П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

___________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2020 р.

м.Одеса

Справа № 400/2324/19

Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М.

П `ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -

Кравченка К.В.,

судді -

Вербицької Н.В.,

судді -

Запорожан Д.В..

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б.Хмельницького (в/ч 9960) про визнання бездіяльності протиправною, -

В С Т А Н О В И В:

В липні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (далі - відповідач, ДФС) в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, відповідно до п.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в повному обсязі грошової компенсації вартості за неотримане речове майно та грошової компенсації за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 27 червня 2019 року;

- стягнути з відповідача на користь позивача невиплачену частину грошової компенсації вартості за неотримане речове майно в розмірі 11523,49 грн. та грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік у розмірі 33706,40 грн., без оподаткування зазначених компенсацій податком з доходів фізичних осіб та військовим збором; одноразову грошову допомогу в розмірі 57782,66 грн. з врахуванням втрати лише на розмір військового збору з цієї суми.

В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що відповідач протиправно відмовив позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги та грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки. Також, на думку позивача, відповідачем в повному розмірі виплачено грошову компенсацію за неотримане речове майно.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.12.2019 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 27.06.2019 року. Зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 27.06.2019 року. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині визнання протиправної бездіяльності відповідача щодо невиплати одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та грошової компенсації вартості за неотримане речове майно та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач проходив дійсну військову службу у Державній прикордонній службі України з 06.08.2010 року по 27.06.2019 року.

Наказом ректора академії №352-ОС від 25.05.2019 року звільнений на підставі п.п.«а» п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із закінченням строку контракту) без права носіння військової форми одягу (а.с.15).

27 червня 2019 року позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, на підставі наказу ректора академії від 08.06.2019 року №389-ОС (а.с.16).

На момент звільнення позивача з військової служби, загальна вислуга років становила 10 років 07 місяців 21 день, календарна - 08 років 10 місяців 21 день; пільгова - 01 рік 09 місяців 00 днів.

31.05.2019 року позивач звернувся до відповідача з рапортами про виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік та грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

Відповідачем у задоволенні рапортів про виплату одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що підставою для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби є наявність вислуги календарних 10 років і більше, а оскільки календарного стажу у позивача на момент звільнення було менше 10 років, то відповідач цілком обґрунтовано відмовив позивачу у такій виплаті. Щодо вимоги про стягнення невиплаченої частини грошової компенсації вартості за неотримане речове майно в розмірі 11523,49 грн., судом першої інстанції зазначено, що матеріалами справи підтверджено, що грошова компенсація за належне але не отримане протягом проходження військової служби речове майно позивачу була нарахована та виплачена. Натомість, позивачем не надано суду документів та розрахунків підтверджуючих суму невиплаченої грошової компенсації у розмірі 11523,49 грн..

При вирішенні даного спору колегія суддів виходить з наступного.

Згідно п.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Статтею 27 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» від 03.04.2003 року №661-IV (надалі - Закон №661-IV) встановлено, що фінансування діяльності Державної прикордонної служби України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, передбачених законодавством. Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом, надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.

Згідно ст.16 Закону №661-IV встановлено, що умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.

Пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» визначено, що виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ. Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).

Відповідно до вимог пунктів 1 та 2 Положення про Адміністрацію Державної прикордонної служби України, яке затверджено ПКМУ від 16.10.2014 року №533, Адміністрація Державної прикордонної служби України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні. Адміністрація Держприкордонслужби у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

На виконання вищезазначених приписів законів видано Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Держприкордонслужби України (далі-Інструкція) затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 року №558, зареєстрована у Міністерстві юстиції України 23.07.2018 року за №854/32306.

Пунктом 1 Інструкції установлено, що цю Інструкцію розроблено відповідно до Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про Державну прикордонну службу України», постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», інших нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, які визначають види та розміри надбавок для виплат військовослужбовцям.

Так пп.1 п.9 розділу V Інструкції встановлено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу жінкою-військовослужбовцем, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше (у ньому та інших пунктах цієї глави мається на увазі наявність календарної вислуги років).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, на день звільнення позивача його загальна вислуга років складала 10 років 07 місяців 21 день, календарна - 08 років 10 місяців 21 день; пільгова - 01 рік 09 місяців 00 днів.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку, що до позивача на момент звільнення не могли застосовуватись положення п.2 ст.15 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки пп.1 п.9 розділу V Інструкції чітко визначено, що грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності календарної вислуги 10 років і більше, натомість як позивач такої вислуги мав 08 років 10 місяців 21 день.

При цьому колегія суддів зазначає, що положення Інструкції в цій частині не суперечить змісту п.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки дана норма закону для розрахунку періоду виплати вказаної допомоги використовує саме календарні роки служби, а не загальну вислугу, яка може включати в себе також і пільгові періоди служби.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції цілком обґрунтовано прийшов до висновку, що відповідачем правомірно відмовлено позивачу у грошовій допомозі в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення при звільненні.

Щодо вимоги про стягнення невиплаченої частини грошової компенсації вартості за неотримане речове майно в розмірі 11523,49 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до абзацу 2 п.1 ст.91 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України №178 від 16.03.2016 року затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

На виконання вищезазначених законів та підзаконних актів розроблена «Інструкція про порядок речового забезпечення військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України в мирний час та особливий період» (далі - Інструкція), затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.10.2016 року №1132, зареєстрована у Міністерстві юстиції України 28.11.2016 року за №1536/29666.

Згідно п.10 Інструкції нарахування грошової компенсації військовослужбовцям під час їхнього звільнення з військової служби в запас, відставку або загибелі (смерті), за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно здійснюється пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби.

Матеріали справи містять довідку-розрахунок №49 від 01.07.2019 року на виплату грошової компенсації за належне до видачі речове майно позивачу. Зі змісту вказаної довідки вбачається, що загальна сума виплати складає 14175 грн. 27 коп..

У своєму відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що грошова компенсація вартості за неотримане речове майно була виплачена позивачу у повному обсязі згідно вказаної довідки.

В своїй апеляційній скарзі позивач вказує, що згідно довідки №49 від 01.07.2019 року сукупна вартість речового майна становить 25486 грн. 13 коп. та зазначає, що виплачена йому частина складає 13962 грн. 64 коп..

Колегія суддів, перевіривши всі складові вартості речового майна у довідці №49 від 01.07.2019 року, встановила, що загальна вартість речового майна визначена відповідачем вірно в розмірі 14175 грн. 27 коп., а доводи позивача про загальну вартість майна в сумі 25486 грн. 13 коп. не ґрунтуються на будь-яких доказах.

Також колегія суддів зазначає, що позивачем не було надано жодних документів чи виписок з рахунків позивача, які б підтверджували отримання ним грошової компенсації за неотримане речове майно не у повному обсязі, тобто в розмірі меншому ніж 14175 грн. 27 коп.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що грошова компенсація за неотримане речове майно була виплачена позивачу у повному обсязі.

Враховуючи все вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Дану справу було розглянуто судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.

Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2019 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя

Кравченко К.В.

Судді

Вербицька Н. В. Запорожан Д.В.