Справа № 761/19408/19

Провадження № 2/761/1291/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого : судді - Притули Н.Г.

при секретарі: Гриб Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокії Юріївни, третя особа: Акціонерне товариство «Український нафтогазовий інститут» про визнання постанови незаконною, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

11 травня 2019 року до суду надійшла зазначена позовна заява.

В позовних вимогах позивач просить: постанову приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокії Юріївни від 21.01.2019 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії - визнати незаконною; зобов`язати Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокію Юріївну вчинити нотаріальну дію - посвідчити договір купівлі-продажу 36/100 гуртожитку загальною площею 387,9 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 і де продавцем є Акціонерне товариство «Український нафтогазовий інститут» а покупцем - ОСОБА_1 .

Вимоги обґрунтовані тим, що третій особі належить на праві власності 34/100 частини об`єкту нерухомого майна, а саме - гуртожиток загальною площею 387,9 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , інша частина будинку належить на праві власності ПАТ «Укрнафта».

ПАТ «Укрнафта» було запропоновано в порядку ст.362 ЦК України придбати частку будинку, проте відповідь на пропозицію не надійшла.

15.04.2019 року позивач, як покупець та третя особа як продавець звернулись до відповідача для вчинення нотаріальної дії - посвідчення договору купівлі-продажу зазначеної частини об`єкту нерухомості.

16.04.2019 року відповідач постановою відмовив третій особі та позивачу у вчиненні нотаріальної дії - посвідченні договору купівлі-продажу на тій підставі, що відчужуваний об`єкт є гуртожитком на який розповсюджується дія введеного пунктом 3 розділу VІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» мораторію на відчуження у будь-який спосіб гуртожитків як об`єктів нерухомого майна.

Позивач не погоджується із таким рішенням відповідача та вважає постанову незаконною оскільки у 2004 року третя особа забезпечила усіх постійно проживаючих у гуртожитку мешканців індивідуальним житлом. З 01.01.2012 року і по даний час зареєстровані фізичні особи в гуртожитку не обліковуються, а тому в об`єкті нерухомості відсутні будь-які мешканці та немає осіб на захист прав яких направлений Закон України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків». А тому позивач зазначає, що на гуртожиток не поширюються вимоги зазначеного Закону та сама по собі назва відчужуваного об`єкта нерухомості як «гуртожиток» не є свідченням автоматичного розповсюдження на цей об`єкт встановленого Законом мораторію.

Також позивач зазначає, що зазначене обмеження розповсюджується не на всі гуртожитки, а лише на відчуження гуртожитків, що будувалися за радянських часів (до 1 грудня 1991 року) за загальнодержавні кошти.

Проте у 1971 році інститутом «Укрдіпрошахт» правонаступником якого є третя особа було побудовано виробничий корпус №2 інституту (триповерховий лабораторно-виробничий корпус). В подальшому у тому ж 1971 році у зв`язку з необхідністю розміщення молодих спеціалістів отримано відповідний дозвіл на переобладнання виробничого корпусу №2 - на гуртожиток готельного типу. Отже гуртожиток як об`єкт нерухомого майна було створено в результаті переобладнання, раніше побудованого виробничого корпусу, яке не є будівництвом.

В судове засіданні сторони не з`явились.

Від позивача до суду надійшла заява про слухання справи в його відсутність в якій він просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Від представника відповідача надійшла заява про слухання справи у відсутність сторони відповідача, також зазначає що позов є обґрунтованим та не заперечує проти його задоволення.

Від представника третьої особи надійшла заява в якій він зазначає, що обставини та факти, викладені в позовній заяві є правильними, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню та просили слухати справу у відсутність їх представника.

Тому на підставі положень статті 223 ЦПК України суд продовжив слухання справи у відсутність сторін.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши в сукупності надані суду докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заявлених вимог за наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, постановою від 16.04.2019 року Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокія Юріївна відмовила Акціонерному товариству «Український нафтогазовий інститут» та ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії: посвідченні договору купівлі-продажу 36/100 частини об`єкту нерухомості, який розташовано за адресою: АДРЕСА_1 .

Як зазначено в постанові, з Свідоцтва про право власності на гуртожиток площею 1091,300 кв.м., який розташований в АДРЕСА_1 , серії ЖБ № 010001213, виданого 12.02.1998 року Головним управлінням житлового господарства та майна міста Київської міської державної адміністрації, із відмітками приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Олексюк Ю.Е. про відчуження за договором купівлі-продажу від 30.01.2001 року за реєстр. № 175 частини (64/100) об`єкту нерухомого майна; Реєстраційного посвідчення Київського міського бюро технічної інвентаризації від 26.02.1998 року про реєстрацію за № 9443 домоволодіння АДРЕСА_1 ; копії договору купівлі-продажу частини гуртожитку від 30.01.2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Олексюк Ю.Е. за реєстр. № 175 - належна AT «Український нафтогазовий інститут» відчужувана 36/100 частина об`єкту нерухомості являє собою гуртожиток.

Пунктом 3 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України від 04.09.2008 року № 500-VI «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» (із останніми змінами, внесеними Законом України від 15.01.2019 року № 2669-VIII, які набрали чинності 08.02.2019 року) з метою захисту житлових прав мешканців гуртожитків, недопущення їх незаконного виселення із займаних ними на визначених цим Законом правових підставах жилих приміщень, недопущення відчуження гуртожитків, що будувалися за радянських часів (до 1 грудня 1991 року) за загальнодержавні кошти, запроваджується мораторій на виселення з гуртожитків мешканців (крім виселення мешканців гуртожитків за рішенням суду) та відчуження (крім передачі у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських рад відповідно до цього Закону) гуртожитків:

що перебувають у повному господарському віданні або оперативному управлінні підприємств, організацій, установ незалежно від форми власності

або увійшли до статутних фондів чи капіталів акціонерних чи колективних товариств (організацій), створених у процесі приватизації чи корпоратизації (у тому числі тих, що в подальшому були передані до статутних капіталів (фондів) інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб), з дня опублікування цього Закону до завершення виконання Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад.

Цей мораторій діє на відчуження у будь-який спосіб зазначених гуртожитків як об`єктів нерухомого майна, житлових комплексів та/або їх частин, їх окремих будівель, споруд, жилих та нежилих приміщень та іншого майна, а також відповідних земельних ділянок та їх прибудинкових територій на користь фізичних чи юридичних осіб приватного права.

Таким чином, Законом України від 04.09.2008 року № 500-VI запроваджено мораторій на відчуження гуртожитків, який діє до завершення виконання Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад.

В свою чергу схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року № 578-р «Концепцією Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад на 2019 - 2021 роки» визначено строк виконання цієї програми: 2019-2021 роки.

Враховуючи наведене, вказаний мораторій на час звернення для вчинення нотаріальної дії, є діючим і відчуження належного AT «Український нафтогазовий інститут» гуртожитку (64/100 об`єкту нерухомого майна), що розташований в м. Києві за адресою: АДРЕСА_1 » - суперечить законодавству України.

Стаття 1 Закону України «Про нотаріат» визначає, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності (ч.1 статті 3 Закону України «Про нотаріат»).

Згідно із статтею 4 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус має право:

витребувати від підприємств, установ і організацій відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій;

одержувати плату за надання додаткових послуг правового та технічного характеру, які не пов`язані із вчинюваними нотаріальними діями, плату за вчинення інших дій, покладених на них відповідно до закону, а також за вчинення приватними нотаріусами нотаріальних дій;

складати проекти угод і заяв, виготовляти копії документів та виписки з них, а також давати роз`яснення з питань вчинення нотаріальних дій і консультації правового характеру. Чинним законодавством нотаріусу можуть бути надані й інші права.

В той же час згідно із статтею 5 Закону нотаріус зобов`язаний:

здійснювати свої професійні обов`язки відповідно до цього Закону і принесеної присяги, дотримуватися правил професійної етики;

сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз`яснювати права і обов`язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду;

зберігати в таємниці відомості, одержані ним у зв`язку з вчиненням нотаріальних дій;

відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам;

вести нотаріальне діловодство та архів нотаріуса відповідно до встановлених правил;

дбайливо ставитися до документів нотаріального діловодства та архіву нотаріуса, не допускати їх пошкодження чи знищення;

надавати документи, інформацію і пояснення на вимогу Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі при здійсненні ними повноважень щодо контролю за організацією діяльності та виконанням нотаріусами правил нотаріального діловодства;

постійно підвищувати свій професійний рівень, а у випадках, передбачених пунктом 3 частини першої статті 29 1 цього Закону, проходити підвищення кваліфікації;

виконувати інші обов`язки, передбачені законом.

Нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а на території Республіки Крим, крім того, - законодавством Республіки Крим, наказами Міністра юстиції України, нормативними актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій (стаття 7 Закону).

Згідно із статтею 34 Закону, нотаріуси вчиняють нотаріальні дії, зокрема посвідчують правочини (договори, заповіти, довіреності тощо).

Згідно з положеннями статті 49 Закону, нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: вчинення такої дії суперечить законодавству України.

Нотаріальне посвідчення згідно з положеннями діючого законодавства, може бути вчинене лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим законодавством, а саме: зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, а сам правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

При посвідченні правочинів нотаріус встановлює дійсні наміри кожної із сторін до вчинення правочину, який він посвідчує, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину. Встановлення дійсних намірів кожного з учасників правочину здійснюється шляхом встановлення нотаріусом однакового розуміння сторонами значення, умов правочину та його правових наслідків для кожної із сторін. Дотримання відповідності правочинів дійсним намірам сторін і вимогам законності пов`язано не тільки з можливістю визнання укладеного правочину недійсним, а й з відповідальністю нотаріуса за наслідки вчинюваної нотаріальної дії відповідно до Закону України «Про нотаріат», яким передбачено, що нотаріус повинен відмовляти у вчиненні нотаріальної дії, яка суперечить закону.

При зверненні до суду з позовом позивач не заперечуючи обставину, що об`єкт нерухомості зареєстрований як гуртожиток, зазначав, що фактично об`єкт нерухомості не використовується як гуртожиток та був побудований як виробничий корпус №2 інституту (триповерховий лабораторно-виробничий корпус), а в подальшому був переобладнаний на гуртожиток готельного типу на підтвердження зазначених обставин позивач надав:

-лист Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації від 22.06.2018 року № 109/05/50-5890 з якого вбачається, що в період з 04.04.2016 року по час надання відповіді не здійснювалась реєстрація місця проживання фізичних осіб за адресою: АДРЕСА_1;

-копію рішення Виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 15.01.1951 року № 104 із планом земельної ділянки (А-12708) з яого вбачається, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 площею біля 0,25 га виділялась під будівництво лабораторного корпусу;

-копія акту, затвердженого 16.10.1973 року директором інституту «УкрНДІПНД» згідно з яким було прийнято в експлуатацію гуртожиток інституту по вул.Кудрявський узвіз, 5 обладнаного в приміщенні виробничого корпусу №2;

-копія листа інституту «УкрНДІПНД» від 30.10.1973 року № 4944;

-копія рішення Виконавчого комітету Шевченківської районної Ради депутатів трудящих м. Києва від 11.10.1971 року № 1195 яким було надано дозвіл Державному науково-дослідному і проектному інституту нафтової промисловості переобладнати триповерховий виробничий корпус АДРЕСА_1 під будинок готельного типу для молодих фахівців загальною площею 1050 кв.м.;

-копія рішення Київської міської Ради депутатів трудящих від 04.02.1974 року 156 який також надавав дозвіл Державному науково-дослідному і проектному інституту нафтової промисловості переобладнати триповерховий виробничий корпус АДРЕСА_1 під будинок готельного типу для молодих фахівців загальною площею 1050 кв.м.;

-історико-архітектурна довідка (Київ-2000) «Гуртожиток молодих спеціалістів- нафтовиків, 1971 - 1973 pp.», затверджена Головним управлінням містобудування та архітектури Київської міської державної адміністрації.

Отже, оскільки нотаріусом при вчиненні нотаріальної дії було встановлено, що об`єкт нерухомості є «гуртожитком» та на нього поширюється діючий на час звернення до нотаріуса мораторій і відчуження належного AT «Український нафтогазовий інститут» гуртожитку, що розташований в м. Києві за адресою: АДРЕСА_1 , літера «А» суперечить законодавству України, нотаріус правомірно відмовила у вчиненні нотаріальної дії - посвідченні договору купівлі-продажу об`єкту нерухомості.

В той же час варто зауважити, що нотаріус згідно з діючим законодавством не уповноважена встановлювати чи використовується на даний час приміщення як гуртожиток, як і суд при вирішенні даної справи, так як не уповноважені встановлювати правовий статус будинку.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 77-83, 89, 95, 259, 263, 265 ЦПК України, суд

вирішив:

В позові ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокії Юріївни, третя особа: Акціонерне товариство «Український нафтогазовий інститут» про визнання постанови незаконною, зобов`язання вчинити дії - відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Н.Г. Притула