61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2009 р.

№ 2-а-38495/09/2070

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Катунова В.В.

за участю секретаря судового засідання Житєньової Н. М.

за участю прдставника позивача ОСОБА_1 та представників відповідача Пазюри Олексія Олексійовича, Михальчук Валентини Олексіївни

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Ізюмської об’єднаної державної податкової інспекції Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.08.2009р. по справі № 2-а-38495/09/2070

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - ОСОБА_4 <� Список > <� Текст >

до Ізюмської об’єднаної державної податкової інспекції Харківської області <� Текст > <� 3 особи > <� 3 особа > <� за участю > <� Текст >

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

14.05.2009 року суб’єкт підприємницької діяльності фізична особа - ОСОБА_4 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Ізюмської об’єднаної державної податкової інспекції Харківської області, в якому просив:

- податкове повідомлення – рішення від 17 квітня 2009 року № 000271720/0 Ізюмської ОДПІ скасувати повністю.

05.06.2009 року Ізюмська об’єднана державна податкова інспекція Харківської області подала заперечення проти позову, в якому просила відмовити в задоволенні позовних вимог

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.08.2009 року адміністративний позов суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_4 до Ізюмської ОДПІ задоволено в повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення – рішення Ізюмської ОДПІ у Харківській області від 17 квітня 2009 року за № 000271720/0.

Не погодившись з рішенням суду, об’єднана державна податкова інспекція Харківської області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.08.2009 року по справі № 2-а-30230/08/2070 та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом першої інстанції було порушено норми чинного законодавства, а саме: Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Конституції України, ст.ст. 49,51,69-86,185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суб’єкт підприємницької діяльності фізична особа - ОСОБА_4 подав до Харківського окружного адміністративного суду заперечення на апеляційну скаргу, в якій просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.08.2009 року по справі № 2-а-30230/08/2070 залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Ізюмською об’єднаною державною податковою інспекцією у Харківській області було проведено планову виїзну документальну перевірку з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обо'язкових платежів) ФОП ОСОБА_4 за період з 01. 01. 2008 року по 31. 12. 2008 року. За результатами перевірки був складений Акт від 09.04. 2009 року за № 444/1720/2636617771 (а. с. 8-19).

Відповідно до акту перевірки, Державною податковою інспекцією в Жовтневому районі м. Харкова, були встановлені наступні порушення: Абз. 1 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 03.04.1998 № 167/98-ВР „Про податок на додану вартість” зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість за січень-квітень 2008 року та листопад, грудень 2008 року у сумі 1133,00 грн.; п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7, п.п. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону України від 03.04.1998 № 167/98-ВР „Про податок на додану вартість” зі змінами та доповненнями, в результаті чого завищено податковий кредит за квітень 2008 року на суму 4333 грн.

В акті перевірки зазначено, що ДП „Балаклійське лісове господарство", ДП „Куп'янське лісове господарство", ДП „Гутянське лісове господарство", ДП „Ізюмське лісове господарство", ДП „Вовчанське лісове господарство" за участю Харківської товарної біржі, відповідно з Правилами біржової торгівлі, регламентом проведення біржових аукціонів та згідно укладених біржових контрактів продавали позивачу товар. Рівень цін по кожній партії придбаного та реалізованого товару, досліджений перевіркою на підставі первинних документів, за якими ФОП ОСОБА_4 одержував товар від постачальників, а саме, видаткових накладних, рахунків, специфікацій-накладних на відпуск лісоматеріалів необроблених до товарно-транспортних накладних та специфікацій-накладних на відправлення лісопродукції залізницею, а також первинних документів, за якими ФОП ОСОБА_4 відпускав товар покупцям (видаткових накладних) був нижчим при продажу товару, ніж при його придбанні. При цьому контролюючим органом враховувався хронологічний порядок здійснених господарських операцій з придбання та реалізації лісопродукції, відтворений в балансі товарно-матеріальних цінностей, який складений ФОП ОСОБА_4 Перевіркою встановлені випадки, коли договірна ціна на реалізований ФОП ОСОБА_4 товар відповідала рівню звичайної ціни, тобто коли ціна, по якій ФОП ОСОБА_4 поставляв лісопродукцію покупцям була нижчою, ніж ціна, по якій він отримував цю продукцію від постачальників - підприємств лісного господарства на умовах біржових контрактів (а.с. 12-13). Крім того, в акті зазначено, що ФОП ОСОБА_4 неправомірно віднесено до складу податкового кредиту за квітень 2008 року суму ПДВ в розмірі 4333, 00 грн. по податковій накладній № 3858 від 25.12.2007, виписаній постачальником - ДП "Гутянське лісове господарство" на передплату, перераховану ФОП "ОСОБА_4 через банківський рахунок в оплату матеріалів" (а.с. 15).

За результатами перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення - рішення від 17 квітня 2009 року за № 0000271720/0 (а. с. 7).

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що згідно пункта 1.20.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємства” обов’язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладає на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) регламентований п. 1.20.2 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємства”, в межах якого податковий орган зобов’язаний діяти при визначенні рівня звичайних цін.

Отже, відповідачем не доведено продажу позивачем товару за ціною нижчою від ціни його придбання.

Колегія суддів погоджується з рішення суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з п.п. 7.5.1 п.7.1.Закону України від 03 квітня 1997 року № і 68/97 -ВР “Про податок на додану вартість”із змінами та доповненнями, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійсненню першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт , послуг).

У відповідності до п.п. 7.2.6. п 7.2 Закону України від 03 квітня 1997 року № і 68/97 -ВР “Про податок на додану вартість” податкова накладна видається платником податку , який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. В пп. 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97ВР “Про податок на додану вартість “із змінами та доповненнями зазначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними.

Крім того, колегія суддів зазначає, що включення до податкового кредиту податкових накладних, що надійшли з запізненням, передбачено формою податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженою наказом ДПА України від 30.05.97 року № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.97 р. під № 250/2054.

Так, податкова декларація з податку на додану вартість ФОП ОСОБА_4 за квітень 2008 року (а. с. 69 -70) містить в собі додаток № 5 “Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів”(а. с. 71). В розділі 2 додатку № 5 в графі 3 вказані періоди виписки податкових накладних, інших документів, що дають право на податковий кредит, також є уточнення, що це будь-які податкові періоди в межах установлених законом строків давності.

Статтею 15 Закону України № 2181 від 21.12.2000р. “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”межі встановлених строків давності складають 1095 днів. В листі ДПА України від 15.12.2006 року № 23644 дано роз’яснення, що податкова накладна є звітним податковим документом та виписується в момент виникнення податкового обов'язання і на неї застосовуються норми Закону України № 2181 від 21.12.2000р. про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами.

Як вбачається з оригіналу конверту та витягу з книги реєстрації надходження податкових накладних ФОП ОСОБА_4, податкова накладна № 3858 від 25. 12. 2007 року від ДП "Гутянське лісове господарство”надійшла позивачу 03 квітня 2008 року (а. с. 95, 97). Таким чином, ФОП ОСОБА_4 скористався правом на податковий кредит з податку на додану вартість по податковій накладній № 3858 від 25.12.07 р., в квітні 2008р. в межах строку 1095 днів від дати її отримання.

Щодо порушення встановленого контролюючим органом за результатами перевірки ФОП ОСОБА_4 абз. 1 п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість”колегією суддів встановлено наступне.

ФОП ОСОБА_4 придбавав лісопродукцію, яка була реалізована позивачем в перевіряємий період, на біржових торгах згідно контрактів, укладених з державними лісовими господарствами (а. с. 28-32).

Підпунктом 1.20.4 п. 1.20 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”визначено, що якщо товари (роботи, послуги) продаються з використанням конкурсу, аукціону, біржової пропозиції або пропозиції на організованому ринку цінних паперів, або коли продаж (відчуження) товарів здійснюється у примусовому порядку згідно з законодавством, звичайною є ціна, отримана при такому продажі.

Згідно з п. 4.1. ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість”база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача, куплена згідно контракту лісопродукція протягом кварталу відвантажувалась ОСОБА_4 Відвантаження лісопродукції відбувалось залізничним транспортом. Кожна окрема партія лісопродукції (вагон) оформлюється видатковою накладною, та залізнодорожною накладною.

Видаткових накладних, які були враховані контролюючим органом при перевірці, вбачається, що в них міститься інформація про кількість відвантаженої лісопродукції, ціну згідно контракту, також вказуються всі витрати пов’язані з перевезенням вантажу та загальна сума. В залізничній накладній вказується маса вантажу у кілограмах та сума залізничного тарифу, що включена до видаткової накладної.

ФОП ОСОБА_4 формував собівартість придбаної лісопродукції у відповідності до правил бухгалтерського обліку та Положення (стандартом) бухгалтерського обліку № 9 “Запаси”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 року. Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 9 реалізаційна вартість товару складається з покупної вартості товару на товарній біржі, транспортно –заготівельних витрат, та торгової націнки. Транспортно–заготівельні витрати включаються державними лісогосподарствами до видаткових накладних.

ФОП ОСОБА_4 була відвантажена лісопродукція за укладеними контрактами згідно видаткових накладних: № 11 від 18. 01. 2008 року, № 15 від 23. 01. 2008 року, № 23 від 31. 01. 2008 року, № 27 від 07. 02. 2008 року, № 29 від 11. 02. 2008 року, № 31 від 14. 02. 2008 року № 35 від 18. 02. 2008 року, № 45 від 27. 02. 2008 року, № 53 від 05. 03. 2008 року, № 60 від 13. 03. 2008 року, № 63 від 14. 03. 2008 року, та рахунків –фактур: № 1/3 від 28. 01. 2008 року, № 6/3 від 30. 01. 2008 року, № 8038 від 13. 02. 2008 року, 8076 від 27. 03.2008 року, № 1/18 від 10. 04. 2008 року, № 6/25 від 07. 11. 2008 року, № 6/27 від 26. 12. 2008 року.

Зазначений товар був реалізований за видатковими накладними: № 12 від 28. 01. 2008 року, № 19 від 30. 01. 2008 року, № 68 від 10. 04. 2008 року, № 134 від 07. 11. 2008 року, № 142 від 26.12. 2008 року, № 6 від 18.01.2008 року, № 11 від 23. 01. 2008 року, № 20 від 31. 01. 2008 року, № 23 від 07. 02. 2008 року, № 25 від 11. 02. 2008 року, № 26 від 14. 02. 2008року, № 31 18. 02. 2008 року, № 42 від 27. 02. 2008 року, № 44 від 05. 03. 2008 року, № 46 від 13. 03. 2008 року, № 49 від 14. 03. 2008 року, № 27 від 13. 02. 2008 року, № 59 від 27. 03. 2008 року.

Виходячи з даних видаткових накладних та журналу оприходування і реалізації товару товар реалізовувався позивачем партіями в вагонах. Порівняння вартості придбання товару за рахунками –фактурами, виданими постачальником ФОП ОСОБА_4 і видатковими накладними на реалізацію позивачем товару свідчать про те, що ціна продажу лісопродукції перевищує ціну її придбання (а. с. 103, 104, 106, 107, 109, 110, 112, 113, 115, 116, 118, 119, 121, 122, 124, 125, 127, 128, 130,131, 133, 134, 136, 137, 139, 140, 142, 143, 145, 146, 148, 149, 151, 152, 154, 155).

У відповідності до п. п. “б”п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, норм Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби (затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2001р. №110, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.03.2001р. за №268/5459), норм Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій (затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001р. №253, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.07.2001р. за №567/5758), правова специфіка податкових повідомлень рішень (рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій) як актів органів державної податкової служби України (правових актів індивідуальної дії) полягає у тому, що владний припис таких правових актів індивідуальної дії міститься безпосередньо в самому податковому повідомленні-рішенні або рішенні про застосування штрафних (фінансових) санкцій, а мотиви його винесення (тобто обставини, яким керувався суб’єкт владних повноважень) –у відповідному акті перевірки, на підставі якого і приймався такий правовий акт індивідуальної дії.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що перевірка законності податкового повідомлення –рішення або рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій з огляду на приписи ч.3 ст.2 КАС України полягає, в тому числі, і у визначенні достатності тих обставин, які наведені у відповідному акті перевірки, для обґрунтованого висновку про наявність в діях особи порушення конкретно визначеного положення чинного законодавства.

Посилання представника відповідача на ту обставину, що контролюючим органом при розрахунку вартості одиниці виміру лісопродукції проводився його поділ за сортом, тому податкова інспекція дійшла висновку, що в одній партії товару ціна продажу лісопродукції по одному із сортів значно перевищувала закупівельну вартість, а по другому сорту реалізовувалась за ціною нижчою від закупівельної, не підтверджуються матеріалами справи, в тому числі і актом перевірки, виходячи з наступного.

Для розрахунку ціни продажу товару ФОП ОСОБА_4 контролюючий орган використовував дані видаткових накладних, з яких вбачається, що товар реалізовувався саме партіями, в вагонах без його поділу за ознаками сорту. Між тим, в акті Ізюмська ОДПІ не зазначила порушень щодо оформлення видаткових накладних.

Пункт 1.20.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємства”обов’язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладає на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) регламентований п. 1.20.2 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємства”, в межах якого податковий орган зобов’язаний діяти при визначенні рівня звичайних цін.

Отже, відповідачем не доведено продажу позивачем товару за ціною нижчою від ціни його придбання.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов’язання чи зменшені податкові вигоди, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Отже, колегія суддів вважає, що при його прийнятті оскаржуваної постанови суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ст.198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Ізюмської об’єднаної державної податкової інспекції Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.08.2009р. по справі № 2-а-38495/09/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий

суддя

<� підпис >

С.В.

Судді

<� підпис >

<� підпис >

В.В.

Катунов В.В.

<� Список >

<� Текст >

Повний текст ухвали виготовлений 07.12.2009 р.