open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
39 Справа № 910/2921/19
Моніторити
Це рішення містить правові висновки
Це рішення містить правові висновки
emblem
Це рішення містить правові висновки Справа № 910/2921/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/2921/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Малихіної О.В.,

представників учасників справи:

позивача - державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» - не з`явився,

відповідача - Антимонопольного комітету України - Максименко А.П. - в порядку самопредставництва (довіреність від 14.05.2019 №300-02/63, наказ від 22.01.2020, положення від 22.01.2020),

третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Українська дистрибуційна компанія» - не з`явився,

товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт»

на рішення господарського суду міста Києва від 29.08.2019 (суддя Щербаков С.О.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2019 (колегія суддів: Чорногуз М.Г. (головуючий), Тарасенко К.В., Хрипун О.О.)

зі справи № 910/2921/19

за позовом державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (далі - Підприємство)

до Антимонопольного комітету України (далі - Комітет),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю «Українська дистрибуційна компанія» (далі -ТОВ «Українська дистрибуційна компанія»),

товариство з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» (далі- ТОВ «Атлантіс»),

про визнання недійсним рішення.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Підприємство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Комітету про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 20.12.2018 № 748-р у справі № 126-26.13/116-18 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» (далі - Рішення АМК) з підстав, передбачених статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення є незаконним та необґрунтованим у зв`язку із: неповним з`ясуванням та недоведеністю обставин, які мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у Рішенні АМК, обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.05.2019 зі справи № 910/2921/19 до участі у справі залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ТОВ «Українська дистрибуційна компанія» та ТОВ «Атлантіс».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.08.2019 зі справи № 910/2921/19 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Судове рішення місцевого господарського суду мотивоване відсутністю визначених законом підстав для визнання недійсним Рішення АМК.

Рішення суду першої інстанції оскаржено Підприємством та державним підприємством «Зірненський спиртовий завод» (яке не приймало участі у справі) в апеляційному порядку.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2019 зі справи № 910/2921/19 рішення місцевого господарського суду залишено без змін; апеляційне провадження за апеляційною скаргою державного підприємства «Зірненський спиртовий завод» закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Підприємство, посилаючись на невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Суд апеляційної інстанції не застосував та неправильно застосував норми матеріального права, зокрема, положення законодавства про захист економічної конкуренції, положення Методики визначення монопольного становища та Правил розгляду заяв і справ при перевірці законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги Підприємства.

Судами попередніх інстанцій не враховано важливих обставин визначення структурних показників монополії, на які звертав увагу позивач, зокрема, недотримання Комітетом пункту 9 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку, яка затверджена розпорядженням АМКУ від 05.03.2002 № 49-р (Комітетом не з`ясовано наявності у Підприємства реальних конкурентів на загальнодержавному ринку оптової реалізації спирту етилового, наявності потенційних конкурентів на загальнодержавному ринку оптової реалізації спирту етилового); недотримання Комітетом положень статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції», пунктів 8.1, 8.4, 10 названої Методики. Так, за твердженням скаржника, судами не досліджено та не надано оцінки тому факту, що Комітетом не встановлено всіх реальних та потенційних конкурентів Підприємства, та, як наслідок, неправильно встановлено частку 100% на відповідному ринку, не доведено навіть наявності структурних ознак монопольного (домінуючого) становища Підприємства (перевищення частки 35%). Суди не звернули уваги на ігнорування Комітетом дослідження питання наявності/відсутності у Підприємства основних та додаткових ознак ринкової влади на відповідному ринку.

Судами не враховано допущене Комітетом порушення процесуального права при проведенні розслідування у справі № 126-26.13/116-18, оскільки Комітет змінив кваліфікацію порушення, з якої була розпочата справа у спосіб, що не передбачений законодавством про захист економічної конкуренції, прийнявши рішення у справі за кваліфікацією, за якою Комітет не розпочинав відносно Підприємства жодної справи. Так, справа за ознаками вчинення Підприємством порушення, передбаченого приписами частини першої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» Комітетом не розпочиналася. Відповідно, Комітет прийняв рішення у справі, яку Комітет не розпочинав. За даних обставин Комітет зобов`язаний був розпочинати за новим розпорядженням справу за ознаками вчинення Підприємством порушення, передбаченого приписами частини першої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Проте цього Комітетом не було зроблено, і, як наслідок, Рішення АМК прийняте у справі, якої не існує.

Судами не враховано обставини невизначення Комітетом реального застосування цін, оскільки незастосування встановлених цін є тією обставиною, яка спростовує наявність у діях Підприємства з встановлення цін наслідків у вигляді того, що ці дії можуть призвести до обмеження конкуренції та обмеження прав суб`єктів господарювання (покупців).

Скаржник також зазначає про недоведеність обставин, які мають значення для справи, що їх суди попередніх інстанцій визнали встановленими, оскільки судами: не досліджено наявності/відсутності монопольного (домінуючого) становища Підприємства за підсумками 2016 року; не доведено відсутності залежності між цінами на спирт етиловий ректифікований сорту «Люкс» обсягам придбання та будь-якими іншими об`єктивними критеріями; не надано оцінки розрахунку коефіцієнта кореляції (залежності), який зроблений Підприємством та наданий до суду з метою доведення того, що Рішення АМК в частині незалежності цін від обсягів придбання є недоведеним та незаконним.

За доводами скаржника, судами проігнорована попередня судова практика, що має пряме відношення до судової справи, зокрема, постанова Вищого господарського суду України від 08.06.2010 у справі № 21/17-54/220, постанова Касаційного господарського суду від 27.06.2018 зі справи № 910/6457/17, відповідно до яких Антимонопольний комітет України повинен приймати рішення у справі за ознаками (кваліфікацією) такого порушення, за якими було розпочато відповідну справу.

Суди попередніх інстанцій неправильно застосували дефініції, визначені у статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції», і визнали монопольне (домінуюче) становище Підприємства на ринку «оптової реалізації спирту етилового ректифікованого», якого не існує. Монополія Підприємства, ніби - то, доведена Комітетом на «загальнодержавному ринку оптової реалізації спирту етилового ректифікованого», а зловживання монопольним становищем - на ринку спирту етилового ректифікованого сорту «Люкс».

Суд апеляційної інстанції не навів мотивів відхилення всіх аргументів та доводів апеляційної скарги, внаслідок чого фактично легітимізував недотримання Комітетом принципу правової визначеності (яке полягає у ненаведені Комітетом ступеня залежності та їх характеру між ціною та запланованими обсягами придбання, що визначали б правомірне встановлення цін позивачем), перевищення повноважень, встановлених законодавством про захист економічної конкуренції та недотримання статті 19 Конституції України, відповідно до якої Комітет зобов`язаний діяти в межах та у спосіб, передбачений законом.

Судами, внаслідок неправильного дослідження, оцінки доказів позивача, допущено: неповноту встановлення обставин, які мають значення для справи; неправильне встановлення обставини, що мають значення для справи; невідповідність висновків обставинам справи, порушення норм процесуального та матеріального права, легітимізовано недотримання Комітетом принципів правової визначеності, співрозмірності (пропорційності) та недотримання Комітетом статті 19 Конституції України.

28.02.2020 від Підприємства надійшли додаткові письмові пояснення по справі в обґрунтування відсутності у Підприємства ринкової влади та наявності у нього реальних конкурентів.

Доводи інших учасників справи

Комітет у відзиві на касаційну скаргу зазначив про безпідставність її доводів та просив рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Треті особи відзиви на касаційну скаргу не надали.

Розгляд заяв, клопотань учасників справи

04.03.2020 до Верховного Суду від Підприємства надійшло клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги, у зв`язку з неможливістю направити представника Підприємства у судове засідання, який знаходиться у службовому відрядженні.

Оскільки явка учасників справи не визнавалася Судом обов`язковою, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком; Підприємство не було позбавлене можливості забезпечити представництво у суді касаційної інстанції в порядку самопредставництва, Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вказаного клопотання та про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представника Підприємства.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Рішення судів попередніх судових інстанцій мотивовані такими фактичними встановленими обставинами та висновками.

Згідно з Рішенням АМК:

- визнано, що з січня 2017 по червень 2018 року Підприємство займало монопольне (домінуюче) становище на загальнодержавному ринку оптової реалізації спирту етилового ректифікованого відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (пункт 1);

- визнано дії позивача, які полягають у безсистемному встановленні протягом 2017 - першого півріччя 2018 року дискримінаційних цін для покупців спирту етилового ректифікованого сорту «Люкс», незалежно від обсягів придбання спирту чи будь-яких інших об`єктивних критеріїв, порушенням, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» , у вигляді вчинення дій, що можуть призвести до обмеження конкуренції та ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання (покупців), які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку (пункт 2);

- за порушення, зазначене в пункті 2 резолютивної частини цього рішення накладено на позивача штраф у розмірі 33 000 000 грн.

Рішення АМК мотивоване, зокрема, таким.

Розпорядженням державного уповноваженого Комітету від 22.12.2017 № 03/262-р за результатами розгляду заяви ТОВ «Українська дистрибуційна компанія», розпочато розгляд справи № 126-26.13/144-17 за ознаками вчинення Підприємством порушень, передбачених пунктом 2 статті 50 та пунктом 2 частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку спирту етилового ректифікованого шляхом застосування різних цін до рівнозначних угод з покупцями без об`єктивно виправданих на те причин (протягом 2017 року).

До матеріалів справи № 126-26.13/144-17 приєднано заяву ТОВ «Атлантіс», у зв`язку з чим розпорядженням державного уповноваженого Комітету від 27.08.2018 № 03/185-р за результатами розгляду заяви ТОВ «Атлантіс» розпочато розгляд справи № 126 - 26.13/88-18 за ознаками вчинення Підприємством порушень, передбачених пунктом 2 статті 50 та пунктом 2 частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку спирту етилового ректифікованого шляхом застосування різних цін до рівнозначних угод з покупцями без об`єктивно виправданих на те причин (протягом першого півріччя 2018 року).

Розпорядженням державного уповноваженого Комітету від 08.11.2018 № 03/253-р справи № 126-26.13/144-17 та № 126-26.13/88-18 об`єднано в одну та присвоєно справі № 126-26.13/116-18.

Суб`єктом господарювання, а саме об`єктом аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища, є Підприємство - виробник спирту та спиртовмісної продукції, який здійснює оптову реалізацію спирту етилового на внутрішній ринок України.

Підприємство створене відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 № 672 «Про утворення Державного підприємства спиртової та лікерогорілчаної промисловості» на базі майна державного концерну спиртової та лікерогорілчаної промисловості (концерн «Укрспирт»), державних підприємств і об`єднань спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, з віднесенням підприємства до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 13.03.2017 № 124 затверджено нову редакцію Статуту Підприємства, яке належить до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Основними напрямами діяльності Підприємства є: сприяння розвитку спиртової, лікеро-горілчаної промисловості, розв`язанню поставлених перед галуззю завдань щодо задоволення потреб країни і населення, підвищенню ефективного використання сировинних ресурсів, розвитку взаємовигідних зв`язків з вітчизняними і зарубіжними підприємствами та організаціями; виробництво та реалізація, зокрема спирту етилового ректифікованого (пункт 3.3 розділу 3 Статуту).

Відповідно до пункту 3.1 розділу 3 Статуту Підприємство створено з метою здійснення єдиної державної політики у виробництві спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів.

У 2017 - першому півріччі 2018 року Підприємство здійснювало поставки спирту етилового ректифікованого на внутрішній ринок України на підставі укладених договорів поставки спирту на внутрішній ринок.

Згідно з Методикою визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку, яка затверджена розпорядженням АМКУ від 05.03.2002 № 49-р, перелік товарів, щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб`єкта господарювання, складається з товарів (товарних груп), які обертаються в Україні чи на відповідній частині її території і які мають для продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів, користувачів) ознаки одного (подібного, аналогічного) товару (товарної групи).

Відповідно до абзацу другого статті 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» спирт етиловий - спирт етиловий-сирець, спирт етиловий ректифікований технічний, спирт етиловий денатурований (спирт технічний), спирт етиловий технічний, спирт етиловий ректифікований, що відповідають кодам 2207 і 2208 згідно з УКТЗЕД та виготовлені з крохмале - і цукровмісної сировини або з нехарчових видів сировини за спеціальними технологіями.

Згідно з пунктом 5.1 Методики товарні межі ринку визначаються шляхом формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп), у межах якої споживач за звичайних умов може легко перейти від споживання одного товару до споживання іншого.

За даними Єдиного державного реєстру виробників спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, опублікованого на офіційному сайті Державної фіскальної служби України (далі - ДФС), упродовж 2017 - першого півріччя 2018 року ліцензії на право виробництва спирту етилового діяли у 18 підприємств - виробників спирту етилового.

Відповідно до частин першої, дванадцятої статті 14 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» імпорт, експорт або оптова торгівля спиртом етиловим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим здійснюються за наявності ліцензій лише державними підприємствами (організаціями), спеціально уповноваженими на це Кабінетом Міністрів України, крім оптової торгівлі спиртом етиловим на медичні та ветеринарні цілі, яка може здійснюватися за наявності ліцензії закладами охорони здоров`я та суб`єктами господарювання або організаціями зооветеринарного постачання незалежно від форм власності. Роздрібна торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим та виноградним дистилятом спиртовим забороняється.

Крім того, частиною одинадцятою вказаної статті також визначено, що суб`єкти господарювання - виробники спирту етилового здійснюють його реалізацію вітчизняним споживачам через державні підприємства (організації), спеціально уповноважені на це Кабінетом Міністрів України, які отримали ліцензію на право оптової торгівлі.

Усі суб`єкти господарювання-виробники спирту, що не входять до складу Підприємства здійснюють оптову реалізацію спирту шляхом укладання тристоронніх договорів на поставку спирту з Підприємством та покупцями.

Відповідно до договорів поставки спирту на внутрішній ринок, укладених позивачем з контрагентами - покупцями спирту, Підприємство здійснює оптову реалізацію спирту етилового ректифікованого.

Рішенням АМК також встановлено, що право на оптову торгівлю спиртом на внутрішньому ринку України протягом періоду 2017 - першого півріччя 2018 року мало виключно Підприємство (ліцензія видана ДФС 02.09.2015, серія АЕ № 297267, терміном дії з 02.09.2015 до 02.09.2020), що підтверджується інформацією, оприлюдненою на веб-сайті ДФС та листом ДФС від 11.06.2018 № 10055/99-99-12-01-01-16 (вх. № 7-126/6769 від 12.06.2018).

Крім того, відповідно до листа Підприємства від 10.10.2018 № 1.1.1.-1.9.3./2690 (вх. № 8-03/12597 від 10.10.2018) дія зазначеної ліцензії протягом вказаного періоду не зупинялась (не призупинялась).

Тобто у Підприємства були відсутні конкуренти на ринку оптової реалізації спирту етилового ректифікованого в територіальних межах України у 2017 - першому півріччі 2018 року.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції», суб`єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо у нього немає жодного конкурента на цьому ринку або він не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб`єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар`єрів для доступу на ринок інших суб`єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

З урахуванням викладеного Комітет дійшов висновку, що Підприємство протягом 2017 - першого півріччя 2018 року займало монопольне (домінуюче) становище на загальнодержавному ринку оптової реалізації спирту етилового ректифікованого, відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції», із часткою 100%.

Комітетом також встановлено, що у 2017 - першому півріччі 2018 року Підприємство здійснювало поставки спирту етилового ректифікованого на внутрішній ринок України на підставі укладених договорів поставки спирту на внутрішній ринок, які, враховуючи положення абзацу першого пункту 2 Порядку визначення виробників і покупців спирту та здійснення контролю за його обігом, мають визначені Примірним договором умови.

Під час розслідування справи № 126-26.13/116-18 Комітетом проведено порівняння договорів поставки спирту на внутрішній ринок у 2017 - першому півріччі 2018 року, які укладалися Підприємством з десятьма найбільшими покупцями за обсягами закупівлі спирту (далі - ТОП 10).

У 2017 році до ТОП 10 входили такі покупці: ТОВ «Національна горілчана компанія» (далі - ТОВ «НГК»), ТОВ «ЛВН Лімітед», ТОВ «Атлантіс», ТОВ «УДК», ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Гетьман» (далі - ТОВ «НВП «Гетьман»), ТОВ «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» (далі - ТОВ «Золотоніський ЛГЗ «Златогор»), ТОВ «Напої плюс», ПрАТ «Люботинський завод «Продтовари», ПрАТ «Львівський лікерогорілчаний завод» (далі - ПрАТ «Львівський ЛГЗ»), ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Прайм» (далі - ТОВ «ЛГЗ «Прайм»).

У першому півріччі 2018 року до ТОП 10 входили такі покупці: ТОВ «НГК», ТОВ «ЛВН Лімітед», ТОВ «УДК», ТОВ «Атлантіс», ТОВ «Стронгдрінк», ТОВ «Напої плюс», ТОВ «ЛГЗ «Прайм», ТОВ «НВП «Гетьман», ПрАТ «Львівський ЛГЗ», ТОВ «Золотоніський ЛГЗ «Златогор».

Частка річних фактичних обсягів закупівлі спирту сорту «Люкс» ТОП 10 покупцями становить 92,1 % загального обсягу реалізації спирту сорту «Люкс» Підприємством у 2017 році, і відповідно 90,6 % у першому півріччі 2018 року.

Підприємство реалізує своїм покупцям спирт за договорами поставки спирту на внутрішній ринок, які укладаються на основі Примірного договору, мають однаковий предмет та однакові інші умови, в тому числі істотні, крім планових обсягів закупівлі, ціни спирту за один декалітр та відповідно загальної вартості договору.

Аналіз договорів поставки спирту на внутрішній ринок, укладених Підприємством (постачальник) з ТОП 10 (покупці) на 2017 рік, показав, що в пункті 3.1 розділу 3 «Ціна спирту та загальна сума договору» для всіх контрагентів установлювалися такі договірні ціни на спирт етиловий ректифікований сорту «Люкс» (частка річних фактичних обсягів закупівлі спирту сорту «Люкс» становить 80% загального обсягу реалізації спирту етилового ректифікованого ДП «Укрспирт» у 2017 році, і відповідно 85% у січні - травні 2018 року.): з 01 січня 2017 року - 315,20 грн.; з 01 березня 2017 року - 341,88 грн.

Згідно з пунктом 4.1 розділу 4 «Умови надання знижки» цих договорів сторони домовились, що постачальник може поставляти покупцеві спирт зі знижкою за такими цінами: з 01 січня 2017 року - 305,74 грн. (договір поставки спирту з ТОВ «УДК», укладений 25.01.2017 та не містить слів «з 01 січня 2017 року» в пунктах 3.1 та 4.1.); з 01 березня 2017 року - 331,63 грн.

Відповідно до пункту 4.2 розділу 4 «Умови надання знижки», знижка може надаватись на весь об`єм спирту, що замовлений покупцем до 7 (сьомого) банківського дня поточного місяця (включно), за умови, що:

- покупець придбав весь об`єм спирту відповідно до погодженого сторонами Плану відвантаження спирту за місяць, що передує місяцю, в якому може бути надана знижка, з відхиленням не більше мінус 10 % об`єму спирту;

- покупець в перші 7 банківських днів місяця, в якому надається знижка, здійснить на підставі виписаного постачальником рахунка-фактури оплату об`єму спирту, на який має намір отримати знижку.

Вказане свідчить про те, що у договорах зафіксовано два види договірних цін: ціна без знижки та ціна зі знижкою, що застосовується в разі виконання покупцями двох визначених умов надання знижки одночасно.

За результатом проведеного порівняльного аналізу умов договорів Комітетом встановлено, що на момент їх укладення станом на 2017 рік у зазначених договорах були зафіксовані однакові для всіх покупців ціни, а також однакові умови надання знижки.

При цьому відповідно до наказу Підприємства від 07.12.2016 № 688 про встановлення цін на спирт етиловий ректифікований зазначені ціни (без знижки та зі знижкою) та умови надання знижки встановлювалися для всіх покупців Підприємства на однаковому рівні.

Водночас Комітетом встановлено, що кількість спирту, яка мала постачатися у 2017 році (планові річні обсяги закупівлі), згідно з умовами зазначених договорів у різних покупців відрізнялася, у деяких випадках - у кілька разів.

Порівняльний аналіз інформації щодо договірних цін та планових річних обсягів закупівлі спирту за договорами поставки спирту у 2017 році свідчить про встановлення однакової для ТОП 10 покупців мінімально можливої договірної ціни - 305,74 грн. та 331,63 грн. при суттєво різних планових річних обсягах закупівлі спирту.

Отже, у договорах між Підприємством та ТОП 10 покупцями, укладених на поставку спирту у 2017 році, незважаючи на суттєво різні заплановані обсяги закупівлі спирту протягом 2017 року, відсутня кореляція між кількісними показниками обсягу закупівлі спирту та цінами спирту, а саме, ціна спирту була встановлена на однаковому рівні для всіх покупців.

Проведений аналіз свідчить, що, незважаючи на встановлення цін на однаковому рівні та однакових умов надання знижки для всіх покупців на момент укладення договорів станом на 2017 рік, надалі Підприємство змінило свою цінову поведінку, переформулювавши умови надання знижки та/або знизивши ціни для окремих контрагентів.

Так, сторонами договорів поставки спирту змінювались умови надання знижки, а саме, ціну спирту в січні - лютому 2017 року встановлено в розмірі:

- для ТОВ «НГК» - 303,00 грн., за умови, що покупець придбав у 2016 році спирт етиловий у постачальника в кількості 2 000,00 тис. дал і більше; покупець придбав весь об`єм спирту відповідно до погодженого сторонами Плану відвантаження спирту за місяць, що передує місяцю, в якому може бути надана знижка, з відхиленням не більше мінус 10% об`єму спирту (відповідно до додаткових угод від 12.01.2017 № 1 та від 13.01.2017 № 3 до договору поставки спирту від 27.12.2016 № 7).

- для ТОВ «ЛВН ЛІМІТЕД» - 305,74 грн., за умови, що покупець придбав у 2016 році спирт етиловий у постачальника в кількості від 1 000 тис. дал до 2 000,00 тис. дал; покупець придбав весь об`єм спирту відповідно до погодженого сторонами Плану відвантаження спирту за місяць, що передує місяцю, в якому може бути надана знижка, із відхиленням не більше мінус 10% об`єму спирту (відповідно до додаткових угод від 12.01.2017 №1 та від 13.01.2017 № 2 до договору поставки спирту від 28.12.2016 № 9)

- для ТОВ «УДК» - 305,74 грн., за умови, що покупець придбав весь об`єм спирту відповідно до погодженого сторонами Плану відвантаження спирту за місяць, що передує місяцю, в якому може бути надана знижка, з відхиленням не більше мінус 10% об`єму спирту (відповідно до додаткової угоди від 25.01.2017№ 1 до договору поставки спирту від 25.01.2017 № 49).

Отже, для ТОВ «НГК», ТОВ «ЛВН ЛІМІТЕД» та ТОВ «УДК» було змінено умови, які давали можливість отримання знижки, а для ТОВ «НГК» було знижено ціну спирту зі знижкою, що свідчить про безсистемний і непрозорий механізм встановлення Підприємством цін зі знижками та умов надання знижки, безпідставне скасування окремих умов надання знижки для окремих покупців.

Крім того, між Підприємством та деякими покупцями спирту укладено додаткові угоди до договорів, відповідно до яких ціна знижувалася та встановлювалася у різних розмірах в різні періоди.

Зокрема, для ТОВ «УДК» (додаткова угода від 28.03.2017 № 2 до договору поставки спирту від 25.01.2017 № 49) та ТОВ «НВП «Гетьман» (додаткова угода від 28.03.2017 № 1 до договору поставки спирту від 30.12.2016 № 23) з 28.03.2017 встановлювалася знижена ціна в розмірі 324,79 грн. (без знижки) та 315,05 грн. (зі знижкою).

Крім того, найнижча ціна в розмірі 285,00 грн. (без можливості застосування знижки) встановлювалася:

- для ТОВ «НГК» (додаткові угоди від 17.03.2017 № 4, від 03.05.2017 № 8, від 01.06.2017 № 10, від 03.07.2017 № 12, від 31.07.2017 № 14 до договору поставки спирту від 27.12.2016 № 7) та для ТОВ «ЛВН Лімітед» (додаткові угоди від 23.03.2017 № 3, від 03.05.2017 № 4, від 01.06.2017 № 6, від 03.07.2017 № 7, від 02.08.2017 № 8 договору поставки спирту від 28.12.2016 № 9) з березня 2017 року з подальшою пролонгацією;

- для ТОВ «УДК» з липня 2017 року з подальшою пролонгацією (додаткова угода від 19.07.2017 № 6 до договору поставки спирту від 25.01.2017 № 49);

- для ТОВ «НВП «Гетьман» у травні - червні та з жовтня 2017 року з подальшою пролонгацією (додаткові угоди від 03.05.2017 № 2, від 01.06.2017 № 3, від 26.09.2017 № 5 до договору поставки спирту від 30.12.2016 № 23).

Також Комітетом виявлено факт встановлення різних цін у межах дії одного й того ж договору поставки спирту на внутрішній ринок для виробництва горілчаних виробів різних торговельних марок.

Для ТОВ «НВП «Гетьман» встановлювалась ціна на спирт сорту «Люкс» для виробництва алкогольних напоїв під торговельними марками «Мороша» та «Гетьман» та для ТОВ «УДК» на рівні 285,00 грн. (без можливості застосування знижки до цієї ціни), починаючи з 19.07.2017 (додаткова угода від 19.07.2017 № 4 до договору поставки спирту від 30.12.2016 № 23).

Щодо інших покупців, а саме: ТОВ «Атлантіс», ТОВ «Золотоніський ЛГЗ «Златогор», ТОВ «Напої плюс», ПрАТ «Люботинський завод «Продтовари», ПрАТ «Львівський ЛГЗ», ТОВ «ЛГЗ «Прайм», протягом 2017 року договірні ціни залишилися на первісному рівні, встановленому в договорах поставки.

Наявна у матеріалах справи інформація свідчить про встановлення різних мінімально можливих договірних цін для різних покупців у березні та квітні 2017 року, а саме:

- встановлення вищої ціни для ТОВ «Атлантіс» порівняно з ТОВ «УДК» (331,63 грн. порівняно з 315,05 грн., або на 5,3% більше), при майже однакових планових обсягах;

- встановлення вищої ціни для ТОВ «Атлантіс» порівняно з ТОВ «НВП «Гетьман» (331,63 грн. порівняно з 315,05 грн., або на 5,3% більше), при більших планових обсягах у 1,4 рази для ТОВ «Атлантіс» порівняно з обсягами ТОВ «НВП «Гетьман» і, при цьому, встановлення однакових цін у розмірі 331,63 грн. для ТОВ «Атлантіс» та ПрАТ «Люботинський завод «Продтовари», незважаючи на те, що планові обсяги ТОВ «Атлантіс» у 8,5 рази більші за обсяги ПрАТ «Люботинський завод «Продтовари».

Наявні у матеріалах антимонопольної справи документи також свідчать про встановлення різних мінімально можливих договірних цін для різних покупців у травні, червні, липні, серпні та вересні 2017 року, а саме:

- встановлення вищої ціни для ТОВ «Атлантіс» порівняно з ТОВ «НВП «Гетьман» (331,63 грн. порівняно з 285 грн., або на 16,4 % більше), при більших планових обсягах у 1,4 рази для ТОВ «Атлантіс» порівняно з обсягами ТОВ «НВП «Гетьман»;

- встановлення вищої ціни для ТОВ «Атлантіс» порівняно з ТОВ «УДК» (331,63 грн. порівняно з 315,05 грн., або на 5,3% більше), при майже однакових планових обсягах;

- встановлення вищої ціни для ТОВ «УДК» порівняно з ТОВ «НВП «Гетьман» (315,05 грн. порівняно з 285 грн., або на 11% більше), при більших планових обсягах у 1,4 рази для ТОВ «УДК» порівняно з обсягами ТОВ «НВП «Гетьман», і, при цьому:

- встановлення однакових цін у розмірі 285,00 грн. для ТОВ «НГК», ТОВ «ЛВН Лімітед» і ТОВ «НВП «Гетьман», незважаючи на те, що планові обсяги ТОВ «НГК» були вищими майже у 5 разів, а планові обсяги ТОВ «ЛВН Лімітед» були вищими майже у 2,2 рази за обсяги ТОВ «НВП «Гетьман»;

- встановлення однакових цін у розмірі 331,63 грн. для ТОВ «Атлантіс», ТОВ «ЛГЗ «Прайм», ТОВ «Напої плюс» та ПрАТ «Львівський ЛГЗ», незважаючи на те, що планові обсяги ТОВ «Атлантіс» у 2,6 рази більші за обсяги ТОВ «ЛГЗ «Прайм», ТОВ «Напої плюс» та у 5,4 рази більші за обсяги ПрАТ «Львівський ЛГЗ»;

- встановлення вищої ціни для ТОВ «Атлантіс» порівняно з ТОВ «УДК» (331,63 грн. порівняно з 285 грн., або на 16,4% більше), при майже однакових планових обсягах;

встановлення вищої ціни для ТОВ «Атлантіс» порівняно з ТОВ «НВП «Гетьман» (331,63 грн. порівняно з 315,05 грн., або на 5,3% більше), при більших планових 17 обсягах у 1,4 рази для ТОВ «Атлантіс» порівняно з обсягами ТОВ «НВП «Гетьман»;

- встановлення однакових цін у розмірі 285,00 грн. для ТОВ «НГК», ТОВ «ЛВН Лімітед» і ТОВ «УДК», незважаючи на те, що планові обсяги ТОВ «НГК» були вищими у 3,6 рази, а планові обсяги ТОВ «ЛВН Лімітед» були вищими майже у 1,6 рази за обсяги ТОВ «УДК»;

-встановлення однакових цін у розмірі 331,63 грн. для ТОВ «Атлантіс», ТОВ «ЛГЗ «Прайм», ТОВ «Напої плюс» та ПрАТ «Львівський ЛГЗ», незважаючи на те, що планові обсяги ТОВ «Атлантіс» у 2,6 рази більші за обсяги ТОВ «ЛГЗ «Прайм», ТОВ «Напої плюс» та у 5,4 рази більші за обсяги ПрАТ «Львівський ЛГЗ».

З аналізу договорів поставки спирту на 2018 рік, укладених з ТОВ «Атлантіс», ТОВ «Стронгдрінк», ТОВ «Напої плюс», ТОВ «ЛГЗ «Прайм», ПрАТ «Львівський ЛГЗ», ТОВ «Золотоніськийй ЛГЗ «Златогор», вбачається, що зазначені договори були укладені на тих самих умовах, включаючи ціну спирту (341,88 грн.) та ціну спирту зі знижкою (331,63 грн.), умови надання знижки, що й договори на 2017 рік (крім планових обсягів закупівлі спирту), а саме: договори на поставку спирту, укладені між Підприємством та ТОВ «Атлантіс» (від 27.12.2017 № 21), ТОВ «Стронгдрінк» (від 11.01.2018 № 58), ТОВ «Напої плюс» (від 20.12.2017 № 3), ТОВ «ЛГЗ «Прайм» (від 27.12.2017 № 18), ПрАТ «Львівський ЛГЗ» (від 20.12.2017 № 2), ТОВ «Золотоніський ЛГЗ «Златогор» (від 21.12.2017 № 11).

При цьому за договорами поставки спирту на 2018 рік, укладеними з ТОВ «ЛВН Лімітед», ТОВ «НГК» та ТОВ «УДК», а саме: між ДП «Укрспирт» та ТОВ «ЛВН Лімітед» (від 29.01.2018 № 75), ТОВ «НГК» (від 29.01.2018 № 76) та ТОВ «УДК» (від 07.03.2018 № 106), тобто з трьома найбільшими за плановими обсягами закупівлі спирту покупцями, встановлена ціна в розмірі 300 грн. (без можливості застосування знижки).

Для ТОВ «НВП «Гетьман» (договір на поставку спирту, укладений між Підприємством та ТОВ «НВП «Гетьман» від 14.06.2018 № 122) встановлена ціна в розмірі 315,00 грн. (без можливості застосування знижки).

Відповідно до наданої позивачем інформації, ціноутворення Підприємства базується на об`ємах споживання спирту, обсягах виконання плану закупівель покупцями та умовах оплати спирту (протягом перших 7-ми банківських днів місяця відвантаження), що надає можливість підприємству планувати господарську та виробничу діяльність (лист Підприємства від 10.10.2018 № 1.1.1.-1.9.3/2690).

Проте Підприємством не надано пояснень, зокрема, щодо наявності порядку встановлення цін, залежно від обсягів закупівлі спирту та інших об`єктивно виправданих причин. При цьому, зазначені Підприємством причини для встановлення різних цін у договорах із покупцями спирту (обумовлені: зниженням закупівельної спроможності, зменшенням реалізації, необхідністю недопущення зменшення реалізації, наявністю звернень найбільших покупців, необхідністю виконання протокольного доручення Міністерства аграрної політики та продовольства) не є об`єктивно виправданими, оскільки відсутній взаємозв`язок між обсягами закупівлі спирту покупцями і встановленими для різних покупців цінами, за інших однакових умов таких договорів, а також системний та прозорий механізм ціноутворення.

Так, згідно з текстом протокольного доручення Міністерства аграрної політики та продовольства за результатами робочої зустрічі, проведеної 27.01.2017, щодо обговорення цінової політики Підприємства, застосування гнучкої цінової політики залежно від об`ємів закупівлі та здійснення 100 % попередньої оплати, Міністерством аграрної політики та продовольства не ставилося питання щодо встановлення Підприємством різних цін на спирт або спеціальних цін для окремих покупців. У протоколах зазначених робочих зустрічей також не зазначено про обов`язковість зниження ціни спирту до рівня 285,00 грн. для окремих покупців спирту.

Отже, згідно з Рішенням АМК Підприємство протягом 2017 - першого півріччя 2018 року без об`єктивно виправданих причин встановлювало для покупців Підприємства ціни на спирт етиловий ректифікований на різному рівні, без прив`язки до обсягів закупівлі чи інших обґрунтованих критеріїв, тобто дискримінаційним способом.

Оскільки спирт етиловий ректифікований є незамінним для виробництва багатьох видів товарів (зокрема, для виготовлення ряду алкогольних напоїв, таких, як горілка, лікери тощо), безсистемне та непрозоре ціноутворення Підприємством негативно впливає на конкуренцію серед суб`єктів господарювання - покупців спирту, одні з яких, кому спирт реалізується за нижчою ціною, можуть отримувати необґрунтовані конкурентні переваги, тоді як інтереси інших, яким спирт реалізується за дискримінаційно завищеною ціною незалежно від обсягів закупівлі чи будь-яких інших об`єктивних критеріїв, ущемлюються внаслідок обмеження їх конкурентоспроможності.

Отже, Комітетом встановлено, що дії Підприємства протягом 2017 - першого півріччя 2018 року із безсистемного та дискримінаційного ціноутворення за договорами поставки спирту етилового ректифікованого можуть призвести до обмеження конкуренції на ринках товарів, при виробництві яких використовується спирт, та до ущемлення інтересів суб`єктів господарювання - покупців, яким спирт реалізується за завищеною ціною.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач, заперечуючи визнання його таким суб`єктом господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку оптової реалізації етилового ректифікованого, посилався, зокрема, на те, що:

- Підприємство є одним із державних підприємств, що має право та ліцензію на виробництво спирту етилового, станом на 30.11.2018 в Україні налічується 18 державних підприємств-виробників спирту етилового (з чинною ліцензію) на виробництво спирту етилового ректифікованого;

Підприємство має прямих конкурентів не тільки у виробництві спирту етилового, а й в оптовій його реалізації.

Проте, як встановлено судами, під час розслідування справи Комітет неодноразово запитував у Підприємства пояснення щодо підстав для застосування різних цін на спирт для покупців та надання різних знижок покупцям із наданням копій відповідних підтверджуючих документів.

У відповідь на вказані вимоги Підприємство надавало загальну інформацію щодо факторів, які впливають на ціноутворення підприємства, та не посилалось на методику та конкретні накази Підприємства, якими встановлювались ціни для покупців спирту.

При цьому Комітетом у розгляді справи враховано, що, оскільки лише Підприємство має ліцензію на імпорт спирту етилового ректифікованого, імпорт в Україну спирту, виробленого за кордоном іншими суб`єктами господарювання є неможливим.

Враховуючи викладене, висновок Комітету про те, що протягом 2017 - першого півріччя 2018 року Підприємство не мало конкурентів на ринку оптової реалізації спирту етилового ректифікованого, не спростовано; Підприємством не доведено, що останнє зазнає конкуренції на задіяному товарному ринку.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що Комітетом кваліфіковано дії Підприємства не за пунктом 2 частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб`єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об`єктивно виправданих на те причин), а за частиною першою статті 13 цього Закону.

Отже, в основу кваліфікації дій Підприємства як зловживання своїм монопольним становищем на загальнодержавному ринку оптової реалізації спирту етилового ректифікованого Комітет поклав не висновок стосовно рівнозначності або нерівнозначності угод купівлі-продажу спирту, а дискримінаційність ціноутворення позивача (безсистемне встановлення цін на спирт етиловий ректифікований на різному рівні, без прив`язки до обсягів закупівлі чи інших обґрунтованих критеріїв) та можливість такого ціноутворення за умов існування значної конкуренції на ринку (що включало аналіз наявності або відсутності об`єктивно виправданих причин).

4. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Закон України «Про Антимонопольний комітет України»:

стаття 3:

- основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; контролю за концентрацією, узгодженими діями суб`єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб`єктами природних монополій; сприяння розвитку добросовісної конкуренції; методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції; здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель; проведення моніторингу державної допомоги суб`єктам господарювання та здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції ;

стаття 4:

- Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів;

стаття 5:

- Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів

стаття 7:

- у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження, зокрема: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; розглядати справи про адміністративні правопорушення, приймати постанови та перевіряти їх законність та обґрунтованість; перевіряти суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом; проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб`єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).

