ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

У Х В А Л А

23 березня 2020 року м. Київ № 640/24633/19

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши матеріали адміністративної справи

за позовом ОСОБА_1

до Генеральної прокуратури України

про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Генеральної прокуратури України (далі - відповідач), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати наказ Генеральної прокуратури України №1348ц від 08 листопада 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу забезпечення підтримання публічного обвинувачення управління підтримання публічного обвинувачення в суді Генеральної прокуратури України на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру»; поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу забезпечення підтримання публічного обвинувачення управління підтримання публічного обвинувачення в суді Генеральної прокуратури України; стягнути з Генеральної прокуратури України на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 жовтня 2019 року; допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на посаді прокурора відділу Генеральної прокуратури України або на рівнозначній посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 січня 2020 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

В подальшому, представником Офісу Генерального прокурора подано заяву про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, вмотивована тим, що позивач перебував на посаді прокурора відділу забезпечення підтримання публічного обвинувачення управління підтримання публічного обвинувачення в суді Генеральної прокуратури України, тобто на посаді, яка відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» займає відповідальне становище.

Також, позивачем подано клопотання про залучення до участі у розгляді справи в процесуальному статусі співвідповідача Офіс Генерального прокурора.

Так, відповідно до наказу Генерального прокурора від 27 грудня 2019 року №358 «Про окремі питання забезпечення початку роботи Офісу Генерального прокурора» юридичну особу Генеральної прокуратури України перейменовано в Офіс Генерального прокурора.

Суд зауважує, що в розумінні норм Цивільного кодексу України зміна назви не є реорганізацією.

З урахуванням того, що у даному випадку саме заміна особи у відносинах, щодо яких виник спір, не відбулася, на думку суду, наявні підстави для змінити найменування відповідача з Генеральної прокуратури України на Офіс Генерального прокурора.

З огляду на викладене, заява позивача про залучення до участі у розгляді справи в процесуальному статусі співвідповідача Офіс Генерального прокурора задоволенню не підлягає.

Розглянувши заяву представника Офісу Генеральної прокуратури про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 4, пункту 1 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років».

Для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо: прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Відповідно до статті 50 Закону України «Про запобігання корупції» під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, в цій статті розуміються, зокрема, прокурори і слідчі.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною на підставі Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17 липня 1997 року №475/97-ВР (далі - Конвенція) свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі "Ахеn v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "Varela Assalino contre le Portugal", заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСІІЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Так, суд зауважує, що відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», відповідно до якої установлено з 12 березня до 3 квітня 2020 року на усій території України карантин, заборонивши: відвідування закладів освіти її здобувачами; проведення всіх масових заходів, у яких бере участь понад 200 осіб, крім заходів, необхідних для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Спортивні заходи дозволяється проводити без участі глядачів (уболівальників).

При цьому, суд звертає увагу, що протоколом Постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06 березня 2020 року № 8 визнано, що на території м. Києва існує потенційна загроза виникнення надзвичайної ситуації природного характеру (відповідно до Класифікатору надзвичайних ситуацій, затвердженого та введеного в дію наказом Держспоживстандарту України від 11 жовтня 2010 року № 457 відноситься до категорії «Надзвичайна ситуація природного характеру» код 20711 «Надзвичайна ситуація, пов`язана з екзотичним та особливо небезпечними захворюванням людей (окремі випадки)», яка може набути регіонального рівня (відповідно до пунктів 4 та 9 Порядку класифікації надзвичайних ситуацій за їх рівнями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24березня 2004 року № 368).

Як вбачається з пункту 1 рішення Постійної комісії з питань техногенно екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій «Про додаткові заходи запобігання поширенню нової коронавірусної інфекції (COVID 19)» від 11 березня 2020 року (протокол № 9), з метою попередження розповсюдження нової коронавірусної інфекції (COVID-19) на території міста Києва, з урахуванням ймовірного розвитку складної епідемічної ситуації, відповідно до статей 28, 30 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», введено обмежувальні заходи на території міста Києва з 00 год.00хв. 12 березня 2020 року до 31 березня 2020 року, а саме: призупинено освітній процес у закладах загальної середньої, дошкільної, позашкільної, професійної (професійно-технічної) освіти усіх типів, форм власності міста Києва; призупинено освітній процес у вищих навчальних закладах; обмежено проведення спортивних заходів на території м. Києва; призупинено роботу театрів, кінотеатрів, музеїв, культурно-масових заходів, тощо; призупинено роботу розважальних центрів; призупинено роботу розважальних зон в шопінг молах; забезпечено обмеження проведення масових заходів на території м.Києва (більше 60 осіб), до участі в заходах допускати лише осіб, які пройшли термометрію; забезпечено недопущення до роботи працівників підприємств та установ міста Києва з ознаками інфекційного захворювання.

Одночасно головний санітарний лікар України та заступник Міністра охорони здоров`я ОСОБА_2 заявив, що карантин в Україні через коронавірус триватиме до 3 квітня, але його можуть і продовжити. За його словами, продовження карантину буде залежати від епідемічної ситуації на території України (https://www.rbc.ua/ukr/news/minzdrave-nazvali-usloviya-prodolzheniya-1584297932.html).

Україна є членом Всесвітньої організації охорони здоров`я (ВООЗ) - спеціалізованої установи ООН.

Статут ВООЗ підписаний Україною 22 липня 1946 року, згідно якого уряди несуть відповідальність за здоров`я своїх народів, і ця відповідальність вимагає прийняття відповідних заходів соціального характеру і в галузі охорони здоров`я (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_599).

Відповідно до статті 2 Статуту основними функціями ВООЗ, зокрема, є: А) діяти в якості керівного і координуючого органу в міжнародній роботі з охорони здоров`я; (B) встановити і підтримувати ефективну співпрацю з Об`єднаними Націями, зі спеціалізованими установами, з урядовими установами з охорони здоров`я, з професійними групами і з іншими організаціями, які для цього виявляться придатними; (F) забезпечити і підтримувати таке адміністративне і технічне обслуговування, включаючи епідеміологічний та статистичне, яке може знадобитися; (G) заохочувати і розвивати роботу по боротьбі з епідемічними, ендемічними та іншими хворобами.

12 березня 2020 року ВООЗ оголосила про початок пандемії COVID-19 (http://www.euro.who.int/ru/health-topics/health-emergencies/coronavirus-covid-19/news/news/2020/3/who-announces-covid-19-outbreak-a-pandemic).

13 березня 2020 року Генеральний директор ВООЗ на брифінгу для ЗМІ по COVID-19 оголосив, що в даний час Європа стала епіцентром пандемії, де реєструється більше випадків і смертей, ніж в решті світу, за винятком Китаю. В даний час щоденно реєструється більше випадків, ніж в Китаї в розпал епідемії.

Досвід Китаю, Республіки Корея, Сінгапуру та інших країн ясно показує, що активне тестування і відстеження контактів в поєднанні із заходами соціального дистанціювання і мобілізацією громади можуть запобігти зараженню і врятувати життя людей.

Наведене свідчить, що на даний час в Україні досить нестабільна ситуація, пов`язана з поширенням смертельно небезпечного вірусу. При цьому, дистанціювання громади може суттєво зменшити випадки зараження.

Так, Рада суддів України 11 березня 2020 року звернулася до громадян, які є учасниками судових процесів, з проханням утриматися від участі у судових засіданнях, якщо слухання не передбачають обов`язкової присутності учасників сторін. Також Рада суддів України просить громадян утриматися від відвідин суду, якщо у них є ознаки будь-якого вірусного захворювання (https://legalhub.online/sudova-praktyka/rada-suddiv-ukrayiny-zrobyla-zayavu-shhodo-karantynnyh-zahodiv/).

Згідно із статтею 4 Закону України «Про Основи законодавства України про охорону здоров`я», основними принципами охорони здоров`я в Україні є, зокрема, гуманістична спрямованість, забезпечення пріоритету загальнолюдських цінностей над класовими, національними, груповими або індивідуальними інтересами.

Стаття 5 наведеного Закону визначає, що охорона здоров`я - загальний обов`язок суспільства та держави. Державні, громадські або інші органи, підприємства, установи, організації, посадові особи та громадяни зобов`язані забезпечити пріоритетність охорони здоров`я у власній діяльності, не завдавати шкоди здоров`ю населення і окремих осіб, у межах своєї компетенції надавати допомогу хворим, особам з інвалідністю та потерпілим від нещасних випадків, сприяти працівникам органів і закладів охорони здоров`я в їх діяльності, а також виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

За таких підстав, враховуючи положення статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, а також те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі не вимагають проведення судового засідання, враховуючи, що бажання сторони у справі викласти під час проведення судового засідання свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників та приймаючи до уваги, нестабільну ситуацію пов`язану з поширенням смертельно небезпечного вірусу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника відповідача та розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Керуючись статтею 7, частиною 4 статті 260, 241 - 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

1.В задоволенні заяви ОСОБА_1 про залучення до участі у розгляді справи в процесуальному статусі співвідповідача Офіс Генерального прокурора відмовити.

2.Змінити найменування відповідача з Генеральної прокуратури України на Офіс Генерального прокурора.

3.В задоволення заяви представника Офіс Генерального прокурора про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А.І. Кузьменко