open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

_____________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 947/3326/20

Провадження № 2/947/2023/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2020 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Гниличенко М.В.

при секретарі -Шпак К.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси у порядку спрощенного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, суд -

ВСТАНОВИВ :

18.02.2020 року позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просить розірвати шлюб, укладений між сторонами та зареєстрований 10.01.2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Київському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, актовий запис № 13, посилаючись на те, що подружні стосунки не складаються, не має спільних інтересів, спільне господарство не ведуть, шлюбні відносини фактично припинені, не проживають разом з лютого 2017 року, примирення та збереження шлюбу неможливі. Позивач зазначив, що неодноразово зверталась до відповідача з пропозицією вирішити спір добровільно через органи РАЦС, оскільки дітей від шлюбу немає, однак відповідач всіляко уникає від вирішення питання в позасудовому порядку, у зв`язку із чим, позивач змушена звернутися до суду із позовом. Спору щодо поділу спільного майна на теперішній час не існує. Позивач просить поновити дошлюбне прізвище.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.02.2020 року вищевказану справу було розподілено судді Гниличенко М.В.

Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 02.03.2020 року справа була відкрита за правилами спрощеного позовного провадження, передбаченого ст.ст.274-279 ЦПК України, оскільки підпадає під ознаки малозначної справи, з повідомленням /викликом/ сторін за наявними у справі матеріалами.

Вищевказана ухвала була направлена сторонам по справі та відповідно до вимог цивільно-процесуального законодавства відповідачу був наданий строк для подання відзиву на позовну заяву, заперечень, подання зустрічного позову або клопотання про слухання справи у судовому засіданні з викликом сторін.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду повідомлялись належним чином у порядку ст.128, 131 ЦПК України.

Позивач ОСОБА_1 до судового засідання не з`явилась, надала суду клопотання про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 до судового засідання не з`явився, надав через канцелярію суду письмову заяву, якою позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити та розглянути справу за його відсутності та відсутності позивача. Відповідач ОСОБА_2 до судового засідання не з`явився, надав через канцелярію суду письмову заяву, якою не заперечував проти задоволення позову та просив розглянути справу за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 /до шлюбу - « ОСОБА_1 »/ 10.01.2014 року уклали шлюб, який зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Київському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, актовий запис № 13, що вбачається із свідоцтва про шлюб, яке видане повторно, серії НОМЕР_1 від 26.02.2020 року /а.с.19/. Судом встановлено, що дітей від шлюбу у сторін немає.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про міжнародне приватне право», право на шлюб визначається особистим законом кожної з осіб, які подали заяву про укладення шлюбу. У разі укладення шлюбу в Україні застосовуються вимоги Сімейного кодексу України щодо підстав недійсності шлюбу.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 56 Закону України «Про міжнародне приватне право», форма та порядок укладення шлюбу в Україні між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства визначається правом України.

Відповідно до ч. 3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках, зокрема, якщо дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України.

Приймаючи до уваги, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено в Україні, тобто дія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України, враховуючи положення п. 7 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про міжнародне приватне право», а також те, що відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до Київського району м. Одеси, дана цивільна справа підсудна Київському районному суду м. Одеси.

Статтею 63 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що припинення шлюбу та правові наслідки його припинення визначаються правом, яке діє в даний час щодо правових наслідків шлюбу.

Згідно п. 1 ст. 16 Закону України «Про міжнародне приватне право», особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є.

Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначається правовий статус та закріплюються основні права, свободи та обов`язки іноземців.

У ст.18 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено права у шлюбних і сімейних відносинах», зазначено, що іноземці можуть укладати і розривати шлюби з громадянами України та іншими особами відповідно до законодавства України, та вказано, що іноземці мають рівні з громадянами України права і обов`язки у шлюбних і сімейних відносинах.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про міжнародне приватне право», правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а при його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання (за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання в цій державі). При відсутності спільного місця проживання - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв`язок іншим чином. Таким чином, якщо подружжя є громадянами різних держав, і на час розірвання шлюбу хоча б один з них продовжує проживати на її території, то розірвання шлюбу проводиться за законодавством України.

Згідно рекомендації Пленуму Верховного Суду України, викладених у постанові «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11, Верховний Суд України зазначає, що в разі розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем, один з яких проживає на Україні, питання підсудності визначається за загальними правилами, встановленими статтею 110 Цивільного процесуального кодексу України. На час розгляду даної справи судом - це норми ст.ст.27,28 ЦПК України в новій редакції 2017 року.

Таким чином, розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем, а також шлюбу іноземців між собою в Україні здійснюється за законом України.

Відповідно до ст.24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

На підставі ч.1 ст.110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Згідно з ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Загальна декларація прав людини у ч. 2 ст. 16 містить положення, за яким шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються, а за ст. 23 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, жоден шлюб не може бути укладений без вільної і цілковитої згоди тих, що одружуються.

За аналогією можливо зробити висновок, що й подальше існування сім`ї як добровільного союзу у разі відсутності добровільної згоди чоловіка чи жінки на такий союз - шлюб, не може мати місце, а також, приймаючи бажання та право одного з них розірвати шлюб, не може бути незаконно порушене або одного з подружжя не можливо насильно, без його волі змусити перебувати у таких зареєстрованих як шлюб відносинах.

На підставі викладеного, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 12, 81,89,141, 211,259,263-265 ЦПК України, ст. ст. 104, 105, 110, 112 СК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 / до шлюбу - « ОСОБА_1 »/, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 10.01.2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Київському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, актовий запис № 13, які від шлюбу спільних дітей не мають - розірвати.

Шлюб між ОСОБА_1 / до шлюбу - « ОСОБА_1 »/, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вважати розірваним у день набрання чинності цим рішенням.

Позивачці ОСОБА_1 після розірвання шлюбу змінити прізвище на « ОСОБА_1 ».

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду через Київський районний суд м.Одеси шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 18.03.2020 року.

Суддя Гниличенко М. В.

Джерело: ЄДРСР 88281188
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку