open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
9 Справа № 826/13360/18
Моніторити
Ухвала суду /29.06.2022/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /11.04.2022/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /25.01.2022/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /12.11.2021/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /12.10.2021/ Окружний адміністративний суд міста Києва Ухвала суду /05.10.2021/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /16.09.2021/ Шостий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /07.09.2021/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /29.07.2021/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /01.07.2021/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /15.06.2021/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /27.05.2021/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /29.04.2021/ Касаційний адміністративний суд Постанова /31.03.2021/ Шостий апеляційний адміністративний суд Постанова /31.03.2021/ Шостий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /04.02.2021/ Шостий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /04.02.2021/ Шостий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /30.10.2020/ Шостий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /15.10.2020/ Шостий апеляційний адміністративний суд Рішення /13.08.2020/ Окружний адміністративний суд міста Києва Ухвала суду /22.07.2020/ Окружний адміністративний суд міста Києва Ухвала суду /24.03.2020/ Окружний адміністративний суд міста Києва Постанова /18.03.2020/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /17.03.2020/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /06.09.2019/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /27.08.2019/ Окружний адміністративний суд міста Києва Ухвала суду /15.08.2019/ Касаційний адміністративний суд Постанова /11.07.2019/ Шостий апеляційний адміністративний суд Постанова /11.07.2019/ Шостий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /30.05.2019/ Шостий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /30.05.2019/ Шостий апеляційний адміністративний суд Рішення /09.04.2019/ Окружний адміністративний суд міста Києва Ухвала суду /17.01.2019/ Окружний адміністративний суд міста Києва Ухвала суду /23.08.2018/ Окружний адміністративний суд міста Києва
emblem
Справа № 826/13360/18
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Ухвала суду /29.06.2022/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /11.04.2022/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /25.01.2022/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /12.11.2021/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /12.10.2021/ Окружний адміністративний суд міста Києва Ухвала суду /05.10.2021/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /16.09.2021/ Шостий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /07.09.2021/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /29.07.2021/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /01.07.2021/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /15.06.2021/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /27.05.2021/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /29.04.2021/ Касаційний адміністративний суд Постанова /31.03.2021/ Шостий апеляційний адміністративний суд Постанова /31.03.2021/ Шостий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /04.02.2021/ Шостий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /04.02.2021/ Шостий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /30.10.2020/ Шостий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /15.10.2020/ Шостий апеляційний адміністративний суд Рішення /13.08.2020/ Окружний адміністративний суд міста Києва Ухвала суду /22.07.2020/ Окружний адміністративний суд міста Києва Ухвала суду /24.03.2020/ Окружний адміністративний суд міста Києва Постанова /18.03.2020/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /17.03.2020/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /06.09.2019/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /27.08.2019/ Окружний адміністративний суд міста Києва Ухвала суду /15.08.2019/ Касаційний адміністративний суд Постанова /11.07.2019/ Шостий апеляційний адміністративний суд Постанова /11.07.2019/ Шостий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /30.05.2019/ Шостий апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /30.05.2019/ Шостий апеляційний адміністративний суд Рішення /09.04.2019/ Окружний адміністративний суд міста Києва Ухвала суду /17.01.2019/ Окружний адміністративний суд міста Києва Ухвала суду /23.08.2018/ Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 березня 2020 року

Київ

справа №826/13360/18

адміністративне провадження №К/9901/24789/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 квітня 2019 року (суддя Шейко Т.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2019 року (головуючий суддя Парінов А.Б., судді: Ключкович В.Ю., Літвіна Н.М.) у справі №826/13360/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газенергія» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Газенергія» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Газенергія») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС), в якому просило, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у ненаданні до органу казначейства висновку про повернення ТОВ «Газенергія», відповідальному за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність від 17 липня 2006 року №17/07 із ПрАТ «Укргазвидобуток», надмірно сплаченого податку на прибуток у сумі 1052992 грн. та зобов`язання відповідача підготувати та надати до органу казначейства висновок про повернення таких коштів.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2019 року, адміністративний позов задоволено.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що ТОВ «Газенергія» є учасником та оператором спільної діяльності за Договором про спільну діяльність № 17/07 від 17 липня 2006 року. Відповідно до положень пункту 6.9 цього Договору (в редакції додаткової угоди № 7 від 11 квітня 2011 року до договору про спільну діяльність №17/07) позивач здійснює поточне ведення спільних справ учасників спільної діяльності, а також є відповідальною особою за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність від 17 липня 2006 року № 17/07 з ПрАТ "Укргазвидобування".

19 червня 2015 року позивач звернувся до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві з заявою на повернення надміру сплачених грошових зобов`язань, у якій зазначено, що станом на 15 червня 2015 року наявна переплата з податку на прибуток у розмірі 1052992 грн., зокрема: 299868 грн. - за 2013 рік, 449253 грн. - за 2014 рік, 303871 грн. - за 2015 рік.

Переплата за 2013 рік з податку на прибуток в сумі 299868 грн. сформована наступним чином:

- за рахунок переплати у розмірі 10000 грн. станом на 31 грудня 2012 року, що підтверджується контролюючим органом;

- за рахунок позитивної різниці між фактично сплаченими протягом 2013 року авансових внесків з податку на прибуток (код бюджетної класифікації 11024000) у розмірі 2112320 грн. та фактично задекларованими зобов`язаннями за податковою декларацією з податку на прибуток за 2013 рік (код бюджетної класифікації 11021000) у сумі 1822452 грн.

Своєчасність та повнота сплати підтверджується платіжними дорученням від 17 січня 2013 року №39, від 15 лютого 2013 року №42, від 26 березня 2013 року №47, від 25 квітня 2013 року №55, від 18 травня 2013 року №58, від 20 червня 2013 року №63, від 11 липня 2013 року №66, від 26 липня 2013 року №67, від 15 серпня 2013 року №70, від 26 вересня 2013 року №72, від 24 жовтня 2013 року №74, від 26 листопада 2013 року №78, від 24 грудня 2013 року №81.

Переплата за 2014 рік з податку на прибуток у сумі 449253 грн. сформована наступним чином:

- за рахунок позитивної різниці між фактично сплачених авансових внесків з податку на прибуток у розмірі 1870950 грн. та фактично задекларованих податкових зобов`язань з податку на прибуток від спільної діяльності у сумі 1421697 грн.

Своєчасність та повнота сплати підтверджується платіжними дорученнями від 28 січня 2014 року №84, від 19 лютого 2014 року №87, від 25 березня 2014 року №89, від 24 квітня 2014 року №93, від 27 травня 2014 року №96, від 26 червня 2014 року №99, від 24 липня 2014 року №101, від 26 серпня 2014 року №106, від 25 вересня 2014 року №108, від 28 жовтня 2014 року №111, від 20 листопада 2014 року №116, від 25 грудня 2014 року №121.

Переплата за 2015 рік сформована у зв`язку з тим, що з 1 січня 2015 року внесені зміни до розділу ІІІ Податкового кодексу України, договори управління майном та договори про спільну діяльність виключено з переліку окремих платників податку на прибуток та не передбачено особливостей оподаткування діяльності за такими договорами. При цьому щомісячні авансові внески, сплачені у січні - лютому 2015 року мали бути зараховані у зменшення податкових зобов`язань з податку на прибуток у податковій декларації про результати спільної діяльності без створення юридичної особи за 2014 рік.

Не зважаючи на зазначені зміни, позивач у січні - лютому 2015 року перерахував щомісячні авансові внески з податку на прибуток у розмірі 303871 грн., які були визначені у податковій декларації про результати спільної діяльності без створення юридичної особи за 2014 рік, а саме:

- платіжним дорученням №124 від 27 січня 2015 року - 151871 грн.;

- платіжним дорученням №128 від 25 лютого 2015 року - 152000 грн.

Проте, авансовий внесок в розмірі 303871 грн., який сплачено у січні -лютому 2015 року платником податків не зарахований у зменшення податкових зобов`язань з податку на прибуток у податковій декларації про результати спільної діяльності на території України без створення юридичної особи за 2014 рік.

19 червня 2015 року позивач звернувся до відповідача з першою заявою про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань у сумі 1052992 грн., але Державна податкова інспекція у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві відмовила позивачу у зв`язку з наявністю у останнього податкового боргу в розмірі 1812452 грн. та направила позивачу податкову вимогу від 27 липня 2014 року №1433-23. Крім цього, податковим органом нараховано позивачу пеню за порушення строків сплати узгоджених податкових зобов`язань у розмірі 752714,03 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 3 червня 2016 року у справі № 826/24342/15, яка набрала законної сили 29 червня 2016 року, вказану податкову вимогу від 27 липня 2015 року №1423-33 було скасовано, а також у мотивувальній частині цього рішення у зв`язку з цим судом вказано на неправомірність нарахування пені у розмірі 752714,03 грн..

13 грудня 2016 року позивач повторно звернувся до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві з заявою на повернення надміру сплачених грошових зобов`язань у сумі 1052992 грн. Однак, контролюючий орган відмовив позивачу у задоволенні його заяви, мотивуючи своє рішення наявністю у позивача податкового боргу у розмірі 362490,40 грн. у зв`язку з нарахуванням штрафу у розмірі 20% за порушення строку сплати суми зобов`язання з податку на прибуток у сумі 1812452 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 грудня 2016 року у справі № 826/15535/16, яка набрала законної сили 16 березня 2017 року, було визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000711205 від 7 червня 2016 року, яким позивачу було нараховано штраф у розмірі 362490,40 грн. за порушення строку сплати суми зобов`язання з податку на прибуток у сумі 1812452 грн.

14 лютого 2017 року позивач втретє звернувся до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві з заявою про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань. Водночас, розглянувши вказане звернення, контролюючий орган листом від 22 лютого 2017 року № 5523/10 повідомив платника податків, що станом на 15 лютого 2017 року згідно інформаційної бази ДФС України, в ІКПП з податку на прибуток за ТОВ «Газенергія» обліковується переплата у сумі 3,97 грн.

За результатами розгляду поданої позивачем скарги Головне управління ДФС у м. Києві листом від 16 березня 2017 року №5475/10/26-15-12-05-11 підтвердило наявність переплати та повідомило, що за її рахунок було списано нараховану пеню у розмірі 752712,03 грн.

4 січня 2018 року ТОВ «Газенергія» подало уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2014 рік, в якій відобразило у рядку 26 «Збільшення (зменшення) податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду, що уточнюється» розділу «Виправлення помилок» «-303871».

Станом на 31 січня 2018 року за результатами звіряння стану розрахунків за податком на прибуток за допомогою електронного кабінету платника податків обраховувалось позитивне сальдо розрахунків у розмірі 303874,97 грн.

21 лютого 2018 року позивач подав до контролюючого органу заяву про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань у розмірі 303874,97 грн. Проте, відповідач залишив вказану заяву позивача без задоволення, вказавши, що ТОВ «Газенергія» в уточнюючій декларації за 2014 рік зайво віднесено у рахунок зменшення податкових зобов`язань суму 129 грн., оскільки сума щомісячного авансового внеску становила 151871 грн. і позивач мав відобразити у цій декларації суму 303742 грн. (151871 грн. х 2).

4 травня 2018 року ТОВ «Газенергія» звернулось до ГУ ДФС із заявою про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток в сумі 7525811 грн., але листом від 21 травня 2018 року відповідач повідомив позивача, що відповідно до відомостей ІКПП у підприємства обліковується переплата лише в сумі 303874,97 грн. Крім того, необхідно провести звірення розрахунків платника із бюджетом, враховуючи, що нарахована сума авансових внесків у січні-лютому 2015 року становила 303742 грн., тоді як в уточнюючій декларації підприємство зменшило податкове зобов`язання на 303871 грн.

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною та такою, що порушує права та законні інтереси позивача, останній звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову в повному обсязі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, вказав, що факти, що свідчать про наявність переплати та відсутність податкового боргу, підтверджуються матеріалами справи та судовими рішеннями, тому у відповідача були відсутні визначені законом підстави для відмови позивачу у складенні висновку про повернення надмірно сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДФС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що у справі № 826/24342/15 суд задовольнив позовні вимоги ТОВ «Газенергія» частково і відмовив у задоволенні позову в частині здійснення коригування даних в картці особового рахунку позивача шляхом виключення з неї відомостей про наявність податкового боргу у розмірі 1812452 грн. та пені у розмірі 752714,03 грн. При цьому саме по собі скасування податкової вимоги не тягне за собою скасування суми податкового боргу, визначену у ній. Станом на 6 жовтня 2015 року відбулось об`єднання інтегрованих карток з податку на прибуток та авансових внесків та інтегрованої картки платника податку за кодом платежу 11021000 «податок на прибуток приватних підприємств» та частково сплачено борг за рахунок переплати у сумі 739256 грн. Відображення в ІКПП відомостей уточнюючої декларації за 2013 рік призвело до повного погашення боргу у розмірі 1822452 грн.

У поданому відзиві на касаційну скаргу позивач просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, наголошуючи на тому, що встановлені судами обставини справи в повній мірі свідчать про відсутність у позивача податкового боргу під час усіх звернень із заявами до ГУ ДФС, а тому контролюючий орган зобов`язаний був подати органу казначейства висновок про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток.

Крім того, 31 січня 2020 року від позивача надійшло клопотання про заміну відповідача у цій справі правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києві. Клопотання мотивоване тим, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Головне управління ДФС у м. Києві з 1 серпня 2019 року перебуває у стані припинення, а всі функції у сфері адміністрування податків і зборів, виконання функцій контролюючого органу виконує Головне управління ДПС у м. Києві.

Враховуючи положення статті 52 КАС України, колегія суддів вважає за можливе задовольнити вказане клопотання ТОВ «Газенергія» та здійснити заміну відповідача у справі - Головного управління ДФС у м. Києві його правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києві.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» ця касаційна скарга розглядається в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (до 8 лютого 2020 року).

Підпунктом 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що надміру сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Відповідно до підпункту 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 ПК України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Стаття 43 ПК України визначає умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені.

Пунктом 43.1 вказаної статті передбачено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

За правилами пункту 43.2. цієї ж статті, у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Відповідно до пункту 43.3 статті 43 ПК України обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку (пункт 43.4. статті 43 ПК України).

Положення статті 43 ПК України узгоджуються з нормами Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року № 1146 (чинний на час виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок № 1146).

Так, пунктом 5 Порядку №1146 передбачено, що повернення помилково та/або надмiру сплачених сум грошових зобов`язань та пені у випадках, передбачених законодавством, здiйснюється виключно на пiдставi заяви платника податку (за винятком повернення надмiру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фiзичних осiб, якi розраховуються органом ДФС на пiдставi поданої платником податкiв податкової декларацiї за звiтний календарний рiк шляхом проведення перерахунку за загальним рiчним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана до територіального органу ДФС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надмiру сплаченої суми протягом 1095 днiв вiд дня її виникнення.

Пункт 15 Порядку №1146 визначає, що у разі якщо вказана у заяві платника сума за даними інформаційних систем в повному обсязі відсутня як помилково та/або надміру сплачена, орган ДФС у строки, передбачені пунктом 8 цього Порядку для формування та передачі висновку до органу Казначейства, готує та направляє платнику письмову відмову у поверненні коштів з бюджету з пропозицією щодо проведення звірення його стану розрахунків за відповідним платежем.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що обов`язковою передумовою повернення платнику податків надміру/помилково сплачених коштів є одночасна наявність наступних обставин: 1) відсутність у такого платника податкового боргу; 2) подання платником податків заяви про повернення коштів протягом 1095 днів від дня виникнення переплати; 3) відповідність поданої заяви вимогам пункту 43.4 Податкового кодексу України. За наслідками подання відповідної заяви орган ДФС у визначені законом строки повинен або підготувати висновок про повернення такої суми, або надати письмову відмову у поверненні коштів з бюджету з пропозицією проведення звірення стану рахунків (у разі відсутності в інформаційних базах даних ДФС відомостей щодо розміру заявленої до повернення суми).

Аналогічний правовий висновок викладено і в постановах Верховного Суду від 18 червня 2019 року (справа №826/3490/18), від 13 червня 2019 року (справа №812/1017/16), від 11 червня 2019 року (справа №826/8802/16), від 5 березня 2019 року (справа 814/3233/15), від 28 лютого 2019 року (справа №805/1218/16-а), від 5 лютого 2019 року (справа №826/7672/17).

У цій справі суди попередніх інстанцій правильно вказали, що відсутність у ТОВ «Газенергія» податкового боргу станом на час звернення останнього із відповідними заявами про повернення надмірно сплачених сум грошового зобов`язання в повній мірі підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Судовими рішеннями у справах № 826/24342/15, № 826/15535/16 також встановлено обставини помилковості висновків контролюючого органу про наявність у позивача податкового боргу у розмірі 1812452 грн. та наявності підстав для нарахування у зв`язку з цим пені у розмірі 752714,03 грн. та штрафу в сумі 362490,40 грн., що в силу приписів частини четвертої статті 78 КАС України доказуванню у цій справі не підлягає.

Доводи ГУ ДФС, що скасування податкової вимоги не тягне за собою скасування податкового боргу, правильно були відхилені апеляційним судом, оскільки згідно з підпунктом 14.1.153. пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу. Отже, податкова вимога є способом документального фіксування твердження контролюючого органу про наявність у платника податків податкового боргу. Наслідком її скасування є відсутність у платника податків зобов`язання щодо сплати, визначеної у податковій вимозі суми податкового боргу. За відсутності податкового боргу у контролюючого органу немає і правових підстав для нарахування платнику податків штрафних санкцій та пені на нього.

Посилання скаржника на те, що резолютивна частина постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 3 червня 2016 року у справі № 826/24342/15 не містила зобов`язань для ГУ ДФС здійснити коригування в ІКПП в частині податкового боргу та пені, нарахованої ТОВ «Газенергія», колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки мотивувальна частина цього рішення містить висновок суду про неправомірність нарахування пені у розмірі 752714,03 грн., але при цьому суд вважав передчасними вимоги позивача про необхідність зобов`язання відповідача здійснити коригування даних в картці особового рахунку платника податків, оскільки здійснення такого коригування на підставі судового рішення є обов`язком контролюючого органу.

На переконання колегії суддів, невиконання ГУ ДФС вимог глави 4 «Відображення в інформаційній системі органів ДФС результатів адміністративного та/або судового оскарження донарахованих сум з відповідним перенесенням до ІКП» розділу V Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 7 квітня 2016 року № 422, не може слугувати підставою для відмови позивачу у задоволенні його заяви про повернення надмірно сплачених сум податку на прибуток, враховуючи обставини фактичної відсутності податкового боргу.

Щодо посилань скаржника на те, що позивачу в уточнюючій декларації за 2014 рік необхідно було зарахувати у зменшення податкових зобов`язань суму 303742 грн. (виходячи з розрахункової суми авансового внеску у період з березня 2014 року по лютий 2015 року у розмірі 151871 грн.), а не 303871 грн. як помилково вказав позивач у декларації, колегія суддів зауважує, що обов`язку платника податків подавати податкову звітність кореспондує і обов`язок контролюючого органу здійснити перевірку правильності відображення задекларованих у ній показників шляхом проведення камеральної перевірки відповідно до приписів статті 76 ПК України.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що у позивача наявне право на повернення сум надмірно сплаченого податку на прибуток. Водночас, оскаржувані судові рішення не є такими, що відповідають вимогам статті 242 КАС України, оскільки суди залишили поза увагою таке.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Такий визначений законодавцем підхід до роботи Верховного Суду (формування в окремих справах конкретних правових висновків, що є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень та мають враховуватись судами при розгляді справ) є особливо важливим у світлі положень частини п`ятої статті 125 Конституції України, згідно з якою адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин. Відтак, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність і передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Учасники спору завжди повинні мати змогу орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент учинення дії.

Так, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2019 року у справі №826/7380/15 за позовом ТОВ «Аскоп-Україна» до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва та ГУ ДКС України у м.Києві про визнання протиправною бездіяльності й стягнення заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ зроблено відступ від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постановах від 16 вересня 2015 року у справі № 21-881а15, від 17 листопада 2015 року у справі № 21-4371а15, від 2 грудня 2015 року у справі №21-2650а15, від 20 квітня 2016 року у справі №21-452а16, від 7 березня 2017 року у справі №820/19449/14, та вказано, що ефективним способом захисту порушеного права платника податків на повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та отриманні пені на суму податку, не відшкодовану платнику протягом визначеного законодавством строку, є стягнення таких сум з Державного бюджету України через Казначейство на користь платника податків.

Верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.

Статтею 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Враховуючи приписи частини другої статті 5 КАС України, суд може захистити право або інтерес іншим способом, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Позовні вимоги, заявлені у даній справі, спрямовані на повернення позивачем з Державного бюджету України надмірно сплачених сум податку на прибуток.

Обраний позивачем при пред`явленні позову спосіб захисту своїх прав у формі визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання підготувати та надати до органу казначейства висновок про повернення таких коштів відповідав існуючій на той час судовій практиці, проте такий спосіб захисту (у разі, якщо суб`єкт звернення дотримався усіх визначених законом умов і це підтверджено судом) не може призвести до реального відновлення прав позивача. Така мета буде досягнута у випадку стягнення на користь позивача відповідних сум.

З метою виконання завдання адміністративного судочинства, передбаченого частиною першою статті 2 КАС України, щодо ефективного поновлення прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, саме на суд покладено обов`язок ухвалення рішення, яке відновить права платника податків у сфері публічно-правових відносин від порушень.

Однак, викладене вище не було враховано судами першої та апеляційної інстанцій, отже, вимога частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України не виконана. Так, при ухваленні оскаржуваних судових рішень у цій справі висновок Великої Палати Верховного Суду щодо ефективного способу захисту, який забезпечує поновлення порушеного права платника податку, не був врахований судами без будь-яких застережень.

За наведеного, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий розгляд для прийняття законного і обґрунтованого рішення, яке відповідало б статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановили фактичні обставини, що мають значення для справи, що є відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішенню спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване та законне рішення із обранням належного способу захисту прав позивача.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 квітня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2019 року у справі №826/13360/18 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не оскаржується.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

М.Б. Гусак

Є.А. Усенко ,

Судді Верховного Суду

Джерело: ЄДРСР 88305208
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку