П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/9981/19

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Панкеєва В.А.

Суддя-доповідач - Курко О. П.

16 березня 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року (м. Житомир) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними відмов,

В С Т А Н О В И В :

в серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просила:

- визнати незаконною відмову Житомирського обласного військового комісаріату зробити перерахунок її страхового стажу та зобов`язати Житомирський обласний військовий комісаріат здійснити такий перерахунок;

-визнати незаконною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області внести зміни до Реєстру застрахованих осіб та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області внести вказані зміни.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Так, позивач зазначає, що вона з 07.10.1995 по 31.05.2015 проходила службу в органах внутрішніх справ України. Під час проходження служби в періоди з 12.03.2004 по 29.06.2004 та з 01.06.2006 по 23.12.2006 їй була надана відпустка по догляду за дитиною до виповнення нею 3-х річного віку. Вказані періоди не були зараховані до трудового стажу. Позивач вважає дії відповідачів щодо відмови у зарахуванні вказаних періодів до страхового стажу незаконними.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області заперечив наведені доводи апеляційної скарги, зазначивши про їх необґрунтованість та повне спростування в ході розгляду даної справи судом першої інстанції.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 в період з 07.10.1995 по 31.05.2015 проходила службу в органах внутрішніх справ (а.с.38).

Зі змісту довідок МВС України про проходження військової служби ОСОБА_1 за період з 1995 року по 2015 рік встановлено, що з березня по червень 2004 року та з червня по грудень 2006 року відсутні нараховані суми грошового забезпечення, що мають бути враховані при обчисленні пенсії (а.с. 48-50).

На звернення позивача Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області листом від 07.05.2019 №С-2094 повідомило, що на Веб-порталі відображається інформація яку подано страхувальниками у розрізі застрахованих осіб та яку накопичено на обліковій картці застрахованої особи в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Частиною 6 статті 21 Закону, редакція якого діяла на той час, визначено категорії страхувальників, які повинні подавати до територіальних органів Пенсійного фонду України звітність до системи персоніфікованого обліку. Зазначеним переліком не визначено страхувальників для застрахованих осіб, визначених в пункті 17 статті 11 Закону, а саме, осіб офіцерського складу, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом, осіб рядового та начальницького складу. Таким чином, до внесення відповідних змін до законодавства, звітність Пенсійного фонду України за зазначених вище осіб не подавалась. Законом України від 03.04.2007 № 857 "Про внесення змін до деяких законів України щодо пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", ст. 11 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" було доповнено пунктом 17 такого змісту: "17) військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), особи рядового і начальницького складу". Тобто, зазначені військовослужбовці та прирівняні до них службовці, стали особами, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню лише з квітня 2007 року, а страхувальники розпочали подання Додатку 34 "РОЗРАХУНОК суми внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування із сум грошового забезпечення, що підлягають сплаті" до Інструкції "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України", затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 зі змінами.

У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в Реєстрі застрахованих осіб відсутні відомості, необхідні для обчислення страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу відповідно до цього Закону, при призначенні пенсії, страховий стаж обчислюється на підставі довідки про проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків. Тобто помилки у відображенні страхового стажу позивача за період проходження служби в ОВС немає, а органи Пенсійного фонду України не мають законних підстав для самостійного внесення будь-яких змін до Реєстру застрахованих осіб у частині, яка стосується страхового стажу застрахованої особи (а.с.21-23).

На підставі вказаної відповіді позивач 19.06.2019 звернулась до Житомирського обласного військового комісаріату із заявою про здійснення перерахунку страхового стажу (а.с.45).

Листом від 03.07.2019 ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив, що відповідно до постанови ФСС від 19.07.2018 №13 Баранівським РВК була створена комісія із соціального страхування. Вказано, що страховий стаж позивача, який зазначений у протоколі комісії із соціального страхування підрахований з урахуванням листа-роз`яснення Фонду соціального страхування в Житомирській області (а.с.46).

Вважаючи протиправними дії відповідачів щодо незарахування страхового стажу в період перебування позивача у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та несплати єдиного соціального внеску, позивач звернулася до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

З матеріалів справи вбачається, що суть спору полягає у наявності чи відсутності підстав та повноважень у органу Пенсійного фонду щодо зарахування до загального страхового стажу позивача періодів військової служби та зарахування відомостей до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового соціального страхування.

За змістом ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058 (надалі - Закон №1058), особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 35 років.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону №1058, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному управлінням Пенсійного фонду.

Згідно п.п. 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (надалі - Порядок №22-1), заява про призначення пенсії працюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Розділом II Порядку №22-1 встановлено, що до заяви про призначення пенсії додаються, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року. № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Таким чином, з аналізу зазначеного вище вбачається, що процес зарахування певних періодів роботи (служби) до загального страхового стажу здійснюється виключно на етапі призначення пенсії (встановлення права на пенсію) відповідним структурним підрозділом управлінням Пенсійного фонду України.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII, із змінами і доповненнями, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п.2-3 ст.1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок

Механізм сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за деякі категорії застрахованих осіб до Пенсійного фонду України за осіб, які відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку визначає Порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за деякі категорії застрахованих осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 № 178 (далі - Порядок № 178) (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Так, згідно з пунктами 2, 4, 6 Порядку № 178 єдиний внесок нараховується за осіб, які відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку , - на суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, нарахованої за базовий звітний період. Обчислення єдиного внеску за таких осіб провадиться районними (міськими) управліннями праці та соціального захисту населення.

Сплата єдиного внеску до Пенсійного фонду України здійснюється за осіб, які відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, - в межах та за рахунок загального обсягу видатків, передбачених в Державному бюджеті України на відповідний рік для Пенсійного фонду України.

Таким чином, вказаними нормами визначено, що єдиний внесок за осіб, які відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку нараховується на суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, нарахованої за базовий звітний період, обчислюється районними (міськими) управліннями праці та соціального захисту населення.

Отже, єдиний соціальний внесок може бути сплачений лише при нарахуванні відповідної суми допомоги.

Згідно зі статтею 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV, із змінами і доповненнями (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) (далі- Закон № 1058-IV) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі, не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до статті 11 зазначеного Закону загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Статтею 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII, із змінами і доповненнями передбачено, що до стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Стосовно позовної вимоги до Житомирського обласного військового комісаріату про здійснення перерахунку її страхового стажу, колегія суддів зазначає наступне.

Так, листом від 03.07.2019 Житомирський обласний військовий комісаріат повідомив, що відповідно до постанови ФСС від 19.07.2018 №13 Баранівським РВК була створена комісія із соціального страхування. Страховий стаж позивача, який зазначений у протоколі комісії із соціального страхування підрахований з урахуванням листа-роз`яснення Фонду соціального страхування в Житомирській області.

Пунктом 1.1. Положення про комісію (уповноваженого) із страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування України 19 липня 2018 року № 13 (далі - Положення № 13) визначено, що комісія (уповноважений) із страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності (далі - комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства), створюється (обирається) та діє на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство), що використовує найману працю, незалежно від форм власності і господарювання.

Пунктами 4.2.-4.3. Положення № 13 уповноважений із соціального страхування підприємства розглядає питання надання матеріального забезпечення застрахованим особам у міру надходження відповідних звернень, подання необхідних для їх вирішення документів і приймає відповідні рішення.

Рішення комісії (уповноваженого) із соціального страхування підприємства оформлюються протоколом в день їх прийняття згідно з додатком до цього Положення.

Крім того, розділом V вказаного Положення передбачено, що рішення комісії (уповноваженого) із соціального страхування підприємства про призначення або відмову у призначенні матеріального забезпечення може бути оскарженим застрахованою особою до відділення робочого органу виконавчої дирекції Фонду, де перебуває на обліку підприємство, протягом 5 днів з моменту отримання повідомлення про таке призначення або відмову, що не позбавляє права застрахованої особи звернутися з цих питань до суду.

Враховуючи вищевикладені норми, судова колегія приходить до висновку, що позовна вимога про визнання незаконною відмови Житомирського обласного військового комісаріату зробити перерахунок її страхового стажу та зобов`язання Житомирського обласного військового комісаріату здійснити такий перерахунок не підлягає задоволенню, оскільки обчислення страхового стажу належить до повноважень спеціально створеної комісії із страхування Баранівського РВК.

При цьому, позивач не позбавлений можливості у випадку відмови у зарахуванні страхового стажу комісією із страхування Баранівського РВК звернутися з відповідним позовом до суду.

Стосовно визнання незаконною відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області внести зміни до Реєстру застрахованих осіб та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області внести вказані зміни, суд зазначає наступне.

Згідно п.11 ч.1 ст.11 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (в редакції на момент звернення до суду) загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), поліцейські, особи рядового і начальницького складу, у тому числі ті, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та "Про військовий обов`язок і військову службу".

Відповідно до п.2 ст.14 зазначеного Закону страхувальниками відповідно до цього Закону є підприємства, установи, організації, військові частини та органи, які виплачують заробітну плату (винагороду), грошове забезпечення, допомогу, надбавку або компенсацію - для осіб, зазначених у пунктах 6 - 9, 11 і 12 статті 11 цього Закону.

Згідно п.6 ст.20 зазначеного Закону перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення із цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань.

Частиною 6 статті 21 Закону №1058 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) визначено категорії страхувальників, що подають звітність до територіальних органів Фонду до системи персоніфікованого обліку.

Зазначеною нормою не визначено страхувальників для застрахованих осіб, визначених в пункті 17 статті 11 Закону № 1058, а саме осіб офіцерського складу, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом, осіб рядового і начальницького складу .

Аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що до внесення змін до законодавства, звітність до органів Пенсійного фонду України не подавалась.

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 03.04.2007 № 857-V, ст.11 Закону №1058 статтю 11 доповнено пунктом 17 такого змісту: "військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), особи рядового і начальницького складу".

Таким чином, військовослужбовці та особи рядового і начальницького складу визнані такими, що підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню лише з квітня 2007 року, а страхувальники розпочали подання додатку 34 "Розрахунок суми внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування із сум грошового забезпечення, що підлягають сплаті" до Інструкції "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України", затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за № 64/8663 (із змінами та доповненнями).

Однак, зазначені страхувальники подавали до органів Пенсійного фонду України лише додаток 34 без звітності персоніфікованого обліку, подання якої не було передбачено жодним нормативним актом.

Наказом Міністерства фінансів України від 11.04.2016 №441, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.05.2016 за №682/28812, внесено зміни до Порядку формування та подання звітності щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (надалі - Порядок).

Зокрема, пунктом 9 розділу IV Порядку визначено, що таблиця 6 додатку 4 до цього Порядку призначена для формування страхувальниками, у тому числі тими, які нараховують та сплачуть єдиний внесок за осіб із числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової та альтернативної служби), осіб рядового і начальницького складу, у розрізі кожної застрахованої особи відомостей про суми нарахованої її заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) у звітному місяці. Такі відомості формуються з урахуванням кодів категорій застрахованих осіб, визначених у додатку 2 до цього Порядку.

Отже, лише з червня 2016 року звіт з єдиного соціального внеску такими страхувальниками, зокрема й органами Національної поліції подається в розрізі застрахованих осіб.

Водночас в період з 1995 по 2004 Законом №1058 не було визначено термін "страховий стаж".

Судом встановлено, що подання відповідних звітів за 2007-2008 роки здійснювалося Баранівським РВ УМВС на добровільній основі. Інформація щодо подання звітів за інші періоди відсутня.

Таким чином, інформація про проходження служби ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ не може міститись в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на положення абз. 2 ч.2 ст. 24 Закону № 1058, враховуючи наступне.

Так, згідно абз. 2 ч.2 ст. 24 Закону № 1058, у разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для обчислення страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу відповідно до цього Закону, страховий стаж обчислюється на підставі довідки про проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків.

Вказана стаття відноситься до Розділу ІІ, який має назву "Страховий стаж у солідарній системі".

Аналіз положень ст. 24 Закону № 1058 дозволяє стверджувати, що вказаною статтею врегульовані питання формування "страхового стажу" виключно для реалізації права на пенсійне забезпечення в солідарній системі, а не для визначення розміру виплат у зв`язку із тимчасовою втратою непрацездатності.

При цьому, ОСОБА_2 вже реалізувала своє право на пенсійне забезпечення на умовах Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". До того ж, реалізація права на пенсійне забезпечення згідно вказаного Закону не пов`язана із наявністю "страхового стажу", а залежить від наявності певної "вислуги років".

Таким чином, застосування положень законодавства щодо формування страхового стажу для призначення пенсії у відносинах обрахування страхового стажу для виплат у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю є безпідставними.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з доводами суду першої інстанції, що позовні вимоги доГоловного управління пенсійного фонду України в Житомирській області є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Окрім того, позивач передчасно звернувся до суду з даним позовом, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства, процес зарахування певних періодів роботи (служби) до загального страхового стажу здійснюється виключно на етапі призначення пенсії (встановлення права на пенсію).

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Головуючий Курко О. П. Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.