ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2020 р.

Справа № 520/10585/19

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б. ,

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Чудних С.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/10585/19

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Харківській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії та бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо безпідставного зменшення грошового забезпечення, яке отримував ОСОБА_1 у січні 2019 року, лютому 2019 року та березні 2019 року;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення, а саме: січень 2019 року - 17127,29 грн, лютий 2019 року - 17127,29 грн, березень 2019 року - 17127,29 грн;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 29.03.2019 по час вирішення вказаного спору.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку - залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з`ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Зокрема вказує, що судом першої інстанції не було взято до уваги те, що позивачу було зменшено грошове забезпечення під час перебування позивача на лікуванні.

Від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалось.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 проходив службу в органах Головного управління Національної поліції в Харківській області.

З 12.09.2017 ОСОБА_1 проходив службу на посаді оперуповноваженого сектору обслуговування об`єктів відділу спеціальної поліції ГУНП в Харківській області.

21 грудня 2018 року, забезпечуючи виконання основних завдань та повноважень поліції, та своїх посадових (функціональних) обов`язків, ОСОБА_1 отримав травму в результаті нещасного випадку та був доставлений каретою швидкої допомоги до Харківської міської клінічної лікарні швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова, де перебував на лікуванні до 09.01.2019.

В подальшому ОСОБА_1 проходив лікування в Державній установі "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області" та інших медичних закладах.

Загальна кількість днів тимчасової втрати працездатності ОСОБА_1 склала 101 день у період з 21.12.2018 по 31.03.2019.

Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Харківській області від 18.03.2019 № 76 о/с, ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції з 29.03.2019, за п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).

Відповідно до довідки про нараховане та виплачене грошове забезпечення оперуповноваженого сектору обслуговування об`єктів відділу спеціальної поліції ГУНП в Харківській області старшому лейтенанту поліції ОСОБА_1 за період з 01.11.2017 по 30.04.2019, за грудень 2018 року нараховано 17127,29 грн, за січень 2019 року - 12850,00 грн., за лютий 2019 року - 12 978,99 грн., за березень 2019 року - 12141,62 грн.

Не погоджуючись із таким розрахунком грошового забезпечення та розміром його виплати, позивач звернувся до адміністративного суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку відповідач діяв правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 60 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VІІІ) визначено, що проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 96 Закону № 580-VІІІ поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Пунктом 1 статті 105 України "Про Національну поліцію" визначено фінансування і матеріально-технічне забезпечення поліції здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, а також інших джерел, не заборонених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Разом з тим, частиною 2 цієї статті передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 року № 260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, який визначає критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - Порядок № 260).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); премії; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова № 988) визначено, що грошове забезпечення, зокрема, поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Підпунктом 2 пункту 4 Постанови № 988 надано право керівникам органів, закладів та установ Національної поліції в межах затверджених для них асигнувань на грошове забезпечення, здійснювати преміювання поліцейських відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби.

Аналогічні положення містяться у пункті 12 розділу 2 Порядку № 260, в якому визначено, що керівники органів поліції мають право преміювати поліцейських відповідно до особливостей проходження служби та особистого внеску поліцейського в загальні результати служби з урахуванням специфіки і особливостей виконання покладених на нього завдань та у межах асигнувань, затверджених на грошове забезпечення для утримання Національної поліції. Розміри премії встановлюються за рішенням керівників органів поліції відповідно до затверджених ними положень про преміювання та наявного фонду грошового забезпечення. Виплата премій поліцейським здійснюється за наказами керівників органів поліції. У випадку допущення поліцейськими проступків, які впливають на розмір премії, до наказу вносяться відповідні зміни та проводиться перерахунок премії в наступному місяці.

Накази про преміювання поліцейських видаються до 25 числа кожного місяця на підставі списків начальників структурних підрозділів органу поліції, погоджених з фінансовим підрозділом у частині розміру фонду преміювання.

Виплата премії проводиться щомісяця в останній день місяця за поточний місяць разом з виплатою грошового забезпечення

Отже, розміри премії встановлюються за рішенням керівників органів поліції відповідно до затверджених ними положень про преміювання та наявного фонду грошового забезпечення.

Виплата премій поліцейським здійснюється за наказами керівників органів поліції. У випадку допущення поліцейськими проступків, які впливають на розмір премії, до наказу вносяться відповідні зміни та проводиться перерахунок премії в наступному місяці.

На виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", наказів МВС України від 06.04.2016 № 260 "Про затвердження порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС зі специфічними умовами навчання" та від 20.04.2017 № 326 "Про затвердження Змін до Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання" видано наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 10.01.2018 № 35 яким затверджено Положення про преміювання поліцейських Головного управління Національної поліції в Харківській області.

Відповідно до цього Положення керівники органів поліції мають право преміювати поліцейських відповідно до особливостей проходження служби та особистого внеску поліцейського в загальні результати служби з урахуванням специфіки і особливостей виконання покладених на нього завдань з урахуванням специфіки і показників преміювання та у межах асигнувань, затверджених на грошове забезпечення для утримання Національної поліції України.

Фонд преміювання утворюється в межах коштів на грошове забезпечення поліцейських.

Виплата грошового забезпечення поліцейським здійснюється щомісяця в останній день місяця за поточний місяць разом з премією.

Виходячи з фінансових можливостей державного бюджету, нарахування та виплата премії поліцейським проводиться у межах рекомендованих граничних розмірів грошового забезпечення, встановлених окремими листами Національної поліції України.

З метою належного застосування цього Положення про преміювання та стимулювання поліцейських, які дотримуються високого професійного при виконанні поставлених завдань, дозволяється преміювання поліцейських понад установлені рекомендовані граничні розміри грошового забезпечення виключно за погодженням з Національною поліцією в межах видатків, виділених на утримання Головного управління Національної поліції в Харківській області з урахуванням листів, вказівок, доручень Національної поліції України.

Листом Національної поліції України від 16.11.2016 № 12550/03/29-2016 вказано територіальним підрозділам Національної поліції виплачувати грошове забезпечення та заробітну плату в межах рекомендованих граничних розмірів (зазначених у колонках № 27 та 28 додатка 1).

Граничний розмір грошового забезпечення оперуповноваженого карного розшуку відділу складає 10000 гривень - при стажі служби менше 10 років, та 10100 гривень - при стажі служби більше 10 років.

Листом Національної поліції в Харківській області Про преміювання в грудні 2018 № 16008/09/29-2018 від 28.12.2018 вказано, що відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", від 18.01.2017 № 15 "Питання оплати працівників державних органів", від 30.08.2002 № 1298 "Про оплату праці працівників на основі єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, організацій окремих галузей бюджетної сфери" керівникам органів та установ поліції надано право здійснювати преміювання поліцейських, державних службовців та осіб цивільного персоналу залежно від їх особистого вкладу в загальні результати служби (роботи) і наявного фонду оплати праці, відповідно до затверджених керівниками положень про преміювання.

Разом з тим, згідно з пунктом 3 розділу III Порядку №260 передбачено, що поліцейським, звільненим від виконання службових обов`язків на підставі документа, що засвідчує тимчасову непрацездатність, або тим, які перебувають у відпустці через хворобу, зберігається виплата грошового забезпечення в розмірі, що вони отримували на день хвороби, з розрахунку посадового окладу, встановленого за основною штатною посадою, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії за поточний місяць, але не більше ніж за чотири місяці, крім випадків, коли законодавством України передбачені більш тривалі строки перебування на лікуванні.

Поліцейським, які перебувають на лікуванні у зв`язку з пораненням, контузією чи каліцтвом, отриманими під час виконання ними службових обов`язків, грошове забезпечення виплачується за весь час перебування на лікуванні аж до вступу їх до виконання обов`язків за посадою або звільнення зі служби в поліції.

Виплата грошового забезпечення за час хвороби понад строки, зазначені в абзаці першому цього пункту, допускається на підставі висновку військово-лікарської комісії щодо придатності поліцейського до подальшої служби в поліції та з дозволу Голови Національної поліції або особи, яка тимчасово виконує його обов`язки.

Якщо в період перебування на лікуванні (обстеженні) чи у відпустці через хворобу поліцейському змінено розмір надбавки за стаж служби, розмір посадового окладу чи окладу за спеціальним званням відповідно до законодавства, виплата грошового забезпечення в нових розмірах проводиться з дати виникнення згаданого права.

Відповідно до довідки про нараховане та виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 (а.с.15-18) останньому нараховано грошове забезпечення за січень 2019 року - 12850,00 грн., за лютий 2019 року - 12 978,99 грн., за березень 2019 року - 12141,62 грн., що є меншим від нарахованого за грудень 2018 року - 17127,29 грн.

Колегія суддів звертає увагу, що положеннями пункту 3 розділу III Порядку №260 щодо збереження виплати грошового забезпечення в розмірі, що особа отримували на день хвороби (з розрахунку посадового окладу, встановленого за основною штатною посадою, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення га премії за поточний місяць) встановлено певну соціальну гарантію держави на випадок втрати працездатності особам, що проходять службу в органах поліції.

Проте, під час перебування на лікуванні, позивачу була нарахована премія у грудні 2018 року - 242,611%, яка в подальшому безпідставно, в порушення положенням пункту 3 розділу III Порядку №260 була зменшена відповідачем.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 77 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 77 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості власних дій, що є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому наявні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.

Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права.

Згідно з ст.315 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції може своєю постановою скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при його прийнятті судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що привело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям постанови про задоволення позову.

Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2019 року по справі № 520/10585/19 - скасувати.

Прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними дії та бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо безпідставного зменшення грошового забезпечення, яке отримував ОСОБА_1 у січні 2019 року, лютому 2019 року та березні 2019 року.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення, а саме: січень 2019 року - 17127,29 грн, лютий 2019 року - 17127,29 грн, березень 2019 року - 17127,29 грн.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 29.03.2019 по час вирішення вказаного спору.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя

О.А. Спаскін

Судді

О.В. Присяжнюк В.Б. Русанова

Повний текст постанови складений 26.03.2020 року