ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2020 року м. Чернівці

справа № 725/4055/19

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Половінкіна Н. Ю.

суддів: Кулянди М.І., Одинака О.О.

секретаря Вовкун Н.Ю.

за участі представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» Савісько Володимира Васильовича

учасники справи

позивача ОСОБА_1

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс»

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Першотравневого районного суд м.Чернівці від 15 грудня 2019 року, головуючий у першій інстанції Нестеренко Є.В.

встановила:

ОСОБА _1 у липні 2019 року звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» про визнання договору недійсним.

Вказував, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту 3 січня 2019 року №0107-7899 в електронній формі, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит в сумі 11000 грн. на строк 10 тижнів, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

Справа №725/4055/19 Головуючий у 1 інстанції Нестеренко Є.В.

Провадження №22-ц/822/183/20 Доповідач Половінкіна Н.Ю.

Вважав, що договір між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 кредиту від 3 січня 2019 року №0107-7899 є неукладеним.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 не досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, договір не містить зазначення строку внесення фінансового активу (строк, на який надається кредит) та умови взаєморозрахунків; мети отримання кредиту; необхідність укладення договору щодо додаткових чи супутніх послуг третії осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту; видів забезпечення кредиту; процентної ставки за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни та сплати процентів; реальної річної процентної ставки та загальної вартості кредиту ; порядку та умов відмови від надання та одержання кредиту; порядку дострокового повернення кредиту.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» не виконано зобов`язання з надання ОСОБА_1 грошових коштів.

Зазначав, що договір між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 кредиту від 3 січня 2019 року №0107-7899 є нікчемним, ОСОБА_1 правочин не підписаний.

Посилався на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до укладення договору не надано споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, такі дії є нечесною підприємницькою практикою.

Договір містить умови, які є несправедливими, суперечить принципу сумлінності, що є наслідком істотного дисбалансу прав та обов`язків на погіршення становища споживача.

Просив визнати договір між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 від 3 січня 2019 року №0107-7899 недійсним.

Рішенням Першотравневого районного суд м. Чернівці від 5 грудня 2019 року у позові відмовлено.

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить рішення Першотравневого районного суд м. Чернівці від 5 грудня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» про визнання договору недійсним задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Посилається на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, що договір у розділі 8 «Реквізити та підписи сторін» не містить підпису ОСОБА_1 у вигляді одноразового ідентифікатора, відповідність пароля вимогам одноразового ідентифікатора.

Вважає, що договір не відповідає вимогам ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», оскільки при прийняття пропозиції укладення договору ОСОБА_1 не був заповнений формуляр заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, підписаний в порядку, передбаченому ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».

Недоведеними є обставини належності ОСОБА_1 номера мобільного телефону, направлення Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором на вказаний номер, використання саме ОСОБА_1 одноразового ідентифікатора для підписання договору, належної ідентифікації особи ОСОБА_1 при реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі відповідним електронним підписом.

Також недоведеним є направлення Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» паспорту споживчого кредиту ОСОБА_1 , погодження сторонами всіх істотних умов договору, підтвердження виконання договору Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» з переказу грошових коштів та прийняття ОСОБА_1 грошових коштів на рахунок, відкритий ОСОБА_1 .

Зазначає, що Правила надання споживчих кредитів не можна вважати складовою договору, витяг з реєстру банку не відповідає вимогам до первинних документів.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» просить апеляційну скрагу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення наступних підстав.

Відмовляючи у позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» про визнання договору недійсним, суд першої інстанції керувався положеннями ч.1 ст.202, ч.1 ст.203, ч.1 ст.204, ч.1, 3 ст.207, ч.1 ст.215, ч.1 ст. 1054, ч.1 ст.1055 ЦК України, п.5, 6 ст.3, 7, 8, 10, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» та дійшов висновку про відсутність підстав для визнання договору між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 від 3 січня 2019 року №0107-7899 недійсним.

На обґрунтування такого висновку суд першої інстанції послався на те, що договір між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 від 3 січня 2019 року №0107-7899 укладений з додержанням письмової форми, підписаний ОСОБА_1 шляхом застосування електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Водночас суд першої інстанції вважав встановленим зазначення ОСОБА_1 його особистих даних таких як номер та серія паспорта, ідентифікаційний номер, місце проживання, надіслання Товариству з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» копії паспорту та ідентифікаційного номеру.

Разом з тим судом першої інстанції не взято до уваги твердження ОСОБА_1 про ведення Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» нечесної підприємницької діяльності, оскільки доступ до особистих даних, що знаходяться в особистому кабінеті ОСОБА_1 , має тільки сам ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції зазначив, що дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» відповідають вимогам Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення наведеним нормам відповідає частково.

Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду у п.3 постанови від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», відповідно до положень статей 10 і 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин. Відповідно до ст.19 Конституції України, ст.1 ЦПК та з урахуванням положення ч.4 ст.10 ЦПК вийти за межі заявлених вимог (вирішити незаявлену вимогу, задовольнити вимогу позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено) суд має право лише у випадках, прямо передбачених законом.

За змістом статей 43 та 49 ЦПК України позивач самостійно визначає предмет позову та на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета позову

При цьому згідно зі п.5 ч.3 ст.175 ЦПК України підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує вимоги, а не саме по собі посилання на певну норму закону.

Відповідно до правил, встановлених п. 3 ч.2 ст.197 ЦПК України, суд заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них.

За змістом абз1, 4 п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №5 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду», уточнюючи позовні вимоги або заперечення проти позову, суд визначає характер спірних правовідносин сторін, зміст їх правових вимог і матеріальний закон, що їх регулює, і яким належить керуватися при вирішенні спору.

Предметом позову ОСОБА_1 ,тобто матеріально-правовою вимогою, стосовно якої останній просив ухвалити судове рішення, є визнання договору між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 від 3 січня 2019 року №0107-7899 недійсним.

Підставою позову, тобто обставинами, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначалося, що договір між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 кредиту від 3 січня 2019 року №0107-7899 є неукладеним, Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» не виконано зобов`язання з надання ОСОБА_1 грошових коштів, не досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, договір між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 кредиту від 3 січня 2019 року №0107-7899 є нікчемним, ОСОБА_1 правочин не підписаний, дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» є нечесною підприємницькою практикою, договір містить умови, які є несправедливими, суперечать принципу сумлінності.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За змістом ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, положеннями частини другої та третьої статті 215 ЦК України проводиться розмежування видів недійсності правочинів на нікчемні правочини та оспорювані.

На підставі абз.2 п.5 постанови Пленум Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справі про визнання

правочинів недійсними» від 1 листопада 2009 року №9 вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред`являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

На підставі частини 3 статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.

На підставі ч.1 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

За змістом ч.2 ст.1055 кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Частиною 2 ст.207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом абз.1-4 п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №7 «Про судову практику розгляду цивільних справах про визнання правочинів недійсними» не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Зокрема, не є укладеним правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 вчинено договір кредиту від 3 січня 2019 року №0107-7899 в електронній формі.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» зареєстровано як фінансова установа відповідно свідоцтва про реєстрацію фінансової установи серія ІК №116, виданого Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг 1 серпня 2013 року.

Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 8 червня 2017 року №2401 Товариству з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» видано ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів).

Відповідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» є надання фінансових кредитів за рахунок власних коштів (а.с.48).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом частини першої статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Наказом директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» від 6 грудня 2018 року №36-П затвердженні Правила надання споживчих кредитів, які розміщені на офіційному веб-сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» https://www.navse.com.ua.

Правила надання споживчих кредитів, затверджені наказом директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» від 6 грудня 2018 року №36-П, перебувають в загальному доступі, розміщенні на офіційному сайті фінансової установи та в розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України є публічною пропозицією (офертою) на укладення договору позики із визначенням порядку і умов кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

За змістом п.1.3 Правила надання споживчих кредитів ці правила є публічною пропозицією укласти кредитний договір на умовах, що встановлені кредитодавцем і застосовуються у випадку подання фізичною особою - заявником заявки на сайті кредитодавця за електронною адресою https://www.navse.com.ua на отримання кредиту та вчинення інших дій, передбачених цими правилами (акцептом).

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

На підставі частини 1 та 2 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом частини 1, 2 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно частини 1-4 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом;

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).

Відповідно до ч.7 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Згідно із ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір за своєю юридичною природою є консенсуальним.

Пуктом 1.4 договору між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 кредиту від 3 січня 2019 року №0107-7899 передбачено, що договір є укладеним з моменту підписання сторонами та набуває чинності з моменту перерахування суми кредиту на поточний банківський рахунок, до якого емітована (прив`язана) платіжна картка, вказана позичальником для укладення цього договору.

Відповідно до положень статей 1048-1052 ЦК України істотними умовами є мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, порядок зміни і припинення дії договору, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.

Частиною 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 1) сума кредиту; 2) детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) умови дострокового розірвання договору; 7) інші умови, визначені законодавством.

Пунктом 1.3 договору між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 кредиту від 3 січня 2019 року №0107-7899 визначено строк кредиту 10 тижнів та порядок повернення кредиту згідно графіку платежів (додаток 1 до Договору).

За змістом пункту 1.5 Договору розмір плати за користування кредитом складає 1% від початкової суми кредиту за кожен день користування кредитом, річна відсоткова ставка складає 365%.

Пунктами 2, 3 додатку №1 до Договору визначена сукупна вартість кредиту, що складає 170 % від суми кредиту (у процентному виразі) або 18700 грн. та річна відсоткова ставка у розмірі 365%.

На підставі пункту 2.2.1.1 Договору позичальник має право достроково повернути кредит повністю чи частково і сплатити плату за користування кредиту.

Відповідно до п.7.6 Договору позичальник підтверджує, що отримує кредит на споживчі цілі.

Пунктом 4.27 Правил надання споживчих кредитів, затверджених наказом директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» від 6 грудня 2018 року №36-П, встановлено, що позичальник має право протягом 14 календарних днів з дня укладення кредитного договору відмовитися від нього без пояснення причин, у тому числі у разі отримання ним грошових коштів. Протягом семи календарних днів з дати подання повідомлення про відмову від кредитного договору позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцю грошові кошти, одержані згідно з цим договором та сплатити плату за користування кредитом за період з дня одержання коштів до дня їх повернення за ставкою, встановленою кредитним договором.

Умови взаєморозрахунків (погашення кредиту) визначені Розділом 5 Правил.

Зокрема, п.5.2 Правил передбачено, що заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми Заборгованості на поточний рахунок кредитодавця у строк встановлений договором»

Відповідно до п. 5.9 Правил позичальник зобов`язаний сплатити заборгованість будь-яким доступним йому способом зазначеним на сайті. При цьому позичальник самостійно сплачує послуги фінансового посередника, шо здійснює перерахування грошових коштів кредитодавцю, у відповідності до тарифів останнього.

З огляду на наведене суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про укладення договору між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 кредиту від 3 січня 2019 року №0107-7899, досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов договору у належній формі.

Доводи ОСОБА_1 про те, що Правила надання споживчих кредитів не можна вважати складовою договору спростовуються матеріалами справи.

На підставі п.7.1 договору між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 кредиту від 3 січня 2019 року №0107-7899 невід`ємною частиною цього договору є Правила надання споживчих кредитів Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс».

Правила надання споживчих кредитів затверджені наказом директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» від 6 грудня 2018 року №36-П, тобто за місяць до вчинення оспорюваного правочину.

Тому твердження ОСОБА_1 про мінливий характер Правил надання споживчих кредитів Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» є безпідставними.

Не заслуговують на увагу посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на відсутність у розділі 8 «Реквізити та підписи сторін» договору між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 кредиту від 3 січня 2019 року №0107-7899 підпису ОСОБА_1 у вигляді одноразового ідентифікатора.

За змістом п.6 ч.3 Закону ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Тому у розділі 8 «Реквізити та підписи сторін» договору між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 кредиту від 3 січня 2019 року №0107-7899 міститься посилання на підписання ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Не можна погодитися з посиланням ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на невідповідність договору вимогам ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», не здійснення ОСОБА_1 заповнення формуляру заяви (форми) про прийняття пропозиції укласти договір в електронній формі, не підписання в порядку, передбаченому ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».

На підставі ч. 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частиною 1 статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електроннідокументи таелектронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Згідно із ч.1,2 ст.16 Закону України «Про електронну комерцію» якщо інше не передбачено законом або договором, електронний документ (повідомлення) вважається відправленим суб`єктом електронної комерції у момент, коли такий документ (повідомлення) переданий за межі інформаційної системи суб`єкта або особи, уповноваженої на його відправлення.

Якщо інше не передбачено законом або договором, електронний документ (повідомлення) вважається отриманим суб`єктом електронної комерції у момент, коли такий документ (повідомлення) отриманий інформаційно-телекомунікаційною системою суб`єкта.

Відповідно до п.2.11 Правил надання споживчих кредитів, затверджених наказом директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» від 6 грудня 2018 року №36-П, заявка - документ встановленої форми, який заповнюється на сайті кредитодавця, і виражає намір заявника отримати грошові кошти.

З моніторингу дій користувача в інформаційно-телекомунікаційній системі при укладенні Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 кредиту від 3 січня 2019 року №0107-7899 вбачається здійснення ОСОБА_1 відправлення заявки 03 січня 2019 року о 4 год. 27 хв. 01 сек., підтвердження ознайомлення з офертою 3 січня 2019 року о 17 год. 51 хв. 05 сек., отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» смс повідомлення на номер НОМЕР_2 з одноразовим ідентифікатором 0 17 год. 51 хв. 12 сек., формування у особистому кабінету клієнта електронного повідомлення про прийняття пропозиції (акцент) 3 січня 2019 року о 17 гою 51 хв. 12 сек., підпис одноразовим ідентифікатором ( підпис електронного повідомлення про прийняття пропозиції (акцерт) о 17 год. 54 хв. 45 сек.

Отже, ОСОБА_1 здійснено відповідь про прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепт) з дотриманням вимог ч. 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на невідповідність пароля вимога до одноразового ідентифікатора не відповідають обставинам справи.

За змістом п.2.16 Правил надання споживчих кредитів, затверджених наказом директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» від 6 грудня 2018 року №36-П, пароль особистого кабінету - унікальна комбінація цифр, яка надсилається кредитодавцем заявнику на зареєстрований номер телефона заявника.

Відповідно до п 4.7 Правил надання споживчих кредитів на підставі даних, зазначених у первинній заявці, інформаційна система кредитодавця здійснює реєстрацію заявника на сайті та формує особистий кабінет. Наступні заявки подаються позичальником через особистий кабінет.

На підставі п.4.18 Правил надання споживчих кредитів заявник/позичальник здійснює вхід в особистий кабінет за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

Відповідно п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно п.4.19 Правил надання споживчих кредитів договір підписується за домовленістю сторін згідно вимог, визначених Закону України «Про електронну комерцію». Позичальник підтверджує, що алфавітно-цифрова послідовність, яку заявник отримає шляхом реєстрації на сайті кредитодавця засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі та заповнення заявки, в тому числі, але не виключно шляхом направлення йому смс повідомлення за номером телефону, вказаним заявником під час заповнення заявки, та яка додається (приєднується) до електронного повідомлення від заявника, є його електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), використовується ним в якості його власноручного підпису та є підтвердженням його особистості.

У матеріалах справи відсутні докази, що послідовність, яку ОСОБА_1 отримав шляхом реєстрації на сайті кредитодавця засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі та заповнення заявки, шляхом направлення йому смс повідомлення за номером телефону, яка є його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, не є алфавітно-цифровою послідовністю.

Текст повідомлення електронного підпису одноразовим ідентифікатором є прихованим та містить лише зазначення кількості знаків.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Не заслуговують на увагу посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на недоведеність належності ОСОБА_1 номера мобільного телефону, направлення Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором на вказаний номер, використання саме ОСОБА_1 одноразового ідентифікатора для підписання договору, належної ідентифікації особи ОСОБА_1 при реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі відповідним електронним підписом, виконання договору Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» з переказу грошових коштів та прийняття ОСОБА_1 грошових коштів на рахунок, відкритий ОСОБА_1 ..

Частинами другою, четвертою, шостою ст.8 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що покупець (замовник, споживач) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції, який приймає (акцептує) пропозицію іншої сторони щодо укладення електронного договору, зобов`язаний повідомити про себе інформацію, необхідну для його укладення.

Фізична особа повинна надати інформацію про себе, необхідну для вчинення електронного правочину, створення електронного підпису, ідентифікації в інформаційній системі суб`єкта електронної комерції, шляхом введення (створення) особою спеціального набору електронних даних, а також вчинення інших дій у такій системі.

Перелік інформації, необхідної для вчинення електронного правочину, визначається законодавством України або за домовленістю сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 14 Закону України «Про електронну комерцію» ідентифікація особи за допомогою електронного підпису, визначеного статтею 12 цього Закону, має здійснюватися під час кожного входу в інформаційну систему суб`єкта електронної комерції.

Статтею 1 Закону України «Про Електронні довірчі послуги» визначено, що електронна ідентифікація - це процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. При цьому ідентифікаційні дані особи - це унікальний набір даних, який дає змогу однозначно встановити фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. А сама процедура ідентифікації особи є використанням ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, у результаті виконання якої забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або представника юридичної особи.

Ідентифікаційні дані фізичної особи підпадають під визначення персональних даних. Правовий статус персональних даних установлює Закон України "Про інформацію" та спеціальний Закон України "Про захист персональних даних".

Статтею 2 Закону України "Про захист персональних даних" визначає, що персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Підставою для ідентифікації резидентів - громадян України є: паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України із штампом реєстрації місця проживання особи (відміткою про прописку).

З матеріалів справи вбачається здійснення ОСОБА_1 надання персональних даних паспорта, ідентифікаційного номеру, даних банківської картки, на яку слід перерахувати кошти, номера телефону, електронної адреси (а.с.82-86).

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 79 ЦПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є доказами, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

У матеріалах спраи відсутні докази того, що надання персональних даних паспорта, ідентифікаційного номеру, даних банківської картки, на яку слід перерахувати кошти, номера телефону, електронної адреси здійснено не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Сам ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом, не посилався на обставини вчинення договору від його імені іншою особою, заволодіння кредитними коштами іншою особою.

На підставі п.1.2 договору між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 кредиту від 3 січня 2019 року №0107-7899 кредит надається позичальнику виключно за допомогою веб-сайту https://www.navse.com.ua кредитодавця за яумови ідентифікації позичальника та використання електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно повідомлення Акціонерного товариства комерціного банку «Приват Банк» від 5 вересня 2019 року № Е.42.0.0.0/4-177686 здійснено перерахування коштів в сумі 11000 грн. на картку НОМЕР_1 ( призначення видача кредитних коштів за договором Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» кредиту від 3 січня 2019 року №0107-78990).

Крім того, само по собі не здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» з переказу грошових коштів та не прийняття ОСОБА_1 грошових коштів не є підставою для визнання договору між між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 кредиту від 3 січня 2019 року №0107-7899 недійсним, оскільки стосується обставин виконання зобов`язання.

За змістом ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Разом з тим апеляційна скарга ОСОБА_2 не містить доводів в чому полягає незаконність або необгрунтованість судового рішення в частині підстав нікчемності договору, не укладення правочину, несправедливості умов договору та здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» нечесної підприємницької практики.

З огляду на наведене рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29 листопада 2019 року ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 5 грудня 2019 року залишено без змін, тому відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись п.1 ч.1 ст.374, ч.1 ст.375 ЦПК України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Першотравневого районного суд м. Чернівці від 5 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення 24 березня 2020 року.

Головуючий Н.Ю. Половінкіна

Судді М.І. Кулянда

О.О. Одинак