ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2020 р. справа № 300/2268/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Боршовського Т.І.,

за участю секретаря судового засідання Хорта А.Р.,

представника позивача Тепак Л.П.,

представника відповідача Юрчука Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МІЛВУД

до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0006981401 від 30.08.2019 та № 0006991411 від 30.08.2019, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю МІЛВУД (надалі позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (надалі відповідач), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми Р № 0006981401 від 30.08.2019 та форми В1 № 0006991411 від 30.08.2019.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 30.08.2019 № 0006981401 та № 0006991411 ґрунтується на висновках, зроблених в акті документальної планової виїзної перевірки № 683/09-19-14-01/37322161 від 30.07.2019, які, на думку представника позивача, не відповідають фактичним обставинам справи та нормам податкового законодавства. Так, представник Товариства з обмеженою відповідальністю МІЛВУД зазначив, що перевіркою зроблено необґрунтований та такий, що не відповідає вимогам пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, висновок про заниження податку на прибуток на загальну суму 1963391 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування в сумі 927860 грн. Позивач вважає, що контролюючий орган помилкового зазначив, що Товариством з обмеженою відповідальністю МІЛВУД не надано в повному обсязі інформації та належним чином оформлених документів, що підтверджують факт придбання лісопродукції від фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , реальність отримання лісопродукції, послуг по перевезенню лісопродукції позивачем протягом періоду з 01.01.2016 по 31.03.2019 від вищевказаних контрагентів. Представник Товариства з обмеженою відповідальністю МІЛВУД зазначив, що господарські операції з такими контрагентами фактичний рух товарів та спричинили реальні зміни майнового стану позивача, що відображене у податковій звітності та первинних документах: договорами поставки лісопродукції, товарно-транспортними та видатковими накладними, які скріплені підписами та печатками представників постачальника та одержувача товару. При цьому, всі розрахунки здійснювались в безготівковій формі. Щодо відсутності в постачальників деревини товарно-транспортних накладних за формою ТТН-ліс, то представник позивача зазначив, що такі документи обов`язкові лише для державних лісогосподарських підприємств, до яких не відносяться вищевказані контрагенти Товариства з обмеженою відповідальністю МІЛВУД. Що стосується специфікації-накладної за формою ЛГ-25, то вона обов`язкова лише при здійсненні операцій з експорту пиломатеріалів, які, в даному випадку, не проводились. Окрім цього, контролюючим органом не встановлено розбіжності стосовно балансу придбаної лісосировини та виробленої позивачем готової продукції. Також представник Товариства з обмеженою відповідальністю МІЛВУД звернув увагу на те, що відсутність інформації про належність на праві власності постачальнику матеріальних (в тому числі, транспортних засобів) чи трудових ресурсів не виключає можливість реального виконання ним господарських операцій з поставки лісосировини. Також позивач зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю МІЛВУД не може нести відповідальність за негативні наслідки господарської діяльності контрагентів, неналежного ведення його контрагентами податкового обліку, несплати податків до бюджету, за умови добросовісності його як платника податків, та відповідності вказаних господарських операцій діловій меті за напрямоком його господарської діяльності . Таким чином, на думку представника позивача, висновки працівників Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, які вказані в акті перевірки № 683/09-19-14-01/37322161 від 30.07.2019, є необґрунтованими та не грунтуються на нормам податкового закону, а тому податкові повідомлення-рішення від 30.08.2019 № 0006981401 та № 0006991411 належить скасувати.

Ухвалою суду від 25.11.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

16.12.2019 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позову. Представник відповідача вказав, що контролюючим органом за результатами документальної планової виїзної перевірки позивача не встановлено реальності поставки лісопродукції, її перевезення протягом періоду з 01.01.2016 по 31.03.2019 від контрагентів-постачальників фізичних осіб-підприємців Ковач С.В., Жук С.О., ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . Так, з метою підтвердження взаємовідносин позивача з вищевказаними фізичними особами-підприємцями та дослідження операцій щодо походження лісу, транспортування та передачі на всіх етапах його просування відповідач направив запити до контрагентів, до лісгоспів. Окрім цього, такі контрагенти позивача як фізична особа-підприємець ОСОБА_1 та фізична особа-підприємець ОСОБА_3 надали представникам оперативного управління Головного управління ДФС в Івано-Франківській області пояснення, згідно яких повідомили відповідача, що не укладали з Товариством з обмеженою відповідальністю МІЛВУД будь-яких договорів, не підписували жодних документів, а також не проводили фінансово-господарських операцій. Окрім цього, фізична особа-підприємець ОСОБА_9 , який є перевізником лісопродукції від фізичної особи-підприємуця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю МІЛВУД, та фізична особа-підприємець ОСОБА_10 , який є перевізником лісопродукції від фізичної особи-підприємуця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю МІЛВУД, повідомили відповідача, що не здійснювали жодних перевезень до позивача. Також згідно податкової інформації в фізичних осіб-підприємців Ковач С.В., Жук С.О., Лосинська Р.І., Яцульчак І.І., ОСОБА_11 В.Є., Романюк С ОСОБА_12 , Іванокович І.В. відсутні наймані працівники. Щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 , то Товариство з обмеженою відповідальністю МІЛВУД не надало до перевірки первинні документи про придбання лісопродукції в такого контрагента на суму 174000 грн., а тому відповідно до пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України такі документи вважаються відсутніми, і немає підтвердження первинними документами бухгалтерського обліку операцій поставки на вказану суму. Що стосується фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 , то у відповідь на запит відповідача, останнім не надано документального підтвердження походження лісопродукції, а саме: специфікацій-накладних форми № ЛГ-25 та товарно-транспортних накладних (ТТН-ліс). Таким чином, представник відповідач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 30.08.2019 № 0006981401 та № 0006991411 прийнято правомірно. Просить в задоволенні позову відмовити (том 4, а.с. 28-33).

Ухвалою від 18.12.2019, за клопотаннями представників сторін для підготовки відповіді на відзив на додаткових заперечень, суд продовжив строк підготовчого провадження в справі № 300/2268/19 до 22.02.2020.

24.12.2019 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшла відповідь представника позивача на відзив на позовну заяву, згідно якої представник Товариства з обмеженою відповідальністю МІЛВУД вказав на безпідставність доводів відповідача у відзиві. Так, представник позивача зазначив, що відомості інформаційних ресурсів ДФС про звітність постачальників є податковою інформацією інформаційного характеру, яка не спростовує фактичного руху активів та зміни майнового стану позивача, а також достовірність первинних документів Товариства з обмеженою відповідальністю МІЛВУД, які надані контролюючому органу під час перевірки. Щодо відсутності первинних документів по фізичній особі-підприємцю ОСОБА_7 , то на думку представника позивача, витрати мають бути відображені саме в періоді, коли вони були здійснені, а не коли отриманий первинний документ бухгалтерського обліку. Таким чином, позивачем правомірно відображено в складі витрат за 4 квартал 2018 та 1 квартал 2019 року витрати в сумі 174000 грн., тобто в періоді отримання доходів. Також представник Товариства з обмеженою відповідальністю МІЛВУД зазначила, що відповіді державних лісогосподарських підприємств на запити контролюючого органу підтверджують, що контрагенти позивача фізичні особи-підприємці не придбавали лісосировину в таких державних лісогосподарських підприємствах, та не спростовують можливості придбання такими контрагентами лісосировини в інших суб`єктів господарювання на вторинному ринку лісопродукції. Також представник позивача звернула увагу на те, що платники поватку, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, ведуть лише обліку доходів і не зобов`язані вести облік витрат, а тому часто не зберігають первинних документів щодо придбання продукції в інших суб`єктів госпарювання. Вказала на те, що зустрічні перевірки фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 не проведено. Щодо підприємця ОСОБА_8 , то представник позивача звернув увагу на те, що в 2017 році Головне управління ДФС в Івано-Франківській області провело документальну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 з питань дотримання вимог податкового законодавства за 2016 рік, за результатами якої не встановлено порушень по взаємовідносинах з позивачем. Окрім цього, представник позивача вказала на ситуацію коли інспектори відповідача перевіркою ставлять під сумнів реальність операцій позивача з придбання лісопродукції у вищевказаних підприємців, посилаючись як на одну з обставин на те, що перевезення такої продукції до позивача не відбувалося, однак контролюючий орган не ставить під сумнів правильність оподаткування ТОВ «Мілвуд» самих операцій перевезення (том 4, а.с. 135-142).

18.02.2020 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшли додаткові пояснення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області № 208/09-19-08-02, в якому представник відповідач зазначив про правомірність використання податкової інформації, отриманої листом від 20.06.2019 № 180/09-19-21-05 в ході перевірки позивача. Щодо доводів представника Товариства з обмеженою відповідальністю МІЛВУД про правомірність відображення в складі витрат за 4 квартал 2018 та 1 квартал 2019 року витрати в сумі 174000 грн., то представник відповідача зазначив, що первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. В даному випадку, первинні документи, що підтверджують понесені витрати позивачем в розмірі 174000 грн. в зв`язку з господарськими операціями з контрагентом фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 , до перевірки контролюючому органу надано не було, що згідно норм пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України свідчить про відсутність в позивача таких документів на час складання звітності (том 12, а.с. 156-157).

Ухвалою від 05.03.2020 суд закрив підготовче провадження в адміністративній справі № 300/2268/19 та розпочав розгляд справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечив.

Розглянувши матеріали адміністративної справи за правилами загального позовного провадження, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю МІЛВУД зареєстроване як юридична особа 14.02.2011, основний вид діяльності: 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

На підставі наказу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 30.05.2019 № 849 (том 1, а.с. 31), направлень від 07.06.2019 №№ 939, 940, 941 (том 4, а.с.37-39) працівниками Головного управління ДФС в Івано-Франківській області в період з 10.06.2019 по 23.07.2019 проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю МІЛВУД з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

За наслідками проведеної перевірки складено акт за № 683/09-19-14-01/37322161 від 30.07.2019, згідно висновків якого встановлено такі порушення:

-пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, Податкового кодексу України (надалі ПК України), пунктів 5, 6, 7, 10, 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1963391 грн., у тому числі за перший квартал 2016 року в сумі 411075 грн., півріччя 2016 року 577526 грн., три квартали 2016 року 1071873 грн., 2016 рік 1373582 грн., три квартали 2017 року 309269 грн., 2017 рік 401249 грн., півріччя 2018 року 109171 грн., три квартали 2018 року 146296 грн., 2018 рік 188560 грн.;

-пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого завищено суми бюджетного відшкодування, що підлягали бюджетному відшкодуванню, в сумі 927860 грн., в тому числі в періодах: червень 2016 року 85946 грн., липень 2016 роу 223036 грн., серпень 2016 року 79458 грн., вересень 2016 року 116628 грн., квітень 2017 року 114853 грн., травень 2017 року 71348 грн., червень 2017 року 48473 грн., липень 2017 року 77874 грн., серпень 2017 року 59449 грн., вересень 2017 року 50795 грн. (том 1, а.с. 31-83).

15.08.2019 позивач подав в Головне управління ДФС в Івано-Франківській області заперечення № 340 на акт перевірки № 683/09-19-14-01/37322161 від 30.07.2019 (том 1, а.с. 105-106).

27.08.2019 відповідач листом № 4173/10/09-19-14-01-19 надав Товариству з обмеженою відповідальністю МІЛВУД відповідь на заперечення, згідно якої висновки викладені в акті перевірки № 683/09-19-14-01/37322161 від 30.07.2019 залишено без змін (том 1, а.с. 107-108).

На підставі вищевказаного акту перевірки № 683/09-19-14-01/37322161 від 30.07.2019, відповідачем 30.08.2019 прийнято податкові повідомлення-рішення:

-№ 0006981401, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 1732331,00 грн., з яких 1385865,00 грн. за основним зобов`язанням та 346466,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (том 1, а.с. 110);

-№ 0006991411, яким зобов`язано сплатити 618878,00 грн. завищення бюджетного відшкодування та 154720,00 грн. штрафні (фінансові) санкції (штрафи) (том 1, а.с. 111).

11.09.2019 позивач подав до Державної податкової служби України скаргу в порядку адміністративного оскарження на вищевказані податкові повідомлення-рішення (том 1, а.с. 113-119).

07.11.2019 Державна податкова служба України листом № 8664/6/99-00-08-05-01 надав Товариству з обмеженою відповідальністю МІЛВУД рішення про результати розгляду скарги, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 30.08.2019 № 0006981401 та № 0006991411, а скаргу без задоволення (том 1, а. 121-129).

Вважаючи протиправними податкові повідомлення-рішення від 30.08.2019 № 0006981401 та № 0006991411, Товариство з обмеженою відповідальністю МІЛВУД звернулось з цим позовом до суду, в якому просить скасувати вищевказані податкові повідомлення-рішення.

Вирішуючи даний спір суд виходив з таких мотивів та норм права.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (надалі ПК України).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Підпунктом 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 ПК України визначено, що платниками податку на прибуток підприємств є суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

В свою чергу, об`єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу (підпункт 134.1.1 пункт 134.1 статті 134 ПК України).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Таким чином, для перевірки правильності нарахування та сплати позивачем податку на прибуток підприємств за спірний період, необхідно встановити правильність визначення платником своїх доходів та витрат в їх грошовому вираженні. При цьому, необхідною умовою для встановлення факту отримання платником доходу та понесення витрат, є їх підтверджується відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як вбачається з акту перевірки № 683/09-19-14-01/37322161 від 30.07.2019 контролюючий орган зазначив, що перевіркою відображених у рядку 2050 «собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) форми № 2 «Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід)» за період з 01.01.2016 по 31.03.2019 встановлено, що вказаний показник складає 106567,0 тис. грн. Зазначений показник сформовано за даними бухгалтерського обліку по рахунках: 901 «собівартість реалізованої готової продукції», 902 « собівартість реалізованих товарів», 903 «собівартість реалізованих робіт, послуг» встановлено, що на формування цього показника вплинули такі показники як собівартість реалізованої готової продукції (пиломатеріал обрізний, балка клеєна), технологічної тріски, тирси, собівартість виконаних лісозаготівельних робіт, наданих транспортних послуг тощо.

Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.01.2016 по 31.03.2019 в сумі 106567,0 тис. грн. контролюючим органом встановлено завищення показників, відображених у рядку 2050 «собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» в сумі 10907724 грн., в тому числі: перший квартал 2016 року 2283750 грн., півріччя 2016 року 3208480 грн., три квартали 2016 року 5954850 грн., 2016 рік 7631010 грн., півріччя 2017 року 1222211 грн., три квартали 2017 року -2229160 грн., півріччя 2018 року 606504 грн., три квартали 812754 грн., 2018 рік 1047554 грн.

Таким чином, контролюючи й орган дійшов висновку про заниження позивачем податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1963391 грн., у тому числі за перший квартал 2016 року в сумі 411075 грн., півріччя 2016 року 577526 грн., три квартали 2016 року 1071873 грн., 2016 рік 1373582 грн., три квартали 2017 року 309269 грн., 2017 рік 401249 грн., півріччя 2018 року 109171 грн., три квартали 2018 року 146296 грн., 2018 рік 188560 грн.

До таких висновків контролюючий орган дійшов на підставі аналізу фінансово-господарських операцій Товариства з обмеженою відповідальністю МІЛВУД з його контрагентами фізичними особами-підприємцями: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Пунктом 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 статті 200 ПК України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з частиною 1 статті 3 Господарського кодексу (надалі ГК) України господарська діяльність - це діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 цього ж Закону передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, з огляду на зміст вказаних норм податкового закону, підставою для формування податкового кредиту, є саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, та здійснення господарських операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності з метою досягнення господарської мети.

Як вбачається з акту перевірки за № 683/09-19-14-01/37322161 від 30.07.2019 контролюючий орган дійшов висновку про завищення суми бюджетного відшкодування, що підлягали бюджетному відшкодуванню, в сумі 927860 грн., в тому числі в періодах: червень 2016 року 85946 грн., липень 2016 року 223036 грн., серпень 2016 року 79458 грн., вересень 2016 року 116628 грн., квітень 2017 року 114853 грн., травень 2017 року 71348 грн., червень 2017 року 48473 грн., липень 2017 року 77874 грн., серпень 2017 року 59449 грн., вересень 2017 року 50795 грн. (том 1, а.с. 31-83).

Такий висновок контролюючого органу ґрунтується на доводах відповідача про безтоварний характер операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю МІЛВУД (надалі ТОВ) та його контрагентом фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 .

Досліджуючи обставини здійснення господарських операцій позивача з його вищевказаними контрагентами та їх зв`язок з господарською діяльністю позивача, для встановлення правильності визначення об`єкта оподаткування податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, судом встановлено таке.

Щодо операцій між ТОВ «Мілвуд» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , то як встановлено судом з акту перевірки, податкового повідомлення-рішення форми Р № 0006981401 від 30.08.2019, витрати позивача по операціях з вказаним контрагентом мали місце в І кварталі 2016 року, та з врахуванням вимог статті 102 ПК України, не ввійшли до розрахунку грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств податкового повідомлення-рішення форми Р № 0006981401 від 30.08.2019. Вказані обставини визнані сторонами. Отже, дослідження обставин реальності вказаних операцій виходить за межі предмету спору в цій адміністративній справі.

Щодо господарських операцій між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 .

Суд встановив, що між ТОВ МІЛВУД та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 був укладений договір поставки лісопродукції № 04-05/2016 від 04.05.2016, за яким фізична особа-підприємець ОСОБА_2 як постачальник зобов`язувався передати ТОВ МІЛВУД як покупцю лісопродукцію, а саме: пиловник хвойний. Комплект товаросупровідних документів: товаротранспортна накладна; накладна.

Відповідно до пункту 3.2 зазначеного договору постачальник повине забезпечити покупця комплектом товаросупровідних документів, де повинні бути зазначені характеристики завантаження, об`єм, сорт, асортимент. Ціна 1 м куб.складає 1050 грн. без ПДВ.

Перехід права власності на сировинк відбувається з моменту отримання покупцем сировини та підписання товарно-транспортної накладної (пункту 4.1 договору).

Відповідно до пункту 6.1 договору розрахунки за поставлену постачальником покупцю сировину проводяться в безготівковому порядку, шляхом перерахування покупцем грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок постачальника (том 2, а.с. 3-4).

Вищевказаний договір вчинений в письмовій формі, підписаний представником позивача та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , скріплений їх печатками, а, отже, є укладеним, і відповідно до частини 1 статті 202, частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України (надалі ЦК) встановлює для сторін права та обов`язки. Будь-яких доказів підписання вищевказаного договору невстановленими особами, скріплення його підробленими печатками, чи інших даних, які б викликали сумнів в достовірності цього правочину, відповідач суду відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства (надалі КАС) України не подав. Також суду не подано доказів визнання компетентним судом такого договору поставки лісопродукції недійсним та застосування наслідків його недійсності.

В підтвердження виконання договору поставки лісопродукції № 04-05/2016 від 04.05.2016 позивачем подано оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за 2016 рік (том 2, а.с. 2), реєстр платіжних доручень (банківських виписок) по контрагенту за 2016 рік (том 2, а.с. 6-14), реєстр накладних та товарно-транспортних накладних з контрагентом за 2016 рік (том 2, а.с. 15-16).

Так, в матеріалах справи наявні копії накладних, які підтверджують господарські операцій за договором поставки лісопродукції № 04-05/2016 від 04.05.2016: від 05.05.2016 року за № 05/05 (том 2, а.с. 17); від 06.05.2016 року за № 06/05 (том 2, а.с. 20); від 10.05.2016 року за № 10/05 (том 2, а.с. 23); від 11.05.2016 року за № 11/05 (том 2, а.с. 26); від 12.05.2016 року за № 12/05 (том 2, а.с. 29); від 13.05.2016 року за № 13/05 (том 2, а.с. 32); від 01.08.2016 року за № 01/08 (том 2, а.с. 34); від 02.08.2016 року за № 02/08 (том 2, а.с. 36); від 03.08.2016 року за № 03/08 (том 2, а.с. 38); від 04.08.2016 року за № 04/08 (том 2, а.с. 40); від 05.08.2016 року за № 05/08 (том 2, а.с. 42); від 08.08.2016 року за № 08/08 (том 2, а.с. 44); від 09.08.2016 року за № 09/08 (том 2, а.с. 46); від 10.08.2016 року за № 10/08 (том 2, а.с. 48); від 11.08.2016 року за № 11/08 (том 2, а.с. 50); від 12.08.2016 року за № 12/08 (том 2, а.с. 52); від 15.08.2016 року за № 15/08 (том 2, а.с. 54); від 16.08.2016 року за № 16/08 (том 2, а.с. 56); від 17.08.2016 року за № 17/08 (том 2, а.с. 58); від 18.08.2016 року за № 18/08 (том 2, а.с. 60); від 19.08.2016 року за № 19/08 (том 2, а.с. 62); від 10.10.2016 року за № 10/10 (том 2, а.с. 64); від 11.10.2016 року за № 11/10 (том 2, а.с. 66); від 12.10.2016 року за № 12/10 (том 2, а.с. 68); від 13.10.2016 року за № 13/10 (том 2, а.с. 70); від 17.10.2016 року за № 17/10 (том 2, а.с. 72); від 18.10.2016 року за № 18/10 (том 2, а.с. 74); від 19.10.2016 року за № 19/10 (том 2, а.с. 76); від 20.10.2016 року за № 20/10 (том 2, а.с. 78); від 21.10.2016 року за № 21/10 (том 2, а.с. 80); від 24.10.2016 року за № 24/10 (том 2, а.с. 82); від 25.10.2016 року за № 25/10 (том 2, а.с. 84); від 26.10.2016 року за № 26/10 (том 2, а.с. 86); від 27.10.2016 року за № 27/10 (том 2, а.с. 88); від 10.11.2016 року за № 10/11 (том 2, а.с. 90); від 11.11.2016 року за № 11/11 (том 2, а.с. 92); від 14.11.2016 року за № 14/11 (том 2, а.с. 94); від 15.11.2016 року за № 15/11 (том 2, а.с. 96); від 16.11.2016 року за № 16/11 (том 2, а.с. 98); від 17.11.2016 року за № 17/11 (том 2, а.с. 100); від 18.11.2016 року за № 18/11 (том 2, а.с. 102); від 22.11.2016 року за № 22/11 (том 2, а.с. 104); від 23.11.2016 року за № 23/11 (том 2, а.с. 106); від 24.11.2016 року за № 24/11 (том 2, а.с. 108); від 25.11.2016 року за № 25/11 (том 2, а.с. 110); від 28.11.2016 року за № 28/11 (том 2, а.с. 112); від 29.11.2016 року за № 29/11 (том 2, а.с. 114); від 05.12.2016 року за № 05/12 (том 2, а.с. 116); від 07.12.2016 року за № 07/12 (том 2, а.с. 118); від 09.12.2016 року за № 09/12 (том 2, а.с. 120); від 10.12.2016 року за № 10/12 (том 2, а.с. 122); від 12.12.2016 року за № 12/12 (том 2, а.с. 124); від 13.12.2016 року за № 13/12 (том 2, а.с. 126); від 14.12.2016 року за № 14/12 (том 2, а.с. 128); від 15.12.2016 року за № 15/12 (том 2, а.с. 130); від 16.12.2016 року за № 16/12 (том 2, а.с. 132); від 17.12.2016 року за № 17/12 (том 2, а.с. 134); від 20.12.2016 року за № 20/12 (том 2, а.с. 136).

Загальний обсяг поставки складає 2821920 грн. В дану суму включено 495000 грн. витрат позивача на оплату товару ФОП ОСОБА_2 в І півріччі 2016 року, які не ввійшли до розрахунку грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств податкового повідомлення-рішення форми Р № 0006981401 від 30.08.2019, з огляду на вимоги статті 102 ПК України.

Також в матеріалах справи наявні копії товарно-транспортних накладних щодо доставки лісопродукції позивачу, які підтверджують реальність виконання господарських операцій за договором поставки лісопродукції № 04-05/2016 від 04.05.2016: від 05.05.2016 року за № 01-1/05/05 (том 2, а.с. 18); від 05.05.2016 року за № 01-2/05/05 (том 2, а.с. 19); від 06.05.2016 року за № 01-1/05/06 (том 2, а.с. 21); від 06.05.2016 року за № 01-2/05/06 (том 2, а.с. 22); від 10.05.2016 року за № 01-1/05/10 (том 2, а.с. 24); від 10.05.2016 року за № 01-2/05/10 (том 2, а.с. 25); від 11.05.2016 року за № 01-1/05/11 (том 2, а.с. 27); від 11.05.2016 року за № 01-2/05/11 (том 2, а.с. 28); від 12.05.2016 року за № 01-2/05/12 (том 2, а.с. 30); від 12.05.2016 року за № 01-1/05/12 (том 2, а.с. 31); від 13.05.2016 року за № 01-1/05/13 (том 2, а.с. 33); від 01.08.2016 року за № 01-1/08/01 (том 2, а.с. 35); від 02.08.2016 року за № 01-1/08/02 (том 2, а.с. 37); від 03.08.2016 року за № 01-1/08/03 (том 2, а.с. 39); від 04.08.2016 року за № 01-1/08/04 (том 2, а.с. 41); від 05.08.2016 року за № 01-1/08/02 (том 2, а.с. 43); від 08.08.2016 року за № 01-1/08/08 (том 2, а.с. 45); від 01.08.2016 року за № 01-1/08/09 (том 2, а.с. 47); від 10.08.2016 року за № 01-1/08/10 (том 2, а.с. 49); від 11.08.2016 року за № 01-1/08/11 (том 2, а.с. 51); від 12.08.2016 року за № 01-1/08/12 (том 2, а.с. 53); від 15.08.2016 року за № 01-1/08/15 (том 2, а.с. 55); від 16.08.2016 року за № 01-1/08/16 (том 2, а.с. 57); від 17.08.2016 року за № 01-1/08/17 (том 2, а.с. 59); від 18.08.2016 року за № 01-1/08/18 (том 2, а.с. 61); від 19.08.2016 року за № 01-1/08/19 (том 2, а.с. 63); від 10.10.2016 року за № 01-1/10/10 (том 2, а.с. 65); від 11.10.2016 року за № 01-1/10/11 (том 2, а.с. 67); від 12.10.2016 року за № 01-1/10/12 (том 2, а.с. 69); від 13.10.2016 року за № 01-1/10/13 (том 2, а.с. 71); від 17.10.2016 року за № 01-1/10/17 (том 2, а.с. 73); від 18.10.2016 року за № 01-1/10/18 (том 2, а.с. 75); від 19.10.2016 року за № 01-1/10/19 (том 2, а.с. 77); від 20.10.2016 року за № 01-1/10/20 (том 2, а.с. 79); від 21.10.2016 року за № 01-1/10/21 (том 2, а.с. 81); від 24.10.2016 року за № 01-1/10/24 (том 2, а.с. 83); від 25.10.2016 року за № 01-1/10/25 (том 2, а.с. 85); від 26.10.2016 року за № 01-1/10/26 (том 2, а.с. 87); від 27.10.2016 року за № 01-1/10/27 (том 2, а.с. 89); від 10.11.2016 року за № 01-1/11/10 (том 2, а.с. 91); від 11.11.2016 року за № 01-1/11/11 (том 2, а.с. 93); від 14.11.2016 року за № 01-1/11/14 (том 2, а.с. 95); від 15.11.2016 року за № 01-1/11/15 (том 2, а.с. 97); від 16.11.2016 року за № 01-1/11/16 (том 2, а.с. 99); від 17.11.2016 року за № 01-1/11/17 (том 2, а.с. 101); від 18.11.2016 року за № 01-1/11/18 (том 2, а.с. 103); від 22.11.2016 року за № 01-1/11/22 (том 2, а.с. 105); від 23.11.2016 року за № 01-1/11/23 (том 2, а.с. 107); від 24.11.2016 року за № 01-1/11/24 (том 2, а.с. 109); від 25.11.2016 року за № 01-1/11/25 (том 2, а.с. 111); від 28.11.2016 року за № 01-1/11/28 (том 2, а.с. 113); від 29.11.2016 року за № 01-1/11/29 (том 2, а.с. 115); від 05.12.2016 року за № 01-1/12/05 (том 2, а.с. 117); від 07.12.2016 року за № 01-1/12/07 (том 2, а.с. 119); від 09.12.2016 року за № 01-1/12/09 (том 2, а.с. 121); від 10.12.2016 року за № 01-1/12/10 (том 2, а.с. 123); від 12.12.2016 року за № 01-1/12/12 (том 2, а.с. 125); від 13.12.2016 року за № 01-1/12/13 (том 2, а.с. 127); від 12.12.2016 року за № 01-1/12/14 (том 2, а.с. 129); від 15.12.2016 року за № 01-1/12/15 (том 2, а.с. 131); від 16.12.2016 року за № 01-1/12/16 (том 2, а.с. 133); від 17.12.2016 року за № 01-1/12/17 (том 2, а.с. 135); від 20.12.2016 року за № 01-1/12/20 (том 2, а.с. 137).

Вищевказані документи також були подані контролюючому органу під час проведення перевірки, що й не заперечується відповідачем.

Щодо господарських операцій між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 .

Суд встановив, що між ТОВ МІЛВУД та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 був укладений договір поставки лісопродукції № 01/04/2016 від 01.04.2016, за яким фізична особа-підприємець ОСОБА_3 як постачальник зобов`язувався передати ТОВ МІЛВУД як покупцю товар. Комплект товаросупровідних документів: товаротранспортна накладна; накладна.

Момент передачі товару від постачальника покупцю фіксується підписанням останнім товарно-транспортної накладних, видаткових накладних або акту прийому-передачі товару (за наявності) (пункту 4.2 договору).

Відповідно до пункту 6.1 договору розрахунки за поставлену постачальником покупцю сировину проводяться в безготівковому порядку, шляхом перерахування покупцем грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок постачальника (том 2, а.с. 141).

Вищевказаний договір вчинений в письмовій формі, підписаний представником позивача та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 , скріплений їх печатками, а, отже, є укладеним, і відповідно до частини 1 статті 202, частини 1 статті 626 ЦК України встановлює для сторін права та обов`язки. Будь-яких доказів підписання вищевказаного договору невстановленими особами, скріплення його підробленими печатками, чи інших даних, які б викликали сумнів в достовірності цього правочину, відповідач суду відповідно до частини 2 статті 77 КАС України не подав. Також суду не подано доказів визнання компетенним судом такого договору поставки лісопродукції недійсним та застосування наслідків його недійсності.

В підтвердження виконання договору поставки лісопродукції № 01/04/2016 від 01.04.2016 на суму 606503,75 грн. позивачем подано оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за 2016 рік (том 2, а.с. 140), реєстр платіжних доручень (банківських виписок) по контрагенту за 2016 рік (том 2, а.с. 142-158), реєстр накладних та товарно-транспортних накладних з контрагентом за 2016 рік (том 2, а.с. 159).

Так, в матеріалах справи наявні копії видаткових накладних, які підтверджують господарські операцій за договором поставки лісопродукції № 01/04/2016 від 01.04.2016: від 19.04.2018 року за № 19/04-18Л (том 2, а.с. 160); від 02.05.2018 року за № 02/05-18Л (том 2, а.с. 162); від 03.05.2018 року за № 03/05-18Л (том 2, а.с. 164); від 04.05.2018 року за № 04/05-18Л (том 2, а.с. 166); від 07.05.2018 року за № 07/05-18Л (том 2, а.с. 168); від 08.05.2018 року за № 08/05-18Л (том 2, а.с. 170); від 16.05.2018 року за № 09/05-18 (том 2, а.с. 172); від 19.05.2018 року за № 10/05-18 (том 2, а.с. 174); від 12.06.2018 року за № 01/06/2018 (том 2, а.с. 176); від 13.06.2018 року за № 02/06-18 (том 2, а.с. 178); від 26.06.2018 року за № 26/06-18 (том 2, а.с. 180).

Також в матеріалах справи наявні копії товарно-транспортних накладних, які підтверджують господарські операцій за договором поставки лісо продукції № 01/04/2016 від 01.04.2016: від 19.04.2018 року за № 19/04-18Л (том 2, а.с. 161); від 02.05.2018 року за № 02/05-18Л (том 2, а.с. 163); від 03.05.2018 року за № 03/05-18Л (том 2, а.с. 165); від 04.05.2018 року за № 04/05-18Л (том 2, а.с. 167); від 07.05.2018 року за № 07/05-18Л (том 2, а.с. 169); від 08.05.2018 року за № 08/05-18Л (том 2, а.с. 171); від 16.05.2018 року за № 09/05-18Л (том 2, а.с. 173); від 19.05.2018 року за № 10/05-18Л (том 2, а.с. 175); від 12.06.2018 року за № 01/06-18Л (том 2, а.с. 177); від 13.06.2018 року за № 02/06-18Л (том 2, а.с. 179); від 26.06.2018 року за № 26/06-18Л (том 2, а.с. 177).

Вищевказані документи також були подані контролюючому органу під час проведення перевірки, що й не заперечувалося представником відповідача в судовому засіданні.

В той же час, представники Головного управління ДПС в Івано-Франківській області в акті перевірки за № 683/09-19-14-01/37322161 від 30.07.2019 та в судовому засіданні зазначили, що від оперативного управління Головного управління ДФС в Івано-Франківській області отримано службову записку від 20.06.2019 № 130/09-19-21-05, в якій вказано про отримання пояснення фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , в яких остання повідомила, що не проводила з ТОВМІЛВУД жодної фінансово-господарської діяльності, не укладала та не підписувала з позивачем жодних договорів, в тому числі з постачання лісопродукції.

Окрім цього, відповідач в заперечення реальності операцій з поставки товару з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 , посилається на те, що в базі даних Регіонального сервісного центру МВС в Івано-Франківській області щодо наявності транспортних засобів, автомобіль РЕНО НОМЕР_1 , вказаний в товарно-транспортних накладних, за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_10 не зареєстрований. Також фізична особа-підприємець ОСОБА_10 надав працівникам оперативного управління відповідача пояснення, в яких зазначив, що особисто не здійснював жодних перевезень від фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до ТОВ МІЛВУД.

В судовому засіданні 23.03.2020 було допитано як свідка фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 , яка підтвердила вчинення господарських операцій з ТОВ МІЛВУД з поставки лісопродукції. ОСОБА_3 пояснила, що особисто підписувала всі документи щодо поставки лісопродукції. Однак, оскільки на її утриманні перебуває малолітня дитина, в роботі по пошуку продавців та покупців лісопродукції їй допомагав її рідний брат ОСОБА_13 , який особисто вів переговори та перебував при виконанні угод. Також вказала, що одна поставка до ТОВ «Мілбуд» відбулася орендованим нею транспортним засобом, тодві як всі інші транспортом ТОВ «Мілвуд». Щодо запитання про зміст її пояснень від 04.04.2019 року, записаними з її слів працівниками оперативного підрозділу ГУ ДФС в Івано-Франківській області, то ОСОБА_3 зазначила, що в час отримання від неї пояснень вона перебувала з своєю малолітньою дитиною, а тому поспішаючи, не зосередилася на змісту записаних пояснень та не висловила до них зауважень.

Допитаний як свідок ОСОБА_13 пояснив, що будучи підприємцем, з огляду на низький фінансовий стан сестри - ОСОБА_3 , яка працює вчителькою в школі та, має на утриманні малолітню дитину, допоміг їй зареєструватися підприємцем та допомагав здійснювати підприємницьку діяльність: вів пошук покупців та продавців лісопродукції, контролював виконання укладених угод. Також зазначив, що поставка лісопродукції ТОВ «Мілвуд» здійснювалася безпосередньо з місця зберігання продукції в суб`єктів господарювання, в яких ФОП ОСОБА_3 купляла лісопродукцію. Пояснив, що оскільки такі обставини мали місце в 2018 році, враховуючи, що цей час він також здійснював підприємницьку діяльність щодо ліспопродукції, не може пригалати в кого конкретно з підприємців була придбана його сестрою ліспопродукція для ТОВ «Мілвуд».

Також в судовому засіданні 23.03.2020 було допитано як свідка фізичну особу-підприємця ОСОБА_10 , який підтвердив факт перевезення лісопродукції від фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до ТОВ МІЛВУД. ОСОБА_10 зазначив, що особисто не здійснював перевезення товару, яке здійснювали його водії, що й підтвердив в поясненнях працівниками оперативного підрозділу ГУ ДФС в Івано-Франківській області 09.04.2019. Зазначені в товарно-траспортних накладних транспортні засоби, якими здійснювалася поставка товару для ТОВ «Мілвуд» дійсно належать ОСОБА_10 : один перебуває на праві власності, інший користування згідно переданого технічного паспорта на автомобіль.

Судом встановлено, що автомобіль РЕНО НОМЕР_1 , який вказаний в товарно-транспортних накладних, то відповідач під час перевірки не робив запиту до органів державної реєстрації транспортних засобів за ким зареєстрований вказаний автомобіль, чи укладалися власником транспортного засобу відповідні договори на перевезення вантажів фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 .

Окрім цього, представник позивача в судовому засіданні зазначила, що на виконання умов договору поставки лісопродукції № 01/04/2016 від 01.04.2016 на банківський рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 позивач перерахував кошти за поставлений товар в повному обсязі.

Щодо господарських операцій між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 .

Суд встановив, що між ТОВ МІЛВУД та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 був укладений договір поставки лісової сировини № 20-08/2017 від 20.08.2017, за яким фізична особа-підприємець ОСОБА_4 як постачальник зобов`язувався передати ТОВ МІЛВУД як покупцю сировину, а саме: пиловник хвойний за ціною 1 м куб. складає 1700 грн. без ПДВ. Покупець зобов`язувався прийняти сировину та оплатити її вартість на умовах цього договору. Комплект товаросупровідних документів: товарно-транспортна накладна; рахунок-фактура; видаткова накладна.

Відповідно до пункту 3.1 зазначеного договору постачальник повине забезпечити покупця комплектом товаросупровідних документів, де повинні бути зазначені характеристики завантаження, об`єм, сорт, асортимент.

Перехід права власності на сировину відбувається з моменту отримання покупцем сировини та підписання товарно-транспортної накладної (пункту 4.1 договору).

Відповідно до пункту 6.1 договору розрахунки за поставлену постачальником покупцю сировину проводяться в безготівковому порядку, шляхом перерахування покупцем грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок постачальника (том 2, а.с. 185-186).

Вищевказаний договір вчинений в письмовій формі, підписаний представником позивача та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 , скріплений їх печатками, а, отже, є укладеним, і відповідно до частини 1 статті 202, частини 1 статті 626 ЦК України встановлює для сторін права та обов`язки. Будь-яких доказів підписання вищевказаного договору невстановленими особами, скріплення його підробленими печатками, чи інших даних, які б викликали сумнів в достовірності цього правочину, відповідач суду відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства (надалі КАС) України не подав. Також суду не подано доказів визнання компетентним судом такого договору поставки лісопродукції недійсним та застосування наслідків його недійсності.

В підтвердження виконання договору поставки лісової сировини № 20-08/2017 від 20.08.2017 на суму 66362,9 грн. позивачем подано оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за 2017 рік (том 2, а.с. 184), реєстр платіжних доручень (банківських виписок) по контрагенту за 2017 рік (том 2, а.с. 187-189), реєстр накладних та товарно-транспортних накладних з контрагентом за 2017 рік (том 2, а.с. 190).

Так, в матеріалах справи наявна копія накладної № 10 від 31.08.2017, яка підтверджує господарські операцій за договором поставки лісової сировини № 20-08/2017 від 20.08.2017 (том 2, а.с. 191).

Також в матеріалах справи наявна копія товарно-транспортної накладної № 5 від 31.08.2017 (том 2, а.с. 192).

Вищевказані документи також були подані контролюючому органу під час проведення перевірки, що й не заперечувалося представником відповідача в судовому засіданні.

В той же час, представники Головного управління ДПС в Івано-Франківській області в акті перевірки за № 683/09-19-14-01/37322161 від 30.07.2019 та в судовому засіданні зазначили, що в базі даних Регіонального сервісного центру МВС в Івано-Франківській області щодо наявності транспортних засобів, автомобіль ДАФ НОМЕР_2 , вказаний в товарно-транспортній накладній, за ТОВ «Рено-Командер» не зареєстрований.

Однак, як встановлено судом в судовому засіданні, відповідач під час перевірки не робив відповідних запитів до органів державної реєстрації транспортних засобів за ким зареєстрований вказаний автомобіль, чи укладалися власником транспортного засобу відповідні договори на перевезення вантажів фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 . Також відповідачем не вжито заходів щодо отримання пояснень від власника: фізичної особи чи посадових осіб юридичної особи за якими зареєстровано вказаний транспортний засіб.

Таким чином, доводи відповідача про відсутність в фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 транспортних засобів, не можуть слугувати підставою для однозначного висновку про реальність чи не реальність господарський операцій, оскільки даний контрагент позивача мав можливість орендувати необхідні йому для господарської діяльності транспортні засоби в інших суб`єктів, оскільки норми Податкового кодексу України не ставлять в залежність права платника від наявності/відсутності у нього відповідних транспортних засобів. Доказів протилежного, враховуючи вищевикладені обставини, суду не подано, а отже, вказані висновки контролюючого органу є передчасними.

Щодо господарських операцій між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 .

Суд встановив, що між ТОВ МІЛВУД та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 був укладений договір поставки лісової сировини № 12-06 від 12.06.2017, за яким фізична особа-підприємець ОСОБА_5 як постачальник зобов`язувався передати ТОВ МІЛВУД як покупцю сировину, а саме: пиловник хвойний за ціною 1 м куб. складає 1420 грн. без ПДВ. Покупець зобов`язувався прийняти сировину та оплатити її вартість на умовах цього договору. Комплект товаросупровідних документів: товарно-транспортна накладна; рахунок-фактура; видаткова накладна.

Відповідно до пункту 3.1 зазначеного договору постачальник повинен забезпечити покупця комплектом товаросупровідних документів, де повинні бути зазначені характеристики завантаження, об`єм, сорт, асортимент.

Перехід права власності на сировину відбувається з моменту отримання покупцем сировини та підписання товарно-транспортної накладної (пункту 4.1 договору).

Відповідно до пункту 6.1 договору розрахунки за поставлену постачальником покупцю сировину проводяться в безготівковому порядку, шляхом перерахування покупцем грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок постачальника (том 1, а.с. 239-240).

Вищевказаний договір вчинений в письмовій формі, підписаний представником позивача та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 , скріплений їх печатками, а, отже, є укладеним, і відповідно до частини 1 статті 202, частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлює для сторін права та обов`язки. Будь-яких доказів підписання вищевказаного договору невстановленими особами, скріплення його підробленими печатками, чи інших даних, які б викликали сумнів в достовірності цього правочину, відповідач суду відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не подав. Також суду не подано доказів визнання компетенним судом такого договору поставки лісопродукції недійсним та застосування наслідків його недійсності.

В підтвердження виконання договору поставки лісової сировини № 12-06 від 12.06.2017 на загальну суму 48848 грн. позивачем подано оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за 2017 рік (том 1, а.с. 238), реєстр платіжних доручень (банківських виписок) по контрагенту за 2017 рік (том 1, а.с. 241-242), реєстр накладних та товарно-транспортних накладних з контрагентом за 2017 рік (том 1, а.с. 243).

Так, в матеріалах справи наявна копія накладної № 16/06 від 16.06.2017, яка підтверджує господарські операцій за договором поставки лісової сировини № 12-06 від 12.06.2017 (том 1, а.с. 244).

Також в матеріалах справи наявна копія товарно-транспортної накладної № 16/6 від 16.06.2017 (том 1, а.с. 245).

Вищевказані документи також були подані контролюючому органу під час проведення перевірки, що й не заперечувалося представником відповідача в судовому засіданні.

Щодо господарських операцій між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 .

Суд встановив, що між ТОВ МІЛВУД та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 був укладений договір поставки № 2018/07-24 від 24.07.2018, за яким фізична особа-підприємець ОСОБА_6 як постачальник зобов`язувався передати у власність ТОВ МІЛВУД як покупцю необрізні пиломатеріали, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму визначену договором. Комплект товаросупровідних документів: товарно-транспортна накладна; видаткова накладна.

Оплата вартості товару здійснюється покупцем у вигляді попередньої оплати (пункт 3.1 договору).

Відповідно до пункту 4.2 договору транспортування товару здійснюється автомобільним транспортом за рахунок постачальника.

Згідно з пунктом 4.2 договору датою поставки товару вважається дата підписання видаткової накладної (том 1, а.с. 196).

Вищевказаний договір вчинений в письмовій формі, підписаний представником позивача та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 , скріплений їх печатками, а, отже, є укладеним, і відповідно до частини 1 статті 202, частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлює для сторін права та обов`язки. Будь-яких доказів підписання вищевказаного договору невстановленими особами, скріплення його підробленими печатками, чи інших даних, які б викликали сумнів в достовірності цього правочину, відповідач суду відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не подав. Також суду не подано доказів визнання компетентним судом такого договору поставки лісопродукції недійсним та застосування наслідків його недійсності.

В підтвердження виконання договору поставки № 2018/07-24 від 24.07.2018 на загальну суму 206250 грн. позивачем подано оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за 2018 рік (том 2, а.с. 195), реєстр платіжних доручень (банківських виписок) по контрагенту за 2018 рік (том 2, а.с. 197-201), реєстр накладних та товарно-транспортних накладних з контрагентом за 2017 рік (том 2, а.с. 202).

Так, в матеріалах справи наявні копії накладної № 7 від 29.08.2018 (том 2, а.с. 203) та № 4 від 14.08.2018 (том 2, а.с. 205), яка підтверджує господарські операцій за договором поставки № 2018/07-24 від 24.07.2018.

Також в матеріалах справи наявна копія товарно-транспортної накладної № 7 від 29.08.2018 (том 2, а.с. 204) та № 4 від 14.08.2018 (том 2, а.с. 206).

Вищевказані документи також були подані контролюючому органу під час проведення перевірки, що й не заперечувалося представником відповідача в судовому засіданні.

Щодо господарських операцій між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 .

Суд встановив, що між ТОВ МІЛВУД та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 був укладений договір поставки лісосировини № 01-11/2018 від 01.11.2018, за яким фізична особа-підприємець ОСОБА_7 як постачальник зобов`язувався продати, а ТОВ МІЛВУД як покупець зобов`язувався купити товар в асортименті, кількості і за ціною, визначеною у видатковій накладній.

Датою поставки товару вважається дата приймання товару та підписання видаткової накладної та ТТН форми 1-ТН (пункт 3.3 договору).

Згідно з пунктом 3.4 договору постачальник разом з товаром повинен забезпечити покупця комплектом товарно-супровідних документів, а саме: рахунок, видаткова накладна, ТТН форми 1-ТН, зареєстрована ПН в ЄРПН.

Відповідно до пункту 4.1 розрахунки за поставлений постачальником товар проводяться в безготівковому порядку, шляхом перерахування покупцем грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок постачальника (том 1, а.с. 225-226).

Вищевказаний договір вчинений в письмовій формі, підписаний представником позивача та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 , скріплений їх печатками, а, отже, є укладеним, і відповідно до частини 1 статті 202, частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлює для сторін права та обов`язки. Будь-яких доказів підписання вищевказаного договору невстановленими особами, скріплення його підробленими печатками, чи інших даних, які б викликали сумнів в достовірності цього правочину, відповідач суду відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не подав. Також суду не подано доказів визнання компетентним судом такого договору поставки лісопродукції недійсним та застосування наслідків його недійсності.

В підтвердження виконання договору поставки лісосировини № 01-11/2018 від 01.11.2018 позивачем подано оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за 2018 рік та 1 квартал 2019 року (том 1, а.с. 223-224), реєстр платіжних доручень (банківських виписок) по контрагенту за 2018 рік та 1 квартал 2019 року (том 1, а.с. 227-231), реєстр накладних та товарно-транспортних накладних з контрагентом за 2018 рік та 1 квартал 2019 року (том 1, а.с. 232).

Так, в матеріалах справи наявна копія видаткової накладної від 01.11.2018 року за № 01-11/2018 на суму 60800,00 грн. (том 1, а.с. 233), яка підтверджує господарські операцій за договором поставки лісосировини № 01-11/2018 від 01.11.2018.

Також в матеріалах справи наявна копії товарно-транспортної накладної № 01/11-18 від 01.11.2018 (том 1, а.с. 234) та копія специфікації-накладної № 16/11/18 від 16.11.2018 (том 1, а.с. 236).

Вищевказані документи також були подані контролюючому органу під час проведення перевірки, що й не заперечувалося представником відповідача в судовому засіданні.

З поданих позивачем оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 за 2018 рік та 1 квартал 2019 року (том 1, а.с. 223-224), реєстру платіжних доручень (банківських виписок) по контрагенту за 2018 рік та 1 квартал 2019 року (том 1, а.с. 227-231), платіжних доручень № 340 від 15.11.2019, № 446 від 21.12.2018, № 498 від 11.01.2019, позивачем оплачено ФОП ОСОБА_7 та віднесено на витрати суму 234800 грн.

Представники Головного управління ДПС в Івано-Франківській області в акті перевірки за № 683/09-19-14-01/37322161 від 30.07.2019 та в судовому засіданні зазначили, що первинні документи щодо придбання лісопродукції у фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 на суму 174000,00 грн. позивач до перевірки не надав.

Відповідно до пункту 44.6 статі 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно з пунктом 44.7 статті 44 ПК України у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Відповідно до пункту 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 цього ж Закону передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, підставою для бухгалтерського обліку, дані якого разом з фінансовою звітністю використовуються при обрахунку об`єкту оподаткування податком на прибутом підприємств, мають бути первинні документи. Зведені облікові документи, на які посилається позивач, є похідними, та повинні грунтуватися на первинних документах, що підтверджують господарську операцію поставки. Також не є такими, за відсутності первинних документів щодо проведення операцій поставки товару, платіжні доручення про оплату за поставлених товар. В даному випадку, позивач не надав первинні документи щодо операцій поставки лісопродукції від фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 на суму 174000,00 грн. ні під час перевірки контролюючому органу, ні під час розгляду цієї справи в суді.

За таких обставин суд погоджується з висновком контролюючого органу про те, що в силу положень пункту 44.6 статті 44 ПК України потрібно вважати, що такі документи відсутні у платника податків.

Отже, суд дійшов висновку, що позивач не підтвердив реальність операцій поставки лісопродукції з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 на суму 174000,00 грн. Як наслідок позивачем безпідставно занижено грошові зобов`язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 31320 грн. (174000 грн. * 18% ставка податку). Таким чином, відповідач правомірно збільшив позивачу податковим повідомленням-рішенням № 0006981401 від 30.08.2019 суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств за податковими зобов`язаннями в розмірі 31320,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 25% від вказаної суми, а саме 7830,00 грн.

Щодо господарських операцій між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 . Згідно акту перевірки, що й не заперечується сторонами, підприємець ОСОБА_8 є платником податку на додану вартість.

Суд встановив, що між ТОВ МІЛВУД та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 був укладений договір поставки лісової сировини № 09-06/2016 від 09.06.2016, за яким фізична особа-підприємець ОСОБА_8 як постачальник зобов`язувався передати ТОВ МІЛВУД як покупцю сировину, а саме: пиловник хвойний. Комплект товаросупровідних документів: товаротранспортна накладна; рахунок-фактура.

Відповідно до пункту 3.1 зазначеного договору постачальник повине забезпечити покупця комплектом товаросупровідних документів, де повинні бути зазначені характеристики завантаження, об`єм, сорт, асортимент. Ціна 1 м куб.складає 1200 грн. без ПДВ.

Перехід права власності на сировину відбувається з моменту отримання покупцем сировини та підписання товарно-транспортної накладної (пункту 4.1 договору).

Відповідно до пункту 6.1 договору розрахунки за поставлену постачальником покупцю сировину проводяться в безготівковому порядку, шляхом перерахування покупцем грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок постачальника (том 2, а.с. 210-212).

Вищевказаний договір вчинений в письмовій формі, підписаний представником позивача та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 , скріплений їх печатками, а, отже, є укладеним, і відповідно до частини 1 статті 202, частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлює для сторін права та обов`язки. Будь-яких доказів підписання вищевказаного договору невстановленими особами, скріплення його підробленими печатками, чи інших даних, які б викликали сумнів в достовірності цього правочину, відповідач суду відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не подав. Також суду не подано доказів визнання компетентним судом такого договору поставки лісопродукції недійсним та застосування наслідків його недійсності.

В підтвердження виконання договору поставки лісової сировини № 09-06/2016 від 09.06.2016 на загальну суму 2113948,65 грн. позивачем подано оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за 2016 рік, рахунку 6851 за 2017 рік та 2018 рік (том 2, а.с. 208-209), реєстр платіжних доручень (банківських виписок) по контрагенту за 2016-2017 роки (том 2, а.с. 213-252, том 3, а.с. 1-6), реєстр накладних та товарно-транспортних накладних з контрагентом за 2016-2017 роки (том 3, а.с. 7-8).

Судом встановлено, що операції позивача з ФОП ОСОБА_8 за І квартал 2016 року та понесені ТОВ «Мілвуд» по них витрати на суму 429730 грн. не ввійшли до розрахунку грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств в податковому повідомленні-рішенні № 0006981401 від 30.08.2019, з огляду на встановлений статтею 102 ПК України присічний строк.

По вказаних операціях з ФОП ОСОБА_8 позивачем зформовано податковий кредит на загальну суму 927860 грн. В податковому повідомленні-рішенні № 0006991411 від 30.08.2019 року, контролюючим органом, на підставі висновків акту перевірки по вказане завищення податкового кредиту, зменшено ТОВ «Мілвуд» суму бюджетного відшкодування, починаючи з серпня 2016 року, а саме: серпень, вересень 2016, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2017 року на загальну суму 618878 грн. На вказану суму й розраховано штрафні санкції в розмірі 154720 грн. (25% від суми).

В матеріалах справи наявні копії видаткових накладних, які підтверджують господарські операцій за договором поставки лісової сировини № 09-06/2016 від 09.06.2016: від 03.04.2017 року за № 1 (том 3, а.с. 9); від 03.04.2017 року за № 2 (том 3, а.с. 11); від 03.04.2017 року за № 4 (том 3, а.с. 13); від 03.04.2017 року за № 3 (том 3, а.с. 15); від 04.04.2017 року за № 5 (том 3, а.с. 17); від 04.04.2017 року за № 6 (том 3, а.с. 19); від 04.04.2017 року за № 7 (том 3, а.с. 21); від 04.04.2017 року за № 8 (том 3, а.с. 23); від 04.04.2017 року за № 9 (том 3, а.с. 25); від 05.04.2017 року за № 10 (том 3, а.с. 27); від 05.04.2017 року за № 11 (том 3, а.с. 29); від 06.04.2017 року за № 12 (том 3, а.с. 31); від 06.04.2017 року за № 33 (том 3, а.с. 33); від 08.05.2017 року за № 2 (том 3, а.с. 35); від 08.05.2017 року за № 3 (том 3, а.с. 37); від 15.04.2017 року за № 39 (том 3, а.с. 39); від 15.05.2017 року за № 41 (том 3, а.с. 41); від 16.05.2017 року за № 7 (том 3, а.с. 43); від 16.05.2017 року за № 8 (том 3, а.с. 45); від 17.05.2017 року за № 9 (том 3, а.с. 47); від 09.06.2017 року за № 1 (том 3, а.с. 49); від 12.06.2017 року за № 2 (том 3, а.с. 51); від 13.06.2017 року за № 3 (том 3, а.с. 53); від 18.06.2017 року за № 4 (том 3, а.с. 55); від 19.06.2017 року за № 5 (том 3, а.с. 57); від 22.06.2017 року за № 6 (том 3, а.с. 59); від 03.07.2017 року за № 1 (том 3, а.с. 61); від 04.07.2017 року за № 2 (том 3, а.с. 63); від 05.07.2017 року за № 3 (том 3, а.с. 65); від 06.07.2017 року за № 5 (том 3, а.с. 67); від 06.07.2017 року за № 4 (том 3, а.с. 69); від 07.07.2017 року за № 6 (том 3, а.с. 71); від 10.07.2017 року за № 7 (том 3, а.с. 73); від 17.07.2017 року за № 12 (том 3, а.с. 75); від 21.07.2017 року за № 14 (том 3, а.с. 77); від 08.08.2017 року за № 1 (том 3, а.с. 79); від 08.08.2017 року за № 2 (том 3, а.с. 81); від 08.08.2017 року за № 3 (том 3, а.с. 83); від 14.08.2017 року за № 5 (том 3, а.с. 85); від 14.08.2017 року за № 6 (том 3, а.с. 87); від 15.08.2017 року за № 7 (том 3, а.с. 89); від 06.09.2017 року за № 4 (том 3, а.с. 91); від 18.09.2017 року за № 7 (том 3, а.с. 93); від 18.09.2017 року за № 6 (том 3, а.с. 95); від 16.09.2017 року за № 8 (том 3, а.с. 97); від 19.09.2017 року за № 9 (том 3, а.с. 99); від 10.06.2016 року за № РН-2 (том 3, а.с. 101); від 10.06.2016 року за № 3 (том 3, а.с. 103); від 11.06.2016 року за № РН-5 (том 3, а.с. 105); від 11.06.2016 року за № РН-4 (том 3, а.с. 107); від 11.06.2016 року за № РН-6 (том 3, а.с. 109); від 11.06.2016 року за № РН-7 (том 3, а.с. 111); від 14.06.2016 року за № 8 (том 3, а.с. 113); від 14.06.2016 року за № 11 (том 3, а.с. 115); від 14.06.2016 року за № 10 (том 3, а.с. 117); від 14.06.2016 року за № 9 (том 3, а.с. 119); від 15.06.2016 року за № 12 (том 3, а.с. 121); від 15.06.2016 року за № 13 (том 3, а.с. 123); від 01.07.2016 року за № 1 (том 3, а.с. 125); від 02.07.2016 року за № 3 (том 3, а.с. 127); від 02.07.2016 року за № 2 (том 3, а.с. 129); від 04.07.2016 року за № 4 (том 3, а.с. 131); від 04.07.2016 року за № 5 (том 3, а.с. 133); від 05.07.2016 року за № 6 (том 3, а.с. 135); від 05.07.2016 року за № 7 (том 3, а.с. 137); від 06.07.2016 року за № 9 (том 3, а.с. 139); від 06.07.2016 року за № 8 (том 3, а.с. 141); від 09.07.2016 року за № 10 (том 3, а.с. 143); від 09.07.2016 року за № 11 (том 3, а.с. 145); від 11.07.2016 року за № 12 (том 3, а.с. 147); від 11.07.2016 року за № 13 (том 3, а.с. 149); від 13.07.2016 року за № 14 (том 3, а.с. 151); від 14.07.2016 року за № 15 (том 3, а.с. 153); від 14.07.2016 року за № 16 (том 3, а.с. 155); від 15.07.2016 року за № 17 (том 3, а.с. 157); від 15.07.2016 року за № 18 (том 3, а.с. 159); від 18.07.2016 року за № 19 (том 3, а.с. 161); від 18.07.2016 року за № 20 (том 3, а.с. 163); від 19.07.2016 року за № 21 (том 3, а.с. 165); від 19.07.2016 року за № 22 (том 3, а.с. 167); від 19.07.2016 року за № 23 (том 3, а.с. 169); від 20.07.2016 року за № 24 (том 3, а.с. 171); від 20.07.2016 року за № 25 (том 3, а.с. 173); від 21.07.2016 року за № 26 (том 3, а.с. 175); від 21.07.2016 року за № 27 (том 3, а.с. 177); від 22.07.2016 року за № 28 (том 3, а.с. 179); від 22.07.2016 року за № 29 (том 3, а.с. 181); від 22.07.2016 року за № 30 (том 3, а.с. 183); від 04.08.2016 року за № 1 (том 3, а.с. 185); від 04.08.2016 року за № 2 (том 3, а.с. 187); від 05.08.2016 року за № 4 (том 3, а.с. 189); від 05.08.2016 року за № 3 (том 3, а.с. 191); від 06.08.2016 року за № 5 (том 3, а.с. 193); від 08.08.2016 року за № 8 (том 3, а.с. 195); від 08.08.2016 року за № 6 (том 3, а.с. 197); від 10.08.2016 року за № 9 (том 3, а.с. 199); від 10.08.2016 року за № 10 (том 3, а.с. 201); від 17.08.2016 року за № 12 (том 3, а.с. 203); від 17.08.2016 року за № 11 (том 3, а.с. 205); від 01.09.2016 року за № 1 (том 3, а.с. 207); від 01.09.2016 року за № 2 (том 3, а.с. 209); від 02.09.2016 року за № 4 (том 3, а.с. 211); від 02.09.2016 року за № 3 (том 3, а.с. 213); від 03.09.2016 року за № 5 (том 3, а.с. 215); від 03.09.2016 року за № 6 (том 3, а.с. 217); від 06.09.2016 року за № 7 (том 3, а.с. 219); від 06.09.2016 року за № 8 (том 3, а.с. 221); від 10.09.2016 року за № 9 (том 3, а.с. 223); від 10.09.2016 року за № 10 (том 3, а.с. 224); від 10.09.2016 року за № 11 (том 3, а.с. 226); від 10.09.2016 року за № 12 (том 3, а.с. 228); від 12.09.2016 року за № 13 (том 3, а.с. 230); від 12.09.2016 року за № 14 (том 3, а.с. 232); від 13.09.2016 року за № 15 (том 3, а.с. 234); від 13.09.2016 року за № 16 (том 3, а.с. 236).

Також в матеріалах справи наявні копії товарно-транспортних накладних, які підтверджують господарські операцій за договором поставки лісової сировини № 09-06/2016 від 09.06.2016: від 03.04.2017 року за № 1 (том 3, а.с. 10); від 03.04.2017 року за № 2 (том 3, а.с. 12); від 03.04.2017 року за № 4 (том 3, а.с. 14); від 03.04.2017 року за № 3 (том 3, а.с. 16); від 04.04.2017 року за № 5 (том 3, а.с. 18); від 04.04.2017 року за № 6 (том 3, а.с. 20); від 04.04.2017 року за № 7 (том 3, а.с. 22); від 04.04.2017 року за № 8 (том 3, а.с. 24); від 05.04.2017 року за № 9 (том 3, а.с. 26); від 05.04.2017 року за № 10 (том 3, а.с. 28); від 05.04.2017 року за № 11 (том 3, а.с. 30); від 06.04.2017 року за № 12 (том 3, а.с. 32); від 06.05.2017 року за № 1 (том 3, а.с. 34); від 08.05.2017 року за № 2 (том 3, а.с. 36); від 08.05.2017 року за № 3 (том 3, а.с. 38); від 15.05.2017 року за № 5 (том 3, а.с. 40); від 15.05.2017 року за № 6 (том 3, а.с. 42); від 16.05.2017 року за № 7 (том 3, а.с. 44); від 16.05.2017 року за № 8 (том 3, а.с. 46); від 17.05.2017 року за № 9 (том 3, а.с. 48); від 09.06.2017 року за № 1 (том 3, а.с. 50); від 12.06.2017 року за № 2 (том 3, а.с. 52); від 13.06.2017 року за № 3 (том 3, а.с. 54); від 18.06.2017 року за № 4 (том 3, а.с. 56); від 19.06.2017 року за № 5 (том 3, а.с. 58); від 22.06.2017 року за № 6 (том 3, а.с. 60); від 03.07.2017 року за № 1 (том 3, а.с. 62); від 04.07.2017 року за № 2 (том 3, а.с. 64); від 05.07.2017 року за № 3 (том 3, а.с. 66); від 06.07.2017 року за № 5 (том 3, а.с. 68); від 06.07.2017 року за № 4 (том 3, а.с. 70); від 07.07.2017 року за № 6 (том 3, а.с. 72); від 07.07.2017 року за № 7 (том 3, а.с. 74); від 17.07.2017 року за № 12 (том 3, а.с. 76); від 21.07.2017 року за № 14 (том 3, а.с. 78); від 08.08.2017 року за № 1 (том 3, а.с. 80); від 08.08.2017 року за № 2 (том 3, а.с. 82); від 08.08.2017 року за № 3 (том 3, а.с. 84); від 14.08.2017 року за № 5 (том 3, а.с. 86); від 14.08.2017 року за № 6 (том 3, а.с. 88); від 15.08.2017 року за № 7 (том 3, а.с. 90); від 06.09.2017 року за № 4 (том 3, а.с. 92); від 18.09.2017 року за № 7 (том 3, а.с. 94); від 18.09.2017 року за № 6 (том 3, а.с. 96); від 19.09.2017 року за № 8 (том 3, а.с. 98); від 19.09.2017 року за № 9 (том 3, а.с. 100); від 10.06.2016 року за № 2 (том 3, а.с. 102); від 10.06.2016 року за № 3 (том 3, а.с. 104); від 11.06.2016 року за № 5 (том 3, а.с. 106); від 11.06.2016 року за № 4 (том 3, а.с. 108); від 11.06.2016 року за № 6 (том 3, а.с. 110); від 11.06.2016 року за № 7 (том 3, а.с. 112); від 14.06.2016 року за № 8 (том 3, а.с. 114); від 14.06.2016 року за № 11 (том 3, а.с. 116); від 14.06.2016 року за № 10 (том 3, а.с. 118); від 14.06.2016 року за № 9 (том 3, а.с. 120); від 15.06.2016 року за № 12 (том 3, а.с. 122); від 15.06.2016 року за № 13 (том 3, а.с. 124); від 01.07.2016 року за № 1 (том 3, а.с. 126); від 02.07.2016 року за № 3 (том 3, а.с. 128); від 02.07.2016 року за № 2 (том 3, а.с. 130); від 04.07.2016 року за № 4 (том 3, а.с. 132); від 04.07.2016 року за № 5 (том 3, а.с. 134); від 05.07.2016 року за № 6 (том 3, а.с. 136); від 05.07.2016 року за № 7 (том 3, а.с. 138); від 06.07.2016 року за № 9 (том 3, а.с. 140); від 06.07.2016 року за № 8 (том 3, а.с. 142); від 09.07.2016 року за № 10 (том 3, а.с. 144); від 09.07.2016 року за № 11 (том 3, а.с. 146); від 11.07.2016 року за № 12 (том 3, а.с. 148); від 11.07.2016 року за № 13 (том 3, а.с. 150); від 13.07.2016 року за №14 (том 3, а.с. 152); від 14.07.2016 року за № 15 (том 3, а.с. 154); від 14.07.2016 року за № 16 (том 3, а.с. 156); від 15.07.2016 року за № 17 (том 3, а.с. 158); від 18.07.2016 року за № 18 (том 3, а.с. 160); від 18.07.2016 року за № 19 (том 3, а.с. 162); від 18.07.2016 року за № 20 (том 3, а.с. 164); від 19.07.2016 року за № 21 (том 3, а.с. 166); від 19.07.2016 року за № 22 (том 3, а.с. 168); від 19.07.2016 року за № 23 (том 3, а.с. 170); від 20.07.2016 року за № 24 (том 3, а.с. 172); від 20.07.2016 року за № 25 (том 3, а.с. 174); від 21.07.2016 року за № 26 (том 3, а.с. 176); від 21.07.2016 року за № 27 (том 3, а.с. 178); від 22.07.2016 року за № 28 (том 3, а.с. 180); від 22.07.2016 року за № 29 (том 3, а.с. 182); від 22.07.2016 року за № 30 (том 3, а.с. 184); від 04.08.2016 року за № 1 (том 3, а.с. 186); від 04.08.2016 року за № 2 (том 3, а.с. 188); від 05.08.2016 року за № 4 (том 3, а.с. 190); від 05.08.2016 року за № 3 (том 3, а.с. 192); від 06.08.2016 року за № 5 (том 3, а.с. 194); від 08.08.2016 року за № 8 (том 3, а.с. 196); від 08.08.2016 року за № 6 (том 3, а.с. 198); від 10.08.2016 року за № 9 (том 3, а.с. 200); від 10.08.2016 року за № 10 (том 3, а.с. 202); від 17.08.2016 року за № 12 (том 3, а.с. 204); від 17.08.2016 року за № 11 (том 3, а.с. 206); від 01.09.2016 року за № 1 (том 3, а.с. 208); від 01.09.2016 року за № 2 (том 3, а.с. 210); від 02.09.2016 року за № 4 (том 3, а.с. 212); від 02.09.2016 року за № 3 (том 3, а.с. 214); від 03.09.2016 року за № 5 (том 3, а.с. 216); від 03.09.2016 року за № 6 (том 3, а.с. 218); від 06.09.2016 року за № 7 (том 3, а.с. 220); від 06.09.2016 року за № 8 (том 3, а.с. 222); від 10.09.2016 року за № 9 (том 3, а.с. 224); від 10.09.2016 року за № 10 (том 3, а.с. 225); від 10.09.2016 року за № 11 (том 3, а.с. 227); від 10.09.2016 року за № 12 (том 3, а.с. 229); від 10.09.2016 року за № 13 (том 3, а.с. 231); від 12.09.2016 року за № 14 (том 3, а.с. 233); від 12.09.2016 року за № 15 (том 3, а.с. 235); від 13.09.2016 року за № 16 (том 3, а.с. 237).

Вищевказані документи також були подані контролюючому органу під час проведення перевірки, що й не заперечувалося представником відповідача в судовому засіданні.

В той же час, представники Головного управління ДПС в Івано-Франківській області в акті перевірки за № 683/09-19-14-01/37322161 від 30.07.2019 та в судовому засіданні зазначили, що в окремих товарно-транспортних накладних на перевезення лісопродукції вказано:

-автомобільний перевізник ТОВ «Рено-Командер», автомобілі Рено НОМЕР_3 , Сканія НОМЕР_4 , ДАФ НОМЕР_5 в базі даних Регіонального сервісного центру МВС в Івано-Франківській області щодо наявності транспортних засобів вищевказані автомобілі в ТОВ «Рено-Командор» не зареєстровані;

-автомобільний перевізник ПП «Таймер», автомобіль ДАФ АТ2139ВВ - в базі даних Регіонального сервісного центру МВС в Івано-Франківській області щодо наявності транспортних засобів вищевказаний автомобіль в ПП «Таймер» не зареєстрований;

-автомобільний перевізник ОСОБА_10 , автомобіль РЕНО НОМЕР_1 - в базі даних Регіонального сервісного центру МВС в Івано-Франківській області щодо наявності транспортних засобів вищевказаний автомобіль в фізичної особи-підприємця ОСОБА_10 не зареєстрований.

В свою чергу, як встановлено судом в судовому засіданні, відповідач під час перевірки не робив відповідних запитів до органів державної реєстрації транспортних засобів за ким зареєстровані вказані автомобілі, чи укладалися власниками транспортних засобів відповідні договори на перевезення вантажів фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 . Також відповідачем не вжито заходів щодо отримання пояснень від власника, чи посадових осіб юридичної особи за якими зареєстровано вказані транспортні засоби.

Представник позивача зазначила, що стосовно проведених господарських операцій з придбання послуг перевезення у фізичної особи-підприємця ОСОБА_14 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_10 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_15 , ТОВ «Рено-Командор», ПП «Таймер», то у контролюючого органу не було жодних претензій до змісту або форми первинних документів, складених під час їх проведення. Більше того, відповідач не поставив під сумнів витрати позивача на оплату операцій по перевезенню вказаними перевізниками лісопродукції від постачальників, та відповідно правильність визначення об`єкта оподаткування та розрахунку податку на прибуток підприємств по вказаних операціях перевезення. В той же час, вказують представники позивача, без жодного обгрунтування та суперечачи самі собі, інспектори контролюючого органу не визнали первинні документи, що підтверджують вказані операції по перевезенню як документи, що підтверджують господарські операції по поставці лісопродукції ТОВ «Мілвуд».

Так, в матеріалах справи наявні копії договорів про надання транспортних послуг, укладених позивачем з: фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9 за № 01-11/15 від 01.11.2015 (том 3, а.с. 239-240); фізичною особою-підприємцем ОСОБА_16 за № 01/04/15 від 01.04.2016 (том 3, а.с. 241-242); фізичною особою-підприємцем ОСОБА_14 за № 03-10/16 від 03.10.2016 (том 3, а.с. 243-248); фізичною особою-підприємцем ОСОБА_15 за № 21/04-2017 від 21.04.2017 (том 3, а.с. 249-252); фізичною особою-підприємцем ОСОБА_10 за № 03/04-2017 від 03.04.2017 (том 4, а.с. 1-5).

Окрім цього, представник позивача надав суду оборотно-сальдові відомості по рахунку 6851 за період з 2016 року по 1 квартал 2019 року по вищевказаних перевізниках (том 12, а.с. 149-153).

Також представник відповідача надав суду копію акту від 06.09.2017 за № 1095/09-19-13-06/ НОМЕР_6 документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2016. Згідно вказаного акту від 06.09.2017 за № 1095/09-19-13-06/ НОМЕР_6 предметом перевірки контролюючого органу також були господарські відносини між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 та ТОВ МІЛВУД. У вказаному акті контролюючим органом не встановлено жодних порушень податкового законодавства щодо відносин між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 та ТОВ «Мілвуд» (том 12, а.с. 180-195).

Що стосується зауважень контролюючого органу про відсутність в контрагентів-постачальників фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 товарно-транспортних накладних за формою ТТН-ліс, виписаних державними лісогосподарськими підприємствами, та специфікацій-накладнх за формою ЛГ-25, то суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 3 наказу Міністерства інфраструктури України та Міністерства аграрної політики та продовольства України № 961/707 від 29.11.2013 «Про затвердження спеціалізованої форми товарно-транспортної накладної при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН-ліс)», товарно-транспортна накладна при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН - ліс) за формою, затвердженою пунктом 1 цього наказу, є обов`язковою для державних лісогосподарських підприємств (структурні підрозділи: лісництва, склади, цехи) при обліку, первинному відпуску та перевезенні деревини автомобільним транспортом.

Таким чином, товарно-транспортні накладні за формою ТТН-ліс є обов`язковими лише для державних лісогосподарських підприємств (структурні підрозділи: лісництва, склади, цехи).

В даному випадку, жоден із фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , не належить до вказаної категорії суб`єктів господарської діяльності.

Щодо специфікації-накладної за формою ЛГ-25, то суд звертає увагу на те, що вимога про використання такої специфікації-накладної за формою ЛГ-25 міститься в Інструкції щодо заповнення Сертифіката про походження лісоматеріалів та виготовлення з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій, що затверджена наказом Державного комітету лісового господарства України від 07.09.2007 за № 528 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 26.09.2007 за № 1111/14378.

З огляду на зміст зазначеної Інструкції, така специфікація-накладна за формою ЛГ-25 є обов`язковою для виготовлення сертифікату про походження лісоматеріалів та при здійсненні операцій виготовлення з експорту пиломатеріалів. В даному випадку, сертифікат про походження лісоматеріалів не заповнювався.

За вказаних обставин, товарно-транспортні накладні за формою ТТН-ліс та специфікації-накладні за формою ЛГ-25 не є первинними бухгалтерськими документами, які мають підтверджувати реальність господарських операцій позивача з фізичними особами-підприємцями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . Такі документи могли бути надані контрагентами позивача при поставці за умови придбання постачальниками продукції в державних лісгоспів, тобто на первинному ринку. Однак такі документи законодавством не є обов`язкові для придбання ліспопродукції на вторинному ринку. Представники позивача в судовому засіданні також пояснили, що в силу об`єктивної складності процедури придбання лісопродукції в державних лісгоспів в певні проміжки часу, ТОВ «Мілвуд» було вимушене для забезпечення виробництва з дотриманням строків по поставках готової продукції, основними покупцями якої є нерезиденти, купляти хвойну лісопопродукцію на вторинному ринку, в тому числі й фізичних осіб-підприємців в межах розумних логістичних відстаней доставки.

Суд звертає увагу на те, що представниками контролюючого органу, які проводили перевірку встановлено наявність в позивача складських та виробничих приміщень, стругального та іншого деревообробного обладнання, транспортних засобів та спеціальної техніки, персоналу та відповідних кваліфікованих працівників, необхідного запасу сировини та готової продукції, які необхідні для здійснення заявленого основного виду економічної діяльності.

Також в акті перевірки за № 683/09-19-14-01/37322161 від 30.07.2019 зазначено, що в періоді, за який проводилася перевірка, платником податків проводилась інвентаризація основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей на складах та готової продукції, грошових коштів у касі підприємства, цінних паперів, бланків суворої звітності станом на 31.10.2016, 31.10.2017 та станом на 31.12.2018. Одночасно проводились перевірки стану розрахунків з постачальниками, іншими кредиторами та дебіторами. У всіх випадках результати інвентаризації підтверджували відсутність розбіжності між даними бухгалтерського обліку та фактичною наявністю активів.

Вказані обставини підтверджують те, що придбання лісопродукції у періоді, що підлягав перевірці та у визначених первинними бухгалтерськими документами обсягах відповідає «діловій меті»: потребам ТОВ МІЛВУД в сировині, а також задекларованим обсягам готової продукції, з врахуванням залишків на складі та реалізованої продукції за відповідні періоди. Також позивачем подано суду копії митних декларацій форми МД-2 за 2016 - І квартал 2019 років в підтвердження вказаних обставин, зокрема, використання придбаної продукції в подальших своїх господарських операціях.

Що стосується доводів контролюючого органу про те, що відносно фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , відсутня інформація або данні бухгалтерського обліку щодо руху сировини цінностей, працевлаштованих осіб чи їх недостатньої кількості, наявності транспорту, в зв`язку з чим не має можливості дослідити питання правильності формування податкових зобов`язань підприємства за відсутності відповідних документів, то суд зазначає таке.

Ні під час перевірки позивача, ні безпосередньо суду під час розгляду справи, відповідачем не наведено та не подано суду розумного обгрунтування та доказів того, що господарські операції, які не визнаються контролюючим органом, потребують в силу їх суті саме працевлаштування найманих працівників, власного нерухомого чи рухомого майна. Окрім цього, за відсутності доказів протилежного, ТОВ МІЛВУД як добросовісний платник податків не повинен нести відповідальність на ненадання контрагентами документів для перевірки податковому органу чи за ненадання податкової звітності. Факти неподання таких документів, звітності самі по собі не свідчать про нереальність операцій з такими платниками податків. Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, зокрема рішення по справі ВАТ Нефтяная компания ЮКОС проти РФ (Заява №14092/04) в якому суд звертає увагу на не припустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії, з огляду на індивідуальну відповідальність платників податків.

В даному випадку, відповідач в акті перевірки № 683/09-19-14-01/37322161 від 30.07.2019 дійшов висновків про недостатність трудових ресурсів та матеріально-технічної бази в контрагентів позивача фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , не отримавши від вказаних платників документів щодо виникнення податкових зобов`язань, а лише на підставі відомостей, які знаходяться в базах даних ДФС, без проведення перевірок таких контрагентів.

Окрім того, доречно звернути увагу на те, що контролюючий орган не проводив перевірок фізичних осіб-підприємців ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 за спірні податкові періоди, окрім попередньо ОСОБА_8 за 2016 рік.

Суд звертає увагу на те, що в разі подання платником податків первинних документів контролюючому органу, спростування їх достовірності покладається саме на цього суб`єкта владних повноважень, який на підставі належним чином зафіксованих та документально підтверджених фактів повинен довести не здійснення таких операцій. Доказування суб`єктом владних повноважень таких обставин не може грунтуватися на припущеннях щодо певних обставин.

Що стосується заперечень представника Головного управляння ДПС в Івано-Франківській області щодо неповноти змісту поданих позивачем документів щодо спірних операцій з контрагентами, то суд зазначає про те, що відсутність окремих документів бухгалтерського обліку, недоліки їх форми та оформлення, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Окрім цього, суд звертає увагу на те, що відносини між учасниками попередніх ланок постачань товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом, оскільки згідно ч. 2 ст. 61 Конституції України відповідальність особи носить індивідуальний характер, а згідно п. 36.4 ст. 36, п. 109.1 ст. 109 Податкового кодексу України виконання податкового обов`язку здійснюється платником самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента, і саме ці особи несуть фінансову, адміністративну та кримінальну відповідальність за вчинення протиправних діянь, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, передбачених цим Кодексом та іншим законодавством.

Вищевказане узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини, яка у відповідності до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " від 23 лютого 2006 року є джерелом права.

Так, у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що:

…суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності….

Окрім цього, у рішенні від 09.01.2007 року у справі Інтерсплав проти України, Європейський суд з прав людини вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Вказані рішення Європейського суду хоча і стосується обставин щодо безпідставності покладення на покупця обов`язку щодо повторної сплати податку на додану вартість в разі невиконання продавцем, яких знаходиться поза контролем покупця, своїх зобов`язань по декларуванню вказаного податку за умови повного виконання компанією-заявником своїх обов`язків із декларування ПДВ, однак вони встановлюють загальне правило, відповідно до якого платник податку покупець по операціях поставки товарів не повинен відповідати за невиконання продавцем зобов`язань, та бути позбавлений гарантованого Конвенцією права власності, зокрема, й в наслідок донарахування йому відповідних податкових зобов`язань до бюджету, в разі якщо він повністю виконав свої зобов`язання, за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою податку по цих операціях, або будь-яких вказівок на його обізнаність про порушення вчинені його контрагентом, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності.

Також суд, з огляду на подану відповідачем доказову базу в обґрунтування правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, змушений вказати на те, що одним з принципів податкового законодавства України відповідно до норм статті 4, пункту 56.21 статті 56 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності дій, рішень платника податків, у зв`язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено належними та допустимими доказами, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Такий підхід національного законодавства також узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції. Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вказану практику Європейського Суду з прав людини, норму частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України суду не було надано доказів в підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про будь-які порушення, які допускали його контрагенти фізичні особи-підприємці ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , а також доказів, які б свідчити про недобросовісність позивача. Зокрема про його пряму участь у будь-яких зловживаннях, пов`язаних зі сплатою податкових зобов`язань таких платників. Однак відповідачем таких доказів подано не було.

Таким чином, з огляду на оцінені судом в сукупності подані сторонами докази, суд вважає, що висновки відповідача, за виключенням фінансово-господарських операцій з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 на суму 174000,00 грн., є передчасними, оскільки фактично ґрунтуються на припущеннях контролюючого органу про неможливість здійснення вищевказаними контрагентами позивача операції з постачання товарів позивачу.

Окрім цього, суд звертає увагу на те, що частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено правовий порядок для суб`єктів владних повноважень, згідно якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 21.1 статті 21 Податкового кодексу України передбачено, що посадові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно встановлених в частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріїв правомірності рішень, дій, бездіяльності суб`єктів владних повноважень, їх посадових осіб - рішення суб`єктів владних повноважень повинні прийматися (вчинятися) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області № 0006991411 від 30.08.2019 та податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області № 0006981401 від 30.08.2019 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств за податковими зобов`язаннями в розмірі 1354545,00 грн. (з розрахунку: 1385865 грн. 31320 грн.) та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 338636 грн. (з розрахунку: 346466 грн. 7830 грн.) не відповідають встановленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, оскільки вони прийняті за відсутності відповідної законної підстави та необґрунтовано.

Підсумовуючи вищевказане, суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю МІЛВУД до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області задовольнити частково: визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області № 0006991411 від 30.08.2019; визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області № 0006981401 від 30.08.2019 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств за податковими зобов`язаннями в розмірі 1354545,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 338636,00 грн. Відмовити в задоволенні позову про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області № 0006981401 від 30.08.2019 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств за податковими зобов`язаннями в розмірі 31320,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 7830,00 грн.

Щодо розподілу судових витрат у справі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд в постанові від 20.06.2019 в справі № 821/440/17 зазначив, що на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

В даному випадку, представник позивача на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу надав суду такі документи: копія договору № 018МТА/ІФ-19 про надання юридичних послуг та правничої допомоги від 18.11.2019, укладений між позивачем та Адвокатським об`єднанням «МТА ПАРТНЕРИ» (том 4, а.с. 107-110); ордер на надання правової допомоги серії ІФ № 067683, виданий адвокатом Тепак Л.П. на підставі договору про надання правової допомоги № 018МТА/ІФ-19 від 18.11.2019 (том 4, а.с. 105); копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ІФ № 001178 від 31.05.2017 (том 4, а.с. 106); додаток до договору № 018МТА/ІФ-19 від 18.11.2019 - копія замовлення № 1 на надання юридичних послуг та правничої допомоги від 13.12.2019; копія акту № 018МТА/ІФ-19 від 20.03.2020 про надання правничої допомоги на суму 12500,00 грн.; платіжне доручення № 1672 від 17.12.2019 про оплату 8000,00 грн. за представництво в Івано-Франківському окружному адміністративному суді по справі № 300/2268/19 за договором № 018МТА/ІФ-19 від 18.11.2019; платіжне доручення № 1992 від 20.03.2020 про оплату 4500,00 грн. за представництво в Івано-Франківському окружному адміністративному суді по справі № 300/2268/19 за договором № 018МТА/ІФ-19 від 18.11.2019; копія договору № 06/06/19 про надання адвокатських послуг від 06.06.2019, укладеного між позивачем та Адвокатським об`єднанням «ІНТЕЛЕКС» (том 4, а.с. 115-119); копія ордеру на надання правової допомоги серії ІФ № 029221, виданий адвокатом Леник Ю.М. на підставі договору про надання правової допомоги № 06/06/19 від 06.06.2019 (том 4, а.с. 105); акт приймання-передачі наданих послуг Адвокатським об`єднанням «ІНТЕЛЕКС» № 004 від 20.03.2020 на суму 15000,00 грн.; розрахунок Адвокатського об`єднання «ІНТЕЛЕКС» вартості послуг та витрат у справі № 300/2268/19 на суму 15000,00 грн.

Щодо зауважень представника відповідача про непропорційність таких судових витрат, то суд його відхиляє з огляду на необгрунтованість. Судом ретельно досліджено зміст вказаних вище документів, зміст заяви про ознайомлення з матеріалами справи адвокатом Тепак Л.П. від 17.12.2019 (том 1, а.с. 103-104) прораховано згідно журналів судових засідань від 18.12.2019, 06.02.2020, 18.02.2020, 27.02.2020, 05.03.2020, 11.03.2020, 24.03.2020 загальну кількість годин участі кожного представника позивача в судових засіданнях: Тепак Л.П. 14 год., Леник Ю.М. 11 год., та встановлено, що розрахунок витрат на правничу допомогу відповідає часу витраченому адвокатами позивача як на підготовку та подання матеріалів позову, додаткових письмових пояснень та доказів у справі, ознайомлення з матеріалами справи та участі в судових засіданнях, та відповідає умовах договорів та розрахункам до них.

Таким чином, розумно обгрунтована та підтверджена загальна суму судових витрат на професійну правничу допомогу позивача становить 27500,00 грн.

З огляду на часткове задоволення позову, відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачу належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області 18902,64 грн. судових витрат по сплаті судового збору та 27060,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю МІЛВУД до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області № 0006991411 від 30.08.2019.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області № 0006981401 від 30.08.2019 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств за податковими зобов`язаннями в розмірі 1354545 (один мільйон триста п`ятдесят чотири тисячі п`ятсот сорок п`ять) гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 338636 (триста тридцять вісім тисяч шістсот тридцять шість) гривень.

Відмовити в задоволенні позову про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області № 0006981401 від 30.08.2019 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств за податковими зобов`язаннями в розмірі 31320 (тридцять одна тисяча триста двадцять) гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 7830 (сім тисяч вісімсот тридцять) гривень.

Cтягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МІЛВУД (ідентифікаційний код 37322161, вулиця Заводська, 4б, селище міського типу Вигода, Долинський район, Івано-Франківська область, 77552) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код 43142559, вулиця Незалежності, 20, місто Івано-Франківськ, 76018) 18902 (вісімнадцять тисяч дев`ятсот дві) гривні 64 копійки судових витрат по сплаті судового збору та 27060 (двадцять сім тисяч шістдесят) гривень судових витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю МІЛВУД, ідентифікаційний код 37322161, вулиця Заводська, 4б, селище міського типу Вигода, Долинський район, Івано-Франківська область, 77552.

Відповідач: Головне управління ДПС в Івано-Франківській області, ідентифікаційний код 43142559, вулиця Незалежності, 20, місто Івано-Франківськ, 76018.

Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.

Рішення складене в повному обсязі 01 квітня 2020 р.