Постанова

Іменем України

19 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 760/13788/17

провадження № 61-15304св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Олійником Олегом Станіславовичем, на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 23 січня 2018 року у складі колегії суддів: Кравець В. А., Махлай Л. Д., Лапчевської О. Ф.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з клопотанням про визнання та виконання на території України рішення Дев`ятнадцятого окружного суду Лейк Каунті, штат Іллінойс, Сполучені Штати Америки (далі - США) від 08 січня 2016 року про стягнення з ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) аліментів у розмірі 4 825,00 дол. США щомісяця, що еквівалентно 127 717,75 грн, починаючи з 08 квітня 2016 року до 30 червня 2024 року.

Клопотання мотивоване тим, що 08 січня 2016 року Дев`ятнадцятий окружний суд Лейк Каунті , штат Іллінойс, США, прийняв рішення про стягнення з боржника, ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), аліментів (грошова сума на утримання дітей) у розмірі 4 825,00 дол. США щомісяця, починаючи з 08 січня 2016 року до 30 червня 2024 року.

Виконання вказаного рішення суду на території США утруднене у зв`язку з тим, що боржник в добровільному порядку ухиляється від його виконання та проживає на території України.

ОСОБА_1 просила суд визнати рішення Дев`ятнадцятого окружного суду Лейк Каунті , штат Іллінойс , США, від 08 січня 2016 року, прийняте у справі за її позовом до ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) про утримання дітей, яке набрало законної сили 08 січня 2016 року, щодо стягнення з ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) на її користь грошового утримання на дітей у розмірі 4 825,00 дол. США щомісячно, що еквівалентно 127 717,75 грн, починаючи з 08 січня 2016 року до 30 червня 2024 року та надати дозвіл на примусове виконання цього рішення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 07 листопада 2017 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні клопотання, суд першої інстанції виходив з того, що 23 листопада 2007 року 21-ю Дипломатичною сесією Гаазької конференції з міжнародного приватного права було схвалено та прийнято Конвенцію про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інші форми сімейного утримання. Цей міжнародний акт ратифікований Україною 11 січня 2013 року та застосовується до зобов`язань про утримання на дитину (до 21 року) та на одного із подружжя. Конвенція підписана представником США у день її прийняття, однак до цього часу все ще не ратифікована. Ратифікація може відбутись після прийняття необхідних нормативно-правових актів у всіх 54 юрисдикціях (50 штатів, округ Колумбія, Віргінські острови, Пуерто-Ріко та Гуам).

Згідно з відповіддю Міністерства закордонних справ України від 13 вересня 2017 року за вих. № 72/19-091-2237 на адвокатський запит від 07 вересня 2017 року у відносинах між Україною та США міжнародний договір про надання правової допомоги у цивільних та сімейних справах не укладався.

Крім того, заявник не надав суду належних доказів, які підтверджують дотримання порядку виклику відповідача в судове засідання: належним чином завірених копій документів, які підтверджуютьвиклик відповідача до суду і його належне отримання та документ, який підтверджує набрання рішенням суду США законної сили.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 23 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 07 листопада 2017 року скасовано. Клопотання ОСОБА_1 про визнання та виконання на території України рішення Дев`ятнадцятого окружного суду Лейк Каунті , штат Іллінойс , США , від 08 січня 2016 року про стягнення аліментів залишено без розгляду та повернено клопотання разом з документами, що додані до нього, особі, що його подала.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що заявник не надав суду належних доказів, які підтверджують дотримання порядку виклику відповідача в судове засідання: належним чином завірених копій документів, які підтверджують виклик відповідача до суду та його належне отримання, документа, який підтверджує набрання рішенням суду США законної сили, тому ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права і підлягає скасуванню з ухваленням постанови про залишення клопотання без розгляду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, поданою адвокатом Олійником О. С., на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 23 січня 2018 року, просив скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Рух справи у суді касаційної інстанції

11 квітня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі.

У квітні 2019 року справу передано до Верховного Суду.

10 лютого 2020 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала є незаконною, ухвалена з порушенням норм процесуального права.

Суд апеляційної інстанції проігнорував, що при поданні апеляційної скарги заявник не сплатив судового збору, безпідставно відкрив апеляційне провадження, оскільки клопотання необхідно було залишити без руху.

Не вирішувалося питання щодо поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції та не витребовувалися у заявника оригінали необхідних документів для розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції не мотивував, які саме порушення норм процесуального права призвели до неправильного вирішення справи.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні клопотання, оскільки за судовим рішенням іноземного суду заявник не є стягувачем, ОСОБА_2 не є боржником, між державами немає міжнародно-правового договору.

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у лютому 2018 року, а тому підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 08 січня 2016 року Дев`ятнадцятий окружний суд Лейк Каунті , штат Іллінойс, США, прийняв рішення про стягнення з боржника, ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), аліментів (грошова сума на утримання дітей) у розмірі 4 825,00 дол. США щомісяця, починаючи з 08 січня 2016 року до 30 червня 2024 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Європейський суд з прав людини наголошує, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, й реальним (рішення Європейського суд з прав людини у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Визнання та примусове виконання рішення іноземного суду - це поширення законної сили такого рішення на територію України й застосування засобів примусового виконання в порядку, встановленому ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 390 ЦПК України (у редакції на час постановлення судом першої інстанції судового рішення) ( далі - ЦПК України 2004 року) рішення іноземного суду (суду іноземної держави; інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних чи господарських справ; іноземних чи міжнародних арбітражів) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

Згідно з частиною першою статті 393 ЦПК України 2004 року клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається до суду безпосередньо стягувачем (його представником) або відповідно до міжнародного договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, іншою особою (її представником).

Клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається у письмовій формі і повинно містити: 1) ім`я (найменування) особи, що подає клопотання, зазначення її місця проживання (перебування) або місцезнаходження; 2) ім`я (найменування) боржника, зазначення його місця проживання (перебування), його місцезнаходження чи місцезнаходження його майна в Україні; 3) мотиви подання клопотання (частина перша статті 394).

Відповідно до частини другої статті 394 ЦПК України 2004 року до клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду додаються документи, передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України..

У частині третій статті 394 ЦПК України 2004 року визначено перелік документів, що мають бути додані до клопотання, якщо міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, не визначено перелік документів, що мають додаватися до клопотання, або за відсутності такого договору. Суд, встановивши, що клопотання і документи, що додаються до нього, не оформлено відповідно до вимог, передбачених цією главою, або до клопотання не додано всі перелічені документи, залишає його без розгляду та повертає клопотання разом з документами, що додано до нього, особі, що його подала.

Аналогічні положення закріплено у частині четвертій статті 466 ЦПК України.

Повертаючи клопотання заявнику, суд апеляційної інстанції виходив з того, що воно не містить усіх передбачених законодавчими актами документів, а саме: офіційного документа про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили; документа, який засвідчує, що сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду і яка не брала участі в судовому процесі, була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, то відповідно до частини четвертої статті 466 ЦПК України клопотання підлягає залишенню без розгляду та поверненню.

Доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, оскільки між Україною і США відсутній міжнародно-правовий договір, ухилення США від взяття на себе відповідних міжнародно-правових обов`язків, які на себе взяла Україна, свідчить про відсутність принципу взаємності, Верховний Суд відхиляє з огляду на таке.

Верховний Суд зазначає, що виконання рішення іноземного суду залежить від наявності між Україною та відповідною іноземною державою міжнародного договору про взаємне визнання і виконання судових рішень або виконується за принципом взаємності.

23 листопада 2007 року 21-ю Дипломатичною сесією Гаазької конференції з міжнародного приватного права було схвалено та прийнято Конвенцію про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання (далі - Конвенція).

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання» від 11 січня 2013 року № 26-VII ратифіковано Конвенцію, вчинену 23 листопада 2007 року у м. Гаазі.

США Конвенція підписана 23 листопада 2007 року, ратифікована 07 вересня 2016 року, набрала чинності 01 січня 2017 року(див.: офіційний сайт Гаазької конференції з міжнародного приватного права, https://www.hcch.net/en/instruments/conventions/status-table/?cid=131).

Таким чином, Україна і США є державами-учасницями Конвенції, яка регулює порядок визнання та виконання рішення іноземного суду, що стосується аліментів у сімейних правовідносинах.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку про залишення без розгляду та повернення вказаного клопотання, що відповідає положенням частини четвертої статті 394 ЦПК України в редакції на час подання та розгляду клопотання судом першої інстанції та положенням частини четвертої статті 466 ЦПК України, якою керувався суд апеляційної інстанції.

Доводи касаційної скарги, що суд безпідставно відхилив відвід судді Кравець В. А. Верховний Суд відхиляє, оскільки в ухвалі про відмову у задоволенні заяви про відвід судді Кравець В. А. від 10 січня 2018 року (а. .с. 153) суд не встановив визначених статтею 36 ЦПК України обставин, які б давали підстави для відводу судді, а подана заява обгрунтована незгодою заявника з процесуальними рішеннями судді.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Інші доводи касаційної скарги не мають правового значення, оскільки стосуються розгляду клопотання про визнання та виконання рішення іноземного суду по суті.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій частині оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Олійником Олегом Станіславовичем, залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 23 січня 2018 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко