Справа №428/9178/19

Провадження №2/428/727/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2020 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Кордюкової Ж.І.,

за участю секретаря Чумак Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1 м. Сєвєродонецьк Луганської області, третя особа в.о. директора Середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1 м. Сєвєродонецьк Луганської області Орєхова Катерина Євгенівна про визнання протоколів засідання тимчасової комісії №1 від 12.06.2019 року, №2 від 20.06.2019 року, наказів №53-к від 06.06.2019 року, №54-к від 12.06.2019 року, №55-к від 20.06.2019 року, №60-к від 08.07.2019 року незаконними, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1 м. Сєвєродонецьк Луганської області про визнання протоколів засідання тимчасової комісії №1 від 12.06.2019 року, №2 від 20.06.2019 року, наказів №53-к від 06.06.2019 року, №54-к від 12.06.2019 року, №55-к від 20.06.2019 року, №60-к від 08.07.2019 року незаконними, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що з 02.03.2012 року працювала сторожем у відповідача. У неї склались неприязні стосунки з адміністрацією школи через те, що вона вносила пропозиції щодо вдосконалення своєї роботи та неодноразово зверталась до відділу освіти зі скаргами на порушення адміністрацією школи законодавства про працю. Вона дізналась, що 08.07.2019 року була звільнена з роботи згідно з п.3 ст.40 КЗпП на підставі протоколів тимчасової комісії №1 від 12.06.2019 року, №2 від 20.06.2019 року, наказів №53-к від 06.06.2019 року, №54-к від 12.06.2019 року, №55-к від 20.06.2019 року, №60-к від 08.07.2019 року. Вона отримала наказ про своє звільнення 08.08.2019 року. Вважає його незаконним, оскільки він винесений без законних підстав та з порушенням порядку звільнення. Засідання комісій проводились в червні 2019 року і їй нічого невідомо про ці засідання. Стягнення, які оголошені в наказах, під розписку їй не надавались, письмові пояснення у неї не відбирались. Інструкція сторожа, на її погляд, порушує законодавство про працю. Порушення її законних прав та незаконне звільнення з роботи призвели до моральних страждань, у зв`язку з чим вона була змушена звертатись до лікаря, тому що відчувала депресивний стан, погіршення самопочуття, в ході якого у неї порушився сон, піднявся тиск. Вона залишилась без роботи, яка є для неї єдиним джерелом існування. Моральну шкоду оцінила у 5000 грн.

Просила суд визнати протоколи засідання тимчасової комісії №1 від 12.06.2019 року, №2 від 20.06.2019 року, накази №53-к від 06.06.2019 року, №54-к від 12.06.2019 року, №55-к від 20.06.2019 року, №60-к від 08.07.2019 року незаконними, поновити її на роботі в Середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №1 м. Сєвєродонецьк Луганської області в якості сторожа, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08.07.2019 року до дня поновлення на роботі, стягнути з відповідача спричинену їй моральну шкоду в сумі 5000 грн.

Відповідач Середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1 м. Сєвєродонецьк Луганської області надав відзив на позовну заяву, в якому не визнав позовні вимоги. Позиція відповідача обґрунтована тим, що копію наказу №60-к від 08.07.2019 року про звільнення позивач отримала особисто 10.07.2019 року, що підтверджується даними поштових чеків. ОСОБА_1 пропустила місячний строк звернення до суду з позовом про поновлення на роботі.

02.03.2012 року ОСОБА_1 була прийнята на роботу на посаду сторожа та була ознайомлена з посадовою інструкцією сторожа, Правилами внутрішнього трудового розпорядку тощо. До профспілки ОСОБА_1 не вступала. 13.02.2019 року до робочої інструкції сторожа наказом №21 були внесені зміни, з якими позивач ознайомилась під підпис.

06.06.2019 року надійшла доповідна записка завгоспа з приводу того, що ОСОБА_1 не виконує та порушує п.2.2. та п.2.9 посадової інструкції сторожа. На пропозицію директора школи надати письмові пояснення щодо невиконання пунктів посадової інструкції позивач відповідала відмовою. Сторожу ОСОБА_1 було оголошено догану наказом №53-к від 06.06.2019 року, з яким вона ознайомилась, проте відмовилась поставити підпис про ознайомлення, що підтверджується актом від 12.06.2019 року.

10.06.2019 року надійшла скарга ФОП ОСОБА_4 про те, що сторож ОСОБА_1 заважала виконанню будівельних робіт та виражалась нецензурною лайкою. Для з`ясування зазначених обставин було створено тимчасову комісію, за результатами розгляду якої було проведено засідання, на якому була присутня ОСОБА_1 . Давати письмові пояснення з приводу порушення посадової інструкції позивач відмовилась. Оскільки було встановлено порушення п. 1.3. та п.1.4. посадової інструкції сторожа, позивачу було оголошено догану (наказ №54-к від 12.06.2019 року), ОСОБА_1 була ознайомлена з наказом. Але поставити підпис про ознайомлення відмовилась, що підтверджується актом від 12.06.2019 року.

18.06.2019 року надійшла скарга від ОСОБА_5 про те, що 15.06.2019 року сторож палила безпосередньо біля головного входу навчального закладу. За даним фактом було створено тимчасову комісію (наказ №88 від 18.06.2019 року), за результатами розгляду якої було проведено засідання, на якому була присутня ОСОБА_1 . Давати письмові пояснення з приводу порушення посадової інструкції позивач відмовилась. Оскільки було встановлено порушення п. 2.9.посадової інструкції сторожа їй було оголошено догану (наказ №55-к від 20.06.2019 року). 21.06.2019 року ОСОБА_1 була ознайомлена з протоколом засідання тимчасової комісії № 2 від 20.06.2019 року, проте відмовилась поставити підпис про ознайомлення.

З урахуванням висновків тимчасових комісій та з урахуванням наказів №53-к від 06.06.2019 року, №54-к від 12.06.2019 року та №55-к від 20.06.2019 року було прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади сторожа школи на підставі п.3 ст.40 КЗпП України.

З 26.06.2019 року по 05.07.2019 року ОСОБА_1 перебувала на лікарняному.

08.07.2019 року в.о. директора школи Орєхова К.Є. звільнила сторожа ОСОБА_1 з посади сторожа на підставі п.3 ст.40 КЗпП України. Зміст наказу було доведено до відома ОСОБА_1 в присутності тимчасової комісії, проте остання відмовилась поставити підпис про ознайомлення з наказом та отримати трудову книжку.

Копію наказу №60-к від 08.07.2019 року позивач отримала особисто 10.07.2019 року, що підтверджується даними поштових повідомлень. Зазначене свідчить, що позивач пропустила строк для звернення до суду з позовом, відповідного клопотання про поновлення пропущених строків вона не подавала.

На підтвердження спричинення моральної шкоди ОСОБА_1 жодних доказів не подала.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала заявлений позов. Суду пояснила, що з березня 2012 року вона працювала в середній школі №1. Протягом усього часу роботи адміністрація школи порушувала її права. Перше засідання комісії відбулось 19.06.2019 року з приводу її конфлікту з робочими школи, від яких вона вимагала відремонтувати пошкоджене ними майно. Будівельники зламали задні вхідні двері, а вона діяла відповідно до посадової інструкції, бо зобов`язана контролювати стан майна. Ніяких документів вона не підписувала. Друге засідання комісії відбулось також в червні. На неї подали скаргу адміністрації за те, що вона палила. Вона заперечувала це. Директор оголосив їй догану. Вона отримала на своє ім`я лист прийти до школи та забрати трудову книжку та наказ про звільнення. Вона пішла та отримала у Орєхової К.Є. зазначені документи. Розмір моральної шкоди визначила у 5000 грн., виходячи з того, що скільки коштів вона витратила на відновлення здоров`я. Моральна шкода полягає у моральних стражданнях, оскільки її звільнили з п.3 ст.40 КЗпП України. У неї була депресія, вона не могла працевлаштуватись через негативний запис у трудовій книжці і до сих пір не знайшла роботу. Про наказ №53 від 12.06.2019 року їй нічого невідомо, наказ №54-к від 12.06.2019 року - щодо конфлікту з будівельниками, наказ від 20.06.2019 року - за паління. Жодних пояснень у неї не відбирали. Коли 05.07.2019 року вона принесла здавати лікарняні листи, їй показали наказ про звільнення. Вона з цим наказом не погодилась і покинула кабінет. 08.07.2019 року Орєхова К.Є. показала їй наказ, вона з ним ознайомилась, але з цим наказом не згодна. Вона вчасно не звернулась до суду, оскільки їй була необхідна правова допомога і вона шукала адвоката. Згодом в судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд справи без її участі.

Представник позивача адвокат Якуніна С.Г. в судове засідання не з`явилась.

Представник відповідача Чир`ян А.Р. в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце його проведення.

Третя особа Орєхова К.Є. в судове засідання не з`явилась.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 223 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу за відсутності належним чином повідомленого представника відповідача, який не повідомив суд при причини неявки.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступне.

З 02.03.2012 року ОСОБА_1 обіймає посаду сторожа у Середній загальноосвітній школи І-ІІІ ступенів №1 м. Сєвєродонецьк Луганської області, що підтверджується копією наказу від 02.03.2012 року №2-к.

04.09.2017 року наказом №205/2 було затверджено робочу інструкцію сторожа, 13.02.2019 року наказом №21 внесено зміни до робочої інструкції сторожа, з якими ОСОБА_1 була ознайомлена.

06.06.2019 року завідуюча господарством звернулась до директора школи з доповідною запискою щодо невиконання сторожем ОСОБА_1 п.п. 2.2., 2.9 робочої інструкції сторожа, оскільки вона палила та відмовилась поливати клумби.

06.06.2019 року ОСОБА_1 було оголошено догану за невиконання службових обов`язків та порушення робочої інструкції сторожа, про що винесено наказ №53-к.

10.06.2019 року ФОП ОСОБА_4 звернувся зі скаргою на сторожа ОСОБА_1 , яка перешкоджала виконанню будівельних робіт та висловлювалась нецензурною лайкою.

10.06.2019 року було створено тимчасову комісію щодо розгляду скарги ФОП ОСОБА_4 від 10.06.2019 року.

Зазначена скарга розглядалась 12.06.2019 року на засіданні тимчасової комісії, під час якого була присутня сторож ОСОБА_1 та яка покинула засідання комісії до його засідання, що підтверджується копією протоколу від 12.06.2019 року №1.

Комісією було встановлено факти порушення сторожем ОСОБА_1 . ст. 26 Закону України «Про санітарно-епідеміологічне благополуччя населення, п. 2.2., 2.5., 2.9., п.3.17 Правил внутрішнього трудового розпорядку, доган, оголошених наказом від 06.06.2019 року №53-к та від 12.06.2019 року №54-к, що може бути підставою для звільнення ОСОБА_1 з роботи відповідно до п.3 ст.40 КЗпП України.

12.06.2019 року ОСОБА_1 було оголошено догану за невиконання службових обов`язків та порушення п.1.3. та 4.3. робочої інструкції сторожа, про що винесено наказ №54-к.

Згідно з актом від 12.06.2019 року ОСОБА_1 була ознайомлена з наказами від 06.06.2019 року №53-к та від 12.06.2019 року №54-к, проте відмовилась поставити підпис про ознайомлення.

18.06.2019 року ОСОБА_5 звернувся зі скаргою на сторожа ОСОБА_1 , яка 15.06.2019 року о 7-00 год. палила безпосередньо біля головного входу школи.

18.06.2019 року було створено тимчасову комісію щодо розгляду скарги ОСОБА_5 від 18.06.2019 року.

20.06.2019 року ОСОБА_1 було оголошено догану за невиконання службових обов`язків та порушення п.2.9. робочої інструкції сторожа, про що винесено наказ №55-к.

08.07.2019 року на підставі протоколів засідання тимчасової комісії від №1 від 12.06.2019 року, №2 від 20.06.2019 року, наказів від 06.06.2019 року №53-к, від 12.06.2019 року №54-к та від 20.06.2019 року №55-к ОСОБА_1 було звільнено з роботи 08.07.2019 року на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання обов`язків, покладених на неї трудовим договором, про що видано наказ №60-к.

Статтею 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Пунктом 3 ч.1 ст.40 КЗпП України встановлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Відповідно до ст.139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Статтею 147 КЗпП України встановлено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Відповідно до ч.1 ст.147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку (ст.148 КЗпП України).

Статтею 149 КЗпП України визначено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

В судовому засіданні встановлено, що накази від 06.06.2019 року №53-к, від 12.06.2019 року №54-к, від 20.06.2019 року №55-к та від 08.07.2019 року №60-к про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани та звільнення було видано та підписано директором Середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1 м. Сєвєродонецьк Луганської області Чир`яном А.Р. та в.о. директора Середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1 м. Сєвєродонецьк Луганської області Орєховою К.Є .

Відповідно до п. 1.3., 4.1. Статуту Середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1 м. Сєвєродонецьк Луганської області навчальний заклад є юридичною особою, безпосереднє керівництво яким здійснює директор.

Відповідно до п. 3.8., 4.3 посадової інструкції директора Середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1 м. Сєвєродонецьк Луганської області до його обов`язків відноситься прийом працівників на роботу та притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників навчального закладу.

Зазначене свідчить про те, що директор Середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1 м. Сєвєродонецьк Луганської області Чир`ян А.Р. та в.о. директора Середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1 м. Сєвєродонецьк Луганської області Орєхова К.Є. мали право вирішувати питання щодо притягнення позивача ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, оскільки вони наділені повноваженнями призначати на посаду та звільняти з посад працівників навчального закладу.

В судовому засіданні було встановлено, що дійсно позивач ОСОБА_1 порушила п. 1.2., 2.9 та 4.3. робочої інструкції сторожа в частині відмови поливати клумби, в частині порушення заборони паління на території школи та в частині скоєння аморального вчинку (нецензурна лайка), що може бути підставою для притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

Проте з документів доданих до відзиву встановлено, що відповідачем було допущено порушення порядку притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

В наказах від 06.06.2019 року №53-к, від 12.06.2019 року №54-к та від 20.06.2019 року №55-к зазначено, що на пропозицію директора надати письмове пояснення щодо факту скоєного ОСОБА_1 відповіла відмовою, проте суду не було надано доказів того, що позивач відмовилась давати письмові пояснення з приводу допущених нею порушень трудової дисципліни (як то актів, доповідних записок тощо), як того вимагає ст.149 КЗпП України.

Також з наказу від 08.07.2019 року №60-к вбачається, що 08.07.2019 року ОСОБА_1 було звільнено з роботи на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання обов`язків, покладених на неї трудовим договором на підставі протоколів засідання тимчасової комісії від №1 від 12.06.2019 року, №2 від 20.06.2019 року, наказів від 06.06.2019 року №53-к, від 12.06.2019 року №54-к та від 20.06.2019 року №55-к.

Зазначене свідчить про те, що ОСОБА_1 було двічі притягнуто до дисциплінарної відповідальності за скоєння нею дисциплінарного проступку.

Так, 20.06.2019 року ОСОБА_1 була притягнута до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за невиконання службових обов`язків та порушення п.2.9. робочої інструкції сторожа (порушення заборони паління на території навчального закладу), про що винесено наказ від 20.06.2019 року №55-к.

З наказу «Про звільнення ОСОБА_1 » від 08.07.2019 року №60-к вбачається, що підставою її звільнення стало систематичне порушення нею трудової дисципліни, за що до неї були застосовані дисциплінарні стягнення на підставі протоколів засідання тимчасової комісії від №1 від 12.06.2019 року, №2 від 20.06.2019 року, наказів від 06.06.2019 року №53-к, від 12.06.2019 року №54-к та від 20.06.2019 року №55-к.

Якщо відповідач вважав, що порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни носять систематичний характер, то він був вправі застосувати до неї за скоєння останнього дисциплінарного проступку (паління на території школи 15.06.2019 року, про що у скарзі повідомив ОСОБА_5 ) стягнення у вигляді звільнення.

Проте відповідач застосував до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді догани, про що було видано наказ від 20.06.2019 року №55-к, а 08.07.2019 року, взявши до уваги усі випадки оголошення ОСОБА_1 доган, повторно застосував до неї дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення.

Зазначене, на думку суду, порушує приписи ч.2 ст.149 КЗпП України, якою встановлено, що за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

Крім того, перед застосуванням дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, тобто до винесення наказу «Про звільнення ОСОБА_1 » від 08.07.2019 року №60-к, власник або уповноважений ним орган повинен був зажадати від неї письмові пояснення. Проте суду не було надано доказів на підтвердження виконання зазначених дій відповідачем.

Таким чином, під час притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності відповідачем не було дотримано приписів ст. 149 КЗпП України.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що ОСОБА_1 пропустила строк, встановлений для звернення до суду з цим позовом.

Частиною 1 ст.233 КЗпП України встановлено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

10.07.2019 року ОСОБА_1 отримала копію наказу про звільнення, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №9340406742340 та копією опису поштового вкладення.

08.08.2019 року ОСОБА_1 була ознайомлена з наказом про звільнення та отримала трудову книжку, що підтверджується копією наказу від 08.07.2019 року та копією книги обліку трудових книжок.

09.08.2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання протоколів засідань тимчасової комісії та наказів незаконними, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, що підтверджується даними відбитку поштового штемпеля на конверті.

Виходячи з вищенаведеного, а також беручи до уваги дати видачі наказів про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, з якими остання була ознайомлена, суд приходить до висновку, що позивач не пропустила строків для звернення до суду, а доводи відповідача щодо пропуску позивачем зазначених строків є незмістовними.

Аналізуючи встановлені обставини у сукупності з положеннями ст.43 Конституції України, ст.ст. 40, 235 КЗпП України, суд приходить до висновку, що звільнення позивача ОСОБА_1 з посади сторожа Середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1 м. Сєвєродонецьк Луганської області мало місце з порушенням порядку, встановленого законом, що призвело до порушення її прав та інтересів, що має наслідком поновлення її на роботі та визнання незаконними наказів від 06.06.2019 року №53-к, від 12.06.2019 року №54-к, від 20.06.2019 року №55-к від 08.07.2019 року №60-к.

При цьому не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнання незаконними протоколів засідання тимчасової комісії №1 від 12.06.2019 року, №2 від 20.06.2019 року, оскільки протоколи не є розпорядчими актами, які стосуються трудових прав позивача, в цих протоколах лише фіксувався хід засідання тимчасових комісій.

Оскільки суд дійшов висновку про поновлення позивача на роботі, то слід застосувати приписи ч.2 ст. 235 КЗпП України та стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з дня, наступного за днем незаконного звільнення, по день ухвалення рішення у цій справі, тобто з 09.07.2019 року по 27.03.2020 року в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 року №100 (далі Порядок).

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

Згідно з довідкою Відділу освіти Сєвєродонецької міської ради Луганської області від 30.10.2019 року №180 заробітна плата ОСОБА_1 в травні 2019 року становила 4594,12 грн., кількість відпрацьованих годин -199, в червні 2019 року - 3540,58 грн., кількість відпрацьованих годин -144.

Таким чином, середньомісячна заробітна плата позивача становить 4067,35 грн., ((4594,12 грн. + 3540,58 грн.) : 2 = 4067,35 грн.), середньомісячне число робочих годин - 171,5 год. ((199 год. + 144 год.) : 2 = 171,5 год.), середньоденна заробітна плата - 23,72 грн. (4067,35 грн. : 171,5 год. = 23,72 грн.).

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу, визначений без податків, зборів та інших обов`язкових платежів, становить 35164,90 грн. (за 17 робочих днів вимушеного прогулу в липні 2019 року (171,5 год. : 23 робочі дні х 17 днів вимушеного прогулу = 126,8 год. вимушеного прогулу), за 7 місяців вимушеного прогулу з серпня 2019 року по лютий 2020 року (7 місяців х 171,5 год. = 1200,5 год. вимушеного прогулу), за 19 робочих днів вимушеного прогулу в березні 2020 року (171,5 год. : 21 робочий день х 19 днів вимушеного прогулу = 155,2 год. вимушеного прогулу), що становить 1482,5 год. вимушеного прогулу; розмір середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу визначається шляхом множення середньогодинної заробітної плати на кількість годин вимушеного прогулу, тобто 1482,5 год. х 23,72 грн. = 35164,90 грн.).

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в сумі 5000 грн. суд відзначає наступне.

Стаття 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 року (звідповідними змінами) роз`яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України (набрав чинності з 13 січня 2000 року) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (ст. ст. 3, 4, 11, 31 ЦПК України).

Враховуючи, те що КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а ст. 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин, то висновок суду касаційної інстанції, викладений у судових рішеннях у справі, яка переглядається, є законним і обґрунтованим.

Отже, компенсація завданої моральної шкоди має самостійне юридичне значення. Тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.

Аналізуючи вищенаведені норми права у сукупності з доказами, дослідженими в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що позивачу ОСОБА_1 була спричинена моральна шкода незаконним звільненням її з роботи.

Суд вважає, що вимога позивача про відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню в розмірі 3000 грн., оскільки незаконне звільнення позивача з роботи вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя, оскільки вона не могла працевлаштуватись через негативний запис у трудовій книжці і до сих пір не знайшла роботу. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер порушення прав позивача та значне погіршення її матеріального стану. Доказів щодо того, що внаслідок незаконного звільнення позивач була змушена звертатись до лікаря, відчувала депресивний стан, у неї погіршилось самопочуття та сон, піднявся тиск, суду надано не було.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо решти доводів сторін суд відзначає, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч.1 ст.430 ЦПК України рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та в межах стягнення середнього заробітку за один місяць слід допустити до негайного виконання.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 768,40 грн. за вимогу про скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності, 1152,60 грн. за вимогу про стягнення моральної шкоди.

Також з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 768,40 грн. за вимогу про поновлення на роботі та 768,40 грн. за вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору в цій частині.

Керуючись ст.ст. 2, 4-5, 7-13, 76-81, 89, 223, 258- 259, 263-265, 354, Перехідними положеннями ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати незаконними накази №53-к від 06.06.2019 року, №54-к від 12.06.2019 року, №55-к від 20.06.2019 року, №60-к від 08.07.2019 року.

Поновити ОСОБА_1 на роботі в Середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №1 м. Сєвєродонецька Луганської області на посаді сторожа.

Стягнути з Середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1 м. Сєвєродонецька Луганської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 09.07.2019 року по 27.03.2020 року, включно, в сумі 35164 (тридцять п`ять тисяч сто шістдесят чотири) грн. 90 коп., визначений без утримання податків та інших обов`язкових платежів, моральну шкоду в сумі 3000 (три тисячі грн.) 00 коп. та судові витрати в сумі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та в межах стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

Стягнути з Середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1 м. Сєвєродонецька Луганської області на користь держави судовий збір в сумі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Представник позивача: адвокат Якуніна Світлана Григоріївна, місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1 м. Сєвєродонецька Луганської області, місцезнаходження: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, пр-т Хіміків, б. 7, код ЄДРПОУ 21755984.

Представник відповідача: Чир`ян Арутюн Робертович, місцезнаходження: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, пр-т Хіміків, б. 7.

Третя особа: Орєхова Катерина Євгенівна , місцезнаходження: АДРЕСА_3 .

Суддя Ж. І. Кордюкова