ПОСТАНОВА

Іменем України

03 квітня 2020 року

Київ

справа №820/3830/13-а

адміністративне провадження №К/9901/27023/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Красноградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року (головуючий суддя- Самойлова В.В.)

та на ухвалу Харківського апеляційного адміністартивного суду від 08 лютого 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя - Калиновський В.А., судді - Водолажська Н.С., Філатова Ю.М.)

у справі №820/3830/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Насінневе"

до Красноградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Насінневе" (далі - позивач, платник, Товариство) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Красноградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просило:

- скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.04.2013: №0000132200, №0001291702, №0001301702, № 0001311702;

- визнати протиправними дії відповідача з організації та проведення на підставі наказів № 184 від 06.03.2013 та № 2222 від 21.03.2013 позапланової перевірки позивача;

- визнати протиправними (незаконними) та скасувати накази відповідача № 184 від 06.03.2013 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Насінневе» та № 222 від 21.03.2013 «Про продовження позапланової перевірки ПАТ «Насінневе».

В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило про правильність визначення своїх податкових зобов`язань та протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючого органу.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2013 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що під час розгляду справи позивачем не надано доказів, які б вказували на незаконність надіслання позивачу письмового запиту та протиправність оскаржуваних наказів відповідача. Суди зазначили, що при купівлі товарів Товариством планувалось використання їх у своїй господарській діяльності, а саме обробці земель і врожаю, але оскільки врожай загинув, понесені позивачем витрати фактично не взяли участі ані в оподатковуваних операціях, ані в господарській діяльності платника, тому, на думку судів попередніх інстанцій, контролюючий орган дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для збільшення позивачу його податкових зобов`язань. Крім того суди зазначили, що Товариством занижено та не перераховано до бюджету суму податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати працівників у розмірі 92 517, 32 грн та податку па доходи фізичних осіб із орендної плати за паї у розмірі 129 026, 22 грн, у зв`язку з не застосуванням коефіцієнту передбаченого п. 164.5 ст. 164 Податкового кодексу України при виплаті доходу в не грошовій формі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 вересня 2015 року касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Насінневе" задоволено частково, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2013 та Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2013 в частині відмови у задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень від 24.04.2013 №0000132200, №0001301702, №0001291702, та №0001311702 скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2013 та Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2013 залишено без змін.

Скасовуючи в частині рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу в цій частині на новий розгляд, Вищий адміністративний суд України зазначив, що якщо у зв`язку зі знищенням (загибеллю) врожаю, суб`єктом спеціального режиму оподаткування компенсації не отримано, то такий суб`єкт повинен здійснити операцію зі списання товарів/послуг, що були використані для вирощування таких посівів (насаджень) та при придбанні яких було сформовано податковий кредит. У податковому періоді, в якому відбувається таке списання товарів/послуг, використаних для вирощування знищених посівів (насаджень), здійснюється перерахунок податкового кредиту, шляхом нарахування податкових зобов`язань в рядку 1 розділу І "Податкові зобов`язання" податкової декларації з ПДВ (скороченої), оскільки такі товари/послуги не можуть бути використані в оподатковуваних операціях. Відтак господарські операції зі списання загиблих посівів та нарахування з них ПДВ сільськогосподарським підприємством - суб`єктом спеціального режиму оподаткування, не відображаються загальній податковій декларації з ПДВ, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом. Також суд касаційної інстанції зазначив, що висновки судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 24.04.2013 №0001301702 та №0001291702 ґрунтуються лише на даних акта перевірки щодо порушень позивачем вимог податкового законодавства та не підтверджуються жодними доказами.

Під час нового розгляду справи, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року, позов задоволено:

- скасовано податкові повідомлення-рішення Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби від 24.04.2013 №0000132200, №0001301702, №0001291702 та №0001311702, прийняті щодо Публічного акціонерного товариства "Насінневе";

- стягнуто з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Насінневе" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 364, 00 (дві тисячі триста шістдесят чотири) грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій зазначили про протиправність висновків контролюючого органу, що позивач не має права на податковий кредит з суми понесених на вирощування сої витрат, врожай якої загинув, з огляду на те, що такі витрати, на думку контролюючого органу, не взяли участі у господарській діяльності підприємств, оскільки контролюючим органом не доведено, а наявними в матеріалах справи доказами спростовано, що всі матеріальні ресурси, які були використані на земельних ділянках де загинув врожай, були використані Товариством виключно для мети отримання врожаю 2010 та 2012 років. Також суди зазначили, що жодного заниження нарахування податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати та податку па доходи фізичних осіб із орендної плати за паї Товариством допущено не було і кошти до бюджету були перераховані позивачем у повному обсязі.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що понесені позивачем витрати не взяли участі ані в оподаткованих операціях, ані в господарській діяльності Товариства, а тому в даній ситуації податковий кредит зменшується за рахунок збільшення податкових зобов`язань платника. Також скаржник посилається на те, що Товариство надавало дохід працівникам в рахунок заробітної плати та орендодавцям в рахунок орендної плати за паї у негрошовій формі, при цьому протиправно не застосовувало коефіцієнт передбачений п.164.5 ст. 164 Податкового кодексу України, в результаті чого занизило нарахування та не перерахувало до бюджету суми податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати працівників у розмірі 92 517, 32 грн та податку на доходи з фізичних осіб із орендної плати за паї у розмірі 129 026, 22 грн.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 квітня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства.

Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.

Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

21 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача проведено документальну виїзну позапланову перевірку позивача з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.02.2010 р. по 31.01.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.02.2010 р. по 31.01.2013.

За результатами перевірки складено акт від 06.03.2013 №184 (далі - Акт перевірки).

Згідно висновків Акта перевірки, контролюючий орган встановив порушення позивачем вимог:

- п. 198.5 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого Товариством завищено задекларовану суму податку на додану вартість (від`ємне значення рядка 18) рядок 18,2 Декларації з податку на додану вартість (скорочена): всього на суму 204 965 грн, в тому числі по періодах: за квітень 2010 року на суму 204 965 грн;

- п. 198.5 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого позивачем занижено задекларовану суму податку на додану вартість рядок 14 Декларації з податку на додану вартість (скорочена): всього на суму 36 913 грн, в тому числі по періодах: за вересень 2012 року на суму 36 913 грн;

- п. 198.5 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2756-УІ із змінами та доповненнями, в результаті чого завищено задекларовану сума податку на додану вартість (від ємне значення) рядок 15 Декларації з податку на додану вартість (скорочена): всього на суму 32 655 грн, в тому числі по періодах: - за вересень 2012 року на суму 32 655 грн;

- п. 164.1, п. 164.5 ст.164, п.168.1 ст.168 Податково Кодексу України в результаті чого платником занижено нарахування та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб із заробітної плати працівників на загальну суму 92 517, 32 грн;

- п. 164.1, п. 164.5 ст. 164, п. 168.1. ст. 168 Податкового Кодексу України, в результаті чого Товариством занижено нарахування по податку на доходи фізичних осіб та не перераховано до бюджету податку па доходи фізичних осіб із орендної плати за паї загальну суму 129 026, 22 грн;

- п. 119.1 ст. 119, п. 176.2 ст.176 розділу IV Податкового кодексу України, а саме: не належне заповнення податкового розрахунку за формою 1 ДФ за 1-4-й квартали 2012 року.

За результатами перевірки, контролюючий орган прийняв податкові повідомлення- рішення від 24.04.2013:

- №0000132200, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 55 370, 00 грн, в тому числі за основним платежем 36 913, 00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 18 457, 00 грн;

- №0001301702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку з доходів найманих працівників на загальну суму 111 182, 27 грн, в тому числі за основним платежем 92 517, 32 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 18 664, 95 грн;

- №0001291702, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами з доходів платника податку в розмірі 161 282, 77 грн, в тому числі за основним платежем 129 026, 22 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 32 256, 55 грн;

- №000311702, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку з доходів найманих працівників в розмірі 510, 00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Контролюючий орган дійшов висновку, закорема, що міндобрива, ЗЗР, насіння с/г культур та інші ТМЦ в періоді, що перевірявся, використовувалися платником в операціях, що не пов`язані з його господарською діяльністю.

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 209.1 статті 209 ПК України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей (п. 209.2 ст. 209 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 189.1 ст. 189 ПК України встановлено, що у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Згідно з пп. "г" п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися: г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечується відповідачем, позивач займається вирощуванням продукції сільськогосподарських культур та є платником фіксованого сільськогосподарського податку.

Товариством планувалось використовувати придбані ним ТМЦ в своїй господарській діяльності, зокрема, у вирощуванні сої, однак врожай загинув.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що ЗЗР, міндобрива та послуги сільськогосподарської техніки використовувалися підприємством позивача не тільки для вирощування врожаю, який згодом загинув, а й для відновлення якісних та родючих властивостей земельних ділянок після їх використання в сільськогосподарській діяльності за минулий 2009 рік, а тому висновки контролюючого органу про те, що всі матеріальні ресурси, які були використані на земельних ділянках де загинув врожай - були використані Товариством виключно з метою отримання врожаю у 2010 та 2012 роках не відповідають дійсним обставинам справи. Крім того, обов`язок Товариства проводити відновлювальні земельні роботи передбачений у кожному договорі оренди земельних ділянок, які укладаються з пайовиками і власниками земельних ділянок, щодо земель на яких позивач вирощує сільськогосподарську продукцію.

Контролюючим органом жодним чином не спростовано наведені висновки судів попередніх інстанцій та надані позивачем на їх підтвердження докази, а тому колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про помилковість доводів контролюючого органу, що позивач не має права на формування податкового кредиту з суми понесених витрат.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що всім працівникам Товариства нарахування заробітної плати в повному обсязі здійснювалося у грошовій формі, при цьому, при обчисленні бази оподаткування застосовувалася ставка податку 15 %.

Після відповідного нарахування заробітної сплати та сплати податків, працівники за бажанням могли писати заяви на ім`я директора Товариства з проханням продати їм продукцію у рахунок нарахованої зарплати. В подальшому ці заяви візувалися керівником, якщо останній не заперечував і передавалися до бухгалтерії Товариства.

Таким самим чином здійснювався і розрахунок з власниками земельних ділянок. Так орендна плата власникам земельних ділянок нараховувалася у грошовій формі на підставі договорів оренди землі у встановлений термін. При обчисленні бази оподаткування застосовувалася також ставка 15%. Лише після здійснення відповідного розрахунку, за бажанням власника землі, на суму вже нарахованої йому орендної плати видавалася продукція, яку він вказав у заяві.

З вищевикладеного вбачається, що жодного заниження нарахування сум податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати та податку на доходи фізичних осіб із орендної плати Товариством допущено не було, кошти до бюджету були перераховані позивачем у повному обсязі, а тому колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позову.

Частиною 1 статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги

Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, контролюючим органом не зазначено. Скаржником у касаційній скарзі наводяться доводи, аналогічні тим, які були предметом розгляду судами попередніх інстанцій та спростовані ними.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм законодавства, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Красноградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністартивного суду від 08 лютого 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова