Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2020 р. № 643/412/20

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мороко А.С., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу № 643/412/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Харківській області про визнання незаконним та скасування висновку та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Московського районного суду м. Харкова з позовом, в якому просив суд:

- визнати висновок Головного управління Держпраці у Харківській області, зазначений в листі № К-448/02.02/12-08/5491 від 21.05.2019 про здійснення виплат ОСОБА_1 заробітної плати за жовтень, листопад, грудень 2018 року таким, що не відповідає дійсності і тому, є незаконним та скасувати його;

- зобов`язати Головне управління Держпраці у Харківській області призначити та провести нову ретельну позапланову інспекційну перевірку ФОП ОСОБА_2 з питання невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за жовтень, листопад, грудень 2018 року.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 13.01.2020 адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Харківській області про визнання незаконним та скасування висновку та зобов`язання вчинити певні дії передано на розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

17.02.2020 дана справа надійшла до Харківського окружного адміністративного суду.

Ухвалою суду від 21.02.2020 відкрито спрощене провадження по даній справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновок Головного управління Держпраці у Харківській області, зазначений в листі № К-448/02.02/12-08/5491 від 21.05.2019 про здійснення виплат ОСОБА_1 заробітної плати за жовтень, листопад, грудень 2018 року таким, що не відповідає дійсності та підлягає скасуванню.

10.03.2020 представником Головного управління Держпраці у Харківській області надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні позову, оскільки в спірних правовідносинах відповідач діяв з дотриманням норм чинного законодавства України.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

В позовній заяві ОСОБА_1 зазначив, що в червні місяці 2015 року був прийнятий на роботу до ФОП ОСОБА_2 . Між вказаними сторонами укладено безстроковий трудовий договір від 10.06.2015, згідно якого позивач виконував обов`язки менеджера (управителя) в оптовій торгівлі. Ближче до кінця 2018 року комерційну діяльність у місті Харкові ФОП ОСОБА_2 знизила, а з 01.01.2019 - зупинила. У зв`язку з чим, ОСОБА_1 зазначає, що йому не виплачено заробітну плату за жовтень, листопад, грудень 2018 року. З початку 2019 року позивач неодноразово звертався до ФОП ОСОБА_2 та наполягав на погашення заборгованості із заробітної плати. Проте, відповіді на вказані заяви так і не отримав.

Враховуючи викладені обставини, 22.04.2019 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держпраці у Харківській області із заявою, в якій просив провести перевірку, викладених у заяві фактів та здійснити заходи, спрямовані на забезпечення усунень порушень законодавства України про працю зі сторони ФОП ОСОБА_2 .

Листом № К-448/02.02/12-08/549 від 21.05.2019 відповідач повідомив позивача про те, що 14.05.2019 Шостим апеляційним адміністративним судом України прийнято постанову у судовій справі № 826/8917/17, якою задоволено позов підприємців та визнано нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.04.2019 року № 295 "Про деякі питання реалізації статті 295 Кодексу законів про працю України та ст. 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". У зв`язку з вищевикладеним, розгляд звернення ОСОБА_1 зупинено на час врегулювання питання процедури здійснення органами Держпраці державних заходів контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю. Захід державного контролю на підставі звернення позивача буде проведено після надання роз`яснень з цього приводу Центральним, апаратом Держпраці та визначенням порядку дій посадовими особами для здійснення контрольних повноважень; за результатами буде повідомлено додатково, поза межами термінів визначених Законом України "Про звернення громадян".

В листі № К-448/27/9375/К-662/02.02./12.-08/8273 від 19.07.2019 Головне управління Держпраці у Харківській області зазначило, що на звернення позивача від 22.04.2019, 19.06.2019, 26.06.2019 щодо можливості порушення законодавства про працю ФОП ОСОБА_2 відповідачем проведено захід державного контролю у формі інспекційного відвідування та відповідно, повідомлено про результати його проведення.

Щодо правового регулювання спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Статтею 1 Закону України "Про звернення громадян" визначено право громадян України звертатися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно ст. 3 Закону України "Про звернення громадян" під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Згідно ст. 4 Закону України "Про звернення громадян", до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян).

Статтею 15 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідно ст. 18 Закону України "Про звернення громадян", громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Стаття 19 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Згідно з ст. 20 Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Як вже зазначалось судом, в листі № К-448/02.02/12-08/549 від 21.05.2019 відповідач повідомив позивача про те, що 14.05.2019 Шостим апеляційним адміністративним судом України прийнято постанову у судовій справі № 826/8917/17, якою задоволено позов підприємців та визнано нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.04.2019 року № 295 "Про деякі питання реалізації статті 295 Кодексу законів про працю України та ст. 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". У зв`язку з вищевикладеним, розгляд звернення ОСОБА_1 зупинено на час врегулювання питання процедури здійснення органами Держпраці державних заходів контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю. Захід державного контролю на підставі звернення позивача буде проведено після надання роз`яснень з цього приводу Центральним, апаратом Держпраці та визначенням порядку дій посадовими особами для здійснення контрольних повноважень; за результатами буде повідомлено додатково, поза межами термінів визначених Законом України "Про звернення громадян".

При цьому, судом встановлено, що жодного висновку у вказаному листі стосовно здійснення виплат ОСОБА_1 заробітної плати за жовтень, листопад, грудень 2018 року Головним управління Держпраці у Харківській області не зроблено.

Також, суд зазначає, що відповідь на заяву позивача від 22.04.2019 надана управлінням у межах строків, передбачених Законом України "Про звернення громадян".

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання висновку Головного управління Держпраці у Харківській області, зазначений в листі № К-448/02.02/12-08/5491 від 21.05.2019 про здійснення виплат ОСОБА_1 заробітних плат за жовтень, листопад, грудень 2018 року таким, що не відповідає дійсності та є незаконним та скасування його.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління Держпраці у Харківській області призначити та провести нову ретельну позапланову інспекційну перевірку ФОП ОСОБА_2 з питання невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за жовтень, листопад, грудень 2018 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 259 КЗпП державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім податкових органів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Суд зазначає, що Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Згідно із частинами 4, 5 статті 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" заходи контролю здійснюються органами державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації. Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин дванадцятої - чотирнадцятої статті 4, частини одинадцятої статті 4-1, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої, шостої та десятої статті 7, статей 9, 10, 12, 19, 20, 21 цього Закону.

Суд зазначає, що Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 823 від 21.08.2019 (далі - Порядок № 823)визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1986-IV, та Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон). Заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю, крім заходів з питань виявлення неоформлених трудових відносин, здійснюються відповідно до вимог частин четвертої і п`ятої статті 2 Закону.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 823 підставами для здійснення інспекційних відвідувань є: 1) звернення працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; 2) звернення фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; 3) рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту; 4) рішення суду; 5) повідомлення посадових осіб органів державного нагляду (контролю), правоохоронних органів про виявлені в ході виконання ними повноважень ознак порушення законодавства про працю щодо неоформлення та/або порушення порядку оформлення трудових відносин; 6) інформація: Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати; ДПС та її територіальних органів про:

- невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності;

- факти порушення законодавства про працю, виявлені в ході здійснення повноважень;

- факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом, як суб`єкта господарювання;

Пенсійного фонду України та його територіальних органів про:

- роботодавців, які нараховують заробітну плату 30 і більше відсоткам працівників менше мінімальної;

- роботодавців, в яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу;

- роботодавців, в яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилася на 20 і більше відсотків;

- фізичних осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року;;

- роботодавців, в яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці, що завершився;

- роботодавців, в яких протягом року не проводилася індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації;

- роботодавців, в яких 30 і більше відсотків фізичних осіб працюють на умовах цивільно-правових договорів;

- роботодавців із чисельністю 20 і більше працівників, в яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників;

7) інформація профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлені у ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю;

8) доручення Прем`єр-міністра України;

9) звернення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;

10) запит народного депутата України;

11) невиконання вимог припису інспектора праці.

Звернення фізичних осіб, стосовно яких порушено правила оформлення трудових відносин, працівників і роботодавців може бути подане через уповноваженого представника.

Судовим розглядом встановлено, що в листі № К-448/27/9375/К-662/02.02./12.-08/8273 від 19.07.2019 Головне управління Держпраці у Харківській області зазначило, що на звернення позивача від 22.04.2019, 19.06.2019, 26.06.2019 щодо можливості порушення законодавства про працю ФОП ОСОБА_2 відповідачем проведено захід державного контролю у формі інспекційного відвідування та відповідно, повідомлено про результати його проведення.

При цьому, суд звертає увагу на те, що у вказаному листі Головне управління Держпраці у Харківській області надало обґрунтовану та вичерпну інформацію щодо проведення інспекційного відвідування.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в даних спірних правовідносинах відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому, позовна вимога в частині зобов`язання Головного управління Держпраці у Харківській області призначити та провести нову ретельну позапланову інспекційну перевірку ФОП ОСОБА_2 з питання невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за жовтень, листопад, грудень 2018 року задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, а тому, задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) до Головного управління Держпраці у Харківській області (місцезнаходження: вул. Алчевських, буд. 40, м. Харків, 61002, ідентифікаційний код - 39779919) про визнання незаконним та скасування висновку та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справа розглядалась в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.С. Мороко