Закон України «Про захист економічної конкуренції»:

стаття 1:

- економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку;

- монополізація - досягнення суб`єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, підтримання або посилення цього становища;

частини перша, друга статті 12:

- суб`єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо у нього немає жодного конкурента на цьому ринку або він не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб`єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар`єрів для доступу на ринок інших суб`єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин;

- монопольним (домінуючим) вважається становище суб`єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції;

частина перша статті 13:

- зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб`єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку;

частина перша статті 35:

- розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі;

частина перша статті 37:

- у разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, органи Комітету приймають розпорядження про початок розгляду справи;

частина перша статті 38:

- органи Комітету можуть прийняти розпорядження про об`єднання кількох справ в одну або про виділення справи для окремого розгляду. Дана норма кореспондуються і з пунктом 25 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

частина перша статті 41:

- доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі;

частина перша статті 48:

- за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; визнання суб`єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; усунення наслідків порушень законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема усунення чи пом`якшення негативного впливу узгоджених дій, концентрації суб`єктів господарювання на конкуренцію; накладення штрафу тощо;

пункт 2 статті 50:

- порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем;

абзац перший частини другої статті 52:

- за порушення передбачені пунктами 1, 2 та 4 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф;

частина перша статті 59:

- підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України «Про санкції»; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Правила розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (далі - Правила розгляду справ), які затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5 ( в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин):

пункт 12:

- доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість визначити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів;

пункт 16:

- особи, які беруть (брали) участь у справі, мають право ознайомлюватися з матеріалами справи (за винятком інформації з обмеженим доступом, а також інформації, визначеної відповідним державним уповноваженим, головою відділення, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які беруть (брали) участь у справі, або перешкодити подальшому розгляду справи) після одержання копії подання з попередніми висновками в справі (витягу з нього відповідно до пункту 26 цих Правил), а також мають право наводити докази, подавати клопотання, усні й письмові пояснення, одержувати копії рішень у справі (витяги з них, за винятком інформації з обмеженим доступом, а також інформації, визначеної відповідним державним уповноваженим, головою відділення, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), подавати свої міркування та заперечення, оскаржувати рішення в порядку, визначеному законодавством;

абзац сьомий пункту 23:

- за результатами збирання та аналізу доказів у справі складається подання з попередніми висновками, яке вноситься на розгляд органів Комітету, яким підвідомча справа;

пункт 26:

- копії подання з попередніми висновками (або витяги з нього, що не містять інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим, головою відділення інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які беруть участь у справі, або перешкодити подальшому розгляду справи) не пізніше ніж за десять днів до прийняття рішення у справі надсилаються сторонам та третім особам;

пункт 32:

- у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення. Під час вирішення питання про накладення штрафу у резолютивній частині рішення вказується розмір штрафу. Резолютивна частина рішення, крім відповідних висновків та зобов`язань, передбачених статтею 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у необхідних випадках має містити вказування на дії, які відповідач повинен виконати або від яких утриматися для припинення порушення та усунення його наслідків, а також строк виконання рішення.

Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»:

абзац другий статті 1:

- спирт етиловий - спирт етиловий-сирець, спирт етиловий ректифікований технічний, спирт етиловий денатурований (спирт технічний), спирт етиловий технічний, спирт етиловий ректифікований, що відповідають кодам 2207 і 2208 згідно з УКТЗЕД та виготовлені з крохмале- і цукровмісної сировини або з нехарчових видів сировини за спеціальними технологіями;

частини перша, одинадцята, дванадцята статті 14:

- експорт або оптова торгівля спиртом етиловим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим здійснюються за наявності ліцензій лише державними підприємствами (організаціями), спеціально уповноваженими на це Кабінетом Міністрів України, крім оптової торгівлі спиртом етиловим на медичні та ветеринарні цілі, яка може здійснюватися за наявності ліцензії закладами охорони здоров`я та суб`єктами господарювання або організаціями зооветеринарного постачання незалежно від форм власності; суб`єкти господарювання-виробники спирту етилового здійснюють його реалізацію вітчизняним споживачам через державні підприємства (організації), спеціально уповноважені на це Кабінетом Міністрів України, які отримали ліцензію на право оптової торгівлі; Роздрібна торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим та виноградним дистилятом спиртовим забороняється.

Порядок визначення виробників і покупців спирту та здійснення контролю за його обігом, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 № 1266 (далі - Порядок):

абзац перший пункту 2:

- з метою формування обсягу виробництва спирту покупці не пізніше, ніж 1 жовтня року, що передує планованому, укладають із постачальниками договори на поставку в наступному році із зазначенням строків та умов. Договір укладається згідно з примірним договором, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики України та Державної податкової адміністрації України від 22.09.2004 № 341/550.

Методика визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку, яка затверджена розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 № 49-р та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 01.04.2002 за № 317/6605 (далі - Методика):

пункти 2.1, 2.2:

- визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання може включати в себе такі дії:

встановлення об`єктів аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища, а саме суб`єкта господарювання (групи суб`єктів господарювання), конкретного товару (продукції, роботи, послуги), який випускається, постачається, продається, придбавається (споживається, використовується) цим (цими) суб`єктом (суб`єктами) господарювання;

складання переліку товарів (робіт, послуг), щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб`єкта господарювання і які мають ознаки одного товару, товарної групи;

складання переліку основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товарів (товарних груп);

визначення товарних меж ринку;

визначення територіальних (географічних) меж ринку;

встановлення проміжку часу, стосовно якого має визначатися становище суб`єктів господарювання на ринку - визначення часових меж ринку;

визначення обсягів товару, який обертається на ринку;

розрахунок часток суб`єктів господарювання на ринку;

складання переліку продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товару (товарної групи) - потенційних конкурентів, покупців, які можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку;

визначення бар`єрів вступу на ринок та виходу з ринку для суб`єктів господарювання, які продають (постачають, виробляють), придбавають (споживають, використовують) або можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку;

встановлення монопольного (домінуючого) становища суб`єкта (суб`єктів) господарювання на ринку;

- етапи визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання, їх кількість та послідовність проведення, передбачені пунктом 2.1 Методики, можуть змінюватися залежно від фактичних обставин, зокрема особливостей товару, структури ринку, обсягів наявної інформації щодо ринку тощо;

пункт 4.1:

- перелік товарів, щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб`єкта господарювання, складається з товарів (товарних груп), які обертаються в Україні чи на відповідній частині її території і які мають для продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів, користувачів) ознаки одного (подібного, аналогічного) товару (товарної групи);

пункт 5.1:

- товарні межі ринку визначаються шляхом формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп), у межах якої споживач за звичайних умов може легко перейти від споживання одного товару до споживання іншого;

пункт 6.1:

- територіальні (географічні) межі ринку певного товару (товарної групи) визначаються шляхом установлення мінімальної території, за межами якої з точки зору споживача придбання товарів (товарної групи), що належать до групи взаємозамінних товарів (товарної групи), є неможливим або недоцільним. При цьому, зокрема, можуть враховуватися:

фізичні і технічні характеристики товару (товарної групи);

технологічні зв`язки між виробниками і споживачами;

можливості щодо технічного, гарантійного, абонентського обслуговування;

співвідношення цін, зокрема рівень співвідношення цін на певні товари (товарні групи) в межах цього ринку, прийнятний для виробників чи споживачів;

можливості щодо переміщення попиту на товар (товарну групу) між територіями, які за припущенням входять до одного географічного ринку, зокрема можливість збереження рівня якості і споживчих властивостей товару (товарної групи) при транспортуванні;

рівень транспортних витрат, включаючи особливості транспортування товару (товарної групи);

наявність торгових, складських приміщень, зручностей виконання вантажно-розвантажувальних робіт, можливостей виконання передпродажної підготовки;

наявність знаків для товарів і послуг;

наявність на відповідній території та рівень бар`єрів на вивезення чи ввезення товару (товарної групи), а саме: адміністративних бар`єрів; економічних й організаційних обмежень; впливу вертикальної (горизонтальної) інтеграції; бар`єрів, що пов`язані з ефектом масштабу виробництва; бар`єрів, що базуються на абсолютній перевазі рівня витрат; бар`єрів, пов`язаних з розмірами капітальних витрат або обсягів інвестицій, що необхідні для вступу на певний товарний ринок; обмежень щодо попиту; екологічних обмежень; бар`єрів, що перешкоджають виходу з ринку, тощо;

місце розташування специфічних груп споживачів;

рівень цін на певні товари (товарні групи) на відповідних суміжних територіях, можливість переміщення пропозиції товару (товарної групи) між цими територіями.

При остаточному визначенні територіальних (географічних) меж ринку визначальною є менша здатність до переміщення або попиту, або пропозиції;

пункт 7.1:

- часові межі ринку визначаються як проміжок часу (як правило - рік), протягом якого відповідна сукупність товарно-грошових відносин між продавцями (постачальниками, виробниками) і споживачами утворює ринок товару із сталою структурою;

пункти 9.1, 9.2, 9.3:

- потенційними конкурентами вважаються такі суб`єкти господарювання:

які мають матеріально-технічну базу, кадри, технології тощо, але з різних причин не реалізують ці можливості;

які виготовляють товари (товарні групи), що складають товарні межі ринку, але не реалізують їх на відповідному ринку;

нові суб`єкти господарювання, які можуть вступити на ринок;

- бар`єрами для вступу потенційних конкурентів на відповідний ринок є:

обмеження за попитом, пов`язані з високою насиченістю ринку товарами (товарними групами) та низькою платоспроможністю покупців;

адміністративні обмеження;

економічні та організаційні обмеження;

екологічні обмеження;

нерозвиненість ринкової інфраструктури;

інші обмеження, що спричиняють суттєві витрати, необхідні для вступу на певний ринок товару (товарної групи);

- наявність хоча б одного бар`єру вступу на ринок, що не може бути подоланий суб`єктом господарювання протягом 1 - 2 років унаслідок неможливості компенсації за цей час витрат, необхідних для вступу на ринок, розглядається як ознака того, що суб`єкт господарювання не є потенційним конкурентом;

підпункти 10.1.1, 10.1.2 пункту 10.1:

- установлення монопольного (домінуючого) становища суб`єкта (суб`єктів) господарювання включає такі дії:

визначення частки суб`єкта господарювання, сукупна частка кількох суб`єктів господарювання, яким належать найбільші частки на ринку (відповідно п`яти, чотирьох, трьох або двох);

установлення перевищення часткою суб`єкта господарювання, сукупною часткою кількох суб`єктів господарювання, яким належать найбільші частки на ринку, кількісних показників, які передбачені статтею 12 Закону, а саме для:

одного суб`єкта господарювання - 35 відсотків;

трьох або двох суб`єктів господарювання - 50 відсотків;

п`яти або чотирьох суб`єктів господарювання - 70 відсотків;

підпункт 10.2.1 пункту 10.2:

- частка одного суб`єкта господарювання на ринку перевищує 35 відсотків, якщо він не довів, що:

має конкурента(ів) на ринку;

зазнає значної конкуренції внаслідок відсутності обмеженості можливостей доступу інших суб`єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, відсутності бар`єрів для вступу на ринок інших суб`єктів господарювання, відсутності пільг чи інших обставин.

Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України):

частина перша статті 13:

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;

частина перша статті 73:

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;

частина перша статті 74:

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень;

частина перша статті 76:

- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування;

стаття 77:

- обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша);

стаття 79 (в редакції, чинній до 16.11.2019):

- достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування;

- питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання;

стаття 79 (в редакції, чинній після 16.11.2019):

- наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування;

- питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

стаття 86 (в редакції, чинній до 16.11.2019):

- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

- жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності;

- суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);

стаття 86 (в редакції, чинній після 16.11.2019):

- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

- жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності;

- суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);

пункт 1 частини першої статті 308 (в редакції, яка діяла на момент подання касаційної скарги):

- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;

частина перша статті 309 (в редакції, яка діяла на момент подання касаційної скарги):

- суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним Рішення АМК.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Згідно з приписами статті 3 названого Закону основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики, зокрема, в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Як унормовано пунктом 11 частини першої статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб`єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).

Відповідно до частин першої та другої статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» суб`єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб`єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар`єрів для доступу на ринок інших суб`єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Монопольним (домінуючим) вважається становище суб`єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він (суб`єкт господарювання) не доведе, що зазнає значної конкуренції.

Установлення монопольного (домінуючого) становища суб`єкта (суб`єктів) господарювання включає застосування як структурних, так і поведінкових показників, що характеризують стан конкуренції на ринку. При цьому застосування структурних показників зумовлюється встановленням об`єкта аналізу, визначенням товарних, територіальних (географічних), часових меж ринку на підставі інформації, яка може бути використана для визначення монопольного (домінуючого) становища.

Обов`язок з доведення в суді факту зайняття суб`єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку покладається на Антимонопольний комітет України або його територіальне відділення, яке є стороною у справі.

Водночас за змістом приписів статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» суб`єкт господарювання, який заперечує зайняття ним монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, має довести, що він зазнає значної конкуренції.

Господарські суди у розгляді справ мають перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України відповідних правових норм, зокрема, Методики. Однак господарські суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Антимонопольного комітету України, та знову встановлювати товарні, територіальні (географічні), часові межі певних товарних ринків після того, як це зроблено зазначеними органами, й на підставі цього робити висновки про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища суб`єкта господарювання на ринку.

Методика встановлює порядок визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку і призначена для аналізу діяльності суб`єктів господарювання, груп суб`єктів господарювання та споживачів з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт на загальнодержавних та регіональних ринках.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 910/6999/17, від 19.06.2018 у справі № 910/3047/17.

Водночас порушень приписів пунктів 8.1, 8.4, 9, 10 Методики, про які зазначає скаржник у касаційній скарзі, у розгляді Комітетом антимонопольної справи судами попередніх інстанцій не встановлено.

У свою чергу, Верховний Суд, з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, не здійснює оцінку (переоцінку) доказів, покладених судами попередніх інстанцій в основу висновку про правильність застосування Комітетом положень Методики у визначенні монопольного (домінуючого) становища суб`єкта господарювання на відповідному ринку. Верховний Суд на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи, зокрема, обставини належності виключно Підприємству права на здійснення оптової торгівлі спиртом на внутрішньому ринку України протягом періоду 2017 - першого півріччя 2018 року (ліцензія, видана ДФС 02.09.2015, серія АЕ № 297267, терміном дії з 02.09.2015 до 02.09.2020), а також не спростування Підприємством доводів Комітету у розгляді антимонопольної справи стосовно того, що останній не зазнає конкуренції на відповідному товарному ринку, враховуючи межі розгляду справи судом касаційної інстанції, - доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі про те, що Комітетом в порушення приписів Методики неправильно встановлено Підприємству частку 100% на відповідному ринку та не доведено наявності структурних ознак монопольного (домінуючого) становища Підприємства, не досліджено питання наявності/відсутності ринкової влади, Касаційний господарський суд відхиляє.

Згідно з частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб`єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання чи споживачів, які б були неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Стаття 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» не містить положень стосовно мінімальної кількості фактів (подій), яка вважалася б достатньою для кваліфікації дій суб`єктів господарювання за ознаками зловживання монопольним (домінуючим) становищем. Отже, в принципі й одноразове відповідне порушення, належним чином встановлене й доведене, може бути підставою для здійснення такої кваліфікації.

Відповідно до частини третьої статті 13 вказаного Закону зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.

У розгляді справ зі спорів, пов`язаних із зловживанням монопольним становищем на ринку, господарським судам необхідно мати на увазі, що наведений у статті 29 Господарського кодексу України перелік дій, що визнаються таким зловживанням, не можна вважати вичерпним. Згідно з приписом частини першої статті 41 Господарського кодексу України законодавство, що регулює відносини, які виникають у зв`язку з недобросовісною конкуренцією, обмеженням та попередженням монополізму у господарській діяльності, складаються з Господарського кодексу України, Закону України «Про Антимонопольний комітет України», інших законодавчих актів. До таких законодавчих актів належить і Закон України «Про захист економічної конкуренції», який передбачає як кваліфікуючі ознаки зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку (частина перша статті 13), так і перелік відповідних дій чи бездіяльності (частина друга цієї статті).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» зловживання монопольним (домінуючим) становищем є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до частини першої статті 48 наведеного Закону за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; визнання суб`єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; накладення штрафу.

За порушення, передбачені, зокрема пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», накладаються штрафи в розмірі, передбаченому абзацом другим частини другої статті 52 названого Закону.

Підставами для скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України, зокрема є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (частина перша статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що проведене Комітетом дослідження за період протягом 2017 - першого півріччя 2018 року, в якому відбувалися події, що кваліфікувалися як ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, монопольного (домінуючого) становища Підприємства, здійснено у повній відповідності до вимог Закону України «Про захист економічної конкуренції» та Методики, Рішення АМК прийнято у межах наданих йому повноважень та з дотриманням приписів чинного законодавства, а позивачем не подано суду доказів на підтвердження наявності підстав для визнання недійсним зазначеного Рішення АМК відповідно до статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Таким чином, попередні судові інстанції у розгляді відповідної справи, з`ясувавши встановлену також і в оспорюваному рішенні наявність у наведених в даній постанові випадках у діях Підприємства порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на загальнодержавному ринку оптової реалізації спирту етилового ректифікованого у вигляді вчинення дій, які можуть призвести до обмеження конкуренції та до ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання (покупців), які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку (з огляду на те, що: Підприємство протягом 2017 - першого півріччя 2018 року не мало конкурентів на ринку оптової реалізації спирту етилового ректифікованого; Підприємством не доведено, що воно зазнає конкуренції на відповідному товарному ринку; Підприємством не спростовано висновків Комітету про те, що ціноутворення Підприємства має безсистемний та дискримінаційний характер, який може призвести до надання переваг окремим суб`єктам господарювання та ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання; безсистемне та непрозоре ціноутворення Підприємство негативно впливає на конкуренцію серед суб`єктів господарювання - покупців спирту), за що на Підприємство в межах розміру, визначеного Законом України «Про захист економічної конкуренції» накладено штраф; встановивши відсутність визначених статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підстав для визнання оспорюваного рішення недійсним, - дійшли обґрунтованого висновку й про відсутність підстав для задоволення позову.

Стосовно доводів скаржника щодо зміни кваліфікації порушення законодавства про захист економічної конкуренції (з пункту 2 частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» на частину першу статті 13 названого Закону), Суд зазначає таке.

Згідно з Рішенням АМК дії Підприємства кваліфіковані Комітетом за частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

У застосуванні відповідної статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» необхідно мати на увазі, що частина перша її містить кваліфікуючі ознаки зловживання монопольним (домінуючим) становищем стосовно необмеженого кола випадків такого зловживання, а частина друга - перелік деяких з числа відповідних випадків, причому цей перелік не є вичерпним. Отже, сама лише відсутність у згаданому переліку вказівки про ті чи інші дії (бездіяльність) суб`єкта господарювання не є перешкодою для кваліфікації таких дій (бездіяльності) за ознаками частини першої даної статті.

При цьому в основу кваліфікації дій позивача як зловживання своїм монопольним становищем на загальнодержавному ринку оптової реалізації спирту етилового ректифікованого Комітетом покладено не висновок стосовно рівнозначності або нерівнозначності угод купівлі-продажу спирту, а дискримінаційність ціноутворення позивача (безсистемне встановлення цін на спирт етиловий ректифікований на різному рівні, без прив`язки до обсягів закупівлі чи інших обґрунтованих критеріїв) та можливість такого ціноутворення за умов існування значної конкуренції на ринку (що включало аналіз наявності або відсутності об`єктивно виправданих причин).

Здійснення системної оцінки та кваліфікації дій (бездіяльності) суб`єкта господарювання, як і уточнення кваліфікації одних і тих самих дій (бездіяльності) суб`єкта господарювання в межах відповідних (тобто тих, що співвідносяться як загальні та спеціальні) приписів, що містяться в різних частинах статті 13 вказаного вище Закону, відноситься до виключних (дискреційних) повноважень органів Антимонопольного комітету України.

Крім того, з огляду на те, що в поданні від 26.11.2018 з попередніми висновками зазначено кваліфікацію дій Підприємства за частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», безпідставними є доводи Підприємства про порушення його прав на надання заперечень та доказів відсутності в його діях порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Також Верховний Суд зазначає про відсутність підстав для врахування під час розгляду даної справи судової практики, на яку посилається Підприємство у касаційній скарзі, з огляду на різні фактичні обставини зазначених справ, що виключає застосування вказаних правових висновків до обставин справи № 910/2921/19.

Суд не бере до уваги й посилання скаржника в обґрунтування своїх заперечень на правову позицію, викладену у постанові Вищого господарського суду України, оскільки за змістом частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду, тоді як постанова Вищого господарського суду України не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні цієї правової норми.

Щодо тверджень скаржника про те, що суд апеляційної інстанції не навів мотивів відхилення всіх аргументів та доводів апеляційної скарги, внаслідок чого фактично легітимізував недотримання Комітетом принципу правової визначеності (яке полягає у ненаведені Комітетом ступеня залежності та їх характеру між ціною та запланованими обсягами придбання, що визначали б правомірне встановлення цін позивачем), перевищення повноважень, встановлених законодавством про захист економічної конкуренції та недотримання статті 19 Конституції України, відповідно до якої Комітет зобов`язаний діяти в межах та у спосіб, передбачений законом, Касаційний господарський суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику. Водночас, у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994).

Судами попередніх інстанцій здійснено повний, всебічний та об`єктивний розгляд справи, чим спростовується довід скаржника про те, що судами, внаслідок неправильного дослідження, оцінки доказів позивача, допущено: неповноту встановлення обставин, які мають значення для справи; неправильне встановлення обставини, що мають значення для справи; невідповідність висновків обставинам справи, порушення норм процесуального та матеріального права. При цьому, Касаційний господарський суд враховує: предмет даного судового спору (визнання недійсним Рішення АМК); компетенцію органів АМК у сфері захисту економічної конкуренції; визначені законом підстави для можливого задоволення такого позову (стаття 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції»); ретельне дослідження судами доводів Рішення АМК із наведенням у судових рішеннях відповідних висновків.

Що ж до твердження скаржника про те, що суд апеляційної інстанції фактично легітимізував недотримання Комітетом принципу правової визначеності, перевищення повноважень, встановлених законодавством про захист економічної конкуренції та недотримання статті 19 Конституції України, то зазначене є виключно власною суб`єктивною позицією скаржника, яка не відповідає дійсним обставинам справи та не ґрунтується на приписах норм конкурентного законодавства.

Твердження скаржника, зокрема, про те, що суд апеляційної інстанції не застосував та неправильно застосував норми матеріального права, зокрема, положення законодавства про захист економічної конкуренції, положення Методики та Правил розгляду заяв і справ при перевірці законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, не знайшли свого підтвердження у розгляді касаційної скарги.

Інші доводи Підприємства, які наведені в касаційній скарзі, безпосередньо пов`язані із встановленням фактичних обставин справи та оцінкою доказів у ній, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України). Тому пов`язані з наведеним аргументи Підприємства не можуть бути прийняті Касаційним господарським судом.

Доводи, викладені у відзиві Комітету на касаційну скаргу, ґрунтуються на обставинах, встановлених у розгляді справи судами попередніх інстанцій, та відповідають нормам матеріального і процесуального права.

Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі «Рябих проти Росії», від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 18.11.2004 у справі «Праведная проти Росії», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Звертаючись з касаційною скаргою, Підприємство не спростувало наведених висновків попередніх судових інстанцій та не довело неправильного застосування ними норм матеріального та процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.

За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Підприємства залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати

Понесені Підприємством у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Підприємство, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 29.08.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2019 зі справи № 910/2921/19 залишити без змін, а касаційну скаргу державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Селіваненко

Джерело: ЄДРСР 88149906
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку