ПОСТАНОВА

Іменем України

13 березня 2020 року

Київ

справа №813/1498/17

адміністративне провадження №К/9901/42414/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Тацій Л.В.,

суддів: Стеценка С.Г., Шарапи В.М., -

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства - акціонерна страхова компанія «Скарбниця» (далі - ПАТ АСК «Скарбниця») на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року (прийняту судом у складі: головуючого судді Гінди О.М., суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.) у справі за позовом ПАТ АСК «Скарбниця» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - Нацкомфінпослуг), про визнання протиправним і скасування розпорядження, -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ПАТ АСК «Скарбниця» звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправним і скасувати розпорядження Нацкомфінпослуг від 23.03.2017 № 678 "Про застосування заходу впливу до приватного акціонерного товариства акціонерної страхової компанії "Скарбниця".

Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 13 липня 2017 року позов задовольнив.

Визнав протиправним і скасував розпорядження Нацкомфінпослуг від 23.03.2017 № 678 "Про застосування заходу впливу до приватного акціонерного товариства акціонерної страхової компанії "Скарбниця".

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 26 вересня 2017 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд зазначив, що позивачем не подано жодних належних та допустимих доказів, які б вказували на правомірність зменшення ним страхових виплат передбачених пунктом 27.4 статті 27 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-ІV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-ІV), всупереч поданим заявником документів про вартість понесених ним витрат на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника.

Покликання ПАТ АСК «Скарбниця» на пункт 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6, суд апеляційної інстанції до уваги не прийняв, оскільки така постанова не є нормативно-правовим актом, який встановлює граничний розмір витрат на виготовлення та встановлення пам`ятника.

Оскільки подані заявником докази понесених витрат перевищували суму 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку, виплаті підлягає максимальний розмір такого страхового відшкодування, передбачений пунктом 27.4 статті 27 Закону № 1961-ІV.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що розпорядження Нацкомфінпослуг про застосування до ПАТ АСК «Скарбниця» заходу впливу від 23 березня 2017 року № 678 є правомірним та таким, що прийняте в межах його повноважень та на підставі чинного законодавства, оскільки позивачем порушено законодавство у сфері страхування під час виплати страхового відшкодування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

20 жовтня 2017 року ПАТ АСК «Скарбниця» звернулося до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У скарзі зазначає, що на порушення вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний суд своє рішення не обґрунтував, не дослідив належним чином докази. Не зазначив жодних доказів, які б підтверджували факт порушення позивачем положень пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-ІV.

Суд апеляційної інстанції не навів жодного доказу, який би підтверджував повноваження відповідача на визначення розміру страхового відшкодування.

Рішення страховика може бути оскаржене у судовому порядку. Проте судового рішення про неправомірні дії страховика немає, тому рішення відповідача, що ґрунтується на несвоєчасній виплаті страхового відшкодування через неповну (часткову) виплату, є необґрунтованим припущенням.

Апеляційний суд не навів відповідних мотивів, чому він відступив від правової позиції викладеної у постанові Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ з позовами про відшкодування шкоди», яку застосував позивач у якості нормативного тлумачення застосування норм законодавства.

У запереченнях на касаційну скаргу Нацкомфінпослуг просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 20 жовтня 2017 року відкрив касаційне провадження.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VІІІ). З цієї дати набула чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень КАС касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На виконання вимог підпункту 7 пункту 1 Перехідних положень справа була передана до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 березня 2018 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Гриців М.І., судді: Берназюк Я.О., Коваленко Н.В.

Відповідно до повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 липня 2019 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 16 липня 2019 року № 999/0/78-19 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Стеценко С.Г., Шарапа В.М., справу передано головуючому судді.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

До Нацкомфінпослуг надійшло звернення ОСОБА_1 від 24.01.2017 (вх. № Р-484 від 07.02.2017) щодо невиконання ПАТ АСК «Скарбниця» зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 16.04.2013 № АС/0419564 та порушення Товариством вимог законодавства про фінансові послуги, зокрема невиплати ним страхового відшкодування.

Страховий випадок мав місце 13.09.2013 за участю забезпеченого транспортного засобу ЗАЗ-110217, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та автобуса Богдан 09201, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . Внаслідок зіткнення цих транспортних засобів, пасажир автомобіля ЗАЗ ОСОБА_2 помер.

31.08.2016 до ПАТ АСК «Скарбниця» ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 (мати ОСОБА_2 ) подано заяву на виплату страхового відшкодування, до якої були додані документи, передбачені статтею 35 Закону № 1961-ІV, зокрема товарні чеки від 14.09.2013 на суми 1500 грн, 810 грн, 1800 грн, акт здачі - приймання робіт (надання послуг) від 15.08.2016 № 21 на суму 26 500 грн.

За результатами розгляду документів, наданих ПАТ АСК «Скарбниця» на вимогу відповідача листом від 22.02.2017 № 57 (вх. № 1805/ск від 28.02.2017), Нацкомфінпослуг встановлено, що товариством здійснено страхову виплату ОСОБА_3 , згідно з пунктом 27.3 статті 27 Закону № 1961-ІV у розмірі 13 764 грн та часткову виплату страхового відшкодування, передбаченого пунктом 27.4 статті 27 цього Закону у розмірі 6610 грн (платіжне доручення від 10.02.2017 № 309), оскільки Товариством взято до уваги пункт 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», щодо граничного розміру витрат на виготовлення та встановлення пам`ятника для Львівської області, який становить 2500 грн.

За наслідками перевірки відповідачем складено акт № 224/13-5/15 від 06.03.2017 у якому зафіксовано порушення позивачем абзацу другого пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-ІV та винесено розпорядження про застосування до ПАТ АСК «Скарбниця» заходу впливу від 23 березня 2017 року № 678, яким зобов`язано Товариство усунути порушення законодавства про фінансові послуги та повідомити Нацкомфінпослуг про усунення порушень з наданням підтверджуючих документів у термін включно до 13.04.2017.

ПАТ АСК «Скарбниця» не погодилося із цим розпорядженням та звернулося до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.

Ключовим правовим питанням, що постало у цій справі, є повноваження Нацкомфінпослуг вживати заходи впливу до страхової компанії за порушення, пов`язані зі зниженням розміру страхового відшкодування.

Вирішуючи дане питання, Суд виходить з положень частини третьої статті 42 Конституції України. У цій конституційній нормі передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг визначено Законом України від 12.07.2001 № 2664-III "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (далі - Закон № 2664-III).

Відповідно до пунктів 2 та 3 частини першої статті 19 цього Закону метою державного регулювання ринків фінансових послуг в Україні є: захист інтересів споживачів фінансових послуг; створення сприятливих умов для розвитку та функціонування ринків фінансових послуг.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 20 цього Закону державне регулювання діяльності з надання фінансових послуг здійснюється шляхом застосування уповноваженими державними органами заходів впливу.

У статті 39 Закону № 2664-III передбачено, що у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини першої статті 40 Закону № 2664-III Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може застосовувати, серед іншого, такі заходи впливу: зобов`язати порушника вжити заходів для усунення порушення та/або вжити заходів для усунення причин, що сприяли вчиненню порушення; накладати штрафи в розмірах, передбачених статтями 41 і 43 цього Закону.

Порядок та умови застосування заходів впливу встановлюються законами України та нормативно-правовими актами національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Згідно із пунктом 1.1 Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, затвердженого розпорядженням Нацкомфінпослуг від 20.11.2012 № 2319 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2012 року за № 2112/22424; далі - Положення) це Положення розроблене відповідно до Законів України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про страхування», «Про кредитні спілки», «Про недержавне пенсійне забезпечення», інших законів та Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України від 23.11.2011 № 1070, з метою встановлення порядку та умов застосування заходів впливу за порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, та забезпечення захисту прав споживачів фінансових послуг. Це Положення визначає порядок провадження у справах про порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, механізм прийняття рішень Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про застосування заходів впливу та їх оскарження.

Таким чином, до компетенції Нацкомфінпослуг віднесено застосування заходів впливу саме за порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг.

Ці повноваження мають на меті захист прав споживачів, контроль за якістю фінансових послуг і узгоджуються з обов`язками держави, передбаченими у частині третій статті 42 Конституції України.

Відповідно до спірного розпорядження Нацкомфінпослуг порушення позивача полягало у невиконанні положень пункту 36.2 (невиплата страхового відшкодування у повному розмірі) статті 36 Закону № 1961-ІV.

Відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-ІV страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний, зокрема у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Відповідно до пункту 27.3 статті 27 Закону № 1961-ІV страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Пунктом 27.4. цієї статті визначено, що страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Отже, для отримання відшкодування на поховання та спорудження надгробного пам`ятника потрібно надати: 1) свідоцтво про смерть; 2) документи, що підтверджують витрати. Максимальний розмір відшкодування - 12 мінімальних заробітних плат.

У заяві на виплату страхового відшкодування потерпілий зазначав розмір відшкодування на поховання та спорудження надгробного пам`ятника - 32 595 грн. При цьому максимальний розмір такого відшкодування 13 764 грн (12 мінімальних заробітних плат у 2013 році).

Враховуючи той факт, що позивачу були надані всі документи, що вимагалися, в тому числі і щодо відшкодування на поховання та спорудження надгробного пам`ятника (товарні чеки), у позивача не було підстав зменшувати розмір відшкодування на поховання та спорудження надгробного пам`ятника до 6610 грн.

Суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскільки подані потерпілим докази понесених витрат перевищували розмір 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлений законом на день настання страхового випадку, виплаті підлягає максимальний розмір такого страхового відшкодування, передбачений пунктом 27.4 статті 27 Закону № 1961-ІV.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону № 1961-ІV).

Практична цінність цього виду страхування, зважаючи на вразливий стан потерпілого, полягає у швидкому, повному та гарантованому відшкодуванні шкоди. На досягнення цієї мети спрямоване нормативне врегулювання умов, розмірів, порядку страхових виплат. Визначаючи мінімальний або максимальний розмір страхового відшкодування, держава регулює діяльність страховиків на ринку фінансових послуг.

Порушення умов, розмірів, порядку страхових виплат, які прямо визначені законом, зокрема виплата страхової суми у розмірі, що не відповідає закону, свідчить про порушення законодавства, що регулює діяльність з надання фінансових послуг.

Розмір відшкодування шкоди визначає страхова компанія. Проте, коли розмір відшкодування та умови виплати визначено законом, а страхова компанія зменшує його довільно, покликаючись на обставини, які законом не передбачені, вона порушує права споживачів та правові норми, що регулюють діяльність на ринку фінансових послуг.

Оскільки законодавство не передбачає зменшення розміру відшкодування з підстав, які навело ПАТ АСК «Скарбниця», Нацкомфінпослуг обґрунтовано констатувала порушення законодавства, що регулює діяльність з надання фінансових послуг та спонукала страхову компанію до його усунення.

Безперечно, особа, яка отримала страхове відшкодування у меншому, ніж належить, розмірі, може звернутися з позовом до суду. Проте це не означає, що потерпілий не може звернутися зі скаргою до Комісії. Понад те обов`язок держави (державних органів) забезпечувати та захищати права людини прямо передбачено у статті 3 Конституції України та у частині третій статті 17 Цивільного кодексу України. До того ж, захист прав особи адміністративними органами є безкоштовним, більш оперативним і часто ефективним.

Встановивши, що розмір відшкодування визначено з порушенням Закону та виплачено невчасно, Нацкомфінпослуг мала повноваження вжити заходи, спрямовані на його усунення.

За іншого тлумачення, запропонованого позивачем, Комісія мала б відмовити у задоволенні скарги та роз`яснити страхувальнику право на звернення до суду. Він мав би в суді доказати, що має право на одержання відшкодування витрат на поховання та спорудження пам`ятника, а потім стягувати цю суму зі страховика.

Суд вважає таке тлумачення помилковим, оскільки воно не сприяє швидкому, повному та гарантованому відшкодуванні шкоди, зводить нанівець ефективність страхування, унеможливлює досягнення мети державного регулювання, зокрема захисту інтересів споживачів, а тому не узгоджується з частиною третьою статті 42 Конституції України.

У випадках, коли суму страхового відшкодування визначено законом, днем узгодження розміру страхового відшкодування є день подання до страхової компанії усіх необхідних документів. Саме з цього дня обчислюється строк, передбачений пунктом 36.2 статті 36 Закону № 1961-ІV. Отже, ПАТ АСК «Скрабниця» мала сплатити потерпілій страхову виплату (включно із відшкодуванням на поховання та спорудження надгробного пам`ятника) не пізніше 90 днів, що відліковуються з 05.01.2017 (дата надання нотаріально засвідченої копії довіреності представника, який подав заяву до страхової компанії в інтересах потерпілої).

На момент прийняття спірного розпорядження Нацкомфінпослуг виплату у повному розмірі не проведено. Невиплата відшкодування в повному обсязі, передбаченому законом, свідчить про порушення вимог пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-ІV. Отже, позивач прострочив 90-денний термін для виплати потерпілій страхового відшкодування.

Враховуючи зазначене, відповідач діяв в межах своїх повноважень та з метою захисту прав споживача на отримання страхового відшкодування в повному обсязі та у визначений термін, правомірно виніс оскаржуване розпорядження та зобов`язав позивача усунути допущені ним порушення.

Верховний Суд у постанові від 04 березня 2020 року у справі № 813/3214/17 вже сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції.

Враховуючи наведене, Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

З огляду на викладене, керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341- 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства - акціонерної страхової компанії «Скарбниця» залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В. Тацій

Судді : С.Г. Стеценко

В.М. Шарапа