ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня2020 року

м. Київ

Справа № 9901/453/19

Провадження № 11-977заі19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого Князєва В. С.,

судді-доповідача Гриціва М. І.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С.,

за участю:

секретаря судового засідання Біляр Л. В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Русакової І. Г.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09 вересня 2019 року (судді Тацій Л. В., Єзеров А. А., Стародуб О. П., Стеценко С. Г., Чиркін С. М.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада) про визнання протиправною бездіяльності ВРП у захисті судді від дискримінації та забезпеченні незалежності судді і

ВСТАНОВИЛА:

1. 13 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції із позовною заявою до ВРП, в якому просив: визнати неправомірною бездіяльність відповідача у зв`язку із ухиленням від розгляду звернення судді Генічеського районного суду Херсонської області ОСОБА_1 від 25 червня 2019 року про забезпечення незалежності судді та захист судді від дискримінації; зобов`язати ВРП здійснити розгляд звернення судді Генічеського районного суду Херсонської області та вжити заходів, необхідних для забезпечення незалежності судді ОСОБА_1 та захисту авторитету правосуддя.

На обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що з 1999 року обіймає штатну посаду судді Генічеського районного суду Херсонської області. Верховна Рада України Постановою від 21 квітня 2005 року № 2553-IV обрала його суддею місцевого Генічеського районного суду Херсонської області безстроково.

25 червня 2019 року звернувся до голови ВРП відповідно до положень Закону України 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII) із заявою про посягання на незалежність судді, пряму дискримінацію судді, утиски та підбурювання до дискримінації відносно судді, а також завдання шкоди авторитету правосуддя. Вказана офіційна заява-повідомлення надійшла до Ради 27 червня 2019 року, але станом на дату звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом ВРП не розглянула заяву та не вжила всіх передбачених законом заходів для забезпечення захисту незалежності судді та захисту судді від дискримінації. Позивач вважає, що відповідач не виконав обов`язки, які відповідно до статті 1 Закону № 1798-VIII відповідають законній меті існування Ради, чим допущена бездіяльність, яку він вважає протиправною.

2. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 09 вересня 2019 року у задоволенні позову відмовив.

Суд першої інстанції, перевіривши обставини справи, не знайшов підстав для визнання протиправною бездіяльності ВРП з огляду на надання позивачеві в максимально короткий (розумний) строк відповіді за результатами перевірки заяви судді, якою було встановлено, що викладені в ній обставини не відповідають вимогам статті 48 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII).

3. ОСОБА_1 не погодився із зазначеним рішенням суду і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09 вересня 2019 року та прийняти нове - про задоволення позовних вимог.

Серед аргументів незгоди з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 називає дискримінаційне, на його думку, відношення до нього суду першої інстанції з огляду на розгляд справи в порядку письмового провадження без виклику сторін та без урахування надісланої ним відповіді на відзив, на надання якої було встановлено лише 3 дні, тоді як на надання відзиву відповідачу - 15-денний строк.

Указує на те, що суд першої інстанції не розглянув його позов в частині вимог про визнання протиправною бездіяльності щодо невжиття відповідачем заходів для захисту судді та забезпечення його незалежності, обмежившись лише розглядом вимоги про бездіяльність, пов`язану зі зволіканням з розглядом заяви позивача.

Зауважує, що суд першої інстанції розглядав позов в частині однієї вимоги і в контексті нібито поданої позивачем заяви про втручання у діяльність судді, тоді як він з подібною заявою до ВРП не звертався, а предметом його позову є заява щодо прав судді, забезпечення виплати суддівської винагороди, захисту незалежності судді й посягання на авторитет правосуддя.

Вважає, що ВРП зобов`язана була відреагувати на звернення позивача як колегіальний орган, а відповідь посадової особи цього органу не може вважатись розглядом по суті його заяви повноважним на те органом.

Не погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність ініціювання посадовою особою ВРП питання про вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя, тоді як з огляду на положення статті 73 Закону № 1798-VIII Рада також має вживати відповідних заходів і за зверненням судді.

Вважає відмову суду у визнанні протиправною бездіяльності ВРП щодо розгляду заяви позивача у більший, ніж встановлений законом строк, необґрунтованою, безпідставною, зважаючи на відповідний конституційний обов`язок органів державної влади розгляду та надання відповіді на звернення громадян.

4. У відзиві на апеляційну скаргу позивача ВРП наголосила на обґрунтованості висновків суду першої інстанції про відсутність протиправної бездіяльності Ради стосовно розгляду звернення судді ОСОБА_1 з огляду на зміст поданого ним звернення, що є предметом розгляду цієї справи, який свідчить, що воно (звернення) не відповідає вимогам статті 48 Закону № 1402-VIII, про що його було повідомлено. Наголосила на відсутності строкових обмежень розгляду повідомлень про втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя.

5. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 19 вересня 2019 року відкрила апеляційне провадження у цій справі, а ухвалою від 10 жовтня 2019 року призначила справу до розгляду.

У судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги, послався на наведені в ній аргументи й просив її задовольнити.

Представник відповідача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення з мотивів, зазначених у відзиві на цю скаргу.

6. Велика Палата Верховного Суду заслухала пояснення сторін, дослідила матеріали справи, зважила на письмові звернення до суду, що стосуються суті спору, і дійшла висновку про таке.

ОСОБА_1 звернувся до ВРП із заявою про посягання на незалежність судді та вжиття заходів для припинення дискримінації відносно нього, яка надійшла на адресу ВРП 27 червня 2019 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Заява позивача мотивована тим, що посадові особи Державної судової адміністрації України (далі - ДСА) та Генічеського районного суду Херсонської області умисно не здійснюють бухгалтерське оформлення позивача, чим створюються перешкоди виконання ним повноважень судді, що призвело до багаторічної невиплати заробітної плати та розповсюдження фальсифікованої інформації. Позивач також зазначав, що контроль за діяльністю посадових осіб ДСА та суддів, що обіймають адміністративні посади, входить до обов`язків ВРП в частині забезпечення незалежності суддів та захисту авторитету правосуддя.

ОСОБА_1 послався на обставини та обґрунтування, які наведені у заяві, що надійшла до ВРП 27 червня 2019 року, та просив відповідача: виконати свої обов`язки та вжити заходів щодо забезпечення незалежності судді шляхом відновлення його фінансового та соціального захисту на рівні, встановленому законом для всіх суддів України; вжити заходів щодо виконання уповноваженими посадовими особами ДСА та Генічеського районного суду Херсонської області вимог Конституції України та Закону № 1402-VIII шляхом здійснення дій з документального штатного оформлення судді ОСОБА_1 для отримання ним встановленої законом суддівської винагороди та можливості здійснювати правосуддя; вжити заходів щодо притягнення до відповідальності винних службових осіб; вжити заходів щодо припинення дискримінації відносно позивача; вжити заходів щодо припинення із боку посадових осіб ДСА та суду дій, передбачених статтями 175, 382, 364 Кримінального кодексу України, або заходів щодо розслідування цих дій уповноваженими правоохоронними органами; вжити заходів щодо забезпечення виконання Закону України 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відносно позивача.

На звернення від 27 червня 2019 року Рада листом від 29 серпня 2019 року за № С?3844-3/932/0/9-19 повідомила позивача, що Верховний Суд рішенням від 19 березня 2018 року у справі № П/9901/264/18 позов ОСОБА_1 до Верховної Ради України задовольнив, визнав протиправною та скасував Постанову Верховної Ради України від 12 квітня 2012 року № 4640-IV в частині звільнення ОСОБА_1 з посади судді Генічеського районного суду Херсонської області у зв`язку з порушенням присяги судді.

Зазначила, що правових підстав для вжиття ВРП заходів щодо забезпечення незалежності судді немає, оскільки зміст заяви свідчить, що вона не є повідомленням про втручання у діяльність судді в розумінні положень статті 48 Закону № 1402-VIII.

Поінформувала позивача, що рішення Верховного Суду від 19 березня 2018 року у справі № П/9901/264/18 26 жовтня 2018 року передано члену ВРП - доповідачу для проведення перевірки та винесення на розгляд Ради відповідного питання, про що буде повідомлено позивача.

7. Надаючи оцінку доводам учасників справи, Велика Палата Верховного Суду виходить із такого.

Відносини у справі, що розглядається, регулюються Конституцією України та нормами законів № 1402-VIII і № 1798-VIII.

За статтею 126 Основного Закону незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.

Конституційний Суд України вважає, що положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід`ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов`язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу, права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади.

В Основному Законі України незалежність як складова конституційного статусу особи та її професійної діяльності визначена лише стосовно суддів і забезпечується, насамперед, особливим порядком їх обрання або призначення на посаду та звільнення з посади (пункт 27 частини першої статті 85, частини четверта, п`ята статті 126, частини третя, четверта статті 127, стаття 128, пункт 1 частини першої статті 131); забороною впливу на них у будь-який спосіб (частина друга статті 126); захистом професійних інтересів суддів (частина шоста статті 127); підкоренням суддів при здійсненні правосуддя лише закону (частина перша статті 129); особливим порядком притягнення їх до дисциплінарної відповідальності (пункт 3 частини першої статті 131); державним фінансуванням та належними умовами для функціонування судів і діяльності суддів шляхом визначення у Державному бюджеті України окремо видатків на утримання судів (частина перша статті 130); притягненням до юридичної відповідальності винних осіб за неповагу до суду і судді (частина п`ята статті 129); організацією державою особистої безпеки суддів та їхніх сімей (частина сьома статті 126); здійсненням суддівського самоврядування (частина друга статті 130); забороною для професійних суддів належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої (частина друга статті 127) (абзаци другий, третій підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013).

За положеннями статті 52 Закону № 1402-VIII суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та цього Закону призначений суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі. Судді в Україні мають єдиний статус незалежно від місця суду в системі судоустрою чи адміністративної посади, яку суддя обіймає в суді.

Згідно зі статтею 48 Закону № 1402-VIII суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання.

Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

Суддя зобов`язаний звернутися з повідомленням про втручання в його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя до ВРП та до Генерального прокурора.

Незалежність судді забезпечується:

1) особливим порядком його призначення, притягнення до відповідальності, звільнення та припинення повноважень;

2) недоторканністю та імунітетом судді;

3) незмінюваністю судді;

4) порядком здійснення правосуддя, визначеним процесуальним законом, таємницею ухвалення судового рішення;

5) забороною втручання у здійснення правосуддя;

6) відповідальністю за неповагу до суду чи судді;

7) окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом;

8) належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді;

9) функціонуванням органів суддівського врядування та самоврядування;

10) визначеними законом засобами забезпечення особистої безпеки судді, членів його сім`ї, майна, а також іншими засобами їх правового захисту;

11) правом судді на відставку.

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, а також фізичні і юридичні особи та їх об`єднання зобов`язані поважати незалежність судді і не посягати на неї.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України та законом гарантій незалежності судді.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 131 Конституції України В Україні діє ВРП, яка, зокрема, вживає заходів щодо забезпечення незалежності суддів.

Перелік заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя установлений статтею 73 Закону № 1798-VIII.

За частиною першою та другою наведеної норми ВРП з метою забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя:

1) веде і оприлюднює на своєму офіційному веб сайті реєстр повідомлень суддів про втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя, проводить перевірку таких повідомлень, оприлюднює результати та ухвалює відповідні рішення;

2) вносить до відповідних органів чи посадових осіб подання про виявлення та притягнення до встановленої законом відповідальності осіб, якими вчинено дії або допущено бездіяльність, що порушує гарантії незалежності суддів або підриває авторитет правосуддя;

3) вносить на розгляд зборів відповідного суду подання про звільнення судді з адміністративної посади у разі невиконання ним рішення ВРП;

4) ухвалює та оприлюднює публічні заяви і звернення;

5) звертається до суб`єктів права законодавчої ініціативи, органів, які уповноважені приймати правові акти, із пропозиціями щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя;

6) звертається до прокуратури та органів правопорядку щодо надання інформації про розкриття та розслідування злочинів, вчинених щодо суду, суддів, членів їх сімей, працівників апаратів судів, злочинів проти правосуддя, вчинених суддями, працівниками апарату суду;

7) готує у співпраці з органами суддівського самоврядування, іншими органами та установами системи правосуддя, громадськими об`єднаннями і оприлюднює щорічну доповідь про стан забезпечення незалежності суддів в Україні;

8) вживає інших заходів, які є необхідними для забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя.

ВРП вживає заходів, що визначені у частині першій цієї статті, з власної ініціативи, за зверненням судді, судів, органів та установ системи правосуддя.

Положенням частини другої статті 2 Закону № 1798-VIII визначено, що ВРП затверджує регламент Ради, положення якого регулюють процедурні питання здійснення нею повноважень.

На виконання наведених нормативних вимог ВРП рішенням від 24 січня 2017 року N 52/0/15-17 затвердила Регламент Ради (далі - Регламент).

Згідно з преамбулою Регламенту ВРП він регулює процедурні питання здійснення нею повноважень, визначених Конституцією України, законами України «Про Вищу раду правосуддя», «Про судоустрій і статус суддів», іншими законами України, порядок підготовки, розгляду та прийняття ВРП, її Дисциплінарними палатами та іншими органами рішень, а також інші питання діяльності Ради.

За абзацом першим пункту 23.1 глави 23 Регламенту питання про необхідність вжиття заходів з метою забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя Рада розглядає за зверненнями суддів, судів, органів та установ системи правосуддя (далі - звернення), а також із власної ініціативи.

Члени Ради можуть запропонувати Раді розглянути питання про вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя за власною ініціативою.

Питання про необхідність вжиття таких заходів Рада розглядає з власної ініціативи, якщо під час розгляду дисциплінарних справ чи інших питань діяльності Ради встановлено факти, які свідчать про загрозу незалежності судді чи авторитету правосуддя. У такому випадку Рада або орган Ради, на розгляді якого перебуває відповідне питання, ухвалює рішення про необхідність розгляду питання про вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя.

Якщо член Ради під час проведення попередньої перевірки чи підготовки до розгляду дисциплінарної справи або іншого питання виявляє факти, які свідчать про загрозу незалежності судді чи авторитету правосуддя, він має право ініціювання питання про вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя.

Відповідно до пункту 23.3 глави 23 Регламенту, отримавши звернення, член Ради здійснює підготовку його до розгляду. Під час підготовки до розгляду член Ради проводить перевірку з метою встановлення (підтвердження) фактів втручання в діяльність судді, а також дій, що несуть загрозу незалежності суддів та авторитету правосуддя.

За результатами перевірки член Ради складає висновок, який має містити: стислий виклад обставин, зазначених у зверненні; обставини, встановлені під час перевірки; висновок про те, чи можуть відомості, викладені у зверненні та встановлені під час перевірки, свідчити про втручання в діяльність судді під час здійснення правосуддя або вони несуть загрозу незалежності суддів та авторитету правосуддя; пропозицію про необхідність вжиття заходів з метою забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя з визначенням виду заходу, передбаченого статтею 73 Закону № 1798-VIII.

Якщо член Ради пропонує вжити інших заходів, які є необхідними для забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя (пункт 8 частини першої статті 73 Закону № 1798-VIII), у висновку має бути зазначено перелік таких заходів та процедуру їх реалізації (пункт 23.4 глави 23 Регламенту).

8. Суд першої інстанції встановив, що заява позивача про посягання на незалежність судді та вжиття заходів для припинення дискримінації 01 липня 2019 року розподілена члену ВРП ОСОБА_2 Доповідач провів перевірку, за результатами якої склав службову записку про те, що заява ОСОБА_1 не є повідомленням в розумінні статті 48 Закону № 1402-VIII.

Листом від 29 серпня 2019 року за № С-3844-3/932/0/9-19 за підписом голови ВРП повідомила ОСОБА_1 про результати розгляду його заяви.

З покликанням на визначені законом повноваження ВРП стосовно вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя, що визначені статтею 73 Закону № 1798-VIII, як спосіб реагування на повідомлення про втручання в діяльність судді, регламентований статтею 48 Закону № 1402-VIII, Рада указала, що подана ОСОБА_1 заява не є повідомленням в розумінні положень статті 48 Закону № 1402-VIII.

Рада поінформувала заявника про відсутність у неї права поновлення на посаді та зарахування судді до штату суду, а також про визначену частиною першою статті 151 Закону № 1402-VIII компетенцію ДСА організаційного та фінансового забезпечення діяльності органів судової влади у межах встановлених законом повноважень.

Ані законами № 1402-VIII та № 1798-VIII, ані Регламентом строки проведення перевірки повідомлення судді про втручання в його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя не встановлені.

Зміст спірної відповіді ВРП свідчить про вчинення цим спеціальним органом всіх можливих, законодавчо врегульованих дій щодо належної перевірки заявлених до нього позивачем вимог та надання її в межах розумного строку, що, своєю чергою, виключає протиправну бездіяльність ВРП в межах спірних відносин.

Суд першої інстанції, аналізуючи положення законів № 1402-VIII, № 1798-VIII, Регламенту, з огляду на обставину розгляду заяви ОСОБА_1 на час ухвалення судового рішення у цій справі та зміст наданої позивачеві відповіді, дискреційні повноваження Ради, виснував, що ВРП діяла в межах визначених законом повноважень, що виключає її протиправну бездіяльність. Це, своєю чергою, вказує на безпідставність доводів апеляційної скарги стосовно нерозгляду усіх заявлених позовних вимог.

Стосовно доводу позивача щодо розгляду справи в порядку письмового провадження без виклику сторін та без урахування надісланої ним відповіді на відзив, слід зазначити, що справа була призначена до розгляду за правилами статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України(далі - КАС України), яка регламентує розгляд за наявними у справі матеріалами у випадку відсутності відповідного клопотання про розгляд в судовому засіданні. Доводи позовної заяви були в повній мірі достатніми для прийняття рішення у справі.

9. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

На підставі частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Отже, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09 вересня 2019 року - без змін.

Керуючись статтями 243, 250, 266, 315, 316, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Князєв

Суддя-доповідач М. І. Гриців

Судді: Н. О. Антонюк О. Р. Кібенко

Т. О. Анцупова Л. М. Лобойко

С. В. Бакуліна Н. П. Лященко

В. В. Британчук В. В. Пророк

Ю. Л. Власов О. М. Ситнік

Д. А. Гудима О. С. Ткачук

О. С. Золотніков