Справа № 465/3890/17 Головуючий у 1 інстанції: Дзеньдзюра С.М.

Провадження № 22-ц/811/4175/19 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

Категорія:39

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Савуляка Р.В.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.

за участі секретаря: Фейір К.О.

без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «ПриватБанк» на рішення Франківського районного суду м. Львова 22 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням Франківського районного суду м. Львова 22 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.

Зобов`язано ПАТ КБ "Приватбанк» на клопотання від 20 січня 2017 року Дмитренка В.П. , який діяв в інтересах ОСОБА_1 надати інформацію за договором іпотечного кредиту №LVH9GI0000006827 від 08.04.2008р.

Рішення суду оскаржило АТ КБ «ПриватБанк».

В апеляційній скарзі покликається на те, що розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб, розглядається не в позовному провадженні. а в порядку окремого провадження відповідно до Розділу IV окреме провадження (ЦПК України), що підтверджується п.п ч.2 ст.293 ЦПК України (аналогічна норма права ЦПК України існувала і на день подання заяви Дмитренком В.П. представником ОСОБА_1 , а саме п.п ч.2 ст.234 ЦПК України ).

Вказує, що запит до АТ КБ "ПриватБанк" від адвоката Дмитренка В.П., який діяв в інтересах ОСОБА_1 , не був підтвердженим належним чином в частині повноважень адвоката. Довіреність адвоката не була завірена належним чином, до запиту додана тільки перша сторінка, та з тексту самої довіреності не вбачалося права адвоката на отримання банківської таємниці.

На думку скаржника загальна фраза "банківська таємниця" в довіреності не є дозволом, відповідно до статті 1003 ЦК України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному, дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Просить рішення Франківського районного суду м. Львова 22 листопада 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судове засідання сторони не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи.

04 березня 2020 року поступило клопотання представника ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю в іншому процесі, яке колегію суддів було відхилено як необґрунтоване.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, що 08 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та відповідачем ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір іпотечного кредиту №LVH9GI0000006827.

20 січня 2017 року адвокат Дмитренко В.П. в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до відповідача із клопотанням, де просив надати:

- скерування Банком ОСОБА_1 вимог за Договором від 08 квітня 2008р;

- змісту довідок про доходи, отриманих Банком від ОСОБА_1 перед укладенням Договору від 08 квітня 2008р;

- змісту анкети, заповненої ОСОБА_1 перед укладенням з Банком Договору від 08 квітня 2008р;

- наявності у провадженні державних судових органів та/або третейських судів справ з вирішення спорів, що виникли із Договору від 08 квітня 2008р;

- наявності та змісту рішень державних судових органів та/або третейських судів у справах з вирішення спорів, що виникли із Договору від 08 квітня2008р;

- наявності виконавчих проваджень з примусового виконання рішень державних судових органів та/або ухвал державних судових органів на примусове виконання рішень третейських судів у справах з вирішення спорів, що виникли із Договору від 08 квітня 2008р, та найменування і місцезнаходження органу примусового виконання таких рішень;

- відступлення Банком свого права вимоги до ОСОБА_1 на користь третіх осіб, їх найменування, місцезнаходження, правова підстава для відступлення і обсяг відступлених прав;

- нарахування ОСОБА_1 , як учаснику антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей, відсотків за Договором від 08 квітня 2008р;

- розмір загальної заборгованості ОСОБА_1 за Договором від 08квітня 2008 та окремі складові цієї заборгованості (поточне та прострочене тіло кредиту, поточні та прострочені відсотки за користування кредитом, комісія, неустойка).

Листом від 08 лютого 2017 року №20170201/5158 ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовив представнику ОСОБА_1 - Дмитренку В.П. у наданні запитуваної інформації.

У ст. 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» клієнт має право доступу до інформації щодо діяльності фінансової установи. Фінансові установи зобов`язані на вимогу клієнта в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації», надати таку інформацію.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 12-1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансові установи повинні розкривати інформацію, що надається клієнтам відповідно до ст. 12 цього Закону.

Відповідно до ст. 56 Закону України «Про банки і банківську діяльність» клієнт має право доступу до інформації щодо діяльності банку. Банки зобов`язані на вимогу клієнта надати таку інформацію:

1) відомості, які підлягають обов`язковій публікації, про фінансові показники діяльності банку та його економічний стан;

2) перелік керівників банку та його відокремлених підрозділів, а також фізичних та юридичних осіб, які мають істотну участь у банку;

3) перелік послуг, що надаються банком;

4) ціну банківських послуг;

5) іншу інформацію та консультації з питань надання банківських послуг;

6) щодо кількості акцій (паїв) банку, які знаходяться у власності членів виконавчого органу банку, та інформацію в обсязі, визначеному Національним банком України, про осіб, частки яких у статутному капіталі банку перевищують 5 відсотків.

Банк зобов`язаний на постійній основі розміщувати на веб-сайті банку актуалізовану інформацію про власників істотної участі у банку в обсязі, визначеному Національним банком України.

Згідно з ч. 3 ст. 61 вказаного Закону банк має право надавати інформацію, яка містить банківську таємницю, приватним особам та організаціям для забезпечення виконання ними своїх функцій або надання послуг банку відповідно до укладених між такими особами (організаціями) та банком договорів, у тому числі про відступлення права вимоги до клієнта, за умови, що передбачені договорами функції та/або послуги стосуються діяльності банку, яку він здійснює відповідно до статті 47 цього Закону.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею.

Банківською таємницею, зокрема, є:

1) відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України;

2) операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди;

3) фінансово-економічний стан клієнтів;

4) системи охорони банку та клієнтів;

5) інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи - клієнта, її керівників, напрями діяльності;

6) відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація;

7) інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню;

8) коди, що використовуються банками для захисту інформації.

Інформація про банки чи клієнтів, що збирається під час проведення банківського нагляду, становить банківську таємницю.

Статтею 62 вказаного Закону передбачаються випадки розкриття банком інформації щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками. Зокрема, така інформація розкривається банком на письмовий запит або з письмового дозволу відповідної юридичної чи фізичної особи (п. 1 ч. 1 ст. 62).

Крім того, вимоги до захисту, зберігання, використання та розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, визначені Правилами зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 14.07.2006 № 267 (далі - Правила № 267).

Порядок та межі розкриття банками інформації, що містить банківську таємницю, визначені розділом 3 Правил № 267.

Відповідно до пункту 3.1 Правил № 267 письмовий запит та/або дозвіл клієнта про розкриття інформації, що містить банківську таємницю і власником якої є такий клієнт, складається за довільною формою.

Письмовий запит (дозвіл) фізичної особи - клієнта банку має бути підписаний цією особою. Її підпис має бути засвідчений підписом керівника банку чи вповноваженою ним особою та відбитком печатки банку або нотаріально.

Письмовий запит (дозвіл) юридичної особи - клієнта банку має бути підписаний керівником або вповноваженою ним особою та скріплений печаткою юридичної особи.

Запит та/або дозвіл клієнта може бути включений до договору про надання банківських послуг, що укладається між клієнтом і банком. У договорі також можуть бути визначені підстави та межі розкриття банком інформації, що становить банківську таємницю клієнта.

На письмовий запит власника інформації, що становить банківську таємницю або з його письмового дозволу, банк розкриває таку інформацію в обсязі, визначеному в письмовому запиті або дозволі.

Положеннями статті 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що банк зобов`язаний ідентифікувати осіб, уповноважених діяти від імені клієнтів та вимагати надати документи, що підтверджують особу представника та його повноваження.

Відповідно до ч. 1 ст. 237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1003 ЦК України у довіреності мають бути чітко визначені конкретні юридичні дії, які належить вчинити повіреному.

На підтвердження своїх повноважень діяти в інтересах ОСОБА_1 , Дмитренком В.П. до клопотання від 20 січня 2017 року було долучено копію, засвідчену 18 січня 2017 року приватним нотаріусом за реєстровим №62, довіреності від 18 січня 2017 року, посвідченої приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Репета О.М. за реєстровим №61, на представництво Дмитренком Володимиром Павловичем інтересів ОСОБА_1 .

Засвідчення нотаріусом копії довіреності у відповідності до п.10 ч.1 ст. 34, ст. 75 Закону України «Про нотаріат» є належним чином її завіренням та відповідно будь якого іншого завірення не потребує.

Згідно з довіреності позивача ОСОБА_1 (довірителя), посвідчена приватним нотаріусом Львівського, міського нотаріального округу Репета О.М. за реєстровим № 61 від 20 січня 2017 р., він уповноважував представника Дмитренка В.П. як повіреного підписувати та подавати за належністю клопотання, запити та отримувати всі необхідні документи(довідки, витяги, виписки тощо), в тому числі документи та інформацію, яка міститься банківську таємницю.

Законний порядок звернення щодо отримання інформації, що містить банківську таємницю представником позивача було дотримано.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем не правомірно відмовлено представнику ОСОБА_1 - Дмитренку В.П. у наданні запитуваної останнім інформації по договору іпотечного кредиту №LVH9GI0000006827 від 08.04.2008р., оскільки подана копія довіреності на представництво інтересів, яка була долучена до вказаного клопотання є нотаріально завіреною та в такій така міститься посилання щодо надання згоди позивачем на отримання його представником Дмитренко В.П. від його імені інформації, що становить банківську таємницю.

Суд першої інстанції врахував, що інформація, яку просив надати представник позивача Дмитренко В.П. у клопотанні від 20 січня 2017 року хоч становить банківську таємницю, однак стосується позивача виключно як клієнта банку щодо договору, укладеного між сторонами.

Разом з тим, позивачем не було подано суду доказів про наявність вказаних у запиті документів в банку. Також представник відповідача повідомив суд, що йому невідомо які саме з запитуваних документів знаходяться у відділі банку.

З урахуванням вищевказаного, аналізуючи матеріали справи та подані докази в їх сукупності та співставленні, суд вважає позов слід задоволити частково, а саме слід зобов`язати ПАТ КБ "ПриватБанк» на клопотання від 20.01.2017 року Дмитренка В.П. , який діяв в інтересах ОСОБА_1 надати інформацію за договором іпотечного кредиту №LVH9GI0000006827 від 08.04.2008р.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ч. 5 ст. 268, ст.ст. 367, 368, п.1 ст.374 ст.ст.375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ПриватБанк» - залишити без задоволення.

Рішення Франківського районного суду м. Львова 22 листопада 2019 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 20 березня 2020 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Приколота Т.І.