С.,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила стягнути з Приватного вищого навчального закладу «Краматорський економіко-гуманітарний інститут» (далі - Краматорський економіко-гуманітарний інститут, ПрВНЗ «Краматорський економіко-гуманітарний інститут») на її користь 248 510,26 грн ненарахованої і невиплаченої їй надбавки за вислугу років, доплати за науковий ступінь кандидата наук, наукове звання доцента кафедри економіки та фінансів, а також середній заробіток за 13 днів затримки розрахунку при звільненні в розмірі 4 416,75 грн.

В обґрунтування заявлених вимог посилалася на те, що 01 вересня 1995 року вона була прийнята на роботу викладачем до ПрВНЗ «Краматорський економіко-гуманітарний інститут», а 18 липня 2017 року була звільнена з роботи на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, у зв`язку із скороченням штату працівників (з посади професора за контрактом, проректора з навчально-методичної і наукової роботи).

У порушення вимог статті 57 Закону України «Про освіту», починаючи з 01 вересня 1998 року, відповідач не виплачував їй щомісячну надбавку за вислугу років (у розмірах 10, 20 та 30 відсотків за відповідні періоди праці). Загальна сума невиплаченої грошової надбавки складає 97 873,42 грн.

Крім того, в порушення вимог підпункту 3 пункту 4 наказу Міністерства освіти і науки України «Про впорядкування умов оплати праці та затверджених схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ» від 26 вересня 2005 року № 557, протягом усього часу вона не отримувала доплату за науковий ступінь кандидата економічних наук у розмірі 15 % посадового окладу (ставки заробітної плати), яку їй було присвоєно 30 червня 2004 року. Сума недоотриманої грошової надбавки за наукову ступінь складає 62 581,81 грн.

У порушення підпункту 3 пункту 4 наказу Міністерства освіти і науки України від 26 вересня 2005 року № 557 «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ» вона недоотримала доплату за наукове звання доцента кафедри економіки та фінансів у розмірі 25 % посадового окладу (ставки заробітної плати).

Наукове звання доцента їй було присвоєно 18 квітня 2008 року. Загальна сума недоотриманої грошової надбавки за наукове звання складає 88 055,03 грн.

Також, у день звільнення з роботи відповідач не виплатив їй нараховану заробітну плату в сумі 6 494,56 грн, а виплатив через 13 днів після звільнення.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Краматорський міський суд Донецької області рішенням від 26 лютого 2019 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовив.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що визначаючи розміри доплат позивач розрахувала суму виходячи із загальної суми отриманої заробітної плати за кожен місяць, в той час, як законодавством встановлено такі доплати вираховуючи виключно з посадового окладу (ставки заробітної плати). Крім того, позивач застосовує при розрахунку максимальні відсотки доплат за наукову ступінь і наукове звання, у той час як постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року № 1298 встановлені їх граничні розміри, а тому відповідач мав право встановлювати відсотки доплати за наукову ступінь та наукове звання, виходячи з результатів фінансово-господарської діяльності навчального закладу.

Додатковим рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 23 квітня 2019 року в задоволенні позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку ОСОБА_1 відмовлено.

Додаткове рішення мотивоване необхідністю його ухвалення, оскільки в мотивувальній частині рішення суд визначив, що позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки виплати належних сум у розмірі 4 416,75 грн не підлягають задоволенню, оскільки позивач звернулася до суду з пропуском передбаченого законом строку, проте в резолютивній частині рішення суду не зазначив про це.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Донецький апеляційний суд постановою від 14 серпня 2019 року рішення Краматорського міського суду Донецької області від 26 лютого 2019 року залишив без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, на підставі доказів сторін, які належним чином оцінені, врахувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстави для задоволення позову ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій 12 вересня 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Краматорського міського суду Донецької області від 26 лютого 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 14 серпня 2019 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що ухвалене Краматорським міським судом Донецької області рішення унеможливило встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для вирішення справи, внаслідок чого суд неповно з`ясував всі фактичні обставини справи, не дослідив та не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, що не сприяло повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому судове рішення є незаконним та необґрунтованим. Постанова апеляційного суду постановлена з порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мали значення для правильного вирішення справи.

Суди проігнорували та не дослідили механізм нарахування надбавок за вислугу років, доплати за наукову ступінь та за вчене звання у відповідача, про що неодноразово повідомлялось суду та заявлено клопотання стороною позивача.

Відсутність в матеріалах справи відомостей щодо механізму нарахування надбавок за вислугу років, доплати за наукову ступінь та за вчене звання, положень, наказів та розпоряджень керівника інституту щодо їх нарахувань може визначати про формальний підхід до розгляду справи.

Наявний в матеріалах справи штатний розпис не підтверджує встановлення їй надбавок за вислугу років, доплати за наукову ступінь та за вчене звання, а лише - про встановлення окладу та надбавок за виконання функцій декана.

Перевіряючи підстави та обставини справи суди прийняли рішення за відсутності основних фінансових документів, які підтверджують нарахування та виплату їй заробітної плати, доплати за вислугу років, надбавок за наукову ступінь і наукове звання, а саме доплати за наукову ступінь та за вчене звання здійснюються і на роботу виконану за сумісництвом.

Суми загально-нарахованої заробітної плати дійсно співпадають з розмірами, які зазначені в індивідуальних відомостях про застраховану особу (Форма ОК- 5), так як у витягах з відомостей з нарахування заробітної плати були зроблені зміни у нарахуванні складових місячного заробітку, тобто за рахунок одних нарахувань були зроблені інші. За таких обставин порушень Управлінням Пенсійного Фонду за актом від 04 лютого 2013 року не встановлено, а тому факт нарахування та виплат відповідачем доплат за вислугу років, наукову ступінь, наукове звання не доведений.

Обраний нею спосіб захисту порушеного права та інтересу не суперечить вимогам статей 15, 16 ЦК України, спрямований та забезпечує реальний захист порушеного права.

Суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив їй у задоволенні клопотання про витребування належних доказів, що порушує, на її думку, надані їй статтею 43 ЦПК України процесуальні права учасника справи.

Надані відповідачем вибірки та витяги, не відповідають не тільки формі, але й змісту розрахунково-платіжних документів на підтвердження здійснення нарахувань за вислугу років, наукову ступінь та наукове звання. Відповідачем не доведені обставини, які суд визнав встановленими, внаслідок чого у рішенні суду викладені висновки невідповідні обставинам справи.

Додаткове рішення міського суду не оскаржується, тому не є предметом касаційного перегляду (стаття 400 ЦПК України).

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Краматорського міського суду Донецької області.

16 жовтня 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи встановлені судами

08 грудня 1994 року створено Товариство з обмеженою відповідальністю «Краматорський економіко-гуманітарний інститут», яке зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, та діє на підставі Статуту (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб).

Згідно з пунктом 5.5 Статуту ПрВНЗ «Краматорський економіко-гуманітарний інститут» науково-педагогічні працівники приймаються на роботу на умовах, передбачених чинним законодавством України, згідно з трудовим договором, контрактом.

Відповідно до пункту 5.6 Статуту науково-педагогічним та іншим категоріям працівників Інституту відповідно надаються гарантії та встановлюються заохочення, передбачені статтями 57 і 58 Закону України «Про освіту».

Інститут визначає форму і систему доплат, надбавок, премій та інші умови матеріального стимулювання науково-педагогічним та іншим категоріям працівників Інституту.

01 вересня 1995 року ОСОБА_1 прийнята на роботу до Краматорського економіко-гуманітарного інституту на посаду старшого викладача кафедри економіки (трудова книжка ОСОБА_1 ).

03 вересня 2015 року позивача переведено на посаду професора за контрактом проректора з навчально-методичної і наукової роботи.

Згідно з наказом від 10 липня 2017 року № 146 з 18 липня 2017 року ОСОБА_1 звільнено з роботи у зв`язку із скороченням штату працівників, на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

30 червня 2004 року рішенням спеціалізованої вченої ради Інституту економіки промисловості НАН України ОСОБА_1 присвоєно науковий ступінь кандидата економічних наук зі спеціальності економіка, організація і управління підприємствами, що підтверджується копією диплому кандидата наук НОМЕР_1 .

Рішенням атестаційної колегії Міністерства освіти України від 18 квітня 2008 року ОСОБА_1 присвоєно вчене звання доцента кафедри фінансів (атестат доцента НОМЕР_2).

Згідно з пунктом 3 контракту від 01 вересня 1995 року, укладеного між сторонами, позивач зобов`язалася виконувати роботу, визначену цим контрактом, а відповідач зобов`язався виплачувати їй заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством, колективним договором і угодою сторін. Строк дії контракту встановлено з 01 вересня 1995 року по 31 грудня 1997 року.

Пунктом 9 контракту передбачено, що оплата праці за виконання обов`язків, передбачених цим контрактом, працівнику встановлюється у розмірі, згідно з штатним розкладом, або у розмірі за 1 годину роботи.

Зазначений контракт був продовжений.

01 вересня 2014 року між ОСОБА_1 та ПрВНЗ «Краматорський економіко-гуманітарний інститут» укладено контракт строком дії з 01 вересня 2014 року по 31 серпня 2015 року.

Згідно з пунктом 3 зазначеного контракту, працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цим контрактом, а роботодавець зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством, колективним договором і угодою сторін.

Пунктом 9 контракту передбачено, що оплата праці за виконання обов`язків, передбачених цим контрактом, працівнику встановлюється у розмірі, згідно з штатним розкладом, або у розмірі за 1 годину роботи.

01 вересня 2015 року між сторонами укладено контракт строком дії з 01 вересня 2015 року по 31 серпня 2016 року, відповідно до пункту 1 якого, він є строковим трудовим договором. На підставі контракту виникають трудові відносини між працівником і підприємством, установою, організацією та громадянином, які з боку останнього реалізуються роботодавцем.

Згідно з пунктом 3 контракту працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цим контрактом, а роботодавець зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством, колективним договором і угодою сторін.

Пунктом 9 контракту передбачено, що оплата праці за виконання обов`язків, передбачених цим контрактом, працівнику встановлюється в розмірі, згідно з

штатним розкладом, або у розмірі за 1 годину роботи.

01 вересня 2016 року між сторонами укладено контракт зі строком дії з 01 вересня 2016 року по 31 серпня 2017 року, згідно з пунктом 1 якого цей контракт є строковим трудовим договором. На підставі контракту виникають трудові відносини між працівником і підприємством, установою, організацією та громадянином, які з боку останнього реалізуються роботодавцем.

Відповідно до пункту 3 контракту, працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цим контрактом, а роботодавець зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством, колективним договором і угодою сторін.

Пунктом 9 контракту також передбачено, що оплата праці за виконання обов`язків, передбачених цим контрактом, працівнику встановлюється в розмірі, згідно з штатним розкладом, або у розмірі за 1 годину роботи.

Згідно з наданим відповідачем розрахунком нарахованої заробітної плати ОСОБА_1 за весь період, починаючи з 01 вересня 1998 року по липень 2017 року, нараховувалася надбавка за вислугу років, з червня 2004 року - доплата за наукову ступінь кандидата наук у розмірі 15 відсотків посадового окладу, а з червня 2008 року - доплата за вчене звання доцента кафедри.

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу (Форма 0К 5) ОСОБА_1 з виплати їй заробітної плати за період з 01 вересня 1998 року по липень 2017 року, виплачені позивачу суми відповідають сумам виплат, зазначеним у витягах з відомостей із нарахування заробітної плати ОСОБА_1 , наданих відповідачем за цей період, разом з надбавками за вислугу років, доплатами за наукову ступінь та вчене звання.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального

права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Частиною третьою статті 21 КЗпП України передбачено, що особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, можуть встановлюватися угодою сторін.

Згідно зі статтею 20 Закону України «Про оплату праці» оплата праці за контрактом визначається за угодою сторін на підставі чинного законодавства, умов колективного договору і пов`язана з виконанням умов контракту.

Укладання трудових контрактів з науково-педагогічними та педагогічними працівниками вищих навчальних закладів може здійснюватися на підставі частини третьої статті 54 Закону України «Про освіту» від 23 травня 1991 року № 1060-XII, чинного в період спірних правовідносин.

Частиною першою статті 57 Закону України «Про освіту» від 23 травня 1991 року № 1060-XII, чинного в період спірних правовідносин, передбачено, що держава забезпечує педагогічним та науково-педагогічним працівникам належні умови: праці та медичне обслуговування; оплату підвищення кваліфікації; правовий, соціальний, професійний захист; диференціацію посадових окладів (ставок заробітної плати) відповідно до кваліфікаційних категорій, встановлення підвищених посадових окладів (ставок заробітної плати) за педагогічні звання, надбавок за почесні звання, доплат за наукові ступені та вчені звання; виплату педагогічним працівникам щорічної грошової винагороди в розмірі до одного посадового окладу (ставки заробітної плати) за сумлінну працю, зразкове виконання покладених на них обов`язків; виплату педагогічним і науково-педагогічним працівникам допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки; надання пільгових довгострокових кредитів на будівництво (реконструкцію) чи придбання житла або надання службового житла у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України; пенсію за вислугу років; інші гарантії, визначені законом України.

За особливі трудові заслуги педагогічні та науково-педагогічні працівники можуть бути нагороджені державними нагородами, відзначені знаками, грамотами, іншими видами морального та матеріального заохочення (стаття 57 Закону України «Про освіту» від 23 травня 1991 року № 1060-XII, чинного в період спірних правовідносин).

При вирішенні спорів про виплату премій винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами.

Згідно з підпунктом «г» пункту 3 статті 4 Наказу Міністерства освіти і науки України «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ» від 26 вересня 2005 року № 557, установлено доплати працівникам: г) за науковий ступінь доктора наук - у граничному розмірі 25 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати). Зазначена доплата встановлюється працівникам, якщо їхня діяльність за профілем збігається з наявними науковим ступенем. Документи, що засвідчують наявність наукового ступеня та вченого звання повинні відповідати нормам і вимогам передбаченим законодавством.

Згідно з частинами другою, третьою статті 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про оплату праці» джерелом коштів на оплату праці працівників госпрозрахункових підприємств є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності. Для установ і організацій, що фінансуються з бюджету, - це кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, грантів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел.

Держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, а також шляхом оподаткування доходів працівників (стаття 8 Закону України «Про оплату праці»).

Фінансування державних вищих навчальних закладів здійснюється за рахунок коштів державного бюджету на умовах державного замовлення на оплату послуг з підготовки фахівців, наукових і науково-педагогічних кадрів та за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством, з дотриманням принципів цільового та ефективного використання коштів, публічності та прозорості у прийнятті рішень (стаття 71 Закону України «Про вищу освіту» від 17 січня 2002 року № 2984-III).

Фінансування приватних вищих навчальних закладів здійснюється їх засновниками та з інших джерел, не заборонених законодавством.

Суди встановили, що ПрВНЗ «Краматорський економіко-гуманітарний інститут» є приватним закладом, який не фінансується з бюджету, оплата праці його працівників не здійснюється за рахунок бюджетної сфери, а здійснюється на підставі умов контракту, укладеного між працівниками та учбовим закладом. Згідно з пунктом 7.6 Статуту відповідача джерелами формування майна і фінансування є: грошові та матеріальні внески засновників, кошти, одержані за підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації фахівців, надання додаткових освітніх послуг, згідно з укладеними договорами з юридичними, фізичними особами, надання побутових послуг, інші кошти, одержаних внаслідок господарчої діяльності, благодійні внески юридичних і фізичних осіб, коштів, отриманих від іншої діяльності, що не суперечить законодавству України.

Постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» та виданий на її підставі наказ Міністерства освіти і науки від 26 вересня 2005 року № 557, регулює відносини в сфері оплати праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та прийнята з метою упорядкування оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери.

Встановивши, що відповідачем за період з вересня 1998 року по 18 липня 2017 року нараховувалася та виплачувалася позивачу заробітна плата, яка включала основну та додаткову заробітну плату, оплату за виконання педагогічного навантаження, доплати за науковий ступінь та наукове звання, інші доплати, що передбачені законодавством, в тому числі і надбавку за вислугу років на підставі умов оплати праці, згідно із штатним розкладом і встановленим окладом, суди дійшли правильного висновку про відсутність у відповідача перед позивачем заборгованості із заробітної плати та виплат у вигляді надбавки за вислугу років і доплат за наукову ступінь та вчене звання.

Встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, та не належить до компетенції касаційного суду.

Аргументи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів, якими у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться не правильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 26 лютого 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 14 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. П. Курило