Постанова
Іменем України
02 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 415/1864/14-к
провадження № 51- 6004 км 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
в режимі відеоконференції
захисника ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Луганського апеляційного суду від 28 серпня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014130240000522, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лисичанськ, Луганської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 01 листопада 2018 року ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено:
- за ч. 1 ст. 115 КК України на 9 років позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України на 10 років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
Вирішено цивільний позов, питання речових доказів та процесуальних витрат.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зараховано в строк покарання ОСОБА_7 попереднє ув`язнення з 17.02.2014 року з розрахунком один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі до набрання вироком законної сили.
За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку, ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він 15 лютого 2014 року, приблизно о 17.30 год, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з метою умисного протиправного заподіяння смерті ОСОБА_8 , в ході сварки, виниклої на ґрунті особистих неприязних стосунків, наніс останній кухонним ножем кілька ударів по тілу, один з яких в область життєво - важливого органу - шиї, внаслідок чого потерпіла померла на місці.
Після цього, ОСОБА_7 , маючи умисел на протиправне заподіяння смерті двох осіб ОСОБА_8 та її сина ОСОБА_9 , завдав останньому один удар кухонним ножем в область лівої руки, спричинивши йому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, проте в процесі боротьби, потерпілий вирвався від ОСОБА_7 та вибіг із квартири на вулицю, в результаті чого останній не довів свій злочинний умисел до кінця.
Ухвалою Луганського апеляційного суду від 28 серпня 2019 року вирок суду першої інстанції змінено. Визначено початок строку відбування покарання ОСОБА_7 з 28 серпня 2019 року. Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України № 838-VIIIвід 26.11.2015 року, додатково зараховано у строк покарання попереднє ув`язнення ОСОБА_7 з 02.11.2018 року по 28.08.2019 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі та, у зв`язку з відбуттям строку покарання, звільнено його з-під варти. В решті вирок суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду і призначення нового розгляду у вказаному суді. Наводить доводи щодо порушення права засудженого на захист під час досудового розслідування, в зв`язку з відібранням біологічних зразків крові для експертизи без участі захисника. Зважаючи на це, вважає недопустимими докази, отримані в результаті здійснення такої слідчої дії. Стверджує, що винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих дій, не доведена в суді та наводить доводи про допущені, на його думку, порушення вимог кримінального процесуального закону, які вважає істотними.
Під час касаційного розгляду захисник ОСОБА_6 підтримав подану ним касаційну скаргу і просив її задовольнити.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор, посилаючись на безпідставність наведених у касаційній скарзі сторони захисту доводів, вважала, що оскаржуване судове рішення слід залишити без зміни.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Частиною 2 вказаної статті встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до положень ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412?414 цього Кодексу. Можливість скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним законом не передбачена.
Зі змісту касаційної скарги ОСОБА_6 убачається, що захисник, крім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 409 та 410 КПК України, просить доказам по справі дати іншу оцінку, ніж її дали суди першої і апеляційної інстанцій, тоді як перевірка цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесена.
Проте перевіркою матеріалів провадження встановлено, що висновки суду щодо доведеності винуватості засудженого у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.115; ч. 2 ст.15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України, суд належним чином умотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які були оцінені відповідно до закону та в їх сукупності, правильно визнані судом достатніми та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_7 .
Дослідивши усі інші надані стороною обвинувачення докази, надавши кожному з них належну оцінку в аспекті ст. 94 КПК України на предмет належності, допустимості, достовірності та їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 поза розумним сумнівом у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.115; ч. 2 ст.15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України.
Вирок відповідає вимогам статей 370, 373-374 КПК України, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 та правильність юридичної оцінки його дій саме за ч.1 ст.115; ч. 2 ст.15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України був предметом перевірки апеляційного суду і мотивовано визнаний таким, що відповідає доказам, зібраним у встановленому законом порядку, дослідженим у судовому засіданні, належно оціненим судом, і є обґрунтованим.
Апеляційний суд за апеляційною скаргою засудженого та його захисника, доводи яких, за своїм змістом, аналогічні тим, що наведені у касаційній скарзі захисника, переглянув вирок суду першої інстанції та, з наведенням ґрунтовних мотивів, визнав їх безпідставними. Свій висновок апеляційний суд переконливо мотивував в ухвалі і вважати його необґрунтованим чи сумнівним підстав немає.
Колегія суддів вважає, що постановлена за результатами апеляційного розгляду ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України і погоджується з наведеними у ній висновками про законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції.
Перевіркою матеріалів справи не знайшли свого підтвердження посилання захисника ОСОБА_6 про порушення, на його думку, права засудженого ОСОБА_7 на захист під час проведення досудового розслідування, оскільки останньому 17 лютого 2014 року було вручено повідомлення про підозру та цього ж дня ОСОБА_7 було забезпечено захисником (т. 4 а.с. 100).
Що стосується доводів касаційної скарги про недопустимість деяких доказів, отриманих в результаті відібрання біологічних зразків крові для експертизи так як це було зроблено без участі захисника, то вони є безпідставними. Як убачається зі справи, вказана слідча дія була здійснена у відповідності до вимог ст. 245 КПК України та участь захисника, при цьому, не є обов`язковою.
Таких порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б істотними та підставами, передбаченими ст. 438 КПК України, для скасування оскаржуваного судового рішення у цій справі не встановлено, а тому в задоволенні касаційних вимог захисника слід відмовити.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд
ухвалив:
Ухвалу Луганського апеляційного суду від 28 серпня 2019 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_10
