ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2020 року м. Київ № 640/13324/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «ФУДКОМ»

до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення і наказу,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «ФУДКОМ» (надалі - позивач), ЄДРПОУ 40982829, адреса: 01103, м. Київ, Залізничне шосе, буд. 57, із позовною заявою до Офісу великих платників Державної фіскальної служби (надалі - відповідач), ЄДРПОУ 39440996, адреса: 04119, м.Київ, вул. Дегтярівська, буд. 11 Г, у якій просить суд:

- скасувати наказ № 1122 від 23.05.19 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ФУДКОМ» (код ЄДРПОУ 40982829) та визнати протиправним;

- скасувати податкове повідомлення-рішення № 0004131402 від 20.06.19 та визнати протиправним.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

Позивач вважає, що оскаржуваний наказ № 1122 підлягає скасуванню з огляду на те, що був винесений з порушенням норм процесуального права, а оскаржуване ППР було прийнято на підставі акту перевірки яка була проведена з порушеннями процесуального податкового законодавства.

В обґрунтування заявлених вимог позивач в своїй позовній заяві та відповіді на відзив відповідача зазначає, що контролюючий орган здійснив порушення норм процесуального податкового законодавства, без урахування всіх обставин, що мають значення для призначення та проведення перевірки та на підставі чого виніс спірне податкове повідомлення-рішення.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог з мотивів, що наведені у письмовому відзиві на адміністративний позов.

Відповідно до ч. 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України), при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Листом від АТ «Альфа-Банк» №1246-27.3-231603 від 08.01.2019 було повідомлено органи ДФС про порушення ТОВ «ФУДКОМ» вимог валютного законодавства, контроль за дотримання якого покладено на контролюючі органи (Т.1, арк.23).

На підставі Листа АТ «Альфа-Банк» в.о. начальника Офісу великих платників податків ДФС Л. Бондар винесено Наказ №1122 від 23.05.209 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ФУДКОМ» (код ЄДРПОУ 40982829) (Т.1, арк.9). Спірним наказом доручено провести документальну позапланову перевірку позивача тривалістю 2 робочих дні починаючи з 24.05.2019 року, за період діяльності з 12.01.2018 по 21.05.2019, з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій за контрактами (угодами) від 12.01.2018 №12012018/18 та від 20.03.2018 №200318, на підставі п.п.20.1.4. п.20.1.1 ст.20, п.п.75.1.2. п.75.1. ст.75, п.п.78.1.1. п.78.1.1 ст.78 Податкового кодексу України.

24.05.2019 податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку з відома директора ТОВ «ФУДКОМ» Душко М.І. та в присутності головного бухгалтера ТОВ «ФУДКОМ» Соболєвої О.Ю.

За результатами вищевказаної перевірки складено Акт №1567/28-10-14-02/40982829 від 30.05.2019 року «Про результати документальної позапланової ТОВ «ФУДКОМ» (код ЄДРПОУ 40982829) з питань дотримання вимог валютного законодавства розрахунках за зовнішньоекономічними контрактами від 12.01.2018 №12012018/18 та від 20.03.2018 №200318, згідно листа АТ «Альфа-Банк» №1246-27.3-231603 від 08.01.2019» (Т.1, арк.16-17).

На підставі акту перевірки контролюючим органом винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення за № 0004131402 від 20.06.19, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у вигляді нарахування пені за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 283 135,13 грн (Т.1, арк.8).

Не погоджуючись з Наказом «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ФУДКОМ» № 1122 від 23.05.19 та податковим повідомленням-рішенням за № 0004131402 від 20.06.19 позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду для захисту своїх прав і законних інтересів.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позивач не погоджується з Наказом «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ФУДКОМ» № 1122 від 23.05.19 з декількох підстав.

По-перше, в своїй позовній заяві позивач зазначає, що контролюючий орган при призначенні перевірки посилається на п.п.20.1.4. п.20.1.1 ст.20, п.п.75.1.2. п.75.1. ст.75, п.п.78.1.1. п.78.1.1 ст.78 Податкового кодексу України, як підстави для проведення перевірки.

Так, за доводами позивача, для наявності підстави призначення документальної позапланової перевірки відповідно до пп.78.1.1. п.78.1. СТ.78 ПК України необхідна сукупність наступних умов:

- отримання контролюючим органом податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого ПК України законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

- направлення обов`язкового письмового запиту контролюючого органу про надання пояснень та їх документальних підтверджень, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

- не надання пояснень та їх документальних підтверджень на вищезгаданий запит протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

З огляду на наведене, позивач зазначає, що від відповідача запиту про надання пояснень та їх документального підтвердження стосовно визначеної оскаржуваним наказом предмету перевірки позивач не отримував.

Таким чином, на думку позивача, лише дотримання контролюючим органом встановлених умов та порядку прийняття контролюючим органом рішень про проведення перевірок може бути належною підставою для видання наказу про проведення перевірки, а невиконання контролюючим органом вимог закону щодо порядку призначення та проведення перевірок призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

По-друге, в своїй позовній заяві позивач зазначає, що відповідно до змісту оскаржуваного наказу перевірку вирішено провести з 24.05.2019 тривалістю 2 робочі дні. А оскаржуваний наказ вручено в день початку проведення перевірки - 24.05.19, тобто з наказом про перевірку та відомостями про дату її початку та строк проведення позивач не був ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.

Таким чином, на думку позивача, невиконання вимог ПК України щодо пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим кодексом, направлення на проведення перевірки та копії наказу про проведення перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, а саме - компетенції у контролюючого органу на прийняття акту індивідуальної дії (податкового повідомлення-рішення).

Проте, оскаржуваний наказ станом на момент звернення до суду з позовом про його скасування, є реалізованим. Посилаючись на позицію колегії суддів Касаційного адміністративного суду, зокрема від 21.03.18 у справі № 812/602/17, позивач зазначає, що, сам по собі факт проведення перевірки не може бути підставою для відмови у розгляді позовної вимоги про визнання протиправними дій та рішень щодо проведення перевірки.

Крім того, позивач не погоджується з податковим повідомленням-рішенням №0004131402 від 20.06.19, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у вигляді нарахування пені за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 283 135,13 грн (Т.1, арк.8).

Як вбачається з позовної заяви, позивачем були подані заперечення на висновки акту із заявою про необхідність повідомлення позивача про дату, час і місце їх розгляду.

Водночас, позивач стверджує, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято без урахування висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки, тобто з порушенням порядку передбаченого п. 86.8 ст.86 ПК України, а тому за доводами позивача, підлягає скасуванню.

Відповідач в своєму відзиві на позовну заяву заперечує проти позову та просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з наступних підстав.

Так, за доводами відповідача, контролюючим органом відповідно до п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України на підставі наказу Офісу великих платників 23.05.2019 №1122, проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача.

Перевірку проведено з відома директора ТОВ «ФУДКОМ» Душко І.М. А. та в присутності головного бухгалтера ТОВ «ФУДКОМ» Соболевої О.Ю.

Перевірка проводилась з 24.05.2019 по 27.05.2019 по закінченню якої було складено акт перевірки та на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від 20.06.2019 за № 0004131402.

Таким чином, на думку відповідача, документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ФУДКОМ» була здійснена правомірно, та згідно чинного законодавства, а ППР винесене на підставі Акту перевірки є правомірним та не підлягає скасуванню.

ВИСНОВКИ ЩОДО НАЯВНОСТІ/ВІДСУТНОСТІ ПОРУШЕНЬ

Під час розгляду справи, суд приходить до висновку, що Відповідачем було правомірно встановлено порушення позивачем вимог ст. 2 Закону України від 23.09.1994 № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (із змінами та доповненнями) за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності та винесення спірного повідомлення-рішення від 20.06.2019 за № 0004131402.

Щодо порушення прав позивача з боку відповідача в частині видання Наказу №1122 від 23.05.19 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ФУДКОМ», воно відсутнє з огляду на те, що позивачем допущено до перевірки посадову особу контролюючого органу, що в свою чергу передбачає факт визнання позивачем правомірності наказу.

Між ТОВ «ФУДКОМ» (Покупець) та компанією Vina Tornasol Chile S.Р.А. (Чілі) (Постачальник) укладено договір від 20.03.18 №200318 на поставку товарів (вино).

Відповідно до документів ТОВ «ФУДКОМ» було здійснено попередню оплату за товари, на рахунок нерезидента, згідно виписки банка від 27.06.2018 в сумі 27 489,00 Євро (граничний термін надходження товарів (повернення коштів) - 24.12.2018.

Таким чином, було встановлено, що ТОВ «ФУДКОМ» здійснив попередню оплату за товари, на рахунок нерезидента, згідно виписки банка від 27.06.2018 в сумі 27 489,00 Євро (граничний термін надходження товарів (повернення коштів) - 24.12.2018).

Відповідно ст.2 Закону України від 23.09.94 №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (із змінами та доповненнями) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

У зв`язку з неможливістю поставити товар, згідно виписки банка від 20.12.2018, нерезидентом на рахунок ТОВ «ФУДКОМ» було повернено кошти в сумі 144,00 Євро.

Товар від нерезидента на користь ТОВ «ФУДКОМ» надійшов згідно митної декларації ІМ 40 ДЕ № UА100110/2019/116767 від 08.02.2019 на суму 26 841,50 Євро.

Так відповідно умов викладених в додатковій угоді №3 від 22.01.2019, до даного договору, нерезидентом на рахунок ТОВ «ФУДКОМ» було повернено кошти в сумі 503,50 Євро.

Перевіркою встановлено, що в ході виконання умов даного договору, порушено ст. 2 Закону України від 23.09.94. № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (із змінами та доповненнями), в частині несвоєчасного надходження товарів/повернення коштів, а саме:

- товари на суму 26 841,50 Євро на користь підприємства надійшли згідно митної декларації ІМ 40 ДЕ №UА 100110/2019/116767 від 08.02.2019. Однак, згідно з відміткою митниці «Під митним контролем» на товарно супровідних документах, товар перетнув митний кордон України 14.01.2019, проте з порушенням законодавчо встановленого строку на 21 день (25.12.2018- 14.01.2019);

- кошти в сумі 503,50 Євро на рахунок підприємства, згідно виписки банка, надійшли 26.02.2019 чим порушено законодавчо встановлені строки на 64 дні (25.12.2018 - 26.02.2019).

Відповідно ст.1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 року №959-ХІІ момент здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Також, між ТОВ «ФУДКОМ» (Покупець) та компанією Shelton Food Products BV (Нідерланди) укладено договір від 12.01.2018 №12012018/18 на поставку товарів (Сир Гауда).

ТОВ «ФУДКОМ» було здійснено попередню оплату за товари, на рахунок нерезидента, згідно виписки банка від 14.06.2018 в сумі 19 838,28 Євро (граничний термін надходження товарів (повернення коштів) - 11.12.2018).

Товар від нерезидента на користь ТОВ «ФУДКОМ» надійшов згідно митної декларації ІМ 40 ДЕ № UA100110/2018/369723 від 21.12.2018 на суму 5 082,29 Євро.

Станом на 21.05.2019 року, товар від нерезидента на користь ТОВ «ФУДКОМ», на загальну суму 14 755,99 Євро не надходив.

В ході виконання умов даного договору, порушено ст. 2 Закону України від 23.09.94. № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (із змінами та доповненнями), в частині несвоєчасного надходження товарів/ненадходження товарів, а саме:

- товари на суму 5 082,29 Євро на користь підприємства надійшли згідно митної декларації ІМ 40 ДЕ№UА100110/2018/369723 від 21.12.2018. Однак, згідно з відміткою митниці «Під митним контролем» на товарно супровідних документах, товар перетнув митний кордон України 16.12.2018, проте з порушенням законодавчо встановленого строку на 5 днів (12.12.2018 - 16.12.2018);

- товари на суму 14 755,99 Євро на користь підприємства станом на 21.05.2019 року не надійшли, чим порушено законодавчо встановлені строки на 161 день (12.12.2018 - 21.05.2019).

НОРМИ ПРАВА ТА ПОЗИЦІЯ СУДУ

Відповідно ст.1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 року №959-ХІІ момент здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Згідно ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року № 185/94-ВР датою імпорту слід вважати дату надходження товару на митну територію України, фактичного перетину ним митного кордону України, що підтверджується проставленням відбитку штампа на СМR. товаросупровідних документах, що означає початок перебування; товару під митним контролем, але при обов`язковій наявності МД.

Відповідної ч.5 ст. 13 Закону України від 21.06.2018 №2473-УІІІ «Про валюту і валютні операції», порушення резидентами строку розрахунків, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

У постанові Верховного Суду від 02.03.2018 №820/2762/17 йдеться про те, що окремі дефекти запиту про надання інформації та наказу про призначення податкової перевірки для вирішення оспорюваного питання значення не мають. Оскільки відповідно до усталеної судової практики відсутність або неповнота посилань на конкретні пункти кодексу не повинні розглядатись як підстава для визнання наказу протиправним, якщо зі змісту такого наказу видається за можливе ідентифікувати передбачену законодавством фактичну підставу для призначення відповідної перевірки.

Також, у постанові КАС/ВС від 24.01.2019 р. №813/1012/18 Верховний Суд дійшов висновку про те, що якщо допуск до податкової перевірки відбувся, оскарження права на її проведення втрачено. Зокрема, якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відтак, з огляду на наведене, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту ухвалення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платників податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

У постанові КАС/ВС від 24.01.2019 р. №805/1941/17-а наявний висновок про те, що позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. Тобто, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Так, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної (планової або позапланової) виїзної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених Податковим кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова перевірка), підстави, дата початку і тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою цього органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені Податковим кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, що перевірятиметься. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою цього органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Згідно ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Згідно п. 78.4. ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно п. 42.1. ст. 42 Податкового кодексу України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.

Згідно п. 42.2. ст. 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Нагадаємо, що СГ має право вести Журнал перевірок для фіксації відвідування його контролюючими органами. Форма та порядок ведення такого журналу затверджені наказом Держкомпідприємництва від 10.08.98 р. № 18. Як роз`яснює ДФС (ЗІР, категорія № 136.01), реєстрація в Журналі перевірок передбачена тільки для перевірок, які проводяться за місцем провадження діяльності платника податків (тобто документальних виїзних, а також фактичних перевірок). Журнал реєстрації перевірок ведеться суб`єктами підприємницької діяльності всіх форм власності з метою недопущення несанкціонованих перевірок. Журнал реєстрації перевірок знаходиться за місцем здійснення підприємницької діяльності. Представник контролюючого органу перед початком перевірки повинен обов`язково зробити запис у журналі, заповнюючи всі передбачені графи, та поставити свій підпис. Суб`єкт підприємницької діяльності має право перевірити наявність відповідних повноважень особи, що здійснює перевірку, до початку перевірки, в тому числі зателефонувавши до відповідного контролюючого органу. Відмова особи, що здійснює перевірку, від підпису в журналі є підставою для недопущення його до проведення перевірки. В графі "Примітки" суб`єкт підприємницької діяльності може зафіксувати свої зауваження або зробити окремі примітки, які не були вчинені.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Як зазначає Верховний Суд в своїй постанові від 08.10.2019 у справі №826/11217/18 процедурні порушення при призначенні перевірки мають наслідком протиправність прийнятого керівником податкового органу наказу про проведення перевірки. Така правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 27.01.2015 (справа №21-425а14), відповідно до якої лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок може бути належною підставою для видання наказу про проведення перевірки.

Крім того, статтею 21 ПК України визначені обов`язки і відповідальність посадових та службових осіб контролюючих органів.

Так, відповідно до п.п. 21.1.8. ст. 21 ПК України посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані оприлюднювати на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, перелік уповноважених осіб контролюючого органу та переданих таким особам функцій у випадках, передбачених цим Кодексом.

Що стосується допуску до перевірки посадових осіб контролюючого органу, то суд керується положеннями статей 80 і 81 ПК України.

Згідно п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Тенденція судової практики сформувалася таким чином, що допускаючи посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, платник втрачає право на оскарження наказу про її проведення. Таку позицію свого часу сформував Верховний Суд України у постанові від 24.12.2010 р. у справі №21-25а10. Такої ж позиції дотримується ВС, яка була викладена, зокрема, у постанові від 20.02.2018 р. у справі №826/1205/16 та від 17.04.2018 р. у справі №826/12612/17.

В останньому зі згаданих рішень ВС наголосив, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення щодо себе податкового контролю. Водночас допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом під час призначення податкової перевірки.

Зі змісту оскаржуваного наказу слідує, що правовою підставою для проведення фактичної перевірки позивача податковим органом вказано п.п. 80.2.2., п.п. 80.2.3., п.п. 80.2.4., п.п. 80.2.5., п.п.80.2.6. ст. 80 глави 8 розділу 2 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; (п.п. 80.2.2.)

письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування; ( п.п. 80.2.3.)

неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками; (п.п. 80.2.4.)

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; (п.п. 80.2.5.)

у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3; ( п.п.80.2.6.)

З вищенаведеного слідує, що фактична перевірка може бути проведена лише за наявності підстав, передбачених ПК України, про які має бути повідомлений платник податків.

Тобто, для проведення фактичної перевірки мають існувати всі вказані вище фактичні обставини та передумови, які дозволяють податковому органу керуватись вказаною правовою нормою при призначенні (проведенні) такої перевірки.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд приходить до наступного.

Відтак, суд дійшов висновку, що позивачем в порушення вимог ст. 2 Закону України від 23.09.1994 № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (із змінами та доповненнями), в частині несвоєчасного повернення коштів/повернення коштів, а саме:

1) згідно договору від 20.03.2018 №200318 з нерезидентом компанією Vina Tornasol Chile S.Р.А. (Чілі):

- протерміновано надходження товарів в сумі 26 841,50 Євро, з 25.12.2018 - 14.01.2019 на 21 день;

- протерміновано надходження коштів в сумі 503,50 Євро, з 25.12.2018 - 26.02.2019 на 64 дні;

2) згідно договору від 12.01.2018 №12012018/18 з нерезидентом компанією Shelton Food Products BV (Нідерланди):

- протерміновано надходження товарів в сумі 5 082,29 Євро, з 12.12.2018 - 16.12.2018 на 5 днів;

- ненадходження коштів в сумі 14 755,99 Євро, з 12.12.2018 - 21.05.2019 на 161 дні.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, в розумінні приписів ст. 77 КАС України відповідачем доведено правомірність оскаржуваного наказу від 23.05.2019 № 1122 та в подальшому прийнятого податкового повідомлення-рішення від 20 червня 2019 року № 0004131402.

Таким чином, при прийнятті оскаржуваного рішення, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, які врегульовують спірні правовідносини.

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати в цьому випадку стягненню не підлягають.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «ФУДКОМ» відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова