ПОСТАНОВА

Іменем України

02 квітня 2020 року

Київ

справа №816/2350/14

адміністративне провадження №К/9901/45016/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шарапи В.М.,

суддів -Желєзного І.В., Чиркіна С.М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 6 березня 2017 року у складі судді Бойка С.С. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2017 року у складі колегії суддів: Макаренко Я.М. (головуючий), суддів: Мінаєвої О.М., Мельнікової Л.В. у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Полтавської обласної ради, Полтавської обласної державної адміністрації, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротехсервіс", про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом у якому просили:

1.1- визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо невжиття заходів для реального виконання пункту 6.6 Плану приватизації державного майна Орендного Решетилівського ремонтно-транспортного підприємства, затвердженого наказом голови Фонду комунального майна Полтавської області від 24 лютого 1994 року №79-п, пунктів 4 та 5.2 договору купівлі-продажу державного майна Орендного Решетилівського ремонтно-транспортного підприємства від 28 лютого 1994 року;

1.2 - зобов`язати відповідачів протягом трьох років після набрання рішенням суду законної сили застосувати ефективні заходи для виконання пункту 6.6. Плану приватизації та пункту 4 договору купівлі-продажу від 28 лютого 1994 року.

2. Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23 липня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2014 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

3. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 травня 2016 року вище зазначені судові рішення скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року провадження по справі закрито. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року вказану ухвалу суду скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

5. Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 6 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2017 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

5.1 Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із недоведеності позивачами вчинення протиправної бездіяльності відповідачами з огляду на обсяг їх повноважень у спірних правовідносинах.

6. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено.

6.1 З 1989 року позивачі зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 . До 2007 року будинок значився під номером 10-а.

6.2. Наказом голови Фонду комунального майна Полтавської області від 24 лютого 1994 року №79-п було затверджено План приватизації державного майна Орендного Решетилівського ремонтно-транспортного підприємства, відповідно до пункту 6.6 якого комісія з приватизації зобов`язала організацію орендарів (Орендне Решетилівське ремонтно-транспортне підприємство), за згодою мешканців житлових будинків, що знаходяться на балансі підприємства, провести їх приватизацію у відповідності до чинного законодавства, або за відсутності згоди забезпечувати їх належне утримання.

6.3. З метою реалізації умов Плану приватизації 28 лютого 1994 року між Фондом комунального майна Полтавської області (продавець) та організацією орендарів Орендного Решетилівського ремонтно-транспортного підприємства (покупець) укладено договір купівлі-продажу державного майна Орендного Решетилівського ремонтно-транспортного підприємства, за змістом якого продавець продає, а покупець купує державне майно цілісного майнового комплексу Орендного Решетилівського ремонтно-транспортного підприємства, яке розташоване у південно-східній частині смт. Решетилівка по вул. Великотирнівській, 4 загальною площею земельної ділянки цілісного майнового комплексу 7,68 га на основі Державного акту на право постійного користування землею. Пунктом 5.2 цього договору покупця зобов`язано виконувати умови договору купівлі-продажу, що витікають із затвердженого органом приватизації плану приватизації, зокрема: провести, за згодою мешканців житлових будинків, приватизацію квартир, що знаходяться на балансі підприємства у відповідності до чинного законодавства, або за відсутності згоди забезпечувати їх належне утримання.

6.4. Полтавська обласна державна адміністрація та Полтавська обласна рада не були сторонами договору купівлі-продажу державного майна від 28 лютого 1994 року. За умовами Плану приватизації державного майна на них також не було покладено обов`язку з вчинення певних дій.

6.5. Позивачі зверталися до відповідачів зі скаргою від 24 травня 2014 року на їх бездіяльність, у яких просили звернутися до суду з позовом з вимогою змусити третю особу (ТОВ «Агротехсервіс») виконати умови Плану приватизації та договору купівлі-продажу від 28 лютого 1994 року. Вказана скарга була розглянута адресатами у встановлені строки з наданням відповіді заявникам.

6.6. З 23 серпня 2007 року, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, будинок АДРЕСА_1 належить ТОВ «Агротехсервіс».

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

7. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_1 подала касаційну скаргу в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

7.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм законодавства про приватизацію державного майна щодо повноважень відповідачів на здійснення контролю за виконанням відповідних рішень. Особа, яка подала касаційну скаргу вважає, що у разі невиконання ТОВ "Агротехсервіс" (правонаступник Орендного Решетилівського ремонтно-транспортного підприємства) умов договору купівлі-продажу, відповідачі повинні: звернутися з письмовою вимогою (претензією) до підприємства про передачу квартири, за якою проживають позивачі, до комунальної власності; прийняти на сесії чи виконкомі рішення, яким зобов`язати підприємство передати квартиру до комунальної власності; звернутися до суду з вимогою до підприємства виконати умови пункту 6.6 Плану приватизації і пунктів 4, 5.2 договору купівлі-продажу; звернутися до органів внутрішніх справ та прокуратури з вимогою притягнути керівництво ТОВ "Агротехсервіс" до відповідальності за порушення умов договору з Державою. Оскільки жодних із вказаних дій відповідачі не вчинили, вони допустили протиправну бездіяльність.

7.2. Позивач також зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно встановили обставини справи та надали їм правову оцінку.

