ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

08 квітня 2020 року

Сєвєродонецьк

Справа № 360/539/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

04.02.2020 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 (далі – позивач, ОСОБА_2 ) до Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі – відповідач, Рубіжанське ОУПФУ), у якому позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення Рубіжанського ОУПФУ від 03.05.2019 № 134 про відмову у призначенні ОСОБА_2 пенсії за віком на пільгових умовах, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; зобов`язати Рубіжанське ОУПФУ призначити і сплачувати ОСОБА_2 за період з 31.12.2018 пенсію за віком на пільгових умовах на підставі пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виходячи із таких показників: пільгового стажу Списком № 1, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, тривалістю 13 років та 11 місяців (станом на 30.12.2018); загального страхового стажу тривалістю 26 років 5 місяців та 26 днів (станом на 30.12.2018); заробітної плати за березень 1991 р. - лютий 1996 р. (в розмірах, які зазначені у довідці про заробітну плату для обчислення пенсії від 18.01.2018 № 50, виданій ГУП «Центруголь» на ім`я ОСОБА_2 ) та за весь період страхового стажу після 01.07.2000, з виключенням із цього розрахунку найбільш невигідного періоду тривалістю до 10 % страхового стажу.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що має необхідний трудовий стаж для призначення йому пенсії на пільгових умовах, а тому звернувся із відповідною заявою про призначення пенсії до відповідача, додавши до заяви всі необхідні документи, які підтверджують наявність у позивача пільгового стажу, що повинен зараховуватися до списку № 1. Однак, працівником Рубіжанського ОУПФУ відмовлено в прийнятті деяких додаткових документів, оскільки ці документи не мають юридичної сили через те, що вони видані підприємством, яке знаходиться на неконтрольованій українській владі території.

16.04.2019 позивач повторно подав до відповідача вказані додаткові документи з заявою від 15.04.2019 «про надання додаткових документів, необхідних для призначення пенсії та прийняття рішення по заяві про призначення пенсії» та з засвідченими копіями щомісячних особових рахунків (табуліограм) з нарахування позивачу заробітної плати по шахті ім. С.М. Кірова за період з серпня 1990 року по лютий 1996 року включно. Однак, відповідач листом від 28.04.2019 зазначив, що вказані додаткові документи не створюють правових наслідків і не можуть бути враховані при обчисленні (перерахунку) розміру пенсії.

Рішенням від 03.05.2019 Рубіжанське ОУПФУ відмовило позивачу в призначенні пенсію, зазначивши, зокрема, що пільговий стаж складає 4 роки 7 місяців 24 дні, до пільгового стажу зараховано періоди роботи з 20.03.2013 по 28.07.2014 (на шахті «Первомайська»), з 11.08.2015 по 08.09.2016 (на шахті «Привільнянська») та з 20.09.2016 по 31.12.2018 (на шахті ім.. Г.Г. Капустіна); до пільгового стажу не зараховано періоди роботи з 30.07.1990 по 16.02.1996 на шахті ім. С.М. Кірова в/о «Стахановвугілля» та з 29.07.2014 по 10.07.2015 на шахті «Первомайська» ДП «Первомайськвугілля» у зв`язку з відсутністю довідок про пільговий стаж, даних про відпустки без збереження заробітної плати, розміру тарифної ставки, копії особової картки форми Т-2, копії наказу підприємства про результати атестації робочих місць.

При цьому у спірному рішенні відповідачем не зазначено жодних причин та підстав незарахування до пільгового стажу за списком № 1 періоду проходження позивачем військової служби з 28.05.1988 по 21.05.1990 та періоду роботи прохідником з повним підземним робочим днем в АТЗТ «Комбурстрой» з 15.03.1996 по 19.11.1997.

Позивач вважає рішення відповідача про відмову в призначенні дострокової пенсії протиправним, бо воно не відповідає положенням чинного законодавства України, оскільки в трудовій книжці позивача є всі необхідні відомості, що він працював з повним робочим днем під землею. Окрім того, чинним законодавством обов`язок проведення атестації робочих місць покладено на керівників підприємств, а тому непроведення атестації не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 статті 114 Закону № 1058.

Також позивач вважає, що відповідачем повинні прийматися документи, які видані підприємствами, що знаходяться на неконтрольованій українській владі території, оскільки документи про підтвердження пільгового стажу позивача не є актами, які породжують якісь нові права та/або обов`язки. Ці документи носять виключно довідковий (архівний) характер і підтверджують факти щодо трудової діяльності позивача, яка мала місце задовго до окупації РФ частини території України у Луганській і Донецькій областях.

Окрім того, позивач зазначив, що для підтвердження і обчислення тривалості його пільгового стажу за списком № 1 за період роботи на шахтах ДП «Первомайськвугілля» та ПАТ «Лисичанськвугілля» (з 20.03.2013 по 30.12.2018) відповідач повинен був керуватися виключно відомостями з бази даних системи персоніфікованого обліку (довідкою форми ОК-5 «Індивідуальні відомості про застраховану особу» на ім`я позивача, розділом «Відомості по спеціальному стажу»).

Загальна тривалість пільгового стажу позивача за списком № 1 станом на 30.12.2018 складає 13 років та 11 місяців, тривалість загального страхового стажу - 26 років 5 місяців та 26 днів. Тобто тривалість загального страхового стажу позивача, яку відповідачем зазначено в оскаржуваному рішенні (24 роки 3 місяці та 5 днів), є помилковою і заниженою.

Також позивач зазначив, що пенсія йому повинна бути призначена з 31.12.2018, тобто з дня, що настає за днем досягнення позивачем 50-річного пенсійного віку.

Ухвалою суду від 07.02.2020 позов було залишено без руху для усунення недоліків. У встановлений судом строк позивачем недоліки було усунуто.

Ухвалою суду від 04.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі, визначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін, визнано причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними та поновлено позивачу строк звернення до адміністративного суду з даним позовом.

19.03.2020 відповідач на адресу суду надав відзив на позовну заяву (том 1 арк. спр. 189-197), в обґрунтування якого зазначив, що 04.02.2019 позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону № 1058. За проведеним відповідачем за записами трудової книжки НОМЕР_1 розрахунком загальний страховий стаж позивача складає - 24 роки 03 місяця 05 днів. Згідно з протоколом № 124150000412 зарахований страховий стаж позивача складається з:

- страхового стажу до 01.01.2004 - 17 років 07 місяців 29 днів; страхового стажу після 01.01.2004 - 06 років 07 місяців 06 днів;

- додаткові роки за список № 1 відповідно до абз. 10 ч. 3 ст. 24 Закону № 1058 - 04 роки 00 місяців 00 днів;

в тому числі роботи підземні, професії за пост. № 202 (25) - 04 роки 06 місяців 26 днів.

Таким чином страховий стаж позивача з урахуванням приписів абз. 10 ч. 3 ст. 24 Закону № 1058 складає 28 років 03 місяці 05 днів.

До страхового стажу для розрахунку права на призначення пенсії позивачу зараховано такі періоди:

- з 01.09.1984 по 16.07.1987 - навчання - 02 роки 10 місяців 16 днів;

- з 28.07.1987 по 18.05.1988 - робота на Стахановській автобазі Мінбуд УРСР - 00 років 09 місяців 21 день;

- з 28.05.1988 по 21.05.1990 - військова строкова служба - 01 рік 11 місяців 24 дні,

- з 30.07.1990 по 16.02.1996 - робота на шахті ім. С.М. Кірова ВО «Стахановвугілля» - 05 років 06 місяців 17 днів;

- з 15.03.1996 по 19.11.1997 - робота на АТЗТ «Комбурстрой» - 01 рік 08 місяців 05 днів;

- з 25.11.1997 по 03.08.2002 - робота на Тюменському відділенні ТОВ «Тюменнефтегеофізика» - 04 роки 09 місяців 06 днів;

страховий стаж позивача до 01.01.2004 - 17 років 07 місяців 29 днів;

- з 22.07.2008 по 20.05.2009 - робота на ПП «Міленіум»;

-з 01.12.2011 по 06.03.2013 - робота на ПП «Ірбіс»;

- з 20.03.2013 по 10.07.2015 - робота на шахті «Первомайська» ДП «Первомайсьвугілля»;

- з 11.08.2015 по 08.09.2016 - робота на шахті «Привільнянська» ПАТ «Лисичанськвугілля»;

- з 20.09.2016 по 31.12.2018 (позивач працює по теперішній час) - робота на шахті ім. «Г.Г. Капустіна» ПАТ «Лисичанськвугілля»;

страховий стаж позивача після 01.01.2004 складає 06 років 07 місяців 06 днів.

Зі страхового стажу, набутого позивачем після 01.01.2004, до пільгового стажу відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу, на підставі довідки з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (Форма ОК-5) зараховано такі періоди роботи:

- з 11.08.2015 по 08.09.2016 - робота на шахті «Привільнянська» ПАТ «Лисичанськвугілля»;

- з 20.09.2016 по 31.12.2018 - робота на шахті ім. «Г.Г. Капустіна» ПАТ «Лисичанськвугілля»;

пільговий стаж - 04 роки 06 місяців 26 днів.

З урахування норм, передбачених абз. 10 ч. 3 ст. 24 Закону № 1058, за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу позивача додатково зараховано 4 роки.

Періоди роботи позивача з 30.07.1990 по 16.02.1996 на шахті ім. С.М. Кірова ВО «Стахановвугілля» та з 20.03.2013 по 10.07.2015 на шахті «Первомайська» ДП «Первомайсьвугілля» не зараховано до пільгового стажу через відсутність довідок, які уточнюють пільговий характер роботи, необхідний для визначення права на достроковий вихід на пенсію, даних про відпустки без збереження заробітної плати, розміру тарифної ставки, копії особової картки форми Т-2, копії наказу підприємства про результати атестації робочих місць.

Позивачем не надано документів, що підтверджують стаж роботи, який дає право на призначення такого виду пенсії, у тому числі не надано документів, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці: картки умов праці, наказу по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників.

16.04.2019 позивач звернувся до відповідача з заявою щодо надання додаткових документів, необхідних для призначення пенсії, до якої додав оригінали таких документів:

1) довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 18.01.2018 № 47, видана ДУП ЛНР «Центрвугілля», що розташоване за адресою: вул. Лєрмонтова, 1-В, м. Луганськ, за час роботи позивача на шахті ім. С.М. Кірова за періоди:

- з 30.07.1990 по 03.08.1990 - виконував гірничі роботи,

- з 04.08.1990 по 07.09.1990 - навчався на курсах,

- з 08.09.1990 по 28.02.1991 - виконував гірничі роботи;

2) довідка Про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 18.01.2018 № 47, видана ДУП ЛНР «Центрвугілля», що розташоване за адресою: вул. Лєрмонтова, 1-В, м. Луганськ, за час роботи позивача на шахті ім. С.М. Кірова за періоди:

- з 01.03.1991 по 17.05.1991 - виконував гірничі роботи;

- з 18.05.1991 по 16.02.1996 - виконував гірничі роботи.

3) виписка вихідний від 18.01.2018 № 48 з наказу від 15.05.1995 № 255 за результатами атестації робочих місць за умовами праці по шахті ім. С.М. Кірова, на якій проставлено печатку для довідок ДУП ЛНР «Центрвугілля», що розташоване за адресою: вул. Лєрмонтова, 1-В, м. Луганськ;

4) довідка від 18.1.2018 № 49 про перейменування шахти, яка завірена печаткою для довідок ДУП ЛНР «Центрвугілля», що розташоване за адресою: вул. Лєрмонтова, 1-В, м. Луганськ;

5) довідка про заробітну плату для обчислення пенсії № 50, видана 18.01.2018 ДУП ЛНР «Центрвугілля», що розташоване за адресою: вул. Лермонтова, 1-В, м. Луганськ;

6) доповнення від 18.01.2018 № 51 до довідки про заробітну плату від 18.01.2018 № 50, які видано ДУП ЛНР «Центрвугілля», що розташоване за адресою: вул. Лєрмонтова, 1-В, м. Луганськ;

7) не завірені належним чином 13 копій табуліограм (вибірково) за період з 1991 року по 1996 рік.

26.04.2019 відповідач надав позивачу відповідь № 143/К-14 на звернення від 16.04.2019 щодо прийняття додаткових документів, в якій повідомив, що під час розгляду додатків до звернення від 16.04.2019 встановлено, що довідки від 18.01.2018 № 47, № 47, № 49 та № 50, виписка від 18.01.2018 № 48, доповнення від 18.01.2018 № 51, за час роботи позивача на шахті ім. С.М. Кірова за період з 30.07.1990 по 16.02.1996, видані ДУП ЛНР «Центрвугілля», що розташоване за адресою: вул. Лермонтова, 1-В, м. Луганськ.

Згідно з Переліком населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085, м. Луганськ знаходиться на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ) виданий органами та/або особами, створеними, обраними або призначеними в порядку, не передбаченому Законом України, є недійсним і не створює правових наслідків.

Тому надані позивачем під час звернення довідки від 18.01.2018 № 47, № 47, № 49 та № 50, виписка від 18.01.2018 № 48, доповнення від 18.01.2018 № 51, які видано ДУП ЛНР «Центрвугілля» є недійсними і не створюють правових наслідків та не можуть бути враховані при призначенні пенсії.

Відповідно до довідки від 18.01.2018 № 49 «Про перейменування шахти» з 27.05.2010 архів шахти ім. С.М. Кірова наказом Міністерства вугільної промисловості України від 03.08.2006 № 422 передано до Державного підприємства «Луганськвугілля».

З відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відповідачем встановлено, що Державне підприємство «Луганськвугілля» перереєстровано за адресою: провулок Приладний, б. 2А, Святошинський район, м. Київ. Позивачу запропоновано надати уточнюючі довідки, видані Державним підприємством «Луганськвугілля», що перереєструвалось на контрольованій українською владою території.

Також через тимчасову окупацію міста Кадіївка (Стаханов) відповідач не може провести перевірку первинних документів за період, зазначений у довідці про заробітну плату для обчислення пенсії від 18.01.2018 № 50.

Тому відповідач рішенням від 03.05.2019 № 134 відмовив позивачу в призначенні пенсії за віком згідно з п. 2 ст. 114 Закону № 1058 за заявою від 04.02.2019 та інформував про те, що для набуття права виходу на пенсію за віком згідно з п. 2 ст. 114 Закону № 1058 необхідно надати оформлені належним чином довідки, уточнюючі пільговий характер роботи та результати атестації робочих місць з 30.07.1990 по 16.02.1996 та з 29.07.2014 по 10.07.2015, також повідомив про право виходу на пенсію за наявним пільговим стажем 04 роки 07 місяців 24 дні при наявності загального страхового стажу не менше 25 років у віці 56 років з 31.12.2024.

Також відповідач вважає, що відсутні підстави для задоволення вимог позивача про зобов`язання відповідача здійснити позивачу з 31.12.2018 призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням заробітної плати за період роботи позивача на шахті ім. С.М. Кірова з березня 1991 року по лютий 1996 року на підставі довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 18.01.2018 № 50, яка видана ДУП ЛНР «Центрвугілля», на підставі особистих рахунків за 1995-1996 роки, оскільки довідка про заробітну плату для обчислення пенсії від 18.01.2018 № 50 була надана відповідно до Закону України «Про звернення громадян».

Окрім того, відповідач вважає необґрунтованим клопотання про поновлення строку звернення до суду.

На підставі викладеного відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 КАС України, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносин.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , є внутрішньо переміщеною особою, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , що підтверджено наявними в матеріалах справи копіями: паспорта громадянина України, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, довідки від 11.12.2018 № 0000662336 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (том 1 арк. спр. 24-28).

Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_2 НОМЕР_1 останній, зокрема:

з 01.09.1984 по 16.07.1987 навчався в ПТУ № 30 м. Кіровськ;

28.07.1987 прийнято на роботу в Стахановську автобазу в центральну автоколону слюсарем по ремонту автомобілів 3-го розряду;

04.04.1988 переведено водієм автомобіля 3 класу центральної автоколони;

18.05.1988 звільнено з автобази в зв`язку з призовом до лав Радянської Армії;

з 28.05.1988 по 21.05.1990 – служба в Радянській Армії;

30.07.1990 прийнято на роботу на шахту ім. С.М. Кірова ВО «Стахановвугілля» учнем гірника підземного з повним робочим днем на підземних роботах;

08.09.1990 переведено гірником другого розряду підземним з повним робочим днем на підземних роботах;

01.03.1991 переведено учнем гірника очисного забою підземним з повним робочим днем на підземних роботах;

18.05.1991 переведено гірником очисного забою п`ятого розряду підземним з повним робочим днем на підземних роботах;

16.02.1996 звільнено за власним бажанням;

15.03.1996 прийнято на роботу на АТЗТ «Комбурстрой» прохідником п`ятого розряду з повним підземним робочим днем;

19.11.1997 звільнено за власним бажанням;

15.03.1996 прийнято на роботу на ВАТ «Тюменнафтогеофізика» водієм всюдиходу ГАЗ-71 п`ятого розряду;

01.03.1999 переведено водієм всюдиходу МТЛБУ 6 розряду;

30.08.2002 звільнено відповідно до п. 5 Указу Президента Російської Федерації від 16.12.1993 № 2146 «Про залучення та використання в Російській Федерації іноземної робочої сили»;

22.07.2008 прийнято на роботу на ПП «Міленіум» охоронцем;

20.05.2009 звільнено за власним бажанням;

01.12.2011 прийнято на роботу на ПП «Ірбіс» водієм автотранспортного засобу;

16.01.2012 переведено підсобним працівником;

06.03.2013 звільнено за власним бажанням;

20.03.2013 прийнято на роботу на ВП шахта «Первомайська» ДП «Первомайськвугілля» гірником очисного забою підземним 5 р., з повним робочим днем під землею;

внесено запис, що в результаті атестування робочих місць з умов праці підтверджено право переходу на пенсію;

10.07.2015 звільнено за власним бажанням;

11.08.2015 прийнято на роботу на ВП «Шахта Привільнянська» ПАТ «Лисичанськвугілля» прохідником п`ятого розряду підземним з повним робочим днем під землею;

18.03.2015 внесено запис про те, що на підставі наказу від 18.03.2015 № 197 «Про атестацію робочих місць» підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення, список 1;

08.09.2016 звільнено по переводу на ВП «Шахта ім. Г.Г. Капустіна» ПАТ «Лисичанськвугілля»;

20.09.2016 прийнято на роботу на ВП «Шахта ім. Г.Г. Капустіна» ПАТ «Лисичанськвугілля» гірником очисного забою п`ятого розряду з повним робочим днем під землею;

внесено запис про те, що на підставі наказу від 10.10.2014 № 1240 «Про атестацію робочих місць» підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення, список 1;

04.12.2019 внесено запис «продовжує працювати» (том 1 арк. спр. 203 зв.-208).

04.02.2019 позивач звернувся до Рубіжанського ОУПФУ з заявою про призначення пенсії за віком на підставі п. 2 ст. 114 Закону № 1058 (том 1 арк. спр. 202 зв.-203).

З розписки-повідомлення встановлено, що до заяви було додано довідку про присвоєння ідентифікаційного номера, документи про місце реєстрації (проживання) особи, паспорт НОМЕР_3 , трудову книжку НОМЕР_1 , військовий квиток НОМЕР_4 , диплом (свідоцтво, атестат) про навчання НОМЕР_5 , довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № НОМЕР_6 , довідку про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 № 147з/с, довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників № 6, № 7, № 2, № 4, № 3, № 6, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 02, № 03, № 260, № 1994-31, № 3529/зс, № 57, № 1043, № 1913, № 31, № 299-к, інші документи № 5, № 1240, № 6/1502-31, № 240, № 407К, № 253-К, № 394К, № 358К (том 1 арк. спр. 203).

16.04.2019 ОСОБА_2 звернувся до Рубіжанського ОУПФУ з заявою, в якій, окрім іншого, просив при призначенні пенсії враховувати документи, додані до заяви, а саме: оригінал довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 18.01.2018 № 47, виданої ГУП «Центруголь» на ім`я ОСОБА_2 (щодо періоду роботи на тахті ім. С.М. Кірова з 30.07.1990 по 28.02.1991); оригінал довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 18.01.2018 за № 47, виданої ГУП «Центруголь» на ім`я ОСОБА_2 (щодо періоду роботи на шахті ім. С.М. Кірова з 01.03.1991 по 16.02.1996); оригінал виписки (витягу) від 18.01.2018 № 48 з наказу по шахті ім. С.М. Кірова № 255 від 15.05.1995 за результатами атестації робочих місць за умовами праці (щодо підтвердження права на пенсію на пільгових умовах за Списком № 1 гірничому робітнику очисного вибою підземному); оригінал довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 18.01.2018 № 50, виданої ГУП «Центруголь» на ім`я ОСОБА_2 (із зазначенням розмірів заробітної плати за період з серпня 1990 року по лютий 1996 рік включно); оригінал «Доповнення до довідки про зарплату», виданого ГУП «Центруголь» від 18.01.2018 № 51 про те, що довідка № 50 від 18.01.2018 про заробітну плату за період з 01.08.1990 по 16.02.1996 по шахті ім. С.М. Кірова видана ОСОБА_2 на підставі особових рахунків, суми відповідають первинним документам, особові рахунки знаходяться на зберіганні в архіві ліквідованих шахт Стахановського регіону; довідка про перейменування шахти імені С.М. Кірова в/о «Стахановвугілля» від 18.01.2018 № 49; копії щомісячних особових рахунків (табуліограм) з нарахування ОСОБА_2 заробітної плати по шахті ім. С.М. Кірова за період з серпня 1990 року по лютий 1996 року включно; роздрукований з ЄДРСР текст Постанови Верховного Суду від 02.10.2018 по справі № 235/2357/17 (том 1 арк. спр. 240-243).

У відповідь на вказану заяву Рубіжанське ОУПФУ листом від 26.04.2019 № 143/К-14 надало позивачу відповідь, якою повідомило, що відповідно до Переліку населених пунктів на території яких органи державної влада тимчасово не здійснюють свої повноваження та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085, м. Луганськ знаходиться на території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Згідно зі ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207 державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами на тимчасово окупованій території є недійсним і не створює правових наслідків. З урахуванням зазначеного надані ОСОБА_2 довідки про пільговий характер роботи не є дійсними, не створюють правових наслідків і не можуть бути враховані при перерахунку розміру пенсії. Відповідно до наказу Міністерства вугільної промисловості від 11.12.2007 № 548 ДП «шахта ім. С.М. Кірова» ліквідована з 04.03.2008 та архіви шахти передані на зберігання ДП «Луганськвугілля». На підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що станом на 01.01.2018 ДП «Луганськвугілля» зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 м. Київ. Запропоновано ОСОБА_2 надати довідки, які уточнюють пільговий характер роботи за період роботи на шахті ім. С. М. Кірова з 30.07.1990 по 16.02.1996, із зазначенням кількості пільгового стажу, що враховується для призначення пенсії, даних про відпустки без збереження заробітної плати, розміру тарифної ставки; копію особової картки форми Т-2; копію наказу підприємства про результати атестації робочих місць; довідку про заробітну плату для обчислення пенсії за період з 01.08.1990 по 16.02.996, видані ДП «Луганськвугілля», яке зареєстровано за адресою: АДРЕСА_4 (том 1 арк. спр. 238 зв. - 239).

Рішенням від 03.05.2019 Рубіжанське ОУПФУ відмовило ОСОБА_2 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (том 1 арк. спр. 237).

Відповідно до оскарженого рішення відповідачем не зараховано до пільгового стажу позивача періоди роботи з 30.07.1990 по 16.02.1996 на шахті ім. С.М. Кірова ВО «Стахановвугілля» та з 29.07.2014 по 10.07.2015 на шахті «Первомайська» ДП «Первомайськвугілля» у зв`язку з відсутністю довідок, які уточнюють пільговий характер роботи, необхідних для визначення права на достроковий вихід на пенсію, даних про відпустки без збереження заробітної плати, розміру тарифної ставки; копії особової картки форми Т-2; копії наказу підприємства про результати атестації робочих місць.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Згідно з частиною другою статті 19 Основного Закону України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі – Закон № 1788), «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі – Закон № 1058).

Порядок звернення за призначенням пенсії, строки призначення та виплати пенсії, припинення та поновлення виплати пенсії передбачені статтями 44, 45, 49 Закону № 1058.

Частиною першою статті 114 Закону № 1058 передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті.

Відповідно до частини другої статті 114 Закону № 1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу, […] з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 22 років у чоловіків, […].

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Відповідно до пункту 2 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (далі – Порядок № 383) під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками (36-2003-п), не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2) (пункт 3 Порядку № 383).

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, при цьому під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками (36-2003-п), не менше 80 відсотків робочого часу.

Щодо незарахування відповідачем спірних періодів роботи позивача з 29.07.2014 по 10.07.2015 на шахті «Первомайська» ДП «Первомайськвугілля» гірником очисного забою підземним 5 р., з повним робочим днем під землею, суд зазначає таке.

По-перше, незрозумілим є питання, чому відповідачем не зараховано саме період роботи позивача з 29.07.2014 по 10.07.2015, оскільки відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_2 прийнято на роботу на ВП шахта «Первомайська» ДП «Первомайськвугілля» гірником очисного забою підземним 5 р., з повним робочим днем під землею 20.03.2013, та звільнено за власним бажанням 10.07.2015.

По-друге, як на підставу для відмови в зарахуванні до пільгового стажу спірного періоду роботи відповідач посилається на відсутність довідок, які уточнюють пільговий характер роботи, необхідних для визначення права на достроковий вихід на пенсію, даних про відпустки без збереження заробітної плати, розміру тарифної ставки; копії особової картки форми Т-2; копії наказу підприємства про результати атестації робочих місць.

Згідно з частиною першою статті 48 КЗпП України та статтею 62 Закону № 1788 основним документом про трудову діяльність працівника, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі – Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до абзаців 1, 2 п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Як установлено судом, відповідно до записів трудової книжки позивача в спірний період ОСОБА_2 працював на шахті «Первомайська» ДП «Первомайськвугілля» на посаді гірника очисного забою підземного 5 р., з повним робочим днем під землею. У трудовій книжці позивача наявні відповідні записи про результати атестації робочого місця за умовами праці з посиланням на відповідні накази.

Таким чином, судом установлено, що в період з 20.03.2013 по 10.07.2015 позивач працював на посаді, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за списком № 1.

Записи у трудовій книжці проведено у відповідності до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального забезпечення України від 29.07.1993 № 58.

Суд зазначає, оскільки частиною другою статті 114 Закону № 1058 прямо визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, трудова книжка позивача містить всі необхідні відомості, що визначають право позивача на пенсію на пільгових умовах, а тому підтвердження спеціального трудового стажу уточнюючими довідками є зайвим.

Таким чином, посилання відповідача на ту обставину, що для підтвердження пільгового стажу необхідно надання уточнюючих довідок, передбачених п. 20 Порядку № 637, суд не бере до уваги, оскільки робота позивача з повним робочим днем під землею у спірний період підтверджується записами в трудовій книжці. В розумінні п. 20 Порядку № 637 така довідка надається лише в випадках відсутності трудової книжки або відповідних записів у них, а в даному випадку всі відповідні записи в трудовій книжці позивача наявні.

За таких обставин вказані періоди роботи мають бути зараховані до пільгового стажу позивача.

Що стосується періоду роботи позивача на шахті ім. С.М. Кірова ВО «Стахановвугілля» з 30.07.1990 по 16.02.1996, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 1 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами правці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 (набула чинності 21.08.1992) (далі – Порядок № 442) атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Згідно приписів п. 3 Порядку № 442 атестація проводиться згідно з цим Порядком та методичними рекомендаціями щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці, що затверджуються Мінсоцполітики і МОЗ.

Таким чином, проведення атестації робочих місць за умовами правці передбачена діючим законодавством України та проводиться згідно з Порядком № 442 та методичними рекомендаціями щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці, що затверджуються Мінсоцполітики і МОЗ.

Відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінсоцполітики разом з МОЗ (п. 8 Порядку № 442).

Пунктом 10 Порядку № 442, окрім іншого, передбачено, що результати атестації використовуються при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Пунктом 4.1. Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (далі Порядок № 383) передбачено, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.92, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.

Відповідно до пункту 4.5 Порядку № 383 якщо ж атестація з 21.08.92 не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21.08.97, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.92 включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць ( 442-92-п ). У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (далі Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку проведення атестації та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до положень Порядку проведення атестації відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Комплексний аналіз норм Закону № 1788 та Порядку проведення атестації дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту “а” статті 13 Закону № 1788-ХІІ є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 10 вересня 2013 року, 25 листопада 2014 року та 17 березня 2015 року № 21-183а13, № 21-519а14, № 21-585а14 відповідно). Такого ж висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 31.01.2018 у справі К/9901/48/17.

У трудовій книжці позивача міститься запис про його роботу на шахті ім. С.М. Кірова ВО «Стахановвугілля» з 30.07.1990 по 16.02.1996 на таких посадах: учень гірника підземного з повним робочим днем на підземних роботах; гірник другого розряду підземний з повним робочим днем на підземних роботах; учень гірника очисного забою підземний з повним робочим днем на підземних роботах; гірник очисного забою п`ятого розряду підземний з повним робочим днем на підземних роботах, проте у трудовій книжці відсутні записи щодо результатів атестації робочого місця за умовами праці.

Відповідно до довідки від 18.01.2018 № 49 «Про перенайменування шахти» з 27.05.2010 архів шахти ім. С.М. Кірова наказом Міністерства вугільної промисловості України від 03.08.2006 № 422 передано до Державного підприємства «Луганськвугілля» (том 1 арк. спр. 58).

Згідно з відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відповідачем державне підприємство «Луганськвугілля» перереєстровано за адресою: провулок Приладний, б. 2А, Святошинський район, м. Київ.

Відповідачем не з`ясовувалося питання щодо можливості зарахування вказаного періоду роботи позивача до пільгового стажу. У разі відсутності документів, необхідних для підтвердження пільгового стажу роботи, пенсійний орган мав запропонувати особі надати такі документи протягом трьох місяців у відповідності до пункту 4.1 Порядку 22-1.

Крім того, згідно з пунктом 4.2 цього Порядку орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Таким чином, відповідач також міг самостійно витребувати від ДП «Луганськвугілля» (до якого передано архів шахти ім. С.М. Кірова), яке зареєстроване на підконтрольній українській владі території за адресою: провулок Приладний, б. 2А, Святошинський район, м. Київ, відповідну інформацію щодо атестації робочого місця позивача.

Проте, вказаних дій відповідачем учинено не було.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що позивачем надавалися відповідачу документи, видані установою, розташованою на непідконтрольній українській владі території, та які не прийняті відповідачем, зокрема: довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 18.01.2018 № 47, якими підтверджено право позивача на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 за період з 30.07.1990 по 16.02.1996, та витяг з наказу від 15.05.1995 № 255 «Про результати атестації робочих місць по умовам праці по шахті імені С.М. Кірова», яким підтверджено право на пенсію гірника очисного забою підземного на пільгових умовах, що відповідає списку № 1 розділу 1 підрозд. 1 позиція 1010100а (том 1 арк. спр. 244, 244 зв., 245).

Оцінюючи спірні правовідносини, суд бере до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.

Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, "Loizidou v. Turkey", "Cyprus v. Turkey"), проти Молдови та Росії (зокрема, "Mozer v/ the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Others v. Moldova and Russia"), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibiacase), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Як зазначив ЄСПЛ у справі «Andrejeva v. Latvia» (п.77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак, якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачів вимогам.

У справі «Будченко проти України» (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ також зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, ст. 14 Закону № 1788, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку. ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі «Ковач проти України», п.59 рішення у справі «Мельниченко проти України», п.50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» тощо). Суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до ст.14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Аналізуючи наведені положення законодавства, суд зазначає, що відсутність у позивача первинних документів (як зазначає відповідач в оскарженому рішенні), що стало підставою для відмови позивачу у призначенні такої пенсії, не спростовує наявність у позивача пільгового стажу, що дає йому право на пенсію на пільгових умовах.

При цьому позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться записи про відповідний трудовий стаж із відомостями, які відповідають вимогам законодавства на підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах.

Що стосується посилань відповідача на законодавчо встановлену заборону для врахування довідок, виданих підприємствами, установами, що розташовані на непідконтрольній українській владі території, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі «Ковач проти України» від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Отже, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини першої Європейської Соціальної хартії та частини третьої статті 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Відповідно до консультативного висновку «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» від 21 червня 1971 року Міжнародного суду ООН документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Суд приймає до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» має застосовуватися при розгляді справ як джерело права. Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, "Loizidou v. Turkey", "Cyprus v. Turkey"), проти Молдови та Росії (зокрема, "Mozer v/ the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Others v. Moldova and Russia"), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі "Cyprus v. Turkey", ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Таким чином, документи, видані органами та установами, що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом із іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку.

Враховуючи викладене, суд вважає, що в даному випадку і за обставин, що склались у зв`язку з тимчасовою окупацією певних територій Луганської області, відмова відповідачем - органом державної влади, позивачу - фізичній особі, у реалізації його права на отримання пенсії з підстави видачі підтверджуючих первинних документів установами, розташованими на непідконтрольній українській владі території, не є пропорційною меті, якої намагався досягти відповідач цією відмовою, та така відмова порушує баланс між конституційним правом позивача на соціальне забезпечення та завданням відповідача щодо перевірки правильності нарахування пенсії.

Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З наведених підстав суд приймає до уваги інформацію, що міститься у вищенаведених довідках, виданих установою, яка розміщується на тимчасово окупованій території України, та копіях наказів про проведення атестації робочих місць, оскільки зазначені в них відомості підтверджуються також записами, які містить трудова книжка позивача.

Щодо посилання відповідача в оскарженому рішенні на відсутність копії особової картки форми Т-2, суд зазначає таке.

Діючим пенсійним законодавством не передбачено такої умови для зараховування до пільгового стажу періодів роботи, які дають право на пенсію за віком на пільгових умовах.

При цьому відповідачем у відзиві на позов також не зазначено жодної норми діючого законодавства, якою передбачено такі вимоги для зараховування до пільгового стажу періодів роботи, які дають право на пенсію за віком на пільгових умовах.

За таких обставин періоди роботи з 30.07.1990 по 16.02.1996 та з 29.07.2014 по 10.07.2015 мають бути зараховані до пільгового стажу позивача.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що в даному випадку відповідачем - суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності свого рішення в цій частині.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обстави суд дійшов висновку, що рішення відповідача, яким не зараховано до пільгового стажу позивача періоди його роботи з 30.07.1990 по 16.02.1996 та з 29.07.2014 по 10.07.2015, та яким відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком, було прийнято відповідачем з порушенням принципів, визначених ч. 2 ст. 2 КАС України.

Так, відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до положень статті 3 Основного Закону України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

За таких обставин суд вважає, що рішення відповідача від 03.05.2019 134 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_2 є протиправним та таким, яке слід скасувати.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права у вигляді визнання протиправним та скасування рішення Рубіжанського ОУПФУ від 03.05.2019 № 134 про відмову у призначенні ОСОБА_2 пенсії за віком на пільгових умовах, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; зобов`язання Рубіжанського ОУПФУ призначити і сплачувати ОСОБА_2 за період з 31.12.2018 пенсію за віком на пільгових умовах на підставі пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виходячи із таких показників: пільгового стажу Списком № 1, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, тривалістю 13 років та 11 місяців (станом на 30.12.2018); загального страхового стажу тривалістю 26 років 5 місяців та 26 днів (станом на 30.12.2018); заробітної плати за березень 1991 р. - лютий 1996 р. (в розмірах, які зазначені у довідці про заробітну плату для обчислення пенсії від 18.01.2018 № 50, виданій ГУП «Центруголь» на ім`я ОСОБА_2 ) та за весь період страхового стажу після 01.07.2000, з виключенням із цього розрахунку найбільш невигідного періоду тривалістю до 10 % страхового стажу, суд зазначає таке.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішеннях по справах “Клас та інші проти Німеччини”, “Фадєєва проти Росії”, “Єрузалем проти Австрії” Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Оскільки в силу частини п`ятої статті 45 Закону № 1058 передбачено обов`язок органу Пенсійного фонду щодо прийняття відповідного рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунок) пенсії, суд вважає, що територіальний орган Пенсійного фонду має виключну компетенцію у питаннях призначення (перерахунку) пенсії. Отже, зазначене питання віднесено до дискреційних повноважень територіального органу Пенсійного фонду.

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідач, як уповноважений орган, не перевіряв відомості, що містяться в трудовій книжці позивача та інших документах, наданих позивачем разом із заявою від 04.02.2019, не обчислював пільговий стаж позивача, виходячи з таких відомостей, що є обов`язковою умовою відповідно до Закону № 1058.

Таким чином, зважаючи на обставини справи, суд встановив, що порушення прав позивача відбулося внаслідок прийняття відповідачем протиправного рішення від 03.05.2019 № 134 про відмову ОСОБА_2 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тому з метою ефективного захисту прав позивача суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права: визнати протиправним та скасувати рішення Рубіжанського ОУПФУ від 03.05.2019 № 134 про відмову ОСОБА_2 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зобов`язати Рубіжанське ОУПФУ повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про призначення/перерахунок пенсії від 04.02.2019 та прийняти рішення за наслідками її розгляду з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Решта позовних вимог задоволенню не підлягає з наведених вище підстав щодо неможливості перебирання судом дискреційних повноважень органу Пенсійного фонду України.

Також суд зауважує, що обрання такого способу захисту порушеного права позивача узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а, від 17.07.2018 у справі № 514/166/16-а, в яких, зокрема, зазначено, що “..Повідомляючи позивачу про відмову в призначенні пільгової пенсії, ПФУ діяло необґрунтовано. При цьому, суд не обраховує дійсний загальний та спеціальний стаж позивача, у зв`язку з чим відсутні підстави для зобов`язання ПФУ призначити пенсію позивачу за віком на пільгових умовах”.

На підставі викладеного позовні вимоги належать до часткового задоволення.

Щодо посилання відповідача на необґрунтованість клопотання про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає, що ухвалою суду від 04.03.2020 визнано причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновлено позивачу строк звернення до адміністративного суду з даним позовом.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

При зверненні до суду із позовною заявою позивачем сплачено судовий збір у сумі 840,80 грн.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Частиною восьмою статті 139 КАС України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки даний спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (Луганська область, м. Рубіжне, вул. Студентська, 35А, код за ЄДРПОУ 41245565) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 03 травня 2019 року № 134 про відмову ОСОБА_2 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Рубіжанське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про призначення/перерахунок пенсії від 04 лютого 2019 року, зареєстровану за № 180, та прийняти рішення за наслідками її розгляду з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 840,80 грн (вісімсот сорок грн 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України строк оскарження судового рішення продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Суддя

І.О. Свергун