ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 березня 2020 року

м. Дніпро

справа № 280/4466/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2019 року

(суддя Бойченко Ю.П., м. Запоріжжя) у справі № 280/4466/19

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

встановив:

У вересні 2019 рокуОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, у якому, просила визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Запорізькій області щодо відмови в призначені їй пенсії за вислугу років починаючи з 11.07.2019 та зобов`язати ГУ ПФУ в Запорізькій області призначити та виплачувати їй пенсію за вислугу років починаючи з 11.07.2019 відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27.12.2019у задоволенні позовних вимог відмовлено. Вказане рішення суду мотивовано правомірністю та обґрунтованістю оскаржуваного рішення про недостатність у позивача ОСОБА_1 достатнього стажу для призначення пенсії за вислугою років на підставі п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а.с. 57-60).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначив про неправильне застосування судом першої інстанції норм п. 4 Порядку виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти. Зокрема, вказала на наявність у неї права на зарахування стажу викладацької роботи за сумісництвом при призначенні їй пенсії за вислугу років, що передбачений п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки цей обсяг становить більше 180 годин на рік та не потребує одночасно виконання вимоги щодо наявності обсягу роботи не менше ніж на 0,25 посадового окладу. Також вказала на те, що судом першої інстанції не враховано факту належності посади методиста до переліку посад педагогічних працівників, а стаж її роботи на вказаній посаді має бути врахований при призначенні їй пенсії за вислугою років на підставі п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». З огляду на це, ОСОБА_1 просила рішення суду першої інстанції скасувати та винести нове рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, у якому посилаючись на норми Постанови Кабінету Міністрів України № 909 від 04.11.1993 зазначив, що стаж роботи позивача на посаді методиста районного методичного кабінету відділу освіти, молоді та спорту не відноситься до посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років. Враховуючи зазначене, позивач не має стажу, достатнього для призначення пенсії за вислугу років на підставі п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». З огляду на це, відповідач просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено та сторонами не заперечується, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідності до записів у трудовій книжці працювала на таких посадах:

15.08.1987 призначена вчителем історії Григорівської СШ;

15.08.1988 прийнята на посаду вчителя історії Кінсько-Роздорської неповної середньої школи за переведенням;

15.08.1993 переведена на посаду педагога-організатора;

31.08.2003 призначена на посаду вчителя ОБЖ з неповним тижневим навантаженням;

03.09.2003 призначена на посаду заступника директора школи з виховної роботи на 0,5 ст., залишивши години ОБЖ;

01.03.2006 переведена на посаду заступника директора школи з навчально-виховної роботи на час декретної відпустки основного працівника;

01.04.2007 звільнена із займаної посади у зв`язку із переведенням;

02.04.2007 призначена на посаду методиста районного методичного кабінету;

08.01.2019 звільнена з посади методиста районного методичного кабінету за угодою сторін.

Також, у відповідності до довідки Відділу освіти, молоді та спорту Пологівської районної державної адміністрації Запорізької області від 22.02.2019 №27, ОСОБА_1 працювала на посаді вчителя історії за сумісництвом у такі періоди: з 01.09.2007 по 30.05.2008; з 01.09.2008 по 29.05.2009; з 01.09.2009 по 31.05.2010; з 01.09.2010 по 31.05.2011; з 01.09.2011 по 31.05.2012; з 01.09.2012 по 31.05.2013; з 01.09.2013 по 30.05.2014; з 01.09.2014 по 29.05.2019; з 01.09.2015 по 01.06.2016; з 01.09.2016 по 01.06.2017; з 01.09.2017 по 31.05.2018; з 03.09.2018 по 08.01.2019.

Рішенням Пологівського об`єднаного УПФУ в Запорізькій області про призначення пенсії від 11.01.2019 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку із відсутністю необхідного стажу роботи, а саме 26 років 6 місяців.

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач оскаржила її в судовому порядку та просила суд визнати протиправними дії Пологівського об`єднаного УПФУ в Запорізькій області та скасувати рішення про відмову в призначені пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за № 1 від 11.01.2019; зобов`язати Пологівське об`єднане УПФУ в Запорізькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за вислугою років з 11.01.2019 відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22.05.2019 у справі № 280/1179/19 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. У відповідності до даних системи «Діловодство спеціалізованого суду», рішення від 22.05.2019 у справі № 280/1179/19 позивачем не оскаржено та набрало законної сили 22.06.2019.

ОСОБА_1 повторно звернулася із заявою від 11.07.2019 до Пологівського об`єднаного УПФУ в Запорізькій області, правонаступником якого є ГУ ПФУ в Запорізькій області, в якій просила повторно винести на розгляд комісії з проблемних питань пенсійного забезпечення розгляд її документів про призначення пенсії за вислугою років з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 у справі №2-р/2019 та призначити позивачу пенсію.

Листом від 30.07.2019 №9/З-4 позивачу відмовлено у призначенні пенсії.

Вказане рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області було оскаржено ОСОБА_1 в судовому порядку та є предметом розгляду у межах цієї адміністративної справи.

Відповідно до пункту 2-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (із змінами, внесеними згідно із Законом № 911-VIII від 24.12.2015), право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту.

Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 у справі №2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п. «а» ст. 54, ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII. Положення п. «а» ст. 54, ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ відновлено у попередній редакції, відповідно до якої: право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

Таким чином, у зв`язку із винесенням Конституційним Судом України рішення від 04.06.2019 у справі №2-р/2019, на яке посилається позивач, працівники освіти мають право на призначення пенсії за вислугою років на підставі п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за умови наявності необхідного спеціального стажу роботи не менше 26 років 6 місяців за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від досягнення певного віку.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що вирішальним у цій справі є питання наявності у позивача такого стажу. При цьому, спірним є питання віднесення до стажу, достатнього для призначення пенсії за вислугою років на підставі п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоду роботи скаржниці на посаді методиста районного методичного кабінету у період з 02.04.2007 по 08.01.2019.

Судом першої інстанції виходячи зі змісту трудової книжки вірно встановлено, що скаржниця працювала з 02.04.2007 по 08.01.2019 на посаді методиста районного методичного кабінету.

При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку, що вказана посада не передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 (далі - Перелік № 909).

Проте, судом першої інстанції не враховано посилання скаржниці на інші норми законодавства, які спростовують вказану позицію.

Зокрема, згідно ст. 28 Закону України «Про освіту» від 23.05.1991 № 1060-ХІІ, який був чинним на час роботи ОСОБА_1 на посаді методиста районного методичного кабінету, а саме - до 28.09.2017 (далі - Закон № 1060), система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.

Статтею 19 Закону № 1060 передбачено, що наукове і методичне забезпечення освіти здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти, Національна Академія наук України, Національна академія педагогічних наук, центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані навчальні заклади, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері освіти, вищі навчальні заклади, академічні, галузеві науково-дослідні інститути, заклади післядипломної освіти, інші науково-методичні і методичні установи у взаємодії з відповідними підприємствами, творчими спілками, асоціаціями, товариствами, громадськими науковими організаціями.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону № 1060, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування створюються відповідні органи управління освітою, діяльність яких спрямовується, зокрема, на організацію навчально-методичного забезпечення навчальних закладів, вдосконалення професійної кваліфікації педагогічних працівників, їх перепідготовку та атестацію у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти.

Пунктом 25 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 № 2145-VIII (далі - Закон № 2145) передбачено, що система освіти - сукупність складників освіти, рівнів і ступенів освіти, кваліфікацій, освітніх програм, стандартів освіти, ліцензійних умов, закладів освіти та інших суб`єктів освітньої діяльності, учасників освітнього процесу, органів управління у сфері освіти, а також нормативно-правових актів, що регулюють відносини між ними.

Згідно ч. 1 ст. 75 Закону № 2145, наукове і методичне забезпечення освіти здійснюють центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, Національна академія наук України, національні галузеві академії наук України, органи із забезпечення якості освіти, центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані заклади освіти, академічні, галузеві науково-дослідні інститути, заклади освіти, інші науково-методичні та методичні установи у взаємодії з відповідними підприємствами, творчими спілками, асоціаціями, товариствами, громадськими об`єднаннями, у тому числі фаховими організаціями (професійними асоціаціями), об`єднаннями роботодавців, незалежними установами оцінювання та забезпечення якості освіти.

Разом із цим, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 60 Закону № 1245, робочий час педагогічного працівника включає час виконання ним навчальної, виховної, методичної, організаційної роботи та іншої педагогічної діяльності, передбаченої трудовим договором. Робочий час науково-педагогічного працівника включає час виконання ним навчальної, методичної, наукової, організаційної роботи.

Підпунктом 23 п. 8 Положення Про відділ освіти, молоді та спорту Пологівської районної державної адміністрації Запорізької області визначено, що відділ вживає заходів із забезпечення навчальними закладами належного рівня дошкільної, позашкільної та загальної середньої освіти, організації їх навчально-методичного й інформаційного забезпечення, сприянню кваліфікації та розвитку творчості педагогічних працівників.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з твердженням скаржника, що районний методичний кабінет Пологівської РДА Запорізької області є методичною установою у розумінні законодавства України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 № 963 затверджено перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників , до яких, зокрема, віднесено посади директора (завідувача) навчально-методичної, методичної, науково-методичної установи, їх заступників з навчальної, виховної, навчально-виховної, методичної, виробничої, навчально-методичної, навчально-виробничої роботи, завідувача навчально-методичного кабінету (лабораторії), а також посади методиста та вихователя-методиста.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 № 1298 затверджено Схему тарифних розрядів посад керівних, наукових, науково-педагогічних, педагогічних працівників, професіоналів, фахівців та інших працівників бюджетних установ, закладів та організацій, відповідно до якої посада методиста відноситься до переліку посад педагогічних працівників.

Отже, стаж роботи ОСОБА_1 на посаді методиста районного методичного кабінету відділу освіти, молоді та спорту Пологівської РДА Запорізької області має бути зараховано до спеціального стажу роботи за вислугу років, що дає право на призначення пенсії відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Також, колегія суддів погоджується з твердженням скаржниці щодо неправильного застосування п. 4 Порядку виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2001 № 78 затверджено Порядок виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти (далі - Порядок № 78).

У пункті 4 Порядку № 78 зазначено, що працівникам підприємств, установ, організацій (далі - підприємство), які крім основної роботи займалися викладацькою роботою у навчальних закладах обсягом не менше ніж 180 годин на навчальний рік, до стажу педагогічної роботи для виплати надбавки за вислугу років зараховуються місяці, протягом яких проводилася викладацька робота. Працівникам підприємств, установ, організацій, які крім основної роботи працювали за сумісництвом на посадах науково-педагогічних або педагогічних працівників з обсягом роботи не менше ніж на 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати), до стажу педагогічної роботи для виплати надбавки за вислугу років зараховується період роботи на цих посадах.

Отже, основною умовою зарахування стажу роботи за сумісництвом педагогічного працівника до стажу роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, є підтвердження того факту, що обсяг викладацької роботи за сумісництвом педагогічного працівника складає не менше ніж 180 годин на рік, або не менше ніж 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати).

Тобто, для зарахування стажу роботи за сумісництвом педагогічного працівника до стажу роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років достатньо однієї з вказаних обставин: або факт викладацької роботи за сумісництвом педагогічного працівника не менше ніж 180 годин на рік, або факт викладацької роботи за сумісництвом педагогічного працівника не менше ніж 0,25 посадового окладу.

Проте, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність наявності одразу обох вказаних обставин для зарахування стажу роботи за сумісництвом педагогічного працівника до стажу роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років.

Разом із цим, наявність факту викладацької роботи ОСОБА_1 за сумісництвом педагогічного працівника на посаді вчителя історії Пологівської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2 за сумісництвом не менше ніж 180 годин на рік у період з 2007 по 2018 роки підтверджено довідкою відділу освіти, молоді та спорту Пологівської районної державної адміністрації Запорізької області від 05.09.2019 № 95 та відповідачем не спростовано.

Отже, вказаний стаж роботи позивача у період з 2007 по 2018 роки підлягає зарахуванню до стажу роботи за сумісництвом педагогічного працівника до стажу роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років на підставі п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Враховуючи вищевказане, ОСОБА_1 має стаж роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років на підставі п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а відмова відповідача у зарахуванні вказаного стажу, що викладена у листі від 30.07.2019 №9/З-4, є протиправною.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про задоволення вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на це, колегія суддів дійшла висновку про стягнення на користь ОСОБА_1 судового сплаченого нею згідно квитанції № 0.0.1442847701.1 від 20.08.2019 судового збору у сумі 768,40 грн., та згідно платіжного доручення № 0.0.1576773887.1 від 10.01.2020 судового збору у сумі 1 152,60 грн.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2019 року по справі № 280/4466/19 - скасувати.

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови в призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 11.07.2019.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за вислугу років, починаючи з 11.07.2019, відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області суму судового збору у загальному розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня).

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, частиною 4статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 25.03.2020р.

Головуючий суддя О.М. Панченко

суддя С.М. Іванов

суддя В.Є. Чередниченко