Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2020 р. Справа№200/963/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волноваського об`єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

22 січня 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Волноваського об`єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачеві врахувати під час вирішення питання про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно записів у трудовій книжці, якими підтверджуються періоди роботи страхового стажу роботи позивача: період навчання в СПТУ №53 м. Артемівськ з 01.09.1984 року по 12.11.1985 року; служби в армії у період з 19.11.1985 року по 16.12.1987 року; у ОСОБА_2 у період з 10.03.1988 року по 14.06.1989 року;у шахтоуправлінні «Волинське» Торезьке виробниче об`єднання з видобутку антрациту «Торезантрацит» у період з 03.07.1989 року по 08.04.1991 року гірничим робітником підземним з повним робочим днем, прохідником;у шахті «Речная» п/о «Торезантрацит» прохідником з повним робочим днем під землею, майстром-підривником у період з 16.04.1991 року по 29.07.1993 року; у шахті Лутугіна п/о «Торезантрацит» гірничим робітником підземним, прохідником з 02.08.1993 року по 01.01.1999 року;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та зарахувати під час вирішення питання про призначення пільгової пенсії записів у трудовій книжці позивача, якими підтверджуються періоди його роботи - період навчання в СПТУ №53 м. Артемівськ з 01.09.1984 року по 12.11.1985 року; служби в армії у період з 19.11.1985 року по 16.12.1987 року; у ОСОБА_2 у період з 10.03.1988 року по 14.06.1989 року; у шахтоуправлінні «Волинське» Торезьке виробниче об`єднання з видобутку антрациту «Торезантрацит» у період з 03.07.1989 року по 08.04.1991 року гірничим робітником підземним з повним робочим днем, прохідником; у шахті «Речная» п/о «Торезантрацит» прохідником з повним робочим днем під землею, майстром-підривником у період з 16.04.1991 року по 29.07.1993 року; у шахті Лутугіна п/о «Торезантрацит» гірничим робітником підземним, прохідником з 02.08.1993 року по 01.01.1999 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 03 грудня 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою № 7279 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на що отримав рішення відповідача від 10 грудня 2019 року про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах, мотивоване відсутністю у позивача необхідного пільгового стажу. У рішенні зазначено, що до пільгового стажу роботи позивача були зараховані лише періоди згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу, а саме: з 01.01.1999 року по 31.12.1999 року, та з 01.01.2000 року по 04.03.2000 року в якості гірничого робітника підземного на дільниці ГПР. Зазначено, щостаном на день звернення, документально підтверджений страховий стаж роботи позивача складає 17 років 10 місяців 16 днів, у тому числі стаж на пільгових умовах за Списком № 1 – 1 рік, 2 місяці 4 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Посилаючись на те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка, яка й надавалась відповідачу з метою призначення пенсії, та в якій зазначено всі необхідні відомості про періоди та характер його роботи, вважає, що дії відповідача щодо відмови у врахуванні під час вирішення питання про призначення пенсії за віком на пільгових умовах записів у його трудовій книжці, якими підтверджуються всі необхідні періоди роботи позивача, є протиправними, а відповідача слід зобов`язати повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та зарахувати під час вирішення питання про призначення пільгової пенсії записів у трудовій книжці позивача, якими підтверджуються: період навчання в СПТУ №53 м. Артемівськ з 01.09.1984 року по 12.11.1985 року; період служби в армії з 19.11.1985 року по 16.12.1987 року; періоди роботи: з 10.03.1988 року по 14.06.1989 року у ОСОБА_2 ; з 03.07.1989 року по 08.04.1991 року у шахтоуправлінні «Волинське» Торезьке виробниче об`єднання з видобутку антрациту «Торезантрацит» гірничим робітником підземним з повним робочим днем, прохідником; з 16.04.1991 року по 29.07.1993 року у шахті «Речная» п/о «Торезантрацит» прохідником з повним робочим днем під землею, майстром-підривником; з 02.08.1993 року по 01.01.1999 року у шахті Лутугіна п/о «Торезантрацит» гірничим робітником підземним, прохідником.

У поданому до суду відзиві на адміністративний позов, відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, зазначивши, що рішенням Волноваського об`єднаного управління пенсійного фонду України Донецької областівід 10 грудня 2019 року про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах, позивачеві правомірно було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв`язку із відсутністю у позивача необхідного пільгового стажу. Так, до пільгового страхового стажу роботи позивача не були зараховані періоди роботи: з 16.04.1991 року по 29.07.1993 року та з 02.08.1993 року по 31.12.1998 року, у зв`язку із ненаданням позивачем уточнюючих довідок підприємств про пільговий характер роботи за вказані періоди.

Період навчання позивача в СПТУ №53 м. Артемівськ з 01.09.1984 року по 12.11.1985 року за професією бурильник механічного обертального буріння свердловин, та роботи у період з 10.03.1988 року по 14.06.1988 року на посаді помічника машиніста бурової установки, не враховані до пільгового стажу роботи позивача, у зв`язку із відсутністю професії бурильник механічного обертального буріння свердловин у списках виробництв, цехів, професій та посад робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах у в пільгових розмірах затверджених Постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173. Зазначено, що вперше, зазначена професія була віднесена до пільгової Списком 2 затвердженим Постановою КМУ від 11.03.1994 року № 162. Враховуючи наведене, оскільки позивач не навчався за професією, що передбачає зарахування до пільгового стажу за Списком 1, період проходження військової служби в лавах Радянської Армії з 19.11.1985 року по 16.12.1987 року, також не може бути зарахований до пільгового стажу за Списком 1.

Посилаючись на наведені обставини відповідач вважає, що відмовляючи у призначенні позивачеві пільгової пенсії, він діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, законами України та підзаконними нормативно-правовими актами, у зв`язку із чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою суду від 27 січня 2020 року позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Відповідно до статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 03 грудня 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою № 7279 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно із рішенням відповідача від 10 грудня 2019 року про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах, воно мотивоване відсутністю у позивача необхідного пільгового стажу. У рішенні зазначено, що до пільгового стажу роботи позивача були зараховані лише періоди згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу, а саме: з 01.01.1999 року по 31.12.1999 року, та з 01.01.2000 року по 04.03.2000 року в якості гірничого робітника підземного на дільниці ГПР. Зазначено, що станом на день звернення, документально підтверджений страховий стаж роботи позивача складає 17 років 10 місяців 16 днів, у тому числі стаж на пільгових умовах за Списком № 1 – 1 рік, 2 місяці 4 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах (а.с. 16, 16 з.б.).

Згідно із записами у трудовій книжці позивача, серія: НОМЕР_1 від 18 березня 1988 року, містяться записи про:

- навчання в СПТУ №53 м. Артемівськ з 01.09.1984 року по 12.11.1985 року;

- службу у Радянській Армії у період з 19.11.1985 року по 16.12.1987 року;

- з 10.03.1988 року по 14.06.1989 року робота у Западноантрацитівській ГРЕ на посаді помічника машиніста бурової установки 3 розряду;

- з 03.07.1989 року по 03.09.1989 року у шахтоуправлінні «Волинське» Торезьке виробниче об`єднання з видобутку антрациту «Торезантрацит» на посадах: учня гірничого робітника підземного 1 розряду; гірничого робітника підземного з повним робочим днем під землею; учня прохідника 1 розряду з повним робочим днем під землею;

- з 04.09.1989 року по 14.11.1989 року навчання на курсах за спеціальністю прохідник, з відривом від виробництва;

- з 23.11.1989 року по 08.04.1991 року у шахтоуправлінні «Волинське» Торезьке виробниче об`єднання з видобутку антрациту «Торезантрацит» на посаді прохідника з повним робочим днем під землею;

- з 16.04.1991 року по 29.07.1993 року на Шахті «Речная» виробничого об`єднання «Торезантрацит» на посаді прохідника 5 розряду з повним робочим днем під землею; майстра підривника 4 розряду з повни робочим днем під землею;

- з 02.08.1993 року по 10.04.2000 року на Шахті імені Л.І. Лутугіна виробничого об`єднання «Торезантрацит» на посаді гірничого робітника підземного 3 розряду; прохідника підземного (а.с. 10-11).

Згідно із копією диплома, № 421164, реєстраційний № 317, виданого ОСОБА_1 12.11.1985 року, позивач 01.09.1984 року вступив до Артемівського середнього професійного технічного училища № 53, і 12.11.1985 року закінчив повний курс названого технікуму за професією «бурильник механічного обертального буріння свердловин з правом управління автомобілем», рішенням екзаменаційної комісії від 12.11.1985 року ОСОБА_1 присвоєно кваліфікацію - бурильник механічного обертального буріння свердловин 4 розряду (а.с. 12).

Згідно із копією воєнного квитка виданого на ім`я ОСОБА_1 , позивач у період з 19.11.1985 року по 16.12.1987 року проходив службу у Радянській Армії (а.с. 13).

Згідно із копією довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки чи відповідних записів у ній № 86; № 01-595 від 29.05.2017 року, виданої Шахтоуправлінням «Волинське» Торезьке виробниче об`єднання з видобутку антрациту «Торезантрацит», у м. Торез Донецької області, у період з 03.07.1989 року по 07.07.1989 року позивач проходив навчання у навчпункті. Оплата проводилася з розрахунку тарифної ставки учня гірничого робітника підземного 1 розряду, з перерахунку п`ятиденного робочого тижня на шестиденний (без підземних виходів у шахту).

У період з 08.07.1989 року по 08.08.1989 року – курси гірничого робітника підземного з відривом від виробництва. Оплата проводилася з розрахунку тарифної ставки учня гірничого робітника підземного 1 розряду, з перерахунку п`ятиденного робочого тижня на шестиденний.

У період з 09.08.1989 року по 09.08.1989 року (екзамен). Оплата проводилася з розрахунку тарифної ставки учня гірничого робітника підземного 1 розряду, з перерахунку п`ятиденного робочого тижня на шестиденний.

У період з 10.08.1989 року по 10.08.1989 року на посаді гірничого робітника підземного.

У період з 11.08.1989 року по 12.08.1989 року – навчальний пункт. Оплата проводилася з розрахунку тарифної ставки учня гірничого робітника підземного 1 розряду, з перерахунку п`ятиденного робочого тижня на шестиденний.

У період з 13.08.1989 року по 03.09.1989 року – учень прохідника, з оплатою підземної тарифної ставки учня прохідника. (Підземні виходи у шахту: 1989 р. VIII – 15; ІХ 2).

У період з 04.09.1989 року по 14.11.1989 року - курси прохідника з відривом від виробництва. Оплата проводилася з розрахунку тарифної ставки учня гірничого робітника підземного 1 розряду, з перерахунку п`ятиденного робочого тижня на шестиденний.

У період з 15.11.1989 року по 22.11.1989 року – учень прохідника підземного з оплатою підземною тарифною ставкою учня прохідника. (Підземні виходи у шахту: 1989 р. ХІ - 6).

У період з 23.11.1989 року по 08.04.1991 року - прохідник.

За професією, посадою гірничий робітник підземний, учень прохідника, прохідник – працював повний робочий день під землею, що передбачені Списком 1 розділом 1 підрозділом 1 1010100а Постанови КМ СРСР від 26.01.1991 року № 10 (а.с. 14, 14 з.б.).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до положень частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (надалі – Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Нормами статті 114 Закону № 1058 визначається порядок та умови призначення пенсі за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.

Відповідно до п. 1 цієї статті, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

За приписами ч. 4 ст. 24 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон 1058-IV) періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

За приписами ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі – Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що в тих випадках, коли у трудовій книжці немає відомостей, які визначають право на пенсію на пільгових умовах чи за вислугою років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств та організацій.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Зазначену довідку видає підприємство, установа чи організація, де працювала особа. Якщо підприємство в стадії ліквідації, то уточнюючу довідку надає ліквідатор або його правонаступник на підставі первинних документів за час виконання робіт.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, довідка уточнюючого характеру може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відсутні відповідні записи у трудовій книжці та в тих випадках, коли такий пільговий стаж виник до 21 серпня 1992 року. Після 21 серпня 1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж в період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці. При цьому, значення трудової книжки та результатів атестації як основних документів, що підтверджують пільговий стаж роботи, встановленоЗаконом №1788(статті 13, 62), і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Отже, правова норма статті 62 Вказаного Закону, передбачає, що основним документом для підтвердження стажу роботи є трудова книжка і лише при її відсутності, або відповідних записів у ній, стаж підтверджується згідно із Порядком, затвердженим Постановою КМУ № 637.

З приводу наведеного суд зазначає, що записами у трудовій книжці позивача підтверджено, що ОСОБА_1 проходив:

- навчання в СПТУ №53 м. Артемівськ з 01.09.1984 року по 12.11.1985 року;

- службу у Радянській Армії у період з 19.11.1985 року по 16.12.1987 року;

- з 10.03.1988 року по 14.06.1989 року працював у Западноантрацитівській ГРЕ на посаді помічника машиніста бурової установки 3 розряду;

- з 03.07.1989 року по 03.09.1989 року у шахтоуправлінні «Волинське» Торезьке виробниче об`єднання з видобутку антрациту «Торезантрацит» на посадах: учня гірничого робітника підземного 1 розряду; гірничого робітника підземного з повним робочим днем під землею; учня прохідника 1 розряду з повним робочим днем під землею;

- з 04.09.1989 року по 14.11.1989 року навчання на курсах за спеціальністю прохідник, з відривом від виробництва;

- з 23.11.1989 року по 08.04.1991 року у шахтоуправлінні «Волинське» Торезьке виробниче об`єднання з видобутку антрациту «Торезантрацит» на посаді прохідника з повним робочим днем під землею;

- з 16.04.1991 року по 29.07.1993 року на Шахті «Речная» виробничого об`єднання «Торезантрацит» на посаді прохідника 5 розряду з повним робочим днем під землею; майстра підривника 4 розряду з повни робочим днем під землею;

- з 02.08.1993 року по 10.04.2000 року на Шахті імені Л.І. Лутугіна виробничого об`єднання «Торезантрацит» на посаді гірничого робітника підземного 3 розряду; прохідника підземного (а.с. 10-11).

Отже, факт перебування позивача на роботах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах підтверджується насамперед відповідними записами у його трудовій книжці.

Частиною третьою статті 44 Закону № 1058-ІV передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Як випливає з відзиву відповідача, провести перевірку достовірності періодів роботи позивача не має можливості з тих підстав, що підприємства, у яких працював позивач розташовані на непідконтрольній українській владі території, та всі документи видані ними, не створюють правових наслідків.

На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1 (надалі – Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно із нормами пункту 4.7 Порядку № 22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Разом з тим, суд зауважує, що право особи на отримання пенсійних виплат не може бути поставлено у залежність від можливості органів Пенсійного фонду України здійснювати ці повноваження (зокрема у зв`язку із проведенням АТО та неможливістю проведення перевірки періодів роботи/навчання, тощо, з підстав розташування підприємств, установ, організацій, закладів, тощо, на тимчасово окупованій території України). Неможливість проведення перевірки даних на підприємстві, установі, організації які розташовані на тимчасово окупованій території, не дає підстав для відмови у зарахуванні стажу роботи, при його підтвердженні записами в трудовій книжці, дипломі, тощо, та не може позбавляти особу її конституційного права на соціальний захист.

Так, щодо окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані "намібійські винятки", в яких зазначено про те, що документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21.06.1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. theRepublicofMoldovaandRussia, 23.02.2016) приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" наголосив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. theRepublicofMoldovaandRussia, 23.02.2016, § 142).

Суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більш того, відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Позивач опинився в ситуації, що, відповідно, позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.

На переконання суду, вимога щодо надання уточнюючої довідки формально базується на положеннях п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12 серпня 1993 р. № 637, та має на меті підтвердження тривалості роботи на посадах і роботах, указаних в трудовій книжці позивача. Проте в ситуації позивача, ця вимога становить дискримінаційне поводження по відношенню до осіб, які мають трудовий стаж на підприємствах, які залишилися на території, що на даний момент є тимчасово окупованою, адже такі особи навіть теоретично не можуть надати відповідні документи, а отже за такого підходу автоматично позбавляються права на пенсійне забезпечення, передбаченого вст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до положень статті 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 ч. 1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України, кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Суд зазначає, що в даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову, через неможливість перевірки органом, що призначає пенсію, достовірності періодів та характеру його роботи з тих підстав, що підприємства в яких він працював, наразі перебуває на території яка тимчасово не підконтрольна українській владі.

Крім того, суд наголошує, що позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться записи про спірні періоди роботи та служби, із відомостями, які відповідають вимогам законодавства на підтвердження права на пенсію, відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Оцінюючи спірні правовідносини суд приймає до уваги також практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV, має застосовуватися при розгляді справ як джерело права. Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, статті 114 Закону № 1058, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку.

Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України тощо). Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того суд наголошує, що як вже зазначалося вище, правилами пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, закріплено, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

У позовній заяві позивачем зазначено, що при поданні заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, ним до Управління пенсійного фонду також була подана довідка № 86 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки чи відповідних записів у ній від 29.05.2017 року, видана Шахтоуправлінням «Волинське» Торезьке виробниче об`єднання з видобутку антрациту «Торезантрацит», у м. Торез Донецької області, однак відповідач відмовився її прийняти з причин видачі останньої підприємством розташованим та тимчасово окупованій території України.

З представлених суду матеріалів пенсійної справи позивача встановлено, що серед документів доданих позивачем до заяви про призначення пенсії від 03.12.2019 року зареєстрованої за № 7279, вищевказана довідка № 86 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки чи відповідних записів у ній від 29.05.2017 року, - відсутня, як відсутнє її зазначення та оцінка, і у рішенні відповідача про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах від 10 грудня 2019 року.

У відзиві відповідачем також зазначено, що означена довідка позивачем при зверненні із заявою про призначення пенсії, до Управління – не подавалась, що стверджується особистим підписом позивача щодо правильності переліку наданих ним документів.

Доказів на спростування вищевказаних обставин позивачем суду не представлено.

Разом з тим, доказів того, що відповідач, як орган, що призначає пенсію, вимагав від позивача, відповідно до положень пункту 4.2 Порядку № 22-1, подання у тримісячний строк з дня подання заяви додаткових документів, зокрема, уточнюючих довідок, - суду також не представлено.

Отже, суд вважає, що відповідачем абсолютно не доведена необхідність надання позивачем уточнюючих довідок при наявності відповідних записів у трудовій книжці позивача про спірні періоди, із відомостями, які відповідають вимогам законодавства на підтвердження права на пенсію, відповідно до ст. 114 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", як не доведений і той факт, що такі довідки взагалі у позивача витребовувались, однак не були ним подані.

Відповідачем також не надано доказів того, що записи у трудовій книжці позивача зроблені неправильно, неточно або з іншими вадами, які заважають їх прийняттю.

Приймаючи такий висновок, суд також враховує думку Вищого адміністративного суду України, який при розгляді аналогічних справ за № К/800/40969/13 від 13 березня 2014 року та № К/800/27262/13 від 19 червня 2014 року зазначив, що відсутність у позивача уточнюючої довідки про характер роботи та характеристики виконуваної роботи за наявності належним чином оформленої трудової книжки та усіх додаткових документів не спростовує наявності у працівника пільгового стажу роботи, що дає право виходу на пенсію на пільгових умовах.

Згідно із частиною 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 9 липня 2003 року (далі - Закон № 1058), періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788) особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством. За вимогами пункту «в» частини 3 статті 56 Закону № 1788 до стажу роботи зараховується також військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки та органах внутрішніх справ, незалежно від місця проходження служби.

Частиною 6 статті 56 Закону № 1788 вказано, що при призначенні пенсій на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 та пенсій за вислугу років відповідно до статті 55 цього Закону провадиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цими статтями, за умови, що зазначені роботи дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.

Відповідно до вимог статті 62 Закону № 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Представленими копіями трудової книжки та диплома позивача підтверджений факт навчання позивача до призиву в Радянську Армію, з 01 вересня 1984 року по 12 листопада 1985 року в СПТУ №53 м. Артемівськ за професією бурильник механічного обертального буріння свердловин, та роботи після проходження служби, зокрема, у період з 10.03.1988 року по 14.06.1989 року у Западноантрацитівській ГРЕ на посаді помічника машиніста бурової установки.

За частиною 1 статті 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» від 10 лютого 1998 року № 103/98-ВР час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня слухача, утому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

В період проходження позивачем військової служби було чинним Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затверджене Радою Міністрів СРСР № 590 від 03 серпня 1972 року (далі - Положення № 590), підпунктом «к» частини 1 та частиною 3 пункту 109 якого встановлено, що при призначенні пенсії на пільгових умовах або в пільгових розмірах період служби в складі Збройних Сил СРСР прирівнюється за вибором особи, яка звернулася за пенсією, до роботи, яка передувала цьому періоду або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.

Згідно з абзацом 2 пункту 1 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення" або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах.

Таким чином, час проходження строкової військової служби зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Згідно ч.1 ст.38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Оскільки позивач після закінчення навчання в СПТУ №53 м. Артемівськ 12.11.1985 року за спеціальністю бурильник механічного обертального буріння свердловин, 19.11.1985 року став до строкової військової служби, а після закінчення проходження військової служби 16.12.1987 року, працевлаштувався з 10.03.1988 року до Западноантрацитівської ОСОБА_3 на посаду помічника машиніста бурової установки, вказані періоди підлягають врахуванню до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Так, Списки № 1, 2 затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 застосовуються до пільгової роботи до 31 грудня 1991 року; якщо пільгова робота продовжується після 1 січня 1992 року (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11 березня 1994 року, - застосовуються списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10; якщо пільгова робота продовжується після 11 березня 1994 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16 січня 2003 року, - застосовуються списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162.

Розділом XІII «Загальні професії» списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173, передбачалися професії «бурильники та їх помічники», «машиністи і старші машиністи на бурових та їх помічники».

Постановою Кабінету Міністрів від 11 березня 1994 року № 162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» затверджено список № 2 виробництв, цехів, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, в якому передбачені професії «машиністи бурових установок, бурильники, бурильники механічного обертального буріння свердловин».

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про наявність підстав для зарахування до пільгового стажу позивача періодів його навчання у СПТУ №53 м. Артемівськ у період з 01.09.1984 року по 12.11.1985 року, до призиву в Радянську Армію, та проходження строкової військової служби з 19.11.1985 року по 16.12.1987 року.

Згідно правової позиції висловленої Верховним Судом у постановах від 25 квітня 2019 року у справі № 336/6112/16-а та від 31 жовтня 2019 року у справі № 688/4170/16-а надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Враховуючи наведені положення законодавства, хибними є доводи відповідача щодо відсутності підстав для зарахування до пільгового стажу позивача періодів його навчання у СПТУ №53 м. Артемівськ до призиву в Радянську Армію, та проходження строкової військової служби, оскільки посади, за якими навчався та працював позивач давали право на пільгове пенсійне забезпечення по списку № 2.

Враховуючи наведене, з урахуванням представлених суду письмових доказів, суд доходить висновку, що відповідачем не доведено та не надано доказів на підтвердження правомірності своїх дій під час відмови позивачеві в призначенні пенсії.

Відповідно до статті 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Підсумовуючи наведене, суд доходить висновку, що відповідач, користуючись, зокрема, наданими широкими межами розсуду та можливістю вибору різних способів та засобів для дотримання своїх зобов`язань, протиправно не врахував під час вирішення питання про призначення позивачеві пільгової пенсії, відповідно до його заяви № 7279 від 03 грудня 2019 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», записи в трудовій книжці позивача, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи особи, та записи в якій підтверджують періоди: навчання в СПТУ №53 м. Артемівськ з 01.09.1984 року по 12.11.1985 року; служби у Радянській Армії у період з 19.11.1985 року по 16.12.1987 року; роботи у Западноантрацитівській ГРЕ у період з 10.03.1988 року по 14.06.1989 року на посаді помічника машиніста бурової установки 3 розряду; з 03.07.1989 року по 03.09.1989 року у Шахтоуправлінні «Волинське» Торезьке виробниче об`єднання з видобутку антрациту «Торезантрацит» на посадах: учня гірничого робітника підземного 1 розряду; гірничого робітника підземного з повним робочим днем під землею; учня прохідника 1 розряду з повним робочим днем під землею; з 04.09.1989 року по 14.11.1989 року - навчання на курсах за спеціальністю прохідник, з відривом від виробництва; з 23.11.1989 року по 08.04.1991 року у Шахтоуправлінні «Волинське» Торезьке виробниче об`єднання з видобутку антрациту «Торезантрацит» на посаді прохідника з повним робочим днем під землею; з 16.04.1991 року по 29.07.1993 року на Шахті «Речная» виробничого об`єднання «Торезантрацит» на посадах прохідника 5 розряду з повним робочим днем під землею; майстра підривника 4 розряду з повни робочим днем під землею; з 02.08.1993 року по 10.04.2000 року на Шахті імені Л.І. Лутугіна виробничого об`єднання «Торезантрацит» на посаді гірничого робітника підземного 3 розряду; прохідника підземного, у зв`язку із чим, такі дії відповідача є протиправними.

Крім того, з урахуванням положень статті 9 КАС України, з метою повного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог і визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 7279 від 10 грудня 2019 року про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах, оскільки воно є таким, що ухвалене без всебічного, повного та об`єктивного розгляду всіх поданих документів, та його наявність/чинність є перешкодою для відновлення порушеного права ОСОБА_4 С ОСОБА_5 .

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 5 КАС України).

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У юриспруденції дискреційні повноваження визначаються як право голови держави, уряду, інших посадовців в органах державної влади у разі ухвалення рішення з питання, віднесеного до їх компетенції, діяти за певних умов на власний розсуд у рамках закону. А в Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи вказано, що адміністративний орган може здійснювати "дискреційні повноваження", користуючись певною свободою розсуду у разі ухвалення будь-якого рішення. Такий орган в силу (за) наявності у нього дискреційних повноважень може вибирати з декількох варіантів припустимих рішень той, який він вважає найбільш відповідним у даному випадку. За цього надано рекомендацію судам не втручатися у дискреційні повноваження державних органів.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21 травня 2013 року № 21-87а13.

Статтею 58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Враховуючи викладене, суд наголошує, що не може підміняти собою пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на власний розсуд розраховувати пільговий чи страховий стаж особи.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на встановлені у справі обставини та наведені норми чинного законодавства, якими регулюються спірні відносини, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд приходить до висновку, що з метою ефективного захисту прав позивача, слід зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача № 7279 від 03 грудня 2019 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду викладених у мотивувальній частині рішення, зокрема, щодо врахування під час вирішення питання про призначення позивачеві пенсії записів в його трудовій книжці якими підтверджуються періоди: навчання в СПТУ №53 м. Артемівськ з 01.09.1984 року по 12.11.1985 року; служби у Радянській Армії у період з 19.11.1985 року по 16.12.1987 року; роботи у Западноантрацитівській ГРЕ у період з 10.03.1988 року по 14.06.1989 року на посаді помічника машиніста бурової установки 3 розряду; з 03.07.1989 року по 03.09.1989 року у Шахтоуправлінні «Волинське» Торезьке виробниче об`єднання з видобутку антрациту «Торезантрацит» на посадах: учня гірничого робітника підземного 1 розряду; гірничого робітника підземного з повним робочим днем під землею; учня прохідника 1 розряду з повним робочим днем під землею; з 04.09.1989 року по 14.11.1989 року - навчання на курсах за спеціальністю прохідник, з відривом від виробництва; з 23.11.1989 року по 08.04.1991 року у Шахтоуправлінні «Волинське» Торезьке виробниче об`єднання з видобутку антрациту «Торезантрацит» на посаді прохідника з повним робочим днем під землею; з 16.04.1991 року по 29.07.1993 року на Шахті «Речная» виробничого об`єднання «Торезантрацит» на посадах прохідника 5 розряду з повним робочим днем під землею; майстра підривника 4 розряду з повни робочим днем під землею; з 02.08.1993 року по 10.04.2000 року на Шахті імені Л.І. Лутугіна виробничого об`єднання «Торезантрацит» на посаді гірничого робітника підземного 3 розряду; прохідника підземного.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить з вимог частини першої статті 139 КАС України, за якими при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду із даним позовом був сплачений судовий збір в сумі 840,80 грн. (а.с. 5).

Враховуючи, що позов судом задоволений у повному обсязі, суд приходить до висновку з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань, як суб`єкта владних повноважень, на користь позивача слід стягнути судові витрати в сумі – 840,80 грн., які були понесені позивачем при зверненні до суду із даним позовом.

Керуючись ст.ст. 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132,159-161,164,192-194,224-228,241-247, 255,253-263,293-295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , зареєстроване фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 87500, Донецька область, м. Волноваха, вул. Обручева, буд. 17, ЄДРПОУ: 42169496) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправними дії Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не врахування під час вирішення питання про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до заяви № 7279 від 03 грудня 2019 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», записів у трудовій книжці ОСОБА_1 , яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи особи, та записи в якій підтверджують періоди: навчання в СПТУ №53 м. Артемівськ з 01.09.1984 року по 12.11.1985 року; служби у Радянській Армії у період з 19.11.1985 року по 16.12.1987 року; роботи у Западноантрацитівській ГРЕ у період з 10.03.1988 року по 14.06.1989 року на посаді помічника машиніста бурової установки 3 розряду; з 03.07.1989 року по 03.09.1989 року у Шахтоуправлінні «Волинське» Торезьке виробниче об`єднання з видобутку антрациту «Торезантрацит» на посадах: учня гірничого робітника підземного 1 розряду; гірничого робітника підземного з повним робочим днем під землею; учня прохідника 1 розряду з повним робочим днем під землею; з 04.09.1989 року по 14.11.1989 року - навчання на курсах за спеціальністю прохідник, з відривом від виробництва; з 23.11.1989 року по 08.04.1991 року у Шахтоуправлінні «Волинське» Торезьке виробниче об`єднання з видобутку антрациту «Торезантрацит» на посаді прохідника з повним робочим днем під землею; з 16.04.1991 року по 29.07.1993 року на Шахті «Речная» виробничого об`єднання «Торезантрацит» на посадах прохідника 5 розряду з повним робочим днем під землею; майстра підривника 4 розряду з повни робочим днем під землею; з 02.08.1993 року по 10.04.2000 року на Шахті імені Л.І. Лутугіна виробничого об`єднання «Торезантрацит» на посаді гірничого робітника підземного 3 розряду; прохідника підземного.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 7279 від 10 грудня 2019 року про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах.

Зобов`язати Волноваське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 № 7279 від 03 грудня 2019 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду викладених у мотивувальній частині рішення, зокрема, щодо врахування під час вирішення питання про призначення пенсії записів у трудовій книжці ОСОБА_1 якими підтверджуються періоди: навчання в СПТУ №53 м. Артемівськ з 01.09.1984 року по 12.11.1985 року; служби у Радянській Армії у період з 19.11.1985 року по 16.12.1987 року; роботи у Западноантрацитівській ГРЕ у період з 10.03.1988 року по 14.06.1989 року на посаді помічника машиніста бурової установки 3 розряду; з 03.07.1989 року по 03.09.1989 року у Шахтоуправлінні «Волинське» Торезьке виробниче об`єднання з видобутку антрациту «Торезантрацит» на посадах: учня гірничого робітника підземного 1 розряду; гірничого робітника підземного з повним робочим днем під землею; учня прохідника 1 розряду з повним робочим днем під землею; з 04.09.1989 року по 14.11.1989 року - навчання на курсах за спеціальністю прохідник, з відривом від виробництва; з 23.11.1989 року по 08.04.1991 року у Шахтоуправлінні «Волинське» Торезьке виробниче об`єднання з видобутку антрациту «Торезантрацит» на посаді прохідника з повним робочим днем під землею; з 16.04.1991 року по 29.07.1993 року на Шахті «Речная» виробничого об`єднання «Торезантрацит» на посадах прохідника 5 розряду з повним робочим днем під землею; майстра підривника 4 розряду з повни робочим днем під землею; з 02.08.1993 року по 10.04.2000 року на Шахті імені Л.І. Лутугіна виробничого об`єднання «Торезантрацит» на посаді гірничого робітника підземного 3 розряду; прохідника підземного.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 87500, Донецька область, м. Волноваха, вул. Обручева, буд. 17, ЄДРПОУ: 42169496) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , зареєстроване фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення складене у повному обсязі та підписане 27 березня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.Б. Христофоров