8. Третя особа - ТОВ «Агротехсервіс», подала заперечення на касаційну скаргу, у якому просить залишити судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

8.1 Аргументами на підставу своїх заперечень вказує на те, що відповідачі мають владні управлінські повноваження щодо комунального майна. Будинок, де проживають позивачі, є власністю третьої особи і відповідачі не мають повноважень щодо вчинення будь яких дій, прийняття будь яких рішень щодо такого майна.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

9. При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин першої-другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції, що діяла до 8 лютого 2020 року), у відповідності до яких, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

10. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

11. За частиною першою статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. При цьому згідно частин першої, другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

12. Виходячи із системного аналізу наведених норм КАС України, особа, яка звертається до адміністративного суду з позовом має довести вчинення суб`єктом владних повноважень протиправних дій або бездіяльності та наявність порушення оскаржуваними діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень саме її прав та інтересів у сфері публічно-правових відносин, які потребують судового захисту. У свою чергу відповідач повинен надати докази правомірності своїх дій або бездіяльності.

13. Суть цього спору зводиться до наявності чи відсутності повноважень відповідачів у правовідносинах, які склались внаслідок приватизації державного майна. Суди попередніх інстанцій встановили, що позивачі звертались до відповідачів із скаргами на їх бездіяльність, у яких просили звернутися до суду з позовом з вимогою змусити третю особу (ТОВ «Агротехсервіс») виконати умови Плану приватизації та договору купівлі-продажу від 28 лютого 1994 року, 24 травня 2014 року.

14. Частиною третьою статті 7 Закону України від 4 березня 1992 року № 2163-XII «Про приватизацію державного майна» (який був чинний на час виникнення спірних відносин) та пунктом 2 частини першої Закону України від 9 грудня 2011 року № 4107-VI «Про Фонд державного майна України» (який був чинний на час виникнення спірних відносин) передбачено, що саме Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва, а не відповідачі, здійснюють контроль за виконанням умов договорів купівлі-продажу державного майна.

15. Повноваження місцевої державної адміністрації у галузі управління майном, приватизації, сприяння розвитку підприємництва та здійснення державної регуляторної політики на час виникнення спірних правовідносин визначались статтею 19 Закону України від 9 квітня 1999 року № 586-XIV «Про місцеві державні адміністрації», яка встановлювала, що місцева державна адміністрація:

1) здійснює на відповідній території управління об`єктами, що перебувають у державній власності та передані до сфери її управління, сприяє створенню на цих об`єктах систем управління якістю, систем екологічного управління, інших систем управління відповідно до національних або міжнародних стандартів, приймає рішення про створення, реорганізацію та ліквідацію підприємств, установ і організацій, що належать до сфери її управління, а також здійснює делеговані відповідною радою функції управління майном, що перебуває у спільній власності територіальних громад;

2) здійснює управління майном інших суб`єктів права власності в разі передачі його в установленому порядку;

3) вносить пропозиції власникам майна підприємств, установ і організацій, що має важливе значення для забезпечення державних потреб, щодо його відчуження у власність держави;

4) вносить пропозиції до проектів програм приватизації державного майна, організовує їх виконання;

5) забезпечує реалізацію державної політики сприяння розвитку малого бізнесу, подає допомогу підприємцям, які займаються розробкою та впровадженням інноваційних проектів, виробництвом товарів народного споживання, будівельних матеріалів, наданням побутових, комунальних та інших послуг населенню, підготовкою кадрів;

6) бере участь у здійсненні державної регуляторної політики в межах та у спосіб, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності";

7) здійснює у встановленому порядку державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (крім обласних державних адміністрацій).

16. Статтею 36 цього Закону встановлено, що місцеві державні адміністрації здійснюють функцію управління майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери їх управління. При цьому місцеві державні адміністрації не втручаються у господарську діяльність підприємств, установ і організацій, крім випадків, визначених законом.

17. Згідно статті 18 Закону України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом.

18. Главою 4 цього Закону визначено повноваження обласних рад, серед яких відсутні ті, про здійснення яких просили позивачі, а саме: звернутися з письмовою вимогою (претензією) до підприємства про передачу квартири, за якою проживають позивачі, до комунальної власності; прийняти на сесії чи виконкомі рішення, яким зобов`язати підприємство передати квартиру до комунальної власності; звернутися до суду з вимогою до підприємства виконати умови пункту 6.6 Плану приватизації і пунктів 4, 5.2 договору купівлі-продажу; звернутися до органів внутрішніх справ та прокуратури з вимогою притягнути керівництво ТОВ "Агротехсервіс" до відповідальності за порушення умов договору з Державою.

19. З огляду на вимоги частини другої статті 19 Конституції України, встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи, суд касаційної інстанції вважає, що у спірних правовідносинах Полтавська обласна рада та Полтавська обласна державна адміністрація не мали повноважень на вчинення дій, про які вказують позивачі. Відтак правильними є висновки судів попередніх інстанцій про відсутність протиправної бездіяльності відповідачів та, як наслідок, відсутність порушених прав позивача саме відповідачами.

20. Суд касаційної інстанції також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність порушення відповідачами Регламенту Полтавської обласної ради та її рішення від 28 квітня 1998 року про делегування повноважень щодо розпорядження майном, оскільки ці нормативні акти стосуються управління комунальним майном. Суди попередніх інстанцій встановили, що з 23 серпня 2007 року будинок, де проживають позивачі, належить на праві власності третій особі - ТОВ «Агротехсервіс».

21. У зв`язку з наведеним суд касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржених судових рішень, що згідно статті 350 КАС України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

22. Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 345, 349, 350, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

23. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

24. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 6 березня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2017 року залишити без змін.

25. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Головуючий суддя: Шарапа В.М.

Судді: Желєзний І.В.

Чиркін С.М.