УХВАЛА

27 березня 2020 року

Київ

справа №9901/77/20

адміністративне провадження №П/9901/77/20

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Блажівської Н.Є., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Президента України - Голови Ради національної безпеки і оборони України Зеленського Володимира Олександровича, Верховної Ради України, треті особи: Ініціативна група Українського народу Самостійної української держави України - Київської Русі, Територіальна громада Українського народу міста Івано-Франківська, Конституційний Суд України, про зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

23 березня 2020 року до Верховного Суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Президента України - Голови Ради національної безпеки і оборони України Зеленського Володимира Олександровича, Верховної Ради України, треті особи: Ініціативна група Українського народу Самостійної української держави України - Київської Русі, Територіальна громада Українського народу міста Івано-Франківська, Конституційний Суд України, у якій позивач просить:

- зобов`язати Президента України - Голову Ради національної безпеки і оборони України Володимира Зеленського забезпечити належний розгляд Рішень №5-№6, направлених 1 жовтня 2019 року, та рішень №4-№5 пункт 1) від 31 жовтня 2019 року, направлених 24 грудня 2019 року за поданням Ініціативної групи Українського народу Самостійної української держави України - Київської Русі, вирішення питання про повернення боргу і виділення землі громадянам України згідно приєднаних декларацій, на підставі яких:

- зобов`язати Президента України надати аргументовану відповідь про строки повернення боргу громадянам України та пояснення як відображені ці суми з кожної декларації (95+79) громадян України у Бюджеті Держави «Україна», згідно приєднаних до заяви №17032020-01 Декларацій від 31 жовтня 2019 року та отриманих Президентом України від 27 жовтня 2015 року та від 27 грудня 2016 року Декларацій про «Зобов`язання держави Україна перед своїми громадянами, що виникли внаслідок порушених законних і конституційних прав людини і громадянина України з боку державної влади України за період 1991-2018 р.р., /враховуючи, що згідно законів, які зазначені в тексті Декларацій і в позові, кожному громадянину України було гарантовано отримати майно в сумі 30 (тридцять) тисяч карбованців, що еквівалентно $268.200.00 ще в 1992 році. Однак, в результаті вчинених депутатами Верховної Ради, гарантами-президентами України і урядами України фальсифікацій, майновий сертифікат було знецінено, що є епізодами закінченого злочину урядових осіб України по кожному епізоду в зазначеннях деклараціях/;

- зобов`язати Верховну Раду України забезпечити належний розгляд Рішення №4 від 31 жовтня 2019 року, направленого за поданням Ініціативної групи Українського народу Самостійної української держави України - Київської Русі датою 24 грудня 2019 року до Верховної Ради України.

Крім того, прохальна частина позовної заяви містить вимоги щодо постановлення Верховним Судом окремих ухвал.

Вирішуючи питання щодо можливості прийняття до провадження даного позову, суд враховує таке.

Згідно з частиною четвертою статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів передбачені статтею 266 КАС України.

Статтею 266 КАС України, зокрема частиною першою цієї статті, встановлено, що правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України; 2) законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) законності актів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 4) законності рішень Вищої ради правосуддя, ухвалених за результатами розгляду скарг на рішення її Дисциплінарних палат.

З огляду на викладене, Верховний Суд як суд першої інстанції має повноваження щодо розгляду чітко визначеної категорії адміністративних справ.

Відповідно до частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

За правилами частини першої статті 15 КАС України судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою.

Частиною першою статті 10 Конституції України встановлено, що державною мовою в Україні є українська мова.

У рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року (справа №10-рп/99) зазначено, що українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п`ята статті 10 Конституції України).

Відповідно до частини четвертої статті 15 КАС України учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом.

З огляду на зазначене, адміністративний позов має бути викладений державною (українською) мовою.

Вказане вище відповідає позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеною в постанові від 16 жовтня 2018 року у справі №826/1833/16.

Однак у позовній заяві, вказуючи відомості щодо відповідачів у справі (Президент України - Голова Ради національної безпеки і оборони України Зеленський Володимир Олександрович, Верховна Рада України), позивачем одночасно зазначено таке: «Administratsii Prezydenta Ukrainy Pervynna Proforganizatsiya lander-code 804 значиться станом на 25.01.2020 рік в Єдиній Системі Міжнародної Сертифікації приватних фірм в одній особі ОСОБА_6, D-U-N-S® Nummer 364602911 (SIC) 8631 01010 Kyiv, Ukraine bud 11 Vul. Bankova Тел.+38(044)255-60-28 Land Ukraine Lander-code 804; Aparat Verkhovnoi RADY Pervynna Proforganizatsiya lander-code 804 Bud. 5 vul. Grushevskogo Kyiv 01010 Ukraine, Тел. +38(044)255-20-27 D-U-N-S® Nummer 364547692 (SIC) 8631 значиться в Єдиній Системі Міжнародної Сертифікації приватних фірм в одній особі ОСОБА_7 Land Ukraine Lander-code 804».

Отже, викладення змісту позовної заяви у такий спосіб не узгоджується із положеннями нормативно-правових актів, приведених вище, зокрема пункту 2 частини п`ятої статті 160 КАС України, щодо зазначення у позовній заяві інформації про всіх сторін та інших учасників справи.

Крім того, в недотримання вказаної норми позивачем не зазначено ідентифікаційний код третіх осіб, як і не вказано про відсутність таких відомостей.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною п`ятою статті 125 Конституції України закріплено, що з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.

Частина перша статті 2 КАС України встановлює, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункти 1, 2 частини першої статті 4 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Пунктом 8 частини першої статті 4 КАС України передбачено, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Отже, підставою для звернення до суду із позовом є порушення прав, свобод та інтересів позивача рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. У свою чергу, законодавством визначено вичерпний перелік форм захисту прав позивачем.

Відповідно до частини першої статті 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Пунктами 4-5 частини п`ятої статті 160 КАС України передбачено, що в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

У рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Щодо «порушеного права», за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістом рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року №18-рп/2004 це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж рішенні Конституційний Суд України зазначив, що «поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним».

Отож, гарантоване статтею 55 Конституції України та конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним і стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

У позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, зокрема, що «юридична особа публічного права з найменуванням «Ініціативна група Українського народу Самостійної української держави України - Київської Русі», в особі голови Олександри Григорівни Романчак направляє Голові Верховної Ради України Разумкову Дмитру Олександровичу, главі первинного державного суб`єкта законодавчого органу влади Української Республіки, прийняте 31 жовтня 2019 року позачерговими зборами Ініціативної групи Українського народу Самостійної української держави України - Київської Русі Рішення №4.-

«За ініціативи Українського народу Самостійної української держави України - Київської Русі Головою Верховної Ради України Разумковим Дмитром Олександровичем , Народними Депутатами Верховної Ради України Рішення №4 від 31 жовтня 2019 року, яким заборонено депутатам Верховної Ради України, Президенту України, Кабінету Міністрів України вчиняти будь-які дії чи приймати рішення пов`язні з продажем Української землі (матеріальної основи суверенітету Української Республіки)».

Крім того, позивач вказує, що «Ініціативна група Українського народу Самостійної української держави України - Київської Русі направила на адресу не тільки Голови Верховної Ради України, главі первинного державного суб`єкта законодавчого органу влади Української Республіки рішення від 23 грудня 2019 року «За ініціативи Українського народу Самостійної української держави України - Київської Русі прийняти до виконання Верховною Радою України, Народними Депутатами Верховної Ради України рішення №4 від 31.10.2019, яким заборонено депутатам Верховної Ради України, Президенту України, Кабінету Міністрів України вчиняти будь-які дії чи приймати рішення пов`язні з продажем Української землі (матеріальної основи суверенітету Української Республіки) на державній території Самостійної української держави України, та Президенту України Володимиру Зеленському , главі Української Республіки, гаранту додержання Конституції України, прав і свобод Людини і Громадянина України, задля забезпечення реалізації безпосереднього народовладдя на основі волі носія суверенітету і єдиного джерела влади на державній території Самостійної української держави України, направлене подання, прийняте до виконання Президентом України Володимиром Зеленським Рішення №4 від 31 жовтня 2019 року, яким заборонено депутатам Верховної Ради України, Президенту України, Кабінету Міністрів України вчиняти будь-які дії чи приймати рішення пов`язні з продажем Української землі (матеріальної основи суверенітету Української Республіки), - в основі яких є офіційне виконання волі Українського народу: на виконання результатів Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 року з підтримання АКТу проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року, в частині створення Самостійної української держави України:

Рішення №5, - направлене Президенту України «За ініціативи Українського народу Самостійної української держави України-Київської Русі видати Указ Президентом України про проведення Всеукраїнського референдуму з питання затвердження прийнятої Конституції України 28.06.1996 року саме волею Українського народу Української Республіки, на виконання результатів Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 року з підтримання АКТу проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року, в частині створення Самостійної української держави України, /в Першій частині - затверджено Декларацію про державний суверенітет України, прийнята 16.07.1990 року;

в другій частині - створення Самостійної української держави України, коротке найменування держави «Українська Республіка»/, та:

Рішення №6, - направлене Президенту України «За ініціативи Українського народу Самостійної української держави України-Київської Русі видати Указ Президентом України про зупинення дії Закону України Про добровільне об`єднання територіальних громад №157-VIII від 5 лютого 2015 року, який значиться у Відомості Верховної Ради (ВВР), 2015, № 13, ст.91».

Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності, зокрема, Президента України та Верховної Ради України встановлено статтею 266 КАС України, відповідно пункту 2 частини четвертої якої Верховний Суд за наслідками розгляду таких адміністративних справ може визнати дії чи бездіяльність Верховної Ради України та Президента України протиправними й зобов`язати їх вчинити певні дії.

Суть позовних вимог фактично зводиться до того, що позивач вимагає прийняти до виконання рішення Ініціативної групи Українського народу Самостійної української держави України - Київської Русі шляхом заборони Голові Верховної Ради України, народним депутатам Верховної Ради України, Президенту України вчиняти будь-які дії чи приймати рішення, пов`язні з продажем Української землі; зобов`язання Президента України видати Указ про проведення Всеукраїнського референдуму та Указ про зупинення дії Закону України від 5 лютого 2015 року №157-VIII «Про добровільне об`єднання територіальних громад».

З огляду на викладене вище, Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло, а тому, особа, звертаючись до суду із позовною заявою, повинна чітко зазначити дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що порушили її право саме при виконанні ним владних управлінських функцій та час, з якого особа дізналася про таке порушення, та повинна вказати спосіб захисту свого порушеного права.

Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності, зокрема, Президента України та Верховної Ради України встановлено статтею 266 КАС України, відповідно пункту 2 частини четвертої якої Верховний Суд за наслідками розгляду таких адміністративних справ може визнати дії чи бездіяльність Верховної Ради України та Президента України протиправними й зобов`язати їх вчинити певні дії.

Також пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Отже, виходячи з наведеного, зобов`язання суб`єктів владних повноважень вчинити певні дії є способом відновлення права особи, порушеного саме діями чи бездіяльністю таких осіб, які вона просить визнати протиправними.

При цьому спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду.

Слід звернути увагу, що повноваження Президента України визначаються виключно Конституцією України, а саме статтею 106, відповідно до якої Президент України:

1) забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави;

2) звертається з посланнями до народу та із щорічними і позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України;

3) представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України;

4) приймає рішення про визнання іноземних держав;

5) призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях; приймає вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав;

6) призначає всеукраїнський референдум щодо змін Конституції України відповідно до статті 156 цієї Конституції, проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою;

7) призначає позачергові вибори до Верховної Ради України у строки, встановлені цією Конституцією;

8) припиняє повноваження Верховної Ради України у випадках, передбачених цією Конституцією;

9) вносить за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, сформованої відповідно до статті 83 Конституції України, подання про призначення Верховною Радою України Прем`єр-міністра України в строк не пізніше ніж на п`ятнадцятий день після одержання такої пропозиції;

10) вносить до Верховної Ради України подання про призначення Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України;

11) призначає на посаду та звільняє з посади за згодою Верховної Ради України Генерального прокурора;

12) призначає на посади та звільняє з посад половину складу Ради Національного банку України;

13) призначає на посади та звільняє з посад половину складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення;

14) вносить до Верховної Ради України подання про призначення на посаду та звільнення з посади Голови Служби безпеки України;

15) зупиняє дію актів Кабінету Міністрів України з мотивів невідповідності цій Конституції з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності;

16) скасовує акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

17) є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань; здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави;

18) очолює Раду національної безпеки і оборони України;

19) вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та у разі збройної агресії проти України приймає рішення про використання Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань;

20) приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України;

21) приймає у разі необхідності рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошує у разі необхідності окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації - з наступним затвердженням цих рішень Верховною Радою України;

22) призначає на посади третину складу Конституційного Суду України;

24) присвоює вищі військові звання, вищі дипломатичні ранги та інші вищі спеціальні звання і класні чини;

25) нагороджує державними нагородами; встановлює президентські відзнаки та нагороджує ними;

26) приймає рішення про прийняття до громадянства України та припинення громадянства України, про надання притулку в Україні;

27) здійснює помилування;

28) створює у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби;

29) підписує закони, прийняті Верховною Радою України;

30) має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів (крім законів про внесення змін до Конституції України) з наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради України;

31) здійснює інші повноваження, визначені Конституцією України.

Законодавчі акти не можуть покладати додаткових прав чи обов`язків на Президента України, крім тих, що прямо передбачені нормами Конституції України, про що зазначено у рішеннях Конституційного суду України від 10 квітня 2003 року №7-рп/2003, від 7 квітня 2004 року №9-рп/2004, від 16 травня 2007 року №1-рп/2007, від 2 жовтня 2008 року №19-рп/2008, від 8 жовтня 2008 року №21-рп/2008.

З урахуванням наведеного, позивачу, з посиланням на норми Конституції України, слід зазначити які саме дії чи бездіяльність Президента України у межах його компетенції (та при виконанні яких владних управлінських функцій щодо позивача) вона вважає протиправними та у зв`язку з чим просить суд зобов`язати його вчинити певні дії.

Згідно з статтею 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.

Статтею 85 Конституції України передбачено, що до повноважень Верховної Ради України належить:

1) внесення змін до Конституції України в межах і порядку, передбачених розділом XIII цієї Конституції;

2) призначення всеукраїнського референдуму з питань, визначених статтею 73 цієї Конституції;

3) прийняття законів;

4) затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього, контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання;

5) визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики, реалізації стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору;

6) затвердження загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля;

7) призначення виборів Президента України у строки, передбачені цією Конституцією;

8) заслуховування щорічних та позачергових послань Президента України про внутрішнє і зовнішнє становище України;

9) оголошення за поданням Президента України стану війни і укладення миру, схвалення рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України;

10) усунення Президента України з поста в порядку особливої процедури (імпічменту), встановленому статтею 111 цієї Конституції;

11) розгляд і прийняття рішення щодо схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України;

12) призначення за поданням Президента України Прем`єр-міністра України, Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України, призначення за поданням Прем`єр-міністра України інших членів Кабінету Міністрів України, Голови Антимонопольного комітету України, Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Голови Фонду державного майна України, звільнення зазначених осіб з посад, вирішення питання про відставку Прем`єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України;

12-1) призначення на посаду та звільнення з посади за поданням Президента України Голови Служби безпеки України;

13) здійснення контролю за діяльністю Кабінету Міністрів України відповідно до цієї Конституції та закону;

14) затвердження рішень про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України, здійснення контролю за їх використанням;

15) прийняття Регламенту Верховної Ради України;

16) призначення на посади та звільнення з посад Голови та інших членів Рахункової палати;

17) призначення на посаду та звільнення з посади Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; заслуховування його щорічних доповідей про стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні;

18) призначення на посаду та звільнення з посади Голови Національного банку України за поданням Президента України;

19) призначення на посади та звільнення з посад половини складу Ради Національного банку України;

20) призначення на посади та звільнення з посад половини складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення;

21) призначення на посади та звільнення з посад членів Центральної виборчої комісії за поданням Президента України;

22) затвердження загальної структури, чисельності, визначення функцій Служби безпеки України, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також Міністерства внутрішніх справ України;

23) схвалення рішення про надання військової допомоги іншим державам, про направлення підрозділів Збройних Сил України до іншої держави чи про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України;

24) встановлення державних символів України;

25) надання згоди на призначення на посаду та звільнення з посади Президентом України Генерального прокурора; висловлення недовіри Генеральному прокуророві, що має наслідком його відставку з посади;

26) призначення на посади третини складу Конституційного Суду України;

27) пункт 27 частини першої статті 85 виключено

28) дострокове припинення повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим за наявності висновку Конституційного Суду України про порушення нею Конституції України або законів України; призначення позачергових виборів до Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

29) утворення і ліквідація районів, встановлення і зміна меж районів і міст, віднесення населених пунктів до категорії міст, найменування і перейменування населених пунктів і районів;

30) призначення чергових та позачергових виборів до органів місцевого самоврядування;

31) затвердження протягом двох днів з моменту звернення Президента України указів про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію, про оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації;

32) надання законом згоди на обов`язковість міжнародних договорів України та денонсація міжнародних договорів України;

33) здійснення парламентського контролю у межах, визначених цією Конституцією та законом;

34) прийняття рішення про направлення запиту до Президента України на вимогу народного депутата України, групи народних депутатів України чи комітету Верховної Ради України, попередньо підтриману не менш як однією третиною від конституційного складу Верховної Ради України;

35) призначення на посаду та звільнення з посади керівника апарату Верховної Ради України; затвердження кошторису Верховної Ради України та структури її апарату;

36) затвердження переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, визначення правових засад вилучення об`єктів права приватної власності;

37) затвердження законом Конституції Автономної Республіки Крим, змін до неї.

Верховна Рада України здійснює також інші повноваження, які відповідно до Конституції України віднесені до її відання.

Зважаючи на викладене, позивачу слід зазначити з посиланням на норми Конституції України, які саме дії чи бездіяльність Верховної Ради у межах її компетенції (та при здійсненні яких саме владних управлінських функцій щодо позивача) вона вважає протиправними та у зв`язку з чим просить суд зобов`язати вчинити певні дії.

До того ж, позивачем не вказано, який вплив на правовідносини в межах даного позову мають зазначені нею обставини щодо направлення подання до Прем`єр-міністра України, а також подання в порядку пункту 1 частини першої статей 303, 169 КПК України скарги до Слідчого судді Івано-Франківського міського суду.

Також Суд зауважує, що відповідно до частини четвертої статті 161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

За правилами пункту 8 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначається перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви.

Однак надані до суду позивачем письмові документи перелічені не в повному обсязі, а саме, починаючи зі сторінки 50 позовної заяви зазначено лише про додатки на відповідній кількості аркушів, що не відповідає вказаним вимогам КАС України та позбавляє можливості Суд перевірити відповідність документів, що додано до заяви, їх переліку.

Крім того, згідно з частиною третьою статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

ОСОБА_1 заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке мотивоване тим, що вона є соціально незабезпеченою особою.

Так, згідно з частиною першою статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Аналогічні за змістом повноваження суду передбачено й частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якої враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Частиною другою цієї ж статті встановлено також, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

За правилами пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Отже, наведеними правовими нормами КАС України та Закону України «Про судовий збір» визначено, що саме з огляду на майновий стан сторони суд має право відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, а також зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.

З огляду на викладене, особа яка звертається до суду із відповідним клопотанням, має надати належні докази на підтвердження майнового стану з метою обґрунтування наявності підстав застосування щодо неї винятків, визначених Законом України «Про судовий збір» в частині сплати судового збору.

ОСОБА_1 , заявляючи клопотання щодо звільнення від сплати судового збору, просить врахувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в ухвалі від 6 травня 2019 року (справа №9901/782/18), а також довідку Івано-Франківського управління Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 2 січня 2020 року про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з І кварталу 2019 року по III квартал 2019 року, довідку ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 2 січня 2020 року №14 та довідку Департаменту соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради від 2 січня 2020 року №22.

Законом України «Про судовий збір» чітко визначено підстави для звільнення від сплати судового збору, зокрема, доведення заявником обставин, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу.

В той же час, додані до позовної заяви документи не містять інформації щодо розміру всіх отриманих скаржником доходів за рік, що передував року подання позовної заяви (тобто увесь 2019 рік), оскільки довідка Івано-Франківського управління Головного управління ДФС в Івано-Франківській області видана за період з 1 кварталу 2014 року по 3 квартал 2019 року.

Щодо посилань позивача на інші судові рішення, якими позивача звільнено від сплати судового збору, то Верховний Суд звертає увагу на те, що наявність обов`язку зі сплати судового збору або підстав для його звільнення в іншій справі не звільняє позивача від виконання вимог Закону щодо надання документа про сплату судового збору або доведення обставин, що є підставою для звільнення від такої сплати в цій справі.

Відтак з метою вирішення клопотання про звільнення від сплати судового збору позивачем мають бути подані відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за увесь 2019 рік.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За правилами абзацу другого частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Статтею 7 Закону України від 14 листопада 2019 року №294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» з 1 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб установлено у розмірі 2102,00 грн.

З огляду на те, що у позовній заяві позивачем об`єднано три позовні вимоги немайнового характеру, судовий збір за подання такого позову становить 2522,40 грн. (0,4 (ставка) *2102(прожитковий мінімум на 1 січня 2020 року *3 (кількість позовних вимог).

Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів - УК у Печер.р-ні/Печерс.р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету - 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055»); *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (Дата оскаржуваного рішення) по справі _________ (Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний адміністративний суд) (назва суду, де розглядається справа).

Отже, позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі, обчисленому виходячи зі ставок, встановлених наведеними положеннями Закону та подати до Верховного Суду документ про сплату такого збору або надати належні докази про наявність підстав для звільнення від його сплати.

Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У зв`язку з наведеним, залишення позову без руху з підстав, передбачених законом, не є порушенням права на справедливий судовий захист.

Враховуючи викладене, зважаючи, що подана ОСОБА_1 позовна заява не відповідає наведеним вище вимогам законодавства, останню слід залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення встановлених судом недоліків.

Для усунення її недоліків позивачу необхідно:

- привести позовну заяву у відповідність до вимог пункту 2 частини п`ятої статті 160 КАС України щодо зазначення у позовній заяві інформації про всіх сторін та інших учасників справи;

- вказати ідентифікаційний код третіх осіб або відомості про його відсутність;

- привести позовну заяву у відповідність до вимог пункту 4 частини п`ятої статті 160 КАС України щодо викладення змісту позовних вимог і обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги до Президента України, Верховної Ради України щодо порушення ними прав, свобод та інтересів позивача під час здійснення владних (управлінських) повноважень щодо позивача. В уточненій позовній заяві необхідно вказати посилання на норми чинного законодавства України із зазначенням доказів на підтвердження обставин допущення відповідачами порушень закону під час здійснення ними владних управлінських функцій щодо позивача та зазначити яка саме, в який спосіб та з якого часу дія чи бездіяльність кожного з відповідачів порушує права або інтереси позивача;

- надати докази на підтвердження обставин допущення відповідачами порушень закону під час здійснення владних управлінських функцій у правовідносинах із позивачем;

- привести позовну заяву у відповідність до пункту 8 частини п`ятої статті 160 КАС України, чітко зазначивши перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви;

- надати відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за весь 2019 рік або документ про сплату судового збору.

Роз`яснити позивачу, що у разі не усунення цих недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, заява буде повернута з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України.

При цьому повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина восьма статті 169 КАС України).

Керуючись статтями 161, 169, 248, 266 КАС України, Суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Президента України - Голови Ради національної безпеки і оборони України Зеленського Володимира Олександровича, Верховної Ради України, треті особи: Ініціативна група Українського народу Самостійної української держави України - Київської Русі, Територіальна громада Українського народу міста Івано-Франківська, Конституційний Суд України, про зобов`язання вчинити певні дії залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків 10 днів з дня вручення цієї ухвали.

Роз`яснити позивачеві, що у разі неусунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, заява буде повернута з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя Н.Є. Блажівська