ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2020 року

м. Київ

справа № 462/3998/19

провадження № 51-85км20

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря

судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 на ухвалу Залізничного районного суду міста Львова від 31 липня 2019 року про застосування примусових заходів медичного характеру та ухвалу Львівського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року щодо

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , не судимого,

до якого застосовано примусові заходи медичного характеру за вчинення суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч. 1 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі -КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою Залізничного районного суду міста Львова від 31 липня 2019 року застосовано до ОСОБА_8 заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із посиленим наглядом.

Судом встановлено, що 28 квітня 2019 року, ОСОБА_8 , який страждав хронічним психічним захворюванням у формі параноїдної шизофренії, безперервного типу перебігу з дефектом в емоційно-вольовій сфері і не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, перебуваючи на перехресті вул. Городоцької-Виговського у м. Львові, маючи при собі пістолет, який згідно висновку судово-балістичної експертизи від 27 травня 2019 року № 5/186 є пневматичним газобалонним пістолетом калібру 4,5 мм /.177/ мод. «Beretta Elite II» № 11А33912 промислового виробництва, вчинив напад на ОСОБА_9 , здійснивши декілька пострілів в тіло та обличчя потерпілого, чим заподіяв йому згідно висновку судово-медичної експертизи від 02 травня 2019 року №315 року легкі тілесні ушкодження, при цьому вимагав віддати йому грошові кошти, після чого, нічим не заволодівши, з місця події втік.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року ухвалу Залізничного районного суду міста Львова від 31 липня 2019 року залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник просив скасувати судові рішення та закрити кримінальне провадження.

Посилався на те, що експертизу проведено не у належній експертній установі, що є істотним порушенням кримінального процесуального закону, та у висновку експертизи відсутня мотивація щодо необхідності госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом.

Також, звертає увагу, що відповідно до висновку судово-балістичної експертизи, кулька, яка знайдена на місці події і надана для дослідження, не могла бути вистрілена з пістолета «Beretta Elite II», що спростовує будь-яку суспільну небезпеку ОСОБА_8 .

Вважає, що судами поза розумним сумнівом не доведено, що ОСОБА_8 вчинив суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбачене Особливою частиною КК.

Заперечень на касаційну скаргу захисника від учасників судового провадження ненадходило.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні захисник просив задовольнити касаційну скаргу з підстав, зазначених в ній.

Прокурор вважав, що судові рішення є законними та обґрунтованими, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Інших учасників судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони нез`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення умежах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені воскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чиіншого доказу.

Виходячи зі змісту вимог ст. 370 КПК, відповідно до якої судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права здотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим єрішення, ухвалене судом на підставі об`єктивноз`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що суспільно небезпечне діяння було вчинено особою, щодо якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для кримінально-правової оцінки діяння: як об`єктивні, так і суб`єктивні його ознаки. Це питання має бути вирішено напідставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення ізахисту допустимих доказів, які свідчать зачипроти тієї або іншої версії подій.

Місцевий суд, на думку колегії суддів, дотримався вищевикладених вимог та належним чином обґрунтував висновки про вчинення ОСОБА_8 суспільно небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства.

Щодо доводів сторони захисту стосовно проведення судово-психіатричної експертизи у неналежній установі, Суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону «Про судову експертизу» виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов`язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз.

Згідно із ч. 2 ст. 7 вищевказаного Закону науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров`я України належать до державних спеціалізованих установ.

На час проведення судово-психіатричної експертизи у даному кримінальному провадженні діяв наказ Міністерства охорони здоров`я України від 29 червня 2017 року № 722 «Про організацію служби судово-психіатричної експертизи» (втратив чинність згідно з наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17 липня 2019 року № 1626).

Цим підзаконним нормативним актом був затверджений Перелік установ, в яких проводяться судово-психіатричні експертизи, до яких належить і Комунальний заклад Львівської обласної ради «Львівська обласна психіатрична лікарня» (79021, Львівська область, місто Львів, вулиця Кульпарківська, будинок 95)(п. 17 Переліку).

Зазначений Наказ прийнятий відповідно до статті 71 Основ законодавства України про охорону здоров`я, згідно із ч. 2 якої організаційне керівництво судово-медичною ісудово-психіатричноюслужбами здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, та пункту 4 Положення про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 (далі Положення).

Міністерство охорони здоров`я України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Серед інших функцій воно здійснює організаційне керівництво судово-медичною і судово-психіатричною службами (абз. 3 пп. 10 п. 4 Положення), державний контроль діяльності психіатричних установ незалежно від форми власності та фахівців, інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги (абз. 13 пп. 10 п. 4 Положення) затверджує порядки проведення судово-медичної експертизи та судово-психіатричної експертизи; переведення хворих, які страждають на психічні розлади, щодо яких були застосовані примусові заходи медичного характеру, з одного закладу з надання психіатричної допомоги в інший за рішенням суду про зміну застосування примусового заходу медичного характеру, направлення хворих на наркоманію на примусове лікування; присвоєння кваліфікації судового експерта і кваліфікаційних класів судово-медичним і судово-психіатричним експертам та позбавлення кваліфікації судового експерта і кваліфікаційних класів судово-медичних і судово-психіатричних експертів (абз. 29 пп.10 п. 4 Положення).

Колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання стосовно компетенції установи, яка проводить експертизу і є державною у сенсі ст. 7 Закону «Про судову експертизу», слід виходити не з організаційно-правової форми здійснення нею діяльності або форми її власності, а із сфери управління її діяльністю та організації державного контролю.

З наведеного вище Положення вбачається, що саме держава в особі її центрального органу виконавчої влади - Міністерства охорони здоров`я України, здійснює владні повноваження стосовно закладів, які вправі проводити судово-медичні та судово-психіатричні експертизи.

З огляду на вказане, Суд вважає доводи сторони захисту стосовно того, що судово-психіатрична експертиза у даному кримінальному провадженні була проведена у неналежній експертній установі, безпідставними і погоджується із загальними висновками з цього приводу з місцевим судом та судом апеляційної інстанції.

Суд також бере до уваги, що у касаційній скарзі ніяким чином не ставиться під сумнів наявність у експертів спеціальних знань в галузі судової психіатрії та відповідної кваліфікації, з точки зору їх освіти, стажу роботи, кваліфікаційної категорії, кваліфікаційного класу, тощо, необхідної для дослідження питань про психічний стан здоров`я ОСОБА_8 .

Щодо доводів сторони захисту стосовно невмотивованості висновку експертів про необхідність госпіталізації ОСОБА_8 до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом, Суд виходить з наступного.

У висновку судово-психіатричної експертизи № 65 від 29 травня 2019 року зазначено: «Враховуючи активний перебіг психічного захворювання на даний час, наявність актуальних маячних ідей, що зумовлює неадекватну та агресивну поведінку, і відповідно може становити активну ступінь суспільної небезпеки, ОСОБА_10 за його психічним станом рекомендовано застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричної лікарні із посиленим наглядом».

Колегія суддів вважає, що такий висновок експертів є цілком мотивованим, тобто таким, що в достатній мірі пояснює рекомендацію щодо застосування до ОСОБА_8 саме такого примусового заходу медичного характеру.

Щодо доводів сторони захисту стосовно того, що відповідно до висновку судово-балістичної експертизи, кулька, яка знайдена на місці події і надана для дослідження, не могла бути вистрілена з пістолета «Beretta Elite II», що спростовує будь-яку суспільну небезпеку ОСОБА_8 , Суд зазначає, що висновок експерта № 5/186 від 27 травня 2019 року покладений судом першої інстанції в основу прийнятого рішення лише в частині визнання знаряддя вчиненого суспільно небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК, пневматичним газобалонним пістолетом калібру 4,5 мм/.177/мод. «Beretta Elite II» № НОМЕР_1 промислового виробництва.

Виявлена на місці події кулька не фігурує в якості речового доказу, на який би посилався суд першої інстанції, а висновок експерта в галузі судової балістики № 5/186 від 27 травня 2019 року про те, що дана кулька не могла бути вистрілена з пістолета «Beretta Elite II» № НОМЕР_1 , жодним чином не спростовує висновок місцевого суду про вчинення ОСОБА_8 суспільно небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК.

Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження заапеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 , ретельно перевірив доводи сторони захисту, аналогічні викладеним укасаційній скарзі, дав на них вичерпні відповіді, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які визнав їхнеобґрунтованими, при цьому належним чином умотивував своє рішення відповідно до вимог ст.419 КПК.

Істотних порушень норм кримінального процесуального права та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були би безумовними підставами для скасуванняоскаржуваних судових рішень під час перевірки провадження впорядку касаційної процедури, не встановлено.

За таких обставин, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги захисника за доводами, викладеними у ній, а тому у її задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Залізничного районного суду міста Львова від 31 липня 2019 року про застосування примусових заходів медичного характеру та ухвалу Львівського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_8 без зміни.

Постанова Верховного Суду є остаточною іоскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3