ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2020 року м. Київ№ 640/5162/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Маруліної Л.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадження), адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до третя особаКиївського міського військового комісаріату Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві, Генеральний штаб Збройних Сил України провизнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві, Генеральний штаб Збройних Сил України, в якому, з урахуванням уточнень, просить:

- визнати бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не встановлення ОСОБА_1 посадового окладу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 року № 718 Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу з 01.05.2016 року у розмірі 10 338 грн., з 28.02.2018 року у розмірі 14 500 грн., з 01.01.2019 року - відповідно до коефіцієнту 5,68 співвідношення до мінімального розміру посадового окладу протиправною;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 встановити ОСОБА_1 посадовий оклад відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 року № 718 Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу з 01.05.2016 року у розмірі 10 338 грн., з 28.02.2018 року у розмірі для 3 (третьої) групи оплати праці на посадах державної служби у державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України 14 500 грн та з 01.01.2019 року відповідно до коефіцієнту 5,68 співвідношення до мінімального розміру посадового окладу та надати довідки до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві для проведення перерахунку та виплати пенсії без обмеження строком з 01.05.2016 року, з 28.02.2018 року та з 01.01.2019 року з урахуванням основних та додаткових видів грошового забезпечення.

Позов обґрунтовано тим, що позивач перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві та отримує пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

У травні 2012 року позивача звільнено з військової служби в запас за станом здоров`я з посади начальника Головного командного центру Збройних Сил України.

Отримавши перерахунок пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», позивачу стало відомо, що такий перерахунок здійснено за даними, які не відповідають посаді, яку позивач обіймав при проходженні військової служби.

На підставі даних ІНФОРМАЦІЯ_1 для перерахунку пенсії позивача застосовано дані посади начальника Головного командного центру Збройних Сил України, створеної після звільнення позивача, та яка співпадає з посадою останнього за назвою, але нижча за кваліфікаційними характеристиками та рівнем оплати праці.

Зниження посадового окладу для перерахунку пенсії до посадового окладу за нижчою посадою та проведення перерахунку пенсії без урахування розміру окладу за аналогічною посадою, яку позивач займав на дату звільнення зі служби відповідно до постанови № 103, на думку позивача, є порушенням його прав.

Після звільнення позивача із лав Збройних Сил України, Головний командний центр Збройних Сил України зазнав організаційних змін, всі військові частини ( НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 ), які в минулому були в підпорядкуванні позивача, передані до інших органів управління або розформовані.

В результаті, посада Начальник Головного командного центру Збройних Сил України виведена зі структури Генерального штабу, а штатно-посадова категорія, станом на 01.03.2018 року стала не генерал-лейтенант, а полковник.

Станом на 01.03.2018 року в структурі Генерального штабу посада, що мала відповідну штатно-посадову категорію, військово-облікову спеціальність, посадовий оклад, аналогічна до посади на дату звільнення позивача, має назву Начальник Головного оперативного управління заступник начальника Генерального штабу Збройних Сил України, що співпадає за основними кваліфікаційними характеристиками посад та посадовим окладом із посадою, яку обіймав позивач на дату звільнення зі служби.

Наявність у посаді, з якої позивач був звільнений зі служби, додаткового обов`язку Заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України та рішення у наказі Міністра оборони України від 09.08.2007 року № 765 про збереження позивачу попереднього посадового окладу, дає підстави на встановлення позивачу посадового окладу відповідно до постанови № 718, оскільки нею визначений посадовий оклад начальника Головного управління заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України у сумі 10 338 грн. З 01.05.2016 року відповідно до постанови № 718 відбулася зміна розміру посадового окладу начальника Головного управління заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил, відповідно розмір посадового окладу визначений у сумі 10 338 грн, а в подальшому з 28.02.2018 року 14 500 грн.

На думку позивача, відповідачем протиправно не встановлено йому посадового окладу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 року № 718 Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу та не надано до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з 01.05.2016 року з урахуванням розміру посадового окладу у сумі 10 338 грн. та з 28.02.2018 року з урахуванням посадового окладу у сумі 14 500 грн., та занизив посадовий оклад для перерахунку пенсії до 58 тарифного розряду замість третьої групи оплати праці на посадах державної служби у державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України.

Крім того, позивачем зазначено, що постановою Кабінету Міністрів України від 06.02.2019 року № 102 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 року № 15 Питання оплати праці працівників державних органів, відповідно до яких викладено у новій редакції схему посадових окладів на посадах державної служби за групами оплати праці з урахуванням юрисдикції державних органів у 2019 році (у коефіцієнтах).

Вказані зміни застосовуються з 01.01.2019 року, у тому числі до військових посадових осіб, які визначені у додатку до постанови № 718.

Відповідно до Схеми посадових окладів для 3 групи оплати праці на посадах державної служби у державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, коефіцієнт співвідношення до мінімального розміру посадового окладу становить 5,68.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.04.2019 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Через канцелярію суду 21.05.2019 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, оскільки Київський міський військовий комісаріат відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 року Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб здійснив перерахунок грошового забезпечення особам, пенсії яких призначені згідно із Законом України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення зі служби, що визначені станом на 01.03.2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб.

Київський міський військовий комісаріат має право підготувати довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії лише у випадку отримання від Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві списку осіб, пенсії яких підлягають перерахунку, за формою згідно з додатком 1 до Порядку проведення перерахунку пенсій, у якому буде зазначено позивача.

Крім того, представником відповідача зазначено, що до Київського міського військового комісаріату роз`яснень з керівних установ Міністерства оборони України щодо вірності ототожнення чи прирівняння посади Начальника Головного командного центру Збройних Сил України не надходило.

Представником Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві 20.05.2019 року подано суду пояснення на позовну заяву, в яких зазначено, що до переліку посад у додатку до постанови № 718 не включено посаду, з якої звільнився позивач.

Тому, питання грошового забезпечення за останньою штатною посадою, яку позивач займав на день звільнення з військової служби, не регулюється постановою № 718.

Відтак, відсутні підстави для проведення перерахунку пенсії позивача на підставі постанови № 718. Відповідно до списків осіб, які перебувають на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві, отримують пенсії відповідно до Закону № 2262 та пенсії яких підлягають перерахунку у зв`язку з прийняттям постанови № 718, для надання довідок про розмір грошового забезпечення за нормами чинними з 01.06.2016 року позивач не підлягав включенню.

Враховуючи викладене, третя особа просить суд відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, проаналізувавши положення чинного законодавства, судом встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України. Наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 07.05.2012 року № 347 Генерал-лейтенанта ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за пунктом б частини шостої (за станом здоров`я) статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу з посади начальника Головного командного центру Збройних Сил України.

ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві та з 30.08.2012 року отримує пенсію на підставі Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб із розрахунку 80% від грошового забезпечення.

На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим особам (далі - Постанова №103) у листопаді 2018 року позивачу здійснено перерахунок пенсії з 01.01.2018 року.

За змістом довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, виданої ОСОБА_1 Київським міським військовим комісаріатом Міністерства оборони України 19.03.2018 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 розмір посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною посадою, за нормами, чинними на 01.03.2018 року за посадою: начальник Головного командного центру Збройних Сил України становить: посадовий оклад 9 870,00 грн., оклад за військовим званням (генерал - лейтенант) 1 620,00 грн., надбавка за вислугу років (50%) 5 745,00 грн., всього 17 235,00 грн.

Згідно з розрахунком пенсії за вислугу років по пенсійній справі 2601019574 з Автоматизованої системи Розрахунку пенсій Пенсійного фонду України станом на 06.11.2018 року з 01.01.2018 року пенсію ОСОБА_1 обчислено з наступних складових: посадовий оклад, оклад за військове звання, процентна надбавка за вислугу років 50%, основний розмір пенсії 70% грошового забезпечення (вислуга років 42). Крім того, до складу пенсій позивача входять наступні види підвищення або надбавки: виконання миротворчої місії за рішенням держ. органу учасник бойових дій (ст.6), учасник бойових дій, особливі заслуги (23%) ст.1 п.п. 6-8 Закону (з 01 по 30).

Позивач, не погоджуючись з тим, що йому протиправно присвоєно 58 тарифний розряд та, відповідно, знижено посадовий оклад для перерахунку пенсії до посадового окладу за нижчою посадою і проведення перерахунку пенсії без урахування розміру окладу за аналогічною посадою, яку він займав на дату звільнення зі служби відповідно до Постанови № 103, звернувся до Київського міського військового комісаріату із заявою від 05.02.2019 року, в якій просив у зв`язку зі зміною розміру його посадового окладу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 року № 718 Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу та залишенням йому наказом Міністра оборони України від 09.08.2007 року № 765 посадового окладу Начальника Головного командного центру Збройних Сил України заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України з бойового управління, надати довідки д Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про перерахунок призначеної йому пенсії з 19.10.2016 року з урахуванням посадового окладу у сум 10 338,00 грн. та з 18.01.2017 року з урахуванням розміру посадового окладу у сумі 14 500,00 грн.

Листом від 20.02.2019 року № ВСЗ/636 Київський міський військовий комісаріат повідомив ОСОБА_1 про те, що оскільки у переліку найменування посад, за якими збільшено розміри окладів військовослужбовців та осіб начальницького складу, які займають керівні посади, зазначені у постанові Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 року № 718, остання посада ОСОБА_1 на день звільнення (29.08.2012 року) начальник Головного командного центру Збройних Сил України відсутня, та Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві списків на ім`я ОСОБА_1 , відповідно до норм постанови Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року № 45, на адресу Київського міського військового комісаріату не надсилало, підстав для перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 з 19.10.2016 року та з 18.01.2017 року з урахуванням зміни розмірів посадового окладу немає.

З матеріалів справи, зокрема, встановлено, що згідно з копією архівного витягу Галузевого державного архіву Міністерства оборони України наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 23.11.2004 року № 996 полковника ОСОБА_1 , заступника начальника Головного штабу Головного Командування Сухопутних військ Збройних Сил України призначено начальником Головного командного центру Збройних Сил України заступником начальника Генерального штабу Збройних Сил України з бойового управління. Призначений на вищу посаду у порядку просування по службі (з шпк полковник на генерал-лейтенант).

Згідно з архівного витягу Галузевого державного архіву Міністерства оборони України наказом Міністра оборони України по особовому складу від 09.08.2007 року № 765 генерал-майора ОСОБА_1 , начальника Головного командного центру Збройних Сил України - заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України з бойового управління, призначено начальником Головного командного центру Збройних Сил України. Призначений на нижчу посаду у зв`язку із проведенням організаційних заходів із збереженням посадового окладу за попередньою посадою.

Позивач стверджує, що при здійсненні перерахунку його пенсії у листопаді 2018 року з 01.01.2018 року, Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві на підставі даних Київського міського військового комісаріату для перерахунку пенсії було застосовано дані посади начальника Головного командного центру Збройних Сил України, створеної вже після його звільнення зі служби, а саме запровадженої з 28.02.2018 року. Вказана посада нижча за кваліфікаційними характеристиками та рівнем оплати праці, зокрема: посада начальника Головного командного центру Збройних Сил України, яка діяла станом на 29.08.202 року, тобто при звільненні ОСОБА_1 , мала штатно-посадову категорію генерал-лейтенант, а при перерахунку пенсії полковник; при звільненні позивача посада начальник Головного командного центру Збройних Сил України за організаційним та функціональним рівнем органу управління перебувала у складі Генерального штабу Збройних Сил України, мала у підпорядкуванні в/частини НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , при цьому, при здійсненні перерахунку пенсії посада начальника Головного командного центру Збройних Сил України не перебуває у складі Генерального штабу Збройних Сил України та не має у підпорядкуванні військових частин.

Позивач зауважив, що після його звільнення з лав Збройних Сил України, Головний командний центр Збройних Сил України зазнав організаційних змін, всі військові частини ( НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 ), які раніше були в підпорядкуванні Головного командного центру Збройних Сил України, передані до інших органів управління або розформовані. В результаті чого посада начальник Головного командного центру Збройних Сил України виведена із структури Генерального штабу, а штатно-посадова категорія станом на 01.03.2018 року стала не генерал - лейтенант, а полковник.

У відповідь на запит ОСОБА_1 стосовно ототожнення посади начальник Головного командного центру Збройних Сил України на дату звільнення із служби 29.08.2012 року до аналогічної посади, Головне управління оборонного та мобілізаційного планування Головного штабу Збройних Сил України у листі № 322/1/269 від 23.01.2019 року повідомило, що станом на 29.08.2012 року у штаті № 01/052 Генеральний штаб Збройних Сил України утримувалась посада начальник Головного командного центру Збройних Сил України ВОС -0201001, посадовий оклад 2140, штатно-посадова категорія генерал-лейтенант. Станом на 01.03.2018 року у штаті № 01/155 Головний командний центр Збройних Сил України, який затверджено 12.01.2018 року, утримувалсь посада начальник Головного командного центру Збройних Сил України посадовий оклад 2140, штатно-посадова категорія полковник. Враховуючи окремі показники зазначена посада не є рівнозначною посаді начальник Головного командного центру Збройних Сил України, яка утримувалась в штаті Генерального штабу Збройних Сил України станом на 29.08.2012 року.

В період з 15.12.2015 року до 28.02.2018 року Головний командний центр утримувався у складі Об`єднаного оперативного штабу Збройних Сил України, з посадою начальник Головного командного центру Заступник начальника Об`єднаного оперативного штабу з штатно-посадовою категорією генерал-майор. Інформацію стосовно ототожнення посади начальник Головного командного центру Збройних Сил України, Головним управлінням оборонного та мобілізаційного планування Генерального штабу Збройних Сил України раніше було надано до Департаменту фінансів Міністерства оборони України 20.12.2018 року за вихідним № 322/1/5712, де зазначено, що для проведення ототожнення посади доцільно брати до уваги не посаду начальник Головного командного центру Збройних Сил України, а посаду начальник Головного оперативного управління заступник начальника Генерального штабу Збройних Сил України.

Враховуючи викладене, не погоджуючись із рішенням Київського міського військового комісаріату (лист від 20.02.2019 року № ВСЗ/636), ОСОБА_1 звернувся до суду.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, пояснення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.

Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 року № 2011 (далі за текстом Закон №2011) визначено основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлено єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантовано військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та врегульовано відносини у цій галузі.

Частиною першою статті 9 Закону № 2011 встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною першою статті 15 Закону № 2011 передбачено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.

Законом України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 09.04.1992 року № 2262 (далі за текстом Закон № 2262, в редакції на момент виникнення правовідносин) визначаються умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі.

Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону № 2262 усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262 затверджений Постановою Кабінетів Міністрів України від 13.02.2008 року № 45 Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб. Умови проведення перерахунку пенсій визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб. Водночас встановлення розмірів грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб визначено постановою Кабінетів Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, наказом Міністерства оборони України від 01.03.2018 року № 90, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 березня 2018, Алгоритмом урахування (встановлення) розмірів окладів за відповідними або аналогічними посадами, які особи займали на дату звільнення зі служби, під час оформлення та подання військовими комісаріатами органам Пенсійного фонду України довідок про розміри грошового забезпечення відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103.

Так, згідно з пунктом 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 45 від 13.02.2008 року, пенсії, призначені відповідно до Закону № 2262, у зв`язку із підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Водночас пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб № 103 від 21.02.2018 року постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.03.2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року за № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб.

Пунктом 1 вказаної постанови за № 704 від 30.08.2017 року затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1.Закон України від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ Про військовий обов`язок і військову службу, який є спеціальним у спірних правовідносинах, не містить визначення поняття рівнозначна посада.

Водночас слід враховувати частину першу статті 2 Закону країни Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ, відповідно до якої військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 2 Закону України Про державну службу від 10.12.2015 року № 889-VIII рівнозначна посада - посада державної служби, що належить до однієї групи оплати праці з урахуванням юрисдикції державного органу.

Згідно з частинами першою та другою статті 51 Закону України Про державну службу посади державної служби з метою встановлення розмірів посадових окладів поділяються на такі групи оплати праці: до групи 1 належать посади керівників державних органів і прирівняні до них посади; до групи 2 належать посади перших заступників керівників державних органів і прирівняні до них посади; до групи 3 належать посади заступників керівників державних органів і прирівняні до них посади; до групи 4 належать посади керівників самостійних структурних підрозділів державних органів і прирівняні до них посади; до групи 5 належать посади заступників керівників самостійних структурних підрозділів державних органів і прирівняні до них посади; до групи 6 належать посади керівників підрозділів у складі самостійних структурних підрозділів державних органів, їх заступників і прирівняні до них посади.

З метою встановлення розмірів посадових окладів державні органи поділяються за юрисдикцією, яка поширюється: 1) на всю територію України; 2) на територію однієї або кількох областей, міста Києва або Севастополя; 3) на територію одного або кількох районів, міст обласного значення.

До спірних правовідносин підлягає застосуванню поняття рівнозначної посади, що наводиться у пункті шостому частини першої статті 2 Закону України Про державну службу.

Суд погоджується із правовою позицією позивача про те, що наявність у попередній посаді додаткового обов`язку Заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України та рішення у наказі Міністра оборони України від 09.08.2007 року № 765 про збереження ОСОБА_1 попереднього посадового окладу, та враховуючи Лист-роз`яснення Головного управління оборонного та мобілізаційного планування Генерального штабу Збройних Сил України № 322/1/269 від 23.01.2019 року на № Ш-132/ПВТ від 10.01.2019 року № Ш-159 від 09.01.2019 стосовно ототожнення посади начальник Головного командного центру Збройних Сил України на дату звільнення зі служби 29.08.2012 до аналогічної посади, дає підстави на встановлення ОСОБА_1 посадового окладу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 року № 718 Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу, оскільки саме нею визначений посадовий оклад начальника Головного управління заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України у сумі 10 338 грн.

З 28.02.2018 року постановою Кабінету Міністрів України № 121 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 року № 718 за посадою начальник Головного управління заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України застосовується співвідношення між посадами окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу, які займають керівні посади, та групами оплати праці на посадах державної служби, відповідно до якої вказані посади відносяться до третьої групи оплати праці на посадах державної служби у державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 року № 15 Питання оплати праці працівників державних органів (зі змінами) для третьої групи оплати праці на посадах державної служби у державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, встановлений розмір посадового окладу у розмірі 14 500,00 грн.

Отже, з 01.05.2016 року відповідно до постанови № 718 відбулася зміна розміру посадового окладу начальника Головного управління заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України, відповідно, розмір посадового окладу визначений у сумі 10 338,00 грн. з 28.02.2018 року збільшено до 14 500,00 грн.

За змістом статті 43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.

За змістом абзаців п`ятого та шостого пункту 2.8 Інструкції з організації роботи із соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей у Міністерстві оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31.12.2014 року № 937, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, на обласні військові комісаріати покладаються:

- визначення розміру грошового забезпечення для обчислення і перерахунку пенсій органами, що призначають пенсії, відповідно до Закону, постанов Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їх сімей (зі змінами) та від 13 лютого 2008 року № 45 Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393 (зі змінами) і Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (зі змінами), затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року за № 135/13402 (зі змінами) (далі - Порядок подання документів для призначення пенсій). У разі якщо розмір грошового забезпечення на день призначення пенсій особам, звільненим з військової служби, та членам їх сімей змінився, обласний військовий комісаріат складає довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій згідно з нормами, що діють на день призначення пенсії за відповідною посадою;

- складання та подання до органів, що призначають пенсії, довідок про розмір грошового забезпечення пенсіонерів із числа осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей під час перерахунків пенсій.

Статтею 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Принцип верховенства права сформувався як інструмент протидії свавіллю держави, що виявляється в діях її органів як у цілому, так і окремих із них. Верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом.

Європейська комісія За демократію через право (Венеційська комісія) в доповіді Верховенство права, схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25- 26 березня 2011 року) відзначила, що верховенства права, що включає такі критерії: законність, включаючи прозорий, підзвітний та демократичний процес введення в дію приписів права; юридична визначеність; заборона свавілля; доступ до правосуддя, представленого незалежними та безсторонніми судами, включно з тими, що здійснюють судовий нагляд за адміністративною діяльністю; дотримання прав людини; заборона дискримінації та рівність перед законом.

В пункті 42 вказаної доповіді Венеційської комісії визначено, що принцип законності означає, що приписів права (law) слід неухильно дотримуватись. Ця вимога поширюється не лише на фізичних осіб, а й на владні структури, суб`єктів публічного та приватного характеру. Позаяк необхідна умова законності висувається до діяльності посадових осіб, то вона також вимагає, щоб посадові особи мали уповноваження на свої дії та діяли в межах наданих їм повноважень.

В пункті 44 вказаної доповіді Венеційської комісії визначено, що принцип Юридична визначеність означає, що держава зобов`язана дотримуватись законів (the laws), які запровадила, і застосовувати їх у передбачуваний спосіб та з логічною послідовністю. Передбачуваність означає, що закон має бути, за можливості, проголошений наперед - до його застосування, та має бути передбачуваним щодо його наслідків: він має бути сформульований з достатньою мірою чіткості, аби особа мала можливість скерувати свою поведінку.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що принцип юридичної визначеності вимагає ясності й однозначності правової норми та забезпечення того, що ситуації й правовідносини залишалися передбачуваними. Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене (праві позиції Конституційного Суду України в таких рішеннях: від 22.09.2005 року №5-рп/2005, від 29.06.2010 року №17- рп/2010, від 22.12.2010 року №23-рп/2010, від 11.11.2011 року №10-рп/2011).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Більше того, відповідно до частини другої статі 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні Європейського Суду з прав людини по справі Стіл та інші проти Сполученого Королівства від 23.09.1998 року Європейський Суд наголосив, що національне право має відповідати поняттю законність, визначеному Конвенцією, яка вимагає, щоб усе право - писане чи неписане - було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, у разі потреби - з належною консультацією, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити така дія.

У рішенні Європейського Суду з прав людини по справі Олссон проти Швеції від 02.03.1988 року Європейський суд з прав людини прийшов до висновку, що яка-небудь норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з достатньою точністю так, щоб громадянин самостійно або, якщо знадобиться, з професійною допомогою міг передбачити з часткою ймовірності, яка може вважатися розумною в даних обставинах, наслідки, які може спричинити за собою конкретну дію... Фраза передбачено законом не просто відсилає до внутрішнього права, але має на увазі і якість закону, вимагаючи, щоб останній відповідав принципом верховенства права. Таким чином, мається на увазі, що у внутрішньому праві повинні існувати певні заходи захисту проти свавільного втручання публічних властей у здійснення прав, охоронюваних inter alia п.1 ст.8.

Згідно з статтею 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Конституційний Суд України у рішенні №7-рп/2004 від 17.03.2004 року у справі за конституційним поданням 45 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин 3, 4 статті 59 Закону України Про державний бюджет України на 2003 рік (справа про соціальний захист військовослужбовців та працівників правоохоронних органів) вказав, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов`язану з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 року №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба в Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (рішення Конституційного Суду України від 20.02.2002 року №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

В рішенні Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб Конституційний Суд України зафіксовано, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, у зв`язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені.

Статтею 2 Закону №2011 визначено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

У Рішенні Конституційного Суду України № 5-рп/2005 від 22.09.2005 року наведено тлумачення поняття звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина, що міститься в частині третій статті 22 Конституції України, згідно з яким конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно закріплених в них прав і свобод людини і громадянина Конституційний Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.

Крім того, частиною першою статті 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

З огляду на зазначене вище, суд приходить до висновку, що Київським міським військовим комісаріатом протиправно не встановлено ОСОБА_1 посадовий оклад відповідно до постанови № 718 та не надано до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 , а саме: з 01.05.2016 року з урахуванням розміру посадового окладу у сумі 10 338 грн., а з 28.02.2018 року у сумі 14 500 грн., та занизив посадовий оклад для перерахунку пенсії до 58 тарифного розряду замість третьої групи оплати праці на посадах державної служби у державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 06.02.2019 року № 102 Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо впорядкування структури заробітної плати працівників державних органів, судів, органів та установ системи правосуддя у 2019 році були внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 року № 15 Питання оплати праці працівників державних органів, відповідно до яких викладено у новій редакції схему посадови окладів на посадах державної служби за групами оплати праці з урахуванням юрисдикції державних органів у 2019 році (у коефіцієнтах).

Вказані зміни застосовуються з 01.01.2019 року, у тому числі і до військових посадових осіб, які визначені у додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 року № 718 Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу.

Відповідно до Схеми посадових окладів для третьої групи оплати праці на посадах державної служби у державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України коефіцієнт співвідношення до мінімального розміру посадового окладу становить 5,68.

Із внесенням у нормативно-правові акти вказаних змін суттєво змінився і розмір посадового окладу, відповідно, і розмір пенсії пенсіонерів, які мають право на встановлення посадового окладу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 року № 718 Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу.

Згідно з частиною третьою статті 51 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний судовий захист закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права 1966 року (стаття 2) та в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (стаття 13), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів власних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийнятні (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституції та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір як учасника бойових дій.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 139, 194, 241-246, 250, 260, 261, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_9 ) задовольнити повністю.

2. Визнати бездіяльність Київського міського військового комісаріату щодо не встановлення ОСОБА_1 посадового окладу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 року № 718 Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу з 01.05.2016 року у розмірі 10 338,00 грн, з 28.02.2018 року у розмірі 14 500,00 грн, з 01.01.2019 року - відповідно до коефіцієнту 5,68 співвідношення до мінімального розміру посадового окладу протиправною.

3. Зобов`язати Київський міський військовий комісаріат встановити ОСОБА_1 посадовий оклад відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 року № 718 Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу з 01.05.2016 року у розмірі 10 338,00 грн, з 28.02.2018 року у розмірі для 3 групи оплати праці на посадах державної служби у державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, 14 500,00 грн та з 01.01.2019 року відповідно до коефіцієнту 5,68 співвідношення до мінімального розміру посадового окладу.

4. Зобов`язати Київський міський військовий комісаріат надати довідки до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві для проведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 без обмеження строком з 01.05.2016 року, з 28.02.2018 року та з 01.01.2019 року з урахуванням основних та додаткових видів грошового забезпечення.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 КАС України.

Згідно з частиною шостою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

У відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_9 , адреса: АДРЕСА_2 );

Відповідач: Київський міський військовий комісаріат (код ЄДРПОУ 07774420, адреса: 04112, м. Київ, вул. Парково-Сирецька, 19);

Третя особа 1: Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 22869069, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд.16)

Третя особа 2: Генеральний штаб Збройних Сил України (код ЄДРПОУ 22991050, адреса: 03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6).

Повне рішення складено 26.03.2020 року.

Суддя Л.О. Маруліна