ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2020 р.

м.Одеса

Справа № 420/3036/19

Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді – Шевчук О.А.,

суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г.

при секретарі Жигайлової О.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року, ухвалене у відкритому судовому засіданні 12:23 год у м.Одесі за правилами загального позовного провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЦ Україна" до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2019 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про накладення штрафних санкцій №109 від 17.04.2019 року.

В обґрунтування позову зазначається, що винесена без оцінки наявності/ відсутності ризиків суспільним інтересам постанова про застосування максимально можливого штрафу за відсутність маркування однієї пляшки продукції є неправомірною з огляду на неправомірність штрафу та порушення. Також, позивач зазначив про виконання рішень про вжиті обмежувальні заходи та надав цьому документальне підтвердження.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що суперечить вимогам чинного законодавства та відмовити в задоволенні позову. Доводами апеляційної скарги зазначено, що законодавством встановлено межі розміру застосування штрафних санкцій до суб`єктів господарювання за ведення в обіг продукції, тому застосовуючи штрафні санкції у розмірі 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян діяв у відповідності до вимог законодавства. Також, зазначає, що згідно з актом приймання товару №19-03-2019 до ТОВ «ДЦ Україна» направлено 20 штук засобу для чищення унітазу «Гуава-манго ТМ Domol», об`ємом 750 мл, а не одна пляшка продукції. Крім того, апелянт зазначає, що постановою №109 від 17.04.2019 р. були накладенні штрафні санкції за введення в обіг продукції, а не за невиконання рішень про вжиті обмежувальні заходи. Таким чином, апелянт вважає, що постанова №109 від 17.04.2019 р. є законною.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що судом першої інстанції винесено обґрунтоване та законне рішення. Позивач зазначає, що при накладенні штрафу відповідачем не було застосовано принципу пропорційності порушення і покарання, оскільки при проведенні перевірки відповідачем була виявлена лише одна пляшка засобу для чищення унітазу, яка не відповідала технічному регламенту мийних засобів, а не 20 одиниць, у зв`язку з чим вважає, що мінімальною санкцією є 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а не 1500 за вчинення правопорушення вперше. Також, позивач звертає увагу, що наведена в апеляційній скарзі оцінка наявності/відсутності ризиків суспільним інтересам при прийнятті оскаржуваної постанови відповідачем не застосовувалась, а також не надавалась у відзиві на позовну заяву.

16.03.2020 року ТОВ "ДЦ Україна" надали до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Також, 18.03.2020 року Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області надали до суду клопотання про продовження розгляду справи без участі представника апелянта.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України, в судове засідання не з`явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, а крім того позивач та відповідач надали свої пояснення у відкритому судовому засіданні, яке відбулось 19.02.2020 року, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що 11.04.2019 р. в магазині позивача під торгівельною маркою «Watsons», розташованому за адресою: м. Одеса, вул. Пантелеймоновська,25 відповідач провів планову перевірку характеристик продукції, а саме мийних засобів для прання або чищення, які містять поверхнево-активні речовини.

Підставою для проведення перевірки були секторальний план державного ринкового нагляду та направлення на перевірку №1177 від 04.04.2019 р.

За результатами перевірки відповідач склав акт перевірки характеристик продукції №1006 від 11.04.2019 р. в якому зафіксовано, продукція (мийний засіб ТМ Domol 750, ml, Виробник: Німеччина, ш/к 4 НОМЕР_1 ) не відповідає встановленим вимогам, а саме: на зовнішній поверхні пакування чи етикетці не нанесено знак відповідності технічним регламентам (Національний знак відповідності), маркування мийного засобу не здійснюється згідно з законодавством про мови (відсутня інструкція із застосуванням заходів безпеки та спеціальних застережень, відсутнє найменування та інформація про призначення мийного засобу та відсутнє найменування, місцезнаходження та номер телефону виробника мийного засобу або його уповноваженого представника), що є порушенням п.11, п.13, п.15 Технічного регламенту мийних засобів, затвердженого ПКМУ №717 від 20.08.2008 р. (а.с.9-11).

11.04.2019 р. відповідач склав протокол №34 про виявленні порушення вимог ст.44 Закону України «Про державний нагляд і контроль нехарчової продукції» та ст.15 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» (а.с.12-13).

11.04.2019 р. відповідач прийняв рішення № 151, №152, №153 якими обмежив позивачу надання продукції на ринку до усунення формальної невідповідності, тимчасової заборони надання продукції на ринку та приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами у строк до 11.06.2019 р. (а.с.16-21).

17.04.2019 р. відповідач прийняв про накладення на позивача штрафних санкцій №109 від 17.04.2019 р. за порушення вимог п.2 ч.2 ст.44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» - введення в обіг продукції (позиція 1 акту перевірки №1006 від 11.04.2019), яка не відповідає встановленим вимогам до ТОВ «ДЦ Україна» застосовано штрафні санкції у розмірі 25 500,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем неправомірно застосовано до позивача штрафні санкції, оскільки ТОВ «ДЦ Україна» рішення про вжиття обмежувальних заходів виконали у встановлений строк. Також, суд зазначив, що відповідачем не було надано суду доказів про порушення позивачем законодавства у минулому, а тому відповідачем неправомірно було застосовано штрафні санкції у максимальному розмірі.

Колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо скасування спірної постанови відповідача, з огляду на наступне.

Правові та організаційні засади здійснення державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції визначені Законом України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" від 02.12.2010 р. N 2735-VI, ст.1 якого встановлено, що державний контроль продукції - діяльність органів доходів і зборів із забезпечення відповідності продукції, що ввозиться на митну територію України для вільного обігу, встановленим вимогам, а також забезпечення відсутності загроз від такої продукції суспільним інтересам.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» дія цього Закону поширюється на відносини щодо: здійснення ринкового нагляду за продукцією, що охоплюється встановленими вимогами, крім видів продукції, зазначених у частині п`ятій цієї статті; здійснення контролю всієї продукції, крім видів продукції, зазначених у частині п`ятій цієї статті.

Статтею 3 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" встановлено, що законодавство України про державний ринковий нагляд і контроль продукції складається з цього Закону, Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції", інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини в цій сфері, у тому числі технічних регламентів.

Згідно з абз. 8 ст.1 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» державний ринковий нагляд (далі - ринковий нагляд) - діяльність органів ринкового нагляду з метою забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам, а також забезпечення відсутності загроз суспільним інтересам.

Метою здійснення ринкового нагляду є вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів з відповідним інформуванням про це громадськість щодо продукції, яка при її використанні за призначенням або за обґрунтовано передбачуваних умов і при належному встановленні та технічному обслуговуванні становить загрозу суспільним інтересам чи яка в інший спосіб не відповідає встановленим вимогам (ч. 1 ст.4 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції»).

Пунктами 2, 3 ч.1 ст.7 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" встановлено, що суб`єкти господарювання під час здійснення ринкового нагляду та контролю продукції мають право: перевіряти наявність у посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд та контроль продукції, наявність службових посвідчень; одержувати від посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд, копії посвідчень (направлень) на проведення перевірок та не допускати їх до проведення перевірок, якщо вони не надали копії таких документів.

Відповідно до ч. 1 та ч.2 ст. 10 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» ринковий нагляд здійснюється органами ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності. Сфери відповідальності органів ринкового нагляду включають види продукції, що є об`єктами технічних регламентів, і можуть включати види продукції, що не є об`єктами технічних регламентів.

Згідно з п.4 ч.1 ст.11 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» до повноважень органів ринкового нагляду, зокрема, належить проведення перевірок характеристик продукції.

Законом України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» встановлено загальний порядок проведення перевірок характеристик продукції, що визначається в ст. 23 цього закону.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» органи ринкового нагляду проводять планові та позапланові перевірки характеристик продукції.

Відповідно до ч.5 ст.23 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» перевірки характеристик продукції проводяться на підставі наказів органів ринкового нагляду та посвідчень (направлень) на проведення перевірки, що видаються та оформлюються відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Згідно з ч.8 ст.23 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» під час виїзної перевірки характеристик продукції може проводитися перевірка документів (їх копій) та інформації, зазначених у ч.7 ст.23 Закону № 2735-ІV, а також обстеження, відбір і експертиза (випробування) зразків продукції.

Разом з тим, щодо посилання суду першої інстанції на положення ч.11 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» слід зазначити наступне.

Так, приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції встановив, що за результатами проведеної перевірки, відповідач 11.04.2019 року прийняв рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів №151, №152, №153 якими зобов`язано позивача у строк до 11.06.2019 р. усунути виявленні в ході перевірки порушення.

Суд першої інстанції зазначив, що спірна постанова №109 про накладення штрафних санкцій була винесена відповідачем 17.04.2019 року, тобто до спливу встановленого в рішеннях від 11.04.2019 року №151, №152, №153 строків для усунення виявлених порушень.

Крім того, суд встановив, що позивач 13.05.2019 р., тобто до встановленого строку на усунення невідповідностей на кожне рішення надав відповідачу повідомлення про виконання рішення №1, №2, №3 від 13.05.2019 р. з відповідними актами інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями повідомлень та актів (а.с.22-30).

Таким чином, суд першої інстанції зробив висновок про те, що у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб`єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються, що стало однією з підстав задоволення позову.

Однак, колегія суддів з цього приводу вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.44 Закону України №2735-VI до особи, яка ввела продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважається такою, що ввела продукцію в обіг, застосовуються штрафні санкції у разі введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону), у тому числі нанесення знака відповідності технічним регламентам на продукцію, що не відповідає вимогам технічних регламентів, - у розмірі від п`ятисот до тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваною постановою № 109 від 17.04.2019 року, до позивача застосовано штраф у розмірі 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що відповідає положенням п.2 ч.2 ст.44 Закону України №2735-VI.

Стосовно посилань позивача з якими погодився суд першої інстанції на той факт, що позивачем було усунуто порушення, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч. 11 статті 7 Закону України № 877-V, у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб`єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються.

Колегія суддів звертає увагу, що розпорядчим документом про усунення порушень органу державного ринкового нагляду є рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів.

При цьому постанова про накладення штрафних санкцій №109 від 17.04.2019 року прийнята у зв`язку з порушенням вимог п. 2 ч. 2 статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд та контроль нехарчової продукції», а саме за введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам, а не за фактом невиконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів.

Частиною 4 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» визначено застосування окремих видів штрафних санкцій - за невиконання рішень про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів.

При цьому колегія суддів наголошує, що відповідачем не застосовувались штрафні санкції за невиконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, оскільки відповідачем було встановлено повне та результативне виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів №№151-153.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що диспозиція ч.2 ст.44 Закону України №2735-VI передбачає притягнення до відповідальності у вигляді накладення штрафу до особи, яка ввела продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважається такою, у разі введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам. Таким чином, для притягнення до відповідальності за ч.2 ст.44 Закону України №2735-VI достатньо встановленого факту порушень п. п. 9,10,18,19,27 Технічного регламенту безпечності іграшок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.2018 року №151, що сторонами по справі фактично не заперечується, а не факту невиконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів.

Також, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем неправомірно застосовано розмір штрафу, оскільки розмір санкції не може бути вищим за мінімальну санкцію, передбачену законом, саме з підстав не надання відповідачем доказів про порушення вчиненні позивачем у минулому.

Відповідно до ч.2 ст.12 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», у разі застосування санкцій за порушення вимог законодавства, зокрема, якщо законом передбачаються мінімальні та максимальні розміри санкцій, враховується принцип пропорційності порушення і покарання. Санкція, що застосовується до суб`єкта господарювання при першому порушенні, не може бути вищою за мінімальну санкцію, передбачену відповідним законом.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.44 Закону України №2735-VI до особи, яка ввела продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважається такою, що ввела продукцію в обіг, застосовуються штрафні санкції у разі введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону), у тому числі нанесення знака відповідності технічним регламентам на продукцію, що не відповідає вимогам технічних регламентів, - у розмірі від п`ятисот до тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що відповідачем, при застосуванні до ТОВ «ДЦ України» штрафних санкцій було встановлено, що позивачем вперше вчинено правопорушення, а тому було застосовано штрафні санкції у межах 500-1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що спростовує доводи суду першої інстанції про не надання доказів вчинення правопорушень у минулому.

Щодо доводів позивача про непропорційність розміру штрафу та вчиненим правопорушенням, судова колегія такі доводи не приймає та вважає, що розмір штрафу застосований до ТОВ «ДЦ України» у розмірі 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян застосовано у межах санкції статті, за перше правопорушення вчинене позивачем, що є дискреційними повноваженнями щодо встановлення розміру штрафних санкцій відповідачем у межах розміру передбаченого статтею.

Також, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувана постанова прийнята відповідачем без оцінки наявності/відсутності ризиків суспільним інтересам, у відповідності до п.17.ч.1 ст. 5 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», згідно з яким принципом ринкового нагляду і контролю продукції є принцип результативності та пропорційності відповідальності суб`єктів господарювання за порушення вимог Закону про ринковий нагляд, оскільки матеріалами справи встановлено, що позивача притягнуто до відповідальності у відповідності до ст..44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», яка не передбачає обов`язку надання відповідачем обґрунтування ризиків суспільним інтересам в оскаржуваній постанові.

Таким чином, колегія суддів вважає помилковими висновки викладенні в рішенні суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог , у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, –

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області – задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року – скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЦ Україна" – відмовити.

Відповідно до ст. 329 КАС України постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 19.03.2020 року.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя : А.В. Бойко

Суддя: А.Г. Федусик