КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/1739/2020

справа №757/4447/13

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2020 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.

суддів Андрієнко А.М., Саліхова В.В.

за участю секретарів судового засідання Лугового Р.В., Голопапи Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником Круком Євгеном Васильовичем , на рішення Печерського районного суду міста Києва, ухваленого під головуванням судді Москаленко К.О. 15 лютого 2017 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Топілко Оксани Олександрівни, треті особи: ОСОБА_9, ОСОБА_30 , ОСОБА_6 про визнання довіреності недійсною, зобов`язання зарахувати кошти на поточний рахунок, стягнення коштів, визнання картки зразків підписів такою, що суперечить вимогам законодавства та припинення її використання,-

встановив:

28 лютого 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання довіреності недійсною, зобов`язання зарахувати кошти на поточний рахунок, стягнення коштів.

В лютому 2014 року представником позивача адвокатом Круком Є.В. подано заяву про залишення без розгляду позовних вимог в частині визнання недійсною довіреності від 30 листопада 2010 року, серії ВРД 087815, виданої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Топілко О.О., зареєстрованої в реєстрі за №2490.

Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 5 березня 2014 року заяву задоволено, позов в частині визнання довіреності недійсною залишено без розгляду.

Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 20 липня 2015 року справа об`єднана в одне провадження із справою, в якій заявлено вимоги про визнання довіреності недійсною, визнання картки зразків підписів такою, що суперечить вимогам законодавства та припинення її використання, з якими позивач звернувся до суду 16 липня 2015 року.

Остаточно на розгляді в суді перебували позовні вимоги, у яких позивач просить:

1. Зобов`язати AT "Райффайзен Банк Аваль" зарахувати на поточний рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_5, суму 468000 доларів США.

2. Солідарно стягнути із AT "Райффайзен Банк Аваль" та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Топілко О.О. на користь громадянина Республіки Китай ОСОБА_1 суму 468000 доларів США.

3. Визнати недійсною довіреність серії ВРД 087815, видану приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Топілко О.О., зареєстрованої в реєстрі за №2490 ( в позовній заяві помилково зазначається №2491) від 30 листопада 2010 року.

4. Визнати картку із зразками підписів від 03 грудня 2010 року, видану АТ "Райффайзен Банк Аваль" щодо рахунку № НОМЕР_1 такою, що суперечить вимогам законодавства України та такою, що не могла бути використана.

5. Припинити використання AT "Райффайзен Банк Аваль" картки із зразками підписів від 03 грудня 2010 року, видану ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" щодо рахунку № НОМЕР_1 .

Вимоги обґрунтовує тим, що 23 листопада 2010 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ним укладено договір №262072200323 на відкриття та ведення поточного рахунку, відповідно до пункту 1 якого банком відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 в USD (валюта рахунку) та взято зобов`язано виконувати операції за договором згідно з його розпорядженнями щодо руху коштів у відповідності з чинним законодавством України.

28 листопада 2010 року на вказаний рахунок надійшло 468000 доларів США, а 03 грудня 2010 року з цього рахунку невідома особа ОСОБА_9 зняла вказані кошти.

За повідомленням банку від 12 квітня 2011 року грошові кошти з рахунку № НОМЕР_1 були зняті 03 грудня 2010 року на підставі довіреності, яка була видана громадянином Китайської Народної Республіки ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_2 , виданий 02 серпня 2001 року Міністерством іноземних справ, дійсний до 02 листопада 2010 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ), який зареєстрований та мешкає в Україні: АДРЕСА_1 та якою він уповноважував громадянина Палестини ОСОБА_9 бути його представником в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" з питань користування та розпорядження відкритим на його ім`я банківським рахунком № НОМЕР_1 з правом розпорядчого підпису.

Посилаючись на те, що він не підписував вказану довіреність і вона має ряд невідповідностей від тих, що містить договір №262072200323 на відкриття та ведення поточного рахунку та які ідентифікують його особу, а саме: в довіреності від 30 листопада 2010 року зазначено громадянство позивача країна - Китайська Народна Республіка, в той час як позивач є громадянином Республіки Китай (Republic of China), тобто держави в Східній Азії, широко відомій як Тайвань і яка знаходиться на острові Тайвань із столицею Тайбеї , і відрізняється від держави в Східній Азії Китайської Народної Республіки (People's Republic of China), яка знаходиться на материку із столицею Пекін, а строк дії паспорту - до 02 серпня 2010 року, тоді як довіреність датована 30 листопада 2010 року. Станом на 30 листопада 2010 року ОСОБА_1 проживав в готелі "Салют" за адресою: м.Київ, вул. Січневого Повстання. 11-Б, в довіреності зазначений, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , тоді як він не мав такого номеру і за повідомленням Державної податкової адміністрації від 08 червня 2011 року станом на 30 травня 2011 року громадянин Республіки Китай ОСОБА_1 у Державному реєстрі фізичних осіб платників податків не зареєстрований, набір цифр НОМЕР_3 не є податковим номером в Державному реєстрі.

Крім того, зазначав, що приватний нотаріус Топілко О.О. також допустила порушення законодавства України, вчинивши нотаріальну дію та посвідчивши вказану довіреність, а саме: не витребувала перекладу закордонного паспорту на українську мову, що є необхідними для посвідчення довіреності, не пересвідчилась у відповідності довідки про наявність ідентифікаційного номеру з даними Єдиного державного реєстру, строк дії паспорту зазначила до 02 серпня 2010 року, а довіреність посвідчувалася 30 листопада 2010 року.

ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" порушив Інструкцію про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, не перевірив ідентичність особи, яка відкрила рахунок з особою, яка зазначена в довіреності, що потягнуло видачу готівки з його рахунку невідомій йому особі, якій він не видавав вказану довіреність: в договорі його прізвище зазначено англійською ОСОБА_1 , а в довіреності українською ОСОБА_1 , його паспорт дійсний до 02 серпня 2011 року, в довіреності зазначено до 02 серпня 2010 року, його громадянство Республіка Китай, в довіреності зазначено Китайська Народна Республіка, місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 , в довіреності - АДРЕСА_1 , він не зареєстрований в Державному реєстрі як особа-підприємець, у нього відсутній ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , який зазначений у довіреності.

Вимоги, що стосуються картки із зразками підписів, обґрунтовує порушеннями працівниками банку Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах під час опрацювання операції з видачі коштів, а саме, при відборі підписів довіреної особи їх не засвідчено підписом уповноваженої особи банку.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 15 лютого 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з ухваленим рішенням, представником Круком Є.В. в інтересах ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, у якій рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

В апеляційній скарзі посилається на обставини справи, якими обґрунтовані вимоги та вказує на неврахування судом першої інстанції вказівок Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ при попередньому розгляду цієї справи, зокрема про необхідність перевірки відповідності дій працівників банку нормативно-правовим актам НБУ. В цілому апеляційна скарга зводиться до викладення обставин справи та обґрунтування позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу AT "Райффайзен Банк Аваль" посилається на відсутність у його діях будь-яких порушень, про які зазначає позивач, підтримує подану в суді першої інстанції заяву щодо пропуску позивачем позовної давності до вимог про визнання довіреності недійсною, вимоги вважає такими, що не ґрунтуються на законі.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 30 листопада 2017 року апеляційну скаргу задоволено частково, рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 лютого 2017 року скасовано в частині відмови в задоволенні позову про визнання недійсною довіреності та зобов`язання ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" вчинити дії скасовано, та в цій частині ухвалено нове рішення, яким визнано недійсною довіреність серії ВРД 087815, видану приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Топілко О.О., зареєстровану в реєстрі за №2490 від 30 листопада 2010 року, зобов`язано ПAT "Райффайзен Банк Аваль" зарахувати на поточний рахунок ОСОБА_1 №262072200323, ідентифікаційний код НОМЕР_5, суму 468000 доларів США. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2018 року рішення апеляційного суду міста Києва від 30 листопада 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В судовому засіданні 01 квітня 2019 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Крук Є.В. підтримав доводи апеляційної скарги, посилаючись на викладені в ній обставини. В подальшому представник позивача в судове засідання не з`явився, буду належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Представник відповідача АТ "Райффайзен Банк Аваль" Оленченко О.Л. в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, вказує на застосування позовної давності, про що було подано заяву в суді першої інстанції.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до статті 372 ЦПК України колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги про визнання довіреності недійсною не ґрунтуються на нормах закону, оскільки довіреність не є правочином в розумінні статті 203 ЦК України, а є письмовим документом, який підтверджує визначені договором повноваження представника перед третіми особами на вчинення тих чи інших дій перед третіми особами та є доказом існування відносин з особою, яку він представляє. Частина 2 статті 16 ЦК України, яка містить перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, крім іншого передбачає право суб`єкта цивільно-правових відносин звернутись до суду з позовом про визнання правочину недійсним. Проте, оспорювана позивачем довіреність за своєю юридичною природою є нотаріально посвідченим письмовим документом, що видається однією особою іншій для представництва перед третіми особами (стаття 244 ЦК України), та не має визначених статтею 202 ЦК України ознак правочину як дії особи, спрямованої на настання певних правових наслідків. Вимог про визнання недійсним правочину, оформленого даною довіреністю, позивачем не заявлено.

Зазначив, що при виконанні розпорядження представником банку були дотримані всі обов`язкові вимоги Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року №492, зокрема: повноваження третьої особи щодо розпорядження поточним рахунком підтверджувалися довіреністю, яка була надана банку та нотаріально засвідчена копія якої міститься в справі з юридичного оформлення рахунку позивача; ідентифікація третьої особи здійснена відповідно до пункту 2.3 Інструкції з копіюванням всіх необхідних документів, на підставі яких проводилась ідентифікація (зокрема відповідних сторінок паспорту третьої особи); картка зразків підписів заповнена третьою особою згідно з приписами пункту 18.18 Інструкції, в тому числі підпис третьої особи засвідчено уповноваженою особою банку.

Суд вказав, що зазначення в тексті спірної довіреності невірної назви держави громадянства позивача, не вказує на протиправність дій відповідача, оскільки ці дані можуть змінюватись.

Посилався, що в діях працівника банку при здійсненні операції щодо видачі коштів з рахунку позивача відсутні порушення вимог вказаної Інструкції та законодавства, яким регламентовано спірні правовідносини, а тому відсутні підстави стверджувати про безпідставність вказаної операції, порушення відповідачем ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" умов договору та для його відповідальності відповідно до статті 1073 ЦК України.

Також, суд не убачав підстав для задоволення вимоги про солідарне стягнення з ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та приватного нотаріуса Топілко О.О. 468000 доларів США у порядку відшкодування збитків або майнової шкоди, оскільки позивачем не надано належних та достатніх доказів заподіяння майнової шкоди, протиправності діяння (дії чи бездіяльності) та вини відповідачів, а також наявності причинного зв`язку між ними.

Судом не встановлено порушення прав позивача з боку ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", які б підлягали захисту в обраний позивачем спосіб, який відповідно до частини другої статті 19 ЦК України має відповідати змісту права, яке порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням.

Проте з такими висновками колегія суддів повністю погодитися не може з таких підстав.

Установлено, що 23 листопада 2010 року між громадянином Республіки Китай ОСОБА_1 та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" укладено договір №262072200323 на відкриття та ведення поточного рахунку, за умовами якого банк відкрив рахунок № НОМЕР_1 в USD (валюта рахунку) та взяв на себе зобов`язання щодо виконання операції за ним згідно із розпорядженням клієнта щодо руху коштів у відповідності з чинним законодавством України: за користування коштами на рахунку банк щомісячно нараховує та сплачує клієнту відсотки за ставкою згідно із тарифами банку; за здійснення розрахунково-касових операцій по рахунку клієнт сплачує комісію згідно із тарифами банку.

Цим договором визначено адреси та реквізити сторін, відповідно до яких "Клієнт" - паспорт: НОМЕР_2. виданий CHINA, адреса за місцем реєстрації: АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податку: НОМЕР_5 . Реквізити для поповнення поточного рахунку Клієнта: прізвище, ім`я, по-батькові отримувача ОСОБА_1 .

При укладенні договору позивачем надано відповідачу довідку відкритого акціонерного товариства "Готель "Салют", що розташований в м.Києві по вул. Січневого повстання, 11-Б про те, що ОСОБА_1 дійсно проживає в цьому готелі з 23 листопада 2010 року.

Також уповноваженим працівником ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" - ОСОБА_30., при укладенні договору 23 листопада 2010 року відібрано зразок підпису власника рахунку, ОСОБА_1, ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податку: НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_3 . ОСОБА_30. власним підписом засвідчила дозвіл на прийняття зразка підпису та засвідчила справжність підпису.

29 листопада 2010 року на рахунок позивача, відкритий відповідачем 23 листопада 2010 року, надійшли грошові кошти у розмірі 468000 доларів США.

03 грудня 2010 року кошти були зняті з рахунку на вимогу ОСОБА_9 в день звернення, який пред`явив банку нотаріально посвідчену довіреність на вчинення від імені ОСОБА_1 дій щодо розпорядження та користування його банківським рахунком.

Довіреність посвідчена приватним нотаріусом Топілко О.О. 30 листопада 2010 року. Відповідно до її змісту громадянин Китайської Народної Республіки ОСОБА_1 (паспорт: НОМЕР_2 , виданий 02 серпня 2001 року Міністерством іноземних справ, дійсний - до 02 серпня 2010 року, ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 ), який зареєстрований та мешкає в України, АДРЕСА_1 , на усному безоплатному договорі, уповноважив громадянина Палестина ОСОБА_9 бути його представником в банківських установах у м.Києві, в тому чисті в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" з питань користування та розпорядження відкритим на його ім`я банківським рахунком № НОМЕР_1 з правом розпорядчого підпису. Для цього йому надано право від імені ОСОБА_1 подавати та одержувати необхідні заяви, довідки та документи, відкривати та закривати рахунки з правом розпорядчого підпису та розпоряджатися грошовими коштами, що будуть надходити на цей рахунок.

У картці із зразками підписів ОСОБА_9 заповненої 03 грудня 2010 року, зазначено, що власником рахунку є ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 закреслено та написано НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 . При цьому вказана картка містить підпис уповноваженого працівника банку - ОСОБА_30 лише у графі засвідчення справжності підпису ОСОБА_9 підпис вказаної особи у графі "Дозвіл на прийняття зразка підпису" відсутній.

У заяві на видачу готівки від 03 грудня 2010 року власником рахунку зазначено ОСОБА_1.

Листом від 08 червня 2011 року Державна податкова адміністрація у м.Києві повідомила, що станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 року громадянин Китаю ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ) у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків не зареєстрований, набір цифр НОМЕР_3 не є податковим номером з Державного реєстру.

Відповідно до даних довідки, наданої відповідачем, в матеріалах юридичної справи клієнта ОСОБА_1 відсутнє письмове повідомлення ОСОБА_1 або його представника про зняття грошових коштів в розмірі 468000 доларів США. У період з 23 листопада 2010 року по 03 грудня 2010 року ОСОБА_1 не повідомляв банк про зміну особистих даних.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Відповідно до статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Частиною 1 статті 245 ЦК України унормовано, що форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.

З огляду на викладене, довіреність це односторонній правочин, що фіксує межі повноважень представника, який, діючи на підставі довіреності, створює, змінює та припиняє права та обов`язки свого довірителя.

Отже висновок суду першої інстанції про те, що вимоги про визнання довіреності недійсною не ґрунтуються на нормах закону з тих підстав, що довіреність не є правочином в розумінні статті 203 ЦК України, є помилковим та не відповідає нормам матеріального права.

З матеріалів справи убачається, що з вимогами про визнання недійсною довіреності від 30 листопада 2010 року позивач звернувся у липні 2015 року та вимоги мотивував тим, що цю довіреність він не підписував, у нотаріуса присутній не був, тобто не здійснив відповідного волевиявлення, що є підставою для визнання правочину недійсним.

На підтвердження вимог в цій частині позивач посилається, зокрема, на дані Висновку експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 03 грудня 2013 року №255, яким установлено, що рукописний запис " ОСОБА_1 " у графі " Підпис ", у довіреності, виданій громадянином Китайської Народної Республіки ОСОБА_1 30 листопада 2010 року та зареєстрованій в реєстрі приватного нотаріуса Топілко О. О. за №2490, виконаний не громадянином Республіки Китай ОСОБА_1, а іншою особою. При цьому питання "чи виконаний підпис у довіреності від 30 листопада 2010 року громадянином Республіки Китай ОСОБА_1" експертом не вирішувалось з посиланням на те, що експерт не володіє мовою та писемністю, яка використовувалася при виконанні даного підпису, не розуміє її специфіки.

З матеріалів справи убачається, що висновок експерта виконано відповідно до ухвали Печерського районного суду міста Києва від 22 серпня 2013 року про призначення судової почеркознавчої експертизи. Згідно ухвали суду у розпорядження експерта надано:

1. Оригінал службового примірника довіреності від 30 листопада 2010 року серія ВРД 087815, виданого та посвідченого приватним нотаріусом КМНО Топілко О.О., зареєстрованого в реєстрі за №2490 (об`єкт експертного дослідження);

2. Матеріали цивільної справи №757/4447/13-ц з екземплярами експериментальних зразків підпису та почерку громадянина Республіки Китай ОСОБА_1 (а.с. 147-175);

3. Документи, що містять оригінали вільних зразків підпису ОСОБА_1:

- Заяву ОСОБА_1 на відкриття поточного рахунку від 23 листопада 2010 року;

- Договір №262072200323 на відкриття та ведення поточного рахунку від 23 листопада 2010 року, укладеного між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1;

- Картку із зразками підписів власника рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 від 23 листопада 2010 року;

- Копію паспорта ОСОБА_1 № НОМЕР_2 , яку посвідчено особистим підписом власника;

- Копію довідки ВАТ "Готель Салют", яку посвідчено особистим підписом ОСОБА_1.

Відповідно до пункту 4.15 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень , затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1988 №53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2012 року №1950/5), в редакції на час проведення експертизи, визначено, що у дослідницькій частині висновку експерта описуються процес дослідження та його результати, а також дається обґрунтування висновків з поставлених питань. Дослідницька частина повинна включати: відомості про стан об`єктів дослідження, застосовані методи (методики) дослідження, умови їх застосовування; посилання на ілюстрації, додатки та необхідні роз`яснення до них; експертну оцінку результатів дослідження.

Разом з тим, при дослідженні рукописного запису у дослідницькій частині висновку експерта не наведено методу або методики дослідження із вказівкою умов їх застосування; при цьому, вказуючи на розбіжність рукописного запису із зразками почерку, експертом застосовано узагальнене поняття "зразки" без конкретного визначення, які саме зразки використані в дослідженні і порівнянні, та які з них наведені у збільшеному зображенні.

Дослідницька частина висновку не містить належного порівняльного аналізу, повної та належної інформації в цілому щодо об`єктів дослідження, з дослідження не убачається проведення системного та змістовного аналізу, який мав би бути сформований у логічні висновки.

Окрім того, згідно пункту 1.3 Науково-методичних рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень (далі - Рекомендації), для проведення досліджень орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), повинен(на) надати експерту вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (цифрових записів, підпису) особи, яка підлягає ідентифікації. Вільними зразками є рукописні тексти, рукописні записи (буквені та цифрові), підписи, достовірно виконані певною особою до відкриття кримінального провадження, провадження в справах про адміністративні правопорушення, цивільних, адміністративних чи господарських справах і не пов`язані з їх обставинами; умовно-вільними є зразки почерку, виконані певною особою до відкриття провадження у справі, але пов`язані з обставинами цієї справи, або виконані після відкриття провадження у справі, але не в зв`язку з її обставинами; експериментальні зразки почерку - це такі, що виконані за завданням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), у зв`язку з призначенням даної експертизи.

Пунктом 1.4 Рекомендацій визначено, що перед приєднанням вільних та умовно-вільних зразків до матеріалів справи орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), повинен(на) пред`явити їх особі, яка підлягає ідентифікації, а потім позначити кожний зразок, тобто указати, що це вільний зразок почерку (підпису) певної особи (указати її прізвище, ім`я, по батькові), та посвідчити це своїм підписом.

Пунктом 1.7 Рекомендацій визначено, що експериментальні зразки посвідчуються органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта). У посвідчувальному написі зазначаються прізвище, ім`я та по батькові виконавця, а також особливості зразка (написані лівою рукою, спеціальним шрифтом тощо).

Тобто, вільними зразками є рукописні тексти, рукописні записи (буквені та цифрові), підписи, які достовірно виконані певною особою до відкриття цивільної справи і не пов`язані з досліджуваними у межах провадження обставинами.

Умовно-вільними є зразки, виконані певною особою до відкриття судової справи, але пов`язані з обставинами цієї справи, або виконані після відкриття справи, але не у зв`язку з її обставинами.

Експериментальні зразки - це зразки почерку, виконані за завданням судді у зв`язку із призначенням даної експертизи.

Перевірка експертом наданих на дослідження вільних, умовно-вільних зразків повинна здійснюватись шляхом їх ретельного вивчення і порівняльного дослідження як між собою, так і з експериментальними зразками.

Як убачається з матеріалів справи, ухвалою про призначення експертизи визначено про надання експерту експерементальних зразків, які знаходяться на а.с. 147-175 (том 1), а також вільні зразки підпису та почерку позивача згідно із переліком, аналогічне посилання міститься у висновку експерта.

Разом з тим, в матеріалах справи на а.с. 147-175 (том 1) містяться зразки підпису, які не містять посвідчувального напису судді, а також зазначення прізвище, ім`я та по батькові виконавця, а лише наявний штамп "ДНДЕКЦ МВС УКРАЇНИ / Зразок".

Відтак такі зразки не можуть уважатися належними експериментальними зразками, які можуть бути використані для проведення експертизи.

Окрім того, Науково-методичними рекомендаціями з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень для проведення досліджень визначено необхідність надання експерту трьох видів зразків почерку, а саме вільні, умовно-вільні та експериментальні .

Натомість з висновку експерта убачається використання двох видів зразків, наданих відповідно до ухвали Печерського районного суду міста Києва від 22 серпня 2013 року, зокрема, вільних та експериментальних, при цьому, як вільні зразки визначено зразки, які пов`язані з досліджуваними у межах провадження справи обставинами, отже фактично є умовно-вільними.

Наведене дає підстави для висновку про те, що дані цього висновку експертизи не є такими, які б встановлювали факти, якими обґрунтовано позовні вимоги, відтак колегія суддів відхиляє як доказ дані Висновку експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 03 грудня 2013 року №255.

Установлено також, що 05 жовтня 2015 року Печерським районним судом міста Києва за клопотанням представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Крука Є.В. призначено повторну судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено питання: "Чи виконаний ієрографічний підпис в графі "підпис" у службовому примірнику довіреності від 30 листопада 2010 року серія ВРД 087815, посвідченої приватним нотаріусом КМНО Топілко О.О., зареєстрованої в реєстрі правочинів за номером №2491 громадянином Республіки Китай ОСОБА_1 чи іншою особою?". Проведення експертизи доручено ТОВ "Київська незалежна судово-експертна установа".

Згідно ухвали суду у розпорядження експертів надано ті ж самі документи, що і надано було для проведення експертизи відповідно до ухвали Печерського районного суду міста Києва від 22 серпня 2013 року.

Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи від 23 грудня 2015 року №1544, складеного експертом ОСОБА_28. "Підпис від імені ОСОБА_1 в довіреності від 13 листопада 2011, складеної від імені громадянина Китайської Народної Республіки ОСОБА_1 на ім`я громадянина Палестини ОСОБА_9 , посвідченої приватним нотаріусом Топілко О.О., зареєстрованої в реєстрі за №2490, виконаний не ОСОБА_1 а іншою особою з наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_1 ".

Колегія суддів звертає увагу, що згідно ухвали суду об`єкт дослідження визначено як "довіреність від 30 листопада 2010 року серія ВРД 087815, посвідченої приватним нотаріусом КМНО Топілко О.О., зареєстрованої в реєстрі правочинів за номером №2491".

Згідно висновку експерта на дослідження надано "довіреність від 13 листопада 2011 року, складену від імені громадянина Китайської Народної Республіки ОСОБА_1 на ім`я громадянина Палестини ОСОБА_9 , посвідчену приватним нотаріусом Топілко О.О., зареєстрованої в реєстрі за №2490" та щодо цього ж об`єкту дослідження надано висновок.

Окрім зазначених розбіжностей, колегія суддів вказує на таке.

Згідно статті 113 ЦПК України (в редакції, на час проведення експертизи) повторна експертиза може бути призначена судом, якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності.

При цьому, в ухвалі про призначення повторної експертизи повинні бути визначені обставини, які викликають сумніви в правильності попереднього висновку експерта. Проте з матеріалів справи убачається, що підставою для призначення цієї експертизи було те, що у попередній експертизі надано відповіді не на всі поставлені судом питання, отже проведену експертизу не можна уважати повторною, оскільки в ній вирішувалось питання, що попередньо вирішено не було.

Поряд з цим, статтею 7 Закону України "Про судову експертизу" визначено, що судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також у випадках і на умовах, визначених цим Законом, судові експерти, які не є працівниками зазначених установ. До державних спеціалізованих установ належать: науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України; науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров`я України; експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України. Виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов`язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз. Для проведення деяких видів експертиз, які не здійснюються виключно державними спеціалізованими установами, за рішенням особи або органу, що призначили судову експертизу, можуть залучатися

крім судових експертів також інші фахівці з відповідних галузей знань.

Відповідно до пункту 1.2.1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень , затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 08 жовтня 1988 року №53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2012 №1950/5), в редакції на час проведення експертизи, почеркознавчу експертизу віднесено до криміналістичних експертиз.

Відповідно до пункту 1.7 цієї Інструкції Експертизи та дослідження, що проводяться атестованими судовими експертами, які не є працівниками державних спеціалізованих установ, здійснюються з урахуванням обмежень, передбачених статтею 7 Закону України "Про судову експертизу".

Відповідно до пункту 1.12 цієї Інструкції експерти, які не є працівниками державних спеціалізованих установ та на професійній основі здійснюють судово-експертну діяльність, забезпечують проведення експертиз та досліджень відповідно до вимог Інструкції про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 12 грудня 2011 року № 3505/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 грудня 2011 року за № 1431/20169.

Згідно пункту 3.1 Інструкції про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 12 грудня 2011 року №3505/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 грудня 2011 року за №1431/20169 обов`язковою умовою здійснення судово-експертної діяльності судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих установах, є наявність свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта, виданого Мін`юстом на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Мін`юсті, яким надається право на проведення конкретних видів експертиз.

Пунктом 3.4 цієї Інструкції визначено, що у письмових висновках експерта, крім даних, передбачених чинним законодавством, обов`язково зазначаються номер, дата видачі і строк дії свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта.

Згідно пункту 4.14 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень , затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 08 жовтня 1988 року №53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2012 року №1950/5), в редакції на час проведення експертизи, визначено, що у висновку експерта обов`язковим є зазначення даних про експерта (експертів): прізвище, ім`я та по батькові, посада, клас судового експерта, науковий ступінь та вчене звання, освіта, освітньо-кваліфікаційний рівень, експертна спеціальність, стаж експертної роботи, дата та номер видачі свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта, ким видано та строк дії.

З матеріалів справи убачається, що проведення судової почеркознавчої експертизи судом було доручено Київській незалежній судово-експертній установі, Висновок судово-почеркознавчої експертизи від 23 грудня 2015 року №1544 складено експертом ОСОБА_28..

Висновок містить відомості про те, що ОСОБА_28 діє на підставі ЕКК МВС України 06 жовтня 2008 року, свідоцтво №475, ЕКК КНДСЕ МЮ України 30 березня 2011 року, свідоцтво №44-11 спеціальності 1.1.- дослідження почерку і підписів, 2.1 - дослідження реквізитів документів, 2.3 - дослідження друкарських форм та інших засобів виготовлення документів. Строк дії вказаних свідоцтв у Висновку не зазначено, копій відповідних документів до Висновку долучено не було.

Разом з тим, Картка атестованого судового експерта ОСОБА_29 має такі відомості "свідоцтво №44-11 недійсне 06.06.2012 року Звільнена. Термін дії трудової угоди №158/12-3871 від 08.06.2012 р. закінчився".

У відповіді Міністерства юстиції України від 20 січня 2016 року №426/9/34-16 також підтверджено, що за даними Реєстру атестованих судових експертів свідоцтво судового експерта №44-11, видане ОСОБА_28 на підставі рішення експертно-кваліфікаційної комісії Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 30 березня 2011, недійсне.

За даними Реєстру атестованих судових експертів свідоцтво №475 мало термін дії до 31 грудня 2013 року, недійсне, наказ №558 о/с від 29 березня 2010 року.

Згідно відповіді Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 26 квітня 2016 року №19/7-5/49аз убачається, що ОСОБА_28 дійсно було видано свідоцтво від 06 жовтня 2008 №475 з терміном дії до 31 грудня 2013 року. Зазначено, що згідно пункту 4.6 Положення про Експертно-кваліфікаційну комісію МВС України та атестацію судових експертів Експертної служби МВС України, затвердженого наказом МВС України від 15 грудня 2011 року №923 "Про затвердження Положення про Експертно-кваліфікаційну комісію МВС України та атестацію судових експертів Експертної служби МВС України", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23 лютого 2012 року за №288/20601, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта є дійсним лише для працівників Експертної служби. При звільненні з посади, передбаченої штатною структурою підрозділу Експертної служби, кваліфікація судового експерта вважається втраченою, а свідоцтво - недійсним. Документи про присвоєння та підтвердження кваліфікації судового експерта, видані уповноваженими органами з атестації судових експертів до набрання чинності цим Положенням, є дійсними за умови, що фахівці, яким вони видані, є працівниками Експертної служби. У зв`язку із звільненням ОСОБА_28 (наказ від 29 березня 2010 №558 о/с), з 29 березня 2010 року зазначене свідоцтво було недійсним. Інші дійсні свідоцтва про присвоєння та підтвердження кваліфікації судового експерта з правом проведення судової почеркознавчої експертизи, видані ЕКК МВС України, у ОСОБА_28 відсутні. З 29 березня 2010 по теперішній час ОСОБА_28 не являється працівником Експертної служби МВС України.

Таким чином, Висновок судово-почеркознавчої експертизи від 23 грудня 2015 року №1544, складений експертом ОСОБА_28., проте ця особа не є такою, що відповідає вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу", отже дані такого висновку не відповідають вимогам статей 76-79 ЦПК України та колегія суддів відхиляє цей висновок як доказ.

Окрім того, позивачем на підтвердження позовних вимог надано нотаріально засвідчену копію легалізованого Посольством України в Японії примірнику звіту про ідентифікацію почерку від 12 вересня 2013 року з перекладом па українську мову від 12 вересня 2013 року, проведеного Інститутом Технічних Наук і Технології Тайванської Академії розвитку і Досліджень Економіки і Технології, згідно якої інститут визнав, що підпис в "засвідченому підписі", написані клієнтом особисто і на "українському документі", наданому клієнтом, не збігаються один з одним в індивідуальних характеристиках, і встановили, що це "не ідентичні" підписи, не написані тією ж особою.

Разом з тим, матеріали справи не містять даних про те, що така установа має належні повноваження на проведення дослідження ідентифікації почерку, відсутні відомості про кваліфікацію осіб, які проводили дослідження. При цьому, для дослідження використано копію довіреності, яка оспорюється, в кількості 22 екземпляри, проте така копія не посвідчена особою, якою вона була виконана, відповідність копії оригіналу не посвідчена.

Отже, вказаний дані вказаного звіту не є належним, допустимим та достовірним доказом в розумінні статей 77-79 ЦПК України, отже відхиляються судом.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України.

Частиною 3 статті 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

З огляду на наведене вище, колегія суддів уважає, що позивачем не надано безперечних доказів на підтвердження тієї обставини, що підпис у довіреності серії ВРД 087815, посвідченій приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Топілко О.О., зареєстрованій в реєстрі №2490 від 30 листопада 2010 року, виконано не ним, а іншою особою.

Поряд з цим, 21 листопада 2018 року представником позивача адвокатом Круком Є.В. апеляційному суду подана заява про недопустимість доказу, в якій вказується на те, що оскільки на час апеляційного перегляду відсутній оригінал довіреності ВРД 087815, виданої приватним нотаріусом Топілко О.О., зареєстрованої в реєстрі за №2490 (представником помилково вказується №2491) від 30 листопада 2010 року, представником ставиться під сумнів копії довіреності, надані банком, отже просить суд такий доказ як довіреність ВРД 087815, видану приватним нотаріусом Топілко О.О., зареєстровану в реєстрі за №2490 від 30 листопада 2010 року не брати до уваги.

Згідно статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Перевіряючи доводи цієї заяви, колегією суддів установлено, що ухвалою Печерського районного суду від 08 серпня 2013 року задоволено клопотання представника позивача та витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Топілко О.ОЛ. , зокрема, оригінал службового примірника довіреності, що оспорюється. Про вилучення цього документу із нотаріальної справи №02-18 (І) том №9 складено Акт №1 від 19 серпня 2013 року.

Матеріали справи містять відомості про те, що оригінал довіреності від 30 листопада 2010 року, складеної від імені громадянина Китайської Народної Республіки ОСОБА_1 на ім`я громадянина Палестини ОСОБА_9 , посвідченої приватним нотаріусом Топілко О.О., зареєстрованої в реєстрі за №2490, надано приватним нотаріусом Топілко О.О. на вимогу суду, оригінал цієї довіреності був об`єктом дослідження при наданні Висновку експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 03 грудня 2013 року №255, а також Висновку судово-почеркознавчої експертизи від 23 грудня 2015 року №1544, а також представником позивача надано безпосередньо експерту для проведення дослідження згідно висновку №2563 від 19 липня 2018 року, складеного експертом ТОВ "Київська незалежна судово-експертна установа" ОСОБА_28 .

Поряд з цим, установлено, що в липні 2018 року ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Крук Євген Васильович, звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до відповідача ОСОБА_9 , в якому просив визнати недійсною довіреність серії ВРД 087815, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Топілко О.О., зареєстровану в реєстрі №2490 від 30 листопада 2010 року, мотивуючи тим, що позивач цю довіреність не підписував (справа №760/17626/18).

Заочним рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 18 грудня 2018 року позовні вимоги задоволено.

Постановою Київського апеляційного суду від 21 січня 2020 року рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 18 грудня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання довіреності недійсною.

Згідно постанови Київського апеляційного суду від 21 січня 2020 року убачається, що на підтвердження доводів позовної заяви у справі №760/17626/18 позивачем було надано копію легалізованого Посольством України в Японії примірнику звіту про ідентифікацію почерку від 12 вересня 2013 року з перекладом па українську мову від 12 вересня 2013 року, проведеного Інститутом Технічних Наук і Технології Тайванської Академії розвитку і Досліджень Економіки і Технології, а також висновок експертного почеркознавчого дослідження підпису від імені ОСОБА_1 від 19 липня 2018 року №2563, складеного експертом ТОВ "Київська незалежна судово-експертна установа" ОСОБА_28 .

Згідно даних висновку експертного почеркознавчого дослідження підпису від імені ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) від 19 липня 2018 року №2563, складеного експертом ТОВ "Київська незалежна судово-експертна установа" ОСОБА_28 , убачається, що висновок складено на підставі заяви Крука Євгена Васильовича , який надав на дослідження довіреність від 30 листопада 2010 року, складену від імені громадянина Китайської Народної Республіки ОСОБА_1 на ім`я громадянина Палестини ОСОБА_9 , посвідченої приватним нотаріусом Топілко О.О., зареєстрованої в реєстрі за №2490, а також зразки підпису ОСОБА_1 , в тому числі і оригінали тих зразків, які були надані банком для проведення експертиз в межах справи, що переглядається.

Зазначене дає підстави для висновку про те, що оригінал довіреності отримано у нотаріуса у відповідності до вимог закону, отже заява представника позивача про недопустимість такого доказу та доводи про застосування статті 78 ЦПК України є неспроможними, підстави не брати такий доказ до уваги відсутні.

З огляду на установлене, колегія суддів зазначає, що позивачем не доведено позовні вимоги в частині визнання недійсної довіреності з тих підстав, що ним ця довіреність не підписувалась, відтак, ураховуючи презумпцію правомірності правочину, колегія суддів констатує наявність волевиявлення позивача на видання довіреності.

Обґрунтовуючи вимоги в частині солідарного стягнення із АТ "Райффайзен Банк Аваль" та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Топілко О.О. суми 468000 доларів США, позивач вказує на допущені порушення з боку цих осіб.

Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до статті 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Згідно частини 1 статті 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо порушень, допущених приватним нотаріусом Топілко О.О., колегія суддів зазначає про таке.

Мотивуючи вимоги в цій частині, позивач посилається на порушення нотаріусом статті 15 Закону України "Про нотаріат", а також пункту 19 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року №20/5 .

Згідно статті 15 Закону України "Про нотаріат" (в редакції на час спірних правовідносин) мова нотаріального діловодства визначається статтею 20 Закону Української РСР "Про мови в Українській РСР". Якщо особа, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії, не знає мови, якою ведеться діловодство, тексти оформлюваних документів мають бути перекладені їй нотаріусом або перекладачем.

Пунктом 19 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року №20/5 унормовано,що при посвідченні правочинів майнового характеру нотаріусом у текстах правочинів зазначаються: для фізичних осіб - ідентифікаційний номер за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, для юридичних осіб - ідентифікаційний код за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. На підтвердження наявності ідентифікаційного номера (коду) нотаріусу подається відповідна, завірена уповноваженою особою, довідка або (витяг), фотокопія якої(го) долучається до примірника правочину, який залишається у справах нотаріуса.

Твердження скаржника про те, що нотаріус не пересвідчився в особі, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії, відхиляються колегією суддів, оскільки з матеріалів нотаріальної справи убачається наявність в ній копії паспорта на ім`я ОСОБА_1 , а також копії картки фізичної особи-платника податків з відмітками нотаріуса про відповідність оригіналу.

При цьому, паспорт на ім`я ОСОБА_1 , наданий нотаріусу, та паспорт на ім`я ОСОБА_1 , наданий банку для відкриття рахунку, мають однакові реквізити, даних про те, що позивач звертався до правоохоронних органів з приводу втрати, підробки паспорта тощо, матеріали справи не містять.

Колегія зазначає, що довіреність складена 30 листопада 2010 року, в тексті довіреності зазначено про строк дії паспорту до 02 серпня 2010 року, проте в матеріалах нотаріальної справи наявна копія паспорта із строком дії до 02 серпня 2011 року.

Допущені нотаріусом в тексті довіреності неточності самі по собі не дають підстав для висновку про те, що нотаріусом невірно ідентифіковано особу, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії та якою надано відповідний паспортний документ, ураховуючи і ту обставину, що не доведено відсутність волевиявлення позивача на вчинення такої дії.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо порушень, допущених АТ "Райффайзен Банк Аваль", колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до пункту 7.1 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року №492, видаткові операції за поточними рахунками фізичних осіб здійснюються за розпорядженням власника або за його дорученням на підставі довіреності (копії довіреності), засвідченої нотаріально, а у випадках, визначених законодавством України, - іншими уповноваженими на це особами. Довіреність може бути засвідчена уповноваженим працівником банку, якщо вона складається в банку (у присутності власника рахунку та довірених осіб). Така довіреність додаткового засвідчення не потребує.

Відповідно до пункту 7.2 цієї Інструкції якщо в процесі обслуговування поточного рахунку його власник - фізична особа падає право розпорядження рахунком іншій фізичній особі, то довірена особа під час першого звернення до банку з метою використання рахунку має пред`явити паспорт або документ, що його замінює, і підтвердити свої повноваження щодо розпорядження рахунком. Фізична особа-резидент додатково має пред`явити документ, виданий органом державної податкової служби, що засвідчує присвоєння їй ідентифікаційного номера платника податків. Довірена особа має заповнити нову картку із зразками підписів (додаток 4) і зазначити зразок свого підпису. Ця картка складається відповідно до глави 18 цієї Інструкції.

Уповноважений працівник банку ідентифікує довірену особу і підтверджує здійснення ідентифікації копіюванням паспорта або документа, що його замінює, і документа, виданого органом державної податкової служби, що засвідчує присвоєння цій особі ідентифікаційного номера платника податків, у порядку, установленому пунктом 2.3 цієї Інструкції.

Пунктом 2.3 Інструкції унормовано, що повноважений працівник банку здійснює ідентифікацію фізичної особи, яка відкриває поточний або вкладний (депозитний) рахунок, і робить у присутності цієї особи копії сторінок паспорта або документа, що його замінює, які містять прізвище, ім`я, по батькові (у разі його наявності), дату народження, серію і номер

паспорта або документа, що його замінює, дату видачі та найменування органу, що видав документ, місце проживання або тимчасового перебування, інформацію про громадянство (якщо особа, яка відкриває рахунок, є нерезидентом), а також копію документа, виданого органом державної податкової служби, що засвідчує присвоєння фізичній особі-резиденту ідентифікаційного номера платника податків. Копії документів, зазначених у цьому пункті, засвідчуються підписами уповноваженого працівника банку та фізичної особи, що відкриває рахунок, як такі, що відповідають оригіналу, і зберігаються в справі з юридичного оформлення рахунку. У разі надання власником рахунку права розпорядження рахунком іншим особам уповноважений працівник банку ідентифікує цих осіб і підтверджує здійснення ідентифікації копіюванням відповідних документів у порядку, установленому цим пунктом.

Пунктом 18.18 цієї Інструкції визначено, що фізичні особи, у тому числі фізичні особи-підприємці, під час відкриття поточного рахунку подають картку із зразками підписів згідно з додатком 4 до цієї Інструкції, до якої включаються зразки підписів власника рахунку та/або його довірених осіб. Зразки підписів довірених осіб засвідчуються уповноваженою особою банку за умови їх особистої присутності та пред`явлення паспорта або документа, що його замінює, і документа, виданого органом державної податкової служби, що свідчить про присвоєння фізичній особі-резиденту ідентифікаційного номера платника податків. За наявності у фізичної особи-підприємця печатки в картку із зразками підписів включається зразок відбитка печатки. Якщо в процесі обслуговування поточного або вкладного (депозитного) рахунку власник - фізична особа надає право розпорядження рахунком іншій фізичній особі, то довірена особа під час першого звернення до банку заповнює картку із зразками підписів згідно з додатком 4 до цієї Інструкції, до якої включається зразок її підпису. Зразок підпису власника рахунку в картці із зразками підписів, яку заповнює довірена особа, не зазначається. Заповнення картки із зразками підписів довіреною особою не припиняє дію карток із зразками підписів, що заповнені іншими особами (власником рахунку та/або довіреною особою). У картці із зразками підписів на підставі документа, що підтверджує право розпорядження рахунком довіреною особою, у рядку "Інші відмітки" уповноважений працівник банку зазначає строк дії цієї картки. Якщо строк дії довіреності не встановлений, то в картці із зразками підписів, що заповнює довірена особа, у рядку "Інші відмітки" уповноважений працівник банку зазначає, що картка діє до припинення дії довіреності.

Доводи скаржника в тій частині, що банком допущено порушення ідентифікації довіреної особи відхиляються колегією суддів, оскільки довіреною особою ОСОБА_9 надано банку паспорт громадянина Палестини № НОМЕР_6 , нотаріально посвідчену довіреність від 30 листопада 2010 року з її нотаріально посвідченою копією, що відповідає вимогам пункту 7.2 зазначеною вище Інструкції. При цьому, текст довіреності містить посилання на номер паспорта, дату видачі та орган, що його видав, які співпадають з даними клієнта банку, в довіреності застосована транскрипція прізвища та імені позивача, яка використовується в інших офіційних документах. Відмінність адреси місця проживання не дає підстав уважати про неідентифікування особи довірителя, оскільки такий чинник не є постійним і може змінюватися.

Окрім того, той факт, що позивач ОСОБА_1 є громадянином Республіки Китай, а не Китайської Народної Республіки, набір цифр НОМЕР_3 не є податковим номером з Державного реєстру, сам по собі не є підставою для покладення на банк цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення коштів, оскільки видаткова операція була здійснена банківською установою на підставі нотаріально посвідченої довіреності на розпорядження коштами, яка недійсною у встановленому законом порядку не визнана, відтак є підтвердженням волевиявлення позивача.

Доводи скаржника про те, що ОСОБА_1 та/або його представник не повідомляв банк про намір зняти кошти в письмовій формі за два робочих дні до зняття коштів, як це передбачено Правилами ведення поточних рахунків фізичних осіб, затверджених постановою Правління Банку Розпорядження №8Р від 09 січня 2008 року, а саме: Банк зобов`язаний видавати готівкові кошти з рахунку Клієнта через 2 (два) робочих дні після письмового попередження Клієнтом Банку, якщо сума операції перевищує 5000 доларів США, не дають підстав для висновку про порушення прав клієнта банку, оскільки не установлено відсутність волевиявлення клієнта на здійснення такої операції.

Поряд з цим, з матеріалів справи убачається, що в червні 2013 року представником АТ "Райффайзен Банк Аваль" подана заява до правоохоронних органів з посиланням на факт шахрайства, в якій викладено обставини отримання грошових коштів ОСОБА_9 на підставі нотаріальної довіреності.

Проте 16 червня 2014 року слідчим СВ Святошинського РУ ГУ МВС України в м.Києві прийнято постанову про закриття кримінального провадження за ознаками правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 190 КК України, у зв`язку із відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що волевиявлення позивача (клієнта банку) є підтвердженим довіреністю, правомірність якої не спростована, отже самі по собі такі дії нотаріуса, як, зокрема, не витребування перекладу на українську мову закордонного паспорта позивача, а також дії банку, зокрема, щодо видачі готівкових коштів з рахунку клієнта в день звернення не дають підстав для настання солідарної цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення коштів у сумі 468000 доларів США.

Вимоги позивача в частині зобов`язання АТ "Райффайзен Банк Аваль" зарахувати на поточний рахунок позивача 468000 доларів США задоволенню не підлягають, оскільки не установлено порушення банком розпорядження клієнта про видачу готівкових коштів з підстав, вказаних вище.

В частині позовних вимог про визнання картки із зразками підписів від 03 грудня 2010 року, виданої АТ "Райффайзен Банк Аваль" щодо рахунку № НОМЕР_1 такою, то суперечить вимогам законодавства України та такою, що не могла бути використана та припинити її використання, колегія зазначає, що, ураховуючи строк дії довіреності до 30 листопада 2011 року, відповідно до абзацу 5 пункту 18.18 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року №492, дія цієї картки припинилась. Отже обраний спосіб захисту не призведе до юридично значимого ефекту, відтак не може уважатися належним.

Заява представника АТ "Райффайзен Банк Аваль" про застосування позовної давності задоволенню не підлягає, ураховуючи, що судом ухвалюється рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на їх недоведеність.

Ураховуючи, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено із неправильним застосуванням норм матеріального права, колегія суддів відповідно до вимог статті 376 ЦПК України дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Круком Євгеном Васильовичем , задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 лютого 2017 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Топілко Оксани Олександрівни, треті особи: ОСОБА_9, ОСОБА_30 , ОСОБА_6 про визнання довіреності недійсною, зобов`язання зарахувати кошти на поточний рахунок, стягнення коштів, визнання картки зразків підписів такою, що суперечить вимогам законодавства та припинення її використання, - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга па постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 06 квітня 2020 року.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді А.М. Андрієнко

В.В. Саліхов