ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2020 року

м. Київ

Справа № 916/924/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

Катеринчук Л.Й. - головуючої, Банаська О.О., Васьковського О.В.

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

відповідач - Акціонерне товариство "Одеська ТЕЦ"

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

від 11.02.2020

у складі колегії суддів: Діброва Г.І. (головуючий), Головей В.М., Принцевська Н.М.

та ухвалу Господарського суду Одеської області

від 04.12.2019

у складі судді Найфлейш В.Д.

за заявою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

про видачу дубліката судового наказу

у справі №916/924/16

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ"

про стягнення 1 139 428, 11 грн.

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 25.02.2020 через Південно-західний апеляційний господарський суд Акціонерне товариство "Одеська ТЕЦ" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою №13/03-281 від 20.02.2020 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.02.2020 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.12.2019 у справі №916/924/16 в порядку статей 286, 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та клопотало про поновлення строку на касаційне оскарження.

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/924/16 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Банаська О.О., Васьковського О.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2020.

3. Ухвалою від 16.03.2020 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі №916/924/16 Господарського суду Одеської області за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.02.2020 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.12.2019 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

4. 30.03.2020 від Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз", позивач) надійшов відзив на касаційну скаргу Акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" (далі - АТ "Одеська ТЕЦ", відповідач, скаржник).

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Розгляд справи в суді першої інстанції та прийняте ним рішення

5. Рішенням Господарського суду Одеської області 29.06.2016 у справі №916/924/16 частково задоволено позов АТ "НАК "Нафтогаз України", стягнено з АТ "Одеська ТЕЦ" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" 74 137, 15 грн. - 3% річних, 1 021 904, 61 грн. - інфляційні втрати, 16 440, 62 грн. - витрати зі сплати судового збору, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

5.1. 13.07.2016 на виконання зазначеного рішення Господарським судом Одеської області було видано наказ.

6. 23.11.2019 АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою про видачу дубліката наказу, в якій заявник просив суд видати дублікат наказу Господарського суду Одеської області від 13.07.2016 у справі №916/924/16 для пред`явлення до виконання з метою стягнення з відповідача на користь позивача визначений рішенням суду борг. Заява мотивована тим, що рішенням Господарського суду Одеської області від 29.06.2016 у справі №916/924/16, яке набрало законної сили 13.07.2016, на користь заявника були стягнуті грошові кошти з ПАТ "Одеська ТЕЦ", видано відповідний наказ, який було пред`явлено на примусове виконання до Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області. Разом з тим, позивач звернувся до Господарського суду Одеської області із заявою про видачу дубліката наказу у зв`язку із втратою зазначеного наказу суду.

6.1. Ухвалою 04.12.2019 Господарський суд Одеської області задовольнив заяву АТ "НАК "Нафтогаз України" (вх. №2-5791/19 від 27.11.2019) про видачу дубліката виконавчого документа у справі №916/924/16, видав дублікат наказу Господарського суду Одеської області від 13.07.2016 у справі №916/924/16.

6.2. Місцевий суд встановив, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.06.2001 порушено провадження у справі №17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 про банкрутство ПАТ "Одеська ТЕЦ", постановою Господарського суду Одеської області від 13.12.2016 у цій справі АТ "Одеська ТЕЦ" визнано банкрутом. Також, місцевим судом встановлено, що ухвалою 23.03.2017 у справі №17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 Господарський суд Одеської області визнав кредиторські вимоги ПАТ "НАК "Нафтогаз України", до яких увійшла заборгованість, стягнена згідно з рішенням Господарського суду Одеської області від 29.06.2016 у справі №916/924/16.

6.3. Місцевий суд зазначив, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.01.2019 провадження у справі №17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 про банкрутство ПАТ "Одеська ТЕЦ" припинено відповідно до вимог пункту 5 статті 12 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна". Судом встановлено, що виконавче провадження №52489507 з виконання наказу Господарського суду Одеської області від 13.07.2016 №916/924/16, яке перебувало на виконанні в органі ДВС, 27.12.2016 закінчено на підставі пункту 7 частини 1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження".

6.4. Місцевий суд, встановивши, що 29.05.2019 стягувач звернувся до Господарського суду Одеської області із заявою про направлення наказу господарського суду про стягнення з боржника на користь стягувача та 29.07.2019 був повідомлений судом, що матеріали справи №17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 не містять чотирьох наказів (в тому числі і наказ по справі №916/924/16 від 13.07.2016), дійшов висновку, що наявні підстави вважати наказ Господарського суду Одеської області від 13.07.2016 №916/924/16 втраченим.

За таких обставин, місцевий суд, керуючись пунктом 19.4 Розділу ХІ "Перехідні положення", статтями 234, 235 ГПК України, статтею 12 Закону України "Про виконавче провадження" та враховуючи, що строк пред`явлення наказу до виконання не закінчився, дійшов висновку, що заява АТ "НАК "Нафтогаз України" про видачу дубліката наказу суду підлягає задоволенню.

Розгляд справи в суді апеляційної інстанції та прийняте ним рішення

7. Постановою 11.02.2020 Південно-західний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу АТ "Одеська ТЕЦ" залишив без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.12.2019 у справі №916/924/16 - без змін.

7.1. Апеляційний суд, зазначив, що обов`язковими умовами для видачі дубліката наказу є втрата оригіналу такого наказу, звернення до суду із заявою про видачу дублікату такого наказу в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду. Водночас, з урахуванням обставин, встановлених місцевим судом, апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду про те, що заявником не пропущено строк на пред`явлення виконавчого документа (встановлений з 15.01.2019), а також дотримано вимогу щодо подання до суду заяви на видачу дубліката наказу.

7.2. Апеляційний суд зазначив, що доводи скаржника про те, що судом першої інстанції не було встановлено факту втрати виконавчого документа, спростовуються встановленим фактом невиконання судового рішення та, за відсутності такого наказу у стягувача, неможливістю виконання рішення суду. Крім того, апеляційний суд відхилив посилання скаржника на абзац 2 частини 1 статті 40, статтю 41 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки у даній справі спір стосується видачі дубліката виконавчого документа, а не відновлення виконавчого провадження.

7.3. Апеляційний суд застосував положення частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 129-1 Конституції України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", статті 18, частини 1 статті 326, частини 1 статті 327, підпункту 19.4 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України, частин 1, 2 статті 22 Закону України "Про виконавче провадження", статті 12, частини 4 статті 49, пункту 5 розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції від 02.06.2016).

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (відповідача у справі)

8. Скаржник доводив, що Закон України "Про виконавче провадження" передбачає чіткий механізм відновлення виконавчого провадження у разі його закінчення. Разом з тим, позивач звернувся до Господарського суду Одеської області із заявою про видачу дубліката виконавчого документа, виконавче провадження з виконання якого було закінчено, що не передбачено Законом.

8.1. Скаржник аргументував, що суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно та необґрунтовано дійшли висновку про те, що строк пред`явлення наказу №916/924/16 від 13.07.2016 до виконання встановлюється з 15.01.2019, тобто з моменту припинення справи №17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 про банкрутство АТ "Одеська ТЕЦ", посилаючись на той факт, що саме постановою Господарського суду Одеської області від 13.12.2016 у справі про банкрутство АТ "Одеська ТЕЦ", товариство було визнано банкрутом та встановлено заборону на проведення виконавчих дій. На думку скаржника, Законом України "Про виконавче провадження", Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" чи будь-яким іншим нормативно-правовим актом України не встановлено підстави для переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання внаслідок припинення провадження у справі про банкрутство, не залежно від причини. Отже, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що заява подана поза межами строку пред`явлення до виконання наказу №916/924/16 від 13.07.2016 та відсутність заяви з боку стягувача і відповідного рішення суду про поновлення строку для пред`явлення зазначеного наказу суду до виконання. Крім того, апеляційним судом вибірково застосовано практику Верховного Суду, а апеляційну скаргу розглянуто поверхово, без надання належної оцінки доводам скаржника - АТ "Одеська ТЕЦ".

8.2. Скаржник зазначив, що судами попередніх інстанцій порушено статтю 12 Закону України "Про виконавче провадження", положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та процесуальні норми, встановлені підпунктом 19.4 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України. Крім того, на думку скаржника, судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень, не було враховано правової позиції, викладеної в постановах Верховного Суду у справах №5023/1702/12 та №2-3756/09.

Доводи інших учасників справи

9. У відзиві АТ "НАК "Нафтогаз" на касаційну скаргу АТ "Одеська ТЕЦ" зазначено, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.01.2019 провадження у справі №17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 про банкрутство ПАТ "Одеська ТЕЦ" припинено відповідно до вимог пункту 5 статті 12 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна", тому строк пред`явлення виконавчого документа до виконання встановлюється з 15.01.2019 та, відповідно до частини 1 статті 12 зазначеного Закону, може бути пред`явлений протягом трьох років.

9.1. У відзиві зазначено, що 29.05.2019 стягувач звернувся до місцевого суду із заявою про направлення наказів господарського суду про стягнення з боржника на користь стягувана по низці судових справ, в тому числі і по справі №916/924/16. Разом з тим, 29.07.2019 місцевим судом повідомлено стягувача, що зазначені накази в матеріалах справи відсутні, тому наявні підстави вважати наказ місцевого суду у справі №916/924/16 втраченим.

9.2. Позивач у відзиві на касаційну скаргу аргументував тим, що посилання скаржником на пункт 1 частини 2 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження", є недоречним, оскільки зазначена норма визначає наслідки закінчення виконавчого провадження, крім випадку офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, а саме факт офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і став підставою для закінчення виконавчого провадження ВП 52489507 з примусового виконання наказу суду від 13.07.2016 №916/924/16.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

10. Закон України "Про приватизацію державного та комунального майна" №2269-VIII від 18.01.2018

Частина 2 статті 12 - у місячний строк з моменту прийняття рішення про приватизацію уповноваженими органами управління передаються державним органам приватизації функції з управління пакетами акцій (частками), функції з управління майном державних підприємств. У разі непередачі об`єкта державної власності в установлений строк рішення про передачу такого об`єкта державної власності приймає Кабінет Міністрів України. Проект зазначеного рішення Кабінету Міністрів України готує Фонд державного майна України. Передача (повернення) функцій з управління майном державних підприємств, функцій з управління пакетами акцій (частками) здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Майно, що не підлягає приватизації, у тому числі матеріальні носії секретної інформації, передачі не підлягають.

Частина 5 статті 12 - справи про банкрутство боржників, якими є державні підприємства та/або господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, не порушуються до її завершення. Провадження у справах про банкрутство таких підприємств/господарських товариств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, підлягає припиненню, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника. Справи про банкрутство підприємств/господарських товариств, щодо яких прийнято рішення про завершення приватизації, не можуть порушуватися протягом одного року з дня завершення приватизації з підстав, що виникли до завершення приватизації.

11. Закон України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону №5405-VI (5405-17) від 02.10.2012)

Пункт 7 частини 1 статті 49 - виконавче провадження підлягає закінченню у разі визнання боржника банкрутом.

Частина 1 статті 50 - у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частина 4 статті 50 - у разі закінчення виконавчого провадження внаслідок офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури виконавчі документи можуть бути повторно пред`явлені до виконання у визначені статтею 22 цього Закону строки, якщо у зв`язку із припиненням провадження у справі про банкрутство вимоги, підтверджені такими документами, не були задоволені повністю або частково та не вважаються погашеними (списаними, прощеними) відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"

12. Закон України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону №1404-VIII від 02.06.2016)

Частина 1 статті 12 - виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Частина 4 статті 12 - строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Частина 5 статті 12 - у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Частина 1 статті 40 - у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

13. Господарський процесуальний кодекс України

Частина 1 статті 74 - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частина 1 статті 236 - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Частина 5 статті 236 - обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Підпункт 19.4. пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" - у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

14. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника про неправильне застосування судами положень статті 12 Закону України "Про виконавче провадження", підпункту 19.4 пункту 1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права, мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

15. Законом України "Про виконавче провадження" в редакції Закону №901-VIII від 23.12.2015, чинній на момент видачі наказу суду від 13.07.2016 №916/924/16, було встановлено строк для пред`явлення до виконання наказу суду, виданого на виконання судового рішення, в один рік з дня, наступного за днем набрання рішенням суду законної сили (частини 1, 2 статті 22 цього Закону).

05.10.2016 набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016, яким збільшено строк пред`явлення виконавчих документів до виконання до трьох років з наступного дня після набрання рішенням законної сили (частини 1, 2 статті 12 цього Закону).

Приписами пункту 5 Розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 визначено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Отже, законодавець збільшив до трьох років після набрання рішенням законної сили строк пред`явлення до виконання, як наказів суду, виданих після набрання чинності 05.10.2016 Законом України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016, так і наказів суду, які були видані на виконання судових рішень до 05.10.2016 та строк пред`явлення яких до виконання не сплив станом на 05.10.2016.

16. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач звернувся до органу державної виконавчої служби 28.09.2016 в межах строку пред`явлення наказу до виконання і виконавче провадження було відкрито 04.10.2016, однак воно було було закінчено 27.12.2016 на підставі пункту 7 частини 1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження", внаслідок визнання боржника банкрутом.

17. Відповідно пункту 1 частини 4 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції закону від 02.06.2016), строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання. Аналогічні положення містив пункт 1 частини 1 статті 23 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній до 05.01.2017, на момент закінчення виконавчого провадження).

Отже, перебіг строку пред`явлення наказу суду до виконання після його закінчення 27.12.2016 розпочався з наступного дня (28.12.2016) та тривав три роки. З огляду на звернення позивача у даній справі про видачу дубліката наказу суду 27.11.2019, суди дійшли правильного висновку про те, що така заява подана в межах строку пред`явлення наказу суду до виконання.

18. Юридичний аналіз частини 1 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016, чинного на час видачі дубліката наказу суду, дозволяє зробити висновок про те, що даною нормою передбачено особливі наслідки закінчення виконавчого провадження у випадках офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом, які не обмежують право стягувача на повторне пред`явлення до виконання наказу суду, якщо в ході ліквідаційної процедури боржника вимоги такого кредитора не було задоволено або було припинено провадження у справі про банкрутство. Зазначене положення більш чітко регламентувалося попередньою редакцією Закону України "Про виконавче провадження" №5405-VІ (5405-17) від 02.10.2012. Однак, зміна нумерації та формулювання припису в новій редакції цього Закону не мала наслідком виключення особливостей наслідків закриття виконавчого провадження у зв`язку з публікацією оголошення про визнання боржника банкрутом із загального правила про наслідки закриття виконавчого провадження.

Отже, кредитор вправі звернутися до судового виконавця про відкриття виконавчого провадження, якщо наказ суду йому було повернуто після закінчення виконавчого провадження у випадку, якщо в ході ліквідаційної процедури боржника вимоги такого кредитора не було задоволено (припинено), або було припинено провадження у справі про банкрутство з підстав, передбачених законом. Строки пред`явлення наказу до виконання в такому випадку перериваються, а перебіг строку пред`явлення наказу до виконання розпочинається заново з моменту закриття (припинення) провадження у справі про банкрутство.

19. Задовольняючи заяву позивача про видачу дубліката наказу, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що така заява подана до місцевого суду в межах строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, законодавцем не передбачено спеціальної форми такої заяви, а надані заявником документи підтверджують втрату оригіналу судового наказу від 13.07.2016 у справі №916/924/16.

20. Аналіз приписів підпункту 19.4. пункту 1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, чинній на момент звернення позивача 27.11.2019 до місцевого суду з вимогою про видачу дубліката наказу суду, дозволяє зробити висновок про те, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, з наданням суду доказів сплати судового збору в розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, законодавцем визначено право стягувача на повторну видачу йому судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, наказу суду (його дубліката) як виконавчого документа, на підставі якого здійснюється примусове виконання судового рішення, прийнятого по суті спору. Разом з тим, процесуальним законом встановлено часові межі на звернення стягувача до суду із заявою про видачу дубліката судового наказу та визначено їх до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

21. ГПК України не надає права відмовити у задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дублікату наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити й дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

З огляду на таке, колегія суддів касаційного суду погоджується з обґрунтованістю висновків місцевого та апеляційного судів про те, що з моменту закриття провадження у справі про банкрутство, стягувач у даному випадку має право повторно звернутися до виконавчої служби із заявою про видачу дублікату наказу і такий дублікат наказу було видано з дотриманням приписів чинного законодавства.

22. Верховний Суд звертає увагу, що ідея передбачуваності (очікуваності) суб`єктом відносин правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає існуючим в суспільстві нормативним приписам, утворює основу принципу правової визначеності і відображена в практиці Європейського суду з прав людини (справи "Salumi", "Racke v Hauptzollamt Mainz" та "Hauptzollamt Landau"), що визнається в Україні джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Європейський Суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати зазначені права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження.

У рішенні у справі "Савіцький проти України", no. 38773/05, від 26.07.2012 Європейський суд з прав людини зазначив, що право, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов`язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов`язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до зазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню.

Такий підхід забезпечує особам, на яких поширюється дія рішень органів публічної влади, можливість завбачливо вибудувати свою поведінку та очікувати настання відповідних наслідків.

Виходячи із зазначеного та системного аналізу положень частин 1, 2 статті 23, пункту 7 частини 1 статті 49, частини 4 статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону №606-XIV, чинній на момент відкриття та закриття виконавчого провадження), сторона спору, яка отримала судове рішення на власну користь, мала легітимне (законне) очікування на виконання такого судового рішення в межах виконавчого провадження, а у випадку закінчення такого виконавчого провадження внаслідок офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури та відсутності задоволення (припинення вимог позивача у ліквідаційній процедурі у справі про банкрутство), - позивач може розраховувати на повторне пред`явлення виконавчих документів до виконання у визначені законом строки.

З урахуванням наведених висновків ЄСПЛ, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на предмет забезпечення заявнику права на доступ до суду та розгляду поданої ним заяви про видачу дубліката наказу суду.

23. Посилання скаржника на правові позиції Верховного Суду, викладені в постановах Верховного Суду у справах №5023/1702/12 та №2-3756/09, колегія Касаційного господарського суду вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Як вбачається зі змісту постанови від 23.05.2019 у справі №5023/1702/12, у зазначеній справі Харківською місцевою прокуратурою №1 було пропущено строк на пред`явлення виконавчого документа до виконання, у зв`язку з чим заявником було подано заяву про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката наказу у справі №5023/1702/12. Водночас, задовольняючи зазначені заяви про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа та видачу дубліката судового наказу, судами не встановлювались обставини щодо порушення провадження у справі про банкрутство стосовно боржника та інших обставин щодо переривання строків на пред`явлення наказу суду до виконання. Отже, обставини, за яких позивачі втратили оригінал судового наказу та звернулись про видачу його дубліката у справі №5023/1702/12 та у справі №916/924/16 не є подібними.

Зі змісту постанови від 07.11.2018 у справі №2-3756/09 вбачається, що Верховний Суд дійшов висновку про те, що строк пред`явлення наказу до виконання не пропущений, виконавчі дії тривають, бо скасовано постанову виконавчої служби ВП №19485625 від 29.12.2014 про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження". Крім того, зазначеною постановою Верховний Суд направив справу на новий розгляд для перевірки судами певних фактичних даних, тому у даній справі відсутній висновок про застосування норм права щодо видачі дубліката наказу суду відповідно до конкретно встановлених обставин справи.

24. Зазначаючи про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, скаржник насправді фактично вдається до заперечення обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями у розгляді справи, та перегляді вже здійсненої названими судами оцінки доказів у справі, тоді як суд касаційної інстанції не має права здійснювати нову оцінку доказів, вирішувати про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 300 ГПК України).

Тому пов`язані з наведеним аргументи скаржника не можуть бути прийняті Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду до уваги, а саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути й оцінити ті ж самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

25. З огляду на зазначене та відсутність порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішень судами першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги відповідача та залишення без змін постанови апеляційного суду та ухвали місцевого суду.

В. Судові витрати

26. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

На підставі викладеного та керуючись статтями 301, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.02.2020 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.12.2019 за заявою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про видачу дубліката судового наказу у справі №916/924/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді О.О. Банасько

О.В. Васьковський