open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Справа № 907/154/19
Моніторити
Ухвала суду /16.12.2020/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /16.12.2020/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /28.10.2020/ Касаційний господарський суд Судовий наказ /23.10.2020/ Господарський суд Закарпатської області Ухвала суду /15.09.2020/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /16.07.2020/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /02.07.2020/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /25.06.2020/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /24.06.2020/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /18.05.2020/ Касаційний господарський суд Постанова /25.03.2020/ Західний апеляційний господарський суд Ухвала суду /18.03.2020/ Західний апеляційний господарський суд Ухвала суду /17.02.2020/ Західний апеляційний господарський суд Ухвала суду /06.02.2020/ Західний апеляційний господарський суд Ухвала суду /26.12.2019/ Західний апеляційний господарський суд Ухвала суду /16.12.2019/ Західний апеляційний господарський суд Рішення /23.10.2019/ Господарський суд Закарпатської області Ухвала суду /25.09.2019/ Господарський суд Закарпатської області Ухвала суду /24.05.2019/ Господарський суд Закарпатської області Ухвала суду /03.04.2019/ Господарський суд Закарпатської області
emblem
Справа № 907/154/19
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Ухвала суду /16.12.2020/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /16.12.2020/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /28.10.2020/ Касаційний господарський суд Судовий наказ /23.10.2020/ Господарський суд Закарпатської області Ухвала суду /15.09.2020/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /16.07.2020/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /02.07.2020/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /25.06.2020/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /24.06.2020/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /18.05.2020/ Касаційний господарський суд Постанова /25.03.2020/ Західний апеляційний господарський суд Ухвала суду /18.03.2020/ Західний апеляційний господарський суд Ухвала суду /17.02.2020/ Західний апеляційний господарський суд Ухвала суду /06.02.2020/ Західний апеляційний господарський суд Ухвала суду /26.12.2019/ Західний апеляційний господарський суд Ухвала суду /16.12.2019/ Західний апеляційний господарський суд Рішення /23.10.2019/ Господарський суд Закарпатської області Ухвала суду /25.09.2019/ Господарський суд Закарпатської області Ухвала суду /24.05.2019/ Господарський суд Закарпатської області Ухвала суду /03.04.2019/ Господарський суд Закарпатської області

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2020 р. Справа №907/154/19

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Желік М.Б. судді Орищин Г.В.

Скрипчук О.С.

розглянувши апеляційну скаргу Департаменту праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради №4760/34.08-05 від 09.12.2019 (вх. №01-05/4452/19 від 10.12.2019)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.10.2019 (суддя Пригара Л.І., повний текст рішення складено 21.11.2019)

у справі №907/154/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Транс-Уж”, м. Ужгород

до відповідача Департаменту праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради, м.Ужгород

про визнання укладеною Додаткової угоди, якою п. 2.1. Договору №3 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом від 26.02.2018 року, викласти у наступній редакції: "Сума фінансування для відшкодування витрат, пов`язаних з перевезенням пільгових категорій громадян складає 8 840 327 грн."; стягнення суми заборгованості в розмірі 4 575 388 грн.

без за участі представників.

ВСТАНОВИВ

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 23.10.2019 у справі №907/154/19 позов задоволено частково, стягнуто з Департаменту праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради, на користь ТзОВ «Транс-Уж» 4 5753 88,00 грн. заборгованості та 68 630,82 грн. відшкодування витрат по сплаті судового збору, в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду скаржник звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог, та прийняти постанову, якою у задоволенні позову ТзОВ «Транс-Уж» відмовити повністю, судові витрати за подання апеляційної скарги стягнути з позивача.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2019 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії – Орищин Г.В., Галушко Н.А.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 16.12.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради на рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.10.2019, розгляд справи призначено на 22.01.2020.

16.01.2020 на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просить залишити оскаржене рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

22.01.2020 в судовому засіданні оголошено перерву до 05.02.2020. У зв`язку з перебуванням головуючого судді Желіка М.Б. 05.02.2020 у відпустці розгляд вищезазначеної справи 05.02.2020 не відбувся. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06.02.2020 призначено розгляд справи №907/154/19 на 12.02.2020.

12.02.2020 розгляд справи не відбувся у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Желіка М.Б. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 17.02.2020 розгляд справи призначено на 04.03.2020.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 03.03.2020 до складу суду було введено суддю Скрипчук О.С. у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Галушко Н.А.

В судовому засіданні 04.03.2020 сторони надали суду пояснення щодо обставин справи та доводів апеляційної скарги, просили їх врахувати при винесенні постанови. В судовому засіданні оголошено перерву до 25.03.2020.

24.03.2020 на електронну адресу суду надійшло клопотання ТзОВ «Транс-Уж» про відкладення розгляду справи у зв`язку із введенням в Україні режиму карантину відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 та неможливістю особисто прибути в судове засідання. Вказане клопотання не підписано кваліфікованим цифровим підписом.

Колегія суддів зазначає, що розпорядженням голови Західного апеляційного господарського суду №06-41/01 від 16.03.2020 з метою попередження розповсюдження коронавірусу COVID-19, враховуючи постанову Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 “Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19” і рекомендації Ради суддів України, встановлено режим роботи суду в умовах карантину та рекомендовано здійснювати судовий розгляд справ в порядку письмового провадження.

20.03.2020 на офіційному сайті Західного апеляційного господарського суду (https://wag.court.gov.ua/sud4870/) було опубліковано повідомлення судді-доповідача Желіка М.Б. про те, що розгляд справ, призначених на 25.03.2020 буде відбуватись без участі представників.

Явка сторін в судове засідання 25.03.2020 не визнавалась судом обов`язковою.

Судове засідання 25.03.2020 відбулось в порядку письмового провадження, без участі учасників справи.

Враховуючи те, що розгляд апеляційної скарги здійснювався в судовому засіданні 22.01.2020, в якому сторони надали суду пояснення щодо обставин справи та доводів апеляційної скарги, а також в судовому засіданні 04.03.2020, в якому представник апелянта підтримала вимоги апеляційної скарги та просила скасувати рішення в оскарженій частині, а представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги, оскаржуване рішення просив залишити без змін, зважаючи на те, що позивач скористався правом подати відзив на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, а відтак оскаржуване рішення підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс-Уж» звернулося до суду із позовом до відповідача Департаменту праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради про визнання укладеною Додаткової угоди, якою п. 2.1. Договору № 3 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом від 26.02.2018, викласти у наступній редакції: «Сума фінансування для відшкодування витрат, пов`язаних з перевезенням пільгових категорій громадян складає 8 840 327 грн.; стягнення суми заборгованості в розмірі 4 575 388 грн.»

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення умов укладеного договору та взятих на себе зобов`язань за договором №3 від 26.02.2018, не компенсував позивачеві фактично здійснені ним витрати за перевезення пільгових категорій громадян автомобільним транспортом загального користування за 2018 рік, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 4 575 388 грн. Виходячи із загальної суми наданих позивачем послуг з перевезення пільгової категорії громадян у період з 01.01.2018 по 14.12.2018, розмір якої склав 8 840 327 грн., позивач звернувся до відповідача із пропозицією укласти додаткову угоду до договору на перевезення пільгової категорії громадян, якою сума фінансування на відшкодування витрат, пов`язаних з перевезенням пільгових категорій громадян, була б збільшена до суми 8 840 327 грн. вже наданих позивачем послуг з перевезення пільгової категорії громадян м. Ужгород, однак, відповідач відмовив позивачу в укладенні додаткової угоди.

Заперечуючи позовні вимоги відповідач покликався на те, що в силу вимог діючого законодавства перевезення пасажирів здійснюється на договірних умовах, а розмір компенсації витрат автомобільного перевізника, який здійснює перевезення пільгової категорії громадян, визначається договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, здійснення компенсаційних виплат за пільговий проїзд автомобільним транспортом на міських автобусних маршрутах загального користування є правом, а не обов`язком громади міста. Стверджував, що надані позивачем послуги з перевезення пільгової категорії громадян на суму 4 264 939 грн., яка відповідає сумі компенсаційних виплат відповідно до укладеного договору, згідно наданих позивачем актів виконаних робіт з перевезення пільгової категорії пасажирів та актів звіряння розрахунків, відповідач оплатив повністю та заборгованості перед позивачем станом на 01.01.2019 року не має.

Ухвалюючи оскаржене рішення, яким задоволено позовні вимоги щодо стягнення заборгованості, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується покликання позивача на той факт, що акти виконаних робіт по перевезенню пільгової категорії громадян були складені та підписані сторонами договору тільки на суму наявних у відповідача бюджетних коштів, а саме, на суму 4 264 939 грн., яка відповідачем була оплачена. Різниця між сумою 8 840 327 грн. фактично наданих позивачем послуг з перевезення пільгової категорії громадян та сумою 4 264 939 грн. здійсненого відповідачем відшкодування витрат перевізника, що пов`язані з перевезенням пільгової категорії громадян, складає 4 575 388 грн. і є заборгованістю відповідача по відшкодуванню позивачу як перевізнику витрат, що пов`язані з перевезенням пільгової категорії громадян. Обслуговуючи категорію громадян України, які мають право на пільговий проїзд автомобільним транспортом, перевізник не має права відмовити їм з підстав відсутності належного фінансування для подальшого відшкодування перевізнику витрат на перевезення визначених категорій громадян. Забезпечуючи пільгове перевезення окремих категорій громадян, держава поклала на себе обов`язок відшкодовувати за рахунок державного або місцевого бюджетів збитки, понесені перевізником. Тобто, фінансові зобов`язання щодо компенсації вартості послуг перевезення автомобільним транспортом, наданих пасажирам пільговим категоріям громадян виникає із законодавства, яким унормовано надання соціальних пільг визначеним законодавством особам. Оскільки зобов`язання відповідача виникає безпосередньо із законодавства, відповідальність за такими зобов`язаннями не може ставитись в залежність від недостатнього фінансування на виконання таких обов`язків. Також суд відмовив у визнанні укладеною Додаткової угоди, якою п. 2.1. Договору №3 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом від 26.02.2018, оскільки в матеріалах справи не має доказів існування умов, за наявності яких договір №3 від 26.02.2018 могло б бути змінено на підставі ст. 551, 652 ЦК України.

Вимоги апеляційної скарги мотивовані тим, що Господарський суд Закарпатської області при винесенні рішення застосував норми матеріального права, які не підлягають застосуванню, не повністю та невірно з`ясував обставини, що мають значення для справи, що призвело до прийняття незаконного рішення. Так, скаржник вважає безпідставними висновки суду щодо того, що фінансові зобов`язання відповідача виникли із законодавства, а не із договірних відносин між сторонами в межах Програми фінансування видатків на компенсаційні виплати за пільговий проїзд автомобільним транспортом на міських автобусних маршрутах загального користування в м. Ужгород на 2018 рік. Скаржник наголошує на відсутності у будь-якому нормативно-правовому акті, чинному на момент виникнення та протягом існування спірних правовідносин, покладення на орган соціального захисту населення обов`язку відшкодовувати компенсаційні виплати перевізникам за пільгові перевезення населення. На переконання скаржника норми статей 48, 89, 97, 102 Бюджетного кодексу України, на які спирався суд приймаючи рішення, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, окрім того, норми Бюджетного кодексу України застосовано без врахування внесених до них змін до виникнення спірних правовідносин. Апелянт стверджує, що законодавством України не передбачено обов`язку органу соціального захисту населення здійснювати компенсаційні виплати за пільгові перевезення громадян, також, право пільгового проїзду автомобільним транспортом загального користування пенсіонерів та осіб з інвалідністю ІІІ групи не є державною соціальною гарантією, а додатковою соціальною гарантією, встановленою органом місцевого самоврядування в межах коштів місцевого бюджету. Скаржник зазначає, що норма пп. ґ п.3 ч. 1 ст.91 БК України, яку застосував суд в оскарженому рішенні, носить диспозитивний характер і передбачає, що здійснення видатків місцевих бюджетів на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян є правом, а не обов`язком територіальної громади. Також на думку апелянта оскаржене рішення порушує принцип самостійності місцевого бюджету, а його виконання призведе до втручання в бюджетний процес, дисбалансу видаткової частини місцевого бюджету. Апелянт вважає, що він як відповідач, може нести відповідальність виключно за виконання чи невиконання Програми фінансування видатків на компенсаційні виплати за пільговий проїзд автомобільним транспортом на міських автобусних маршрутах загального користування в м. Ужгород на 2018 рік, затвердженої рішенням Ужгородської міської ради №898 від 14.12.2017, та договору, укладеного між сторонами. Як зазначає апелянт, у позовній заяві ТзОВ «Транс-Уж» теж вказує на те, що відносини між сторонами не є бюджетними, а відносяться до цивільно-правових. Договір між сторонами не зобов`язує орган соціального захисту населення здійснювати компенсаційні виплати на підставі даних ТзОВ «Дозор Україна». На переконання апелянта, станом на 01.01.2019 відповідач повністю виконав зобов`язання перед відповідачем щодо відшкодування витрат, пов`язаних з перевезенням пільгових категорій громадян у розмірі 4 264 393,00 грн., у зв`язку з оплатою за договором №3 від 26.02.2018 у повному обсязі та закінченням строку дії вказаного договору зобов`язання відповідача перед позивачем припинено, зміни та доповнення до договору, в тому числі за рішенням суду можуть бути внесені тільки до закінчення терміну дії договору.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а відтак зміні воно не підлягає. Зазначає, що загальна сума фактично наданих позивачем послуг з перевезення пільгової категорії громадян становить 8 840 327,00 грн., в той час як відповідачем оплачено тільки 4 264939,00 грн., відтак різниця складає 4 575 388,00 грн. Позивач звертався до відповідача з претензіями щодо сплати заборгованості за пільгові перевезення, та отримав відповідь про відсутність фінансового ресурсу для відшкодування компенсаційних виплат за пільгове перевезення у повному обсязі, хоча програмою фінансування видатків на компенсаційні виплати за пільговий проїзд автомобільним транспортом на міських автобусних маршрутах загального користування в м. Ужгород на 2018 рік було передбачено 22 млн.700тис. гривень. Відтак, позивач запропонував відповідачу укласти додаткову угоду до договору №3 від 26.02.2018 на загальну суму наданих послуг 8 840 327,00 грн., та надіслав відповідачу підписану зі сторони позивача додаткову угоду. Акт звіряння розрахунків, коригуючий акт виконаних робіт і рахунок на оплату суми 4 575 388,00 грн. Листом №350/34.08-05 від 20.02.2019 відповідач відмовив позивачу в укладенні додаткової угоди, покликаючись на повне використання виділених коштів для компенсаційних виплат в межах 2018 (бюджетного періоду), що і зумовило звернення позивача до суду. Позивач зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що Департамент праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради повинен відповідати за своїми зобов`язаннями, які виникли безпосередньо із закону, і така відповідальність не може ставитись у залежність від недостатнього фінансування. Нормами ч. 2 ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності як відсутність у боржника необхідних коштів. Позивач покликається на постанови Великої Палати Верховного суду у справах №911/4249/16 та №906/621/17, рішення Конституційного суду України від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 17.03.2004 №7-рп/2004, від 01.12.2005 №20-рп/2004, від 09.07.2007 №6-рп/2007, що містять правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги в залежність від видатків бюджету, а також на рішення Європейського суду з прав людини у справі Кечко проти України, Бакалов проти України, Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України, у яких суд зазначив, що відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.02.2018 Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради назву якого (в подальшому на підставі рішення міської ради було змінено на Департамент праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради) як замовник та Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс-Уж» як перевізник уклали договір №3 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом на підставі статті 91 Бюджетного кодексу України, Закону України «Про автомобільний транспорт», Рішення Ужгородської міської ради №898 від 14.12.20177 «Про програму фінансування видатків на компенсаційні виплати за пільговий проїзд автомобільним транспортом на міських автобусних маршрутах загального користування у м. Ужгород на 2018 рік» та права перевізника здійснювати перевезення пасажирів, на наданих йому для обслуговування Ужгородським міськвиконкомом маршрутах в м.Ужгород.

У пункті 1.1. договору зазначено, що цей договір визначає порядок та умови виплати компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян, які мають на це право згідно з відповідними законодавчими актами України перевізнику, який зобов`язується надавати транспортні послуги пільговикам на відповідних маршрутах.

Договір вступає в силу з дати підписання та діє до 31.12.2018 (п.6.8).

Відповідно до п.2.1. сума фінансування для відшкодування витрат складає 1600000 грн.

У розділі третьому договору визначено зобов`язання сторін.

Так замовник визначає види та обсяги перевезень пільгових категорій пасажирів відповідно до чинного законодавства України та перелік маршрутів, на яких вони повинні здійснювати перевезення (п.3.1.); забезпечує спільно із перевізником проведення моніторингу міських перевезень пасажирів автотранспортом загального користування для визначення фактичних обсягів кількості пільговиків, які перевозяться протягом дня та визначає обсяги замовлення, на основі цих даних перевізник щомісячно представляє довідку про обсяги наданих послуг та рахунок для оплати, виходячи з вартості квитка на перевезення одного пільговика згідно із тарифом, затвердженим рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 09.03.2016 №69. (п.3.2.); здійснює контроль за перевізником умов договору та дотримання ним правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою КМУ від 18.02.1997 №176 (п.3.3.); сплачує перевізнику компенсацію за пільгові перевезення пасажирів у відповідності із розмірами фактичного обсягу наданих послуг, компенсація сплачується після надання перевізником документів для оплати, протягом п`яти днів після надходження коштів з бюджету у межах бюджетних призначень на пільгове перевезення жителів м. Ужгород (п.3.4.); у разі порушення замовником умов п.3.4. він несе відповідальність згідно з чинним законодавством (п.3.5.).

В свою чергу перевізник забезпечує безкоштовний проїзд пільгових категорій громадян, зазначених у додатку №2 до договору, згідно з чинним законодавством в межах виділених коштів на ці цілі (.3.6.); щомісячно, до 25-го числа, представляє довідку про обсяги наданих послуг з пільгового перевезення пасажирів та рахунок для проведення оплати, виходячи із кошторису на поточний рік (місяць) та тарифу, затвердженого рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 09.03.2016 №69 (п.3.7.); забезпечує дотримання законів та інших нормативно-правових актів України, що стосуються перевезення пасажирів (п.3.8.); несе персональну відповідальність за своєчасність подання розрахунку втрат від перевезень пільгових категорій громадян, за достовірність інформації про пільговиків, включених у розрахунок та фактичну кількість перевезених пільговиків на міських маршрутах м.Ужгорода з понесеними сумами витрат, які є підставою для перерахування коштів (п.3.9).

Відповідно до п.6.1., п. 6.6. договору його умови можуть бути змінені за взаємною згодою сторін, яка оформляється додатковою угодою в письмовому вигляді; додаткові угоди, додатки до договору оформляються у письмовій формі, підписуються обома сторонами і є невід`ємною частиною договору.

Додатком №1 до Договору визначено рухомий склад, на якому здійснюватимуться перевезення пільгової категорії громадян (60 одиниць). Вказаний додаток викладено у новій редакції відповідно до додаткових угод від 28.03.2018 (61 одиниця рухомого складу), від 02.04.2018 (62 одиниці рухомого складу), від 13.04.2018 (63 одиниці рухомого складу), від 07.12.2018 (57 одиниць рухомого складу).

Додаток №2 до договору визначає маршрути, по яких здійснюється безкоштовний проїзд, а саме: №58 «Залізничний вокзал – УжНУ», №3 «вул. Чорновола – пл. Ш.Петефі», №4 «пл.Корятовича – КПП «Ужгород», №5 «пл.Корятовича – Залізничний вокзал», №6 «пл. Корятовича – УжНУ», №12 «пл. Ш.Петефі – с.Розівка», №12 «пл.Корятовича - с.Розівка», № 20 ««пл.Корятовича – речовий ринок – Медичний центр «Покров», №26 «з/м555 м-н Горяни - УжНУ», та коло осіб, що мають право на безкоштовний проїзд, а саме: учасники бойових дій; інваліди війни; ветерани військової служби; ветерани органів внутрішніх справ; ветерани Національної поліції; ветерани податкової міліції; ветерани Державної кримінально виконавчої служби; ветерани служби цивільного захисту; громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесені до категорії 1; учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які належать до категорії 2; діти з багатодітної сім`ї; інваліди І та ІІ групи; діти-інваліди до 18 років; особи, які супроводжують інвалідів першої групи або дітей інвалідів (не більше однієї особи, яка супроводжує інваліда або дитину-інваліда); пенсіонери за віком; інваліди.

На підставі додаткової угоди від 07.12.2018 було внесено зміни до розкладу руху автобусів на міських автобусних маршрутах загального користування, з огляду на що Додаток № 2 до Договору № 3 від 26.02.2018 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом було викладено в новій редакції.

Сума фінансування для відшкодування витрат перевізника, пов`язаних з перевезенням пільгової категорії громадян була збільшена за домовленістю сторін шляхом укладення додаткових угод, якими вносились зміни у пункт 2.1. договору, зокрема, додатковою угодою від 26.03.2018 - до 1 669 956,00 грн., додатковою угодою від 25.05.2018 – до 2 465 694,00 грн., додатковою угодою 25.06.2018 – 2 815 969,00 грн., додатковою угодою від 25.07.2018 – до 3 248 414,00 грн., додатковою угодою від 18.10.2018 – до 3 691 194,00 грн., додатковою угодою від 20.12.2018 - до кінцевої суми 4 264 939 грн.

За результатами виконання зобов`язань за Договором перевезення, сторонами складено та підписано відповідні акти виконаних робіт по перевезенню пільгових категорій пасажирів в м. Ужгород на загальну суму 4 264 939 грн., в тому числі акт виконаних робіт за січень 2018 року (з 01.01.2018 по 31.01.2018) на суму 595 320 грн., акт виконаних робіт за лютий 2018 року (з 01.02.2018 по 20.02.2018) на суму 458 844 грн., акт виконаних робіт за березень 2018 року (з 21.02.2018 по 20.03.2018) на суму 615 792 грн., акт виконаних робіт за квітень 2018 року (з 21.03.2018 по 20.04.2018) на суму 408 868 грн., акт виконаних робіт за травень 2018 року (з 21.04.2018 по 20.05.2018) на суму 386 870 грн., акт виконаних робіт за червень 2018 року (з 21.05.2018 по 20.06.2018) на суму 350 275 грн., акт виконаних робіт за липень 2018 року (з 21.06.2018 по 20.07.2018) на суму 432 445 грн., акт виконаних робіт за серпень 2018 року (з 21.07.2018 по 20.08.2018) на суму 236 730 грн., акт виконаних робіт за вересень 2018 року (з 21.08.2018 по 20.09.2018) на суму 206 050 грн., акт виконаних робіт за грудень 2018 року (з 21.11.2018 по 14.12.2018) на суму 573 745 грн.

Крім того, сторони склали та підписали акти звіряння розрахунків щодо кредиторської заборгованості з перевезення міським автотранспортом пільгових категорій пасажирів станом на 26.02.2018, на 26.03.2018, на 25.05.2018, на 25.06.2018, на 25.07.2018, на 19.12.2018.

Департамент праці та соціального захисту населення оплатив виставлені ТзОВ «Транс-Уж» рахунки на загальну суму 4 264 939 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями виписок по рахунку позивача.

Проте, ТзОВ «Транс-Уж» стверджує, що на виконання умов укладеного договору перевезення протягом 2018 року перевізник надав послуги по перевезенню пільгових категорій громадян, вартість яких склала загальну суму 8 840 327 грн.

При обрахунку суми витрат перевізника, що пов`язані з перевезенням пільгової категорії громадян, ТзОВ «Транс-Уж» використовувало відомості, отримані за допомогою програмного забезпечення системи охорони та моніторингу «DozoR» на підставі договору надання послуг №10-150316, укладеного 15.03.2016 з ПП «Автоимидж» (реорганізоване в ТзОВ «Дозор Україна»).

З приводу сплати відповідачем заборгованості по відшкодуванню позивачу як перевізнику витрат, що пов`язані з перевезенням пільгової категорії громадян на підставі Договору №3 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом від 26.02.2018 позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 105/18 від 12.12.2018 про погашення заборгованості.

Відповідач на вказану претензію надав відповідь № 215/35.08-04 від 10.01.2019 року, у якій вказав, що станом на 30.11.2018 згідно показників обліку наданих послуг за затвердженими тарифами та цінами ТзОВ «Транс-Уж» здійснено перевезень пільгових пасажирів на загальну суму 8 245 262 грн. Однак, у зв`язку із недостатнім фінансовим ресурсом для виконання Програми фінансування видатків на компенсаційні виплати за пільговий проїзд автомобільним транспортом на міських автобусних маршрутах загального користування у м. Ужгород на 2018 рік, відповідач повідомив, що ним як головним розпорядником коштів Програми, включено до відшкодування компенсації за пільгові перевезення у межах бюджетних призначень на відповідний рік, а саме 3 691 194 грн. Через відсутність у Департаменту праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради достатнього фінансового ресурсу, у нього відсутня можливість здійснити позивачу відшкодування компенсаційних виплат за пільгове перевезення у повному обсязі.

Відповідно до відповіді ТзОВ «Дозор Україна» №157 від 21.06.2019 на адвокатський запит дані по виконанню оборотних рейсів направлялись щомісячно в Департамент праці та соціального захисту населення.

Позивач повторно звертався до відповідача із претензіями №05/19 від 30.01.2019 та №08/19 від 05.02.2019 про погашення заборгованості.

У відповідь на зазначені претензії, відповідач листом №367/34.08-05 від 20.02.2019 вказав, що у зв`язку із недостатнім фінансовим ресурсом для виконання Програми фінансування видатків на компенсаційні виплати за пільговий проїзд автомобільним транспортом на міських автобусних маршрутах загального користування у м. Ужгороді на 2018 рік (відсутністю бюджетних призначень), департаментом праці та соціального захисту населення як головним розпорядником коштів Програми, включено до відшкодування компенсації за пільгові перевезення у межах бюджетних призначень на відповідний рік, а саме 4 264 939 грн. При цьому, відповідач також вказав, що кошти, отримані ним на виконання Програми фінансування видатків на компенсаційні виплати за пільговий проїзд автомобільним транспортом на міських автобусних маршрутах загального користування у м. Ужгород на 2018 рік, використано у повному обсязі у 2018 році, і затверджена міською радою Програма на 2019 рік не передбачає коштів для відшкодування компенсаційних виплат за перевезення пільгових категорій громадян у 2018 році.

Отримавши вищенаведену відповідь Департаменту праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради, позивач звернувся до відповідача із листом № 09/19 від 05.02.2019, яким з метою проведення кінцевих розрахунків за надані послуги з пільгового перевезення у 2018 році, запропонував підписати додаткову угоду до Договору на загальну суму наданих послуг 8 840 327 грн., та надіслав відповідачу підписану зі сторони позивача додаткову угоду, акт звіряння розрахунків, коригуючий акт виконаних робіт і рахунок на оплату суми 4 575 388 грн.

Листом №350/34.08-05 від 20.02.2019 відповідач відмовив позивачу в укладенні додаткової угоди до Договору №3 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом від 26.02.2018, покликаючись на повне використання виділених коштів для компенсаційних виплат в межах 2018 року (бюджетного періоду) та не закладення таких до Програми фінансування видатків на компенсаційні виплати за пільговий проїзд автомобільним транспортом на міських автобусних маршрутах загального користування у м. Ужгород на 2019 рік.

Наведене стало підставою звернення позивача до суду із позовними вимогами про визнання укладеною Додаткової угоди, якою п. 2.1. Договору № 3 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом від 26.02.2018 року, викласти у наступній редакції: Сума фінансування для відшкодування витрат, пов`язаних з перевезенням пільгових категорій громадян складає 8 840 327 грн.; стягнення суми заборгованості в розмірі 4 575 388 грн.

З аналізу умов договору перевезення випливає, що сторони обумовили, що замовник забезпечує спільно із перевізником проведення моніторингу міських перевезень пасажирів автотранспортом загального користування для визначення фактичних обсягів кількості пільговиків, які перевозяться протягом дня, та визначає обсяги замовлення. На основі цих даних перевізник щомісячно представляє довідку про обсяги наданих послуг та рахунок для оплати, виходячи з вартості квитка на перевезення одного пільговика згідно з тарифом, затвердженим рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 09.03.2016 №69 (п.3.2. договору).

Відповідно до п.3.9. договору перевізник несе персональну відповідальність за достовірність інформації про пільговиків, включених у розрахунок та фактичну кількість перевезених пільговиків на маршрутах м.Ужгород з понесеними сумами витрат, які є підставою для перерахування коштів.

Відповідно до розпорядження міського голови Ужгородської міської ради №167 від 17.04.2018 Про проведення моніторингу перевезень пільгових категорій громадян міським транспортом загального користування доручено управлінню праці та соціального захисту населення спільно з Ужгородським міським територіальним центром соціального обслуговування із залученням громадськості міста провести моніторинг перевезень пільгових категорій громадян у термін до 25.05.2018, для розрахунку компенсаційних виплат перевізникам за безкоштовний пільговий проїзд взяти за основу середню кількість пільговиків, що перевозяться за день на відповідних маршрутах згідно з даними моніторингу.

В матеріалах справи містяться результати моніторингу пасажирських транспортних засобів, які перевозять пільговиків, відповідно до розпорядження міського голови №167 від 17.04.2018, погоджені начальником управління праці та СЗН Біксей А.Б.

Моніторинг щодо маршрутів, які обслуговує ТзОВ «Транс-Уж» (№3, №4, №5, №6, №12 - пл. Ш.Петефі, №12-А - пл. Корятовича, №20, №26, №58) проводився 02-04 травня 2018 року та 16-18 травня 2018 року.

Відповідно до результатів моніторингу за відповідні дні на усіх дев`яти маршрутах було здійснено всього 236 оборотних рейсів та було перевезено 5021 пасажира з пільгової категорії, зокрема, на маршруті №3 – 5 одиниць рухомого складу, кількість оборотних рейсів - 45, на маршруті №4 – 3 одиниці рухомого складу, кількість оборотних рейсів - 12, на маршруті №5 - 3 одиниці рухомого складу, кількість оборотних рейсів - 21, на маршруті №6 - 4 одиниці рухомого складу, кількість оборотних рейсів - 31, на маршруті №12 - 3 одиниці рухомого складу, кількість оборотних рейсів - 36, на маршруті №12-А - 1 одиниця рухомого складу, кількість оборотних рейсів - 26, на маршруті №20 - 2 одиниці рухомого складу, кількість оборотних рейсів - 24, на маршруті №26 - 2 одиниці рухомого складу, кількість оборотних рейсів - 18, на маршруті №58 - 4 одиниці рухомого складу, кількість оборотних рейсів - 43.

В матеріалах справи також наявні результати моніторингу, проведеного у квітні 2017 року. Інші дані моніторингу відсутні.

Окрім даних моніторингу в матеріалах справи відсутні будь-які документи, на основі яких могла б визначатись кількість пасажирів-пільговиків, які скористались послугою безкоштовного перевезення на маршрутах загального автомобільного транспорту в місті Ужгород, які обслуговує ТзОВ «Транс-Уж».

Сторонами в договорі не було обумовлено розрахунку витрат на підставі даних моніторингу, отриманих за допомогою системи охорони та моніторингу «Dozor» на підставі договору перевізника та ТзОВ «Дозор Україна», відтак, такі дані не є для них обов`язковими. Водночас, у актах виконаних робіт по перевезенню пільгових категорій пасажирів в м.Ужгород, підписаних сторонами зазначено, що акти складено на підставі таблиці ТзОВ «Дозор Україна» фактичного виїзду транспортних засобів на маршрути.

Інформація, надана сторонам ТзОВ «Дозор-Україна», яка була врахована при складенні актів виконаних робіт, стосується лише кількості здійснення оборотних рейсів кожним транспортним засобом із рухомого складу, обумовленого в договорі та не містить даних щодо кількості перевезених пасажирів і частки пасажирів пільгових категорій.

Згідно з результатами моніторингу середня кількість виконаних оборотних рейсів одного транспортного засобу в день становить – 4 рейси, однак, в розрахунках ТзОВ «Транс-Уж» до актів виконаних робіт та інформації, наданої ТзОВ «Дозор Україна», кількість оборотних рейсів, виконаних одним транспортним засобом в день, становить 10-14 рейсів.

Так, відповідно до даних, наведених у розрахунку позивача за період з 21.04.2018 по 20.05.2018, виконаного на основі даних системи охорони та моніторингу «Dozor» за один день, 02 травня 2018 року, було виконано 71,5 оборотних рейсів лише на одному маршруті - №3 (5 одиниць рухомого складу); на маршруті №4 – 10,5 оборотних рейсів (1 одиниця рухомого складу), на маршруті №5 - 44,5 оборотних рейсів, на маршруті №6 – 44 оборотних рейси, на маршруті №12 – 0, на маршруті №12 – 78,5 оборотних рейсів, на маршруті №20 – 5,5 оборотних рейсів, на маршруті №26 – 23,0 оборотних рейсів, на маршруті №58 – 50 оборотних рейсів, всього – 327,5 оборотних рейсів в один день. Загалом на усіх маршрутах кількість оборотних рейсів в дні, коли також проводився моніторинг, склала: 03 травня – 336,5, 04 травня 2018 – 335,0, 16 травня 2018 року – 342,5, 17 травня – 326,0, 17 травня - 311 оборотних рейсів.

Слід звернути увагу, що додаткові угоди про збільшення суми фінансування для відшкодування витрат перевізника, пов`язаних з перевезенням пільгової категорії громадян укладались протягом усієї дії договору. Також акти виконаних робіт підписувались обома сторонами щомісячно. При цьому позивач не порушував питання про невідповідність підписаних сторонами виконаних робіт по перевезенню пільгових категорій пасажирів в м.Ужгород, фактично понесеним ним витратам.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами фактичного надання послуг з перевезення пільговим категоріям населення в обсязі, що перевищує узгоджений сторонами відповідно до підписаних актів виконаних робіт, та повністю сплачений відповідачем.

Договір, на основі якого виникли спірні правовідносини, укладено сторонами на підставі ст. 91 Бюджетного Кодексу України, Закону України «Про автомобільний транспорт», Рішення Ужгородської міської ради № 898 від 14.12.2017 «Про Програму фінансування видатків на компенсаційні виплати за пільговий проїзд автомобільним транспортом на міських автобусних маршрутах загального користування у м. Ужгород на 2018 рік».

Так, Рішенням Ужгородської міської ради №898 від 14.12.2017 було затверджено Програму фінансування видатків на компенсаційні виплати за пільговий проїзд автомобільним транспортом на міських автобусних маршрутах загального користування у м. Ужгород на 2018 рік (надалі Програма). Департаменту фінансів та бюджетної політики доручено забезпечити фінансування Програми в межах коштів, передбачених бюджетом міста. Головним розпорядником коштів Програми визначено управління праці та соціального захисту населення.

Метою Програми є відшкодування компенсаційних виплат перевізникам, що здійснюють пільгові перевезення окремих категорій громадян автомобільним транспортом на міських автобусних маршрутах загального користування (п. 3 Програми).

Згідно п. 4 Програми компенсаційні виплати за пільговий проїзд автомобільним транспортом на міських автобусних маршрутах загального користування у м. Ужгород передбачається проводити згідно додатку 4 до Програми. Фінансування Програми здійснюватиметься у межах фактичних коштів, передбачених в бюджеті міста для управління праці та соціального захисту населення.

Ресурсне забезпечення міської цільової Програми фінансування видатків на компенсаційні виплати за пільговий проїзд автомобільним транспортом на міських автобусних маршрутах загального користування у м. Ужгород на 2018 рік визначено у розмірі 22 700 000 грн. (додатки 1-3 Програми).

Додатком 4 до Програми визначено порядок компенсаційних виплат за пільговий проїзд автомобільним транспортом на міських автобусних маршрутах загального користування у м. Ужгород (надалі Порядок), який встановлює механізм проведення компенсаційних виплат управлінням праці та соціального захисту населення за пільговий проїзд автомобільним транспортом на міських автобусних маршрутах загального користування у м. Ужгород окремих категорій громадян, які мають право пільгового проїзду відповідно до законодавчих актів України за рахунок коштів з міського бюджету підприємствам, що здійснюють автотранспортне перевезення громадян, згідно з договором, укладеним між Виконавчим комітетом міської ради та Перевізником.

Компенсація пільгових перевезень здійснюється на підставі укладених Перевізником договорів: - про перевезення пасажирів на міському маршруті загального користування в м. Ужгороді з організатором цих перевезень - виконавчим комітетом Ужгородської міської ради (відповідно до проведеного конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування згідно з Законом України Про автомобільний транспорт); - про відшкодування витрат за безкоштовне перевезення пільгових категорій громадян у міському автомобільному транспорті з головним розпорядником бюджетних коштів - управлінням праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради (п. 2. Порядку).

Порядок відшкодування витрат за безкоштовне перевезення пільгових категорій населення у міському автомобільному транспорті установлює єдину методику розрахунків на міських автотранспортних маршрутах загального користування, які фінансуються за рахунок коштів з міського бюджету. Обсяги коштів з міського бюджету на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян в автомобільному транспорті затверджуються рішенням міської ради (п. 3-4 Порядку).

Згідно п. 5 Порядку, право на безкоштовний проїзд мають громадяни пільгових категорій відповідно до Законів України: Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту: учасники бойових дій та особи, прирівняні до них, інваліди війни та прирівняні до них особи; Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист: ветерани військової служби; ветерани органів внутрішніх справ; ветерани Національної поліції; ветерани податкової міліції; ветерани державної пожежної охорони; ветерани Державної кримінально-виконавчої служби України, ветерани служби цивільного захисту; ветерани Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; члени їх сімей; Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесені до категорії 1. учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які належать до категорії 2; Про охорону дитинства: діти з багатодітної сім`ї; Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні: інваліди I та II групи, діти-інваліди до 18 років, особи, які супроводжують інвалідів першої групи або дітей інвалідів; Постанови Кабінету Міністрів України Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування від 17.05.1993 року № 354: пенсіонери за віком; інваліди.

Аналогічний перелік категорій громадян, що мають право на пільгове перевезення, визначений додатком № 2 до Договору № 3 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом від 26.02.2018 року.

Загальна сума коштів, що переказується у межах кошторисних призначень перевізникам на підставі діючих нормативно правових актів, не може бути вищою від суми коштів, передбачених у бюджеті міста (п. 6 Порядку).

При цьому, розмір компенсаційних виплат за пільгові перевезення громадян автомобільним транспортом у 2018 році буде вираховуватися на підставі даних моніторингу, що буде проводитися на підставі розпорядження міського голови. За результатами моніторингу визначатиметься середня кількість пільговиків, які перевозяться за один рейс на відповідних маршрутах, що є основою визначення середньої кількості пільговиків, які перевозяться за день, при проведенні розрахунків. Перевізник до 25 числа щомісячно повинен надавати до управління праці та соціального захисту населення довідку про обсяги наданих послуг з пільгового перевезення пасажирів та рахунок для проведення оплати, виходячи із кошторису на поточний рік (місяць) та тарифу, затвердженого рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради.

Відшкодування компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян здійснюється головним розпорядником бюджетних коштів пропорційно до сум компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, згідно з розрахунками, поданими кожним перевізником у межах бюджетних призначень на відповідний рік.

Після нарахування коштів автомобільним перевізникам за безкоштовне перевезення громадян пільгових категорій міста, управління праці та соціального захисту населення формує звіт про суми компенсаційних виплат по перевезенню пільгової категорії громадян у межах кошторисних призначень на відповідний період. Перевізник в акті виконаних робіт зазначає кількість перевезених пасажирів пільгових категорій та суму за пільгові перевезення, який підписують та скріплюють печаткою: перевізник, начальник управління праці та соціального захисту населення і затверджує заступник міського голови відповідно до розподілу функціональних повноважень.

До 25 числа поточного місяця Перевізник на підставі розрахунків підписує з управлінням праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради двосторонні акти звіряння розрахунків за фактично надані послуги з перевезення. Виплата компенсації на відшкодування фактично понесених збитків за перевезення пільгової категорії громадян здійснюється у межах кошторисних призначень, виділених на ці цілі.

Компенсаційні виплати на пільговий проїзд здійснюються шляхом перерахування коштів із реєстраційного рахунку управління праці та соціального захисту населення на рахунки перевізника.

Управління праці та соціального захисту населення щомісяця здійснює контроль за наданням послуг із перевезення пільгових категорій пасажирів у м. Ужгород, відповідно до щомісячних звітів про виконання рейсів із зазначенням найменування та кількості транспортних засобів, що перебували на маршруті та виконані рейси за встановлений проміжок часу, наданих управлінню праці та соціального захисту населення ТзОВ «Дозор Україна» згідно рішення сесії № 213 від 31.05.2016.

Щодо висновків місцевого господарського суду про те, що право позивача на отримання компенсації вартості послуг, наданих пільговим категоріям населення, підлягає реалізації і захисту, незважаючи на те, чи передбачені були відповідачем кошти для здійснення компенсації наданих позивачем послуг із перевезення пільгової категорії громадян у повному (фактичному) обсязі, оскільки фінансові зобов`язання останнього виникли не із Програми фінансування видатків на компенсаційні виплати за пільговий проїзд автомобільним транспортом на міських автобусних маршрутах загального користування у м. Ужгород на 2018 рік, положення якої продубльовано у Договорі, а із законодавства, яким унормовано надання соціальних пільг визначеним у цьому законодавстві особам, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про автомобільний транспорт» (надалі - Закон) надання соціально значущих послуг автомобільного транспорту здійснюється відповідно до законодавства з питань поставки продукції для державних потреб.

Соціально значущими послугами автомобільного транспорту є послуги з перевезення пасажирів автобусними маршрутами загального користування за визначеними уповноваженими органами тарифами та на пільгових умовах відповідно до законодавства.

Частиною 2 ст. 29 Закону передбачено, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону.

У статті 37 Закону зазначено, що пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.

Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом. Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.

В оскаржуваному рішенні зазначено, що за змістом статей 89, 102 Бюджетного кодексу України видатки на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Однак відповідно до ч.2 ст.102 Бюджетного кодексу України в редакції, чинній станом з 01.01.2018 по 27.12.2018, тобто в час існування спірних правовідносин, видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Одночасно, абзац 5 підпункту «б» пункту 4 ч.1 ст. 89 БК України, який передбачав, що до видатків, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, належать видатки на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян, виключено на підставі Закону №1789-VIII від 20.12.2016.

З огляду на наведене невірним є застосування до спірних правовідносин Листа від 16.06.2017 №09010-20-10/16034 «Щодо реалізації деяких положень Бюджетного кодексу України з питань нарахування та виплати пільг» Міністерства фінансів України.

Відповідних змін зазнав і порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2020 №256, який в редакції чинній на 01.01.2018, вже не містив зазначення, що цей порядок визначає відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання програм державного соціального захисту населення щодо надання компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Згідно підпункту ґ, п. 3 ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України, до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Зазначена вище норма передбачає, що видатки на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян фінансується за рахунок видатків місцевих бюджетів будь-якого рівня шляхом визначення у відповідному місцевому бюджеті коштів.

Тобто чинним законодавством не врегульовано іншого порядку відшкодування компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян міським транспортом, окрім того, що реалізується шляхом врегулювання місцевими територіальними громадами в межах їх повноважень.

При цьому колегія суддів вважає, що висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного суду у справах №911/4249/16 та №906/621/17, на які покликається позивач не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки обставини цих справ стосуються бюджетних періодів 2015 та 2016 років.

Також суд не враховує рішень Європейського суду з прав людини у справі Кечко проти України, Бакалов проти України, Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України, у яких суд зазначив, що відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, оскільки позивачем не доведено порушення відповідачем існуючого договірного зобов`язання.

Враховуючи те, що зобов`язання Департаменту праці та соціального захисту населення щодо сплати ТзОВ «Транс-Уж» як перевізнику компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян випливає з договору №3 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом від 26.02.2018, укладеного між сторонами на підставі та в межах Програми фінансування видатків на компенсаційні виплати за пільговий проїзд автомобільним транспортом на міських автобусних маршрутах загального користування в м. Ужгород на 2018 рік, а також те, що Департамент праці та соціального захисту населення повністю оплатив рахунки, виставлені ТзОВ «Транс-Уж» відповідно до підписаних сторонами актів виконаних робіт, на загальну суму 4 264 939 грн., взявши до уваги положення ст.599 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 4 575 388 грн. і скасування оскарженого рішення в цій частині.

Щодо вимоги про визнання укладеною Додаткової угоди, якою п. 2.1. Договору № 3 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом від 26.02.2018 року, викласти у наступній редакції: «Сума фінансування для відшкодування витрат, пов`язаних з перевезенням пільгових категорій громадян складає 8 840 327 грн.», слід зазначити наступне.

Частиною першою ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

При цьому ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки.

Отже, у разі якщо договір не припинив дію у встановленому законодавством порядку та зобов`язання прийняті сторонами не виконані, виконання зобов`язань має здійснюватися з дотриманням законодавства.

Статтею 654 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

За змістом ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Правові підстави розірвання договору визначені положеннями ст. 651 Цивільного кодексу України, а саме, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Частина четверта цієї статті визначає, що зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Отже, закон пов`язує можливість зміни договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин.

Підставою вимоги про визнання додаткової угоди укладеною позивач вказав факт можливості отримання належного відшкодування компенсаційних виплат за перевезення пільгової категорії громадян не інакше, ніж на підставі договору.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що в матеріалах справи відсутні докази існування умов, за наявності яких Договір № 3 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом від 26.02.2018 могло б бути змінено на підставі ст. ст. 551, 652 Цивільного кодексу України, відтак, у задоволенні позовних вимог щодо визнання додаткової угоди слід відмовити, а оскаржене рішення в цій частині залишити без змін.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до п. 2, п. 3, п.4 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм.

Враховуючи наведене, зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, скасування рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.10.2019 в частині стягнення та прийняття нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити повністю.

В порядку положень ст. 129 ГПК України сплачений скаржником за подання апеляційної скарги судовий збір слід залишити за скаржником.

Враховуючи те, що судове засідання відбулось без участі представників сторін, у відповідності до положень ч.5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення постанови у цій справі є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 277, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Вимоги апеляційної скарги Департаменту праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради №4760/34.08-05 від 09.12.2019 (вх. №01-05/4452/19 від 10.12.2019) - задоволити частково.

2. Скасувати п.1 та п.2 резолютивної частини рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.10.2019 у справі №907/154/19 в частині стягнення з Департаменту праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Уж" суму 4 575 388 грн. заборгованості, а також суму 68 630 грн. 82 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Департаменту праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Уж", суму 4 575 388 грн. заборгованості - відмовити.

4. В решті – рішення залишити без змін.

5. Судовий збір, сплачений за подання позовної заяви – покласти на позивача.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Транс-Уж” (м. Ужгород, вул. Гагаріна, буд. 36Б (код ЄДРПОУ 33537225) на користь Департаменту праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради (м. Ужгород, пл. Ш.Петефі, буд. 24 (код ЄДРПОУ 03192997) – 102 946,23 грн. (сто дві тисячі дев`ятсот сорок шість гривень двадцять три копійки) судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

7. Місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Матеріали справи №907/154/19 повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено та підписано 03.04.2020.

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Орищин Г.В.

суддя Скрипчук О.С.

Джерело: ЄДРСР 88571304
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку