ПОСТАНОВА

Іменем України

26 березня 2020 року

м. Київ

справа № 826/498/17

адміністративне провадження № К/9901/32523/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 826/498/17

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Медікал Б.БН» до Антимонопольного комітету України, треті особи - Департамент охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Товариство з обмеженою відповідальністю «Білімед» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

за касаційною скаргою Антимонопольного комітету України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва (у складі колегії суддів: Кузьменко В. А., Арсірій Р. О., Огурцов О. П.) від 20 червня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Василенко Я. М., Ганечко О. М., Кузьменко В. В.) від 08 жовтня 2019 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У грудні 2016 року ТОВ «Медікал Б.БН» звернулося до суду з адміністративним позовом до Антимонопольного комітету України, третя особа - Департамент охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель від 07 грудня 2016 року № 1908-р/пк-пз;

- зобов`язати Постійно діючу адміністративну колегію Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель повторно розглянути скаргу від 28 листопада 2016 року № 859/28 в частині, у якій відмовлено у її задоволенні рішенням від 07 грудня 2016 року № 1908-р/пк-пз.

2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що рішення Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель від 07 грудня 2016 року № 1908-р/пк-пз є протиправним, оскільки прийняте з порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі», з огляду на те, що відповідачем при розгляді скарги не здійснювалось фактичне дослідження порушених питань на предмет їх відповідності законодавству.

3. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2017 року залучено до участі у справі ТОВ «Білімед» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

4. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2019 року, адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель від 07 грудня 2016 року № 1908-р/пк-пз.

В іншій частині адміністративного позову - відмовлено.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Медікал Б.БН» понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1378,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Антимонопольного комітету України.

5. Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, 21 листопада 2019 року Антимонопольний комітет України звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2019 року, та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

6. Ухвалою Верховного Суду (склад колегії суддів: Чиркін С. М., Саприкіна І. В., Стародуб О. П.) від 27 грудня 2019 року, після усунення недоліків касаційної скарги, поновлено Антимонопольному комітету України строк на касаційне оскарження; відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Антимонопольного комітету України та установлено строк для подання відзиву.

7. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 51/0/78-20 від 14 січня 2020 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку з внесенням змін до спеціалізації суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді та судових палат Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (Рішення зборів суддів Верховного Суду в касаційному адміністративному суді від 27 грудня 2019 року № 33), що унеможливлює участь судді-доповідача Чиркіна С. М. у розгляді справи, категорія якої віднесена до спеціалізації іншої судової палати у зв`язку зі змінами.

8. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 січня 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.

9. Ухвалою Верховного Суду від 23 березня 2020 року справу прийнято до свого провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

10. Станом на 26 березня 2020 року відзив на касаційну скаргу Антимонопольного комітету України до Верховного Суду не надходив.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 02 листопада 2016 року Департаментом охорони здоров`я через електронну систему закупівель ProZorro оприлюднено оголошення UA-2016-11-02-001866-b про проведення процедури відкритих торгів та відповідну тендерну документацію за предметом закупівлі «ДК 021:2015:33181520 - «Матеріали для ниркового діалізу» (код CPV:33181520-3); ДК 016:2010:32.50.1 - «Інструменти і прилади медичні, хірургічні та стоматологічні» (витратні матеріали для гемодіалізу - 10 найменувань).

12. Згідно пункту 5 додатку 2 до тендерної документації, учасник повинен забезпечити безкоштовну та безперервну роботу діалізної апаратури, на якій будуть використовуватись запропоновані витратні матеріали. Для підтвердження учасником надається гарантійний лист від виробника діалізної апаратури щодо безкоштовного сервісного обслуговування діалізної апаратури, на якій будуть використовуватись запропоновані витратні матеріали.

13. ТОВ «Медікал Б.БН» не погоджуючись з вимогами тендерної документації Департаменту охорони здоров`я, через електронну систему закупівель подано до Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель скаргу про порушення порядку проведення процедури закупівлі від 30 листопада 2016 року № UA-2016-11-02-001866-b.b2, яку мотивовано тим, що вимоги тендерної документації, у тому числі пункту 5 додатку 2 до тендерної документації є дискримінаційними, обмежують коло учасників процедури закупівлі та правила економічної конкуренції. Дискримінація зазначених вимог полягає в тому, що товари включені до предмету закупівлі мають свої особливості, є ексклюзивними та постачаються в Україну лише спеціально авторизованими представниками компанії B.Braun; вимоги щодо сервісного обслуговування та спосіб підтвердження такої можливості, визначені пунктом 5 додатку 2 до тендерної документації унеможливлюють участь у зазначених торгах учасників, які реалізують аналогічну продукцію, що відповідає решті медико-технічних вимог, але виробляється іншими виробниками.

14. За результатами розгляду скарги, Антимонопольним комітетом України прийнято рішення від 07 грудня 2016 року № 1908-р/пк-пз, яким відмовлено у задоволенні скарги ТОВ «Медікал Б.БН», оскільки останнім не доведено та документально не підтверджено, у тому числі на засіданні Колегії, необхідність внесення змін до документації, а також не доведено яким чином зазначені вимоги порушують його права та законні інтереси і перешкоджають йому взяти участь у процедурі закупівлі.

15. Вважаючи протиправним спірне рішення, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель від 07 грудня 2016 року № 1908-р/пк-пз є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки посилання на положення пункту 3 частини другої статті 22 Закону України «Про публічні закупівлі» саме по собі не може бути підставою для включення замовником до тендерної документації будь-яких умов без надання обґрунтування у випадку розгляду скарги щодо їх дискримінаційного характеру.

17. Також, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що станом на момент вирішення спору, договір про закупівлю укладено, що унеможливлює розгляд скарги ТОВ «Медікал Б.БН» Антимонопольним комітетом України у зв`язку із відсутністю відповідних повноважень, відтак позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

18. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

19. Зокрема скаржник зазначив, що спірне рішення прийнято в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про публічні закупівлі», оскільки позивачем не доведено та документально не підтверджено необхідність внесення змін до технічної документації, а також не доведено яким чином вимоги технічної документації порушують його права та законні інтереси і перешкоджають йому взяти участь в процедурі закупівлі.

20. Крім цього, скаржник у касаційній скарзі здійснює виклад обставин справи та надає їм відповідну оцінку, цитує норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями щодо задоволення позовних вимог.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Враховуючи положення п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.

22. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до ч. 1 ст. 341 КАС України, виходить з наступного.

23. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

24. Статтею 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» від 26 листопада 1993 року № 3659-XII визначено, що Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

25. Відповідно до статті 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині:

1) здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;

2) контролю за концентрацією, узгодженими діями суб`єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб`єктами природних монополій;

3) сприяння розвитку добросовісної конкуренції;

4) методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції;

5) здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель.

26. Крім цього, положеннями статті 4 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

27. Водночас, спеціальним законом, який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади є Закон України «Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015 року № 922-VIII (далі - Закон № 922-VIII).

Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

28. Частиною третьою статті 8 Закону України «Про публічні закупівлі» зокрема передбачено, що Антимонопольний комітет України як орган оскарження з метою неупередженого та ефективного захисту прав та законних інтересів осіб, пов`язаних з участю у процедурах закупівлі, утворює постійно діючу адміністративну колегію (колегії) з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель. Рішення постійно діючої адміністративної колегії (колегій) приймаються від імені Антимонопольного комітету України.

29. Відповідно до ч. 9 - 11 ст. 18 Закону України «Про публічні закупівлі» за результатами розгляду скарги орган оскарження має право: прийняти рішення про встановлення або відсутність порушень процедури закупівлі (у тому числі порушення порядку оприлюднення або неоприлюднення інформації про закупівлі, передбаченої цим Законом) та про заходи, що повинні вживатися для їх усунення, зокрема зобов`язати замовника повністю або частково скасувати свої рішення, надати необхідні документи, роз`яснення, усунути будь-які дискримінаційні умови (у тому числі ті, що зазначені в технічній специфікації, яка є складовою частиною тендерної документації), привести тендерну документацію у відповідність із вимогами законодавства, або за неможливості виправити допущені порушення відмінити процедуру закупівлі.

Орган оскарження розглядає скаргу та приймає рішення на її підставі в межах одержаної за скаргою інформації та інформації, розміщеної в електронній системі закупівель. Рішення за результатами розгляду скарг приймаються органом оскарження виключно на його засіданнях.

Орган оскарження за результатами розгляду скарги приймає обґрунтоване рішення, у якому зазначаються: висновок органу оскарження про наявність або відсутність порушення процедури закупівлі; висновок органу оскарження про задоволення скарги повністю чи частково або про відмову в її задоволенні; підстави та обґрунтування прийняття рішення; у разі якщо скаргу задоволено повністю або частково - зобов`язання усунення замовником порушення процедури закупівлі та/або відновлення процедури закупівлі з моменту попереднього законного рішення чи правомірної дії замовника.

30. Отже, орган оскарження перевіряє рішення, дії чи бездіяльність замовника на предмет їх відповідності законодавству у сфері публічних закупівель, зокрема принципам, визначеним Законом України «Про публічні закупівлі» та встановивши, порушення процедури закупівлі, може зобов`язати замовника вчинити дії щодо усунення виявлених порушень.

31. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про публічні закупівлі» закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

32. Частиною другою статті 22 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено критерії, які повинна містити тендерна документація, зокрема, така документація повинна містити інформацію про необхідні технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі, у тому числі відповідну технічну специфікацію (у разі потреби - плани, креслення, малюнки чи опис предмета закупівлі). При цьому технічна специфікація повинна містити: детальний опис товарів, робіт, послуг, що закуповуються, у тому числі їх технічні та якісні характеристики; вимоги щодо технічних і функціональних характеристик предмета закупівлі у разі, якщо опис скласти неможливо або якщо доцільніше зазначити такі показники; посилання на стандартні характеристики, вимоги, умовні позначення та термінологію, пов`язану з товарами, роботами чи послугами, що закуповуються, передбачені існуючими міжнародними або національними стандартами, нормами та правилами. Технічна специфікація не повинна містити посилання на конкретну торговельну марку чи фірму, патент, конструкцію або тип предмета закупівлі, джерело його походження або виробника. У разі якщо таке посилання є необхідним, воно повинно бути обґрунтованим, а специфікація повинна містити вираз «або еквівалент». Технічні, якісні характеристики предмета закупівлі повинні передбачати необхідність застосування заходів із захисту довкілля.

33. Згідно ч. 3, 4 ст. 22 Закону України «Про публічні закупівлі» тендерна документація може містити також іншу інформацію відповідно до законодавства, яку замовник вважає за необхідне до неї включити.

Тендерна документація не повинна містити вимог, що обмежують конкуренцію та призводять до дискримінації учасників.

34. Отже, тендерна документація включає в себе перелік обов`язкових складових, а також може містити іншу інформацію відповідно до законодавства, яку замовник вважає за необхідне до неї включити, за умови, що така інформація не обмежує конкуренцію та не призводить до дискримінації учасників.

35. Суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що конкретного переліку критеріїв для кваліфікації умов тендерної пропозиції як дискримінаційних по відношенню до конкретного учасника відсутній, а тому будь-який висновок щодо дискримінації конкретного учасника є оціночним і суб`єктивним. При цьому, встановлення формулювання умов тендерної документації під конкретного учасника, свідчить про дискримінаційний характер запропонованих вимог.

36. Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно спірного рішення відповідача, при розгляді скарги ТОВ «Медікал Б.БН» не досліджено та не надано оцінки доводам скаржника про те, що вимоги тендерної документації обмежують коло учасників процедури закупівлі, виключно авторизованими представниками компанії B.Braun. Позивач у скарзі зазначив, що вимоги тендерної документації щодо сервісного обслуговування та визначення способу підтвердження, шляхом надання гарантійного листа від виробника діалізних машин, яким є компанія B.Braun, свідчить про свідоме включення умов, що обмежують кількість потенційних учасників, однак будь-яких висновків на підтвердження чи спростування вказаних посилань, оскаржуване рішення Антимонопольного комітету України не містить.

37. Також судами встановлено, що зі змісту тендерної документації слідує, що предметом закупівлі є саме витратні матеріали, а забезпечення сервісного обслуговування діалізної апаратури, на якій будуть використовуватись запропоновані витратні матеріали, не є предметом закупівлі, проте зазначені обставини відповідачем також не досліджувались.

38. Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що встановлення факту правомірності підстав внесення Департаментом охорони здоров`я до тендерної документації наведених вимог у сукупності, могло б бути підставою для висновку про їх відповідність чи невідповідність вимогам чинного законодавства щодо дискримінації. Крім цього, суди звернули увагу на те, що посилання на положення п. 3 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про публічні закупівлі», саме по собі не може бути підставою для включення замовником до тендерної документації будь-яких умов без надання обґрунтування у випадку розгляду скарги щодо їх дискримінаційного характеру.

39. Згідно ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

40. Отже, суди попередніх інстанцій, у межах розгляду саме цієї справи, дійшли висновків, що відповідачем під час розгляду скарги не спростовано посилань позивача на порушення правил економічної конкуренції при проведенні процедури закупівлі, зокрема не встановлено наявності інших виробників, продукція яких відповідає вимогам тендерної документації. Колегія суддів погоджується з такими висновками судів та вважає їх послідовними, вірними та такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

41. Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для скасування спірного рішення, з підстав зазначених вище.

42. Крім цього, Верховний Суд вважає за необхідне підкреслити, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював особливу важливість принципу «належного урядування». Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (дивитися рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).

43. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року).

44. В силу принципу пропорційності втручання в право особи безперешкодно користуватися та розпоряджатися своїм майном можливе лише за умови дотримання «справедливої рівноваги» між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав людини.

45. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» суд визнав незаконне та непропорційне втручання у права заявника, гарантовані статтею 1 Першого протоколу Конвенції. Суд у цьому рішенні підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їх власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Принцип «належного урядування» покладає на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку.

46. Отже, відповідач, приймаючи спірне рішення не надав відповіді на порушені у скарзі питання, що суперечить, як національному законодавству, так і міжнародному. Відтак, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що визначення відповідача як органу оскарження та мети такого визначення, зобов`язувало Антимонопольний комітет України, за умови дотримання принципу належного урядування, розглянути скаргу ТОВ «Медікал Б.БН» по суті та прийняти рішення за результатами її розгляду та зобов`язаний був надати правову оцінку доводам позивача.

47. За такого правового врегулювання та обставин справи, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для часткового задоволення позовних вимог.

48. Крім цього, колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

49. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Росії», «Нєлюбін проти Росії»), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

50. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

51. Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що ці доводи були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої та апеляційної інстанцій під час розгляду та ухвалення оскаржуваних судових рішень, та їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.

52. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій у справі про задоволення позовних вимог.

53. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

54. Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

55. Отже, касаційна скарга Антимонопольного комітету України підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишенню без змін.

56. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Антимонопольного комітету України залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2019 року у справі № 826/498/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов