ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2020 року

Львів

Справа № 300/2075/19 пров. № 857/13567/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Коваля Р.Й., Пліша М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя - Матуляк Я.П.), ухвалене в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження в м.Івано-Франківську 22 листопада 2019 року у справі №300/2075/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій,

В С Т А Н О В И В:

22.10.2019 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - Управління), просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ у розмірі 90 відсотків місячної заробітної плати на підставі довідки прокуратури Луганської області №18-275вих19 від 10.09.2019 з додатком до довідки №18-276вих19 від 10.09.2019; зобов`язати відповідача здійснити перерахунок призначеної пенсії за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ у розмірі 90 відсотків місячної заробітної плати на підставі довідки прокуратури Луганської області №18-275вих19 від 10.09.2019 з додатком до довідки №18-276вих19 від 10.09.2019 з 07.10.2019 без обмеження максимального розміру пенсії.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що станом на момент призначення позивачу пенсії законодавством було встановлено право осіб, яким призначена пенсія згідно Закону України «Про прокуратуру», на її перерахунок у разі підвищення заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Суд першої інстанції вказав, що чинним на момент звернення позивача до уповноваженого органу (територіального органу Пенсійного фонду України) законодавством передбачена можливість перерахунку раніше призначених пенсій, а відтак, встановлене право особи, яка отримує відповідно до законодавства про прокуратуру пенсію за вислугу років, на її перерахунок за певних умов та в порядку, які на даний час урядом України не визначені. Суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутність нормативного документу, і регулювання умов і порядку перерахунку пенсій не може позбавити позивача, гарантованого Конституцією і Законом України «Про прокуратуру» права, оскільки встановлене та наявне право на перерахунок призначених працівникам прокуратури пенсій не може бути нівельоване у зв`язку з тим, що органи влади України не встановили порядку, за яким зазначена гарантія повинна бути дотримана та реалізована.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Управління подало апеляційну скаргу, просить рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року та в задоволенні позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що на час звернення позивача про перерахунок пенсії Кабінет Міністрів України не прийняв порядок про перерахунок призначених пенсій працівникам прокуратури, а тому правових підстав для такого перерахунку не було.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, вказавши, що апеляційна скарга є необґрунтованою та безпідставною, внесені зміни до схем посадових окладів є підставою для перерахунку пенсії за вислугу років, право на перерахунок пенсії було встановлено законодавством, чинним на момент призначення пенсії.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в силу приписів статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) дійшов висновку про можливість розглядати справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України не відповідає.

Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, ОСОБА_1 працював в органах прокуратури на різних посадах з лютого 1994 року та набув право на пенсію за вислугу років, яка призначена з 28.07.2008; перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області як отримувач пенсії, призначеної на підставі статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 (в редакції, чинній на час призначення пенсії) у розмірі 90 % розміру місячної заробітної плати.

Відповідно до Наказу від 06.09.2019 №128к ОСОБА_1 звільнений з посади прокурора Луганської області та органів прокуратури з 10.09.2019 у зв`язку з поданням заяви про звільнення з посади за власним бажанням (пункт 7 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру»).

На заяву ОСОБА_1 від 07.10.2019 №6057 про перерахунок пенсії за вислугу років у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури, листом Управління від 10.10.2019 №274/05 повідомлено, що пенсійне забезпечення працівникам прокуратури регулюється частиною 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VІІ, яка набрала чинності з 15.07.2015, де зазначено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначається Кабінетом Міністрів України, який на час розгляду звернення не прийнятий, а тому проводити перерахунок пенсії чинним законодавством не передбачено.

Вважаючи вказану відмову протиправною, ОСОБА_1 звернувся із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Зі змісту частини 3 статті 23 Загальної Декларації прав людини та пункту 4 частини 1 Європейської Соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

На час призначення позивачу пенсії та її нарахування умови і порядок пенсійного забезпечення прокурорів регулювались положеннями статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року №1789-XII у відповідній редакції (далі - Закон №1789-XII).

Відповідно до частини 1 статті 50-1 Закону №1789-XII прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку.

Згідно з частиною 12 статті 50-1 Закону №1789-XII обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Відповідно до частини 17 статті 50-1 Закону №1789-XII призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

В подальшому у статті 50-1 Закону №1789-XII вносились зміни, зокрема змінено у відсотках розмір пенсії за вислугу років, яка призначалася прокурорам і слідчим у разі реалізації ними такого права, разом з тим, положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій прокурорам змін не зазнали (змінилась лише нумерація частин цієї статті).

Проте, Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VIII, який набрав чинності 01.01.2015, частину 18 статті 50-1 Закону №1789-XII викладено у наступній редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України», при цьому на виконання законодавчих змін жодного нормативно-правового акта прийнято не було.

З 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII (далі - Закон №1697-VII) та втратив чинність Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-XII, крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п`ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачала чинність з 15 грудня 2015 року.

Так, Закон №1697-VII, в редакції на час звернення позивача з заявою про перерахунок пенсії, не містив аналогічної норми, яка б визначала умови та порядок перерахунку пенсій у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

Відповідно до частини 20 статті 86 Закону №1697-VII, в редакції Закону № 76-VIII від 28.12.2014, умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом 1 пункту 13 розділу ХІІІ Перехідні положення Закону №1697-VII Кабінету Міністрів України доручено у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» внесені зміни у постанову Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» зокрема викладено в новій редакції Схеми посадових окладів працівників прокуратур Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, військових прокуратур регіонів і прирівняних до них прокуратур.

Водночас, на час внесення відповідних змін та на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою щодо перерахунку пенсії (07.10.2019) відповідно до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, Кабінетом Міністрів України відповідних нормативно-правових актів щодо умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури прийнято не було, а положення статті 50-1 Закону №1789-XII щодо перерахунку призначених пенсій в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, втратили чинність. Тобто, на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії була відсутня законодавча основа для здійснення такого перерахунку.

Щодо покликання позивача на статтю 50-1 Закону №1789-XII, як на законодавчу підставу перерахунку пенсії, то суд апеляційної інстанції зауважує, що Конституційний Суд України в своєму рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), зазначив, що за загально визначеним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, діюче законодавство України, на час звернення позивача з заявою про перерахунок пенсії, не містило положень, які б дозволяли застосовувати нормативно-правові акти, які втратили чинність.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що на час звернення позивача із заявою щодо перерахунку пенсії Кабінетом Міністрів України не визначено умови та порядок проведення такого перерахунку та обов`язку органів Пенсійного фонду України щодо перерахунку пенсій, призначених відповідно до норм Закону України «Про прокуратуру» №1789-XII, а отже, у відповідача не було правових підстав для здійснення перерахунку пенсії позивача у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо протиправної відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в перерахунку пенсії ОСОБА_1 за вислугу років, відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ на підставі поданої заяви від 07.10.2019.

Разом з тим, Рішенням Другого Сенату Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р(II)/2019 (справа №3-209/2018(2413/18, 2807/19) положення частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України визнано такими, що не відповідає Конституції України.

Конституційний Суд України у вказаному рішенні установив, що: - частина 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення; - частина 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: « 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».

Конституційний Суд України констатував, що питання пенсійного забезпечення прокурорів, у тому числі умови та порядок перерахунку призначених їм пенсій, має визначати Верховна Рада України законом, а не Кабінет Міністрів України підзаконним актом.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що оспорюване положення Закону порушує конституційні засади поділу державної влади в Україні на законодавчу, виконавчу і судову, призводить до порушення регулювання основ соціального захисту прокурорів, оскільки за його змістом регулювання порядку перерахунку призначеної пенсії працівникам прокуратури має здійснюватися актом Кабінету Міністрів України, а не законом України.

Частиною 2 статті 152 Конституції України встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Згідно з статтею 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» 13.07.2017 №2136-VIII закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

У Рішенні від 24 грудня 1997 року №8-зп у справі №3/690-97 Конституційний Суд України зазначив, що частина 2 статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.

У Рішенні від 30 вересня 2010 року №20-рп/2010 у справі №1-45/2010 за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року № 2222-IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) Конституційний Суд України вказав, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення, та не може застосовуватись до правовідносин, які виникли до прийняття такого рішення.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 січня 2019 року (справа №820/2462/17), від 19 листопада 2018 року (справа №755/4893/18 (755/18431/15-а), від 15 травня 2019 року (справа № 640/20317/16а).

Таким чином, положення частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, якою передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, визнані неконституційними та втратили чинність з 13 грудня 2019 року, як це визначено статтею 91 Закону України «Про Конституційний Суд України», тобто, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення №7-р(II)/2019 (справа №3-209/2018(2413/18, 2807/19), що, також, визначено вказаним рішенням.

Згідно з положеннями статті 2 КАС України справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин здійснюється з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Прийняття рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає цій міжнародній нормі.

Відповідно до параграфу 47 рішення Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Корецький та інші проти України», щоб положення національного закону відповідали цим вимогам (бути доступний для конкретної особи і сформульований з достатньою чіткістю), він має гарантувати засіб юридичного захисту від свавільного втручання органів державної влади у права, гарантовані Конвенцією. У питаннях, які стосуються основоположних прав, надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права, одним з основних принципів демократичного суспільства, гарантованих Конвенцією. Відповідно закон має достатньо чітко визначати межі такої дискреції та порядок її реалізації. Ступінь необхідної чіткості національного законодавства - яке безумовно не може передбачити всі можливі випадки - значною мірою залежить від того, яке саме питання розглядається, від сфери, яку це законодавство регулює, та від числа та статусу осіб, яких воно стосується («Маестрі проти Італії»).

Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки процесуальні засоби відновлення порушеного права мають бути гнучкими та ефективними, враховуючи право позивача на перерахунок призначеної пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам, а також те, що відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд, враховуючи положення КАС України та рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р(II)/2019 (справа №3-209/2018(2413/18, 2807/19), суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що для належного захисту права позивача за встановлених обставин слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII в первинній редакції на підставі довідки прокуратури Луганської області №18-275вих-19 від 10.09.2019 з додатком до довідки №18-276вих-19 від 10.09.2019 в розмірі 90% місячної заробітної плати, з урахуванням отриманих сум, починаючи з 13 грудня 2019 року.

Щодо вимоги позивача про здійснення перерахунку призначеної пенсії за вислугу років без обмеження максимального розміру пенсії, то така на переконання суду апеляційної інстанції є передчасною, оскільки судовому захисту підлягає порушене, а не ілюзорне право.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 317 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосовано норми матеріального права, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позов слід задовольнити частково.

Щодо судових витрат, то з врахуванням частини 6 статті 319 КАС України, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь позивача 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року у справі №300/2075/19 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити ОСОБА_1 з 13 грудня 2019 року перерахунок призначеної пенсії за вислугу років відповідно до частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII в первинній редакції у розмірі 90 відсотків місячної заробітної плати на підставі довідки прокуратури Луганської області №18-275вих19 від 10.09.2019 з додатком до довідки №18-276вих19 від 10.09.2019.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (місцезнаходження: вул.Січових Стрільців, 15, м.Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 20551088) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) судового збору, сплаченого за подання позовної заяви відповідно до квитанції 0.0.1502198623.1 від 22.10.2019.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач

Т. І. Шинкар

судді

Р. Й. Коваль

М. А. Пліш