Справа № 502/2373/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2020 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області

у складі:

головуючого судді - Масленикова О.А.,

за участю секретаря - Савченко А.І.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

ОСОБА_1

до

ОСОБА_2

про

про повернення завдатку та сплату грошової суми у розмірі завдатку,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА _1 звернулась до Кілійського районного суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення боргу. З позовної заяви вбачається, що згідно розписки, складеної 20.08.2018 року, ОСОБА_2 отримала від позивача 700 доларів США в якості часткової суми погашення оплати вартості будинку. Розпискою, яка була дана ОСОБА_1 , позивач взяла на себе зобов`язання оплатити кінцеву суму в строк до 20.08.2019 року за купівлю будинку в АДРЕСА_1 . У сторін виникло взаємне непорозуміння під час оформлення належних документів для подальшого укладення договору купівлі-продажу житлового будинку. Відповідач створила конфліктну ситуацію, щодо продажу вищезазначеного будинку та не виконала вчасно взятого обов`язку щодо оформлення документів на землю з метою його належного продажу в нотаріальному порядку, тому позивач відмовилася від купівлі-продажу будинку,розташованого в АДРЕСА_1 за умовами та засадами, які були обговорені сторонами, про що була письмово повідомлена відповідач тричі через листи - повідомлення, від 29.07.219 р., 12.08.2019р., 27.08.2019р., за якими ОСОБА_1 відмовилася від купівлі-продажу будинку та просила виконати зобов`язання, щодо повернення її 700 доларів, які були отримані відповідачем в строк до 31.12.2019 року. Незважаючи на отримані відповідачем листів-претензій, відповідач ухиляється добровільно виконати покладені на неї законом зобов`язання та повернути належну грошову суму, ігнорує письмові звернення що добровільного погашення боргу, у зв`язку з цим позивач змушений звернутися до суду за захистом порушених майнових прав шляхом стягнення грошей та суми збитків з відповідача. Оскільки договір купівлі-продажу будинку у встановленому закону порядку між сторонами не укладено, передана відповідачу сума в розмірі 700 дол. США, що еквівалентно 19530 грн. станом на 20.08.2018 року за курсом НБУ, який складав 27,90 грн. за 1 дол. США є завдатком, який підлягає поверненню. Відповідно до ч.2 ст.571 ЦПК України позивач просить суд стягнути з відповідача збитки в розмірі 700 дол. США, що еквівалентно 19530 грн. станом на 20.08.2018 року за курсом НБУ, який складав 27,90 грн. за 1 дол. США за порушення зобов`язання. Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою від 14.01.2020 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного провадження.

28.02.2020 року до суду надійшов відзив від представника відповідача ОСОБА_2 , відповідно до якого вона позов не визнає з наступних підстав:

ОСОБА_1 дійсно мала бажання купити житловий будинок її сина - ОСОБА_3 , який проживає у РФ. Житловий будинок знаходиться у АДРЕСА_1 . Позивач особисто оглянула житловий будинок та погодилася укласти договір завдатку та сплатити 700 доларів США. Відповідач домовилася про оформлення договору завдатку у нотаріуса Богачової Н .М , але Позивач категорично відмовилась складати договір завдатку у нотаріуса та запропонувала звернутися до її знайомого юриста Жур`ян О.М. та скласти розписку про передачу грошей у якості завдатку, та ця послуга буде дешевше ніж у нотаріуса. Юрист оглянув документи на будинок та роз`яснив, що витяг є на ОСОБА_3 , що власник будинку є її сином, а також роз`яснив, щоб здійснили купівлю продаж будинку потрібно оформити земельну ділянку під домом яка не оформлена. Також нам обом роз`яснили умови завдатку, а саме, якщо Подавець відмовиться продавати будинок Покупцю, то Продавець повинен бути повернути двійний завдаток Покупцю, як що Покупець відмовляється від покупки, то завдаток залишається Продавцю. Вислухавши все, сторони досягли згоди до всіх умов і оговоривши всі істотні умови вирішили укласти договір завдатку, який закріпили письмово у вигляді розписки о передачі грошей, як завдаток та часткова оплата за житловий будинок. На виконання обумовлених домовленостей, відповідач зі своєї сторони виконала всі взяті на себе зобов`язання, які обговорювалися, як до складання розписки, та до отримання грошей, а саме: надала Позивачу можливість оглянули житловий будинок, та визначити його вартість та суму завдатку, я погодилась. Позивач особисто обрав місце та юриста який на її думку допоможе скласти розписки та при якому Позивач передасть гроші, вона погодилася на ці умови. Позивач особисто (сама без примусу) визначила суму завдатку, термін (дату) виплати остаточної суми, відповідач погодилася. З їх боку взяті на себе зобов`язання вона виконала: почали процес оформлення земельної ділянки під житловим будинком; нікому крім Позивача не продавала житловий будинок, зняла оголошення з газети про продаж житлового будинку. У першій числах серпня 2019року з Росії приїхав власник житлового будинку - ОСОБА_7 з метою оформлення договору купівлі продажу, як це було передбачено домовленостями, але Позивач ховалася, а потім коли зустріч за допомогою сільради відбулася, Позивач відмовилася спілкуватися. ОСОБА_8 мається відео та аудіо запис, а також приїзд власника житлового будинку був зафіксований у сільраді села Трудове. Що стосується конфлікту який виник між Сторонами. Самого конфлікту не було, Позивач виявив бажання почати процес реконструкції житлового будинку, споруд та зносу того, що Позивач вважав йому не потрібно. Відповідач це заборонила робити, так як договір купівлі продажу не був укладений. Будь-яка реконструкція житлового будинку, добудова, перебудова, та руйнування споруд може привести до визначення незаконного будівництва та у подальшому може привести до неможливості укладання договору купівлі продажу, так як технічний паспорт не буде відповідати документам права власності, які зареєстровані у державному реєстрі. Позивач оцінила заборону, як перешкоду у вільному використання свого майна, а потім взагалі звинуватили у ухилянні укладання договору, це не є правдою. Також представник відповідача зазначає, що відповідач не порушувала умови договору завдатку, про що свідчить наступне: між сторонами виникли зобов'язання по договору завдатку, та просить стягнути подвійну суму завдатку при цьому жодного факту відмови продажу саме йому житлового будинку х причин відповідача не наводить та не обґрунтовує. Документи, які позивач надав до суду як докази, повністю спростовує мою вину та доказує факт, що саме Позивач відмовився від купівлі житлового будинку , а саме: повідомлення слідчого СВ Кілійського ВП Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області, де зазначено, що Позивач звернулася на урядову гарячу лінію 08.04.2019 року про нібито шахрайство та незаконне заволодіння грошима Відповідачем. При цьому, жодного повідомлення як власнику житлового будинку так і відповідачу, як представнику Продавця, не було про те, що позивач має бажання відмовитися від купівлі будинку та поверненню свого завдатку; заява про кримінальне правопорушення за ч.1 ст. 190 КК України, яку склала Позивач та вона датовано 15.03.2019 р. зі змісту заяви вбачається зовсім інша інформація про події складання розписки. Позивач надумано вказує, що їй не доводили до відома про відсутність документів на земельну ділянку під жилим будинком. Заява у поліцію не відповідає позовній заяві, що прямо вказує на надуманість конфлікту, і не щирість Позивача; що стосується залученого до позовної заяви протоколу одночасного допиту осіб, то вбачається наступне: допит відбувся 03.06.2019року, де відповідач пояснила про умови продажу будинку, також відповідач зазначила, що готова повернути заставу тільки тоді, коли ОСОБА_9 надасть письмове повідомлення, що вона відмовляється купувати житловий будинок, тоді вона зможе подати оголошення про продаж будинку, продати його та повернути заставу (з точку зору людяності та порядності). Але у присутності слідчого ОСОБА_9 відмовилась скласти цю заяву та пішла з поліції. Долучені до позовної заяви три листи - повідомлення свідчать про те, що Позивач сама відмовилась купувати житловий будинок, за власним бажанням.

Що стосується доказів, які підтверджують, що відповідач дотримувалася умов договору про наміри продажу житлового будинку: Позивач оглядала у натурі житловий будинок по АДРЕСА_1 і бачила у повному обсягу технічний паспорт на житловий будинок, де вказано, що власник будинку є ОСОБА_7 та витяг про державну реєстрацію; витяг про реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0.0438 га з кадастровим № 5122310100:02:004:0062; витяг з державного реєстру кадастру про земельну ділянку, де зазначено, що присвоєний кадастровий № 5122310100:02:004:0062 земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 .

Також відповідач зазначила, що вона - мати власника житлового будинку ОСОБА_3 , який вже на протязі п`яти років проживає у Росії та всі дії вона вчиняла за згодою сина і на підставі його довіреності. На час обговорення щодо умов продажу житлового будинку з Позивачем, у неї на руках була Довіреність, яку син склав у Росії. Тому коли сторони домовились про купівлю будинку, вона на підставі російської довіреності змогла звернутися до: геодезії про проведення зйомки, звернутися на виготовлення технічної документації на земельну ділянку та подати заяву у міську раду, а також могла представляти інтереси сина у виконавчий службі юстиції щодо аліментів сина. Термін дії довіреності закінчився у грудні 2018 року. Отримані гроші від Позивача (700 дол.США), відповідач, за проханням сина, у день отримання завдатку 20.08.2018 року віднесла до управління юстиції у виконавчу службу на погашення заборгованості по аліментів, щоб зняли заборону на в`їзд та виїзд з України. Цей факт, що вона отримані гроші не взяла собі, а переказала у рахунок погашення заборгованості по аліментам, особисто перевірила Позивач. 05.08.2019р. до України приїхав мій син відповідача, та він особисто 10- 11.08.2019року намагався зустрітися з Позивачем у с. Трудове щодо обговорення умов купівлі житлового будинку. Позивач уникала зустрічі, але син з допомогою сільської ради зустрівся з відповідачем та намагався поговорити та роз`яснили ситуацію, яка склалася. Зрозумівши, що Позивач не бажає навіть з ним спілкуватися, син перед від`їздом склав довіреність у нотаріуса Богочової Н.М. на моє відповідача. На підставі викладеного представник відповідача просить відмовити ОСОБА_1 у задоволені позовної заяви до ОСОБА_2 про повернення суми завдатку та стягнення збитків, як не обґрунтованої та надуманої.

Дослідивши позовну заяву та докази по справі, судом встановлено наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини:

Згідно розписки від 20.08.2018 р. ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 700 доларів США в якості оплати вартості будинку. Дана сума складає в якості сплати часткової суми погашення. Розписка складена в присутності юриста Жур`ян О.М.

15.03.2019 року ОСОБА_1 звернулася до Кілійського відділення поліції Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області з заявою про кримінальне правопорушення за ч.1 ст.190 КК України.

З листів - повідомлення від 29.07.2019 року, 12.08.2019 року та 27.08.2019 року вбачається, що ОСОБА_1 зверталася до ОСОБА_2 з повідомленням про відмову від купівлі будинку за умовами і засадами, які були обговорені ними розпискою від 20.08.2018 року та проханням повернути 700 доларів, які були нею отримані.

Також на підтвердження отримання відповідачем вказаних листів надані копії рекомендованих повідомлень про вручене поштового відправлення ( а.с. №15).

З витягу про державну реєстрацію прав № 34369007, виданого КП «Районне бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» 05.06.2012 року вбачається, що житловий будинок, розташований за адресо: АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_3 за рішенням Кілійського районного суду від 04.04.2012 року, справа № 2-3544/11р..

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельна ділянка, розташована: АДРЕСА_1 , призначена для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0438 га має кадастровий номер 5122310100:02:004:0062 та належить ОСОБА_3 .

З наданої представником відповідача копії розписки вбачається, що 20.08.2018 року ОСОБА_10 отримала заборгованість по аліментам від ОСОБА_3 в сумі 19320 гривень.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлені договором строки. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов договору не допускається.

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Відповідно до статті 570 ЦК України завдатком є грошова сума, що видається кредиторові боржником у рахунок належних за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Статтею 571 ЦК України передбачено, що якщо порушення зобов`язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. Якщо порушення зобов`язання сталося з вини кредитора, він зобов`язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості. Сторона, винна у порушенні зобов`язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором. У разі припинення зобов`язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.

Правила ст. 571 ЦК України про залишення завдатку особі, яка його одержала, або стягнення з неї подвійної суми завдатку застосовується в таких випадках, коли між сторонами укладено договір, проте він не виконується з вини якоїсь із сторін. У разі коли сторони лише домовилися укласти договір, але відповідно його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі визнаються авансом і повертаються в тому розмірі, в якому вони надавалися.

Таким чином, внесення завдатку як способу виконання зобов`язання може мати місце лише у випадку наявності зобов`язання, яке б мало випливати із договору, укладеного сторонами.

Оскільки договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 в установленому законом порядку між сторонами не укладено,а отже передана відповідачу сума у розмірі 700 доларів США є авансом.

Статтею 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Отже, внесення завдатку як способу виконання зобов`язання може мати місце лише у випадку наявності зобов`язання, яке б мало випливати із договору, укладеного між сторонами, яким визначено предмет та істотні умови.

У разі коли сторони лише домовилися укласти договір, але відповідно його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі визнаються авансом і повертаються в тому розмірі, в якому вони надавалися.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі - Декрет № 15-93), Законом України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Згідно з правовою позицією висловленою Верховним Судом України у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути таку ж суму грошових коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику (ВПВС справа № 373/2054/16-ц, 16.01.19).

Дослідивши обставини справи та беручи до уваги наведені положення законодавства, суд вважає встановленим обов`язок відповідача повернути позивачу грошові кошти в сумі 700 доларів США, які визнано судом авансом, а позовні вимоги позивача щодо стягнення 700 доларів США збитків за порушення зобов`язання такими, що не підлягають задоволенню.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони по справі, як на підстави своїх вимог, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частковому обсязі.

Судові витрати по справі підлягають стягненню з відповідача на користь позивача згідно ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 207, 259, 263-265, 280-282 ЦПК, ст.ст. 16, 23, 524, 526, 530, 625, 1046-1050 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення суми завдатку та стягнення збитків - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої: АДРЕСА_2 борг в сумі 700 (сімсот доларів США) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої: АДРЕСА_2 борг в сумі 700 (сімсот доларів США) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 судові витрати в сумі 768,40 гривень.

У задоволенні заявленої позовної вимоги про стягнення збитків з відповідача - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя Кілійського районного суду

О. А. Маслеников